Аналіз господарської діяльності підприємства 2 Аналіз основних

Основні засоби

тис.руб

2423

3839

1416

158

Прибуток від продажів

тис.руб

3187

5053

1866

159

Прибуток до оподаткування

1612

4117

2505

255

Чистий прибуток

тис.руб

860

3058

2198

356

Рентабельність активів підприємства

%

0, 18

0,61

0,43

338

Рентабельність власного капіталу

%

0,18

0,39

0,21

216

Показники

Од. вимір.

Аналізований

період

Зміна

Темп

зростання,%

2008

2009

Фондовіддача

тис.руб

0,02

0,04

0,02

200

Фондомісткість

тис.руб

44,13

27,92

-18,21

62

Рентабельність основних засобів

%

0,35

0,8

0,45

228

Кількість оборотів оборотних коштів

разів

2,52

2,24

-0,28

101

Тривалість одного обороту оборотних коштів

2.3. Аналіз структури бухгалтерського балансу підприємства

Аналіз фінансового стану підприємств здійснюється в основному за даними річної та квартальної бухгалтерської звітності і в першу чергу за даними бухгалтерського балансу.

Прийнята угруповання дозволяє здійснити досить глибокий аналіз фінансового стану підприємства.

Це угрупування зручна для "читання балансу", під яким приймають попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства і його фінансовим станом безпосередньо з бухгалтерського балансу.

При читанні балансу з'ясовують: характер зміни підсумку балансу і його окремих розділів статей, правильність розміщення коштів підприємства, його поточну платоспроможність і т. п.

Читання балансу, зазвичай, починають із встановлення зміни величини балансу аналізований період часу. Для цього підсумок балансу на початок року порівнюють з підсумком балансу на кінець періоду.

Горизонтальний аналіз означає зіставлення статей балансу і обчислюваних по них показників на початок і кінець одного або кількох звітних періодів; він допомагає виявити відхилення, які потребують подальшого вивчення. При горизонтальному аналізі обчислюють абсолютні та відносні зміни показників. Зіставлення дозволяє визначити загальний напрямок руху балансу. У звичайних виробничих умовах збільшення підсумків балансу оцінюють позитивне, а зменшення - негативно.

Після оцінки динаміки зміна балансу доцільно встановити відповідність динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції, а також прибутку підприємства.

Більш швидкий темп зростання обсягу виробництва, реалізації продукції і прибутку в порівнянні з темпом зростання суми балансу вказує на поліпшення використання коштів. Для встановлення темпів зростання обсягу виробництво, реалізації продукції і прибутку використовують дані підприємства про виробництво продукції, звіт про фінансові результати та баланс.

Показники прибутку, товарної і реалізованої продукції в розрахунку на один карбованець (квартальної) вартості майна доцільно обчислювати і зіставляти з даними минулих років, а також з аналогічними показниками інших підприємств.

Зазначені показники в країнах з ринковою економікою використовуються з метою характеристики ділової активності керівників підприємства.

Для характеристики ділової активності використовуються також показників фондовіддачі, матеріаломісткості, продуктивності праці, оборотності оборотного капіталу, власного капіталу, коефіцієнти стійкості економічного зростання і чистої виручки.

Крім з'ясування спрямованості зміни всього балансу, слід з'ясувати характер зміни окремих його статей і розділів, тобто здійснити подальший аналіз по горизонталі. Позитивно оцінки заслуговує збільшення в активі балансу грошових коштів, цінних паперів, короткострокових і довгострокових фінансових вкладень і, як правило, основних коштів, капітальних вкладень, нематеріальних активів і виробничих запасів, а в пасиві балансу - підсумку першого розділу і особливо суми прибутку, резервного фонду , фондів спеціального призначення. Як правило, негативної оцінки заслуговує різкий ріст дебіторської і кредиторської заборгованості в активі і в пасиві балансу. У всіх випадках негативно оцінюють наявність і збільшення за статтями "збитки" і «резерви по сумнівних боргах».

Читання цих статей балансу дозволяє зробити деякі висновки про фінансовий стан підприємств. Так, наявність збитків свідчить про нерентабельність даного підприємства. Якщо підприємство є планово-збитковим, то суму збитку слід зіставити з плановою величиною і з сумою збитку попереднього балансу. Це дозволити виявити тенденцію, що склалася. Наявність сум за статтею «Резерви по сумнівним боргами» свідчить про наявний простроченої дебіторської заборгованості за товари, роботи або послуги або з інших її видів.

У процесі подальшого аналізу балансу вивчають структуру коштів підприємств та джерел їх утворення аналіз по вертикалі.

Вертикальний аналіз - це вираз статті (показника) через певне процентне співвідношення до відповідної базової статті (за базовим показником). За допомогою вертикального аналізу виявляють основні тенденції і зміни в діяльності підприємства.

Структура активу балансу складається з наступних показників: майно підприємства; основні засоби та інші необоротні активи (у відсотках до всіх засобів); матеріальні оборотні активи (у відсотках до оборотних засобів); грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення (у відсотках до оборотних засобів).

За цими показниками перш за все визначають тенденції зміни оборотності усіх коштів майна підприємства його виробничого потенціалу.

При визначенні тенденції зміни оборотність коштів підприємства, крім оцінки зміни показника загальної оборотності засобів підприємства (обчислюють співвідношення виручки від реалізації та середньою вартістю балансу), вивчають співвідношення динаміки необоротних і оборотних коштів, а також використовують показники мобільності всіх коштів підприємства та оборотних коштів.

Фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлюється його виробничої діяльності. Тому при аналізі фінансового стану підприємства (особливо на майбутній період) слід дати оцінку його виробничого потенціалу.

Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники: наявність, динаміку і питому вагу виробничих активів у загальній вартості майно; наявність, динаміку і питому вагу основних засобів у загальній вартості майна; коефіцієнт з носа основних засобів; середню норму амортизації; наявність, динаміку і питому вагу капітальних вкладень і їх співвідношення з довгостроковими фінансовими вкладеннями.

Певні висновки про виробничу і фінансової політики підприємства можна зробити по відношенню капітальних вкладень і довгострокових вкладень. Більш високі темпи зростання фінансових вкладень можуть істотно знизити виробничі можливості підприємства.

Структура джерел коштів підприємства (пасив) включає в себе наступні показники: джерела коштів - всього; джерела власних коштів; власні оборотні кошти; позикові кошти, кредити і позикові кошти; кредиторська заборгованість; доходи і резерви підприємства.

Дані про структуру джерел господарських коштів використовується перш за все для оцінки фінансової стійкості підприємства та його ліквідності і по платоспроможності. Фінансова стійкість підприємства характеризується коефіцієнтами: власності, позикових коштів співвідношення позикових і власних коштів, мобільності власних коштів, співвідношення необоротних коштів сумою власних коштів і довгострокових пасивів.

Під ліквідністю розуміють можливість реалізації матеріальних та інших цінностей і перетворення їх у грошові кошти.

За ступенем ліквідності майна підприємства можна розділити на чотири групи:

- Першокласні ліквідні кошти (грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення);

- Легко реалізовані активи (дебіторська заборгованість, готова продукція і товари);

- Среднереалізуемие активи (виробничі запаси, МШП, незавершене виробництво, витрати обігу);

- Важкореалізовані або неліквідні активи (нематеріальні активи, основні засоби та обладнання до установки, капітальні довгострокові фінансові вкладення).

Ліквідність балансу оцінюють за допомогою спеціальних показників, що виражають співвідношень певних статей активу і пасиву балансу або структуру активу балансу. У більшій мірі в міжнародній практиці використовуються наступні показники ліквідності: коефіцієнт абсолютної ліквідності; проміжний коефіцієнт покриття і загальний коефіцієнт покриття. При обчисленні всіх цих показників використовують загальний знаменник - короткострокові зобов'язання, які обчислюються як сукупна величина короткострокових кредитів, короткострокових позик, кредиторської заборгованості.

Ліквідність балансу підприємства тісно пов'язана з його платоспроможністю, під якою розуміють здатність в належний термін і в повній мірі відповідати за своїми зобов'язаннями.

Розрізняють поточну і очікувану платоспроможність. Поточна платоспроможність визначається на дату складання балансу. Підприємство вважається платоспроможним, якщо у нього немає простроченої заборгованості постачальникам, за банківськими позичками та інших розрахунках. Очікувана платоспроможність визначається на певну майбутню дату зіставленням платіжних засобів та першочергових зобов'язань на цю дату.

Як вже відзначилося, платоспроможність підприємства сильно залежить від ліквідності балансу. Разом з тим на платоспроможність підприємства значне впливу чинять і інші чинники - політична й економічна ситуація в країні, стан грошового ринку, наявність і досконалість заставного та банківського законодавства, забезпеченість власним капіталом, фінансовий стан підприємств - дебіторів та інші.

Аналіз фінансового стану підприємства закінчують комплексної його оцінкою. При аналізі фінансового стану свого підприємства після комплексної оцінки розробляють заходи щодо поліпшення фінансового стану, звертаючи особливу увагу на розробку фінансової стратегії підприємства на перспективу і в найближчі періоди.

Таким чином, у цьому розділі були розглянуті теоретичні основи фінансового аналізу, тобто види, прийоми і методи фінансового аналізу, методика аналізу фінансового стану, тобто основні показники оцінки фінансового стану, їх структура і коефіцієнти їх визначають, а також фактори, від яких залежать дані показники. Була розглянута структура балансу підприємства та напрямки по яких він аналізується.

2.4 Основні фінансові коефіцієнти

Ліквідність підприємства визначається і з допомогою ряду фінансових коефіцієнтів, що розрізняються набором ліквідних коштів, що розглядаються в якості покриття короткострокових зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює відношенню величини найбільш ліквідних активів до суми найбільш термінових зобов'язань і короткострокових пасивів. Під найбільш ліквідними активами, як і при угрупованню балансових статей для аналізу ліквідності балансу, маються на увазі грошові кошти підприємства та короткострокові цінні папери. Короткострокові зобов'язання підприємства, представлені сумою найбільш термінових зобов'язань і короткострокових пасивів, включають: кредиторську заборгованість та інші пасиви; позики, не погашені в строк; короткострокові кредити і позикові кошти.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Нормальне обмеження цього показника наступне: 0,2 - 0,5.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує платоспроможність підприємства на дату состовления балансу.

Базовий рік: (602 +3823) / (38315-9914) = 0,2

Звітний рік: (228 +93) / (40562-8402) = 0,01

Коефіцієнт термінової ліквідності відрізняється від першого тим, що в чисельник дробу включається короткострокова дебіторська заборгованість та інші активи.

Він відображає прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Нормальне значення коефіцієнта 0,7 - 1 і більше.

Базовий рік: (602 +3823 +12625) / (38315-9914) = 0,6

Звітний рік: (228 +93 +24686) / (40562-8402) / = 0,9

Дане підприємство є платоспроможним.

Якщо до складу ліквідних коштів включаються також запаси і витрати (за вирахуванням витрат майбутніх періодів), то виходить коефіцієнт поточної ліквідності (КТЛ), або коефіцієнт покриття. Він дорівнює відношенню вартості всіх оборотних (мобільних) коштів підприємства до величини короткострокових зобов'язань. Коефіцієнт покриття показує платіжні можливості підприємства, оцінювані за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливою реалізації готової продукції, а й продажу разі потреби інших елементів матеріальних оборотних коштів.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середньої тривалості одного обороту всіх оборотних коштів.

Рівень коефіцієнта покриття залежить від галузі виробництв, тривалості виробничого циклу, структури запасів і витрат і ряду інших чинників. Нормальним найчастіше вважається 1 - 2.

Базовий рік: 41142 / (38315-9914) = 1,5

Звітний рік: 45594 / (40562-8402) = 1,4

Коефіцієнт загальної оборотності капіталу - коефіцієнт, що відображає швидкість оборотності активів; показує число оборотів за період.

Оборотність активів - відношення виручки від реалізації (обсягу продажів) до середньої величини вартості сукупних активів.

Базовий рік: 106921 / 45595 = 2,3

Звітний рік: 107198/49638 = 2,2

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує середнє число днів, необхідну для стягнення заборгованості. Щоб отримати шукану величину (кількість днів), необхідно помножити значення коефіцієнта на 365. Чим менше це число, тим швидше дебіторська заборгованість звертається в кошти, а отже, підвищується ліквідність оборотних коштів підприємства. Високе значення коефіцієнта може свідчити про труднощі зі стягненням коштів по рахунках дебіторів.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості являє собою середню кількість днів, яке потрібно компанії для оплати її рахунків. Щоб отримати шукану величину (кількість днів), необхідно помножити значення коефіцієнта на 365. Чим менше ця величина, тим більше внутрішніх коштів використовується для фінансування потреб компанії в оборотному капіталі. І навпаки, чим більше днів, тим більшою мірою для фінансування бізнесу використовується кредиторська заборгованість. Найкраще, коли ці дві крайності поєднуються. В ідеалі, підприємству бажано стягувати заборгованість з дебіторів до того, як потрібно виплачувати борги кредиторам. Високе значення може говорити про недостатню кількість коштів для задоволення поточних потреб через скорочення обсягу продажів, збільшення витрат або зростання потреби в оборотному капіталі.

Коефіцієнт оборотності запасів відображає швидкість реалізації запасів. Чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів пов'язано в цій найменш ліквідній групі активів. Особливо актуально підвищення оборотності і зниження запасів при наявності значної заборгованості у пасивах компанії.

Розраховується як вартість реалізованої продукції на вартість запасів.

Базовий рік: 103734/21991 = 4,7

Звітний рік: 102145/18814 = 5,4

Коефіцієнт оборотності власного капіталу визначає швидкість обороту власного капіталу.

Збільшення показника свідчить про підвищення рівня ділової активності тільки в тому випадку, коли його зростання досягається за рахунок випереджаючого збільшення виручки в порівнянні зі збільшенням власного капіталу. Підвищення значення показника за рахунок зменшення власного капіталу не є ознакою більш високої ділової активності, а є наслідком появи непокритих збитків, скорочення діяльності, що спричинило за собою зменшення статутного капіталу або реорганізації фірми.

Базовий рік: 106921/4759 = 22,5

Звітний рік: 107198/7665 = 14,0

Однією з найважливіших характеристик стійкості фінансового стану підприємства, його незалежності від позикових джерел коштів є коефіцієнт автономії, рівний частці джерел коштів в загальному підсумку балансу.

Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0,5-0,7, що означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними засобами. Виконання обмеження важливо не тільки для самого підприємства, але і для його кредиторів. Зростання коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових труднощів в майбутніх періодах. Така тенденція з точки зору кредиторів підвищує гарантованість підприємством своїх зобов'язань.

Базовий рік: 4759/45595 = 0,1

Звітний рік: 7665/49638 = 0,2

Значення даного коефіцієнта нижче норми, що говорить про досить сильній залежності підприємства від своїх кредиторів.

Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості показує, яка величина дебіторської заборгованості припадає на 1 рубль кредиторської заборгованості. Рекомендоване мінімальне значення - 1.

Базовий рік: 28283/876 +12625 = 2

Звітний рік: 31095/681 +24686 = 1,2

Основні фінансові коефіцієнти представлені в таблиці 3.

Таблиця 3. Основні фінансові коефіцієнти

-0,8

Група оборотних коштів

Залишки на кінець звітного періоду за статтями активу балансу

1. Абсолютно ліквідні активи

1.1. Грошові кошти (3823 тис. руб.)

2. Найбільш ліквідні активи

2.1. Короткострокові фінансові вкладення (602 тис. крб.)

3. Швидко ліквідні активи

3.1. Дебіторська заборгованість (13501 тис. крб.)

4. Повільно ліквідні активи

4.1.Запаси-(21991тис.руб. +1225 Тис.руб.-1292тис.руб = 24508 тис. руб.)

Загальна сума оборотних коштів

42434 тис. руб.

Показник

Сума, тис. руб.

Темп росту,%

Питома вага,%

На початок року

На кінець року

Зміна

(+, -)

На початок року

На кінець року

Зміна

(+, -)

АКТИВ

1

2

3

4

5

6

7

1. Запаси в тому числі:

21 991

18 814

-3177

85,55

35,25

29,96

-5,29

1.1.Сирье матеріали та ін

19 957

14 780

-5177

74,05

31,99

23,54

-8,45

1.2. Витрати майбутніх періодів

1 292

2 422

1130

187,46

2,07

3,86

1,79

2. ПДВ по придбаних цінностях

1 225

1 092

-133

89,14

1,96

1,74

-0,22

3. Дебіторська заборгованість

13 501

25 367

11866

187,89

21,64

40,39

18,75

4.Краткосрочние фінансові вкладення

602

228

-374

37,87

0,96

0,36

-0,6

5.Денежние кошти

3 823

93

-3730

2,43

6,13

0,15

-5,98

Разом оборотних активів

62 391

62 796

У наведеній таблиці показані оборотні активи, фактично існуючі в аналізованій організації. За наведеними даними можна зробити висновок, що сукупна величина оборотних активів даного підприємства на кінець звітного року становила 62796 тис. руб., Що на 385 тис. руб. (Або на 0,62%) більше, ніж на початок року. Виходячи з даних бухгалтерського балансу даного підприємства можемо розрахувати питому вагу оборотних активів у загальному обсязі активів. Розрахунок даних показників наведений у таблиці.

Таблиця 6. Склад активів підприємства.

Питома вага оборотних активів у загальному обсязі активів склав на кінець року 91,85%, що на 1,62% вище, ніж на початок року. Найбільшу питому вагу і абсолютне значення в грошовому вираженні займають запаси. Їх величина на звітну дату склала 18 814. руб., що на 3177 тис. руб. менше, ніж на початок року (темп росту - 85,55%). Питома вага запасів у загальній величині оборотних активів зменшився за звітний рік на 5,29% і склав 29,96%. Дані про склад запасів показують, що основну частину складає сировина та матеріали, сума яких на звітну дату - 14780 тис. руб., Що на 5177 тис. руб. менше, ніж на початок року. Спостерігається зростання витрат майбутніх періодів на 1130 тис. руб.

Дебіторська заборгованість в цілому зросла у зв'язку зі збільшенням короткострокової заборгованості відповідно на 11866 тис. крб., Або на 87,89%. Спостерігається значне зменшення на 374 тис. руб. короткострокових фінансових вкладень.

Значно зменшилися грошові кошти - на 3730 тис. руб. їх залишок на кінець року склав 93 тис. руб. Також зменшилася питома вага грошових коштів у загальній величині оборотних активів на 5,98% і склав на кінець року 0,15%.

3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ ВИРОБНИЧО ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Загальні висновки з аналізу основних показників господарської діяльності та фінансового стану підприємства

При аналізі фінансової стійкості підприємства слід враховувати безліч факторів, що впливають на даний показник. Оцінюючи лише значення одних коефіцієнтів, не беручи до уваги інші показники, ми не можемо говорити про об'єктивну оцінку фінансової стійкості.

У результаті проведеного аналізу можна зробити наступні висновки:

3) Аналіз балансу з точки зору ліквідності показує високу ліквідність підприємства. Стійка у фінансовому відношенні компанія характеризується високою діловою активністю і хорошим рівнем рентабельності.

4) Компанія активно проводить інвестиційну політику.

5) Оцінка та аналіз фінансових показників і перспектив розвитку ринку і продовольства дозволяє забезпечити розширення вид послуг за рахунок інвестиційного проекту, що передбачає розширення виробничих потужностей, модернізацію виробництва.

При проведенні аналізу фінансового стану можна прийти до висновку, що підприємство досить успішно функціонує.

3.2. Проблеми функціонування підприємства, виявлені за результатами аналізу виробничо-господарської діяльності

Підвищення ефективності виробництва визначається виробничою стратегією. Така стратегія спрямована на оптимізацію поточних фінансових показників, використання малокваліфікованої робочої сили, штучне підвищення цін, вирішення виникаючих приватних проблем і збоїв устаткування.

Формування ефективної організації виробництва має базуватися на положеннях, що відбивають можливості впливу організації на формування високого рівня ефективності у всіх сферах діяльності підприємства.

Найважливішим джерелом зростання ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства є усунення втрат. На даному підприємстві чітко визначаються наступні види втрат:

втрати робочого часу, які є наслідком недоліків у виробничому плануванні, організації та обслуговуванні робочих місць, перерв, низькою трудової дисципліни;

втрати, зумовлені неповним використанням потужностей оборудованіяі, що виражаються у неякісному мовленні, збоях, низька швидкість інтернету та ін;

підвищені щодо нормативних величин запаси сировини, матеріалів;

Усунення або суттєве скорочення втрат є важливою умовою реалізації на даному підприємстві.

У сучасних умовах неодмінною вимогою при вирішенні завдань підвищення ефективності стає прискорення виробничих процесів, яке знаходить вираз у збільшенні швидкості та якості мовлення і передачі даних. Факторами, що забезпечують рішення цієї задачі, є модернізація обладнання широке використання організаційних методів і засобів: скорочення перерв в ході процесу, оптимізація маршрутів руху предметів праці, зменшення часу налагодження устаткування і контрольних операцій.

Важливим завданням є і вирішення організаційних питань, пов'язаних із забезпеченням надання послуг високої якості. На підприємствах повинна бути створена внутріфірмова система забезпечення якості, що припускає створення необхідних організаційно-технічних умов, реалізація яких буде гарантувати надання послуг належної якості. Одночасно повинні вирішуватися питання управління вартістю якості з метою мінімізації витрат, пов'язаних із забезпеченням якості.

Слід також мати на увазі, що останнім часом намітилися тенденції до зміни витрат на виробництво: частка витрат праці в собівартості послуг постійно знижується, а питома вага матеріальних та енергетичних витрат, витрат на утримання устаткування, на транспортування і зберігання, забезпечення якості неухильно зростає. Тому вістря організаційної роботи має бути спрямоване на пошук і реалізацію можливостей економії матеріальних та енергетичних ресурсів, впровадження прогресивних систем експлуатації обладнання, логічних принципів управління матеріальними потоками.

Координально рішення проблеми підвищення ефективності на підприємствах передбачає подальший розвиток систем організації та управління. Одним з можливих напрямів цієї роботи є застосування Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), зниження собівартості за рахунок збільшення якості устаткування і зниження його технічної підтримки, внаслідок чого зменшення витрат на заробітну плату і т.д. автоматизація обладнання.

Представляється можливим здійснення розробки та реалізації на підприємстві цільових програм підвищення ефективності. У найбільш загальному вигляді така цільова програма може представляти собою взаємозалежний комплекс заходів технічного та організаційного характеру, реалізація яких повинна забезпечити досягнення заданого рівня підвищення ефективності надання послуг, мовлення і передачі даних в цілому на підприємстві або в його окремих підрозділах. У програмі повинні бути ув'язані виділяються для її реалізації ресурси, виконавці та терміни завершення.

Стійке зростання ефективності виробничо-господарської діяльності передбачає безпосередню участь у всій діяльності, пов'язаної з вирішенням цього завдання вищого ешелону управлінських кадрів. Для цього управлінці верхнього рівня повинні розбиратися в організаційних питаннях, мати досвід впровадження нової техніки і технологій, знати принципи організації надання послуг. В епоху нині відбувається, технологічного вибуху кількість фахівців у даній сфері, організації та надання послуг, повинні зростати, щоб сфера управління могла справлятися із завданнями підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності в сучасних умовах.

3.3. Шляхи поліпшення виробничо-господарської діяльності підприємства

У ринковій економіці підприємство космічної галузі, керуючись потребами ринку, саме формує програму своєї роботи. Тому цілі діяльності всіх рівнів управління пов'язують між собою, що дозволяє уникнути серйозних проблем, що виникають у результаті неналежної уваги з різних сторін.

Головна мета даного підприємства: господарська діяльність, спрямована на отримання прибутку та задоволення зростаючих потреб користувачів і споживачів за рахунок постійного поліпшення споживчих властивостей наданих послуг, її адекватної вартості та ефективної системи розподілу.

Шляхи вирішення виявлених завдань:

Вихід на нові ринки;

збільшення обсягу мовлення на закордонних ринках;

оновити тарифи, і спростити способи оплати;

здійснити технічне переозброєння;

розробити або купити технології виробництва;

диверсифікувати виробництво;

поліпшення якості мовлення і передачі даних;

навчання персоналу і робочих системі якості;

контроль за виконанням вимог, передбачених стандартами.

За часу розв'язання задач слід розподілити за трьома категоріями: довгострокові, середньострокові і короткострокові.

При цьому коротко-і середньострокові почасти будуть служити вирішення довгострокових проблем.

Довгострокові:

завоювання і утримання позицій лідера на місцевому ринку;

- Стати найбільшим підприємством у сфері надання послуг радіо-і телемовлення;

завоювання домінуючої (значущою) позиції на прилеглих ринках;

найбільш повне задоволення потреб покупців;

нівелювати сезонні коливання попиту готового продукту;

створення позитивного іміджу на ринку.

Середньострокові:

розробка та виведення власної конкурентної торгової марки;

розширення власної мережі, відкриття нових філій;

збільшення обсягу мовлення і передачі даних;

зниження собівартості;

просування власних брендів;

переклад всіх підрозділів на єдину систему комп'ютерної обробки даних.

Короткострокові:

розробка маркетингової політики підприємства;

розробка системи мотивації, заохочень і санкцій персоналу;

тестування і атестація персоналу;

- Використання зимового сезону, з максимальною вигодою для підприємства;

домогтися стабільності поставок сировини;

підвищення якості роботи з клієнтами.

Після цього зростуть обсяги мовлення на зовнішньому і внутрішньому ринку, збільшаться показники роботи (рентабельність, прибуток), дозволить у меншій мірі використовувати кредити банків. Але ринок насичений даними видами послуг, внаслідок чого устаткування частково простоює. Більше того, низька прибутковість не дозволяє компанії закупити більш нове обладнання, запровадити новітні технології та більш ємко задовольнити персонал.

В організації проводяться слабкі маркетингові дослідження, що гальмує процес завоювання закордонного ринку, а також це може спричинити за собою нереагування на зміну смаків споживачів. У результаті організація буде надавати послуги, на які не буде попиту на даному ринку.

Слід здійснити стратегію щодо зниження управлінського та іншого персоналу за рахунок більш раціонального використання трудового потенціалу, впровадження комплексу організаційно-технічних заходів, добити завантаження потужностей обладнання до 100%, провести модернізацію обладнання, розширювати ринки збуту, підвищувати якість послуг, що надаються, а також необхідно запросити фахівців , які займалися б навчанням персоналу.

Головне завдання - розробка ретельно зваженого і обгрунтованого пропозиції, яке сприяло б досягненню найбільшої ефективності роботи підприємства.

Для успішного розвитку необхідно стабілізувати фінансовий стан підприємства.

Керуючись заходами щодо стабілізації фінансової стійкості підприємства космічної галузі може значно скоротити витрати, тим самим знизити собівартості і отже мати переваги в ціновій політиці. Дані заходи відіб'ються і на підвищенні ефективності виробничої діяльності, показники, наведені значно покращаться.

ВИСНОВОК

На закінчення роботи можна виділити наступні аспекти, які узагальнено характеризували основні її моменти.

Можна відразу відзначити, що всі завдання, поставлені на початку роботи, досягнуті, розкриті, так як на конкретному прикладі підприємства космічної галузі розглянуті теоретичні розробки, необхідні для проведення аналізу фінансової діяльності підприємства.

У даній роботі викладені принципи, завдання та цілі фінансового аналізу. Вивчено фінансова звітність необхідна для аналізу підприємства, а також розглянуті основні методи, використовувані при фінансовому аналізі. Розглянуто методику аналізу фінансового стану підприємства, в якій включені такі розділи, як оцінка фінансового стану і його зміни за звітний період, аналіз балансу підприємства. Також розглянуто методику аналізу фінансових результатів і рентабельності підприємства.

Основною метою фінансового аналізу є отримання ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів і т.п. Цілі аналізу досягаються в результаті вирішення певного взаємозалежного набору аналітичних завдань. Аналітична задача являє собою конкретизацію цілей аналізу з обліком організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення цього аналізу.

Основна мета аналізу фінансового стану полягає в тому, щоб на основі об'єктивної оцінки використання фінансових ресурсів виявити внутрішньогосподарські резерви зміцнення фінансового становища і підвищення платоспроможності.

Були описані основні напрямки покращення фінансового стану підприємства.

У результаті проведеного аналізу можна зробити наступні висновки:

1) Підприємство космічної галузі є самостійним господарюючим суб'єктом, з правами юридичної особи, має самостійний баланс, розрахункові та валютні рахунки в банках Російської Федерації. Активно проводить виробничу діяльність з досить стійким становищем на ринку.

3) Аналіз балансу за звітний рік з точки зору ліквідності показує високу ліквідність підприємства. Стійка у фінансовому відношенні компанія характеризується високою діловою активністю і хорошим рівнем рентабельності.

4) Компанія активно проводить інвестиційну політику.

5) Оцінка та аналіз фінансових показників і перспектив розвитку ринку дозволяє забезпечити розширення за рахунок інвестиційного проекту, що передбачає розширення виробничих потужностей, модернізацію обладнання та ін

Список використаної літератури

Балабанов І.Т. Фінансовий аналіз і планування господарського суб'єкта .- М.: Фінанси і статистика, 2008р .- 25-32с.

Бєлобородова В.А. Аналіз господарської діяльності / М.: Фінанси і статистика, 2006.-52 с.

Безруких К.С.,. Івашневіч В.Б, Кондраков Н.П. та ін: Під ред. П.С. Безруких. Теорія економічного аналізу. Підручник / - М.: Бухгалтерський облік, 2006.-56с.

Донцова Л. В, Никифорова Н.А. Комплексний аналіз бухгалтерської звітності. М.: Дело и сервіс, 2006р.

Єфімова О.В. Аналіз фінансово - господарської діяльності підприємства - М.: Справа та сервіс, 2007р.

Кантора. Є. Л. під ред. Економіка підприємства / - СПб.: Пітер, 2006. - 35 с.

Ковальов BB / / Фінансовий бізнес, 2007, № 8 / 9. - С. 25-28.

Кутер М.І. Економіка організації. - М.: Фінанси і статистика, 2006.

Ложников І.М. Правила оцінки статей бухгалтерської звітності / / Бухгалтерський облік. - 2007. - № 19.

Макарьева І.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності організації для бухгалтера і керівника. - М.: Податки, 2009р. -62С.

Михайлівська Ю.В. Річна звітність / / Главбух. - 2008. - № 3.

Новодворський В.Д. Фінансова звітність підприємства / / Бухгалтерський облік. - 2008. - № 8.

Рикова І.В. Коефіцієнт фінансової залежності та незалежності / / Бухгалтерський облік -2008, № 4 с. 103-110.

Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - Мінськ: ТОВ «Нове знання», 2008. -68С.

Салін В.М., Ситникова О.Ю. Техніка фінансово-економічних розрахунків: Учеб. посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2008. - 80с.

Тревіш М.І., Бекларян Д.А. / / Аудит і фінансовий аналіз, 2007 - № 4, с.87-100.

Ульянова Н.В. Аналіз структури балансу / / Головбух, 2008, № З. с.31-39.

Четиркін Є.М., Васильєва Н.Є. Фінансово-економічні розрахунки. М.: Фінанси і статистика, 2007р. с. 34.

Янчин В.Г. Фінансово-господарська діяльність підприємства: Методика аналізу. -М: Инфра, 2007 р.