Аналіз діяльності автотранспортного підприємства на прикладі ТОВ НПАТП

Зміст

Введення

1. Теоретичні основи аналізу діяльності автотранспортного підприємства

   1. Мета, завдання та джерела аналізу виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг

   2. Методика аналізу виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг

   3. Сутність, поняття та критерії ефективності виробничо-господарської діяльності автотранспортного підприємства

2. Аналіз діяльності автотранспортного підприємства на прикладі ТОВ "НПАТП"

   1. Загальна характеристика діяльності підприємства

   2. Аналіз фінансового стану ТОВ "НПАТП"

   3. Оцінка рентабельності ТОВ "НПАТП"

3. Напрями фінансового оздоровлення підприємства

   1. Антикризова політика, шляхи оптимізації

   2. Перспективи розвитку автотранспортного підприємства. Принципи бережливого виробництва на підприємстві

   3. Фінансове оздоровлення автотранспортного підприємства

Висновок

Список використаних джерел

Введення

Актуальність теми. Успіх чи неуспіх господарюючого суб'єкта залежить від того, наскільки ретельно вивчені і визначені рівень, характер, структура попиту і тенденції його зміни. Результати дослідження ринку кладуться в основу розробки господарської стратегії і товарного асортименту. Вони визначають темпи оновлення продукції (робіт, послуг), технічне вдосконалення виробництва, потреби в матеріальних, трудових і фінансових ресурсах. Господарюючий суб'єкт при плануванні обсягу виробництва і визначенні виробничої потужності визначає, яку продукцію і в якому обсязі буде виробляти, де, коли і за якими цінами буде продавати. Від цього залежать кінцеві фінансові результати та фінансова стійкість.

Сутність виробничої діяльності полягає у створенні економічних благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб суспільства. У ринковій економіці виробництво здійснюють ті господарюючі суб'єкти, які бажають і здатні прийняти найбільш ефективну організацію і технологію виробництва, оскільки вони забезпечують їм найбільший прибуток.

Темпи зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, підвищення якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибутку і рентабельності. Діяльність господарюючих суб'єктів повинна бути спрямована на те, щоб виробити і продати максимальну кількість продукції високої якості при мінімальних витратах. Тому аналіз обсягу виробництва і реалізації продукції має важливе значення.

Метою дипломної роботи є вивчення діяльності автотранспортного підприємства і використання отриманих знань на прикладі конкретного підприємства.

У рамках досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- Розглянути теоретичні основи вивчення аналізу діяльності автотранспортного підприємства;

- На прикладі конкретного підприємства через систему економічних показників провести аналіз діяльності автотранспортного підприємства;

- Виробити рекомендації фінансового оздоровлення підприємства.

Об'єктом для написання даної випускної кваліфікаційної роботи є ТОВ "НПАТП". Предметом дослідження є аналіз діяльності автотранспортного підприємства.

Теоретичною і методичною основою послужили наукова і навчальна література, статті з періодичної преси про аналіз діяльності автотранспортного підприємства, серед яких необхідно виділити таких авторів, як Бердникова Т. Б., Зайцев Н. Л., Когденко В.Г., Пласкова Н.С. , Прикіна Л.В., Хачатурян Н. М., Іонова А.Ф., Пласкова Н.С., Стоянова Є.С., Бикова О.В., Любушин Н.П., Алексєєва А.І., Васильєва Ю.В., Савицька Г.В. та інші.

Структура роботи. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та додатків.

У першому розділі дипломної роботи розглядаються теоретичні засади вивчення аналізу діяльності автотранспортного підприємства.

У другому розділі проводиться аналіз діяльності автотранспортного підприємства: аналіз фінансового стану ТОВ "НПАТП", оцінка рентабельності ТОВ "НПАТП".

У третьому розділі дипломної роботи запропоновані основні напрями фінансового оздоровлення підприємства.

1. Теоретичні основи аналізу діяльності автотранспортного підприємства

1.1 Мета, завдання та джерела аналізу виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг

Мета аналізу витрат полягає у виявленні можливостей підвищення ефективності використання всіх видів ресурсів в процесі виробництва і збуту продукції.

В умовах ринкової системи витрати на виробництво є одним з основних якісних показників діяльності господарюючих суб'єктів та їх структурних підрозділів. Від рівня витрат залежать фінансові результати (прибуток або збиток), темпи розширення виробництва, фінансовий стан господарюючих суб'єктів.

Показник витрат на виробництво продукції, що випускається дозволяє оцінювати роботу підприємства не тільки з якісної сторони, але одночасно відображає і кількісні результати його роботи, оскільки відчутне зниження витрат на виробництво, в першу чергу, досягається шляхом збільшення випуску продукції, що безпосередньо пов'язано з правильним управлінням виробничим колективом і технологічними процесами підприємства.

При реальному функціонуванні ринкових механізмів неминуче виникає необхідність створення і вдосконалення чіткої системи обліку та контролю витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції в рамках управлінського обліку. Крім того, визначення резервів зниження витрат на виробництво є найважливішим фактором розвитку економіки господарюючого суб'єкта, основою порівняння доходів і витрат.

Таким чином виходячи з вищесказаного можна зробити висновок, що управління витратами грає важливу роль в системі управління підприємством. Практика роботи підприємств показує, що без правильної оцінки реальної собівартості не можна правильно управляти діяльністю підприємства, а правильна оцінка собівартості можлива лише при ефективному управлінні витратами.

Система господарювання, орієнтована на економічну самостійність підприємств, на активне використання ринкових відносин, пред'являє ряд вимог до роботи підприємств, зокрема, робить необхідним розрахунок альтернативних варіантів управлінських рішень, їх порівняльну оцінку, вибір найбільш раціональних з них і визначення наслідків їх реалізації. Найбільшу важливість при цьому мають фінансово-економічні наслідки пропонованих рішень, тобто їх вплив на кінцевий фінансовий результат - прибуток. Отримання прибутку від господарської діяльності нерозривно пов'язане з реалізацією продукції. Якість, конкурентоспроможність продукції, її прийнятна ціна для споживача, розвинена система збуту є запорукою успіху будь-якого підприємства. Виробництво і реалізація продукції є основними показників діяльності підприємства. В умовах ринку велике значення мають оперативний облік, аналіз та контроль за ходом виконання плану поставок, відстеження отримання оплати від реалізації продукції й одержанням фінансового результату (прибутку або збитку).

Основною метою підприємства в більшості випадків є отримання максимально можливого прибутку від реалізації продукції. У сьогоднішніх умовах жорсткої конкуренції практично на всіх ринках питання реалізації стоять на першому місці, а завдання виробництва займають підлегле становище. Як зауважив П. Дракер, відомий американський економіст, "результатом бізнесу повинен бути задоволений клієнт, всередині ж підприємства існують лише витрати" [7, с. 33].

Основне призначення підприємства полягає у випуску продукції (робіт, послуг), що задовольняє певні суспільні потреби.

Успішна діяльність господарюючого суб'єкта залежить від того, наскільки ретельно вивчені і визначені рівень, характер, структура попиту і тенденції його зміни. Результати дослідження ринку кладуть в основу розробки господарської стратегії і товарного асортименту. Вони визначають темпи оновлення продукції, технічне вдосконалення виробництва, потреби в матеріальних трудових і фінансових ресурсах.

Господарюючий суб'єкт при планування обсягу визначає, яку продукцію виробляти, де і за якими цінами продавати. Від цього залежать кінцеві фінансові результати та фінансова стійкість. Сутність виробничої діяльності полягає у створенні економічних благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб суспільства. У ринковій економіці виробництво здійснюють ті господарюючі суб'єкти, які бажають і здатні прийняти найбільш ефективну організацію і технологію виробництва, оскільки вони забезпечують найбільший прибуток.

Ресурси надходять в ті галузі і тим організаціям, на продукцію яких є попит. Суб'єкти господарювання виробляють товари до тих пір, поки реалізація дає прибуток, поки не насичений попит на ці товари. Скільки і яких товарів виробляти, за якими цінами їх продавати, куди вкладати капітал - це визначається механізмом попиту і пропозиції, нормою прибутку, курсом валют, позичковим процентом. Темпи зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, підвищення якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибутку і рентабельності. Діяльність повинна бути спрямована на те, щоб виробити і продати максимальну кількість продукції високої якості при мінімальних витратах. Тому аналіз обсягу виробництва і реалізації продукції має важливе значення.

Організації самостійно планують свою діяльність на основі договорів, укладених зі споживачами продукції і постачальниками матеріально-технічних ресурсів, і визначають перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблену продукцію, роботи і послуги. У своїй діяльності підприємства зобов'язані враховувати інтереси споживача і його вимоги до якості продукції та послуг.

Необхідною умовою отримання прибутку є певна ступінь розвитку виробництва, що забезпечує перевищення виручки від реалізації продукції над витратами (витратами) з її виробництва і збуту. Головна факторна ланцюжок, що формує прибуток, може бути представлена ​​схемою:

Витрати -> Обсяг виробництва -> Прибуток

Метою аналізу випуску і реалізації продукції є знаходження шляхів збільшення обсягів реалізації продукції в порівнянні з конкурентами, розширення частки ринку при максимальному використанні виробничих потужностей і як результат - збільшення прибутку підприємства.

Основним завданням комплексного цільового аналізу випуску і реалізації продукції є: аналіз конкурентних позицій підприємства і його здатності гнучкого маневрування ресурсами при зміні кон'юнктури ринку. Ця загальна задача реалізується шляхом вирішення наступних приватних аналітичних завдань:

- Оцінки ступеня виконання плану реалізації продукції та виробничої програми;

- Оцінки динаміки випуску і реалізації продукції;

- Оцінки виконання договорів за обсягом, ритмічності постачання, якості і комплектності продукції;

- Встановлення причин зниження об'єктів виробництва та неритмічність випуску;

- Кількісної оцінки резервів зростання випуску і реалізації продукції.

Обсяг виробництва і реалізації продукції може виражатися в натуральних, умовно-натуральних, трудових і вартісних вимірниках. Узагальнюючі показники обсягу діяльності підприємства одержують за допомогою вартісної оцінки, для чого використовують зіставні або поточні ціни [7, с. 95].

Обсяг реалізації продукції визначається або по відвантаженню продукції покупцям, або за оплатою; може виражатися в порівнянних, планових і поточних цінах. В умовах ринкової економіки цей показник набуває першочергового значення. Від того, як продається продукція, який попит на неї на ринку, залежить і обсяг її виробництва.

Важливе значення для оцінки виконання виробничої програми мають і натуральні показники обсягів виробництва і реалізації продукції (штуки, метри, тонни і т.д.). Їх використовують при аналізі обсягів виробництва і реалізації продукції за окремими видами і групами однорідної продукції.

Умовно-натуральні показники, як і вартісні, застосовуються для узагальненої характеристики обсягів виробництва продукції, наприклад на консервних заводах застосовується такий показник, як тисячі умовних банок, на ремонтних підприємствах - кількість умовних ремонтів, у взуттєвій промисловості - умовні пари взуття, обчислені на основі коефіцієнтів їх трудомісткості, і т.д.

Нормативні трудовитрати також використовуються для узагальненої оцінки обсягів випуску продукції - в тих випадках, коли в умовах багатопродуктового виробництва не представляється можливим висловити загальний його обсяг у натуральних або умовно-натуральному вимірі.

Аналіз (від грецького analisis) - це детальне розчленування, розкладання досліджуваного об'єкта на частини, елементи, властиві даному об'єкту, з метою їх вивчення і виявлення тенденцій зміни під впливом різних факторів.

Цілі аналізу діяльності організації - це оцінка минулої діяльності та положення організації на даний момент, а також стратегія розвитку майбутнього його потенціалу.

Основні завдання аналізу діяльності організації (ФСО):

- Своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності, і пошук резервів поліпшення фінансового стану організації та її платоспроможності;

- Прогнозування можливих фінансових результатів економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів;

- Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану організації.

Таким чином, аналіз фінансового стану являє собою систему спеціальних знань, пов'язаних з дослідженням тенденцій фінансового розвитку, науковим обгрунтуванням планів, управлінських рішень, оцінкою досягнутих результатів, пошуком, зміною та обгрунтуванням величини резервів, підвищення ефективності виробництва та розробкою заході щодо їх використання. Аналіз реалізації продукції тісно пов'язаний з аналізом виконання договірних зобов'язань щодо постачання продукції. Недовиконання плану за договорами для підприємства обертається зменшенням виручки, прибутку, виплатою штрафних санкцій. Крім того, в умовах конкуренції підприємство може втратити ринки збуту продукції, що спричинить за собою спад виробництва.

Недопоставка продукції негативно впливає не тільки на результати діяльності цього підприємства, але і на роботу торгових організацій, підприємств-суміжників, транспортних організацій і т.д. При аналізі реалізації продукції особливу увагу слід звертати на виконання зобов'язань по держзамовленню, кооперованих поставках і з експорту продукції. У процесі аналізу виробництва та реалізації продукції необхідно оцінити також ризик незатребуваної продукції, який може виникнути внаслідок падіння попиту на неї. Він визначається величиною можливого матеріального і морального збитку підприємства, викликаного цією причиною. Кожне підприємство повинне знати величину втрат, якщо якась частина продукції виявиться нереалізованою. Щоб уникнути наслідків незатребуваності продукції, необхідно вивчити чинники її виникнення з метою пошуку шляхів недопущення або мінімізації втрат [14, с. 75].

Внутрішні причини: неправильно складений прогноз попиту на продукцію службовцями підприємства; неправильна цінова політика підприємства на ринках збуту; зниження конкурентоспроможності продукції в результаті низької якості сировини, устаткування, відсталої технології, низької кваліфікації персоналу; неефективна організація процесу збуту і реклами продукції.

Зовнішні причини: неплатоспроможність покупців; підвищення процентних ставок по внесках; демографічні, соціально-економічні, політичні та інші причини.

Ризик незатребуваної продукції можна підрозділити на переборний і нездоланний. Критерієм віднесення його до однієї з груп є економічна доцільність нововведень, спрямованих на просування товарів на ринок. Якщо додаткові витрати на дизайн, поліпшення якості, упаковку, рекламу, організаційну перебудову виробництва і збуту перевищують суму їх покриття виручкою, то економічно вони недоцільні і ризик, отже, є непереборним, і навпаки. Ризик незатребуваної продукції може бути виявлений на передвиробничої, виробничої та послепроізводственной стадіях. Якщо ризик виявлений на передвиробничої стадії, то економічний збиток буде меншим - це тільки витрати на дослідження ринку, розробку виробу і ін Якщо ж ризик незатребуваною продукції виявлено на виробничій або послепроізводственной стадії, то це може серйозно похитнути фінансовий стан підприємства: у суму збитку крім зазначених витрат увійдуть витрати на підготовку, освоєння, виробництво і частково збут продукції. У залежності від стадії виявлення ризику незатребуваної продукції управлінські рішення можуть бути різними: на передвиробничої стадії можна не приступати до виробництва даного виду продукції, замінивши його іншим; на виробничій стадії ще можна внести істотні зміни в дизайн, конструкцію, ціну виробу і за рахунок цього просунути його на ринок; на послепроізводственной стадії потрібно думати, як уникнути банкрутства, тому що незатребувана продукція - це прямий збиток для підприємства. Кожен товар повинен вироблятися лише у тому випадку, коли є платоспроможний попит на нього, підкріплений заявками або договорами на його постачання. Щоб оцінити ризик незатребуваної продукції, потрібно проаналізувати забезпеченість продукції контрактами або заявками на поставку, динаміку залишків готової продукції по кожному виду, їх частку в загальному обсязі продажів. Важливим узагальнюючим показником, що використовуються для характеристики швидкості реалізації продукції, є тривалість її знаходження на стадії реалізації. Для розрахунку даного показника необхідно середні залишки готової продукції розділити на одноденний об'єм продажів. Зростання його рівня свідчить про труднощі збуту і підвищення ризику незатребуваної продукції [11, с. 148]. Джерелами інформації для аналізу виробництва і реалізації продукції є уніфікована статистична форма звітності № 1-П, форма № 1-П (квартальна) "Квартальна звітність промислового підприємства (об'єднання) про випуск окремих видів продукції в асортименті", форма № 2 "Звіт про прибутки та збитки ", відомість № 16" Рух готових виробів, їх відвантаження і реалізація ", бізнес-план, оперативні плани-графіки і т. д. Перелічені джерела інформації використовуються для проведення аналізу, значна роль якого підтверджується практикою господарської діяльності. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного бухгалтерського обліку (за рахунками 45 і 46). Перспективний аналіз випуску і реалізації становить зміст управлінського аналізу і застосовується при оцінці альтернативних управлінських рішень і виборі з них оптимального.

1.2 Методика аналізу виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг

Загальна оцінка результатів виробничо-господарської діяльності підприємства повинна дати уявлення про позитивні і негативні підсумки його роботи за аналізований період.

Об'єкти аналізу представлені на малюнку 1.1

Малюнок 1.1 - Об'єкти аналізу обсягу виробництва та реалізації продукції

Основними показниками обсягу виробництва є товарна, валова і реалізована продукція.

Валова продукція - це вартість усієї виробленої продукції і виконаних робіт, включаючи незавершене виробництво.

Товарна продукція відрізняється від валової тим, що в неї не включаються залишки незавершеного виробництва і внутрішньогосподарський оборот. Виражається в оптових цінах, що діють у звітному році.

Товарна продукція включає обсяг продукції, призначеної до відпустки на сторону і надходженню в народногосподарський обіг. Вона пов'язана безпосередньо з реалізацією продукції і розміром накопичень і тому обчислюється за діючими оптовими або договірними цінами.

Реалізована продукція - це вартість відвантаженої і оплаченої покупцями продукції.

Обсяг виробництва і реалізації продукції є взаємозалежними показниками. В умовах обмежених виробничих можливостей і необмеженого попиту на перше місце висувається обсяг виробництва продукції, і він визначає обсяг продажів. Але в міру насичення ринку і посилення конкуренції не виробництво визначає обсяг продажів, а, навпаки, можливий обсяг продажів є основою розробки виробничої програми. Підприємство має виробляти тільки ті товари і в такому обсязі, які воно може реально реалізувати [29, с. 91].

Вивчення обсягів виробництва здійснюється в певному діапазоні ділової активності, тобто в межах min - max, що представляють релевантний ряд. Аналіз може проводитися не тільки у межах абсолютного min - max, але і в межах незмінних постійних витрат. Релевантний ряд складають мінімально допустимий, оптимальний і фактичний обсяги випуску і реалізації продукції.

Мінімально допустимий (беззбитковий) обсяг реалізації - це такий обсяг, при якому досягається рівність доходів і витрат при сформованих умовах виробництва і ціни на продукцію.

Максимальний обсяг забезпечує максимальне завантаження виробничих факторів.

Оптимальним вважається такий обсяг реалізації, який забезпечує отримання максимального прибутку при сформованих умовах виробництва в певному ціновому діапазоні. Завдання оптимізації більше теоретична, ніж практична, проте оптимальний обсяг при плануванні випуску продукції є тим орієнтиром, знання якої необхідно.

Виручка від реалізації продукції є основним показником при оцінці виробничої та господарської діяльності підприємства, так як в цьому показнику відбивається кінцевий результат діяльності, він визначає величину прибутку і збитків. Реалізація продукції передбачає її виготовлення, відвантаження і оплату споживачами.

Показник реалізації продукції забезпечує більш тісний зв'язок виробництва зі збутом; сприяє підвищенню якості продукції (виконанню асортименту); стимулює ритмічну роботу і своєчасне відвантаження продукції; сприяє встановленню раціональної схеми зв'язку зі споживачами (наближення споживачів для прискорення оплати за продукцію, усунення далеких перевезень); підвищує відповідальність за виконання договірних зобов'язань; посилює увагу господарських керівників до організації збуту, фінансової діяльності та документообігу; сприяє зменшенню розмірів незавершеного виробництва, виготовлення напівфабрикатів понад реальних потреб виробництва, зменшення залишків готової продукції на складах, що веде до прискорення оборотності оборотних коштів, скорочення тривалості циклу . Все це позитивно позначається на ефективності виробництва.

Під реалізацією продукції, робіт, послуг у даному періоді розуміється продукція, яка не тільки відвантажена, але й оплачена споживачем у тому ж періоді. Моментом реалізації продукції вважається дата надходження коштів за неї на розрахунковий рахунок підприємства постачальника.

Обсяг реалізованої продукції залежить від наступних факторів:

- Обсягу випуску товарної продукції;

- Рівня цін на окремі види продукції, залежно від якості;

- Зміни залишків готової продукції на складах підприємства (П ₁ - П _2);

- Зміни залишків відвантаженої, але не оплаченої покупцями продукції (Т ₁ - Т _2).

До останньої належать продукція відвантажена, термін оплати якої не настав; продукція відвантажена, не сплачена в строк покупцями, і продукція на відповідальному зберіганні у покупця.

Залежність обсягу реалізації від зазначених факторів може бути представлена ​​формулою:

(2)

де Р - обсяг реалізації товарної продукції за звітний період;

ТП - товарна продукція за цей період;

П ₁ - залишки нереалізованої готової продукції на складі на початок кінець звітного періоду;

П ₂ - залишки нереалізованої готової продукції на складі на кінець звітного періоду;

Т ₁ - залишки відвантажених, але не оплачених товарів на початок звітного періоду;

Т ₂ - залишки відвантажених, але не оплачених товарів на кінець звітного періоду.

Аналіз товарної продукції проводиться в двох напрямках:

- Оцінка виконання річного плану з випуску товарної продукції;

- Аналіз динаміки випуску товарної продукції за ряд років. Аналіз виконання завдань річного плану за обсягом виробництва товарної продукції проводять за даними річної або квартальної звітності та річного плану. Виконання плану оцінюють, зіставляючи звітні дані за обсягом товарної продукції з плановими, визначаючи абсолютне відхилення від плану, відсоток виконання річного плану і темпи зростання до попереднього року.

Доцільно визначати наступні показники динаміки обсягу виробництва продукції:

- Абсолютний приріст обсягу виробництва за аналізований період у порівнянні з попереднім роком, який дозволяє дати оцінку швидкості зміни і визначається за формулою ΔQ _т = Q _т1 - Q _т0 (в даному позначенні т визначає випуск товарної продукції, але даний спосіб оцінки може бути застосований і до іншого виду продукції).

- Загальний приріст продукції за аналізовані роки:

де n - число років, за які розглядається динаміка обсягу товарної продукції.

- Середньорічний абсолютний приріст продукції, який визначається шляхом ділення загального приросту продукції на число років:

- Темп зростання (R _q) (динамічний індекс) і темп приросту (R _{з q)} продукції (ланцюгової індекс), які дозволяють виміряти інтенсивність і напрямок зміни випуску продукції за аналізовані роки:

Темп зростання продукції в деяких методичних розробках з АФХД називають ще індексом обсягу продукції. Даний показник характеризує динаміку розвитку підприємства. Однак потрібно зауважити, що, якщо дослідник буде користуватися тільки даними зовнішньої бухгалтерської звітності, він зможе розрахувати динаміку лише реалізованої продукції (за даними форми № 2): два індекси - по виручці від реалізації і - за собівартістю реалізованої продукції;

- Середньорічний темп зростання R _ср.г і середньорічний темп приросту продукції R _сср.г, що визначаються за формулою середньої геометричної:

де Q _б - випуск товарної продукції в базовому році (від якого починається відлік n років).

Даний показник має сенс розраховувати тільки, якщо випуск представлений в натуральних величинах (штуки, метри, тонни і т.д.) або в порівнянних цінах.

З метою більш глибокого аналізу слід зіставити показники, що характеризують виконання зобов'язань за асортиментом продукції.

Асортимент - перелік найменувань виробів із зазначенням кількості по кожному з них. Розрізняють повний, групової та внутрішньогрупової асортимент. Систематизований перелік найменувань виробів із зазначенням кодів за загальноросійським класифікатором промислової продукції (ОКПП), а також шифрів виробів (номенклатурних номерів) - це номенклатура.

Вивчення асортименту продукції проводиться з метою уточнення середнього числа видів продукції: розширення асортименту є для підприємства засобом залучення покупців з різними смаками і потребами і розвивається в різних напрямках. Випускаючи близькі за своїми споживчими якостями товари (товари-замінники), підприємство домагається тим самим їх диференціації у відповідності з різними смаками споживачів одного типу товару і отримує конкурентну перевагу. Деякі дослідники говорять, що в цьому випадку спостерігається своєрідний синергетичний ефект.

Вивчення ступеня старіння продуктів даного асортименту дає можливість позначити природний зв'язок з поняттям життєвого циклу продукту зі сфери маркетингу і служить основою для прийняття практичних рішень про оновлення асортименту.

Спеціалізація є величиною, яка може бути виміряна кількісно. Так, предметна спеціалізація може бути охарактеризована відповідним коефіцієнтом:

Однак при розрахунку коефіцієнта спеціалізації за даними публічної звітності найчастіше доступною виявляється тільки інформація про товарообіг (обсязі продажів підприємства). Тоді даний коефіцієнт можна розрахувати за формулою: К _c = TR _c / TR _заг, де TR _c - виручка від реалізації продукції, на випуску якої спеціалізується підприємство; TR _заг - загальний обсяг реалізації продукції. При цьому, безумовно, потрібно забезпечити порівнянність цін реалізації - привести їх до одного моменту часу.

Аналогічно отримуємо вираз для коефіцієнта технологічної спеціалізації:

Очевидно, що величини, що стоять в чисельнику і в знаменнику формул повинні бути взяті за один і той же досить тривалий період часу.

Знання величини коефіцієнта спеціалізації необхідно для того, щоб дослідник міг визначити, яку позицію підприємство займає на тому чи іншому ринку. Якщо велика фірма спеціалізується на випуску декількох видів продукції, то на одному ринку вона може займати домінуючу позицію, а на інших бути послідовником - однієї з багатьох конкурентних фірм. Як правило, великі компанії, займаючи лідируючі позиції в одній або декількох галузях, мають стратегічний резерв - випускають невеликі партії товарів (зазвичай нові розробки), проводячи таким чином розвідку на інших ринках.

При формуванні асортименту і структури випуску продукції, робіт, послуг підприємство повинно враховувати з одного боку, попит на дані види продукції, а з іншого - найбільш ефективне використання трудових, сировинних, технічних, технологічних, фінансових та інших ресурсів, що є в його розпорядженні. Система формування асортименту включає наступні основні моменти:

- Визначення поточних і перспективних потреб покупців;

- Оцінку рівня конкурентоспроможності випущеної чи планованої до випуску продукції;

- Вивчення життєвого циклу виробів на ринках і прийняття своєчасних заходів по впровадженню нових, більш досконалих видів продукції та вилучення з програми морально застарілих та економічно неефективних виробів;

- Оцінку економічної ефективності і ступеня ризику змін в асортименті продукції.

Основними причинами, що впливають на невиконання плану по асортименту продукції є:

Внутрішні причини:

- Недоліки в організації виробництва;

- Поганий технічний стан обладнання;

- Простої;

- Аварії;

- Нестача коштів;

- Недоліки в системі управління і матеріального стимулювання.

Зовнішні причини:

- Кон'юнктура ринку;

- Зміна попиту на окремі види продукції;

- Стан матеріально-технічного забезпечення;

- Несвоєчасне введення в дію виробничих потужностей підприємства з незалежних від нього причин.

Оцінка виконання плану по асортименту продукції зазвичай проводиться за допомогою однойменного коефіцієнта, який розраховується шляхом ділення загального фактичного випуску продукції, зарахованого у виконання плану за асортиментом, на загальний плановий випуск продукції (продукція, виготовлена ​​понад план або не передбачена планом, не зараховується у виконання плану за асортиментом). Збільшення обсягу виробництва (реалізації) за одним видам і скорочення по інших видах продукції приводить до зміни її структури, тобто співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску. Виконати план за структурою виробництва - значить зберегти у фактичному випуску продукції заплановані співвідношення окремих її видів.

Зміна структури виробництва дуже впливає на всі економічні показники:

- Обсяг випуску у вартісній оцінці;

- Матеріаломісткість;

- Собівартість товарної продукції;

- Прибуток;

- Рентабельність.

Аналіз виконання плану випуску продукції, робіт, послуг дозволяє встановити причини неефективного використання виробничого потенціалу.

Перспективний аналіз випуску і реалізації становить зміст управлінського аналізу і застосовується при оцінці альтернативних управлінських рішень і виборі з них оптимального.

1.3 Сутність, поняття та критерії ефективності виробничо-господарської діяльності автотранспортного підприємства

У сферу виробничо - господарської діяльності підприємства включаються процеси виробництва, відтворення і обігу. Процеси виробництва забезпечують реалізацію завдань підготовки та освоєння процесу реалізації інших послуг, технічне обслуговування процесу виробництва. Роботи з оновлення основних виробничих фондів, розширення та технічного переозброєння автотранспортних підприємств, підготовці та перепідготовці кадрів відносяться до процесів відтворення. Процеси звернення включають матеріально - технічне обслуговування та реалізацію послуг.

Підприємство самостійно планує свою виробничо - господарську діяльність і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на надавану послугу, і необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів його працівників. Основу планів складають договори, укладені із споживачами послуг і постачальниками матеріально - технічних ресурсів. При підготовці планів підприємство погоджує з адміністрацією міста, району всі заходи.

Підприємство на основі вивчення кон'юнктури ринку, можливостей потенційних партнерів, інформації про рух цін організують матеріально - технічне постачання власного виробництва шляхом придбання ресурсів, здійснюваного як безпосередньо у споживачів послуг, так і у посередницьких організацій. Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями та громадянами в усіх сферах господарської діяльності будуються на основі договорів. При цьому підприємства у своїй діяльності повинні враховувати інтереси споживачів, їх вимоги до якості наданої послуги.

Метою діяльності будь-якого автотранспортного підприємства є надання послуг встановленого обсягу та якості, в певні терміни. Але, при встановленні масштабів виробництва слід виходити не тільки з економічних та індивідуальних потреб у даній продукції, але й у необхідності враховувати досягнення максимального рівня її ефективності. Тому оцінювати якість роботи промислового підприємства слід, перш за все, за допомогою визначення економічної ефективності виробленої продукції.

Висока ефективність виробництва є необхідною і вирішальною передумовою систематичного розширеного відтворення.

Ефективність виробництва відноситься до числа ключових категорій ринкової економіки, яка безпосередньо пов'язана з досягненням кінцевої мети розвитку виробництва в цілому і кожного підприємства окремо [5, с. 97].

Можна виділити кілька визначень ефективності виробничо - господарської діяльності підприємства для того, щоб більш детально представляти її суть. Економічна теорія визначає категорію ефективності виробничо - господарської діяльності як результативність виробничого процесу, виробничої системи або конкретної форми господарювання. У найбільш загальному вигляді економічна ефективність виробництва являє собою кількісне співвідношення двох величин - результатів господарської діяльності і зроблених витрат (у будь-якій пропорції). Сутність ефективності виробничо - господарської діяльності трактується більшістю економістів як досягнення максимальних результатів в інтересах суспільства при мінімально можливих витратах. Тому визначення цього показника повинно базуватися на зіставленні результату виробництва із сукупними витратами живої і минулої праці, котрі зумовили даний результат.

Ефективність виробничо - господарської діяльності - це один з найважливіших економічних важелів не тільки в системі управління виробництвом в цілому, але і в системі внутрішньогосподарського планування, контролю та аналізу.

Підвищення ефективності виробничо - господарської діяльності підприємства - одна з центральних проблем економіки [6, с. 157]. Для успішного вирішення різноманітних економічних і соціальних завдань немає іншого шляху, крім різкого підвищення ефективності всього суспільного виробництва.

Серед факторів, що впливають на ефективність виробничо - господарської діяльності підприємства можна відзначити підвищення процесу планування своєї діяльності та посилення контролю над виробничим і соціальним розвитком підприємства. У чому ж суть економічної ефективності і чим обумовлюється особлива її значущість для економіки країни? Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення у загальній методології її визначення, формалізована форма якої має такий вигляд, представлений за формулою:

Ефективність (продуктивність) = Ре / Рз, (1)

де Ре - результати;

Рз - ресурси (витрати).

Результативність виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не варто тлумачити однозначно. Необхідно розрізняти: кінцевий результат процесу виробництва і кінцевий результат роботи підприємства або іншої інтеграційної структури як первинного автономного ланки економіки.

Перший - відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах. Другий - включає не тільки кількість виготовленої продукції, а також її споживчу вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва (виробничо-господарської діяльності підприємства) за певний період часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності - прибуток (прибутковість). Сутність ефективності виробничо - господарської діяльності трактується більшістю економістів як досягнення максимальних результатів в інтересах суспільства при мінімально можливих витратах [7, с. 121]. Тому визначення цього показника повинно базуватися на зіставленні результату виробництва із сукупними витратами живої і минулої праці, котрі зумовили даний результат. Особлива значимість проблеми ефективності виробництва зумовлює необхідність правильно враховувати і аналізувати рівень і масштаби ефективності всіх засобів та елементів виробництва. Визначення ефективності вимагає застосування методів кількісного аналізу та виміру, що передбачає встановлення критерію економічної ефективності [4, с. 97]. Економічна ефективність в кінцевому підсумку виражається в підвищенні продуктивності праці. Отже, рівень продуктивності праці є критерієм економічної ефективності виробництва. Чим вища продуктивність праці і, отже, нижче витрати виробництва, тим вище економічна ефективність витрат праці. Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при взаємодії трьох визначальних показників: персоналу (робочої сили), засобів і предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства випускає соціально корисну продукцію або представляє виробництва побутові послуги. Це означає, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з іншого - такі чи інші результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання [3, с. 101].

У зарубіжній практиці як синонім терміна "результативність господарювання" зазвичай застосовується термін "продуктивність системи виробництва та обслуговування", коли під продуктивністю розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) за виробництва різноманітних товарів і послуг.

Для більш докладного обгрунтування того, як працює і обслуговується рухомий склад, опишемо весь процес організації допоміжного виробничого процесу. До допоміжним і обслуговуючим процесів відносяться роботи з догляду і нагляду за рухомим складом, за його налагодження, ремонту, роботи з технічного контролю якості виконання основних, допоміжних та обслуговуючих процесів, а також безпосереднього надання послуг. Одні з цих процесів виконуються основними працівниками (водіями), інші ведуться спеціальними робочими - допоміжними (слюсаря, механіки) [9, с. 215]. При цьому багато хто з таких процесів організаційно відокремлюється, стають функціями спеціальних служб, наприклад, ремонтна служба. Роль ремонтних служб у виробничому процесі істотно змінюється у зв'язку з науково - технічним прогресом. Підвищилися вимоги до обслуговування внаслідок удосконалювання складу основних виробничих фондів: впровадження комплексних механізованих і автоматизованих систем. Ефективна робота рухомого складу, тобто збільшення обсягу надання послуг з чинного автобусного парку, безперебійна і інтенсивна робота його робота, максимальний вихід реалізованих послуг - все це в значній мірі залежить від роботи ремонтних служб автотранспортного підприємства. Поломки і поганий технічний стан обладнання вирішальним чином впливають на всю ефективність діяльності підприємства, на основні економічні показники його роботи. Сутність ремонту полягає у збереженні та відновленні працездатності рухомого складу шляхом заміни та відновлення зношених деталей і регулювання механізмів. Основними завданнями ремонтного господарства є:

- Організація такої системи експлуатації і ремонту рухомого складу, яка дозволила б підтримувати його в працездатному стані;

- Систематичне підвищення культури експлуатації, догляду та технічного обслуговування з метою продовження терміну служби деталей, збільшення міжремонтного періоду функціонування автомобіля, скорочення обсягу ремонтних робіт;

- Зниження трудомісткості і вартості ремонтних робіт при підвищенні їх якості;

- Вдосконалення організації праці працюючих, зайнятих у ремонтному господарстві.

Значення ремонтного господарства підприємства визначається тим, що його організація має суттєвий вплив на ефективність роботи. Системою планово - попереджувального ремонту (ППР) називається сукупність організаційних і технічних заходів щодо догляду, нагляду, обслуговування та ремонту рухомого складу, що проводяться профілактично, за заздалегідь складеним планом з метою попередження несподіваної підлогою рухомого складу, підтримання її в постійній експлуатаційній готовності. Профілактичний характер системи ППР дозволяє підготуватися заздалегідь і забезпечити всім необхідним ремонт кожного автомобіля.

Усі роботи з обслуговування і ремонту рухомого складу при системі ППР поділяються на:

- Межремонтное обслуговування;

- Періодичні профілактичні операції;

- Планові ремонти.

Межремонтное обслуговування включає повсякденний догляд і нагляд за рухомим складом. Правильна організація міжремонтного обслуговування дозволяє значно подовжити строки роботи автомобіля в справному стані, зберегти високу якість його роботи, прискорити і здешевити планові ремонти. До догляду і нагляду за рухомим складом відносяться: дотримання робітниками правил експлуатації, щоденна перевірка і прибирання автобусів, своєчасне регулювання механізмів і усунення дрібних несправностей. Ці роботи виконуються самими водіями, обслуговуючими закріплені за ними автобуси, черговими ремонтної служби (слюсарем, електриком). Операції міжремонтного обслуговування виконуються не порушуючи процесу виробництва, оскільки виробляють їх під час перерв у роботі автобуса (обідні, міжзмінне перерви).

Періодичні профілактичні операції включають: мийку рухомого складу, зміну масла. Всі ці періодичні ремонтні операції здійснюються ремонтної службою за планом - графіком ППР. Мийка виконується в неробочий час, без простою автобуса. Зміна масла проводиться за спеціальним графіком і зазвичай поєднується з оглядом і плановими ремонтами. Огляди проводяться періодично за графіком і є подальшим, більш глибоким етапом профілактичних заходів [12, с. 141]. Огляди проводяться між плановими ремонтами і поєднуються зі зміною зношених деталей і дрібним ремонтом, без якого рухомий склад не можна експлуатувати до чергового планового ремонту. Основний огляд рухомого складу виробляє ремонтний персонал. Система ППР передбачає поділ ремонтів на поточний і капітальний ремонт автомобілів. Поточним називається мінімальний за обсягом ремонт, при якому заміною або відновленням швидкозношуваних деталей і регулюванням механізмів забезпечується нормальна експлуатація рухомого складу до чергового планового ремонту. До швидкозношуваних деталей відносяться всі змінні деталі, термін служби яких дорівнює або менше міжремонтного періоду. Капітальним називається найбільший за обсягом вид планового ремонту, який характеризується повним розбиранням практично всіх деталей рухомого складу, ремонтом базових деталей, заміною зношених деталей, відновленням деяких деталей, перевіркою рухомого складу на подальшу працездатність. Під час капітального ремонту здійснюється, як правило, модернізація рухомого складу. Ремонти, викликані аваріями рухомого складу та не передбачені річним планом ремонту, називаються позаплановими [14, с. 128]. При добре організованій системі обслуговування ремонту рухомого складу необхідність проведення позапланових ремонтів, як правило, не виникає.

Системі ППР притаманні певні особливості і в зв'язку з цим розрізняють такі її різновиди:

- Система ППР на основі методу послеосмотрових ремонтів, яка полягає в тому, що термін, вид чергового ремонту і утримання ремонтних операцій визначаються за даними оглядів і спостережень за роботою рухомого складу. Періодичність ж оглядів встановлюється за орієнтовними даними про мінімальні терміни служби обмеженого числа деталей рухомого складу. Така система обслуговування рухомого складу має деякі недоліки у зв'язку з відсутністю необхідних вихідних даних для тривалого планування та підготовки до ремонту, а отже, вимагає значних витрат часу на проведення частих оглядів;

- Система ППР на основі методу періодичних ремонтів, яка характеризується тим, що терміни і види чергових ремонтів встановлюють, спираючись на знання термінів служби основних, найбільш характерних деталей, а конкретний зміст ремонтних операцій - за даними оглядів, попередніх ремонту;

- Система ППР на основі методу стандартних (примусових) ремонтів, яка полягає в тому, що термін, вид і конкретний зміст чергового ремонту встановлюються на основі вичерпного знання термінів служби всіх частин рухомого складу. Така система обслуговування застосовується по відношенню до рухомого складу, режим роботи якого відрізняється високою стійкістю. Використання на підприємстві тієї чи іншого різновиду системи ППР визначається ступенем вивченості термінів служби частин рухомого складу. Слід відзначити відсутність єдиної точки зору на ефективність капітального ремонту. Існує думка, що можна відмовитися від капітального ремонту рухомого складу, що дозволить уникнути величезних витрат, значно поліпшить віковий склад рухомого складу і тим самим підвищить технічний рівень виробничого процесу [10, с. 99]. Ідея відмови від капітального ремонту приваблива і дійсно забезпечує величезний економічний ефект у цілому. Крім того, без капітального ремонту неможлива експлуатація великої потужності і високої точності рухомого складу. Витрати на відновлення його працездатності завжди значно менше вартості покупки нового автобуса. Таким чином, проведення капітальних ремонтів рухомого складу в даний час неминуче. Основними нормативами системами ППР є ремонтний цикл, міжремонтний і межосмотровий періоди, структура ремонтного циклу, нормативи трудомісткості ремонтних робіт. Ремонтним циклом називається період роботи рухомого складу між двома капітальними ремонтами або від введення його в експлуатацію до першого капітального ремонту. Ремонтний цикл складається з межосмотрових і міжремонтних періодів. Міжремонтним періодом називається період роботи обладнання між черговими плановими ремонтами. Межосмотровим періодом називається проміжок часу роботи рухомого складу між двома черговими оглядами або між плановим ремонтом і оглядом [16, с. 304]. Тривалість ремонтних циклів, міжремонтних і межосмотрових періодів залежить в основному від марки рухомого складу, умов експлуатації і обліковується за кількістю відпрацьованих годин, днів. Слід звернути увагу, що послідовність фактично виконуваних планових ремонтів приблизно в 65% досліджених випадків відповідають рекомендованим системою ППР. Однак прийнятий в цій системі облік часу роботи автомобіля в календарних днях не дозволяє точно встановити тривалість експлуатації та величину пов'язаного з нею зносу механізмів, так як в процесі роботи мають місце значні цілозмінних і внутрішньозмінні простої рухомого складу. Це пов'язано з тим, що на багатьох автотранспортних підприємствах не ведеться погодинний облік роботи рухомого складу, отже, при складанні планового графіка роботи враховується не фактичне відпрацьований час, а лише час, відповідне встановленим режимом роботи в бригадах і календарної тривалості ремонтного періоду і циклу. Структура ремонтного циклу - це перелік розташованих у певному порядку ремонтних і профілактичних операцій за період між двома капітальними ремонтами. Складовими елементами структури ремонтного циклу є планові ремонти - капітальний, поточний, а також профілактичні огляди. Планування ремонтних робіт проводиться на основі нормативів системи ППР. Річний план ремонтних робіт містить розрахунки: обсягу ремонтних робіт, календарного графіка проведення ремонтів, потреби в запасних деталях, собівартості ремонтних робіт, фінансування ремонтів. Річний план ремонту рухомого складу складається відділом головного механіка підприємства за участю чергового механіка на кожну одиницю автобусного парку. Календарні строки ремонту визначають на підставі даних журналу обліку роботи рухомого складу, виходячи з фактично відпрацьованих годин за період від останнього ремонту та результатів щорічного технічного огляду. У річний план ремонтів включаються огляди та планові ремонти. Вид чергового ремонту встановлюється за структурою ремонтного циклу. Собівартість ремонтних робіт визначається шляхом складання кошторису витрат, яка містить такі статті витрат: основна та додаткова заробітна плата, вартість ремонтних деталей; основні та допоміжні матеріали для ремонту.

На закінчення можна сказати, що для управління виробництвом потрібно мати повну і правдиву інформацію про хід виробничого процесу і виконання планів. Тому однією з функцій управління виробництвом є облік, забезпечує збір, систематизацію та узагальнення інформації, необхідної для управління виробництвом і контролю за ходом виконання планів і виробничих процесів. Виробничо - господарська діяльність є сполучною ланкою між процесом виробництва, відтворення і обігу. Велика роль відводиться виробничо - господарської діяльності у визначенні і використанні резервів підвищення ефективності виробництва. Тут йде сприяння раціоналізації, економного використання ресурсів, виявленню і впровадженню передового досвіду, наукової організації праці, попередження зайвих витрат. У результаті цього зміцнюється економіка підприємства, підвищується ефективність його діяльності.

2. Аналіз діяльності автотранспортного підприємства на прикладі ТОВ "НПАТП"

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства

Під час знайомства з основними організаційними документами отримані такі відомості про підприємство.

Організаційно - правова форма підприємства "НПАТП" є товариство з обмеженою відповідальністю (в тексті іменується як ТОВ). Товариство з обмеженою відповідальністю зареєстровано адміністрацією міста Нефтекамськ, статут № 0017, а так само реєстраційною палатою м. Нефтекамськ. Місце знаходження ТОВ "НПАТП" Російська Федерація, м. Нефтекамськ, Промбаза, вул. Першопроходців, будинок 20. Генеральним директором ТОВ "НПТАП" є Іванов Юрій Геннадійович. Але воно має свою коротку передісторію.

У зв'язку з початком будівництва міста Нефтекамськ в жовтні 1965 року утворено Нефтекамські автотранспортне господарство при Альметьев-ському Автотрест.

У серпні 1967 року Нефтекамські автотранспортне господарство перейменовано в автотранспортне підприємство Альметьєвська транспортного тресту.

З квітня 1971 Нефтекамські автотранспортне підприємство передано з Альметьєвська транспортного тресту в трест "Таттрансуправ-ня".

З грудня 1974 Нефтекамські автотранспортне підприємство розділене на два самостійних підприємства:

• Нефтекамські пасажирське автотранспортне підприємство;

• Нефтекамські вантажне автотранспортне підприємство.

У 1986 році Нефтекамські пасажирське автотранспортне підприємство перейменовано в "Виробниче об'єднання пасажирського автотранспорту". У 1991 році Нефтекамські виробниче об'єднання пасажирського автотранспорту розділене на два самостійних підприємства:

- Нефтекамські пасажирське автотранспортне підприємство № 1 (НПАТП-1);

- Нефтекамські пасажирське автотранспортне підприємство № 2 (НПАТП-2).

Після поділу міські маршрути і одну частину зон відпочинку стало обслуговувати НПАТП-2, а приміські маршрути і іншу частину зон відпочинку - НПАТП-1.

З жовтня 1996 року рішенням комітету з управління комунальним майном міста Нефтекамськ на базі Державного пасажирського автотранспортного підприємства № 2 створено Комунальне унітарне підприємство № 2 (КУ ПАТП-2).

З серпня 2002 року на підставі розпорядження Міністерства земельних і майнових відносин Республіки Татарстан підприємство перетворено в державне унітарне підприємство "Нефтекамські пасажирське автотранспортне підприємство № 2".

З січня 2006р. ГУП "НПАТП-2" було перетворено в Товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтекамські пасажирське автотранспортне підприємство" та зареєстровано адміністрацією міста Нефтекамськ, статут № 0017, а так само реєстраційною палатою м. Нефтекамськ. є комерційною організацією, яка знаходиться у відомчому підпорядкуванні Міністерства транспорту та дорожнього господарства Республіки Татарстан.

Повноваження засновника ТОВ "НПАТП" і власника його майна від імені Республіки Татарстан здійснює Управління земельних та майнових відносин Міністерства земельних і майнових відносин Республіки Татарстан в Нефтекамськ районі та місті Нефтекамске.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків.

У своїй діяльності підприємство керується Конституцією Республіки Татарстан, законами та іншими нормативно-правовими актами, що діють на території Республіки Татарстан, та Статутом підприємства.

За своїми зобов'язаннями ТОВ "НПАТП" відповідає всім належним йому майном. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, її органів і дочірніх підприємств, а держава, її органи та дочірні підприємства не несуть відповідальності за зобов'язаннями підприємства, за винятком випадків, передбачених законодавством.

ТОВ "НПАТП" від свого імені набуває майнові та немайнові права і несе обов'язки, виступає позивачем і відповідачем у суді та арбітражному суді відповідно до чинного законодавства.

З метою задоволення суспільних потреб та отримання прибутку підприємство здійснює такі основні види діяльності:

- Здійснення регулярних міських пасажирських перевезень;

- Транспортна діяльність, транспортно-експедиційні послуги;

- Надання посередницьких послуг;

- Будівельні, ремонтно-будівельні та монтажні роботи;

- Комерційна, посередницька, торгово-закупівельна діяльність;

- Організація платних стоянок, зберігання і паркування автотранспортних засобів;

- Надання транспортних послуг, технічне обслуговування та ремонт різних марок транспорту;

- Реалізація нафтопродуктів;

- Утримання та експлуатація автозаправних станцій, заправка автотранспорту;

- Громадське харчування;

- Лізингові операції;

- Медичні послуги для власних потреб;

- Туристична та екскурсійна діяльність;

- Надання послуг зі зберігання і складського обслуговування, впровадження нових видів платних послуг населенню, підприємствам, організаціям;

- Виробництво і розміщення рекламної продукції на автотранспорті, реалізація автотранспортних засобів і номерних запчастин до них.

Майно ТОВ "НПАТП" (республіканської) власності Республіки Татарстан, є неподільним і не може бути розподілено за депозитними вкладами (часток, паїв), в тому числі між працівниками підприємства, належить підприємству на праві господарського відання та відбивається на його самостійному балансі. Підприємство в межах, встановлених чинним на території Республіки Татарстан законодавством, Договором про закріплення майна за ТОВ "НПАТП" на праві господарського ведення, що укладаються з Міністерством земельних і майнових відносин Республіки Татарстан і статутом підприємства, самостійно володіє, користується і розпоряджається майном, що належить йому на праві господарського відання.

ТОВ "Нефтекамські ПАТП" - одна з найбільших транспортних компаній, що займаються автобусними перевезеннями в Закамская регіоні Республіки Татарстан.

ТОВ "НПТАП" володіє власним парком автобусів вітчизняного та імпортного виробництва, місткістю від 12 до 49 місць, який щорічно оновлюється. Автобуси підприємства обслуговують міжобласні, міжміські, приміські, спеціальні (вахтові), шкільні, а також замовлені та туристичні маршрути.

ТОВ "Нефтекамські ПАТП" - транспортна компанія, орієнтована на стратегію розвитку. Головні принципи в роботі - надійність і безпека. В основі цього - багаторічний досвід у галузі пасажирських перевезень, професійний водійський та інженерний склад, сучасна технічна база.

ТОВ "НПТАП" обслуговує великі промислові підприємства, адміністрації міст і районів Республіки Татарстан, туристичні фірми, іноземні делегації, різні масові заходи.

ТОВ "Нефтекамські ПАТП" є одним з великих автотранспортних підприємств в Республіці Татарстан. Мета керівництва Товариства - забезпечення фінансової стійкості та економічної стабільності.

У структурі Товариства є три автомобільні колони, спеціалізовані за видами перевезень, ремонтно-технічний комплекс, автовокзал в м. Нефтекамске і автостанція в р.п. Камські Поляни, платна стоянка для легкового автотранспорту, автозаправна станція, їдальня.

Відповідно до Статуту основними видами діяльності ТОВ "НПАТП" є:

• здійснення пасажирських перевезень;

• ремонт і технічне обслуговування автотранспортних засобів;

• надання послуг на платній автостоянці

• оренда приміщень та автотранспортних засобів.

Середньорічна чисельність співробітників складає - 451чел.

У цілому можна сказати, що ТОВ "Нефтекамські ПАТП" продемонструвало високу ефективність у роботі, свою стійкість в нових економічних умовах. Про це свідчать фінансові та виробничі показники. (Таблиця 2.1)

У цілому за аналізовані роки досягнута позитивна динаміка основних показників. Виручка від основних видів діяльності за 2009 р. склала 229332 тис.руб. (За 2008р - 165940 тис.руб), що на 63392 тис.руб більше до рівня минулого року (138,2%). Збільшення чисельності та обсягу продажів пов'язане з припиненням діяльності в дочірніх підприємствах ТОВ "Транспорт-2", ТОВ "Транспорт 1-1" і ТОВ "Транспорт 1-2" з 01.01.2009р. і передачею обсягів перевезень в ТОВ "Нефтекамські ПАТП".

Істотний внесок в економіку Товариства приносить прибуток від неосновної діяльності - це ремонт і техобслуговування автотранспортних засобів, механізована мийка автомашин, автостоянка, оренда приміщень, громадське харчування і інша реалізація товарно-матеріальних цінностей і комунальних послуг. Доходи за цими видами діяльності за 2009 рік склали 30088,1 тис.руб, що становить 13,1% до загальної суми доходів, за 2008 рік - 54650,5 тис. руб.