ЗМІСТ
1. Прогнозування ефективності інвестиційної діяльності
2. Бухгалтерський баланс, його сутність і зміст
Список використаної літератури
1. Прогнозування ефективності інвестиційної діяльності.
Для оцінки ефективності проекту використовуються наступні показники:
1. чистий дохід,
2. чистий дисконтований дохід,
3. індекс прибутковості,
4. внутрішня норма прибутковості.
Чистий дохід підприємства від реалізації інвестиційного проекту - різниця між надходженням (надходженнями коштів) та виплатами (відтоком коштів) підприємства в процесі реалізації проекту стосовно кожного інтервалу планування.
Використання в практиці оцінки інвестиційних проектів величини чистого дисконтованого доходу як похідного від розглянутого показника чистого доходу викликано очевидною нерівноцінністю для інвестора сьогоднішніх і майбутніх доходів. Іншими словами, доходи інвестора, отримані в результаті реалізації проекту, підлягають коригуванню на величину упущеної вигоди у зв'язку з «заморожуванням» грошових коштів, відмовою від їх використання в інших сферах застосування капіталу. Для того щоб відобразити зменшення абсолютної величини чистого доходу від реалізації проекту в результаті зниження «цінності грошей» з плином часу, використовують коефіцієнт дисконтування (α), який розраховується за такою формулою:
α = 1 / (1 + Е) t,
де Е - норма дисконтування (ставка дисконту),
t - порядковий номер часового інтервалу отримання доходу.
Прийнятий спосіб розрахунку коефіцієнта дисконтування виходить із того, що найбільшою «цінністю» грошових коштів мають в даний момент. Чим більше віднесений в майбутній термін повернення вкладених коштів від моменту їх інвестування в проект, тим нижче «цінність» грошових коштів. Значення коефіцієнта дисконтування для заданого інтервалу часу реалізації об'єкта визначаються вибраним значенням норми дисконтування. Норма дисконтування розраховується в загальному випадку як норма прибутку на вкладений капітал, як відсоток прибутку, який інвестор хоче отримати в результаті реалізації проекту. Часто норма дисконтування розглядається на рівні ставки банківського депозиту або на рівні ставки по банківському кредиту.
Індекс прибутковості проекту дозволяє визначити, чи зможе поточний дохід від проекту покрити капітальні вкладення в нього. Ефективним вважається проект, індекс прибутковості якого вище одиниці, сума дисконтованих поточних доходів (надходжень) за проектом перевищує величину дисконтованих капітальних вкладень. Розраховується він у такий спосіб: різниця між надходженнями від реалізації проекту та витратами на його реалізацію множиться на коефіцієнт дисконтування. Отриманий результат ділять на твір вкладень у проект на той же.
Внутрішня норма прибутковості - норма дисконту, при якій величина доходів від поточної діяльності підприємства в процесі реалізації дорівнює наведеним (дисконтована) капітальним вкладенням. Внутрішня норма прибутковості являє собою гранично допустиму вартість грошових коштів (величину процентної ставки за кредитом, розмір дивідендів і т.д.), які можуть залучатися для фінансування проекту. Практично обчислення внутрішньої норми прибутковості здійснюється за допомогою програмних засобів типу електронних таблиць.
2. Бухгалтерський баланс, його сутність і зміст
Бухгалтерський баланс - це звітний документ, що являє собою деталізований перелік у вартісній оцінці майна підприємства (активи) і джерел їх виникнення (пасиви).
Баланс відображає стан майна, власного капіталу та зобов'язань підприємства на певну дату.
Бухгалтерський баланс складається з двох частин - актив і пасив. До активу балансу включаються статті, в яких об'єднані певні елементи майна підприємства за функціональною ознакою.
Активи підприємства за терміном використання поділяються на:
- Необоротні або постійні активи (ПА) - ресурси, придбані для довгострокового використання (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення тощо);
- Оборотні або поточні активи (ТА) або оборотні кошти - ресурси, придбані з метою їх використання протягом звичайного виробничого циклу підприємства або одного року. Сюди відносять: виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію, вільні грошові кошти підприємства, короткострокові фінансові вкладення, величину дебіторської заборгованості та інші оборотні активи.
У Російській Федерації актив балансу будується в порядку зростання ліквідності коштів, тобто в порядку зростання швидкості перетворення цих активів в процесі господарського обороту в грошову форму
Так, у розділі I активу балансу показано майно, яке практично до кінця свого існування зберігає первісну форму. Ліквідність, тобто рухливість цього майна в господарському обороті, найнижча.
У розділі II активу балансу показані такі елементи майна підприємства, які протягом звітного періоду багаторазово змінюють свою форму Рухливість цих елементів активу балансу, тобто ліквідність, вище, ніж елементів розділу I. Ліквідність же грошових коштів дорівнює одиниці, тобто вони абсолютно ліквідні.
Пасиви підприємства (джерела фінансування) за ознакою приналежності поділяються на власний капітал (СК) і позиковий капітал (ЗК).
Власний капітал включає статутний капітал (КК) (акціонерний капітал (АК), додатковий капітал, резервний капітал) і додатковий капітал (ДК), що представляє собою накопичену прибуток, як розподілену, так і нерозподілений.
Позиковий капітал поділяється на довгострокові зобов'язання (більше 0 року) (ДО) і короткострокові зобов'язання (до 0 року) або поточні пасиви (ТП).
З точки зору можливості «безпечного» використання протягом тривалого терміну (в основному для фінансування постійних активів) довгострокові зобов'язання прирівнюються до власного капіталу і складають разом з ним інвестований капітал (ІК).
Зовнішні зобов'язання представляють собою юридичні права інвесторів, кредиторів на майно підприємства. З економічної точки зору зовнішні зобов'язання - це джерело формування активів підприємства, а з юридичної - це борг підприємства перед третіми особами.
Статті пасиву балансу групуються за ступенем терміновості погашення (повернення) зобов'язань в порядку її зростання. Перше місце займає статутний капітал як найбільш постійна (перманентна) частину балансу. За ним йдуть інші статті.
Основний принцип бухгалтерського обліку - «рівність активів і пасивів» - використовуючи наведені вище позначення, можна записати так [5]:
СБ = ВА = ВП = ПА + ТА = СК + ЗК = ІК + ТП, (0.0)
Де СБ - валюта балансу, ВА - всього активів, ВП - усього пасивів.
Найбільш важливими завданнями аналізу балансу є:
- Оцінка прибутковості (рентабельності) капіталу;
- Оцінка фінансової стійкості;
- Оцінка ліквідності балансу і платоспроможності підприємства. Баланс дозволяє оцінити ефективність розміщення капіталу підприємства, його достатність для поточної і майбутньої господарської діяльності, оцінити розмір і структуру позикових джерел, а також ефективність їх залучення.
На основі вивчення балансу зовнішні користувачі можуть прийняти рішення щодо доцільності та умов ведення справ з даним підприємством як з партнером; оцінити кредитоспроможність підприємства як позичальника; оцінити можливі ризики своїх вкладень, доцільність придбання акцій даного підприємства і його активів і інші рішення.
- У процесі фінансового аналізу може використовуватися наступна інформація: інформація про технічну підготовку виробництва; нормативна інформація; планова інформація; господарський облік: оперативний; бухгалтерський; статистичний; бухгалтерська звітність.
1. Прогнозування ефективності інвестиційної діяльності
2. Бухгалтерський баланс, його сутність і зміст
Список використаної літератури
1. Прогнозування ефективності інвестиційної діяльності.
Для оцінки ефективності проекту використовуються наступні показники:
1. чистий дохід,
2. чистий дисконтований дохід,
3. індекс прибутковості,
4. внутрішня норма прибутковості.
Чистий дохід підприємства від реалізації інвестиційного проекту - різниця між надходженням (надходженнями коштів) та виплатами (відтоком коштів) підприємства в процесі реалізації проекту стосовно кожного інтервалу планування.
Використання в практиці оцінки інвестиційних проектів величини чистого дисконтованого доходу як похідного від розглянутого показника чистого доходу викликано очевидною нерівноцінністю для інвестора сьогоднішніх і майбутніх доходів. Іншими словами, доходи інвестора, отримані в результаті реалізації проекту, підлягають коригуванню на величину упущеної вигоди у зв'язку з «заморожуванням» грошових коштів, відмовою від їх використання в інших сферах застосування капіталу. Для того щоб відобразити зменшення абсолютної величини чистого доходу від реалізації проекту в результаті зниження «цінності грошей» з плином часу, використовують коефіцієнт дисконтування (α), який розраховується за такою формулою:
α = 1 / (1 + Е) t,
де Е - норма дисконтування (ставка дисконту),
t - порядковий номер часового інтервалу отримання доходу.
Прийнятий спосіб розрахунку коефіцієнта дисконтування виходить із того, що найбільшою «цінністю» грошових коштів мають в даний момент. Чим більше віднесений в майбутній термін повернення вкладених коштів від моменту їх інвестування в проект, тим нижче «цінність» грошових коштів. Значення коефіцієнта дисконтування для заданого інтервалу часу реалізації об'єкта визначаються вибраним значенням норми дисконтування. Норма дисконтування розраховується в загальному випадку як норма прибутку на вкладений капітал, як відсоток прибутку, який інвестор хоче отримати в результаті реалізації проекту. Часто норма дисконтування розглядається на рівні ставки банківського депозиту або на рівні ставки по банківському кредиту.
Індекс прибутковості проекту дозволяє визначити, чи зможе поточний дохід від проекту покрити капітальні вкладення в нього. Ефективним вважається проект, індекс прибутковості якого вище одиниці, сума дисконтованих поточних доходів (надходжень) за проектом перевищує величину дисконтованих капітальних вкладень. Розраховується він у такий спосіб: різниця між надходженнями від реалізації проекту та витратами на його реалізацію множиться на коефіцієнт дисконтування. Отриманий результат ділять на твір вкладень у проект на той же.
Внутрішня норма прибутковості - норма дисконту, при якій величина доходів від поточної діяльності підприємства в процесі реалізації дорівнює наведеним (дисконтована) капітальним вкладенням. Внутрішня норма прибутковості являє собою гранично допустиму вартість грошових коштів (величину процентної ставки за кредитом, розмір дивідендів і т.д.), які можуть залучатися для фінансування проекту. Практично обчислення внутрішньої норми прибутковості здійснюється за допомогою програмних засобів типу електронних таблиць.
2. Бухгалтерський баланс, його сутність і зміст
Бухгалтерський баланс - це звітний документ, що являє собою деталізований перелік у вартісній оцінці майна підприємства (активи) і джерел їх виникнення (пасиви).
Баланс відображає стан майна, власного капіталу та зобов'язань підприємства на певну дату.
Бухгалтерський баланс складається з двох частин - актив і пасив. До активу балансу включаються статті, в яких об'єднані певні елементи майна підприємства за функціональною ознакою.
Активи підприємства за терміном використання поділяються на:
- Необоротні або постійні активи (ПА) - ресурси, придбані для довгострокового використання (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення тощо);
- Оборотні або поточні активи (ТА) або оборотні кошти - ресурси, придбані з метою їх використання протягом звичайного виробничого циклу підприємства або одного року. Сюди відносять: виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію, вільні грошові кошти підприємства, короткострокові фінансові вкладення, величину дебіторської заборгованості та інші оборотні активи.
У Російській Федерації актив балансу будується в порядку зростання ліквідності коштів, тобто в порядку зростання швидкості перетворення цих активів в процесі господарського обороту в грошову форму
Так, у розділі I активу балансу показано майно, яке практично до кінця свого існування зберігає первісну форму. Ліквідність, тобто рухливість цього майна в господарському обороті, найнижча.
У розділі II активу балансу показані такі елементи майна підприємства, які протягом звітного періоду багаторазово змінюють свою форму Рухливість цих елементів активу балансу, тобто ліквідність, вище, ніж елементів розділу I. Ліквідність же грошових коштів дорівнює одиниці, тобто вони абсолютно ліквідні.
Пасиви підприємства (джерела фінансування) за ознакою приналежності поділяються на власний капітал (СК) і позиковий капітал (ЗК).
Власний капітал включає статутний капітал (КК) (акціонерний капітал (АК), додатковий капітал, резервний капітал) і додатковий капітал (ДК), що представляє собою накопичену прибуток, як розподілену, так і нерозподілений.
Позиковий капітал поділяється на довгострокові зобов'язання (більше 0 року) (ДО) і короткострокові зобов'язання (до 0 року) або поточні пасиви (ТП).
З точки зору можливості «безпечного» використання протягом тривалого терміну (в основному для фінансування постійних активів) довгострокові зобов'язання прирівнюються до власного капіталу і складають разом з ним інвестований капітал (ІК).
Зовнішні зобов'язання представляють собою юридичні права інвесторів, кредиторів на майно підприємства. З економічної точки зору зовнішні зобов'язання - це джерело формування активів підприємства, а з юридичної - це борг підприємства перед третіми особами.
Статті пасиву балансу групуються за ступенем терміновості погашення (повернення) зобов'язань в порядку її зростання. Перше місце займає статутний капітал як найбільш постійна (перманентна) частину балансу. За ним йдуть інші статті.
Основний принцип бухгалтерського обліку - «рівність активів і пасивів» - використовуючи наведені вище позначення, можна записати так [5]:
СБ = ВА = ВП = ПА + ТА = СК + ЗК = ІК + ТП, (0.0)
Де СБ - валюта балансу, ВА - всього активів, ВП - усього пасивів.
Найбільш важливими завданнями аналізу балансу є:
- Оцінка прибутковості (рентабельності) капіталу;
- Оцінка фінансової стійкості;
- Оцінка ліквідності балансу і платоспроможності підприємства. Баланс дозволяє оцінити ефективність розміщення капіталу підприємства, його достатність для поточної і майбутньої господарської діяльності, оцінити розмір і структуру позикових джерел, а також ефективність їх залучення.
На основі вивчення балансу зовнішні користувачі можуть прийняти рішення щодо доцільності та умов ведення справ з даним підприємством як з партнером; оцінити кредитоспроможність підприємства як позичальника; оцінити можливі ризики своїх вкладень, доцільність придбання акцій даного підприємства і його активів і інші рішення.
- У процесі фінансового аналізу може використовуватися наступна інформація: інформація про технічну підготовку виробництва; нормативна інформація; планова інформація; господарський облік: оперативний; бухгалтерський; статистичний; бухгалтерська звітність.