Установа освіти «Білоруський державний технологічний університет»
Факультет інженерно-економічний
Кафедра статистики, бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту
Спеціальність 1-25 Січень 2008 «Бухгалтерський облік, аналіз і аудит»
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Особливості аналізу господарської діяльності в інших галузях»
Тема «Аналіз витрат обігу в торгівлі»
Виконавець
студент 4 курсу групи 9 БО Н. Р. Мхеідзе
Керівник
старший викладач І.В. Макаренко
Мінськ 2010
Введення
Тема реферату - аналіз витрат обігу в торгівлі - обрана не випадково. Її актуальність зумовлена тим, що витрати обігу є одним з узагальнюючих показників інтенсифікації і ефективності споживання ресурсів. Від їх розміру і ступеня зміни залежить прибутковість діяльності організацій.
Витратами обігу називають виражені в грошовій формі витрати живої та уречевленої праці з планомірного доведення і реалізації товарів споживачам. До них належать витрати на транспортування, підробіток, упаковку, зберігання і реалізацію товарів, а також адміністративно-управлінські витрати торговельних підприємств і організацій. Склад витрат (витрат на реалізацію) регламентується «Основними положеннями по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт і послуг)», затвердженими Міністерством праці, Міністерством фінансів, Міністерством економіки та Міністерством статистики та аналізу.
Економічний аналіз витрат обігу дозволяє виявити можливості більш ефективного використання матеріальних, трудових, грошових ресурсів і тим самим підвищити ефективність торгової діяльності на користь зміцнення конкурентоспроможності.
Вивчення витрат обігу в сфері торгівлі в сучасних умовах господарювання має велике практичне значення. Ця проблема набуває особливої актуальності, оскільки результати роботи кожного підприємства, його конкурентоспроможність знаходяться у все більшій залежності від рівня витрат.
Правильна організація аналізу витрат обігу дає можливість виявити резерви їх зниження. Щоб посилити контроль за витратами обігу торгового підприємства необхідно проаналізувати кожну статтю витрат обігу. Такий аналіз допомагає повніше розкрити резерви скорочення витрат обігу, сприяє більш ефективному використанню всіх видів ресурсів, праці, основних фондів, палива, енергії та матеріалів. Удосконалення обліку витрат обігу веде до більш правильному відображенню і в свою чергу виявленню додаткових резервів їх скорочення.
Завданням аналізу витрат обігу є характеристика обсягу і структури витрат, їх відносного рівня (витратоємкості), динаміки, оцінки ефективності витрат і складових їх компонентів.
Метою реферату є самостійне закріплення теоретичного матеріалу, набуття практичних навичок і розгляд стану торговельного комплексу в РБ.
1. Аналітичний огляд стану торговельної галузі РБ
Внутрішня торгівля є однією з найважливіших сфер життєзабезпечення населення і одним з основних джерел надходження грошових коштів для формування основ фінансової стабільності держави. У зв'язку з цим зацікавленість держави у збільшенні масштабів торговельної діяльності об'єктивно зумовлена.
2009 рік вніс суттєві корективи у розвиток багатьох галузей економіки, відбулося уповільнення темпів зростання основних макроекономічних показників, у тому числі і обсягів роздрібного товарообігу. Незважаючи на те, що виробництво споживчих товарів в порівнянні з 2008 роком збільшилося всього на 0,1%, вартісний обсяг імпорту споживчих товарів знизився на 1,6%, рівень товарних ресурсів в торгових організаціях залишався достатнім для задоволення попиту населення. Мінімальний рівень товарних запасів склався на кінець серпня 2009 року і забезпечував 39 днів торгівлі, в решту місяців 2009 року він перевищував 40 днів і досяг максимального рівня на кінець листопада (48 днів торгівлі). У 2008 році запаси товарів у торговельних організаціях забезпечували торгівлю в межах від 35 до 43 днів.
Загальний обсяг роздрібного товарообігу через всі канали реалізації в 2009 році склав 54735,6 млрд.рублей і в порівнянні з 2008 роком збільшився в діючих цінах на 8%, при цьому продаж продовольчих товарів зросла на 16%, а непродовольчих - на 15%. На кінець 2009 року в республіці функціонувало 43355 об'єктів роздрібної торговельної мережі, які могли надати для реалізації товарів 3495,6 тис.м 2 торговельної площі. Роздрібний товарообіг торгових організацій, включаючи громадське харчування, в 2009 році склав 40514 млрд. рублів. На результати розвитку цього показника все більший вплив стали надавати організації недержавного сектору економіки. Ними в 2009 році формувалось більше 85% роздрібного товарообігу (81,8% товарообігу припадало на організації приватної форми власності і 3,6% - на організації іноземній форми власності), причому частка їх за аналізований період істотно збільшилася (у 2000 році товарообіг недержавних організацій становив 75,1%). Організації же державної форми власності втрачають свої позиції на споживчому ринку, їх питома вага в загальному обсязі роздрібного товарообігу торговельних організацій скоротився з 24,8% у 2000 році до 14,6% в 2009 році. Співвідношення продовольчих і непродовольчих товарів у загальному обсязі роздрібного товарообігу в певною мірою характеризує рівень життя населення. У структурі роздрібного товарообороту торгових організацій переважають продовольчі товари, причому спостерігається тенденція поступового скорочення їх питомої ваги, що свідчить про зростання добробуту населення. Так у 2000 році частка продовольчих товарів у загальному обсязі роздрібного товарообігу становила 65,9%. у 2005 році - 61,4%, в 2008 році - 57,0%. У 2009 році цей показник збільшився до 57,1%. Протягом 2000-2008 років продаж непродовольчих товарів торговельними організаціями росла більш високими темпами, ніж продовольчих товарів, причому різниця в темпах була досить істотною. У 2009 році розрив практично скоротився, і навіть відбулося незначне випередження темпів зростання продовольчих товарів над непродовольчими товарами на 0,043%. Обсяг роздрібного товарообігу продовольчих товарів у 2009 році склав 23132,5 млрд. рублів і порівняно з 2008 роком збільшився в діючих цінах на 16%. У структурі продовольчих товарів майже четверту частину займають алкогольні напої та пиво. Серед продуктів харчування у 2009 році найбільшу питому вагу в обсязі продажу продовольчих товарів займали ковбасні вироби і копченості. м'ясо і птиця. молоко і молочна продукція. кондитерські вироби. хліб і хлібобулочні вироби. Однак обсяги продажу багатьох основних продуктів харчування знизилися. Збільшився продаж тих товарів, ціни на які зросли незначно або знизилися в порівнянні з 2008 роком, тобто простежується тенденція впливу цінового чинника на обсяги продажу продуктів харчування. Обсяг роздрібного товарообігу непродовольчих товарів у 2009 році склав 17381,5 млрд. рублів і порівняно з 2008 роком зріс у діючих цінах на 15%. Структура роздрібного товарообороту непродовольчих товарів істотних зміни не зазнала. Загалом його обсязі продовжують переважати бензин і дизельне паливо, а також лікарські засоби і тютюнові вироби. Інші групи товарів займають значно меншу питому вагу. На відміну від ситуації з продовольчими товарами тут не завжди попит залежить від рівня цін. Так, у 2009 році збільшився продаж медикаментів, тютюнових виробі, бензину, одягу і білизни, друкованих видань. взуття, меблів, трикотажних виробів, господарських товарів. У той же час продаж багатьох товарів знизилася (синтетичних миючих засобів, мила господарського та туалетного, посуду металевої та скляної, електротоварів, телерадіотоварів, будівельних матеріалів та інших). Насичення споживчого ринку забезпечується за рахунок товарів, вироблених в Республіці Білорусь, і частково - за рахунок імпорту.
У 2009 році в республіці діяльність оптової торгівлі здійснювали 11,3 тис. (у 2005 році було 10 тис., у 2008 році - 10,7 тис. організацій) за [1] c 61. Найбільша кількість організацій (98,5% від загальної кількості оптових організацій) - це суб'єкти підприємництва. Станом на 1 січня 2010 року складських і торговельна мережа організацій оптової торгівлі включала: 8,9 тис, складів площею 2,6 млн. квадратних метрів, 84 магазину-складу торговою площею 21, 5 тис. квадратних метрів, 174 складу-холодильника об'ємом 95,5 тис тонн, 34 сховища для картоплі, овошей і фруктів обсягом 52,1 тис тонн. Складські приміщення на 98% використовувалися безпосередньо самими організаціями оптової торгівлі. Найбільша кількість складів (5,1 тис., або 57%) розташовано у м. Мінську. Із загальної кількості складських приміщень 715, або 8% належало великим і середнім організаціям оптової торгівлі, середнім організаціям оптової торгівлі, суб'єктам малого підприємництва - 8,2 тис., або 92%, з них мікроорганізаціям - 5,7 тис., або 69% від загальної кількості складських приміщень суб'єктів малого перед суб'єктам малого підприємництва. оптовий товарообіг організацій про ПТОВ торгівлі склав у 2009 році 67100 млрд. рублів, або 91,2% у порівнянних цінах до рівня 2008 року.
Великі і середні організації оптової торгівлі формували 23,3% загального обсягу оптового товарообігу, суб'єкти малого підпри німательства - 76,7% по [1] c 62. Значуще місце в оптовому товарообігу республіки займає товарообіг організацій оптової торгівлі м. Мінська - 72,5%. Це обумовлено тим, що в м. Мінську зосереджена найбільша кількість торгуючих організацій оптової торгівлі 6,5 тис., або 57% від загального числа. Серед областей найбільшу питому вагу в оптовому товарообігу припадає на організації оптової торгівлі Мінської області (9,6%) і Вітебської області (5%). Оптовий товарообіг організацій оптової торгівлі у 2009 році формувався в основному організаціями приватної форми власності (82,5% у загальному обсязі оптового товарообігу). Частка іноземної форми власності склала 10%, державної форми власності - 7,5%. В основному оптові організації поставляють товари на внутрішній ринок. У 2009 році на внутрішній ринок ними поставлено 71% від загального обсягу оптового товарообігу, 29% - експортовано. Товарів вітчизняного виробництві на оптовому ринку республіки за 2009 рік реалізовано на суму 32,9 трлн. рублів, або 49% від загального обсягу продажів, що на 5,4 процентних пункти більше, ніж у 2008 році по [1] c 63.
Імпортних товарів і сировини реалізовано на суму 34200 млрд. рублів, або 51% до загального обсягу продажів. Мобільність роботи організацій оптової торгівлі багато в чому залежить від застосування сучасних способів торгівлі. Проте оптові організації республіки поки ще практично їх не освоїли. Так, обсяг електронних продажів в 2009 році становив 99,6 млрд. рублів, або 0,15% від загального обсягу оптового товарообігу республіки. Електронну торгівлю використовують в своїй практиці тільки 13 оптових організацій. У структурі оптового товарообороту переважає продаж продукції виробничо-технічного призначення. Питома вага продукції виробничо-технічного призначення в загальному обсязі оптового товарообігу в 2009 році склав 75% (у 2008 році - 77%). Оптовими організаціями республіки реалізовано продукції виробничо-технічного призначення на суму 50100 млрд. рублів.
Незважаючи на зрослі обсяги продажів окремих товарів »оптові організації республіки ще не повною мірою реалізують свої функції по просуванню їх як на внутрішній, гак і на зовнішній ринок по [1] c 64. Найбільшу частку в загальному обороті оптових організацій займали: оптова торгівля паливом - 31% »хімічними продуктами - 12% (з них добривами-11%), машинами та обладнанням 7%. Оптова торгівля лісоматеріалами, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням склала 5% »металами та металевими рудами 3%.
Оптовий товарообіг споживацьки товарів займає 25% у загальному обсязі; оптового товарообігу. У 2009 році організаціями оптової торгівлі реалізовано споживчих товарів на суму 1 7 трлн. рублів, що складає 99,2% у порівнянних цінах до рівня 2008 року. У структурі оптового товарообороту споживчих товари 56,3% прих оділось на продовольчі товари, 43,7% - на продовольчі. У 2009 році на оптовому ринку республіки реалізовано продовольчих товарів на суму 8,8 трлн. рублів, що складає в порівняних ієнах 104% до рівня попереднього року.
Оптовий ринок продовольчих товарів на 42% формувався за рахунок товарів вітчизняного виробництва і на 58% - за рахунок продовольства ввезеного з-за кордону по [1] c 66. Значні обсяги продажів імпортних товарів (понад 70%) припадали на такі товари, як крупа, олія рослинна, чай, кава, риба і морепродукти. У структурі оптового товарообороту продовольчих товарів переважала торгівля алкогольними та іншими напоями. цукром і кондитерськими виробами, м'ясом і м'ясопродуктами, рибою і морепродуктами. У 2009 році на оптовому ринку республіки реалізовано непродовольчих товарів на суму 8,2 трлн. рублів, що склало у порівнянних цінах 96% до рівня 2008 року. Наповнюваність оптового ринку непродовольственнимн товарами досягнута на 74,5% за рахунок імпортних товарів і на 25,5% - товарів вітчизняного виробництва. У оптовому продажі імпортних непродовольчих товарів значну питому вагу (понад 90%) становила продаж пральних машин, радіоприймальних пристроїв, автомобілів легкових, килимів та килимових виробів. У оптовому продажу товарів вітчизняного виробництва традиційно висока питома вага займає продаж таких товарів, як: велосипеди (87%), плити газові (84%), мило господарське (83%), білизняний трикотаж, вовняні тканини та хустки, панчішно-шкарпеткові вироби ( 72-80%), лляні тканини (70%), плити електричні (68%). У структурі оптового товарообороту непродовольчих товарів переважає оптова торгівля лікарськими засобами, виробами медичного призначення (19%), тютюновими виробами (13%), побутовими електротоварами (7%), одягом і взуттям (6%). Загалом, в останнє десятиліття забезпечено стабільне розвиток внутрішнього споживчого ринку переважно за рахунок реалізації товарів вітчизняного виробництва, високих темпів розвитку роздрібного товарообігу, вдосконалення матеріально-технічної бази торгівлі, розвитку нових форм і методів продажу товарів, впровадження інформаційних технологій. Стан споживчого ринку багато в чому визначається загальною соціально-економічною ситуацією, що склалася в Республіці. З 2000 по 2009 рік спостерігалася позитивна динаміка у розвитку всіх галузей економіки. Реальні грошові доходи населення за 2000-2008 роки зросли в 2,6 рази. Це сприяло тому, що споживчий ринок в республіці динамічно розвивався.
2. Аналіз витрат обігу
2.1 Значення, завдання та джерела інформації для аналізу витрат обігу в торгівлі
Витрати обігу відносяться до найважливіших показників господарської діяльності торгових організацій. Вони являють собою витрати торгових організацій з доведення товарів від виробника до споживача і включають витрати із завезення, зберігання та реалізації товарів. У торгівлі закладені невичерпні можливості абсолютного і відносного зниження витрат обігу при підвищенні якості торговельного обслуговування населення, скорочення витрат часу покупців на придбання товарів. Проте використовуються ці можливості недостатньо.
Основні завдання аналізу:
систематичний та оперативний контроль за витратами обігу;
виявлення впливу факторів на суму і рівень витрат обігу;
пошук резервів зниження рівня витрат обігу та розробка заходів щодо їх використання.
Аналіз витрат обігу проводять за даними бухгалтерської та статистичної звітності, поточного їх обліку, первинних і зведених документів, Позаоблікове джерел інформації та особистих спостережень за [2] с. 143. Фактична сума витрат обігу показується в квартальних і річному «Звіті про прибутки та збитки" (форма № 2), «Звіті про фінансові результати» (форма № 5-Ф) і «Звіті про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства "(форма № 5-3),« Звіті з праці і руху працівників »(форма № 1-праця). Місячні дані про витрати обігу (у цілому по торговому підприємству, госпрозрахунковим підрозділам і окремих статтях витрат) можна отримати з регістрів їх син ві синтетичних і аналітичного обліку та машинограм. Для вивчення причин виявлених відхилень від плану і в динаміці по витратах обігу використовуються дані первинних документів (товарно-транспортних накладних, розрахунково-платіжних відомостей на оплату праці тощо), матеріали перевірок, обстежень, особистих спостережень.
Відповідно до чинних нормативних положень багато торгових витрати не відображаються на витратах звернення. До них відносяться витрати і збитки по тарі, пов'язані з безгосподарністю та іншими недоліками у тарному господарстві; товарні втрати понад встановлені норми; підвищені відсотки, сплачені за несвоєчасне повернення кредитів банку, і ін Вони відносяться на зменшення прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, або списуються за рахунок інших джерел. У зв'язку з цим виникає необхідність визначення, аналізу та оцінки всіх витрат торговельного підприємства як відносяться, так і не відносяться на витрати обігу. Загальну суму торговельних витрат у закордонній обліково-аналітичній практиці називають економічними витратами обігу. Вирахуванням з валового доходу, що залишається у розпорядженні торговельного підприємства, економічних витрат обігу визначають економічну (реальну) прибуток від реалізації товарів. Методика аналізу економічних витрат приблизно така ж, як і витрат, що відносяться на витрати обігу.
2.2 Аналіз витрат обігу за загальним обсягом, складом і структурою
Автор Кравченко В.І. пропонує аналіз витрат обігу роздрібного торговельного підприємства (організації) починати з зіставлення фактичних даних c пла новими і даними минулих періодів. Різниця між фактичними ської та планової сумою витрат обігу (або в динаміці) є абсолютне відхилення (економію чи перевитрату). На основі абсолютних даних не можна давати об'єктивну оцінку виконання плану і динаміки витрат обігу за [2] с. 144. Зі збільшенням обсягу товарообігу зростає сума витрат обігу, і навпаки, зменшення товарообігу, як правило, призводить до абсолютної їх економії. Отже, аналіз торгових витрат слід пов'язувати з вивченням товарообігу, тобто давати оцінку витратам не по сумі, а за їх рівнем у відсотках до товарообігу. Відхилення за рівнем витрат обігу (від плану чи від даних минулих періодів) називається розміром зниження або підвищення їх рівня. Він показує, наскільки відсотків до товарообігу фактичний рівень витрат вище або нижче базисного (планового або фактичного за минулий період). Відношення розміру зниження (або підвищення) рівня витрат обігу до базисного, виражене у відсотках, називається темпом зміни (зниження або підвищення) рівня витрат обігу. Темп зміни показує, на скільки відсотків знизився або підвищився фактичний рівень витрат обігу звітного періоду по відношенню до базисного (плановому або фактичного рівня за минулий період), якщо останній прийняти за 100%.
Для вивчення змін витрат обігу в динаміці фактичні торговельні витрати за аналізований період зіставляють не тільки з даними за минулий рік (квартал чи місяць), але і за ряд минулих періодів. Зіставлення фактичних витрат обігу торговельного підприємства з витратами інших однотипних підприємств дозволяє виявити, вивчити, узагальнити і використовувати досвід роботи кращих суб'єктів підприємницької діяльності з раціонального використання економічного потенціалу. Перш ніж проводити аналіз витрат обігу, слід перевірити достовірність та реальність інформації, що використовується. Зокрема, необхідно вивчити обгрунтованість і повноту віднесення витрат на витрати обігу, своєчасність та правильність нарахування резервів майбутніх витрат і платежів, списання сум з рахунку «Витрати майбутніх періодів», правильність обчислення витрат обігу на залишок товарів.
Аналіз повинен проводитися по всіх недоліків звернення з виділенням торгових видатків, що враховуються при розрахунку оподатковуваного прибутку, що дозволяє пов'язати його результати з даними вивчення формування та використання доходів і прибутку, діючої системи оподаткування.
Поряд з аналізом витрат обігу по торговому підприємству в цілому проводять їх вивчення в розрізі госпрозрахункових структурних підрозділів. Перш за все, аналізують господарську діяльність торгових підрозділів, котрі домоглися відносної економії витрат обігу. Детально вивчають витрати госпрозрахункових підрозділів, які допустили їх відносне зростання. По кожному такому підрозділу з'ясовують причини перевитрати і вживають заходів щодо поліпшення їх торговельної діяльності. Далі переходять до аналізу складу і структури витрат обігу, вивчення виконання плану і динаміки окремих статей витрат.
У першу чергу повинні вивчатися ті статті витрат, які займають основне місце в торгових витратах, особливо якщо за ним допущений перевитрата. У витратах роздрібної торгівлі основне місце займають витрати на оплату праці персоналу (більше 40% від усіх витрат). Значну питому вагу у витратах обігу роздрібного торговельного підприємства займають транспортні витрати, витрати на оренду, утримання, амортизацію та ремонт основних засобів, відсотки за користування кредитами і позиками, відрахування на соціальні потреби, податки, відрахування і збори, що включаються в торгові витрати.
Міністерство з податків і зборів розробило для цілей оподаткування більш детальну класифікацію витрат торговельних підприємств. Вона включає 28 статей витрат та дозволяє більш детально проаналізувати склад і структуру витрат обігу за [2] с. 158.
Для об'єктивної оцінки виконання плану і динаміки торгових витрат необхідно детально і глибоко проаналізувати вплив факторів на їх розмір за [2] с. 161. Фактори з деякою умовністю можна підрозділити на незалежні від результатів і якості роботи торговельних підприємств і залежні від них. До незалежним факторів належать зміни роздрібних цін на товари, тарифів і ставок за послуги, цін на матеріали, паливо, пальне та газ, прийом або передача магазинів, складів та інші організаційно-структурні зміни всередині торгового підприємства (організації). Залежні чинники включають ступінь виконання плану і динаміку товарообігу; зміна часу обігу товарів; підвищення або зниження продуктивності праці торгових працівників; впровадження прогресивних форм торгівлі; розширення постачання товарів від місцевих постачальників, раціоналізацію шляхів і форм руху товару; поліпшення використання транспорту, матеріально-технічної бази торгівлі , господарського потенціалу; удосконалювання економічної та іншої менеджментські роботи. Таке групування факторів допомагає визначити дійсний розмір економії або перевитрати витрат обігу (за окремими статтями та в цілому по торговому підприємству), встановити позитивні і негативні моменти в роботі, шляхи, можливості та прогнозні резерви відносного скорочення витрат. Слід мати на увазі, що ступінь впливу окремих факторів в різних умовах господарювання неоднакова. Кожне торгове підприємство має свої специфічні умови роботи і можливості скорочення витрат обігу, що слід враховувати при їх аналізі.
Зазвичай вивчають вплив наступних факторів н а виконання плану і динаміку витрат обігу за [2] с. 162:
ступеня виконання плану і динаміки товарообігу;
зміни складу і структури товарообігу;
прискорення або уповільнення часу обігу товарів;
зміни роздрібних цін на товари;
зміни тарифів і ставок за послуги, цін на матеріальні та енергетичні ресурси;
підвищення або зниження продуктивності праці торгових працівників;
зростання або зниження ефективності використання матеріально-технічної бази торгівлі;
впровадження і застосування прогресивних форм торгівлі;
зміни умов завезення товарів, розширення їх закупівлі у місцевих постачальників на пільгових умовах, розвитку централізованої доставки товарів, вдосконалення товару;
прийому або передачі магазинів, їх філій та інших організаційно-структурних змін у складі торговельного підприємства (організації).
Зниження або підвищення роздрібних цін на товари надає певний вплив на витрати обігу, так як сума ряду статей витрат (витрати на оренду, утримання, амортизацію та ремонт основних засобів і деякі інші) не перебуває в прямій залежності від зміни роздрібних цін. Підвищення останніх веде до зростання обсягу товарообігу, а отже, до зниження рівня витрат обігу. Для визначення впливу зміни роздрібних цін на товари на витрати необхідно їх підрозділити на залежні і не залежні від зміни роздрібних цін. Потім за видатками, сума яких не залежить від зміни роздрібних цін на товари, обчислюють їх рівень відповідно до товарообігу в діючих і порівнянних цінах і порівнюють отримані дані. У результаті визначають вплив зміни роздрібних цін на рівень витрат обігу.
Після вивчення впливу чинників на витрати обігу виробляють узагальнення результатів проведеного факторного аналізу і визначають їх реальну економію чи перевитрату. Щоб встановити причини допущеної перевитрати або економії, виявити і використовувати можливості і прогнозні резерви зниження витрат, необхідно вивчити їх в розрізі окремих статей та видів витрат.
Свою методику аналізу витрат обігу торгівлі пропонує автор Бойкачева Є. В. Витрати обігу торговельних підприємств вимірюються і вивчаються в сумі і за їхнім рівнем по [3] с. 76. Витрати обра домлення можуть виражатися в абсолютній сумі та у відсотках до товаро обороту. Останній прийнято називати рівнем витрат обігу, який розраховується відношенням суми витрат обігу до товарооборотy по [3] с. 76:
УДО = · 100, (2.1)
де УДО - рівень витрат обігу,%;
ІС - абсолютна сума витрат обігу, тис.руб;
ТО - товарооборот, тис. руб.
Рівень витрат обігу характеризує издержкоемкость продукції, показує, який відсоток займають витрати обігу у вартості проданих товарів. За його величиною судять про ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів організації торгівлі.
Абсолютна величина і рівень витрат обігу в значній мірі визначають фінансові результати торговельної організації. Тому аналіз витрат обігу має велике значення.
Аналіз звичайно починають з вивчення динаміки та виявлення тенденцій зміни рівня витрат обігу. Проводять порівняльний міжфірмовий аналіз даного показника з метою оцінки його рівня та виявлення можливостей зниження.
Велике значення для підвищення ефективності управління процесом формування витрат обігу має аналіз виконання плану по їх сумі і рівню. При цьому зіставлення з планом і минулими роками виробляють не тільки в цілому по всій сумі витрат, але і в розрізі окремих статей. Важливо при цьому вивчити також зміни в структурі витрат обігу і дати їм відповідну оцінку.
За ступенем еластичності до обсягу товарообігу витрати обігу поділяються на умовно-постійні та умовно-змінні. Умовно-змінні витрати змінюються пропорційно обсягу товарообігу, а питома рівень їх залишається незмінним. До них ставляться по [3] с. 77:
транспортні витрати;
заробітна палата торгового персоналу;
відрахування на соціальне страхування;
витрати на зберігання, доробку, сортування, упакування товарів;
фінансові витрати з обслуговування позикових коштів;
витрати на рекламу;
витрати на тару;
втрати, нестачі та технологічні відходи товарів.
Сума умовно-постійних витрат не залежить від обсягу товарообігу, змінюється тільки їх питома рівень: при збільшенні обсягу товарообігу питома рівень витрат обігу знижується, і навпаки. До них відносяться:
витрати по оренді та утримання будинків, споруд, приміщень та інвентарю;
амортизація основних засобів і нематеріальних активів;
витрати на ремонт основних засобів;
лізингові платежі;
заробітна плата управлінського персоналу;
знос спецодягу, предметів в обороті;
витрати на охорону праці;
витрати на організацію та управління торгівлею і т. д.
Залежність між товарообігом і сумою витрат обігу в абсолютній сумі можна виразити наступною формулою аналітичної по [3] с.77:
ІВ = + А, (2.2)
де А - сума постійних витрат обігу, тис. руб.;
УПІ - рівень змінних витрат у відсотках до товарообігу,%.
А залежність між товарообігом і рівнем витрат обігу у відсотках можна виразити наступною формулою аналітичної по [3] с. 77:
УДО = · 100 + УПІ, (2.3)
Великий вплив на суму і рівень витрат обігу роблять зміни в структурі товарообігу по асортиментному складу або за видом продажів. Якщо облік витрат обігу ведеться за товарними групами або видами реалізації, то розрахувати вплив даного чинника на зміну середнього рівня витрат обігу можна таким чином за [3 ] с. 78:
Δ УДО стр = ΣΔУ Дi · ΔУІО i, (2.4)
Δ ІВ стр = ΔУІО стор · ТО 1, (2.5)
де ΔУІО стр - зміна середнього рівня витрат обігу, тис. руб.;
Δ У Дi - зміна питомої ваги i-й товарної групи (виду реалізації в загальному обсязі товарообігу, тис. руб.;
Δ УДО i - зміна рівня витрат звернення з i-й групі товарів або виду реалізації, тис. крб.;
Δ ІВ стр - зміна абсолютної суми витрат обігу, тис.руб.
Істотний вплив на суму і рівень витрат обігу надає зміна швидкості товарооборачиваемости. За рахунок прискорення волок чіваемості товарів відбувається відносне зниження товарних запасів, в результаті чого зменшуються витрати на зберігання товарів, скорочуються товарні втрати, знижується потреба в банківських кредитах, що призводить до подальшого дит до зменшення фінансових витрат з виплати відсотків по позиках банку.
На сучасному етапі у зв'язку з високими темпами інфляції великий вплив на витрати обігу роблять зміни тарифів і цін за послуги та матеріальні ресурси, викорис вживаного торговим підприємством. Розраховують вплив даного чинника наступним чином за [3] с. 78:
Δ ІВ ц = ΣΔЦ i · До i1,
де ΔЦ i - зміна ціни i-гo виду матеріалу (послуги), тис. руб.;
До i1 - фактична кількість спожитих матеріалів (послуг) у звітному періоді, тис. руб..
Рівень витрат обігу в значній мірі залежить і від зміни цін на товари. З підвищенням цін збільшується обсяг товарообігу, в результаті чого менше постійних витрат припадає на рубль товарообігу.
На витрати обігу істотно впливає рівень продуктивності праці, зі зростанням якого відбувається вивільнення працівників, а отже, скорочення витрат на оплату праці. Розрахувати вплив даного чинника можна таким чином за [3] с. 78:
Δ ІВ пт = ΔЧЧ пт · ГЗП,
де ΔЧЧ пт - зміна чисельності працівників за рахунок продуктивності праці, осіб;
ВЗП - середньорічна заробітна плата одного працівника торгового підприємства, тис. руб.
Таким чином, значно впливає на рівень витрат обігу раціональне іс користування матеріально-технічної бази торгівлі. Більш повне її використання сприяє збільшенню фондовіддачі, зростання обсягу товарообігу, внаслідок чого скорочуються постійні витрати, пов'язані з утриманням основних засобів, на рубль товарообігу. Зниженню витрат обігу сприяє також впровадження прогресивних форм торгівлі, вдосконалення товароруху, розвиток централізованого завезення товарів і т. д.
2.3 Особливості аналізу витрат обігу оптового підприємства
В оптовій торгівлі витрати обігу включають витрати з транспортування, зберігання, підробці, підсортування і оптової реалізації товарів за [2] c 203. Вони зазвичай вивчаються за рівнем (у відсотках до обороту). Рівень витрат обігу оптового підприємства визначається відношенням їх суми до складського й транзитному товарообігу з участю в розрахунках, обчисленого в продажних цінах. Аналіз витрат обігу в оптовій торгівлі проводиться зіставленням фактичного їх рівня за звітний рік з плановим і з рівнями витрат минулих років. У результаті визначають розмір зниження або підвищення рівня витрат обігу (у відсотках до обороту) і темп його зміни. Далі виявляють і вимірюють вплив факторів на витрати обігу. Вплив ступеня виконання плану і динаміки оптового товарообігу, зміни його складу і структури, часу обігу товарів, продажних цін на товари, тарифів і ставок за послуги, цін на матеріали, продуктивності праці, ефективності використання матеріально-технічної бази оптового підприємства вивчається також, як і у роздрібній торгівлі.
При складській реалізації товарів неминучі витрати на оренду, утримання, амортизацію та ремонт будівель, приміщень, обладнання та машин, витрати по підробці, пакування та зберігання товарів та інші витрати обра щення, що зазвичай відсутні при реалізації товарів транзит тому. Значно вище при складської реалізації товарів транспорт ні витрати, витрати на оплату праці та товарні втрати. У зв'язку з цим слід виявити і вивчити вплив на витрати обігу з менения складу оптового товарообороту з участю в розрахунках. Раз слушну облік витрат у такому розрізі на оптових підприємствах зазвичай не ведеться і вплив зміни складу оптового товарообо рота на їхні витрати визначити досить складно. Це можна зробити, використовуючи формулу поправочного коефіцієнта за [2] c 205:
До опт = ,
де У ІЗДН - середній рівень витрат обігу оптового підприємства (базисний), тис.руб.;
А скл - відношення рівня витрат обігу з реалізації товарів зі складів до рівня витрат по реалізації їх транзитом з участю в розрахунках (А скл коливається на окремих оптових підприємствах від трьох до шести),%;
Д скло - питома вага (частка) складської реалізації товарів у товарообігу з участю в розрахунках (базисний),%.
Таким чином, для виявлення резервів зниження витрат з оптової торгівлі необхідно їх вивчити за окремими статтями і видами витрат. Основну увагу приділяють аналізу витрат на оплату праці, оренду, утримання, амортизацію та ремонт основних засобів, транспортних витрат та інших, які займають основне місце у витратах підприємств оптової торгівлі. Методика аналізу окремих статей витрат на оптовому підприємстві в основному така ж, як і на роздрібному.
Висновок
Застосування і розвиток прогресивних форм торгівлі сприяють зростанню товарообігу, підвищення продуктивності праці, поліпшення інших показників господарської діяльності торгових підприємств. Підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази торгівлі веде до зростання фондовіддачі, продуктивності праці, товарообігу, а отже, і до відносного зниження витрат обігу. Ефективність самообслуговування та інших прогресивних методів торгівлі визначають порівнянням результатів роботи торговельних підприємств (у тому числі і за рівнем витрат обігу) до і після переходу на прогресивні методи роботи або порівнянням з результатами господарської діяльності магазинів, які застосовують традиційну форму торгівлі і мають приблизно однакові умови роботи.
Зміна умов завезення товарів, розширення їхніх закупівель у місцевих постачальників на пільгових умовах, розвиток централізованої доставки, вдосконалення товароруху слід також врахувати при аналізі витрат обігу. Приймання або передача магазинів, їх філій, інші організаційно-ст руктурние зміни у складі торговельного підприємства (організації ції ) надають певний вплив на його витрати обігу. Так, якщо прийняті магазини з відносно низькими витратами обігу, то за рахунок цього загальний рівень витрат торговельного під приємства знизиться, і навпаки. Вплив цього фактора визначають порівнянням рівнів витрат обігу до і після прийому або пе редачи магазинів, їх філій, іншій торговій мережі. Один з основних факторів, що впливають на витрати обігу, - ступінь виконання плану роздрібного товарообігу. При недовиконання плану товарообігу щодо зростають умовно-постійні та інші витрати торговельних підприємств.
Таким чином, при проведенні аналізу витрат обігу слід використовувати прийоми кореляції, регресії, інші економіко-математичні методи дослідження діяльності суб'єктів господарювання. За допомогою множинного кореляційно-регресивного аналізу можна вивчити вплив на витрати обігу наступних факторів: ступеня виконання плану і динаміки роздрібного товарообігу, обсягу товарообігу, вироблення на одного торгового працівника, вироблення на 1 м 2 торгової площі, середньої заробітної плати на одного працівника, товарооб орачіваемості та ін Угруповання дозволяють вивчити досвід роботи кращих торгових підприємств з проведення режиму економії і виявити можливості відносного скорочення витрат за рахунок підвищення продуктивності праці, впровадження в практику досягнень науково-технічного прогресу, більш ефективного використання матеріально-технічної бази торгівлі, економічного потенціалу і т. п. Такий порівняльний аналіз витрат обігу має проводитися за однорідної групи торгових підприємств (однаковою спеціалізації і мають приблизно ідентичні умови роботи). У процесі аналізу рівень витрат кращого магазину порівнюють з даними інших однотипних торгових підприємств.
Стан споживчого ринку багато в чому визначається загальною соціально-економічною ситуацією, що склалася в Республіці. З 2000 по 2009 рік спостерігалася позитивна динаміка у розвитку всіх галузей економіки. Виробництво споживчих товарів, сільськогосподарської продукції, які є основними джерелами формування товарних ресурсів споживчого ринку, за ці роки збільшилася в 1,6-1,7 рази. Загальний обсяг роздрібного товарообігу через всі канали реалізації в 2009 році склав 54735,6 млрд. рублів і порівняно з 2008 роком збільшився в діючих цінах на 8%, при цьому продаж продовольчих товарів зросла на 16%, а непродовольчих - на 15%. На кінець 2009 року в республіці функціонувало 43355 об'єктів роздрібної торговельної мережі, які могли надати для реалізації товарів 3495,6 тис.м 2 торговельної площі. Роздрібний товарообіг торгових організацій, включаючи громадське харчування, в 2009 році склав 40514 млрд. рублів. Організаціями приватної форми власності у 2009 році формувалось більше 85% роздрібного товарообігу. Організації державної форми власності втрачають свої позиції на споживчому ринку, їх питома вага в загальному обсязі роздрібного товарообігу торговельних організацій скоротився з 24,8% у 2000 році до 14,6% в 2009 році. У структурі роздрібного товарообороту торгових організацій переважають продовольчі товари, причому спостерігається тенденція поступового скорочення їх питомої ваги, що свідчить про зростання добробуту населення.
Діяльність організацій оптової торгівлі в 2009 році характеризувалася зниженням оптового товарообіг, незначними обсягами постачання товарів на експорт, переважанням у структурі оптового товарообороту продажу товарів імпортного виробництва. Як позитивний фактор розвитку оптової торгівлі слід відзначити збільшення порівняно з 2008 роком частки продажу товарів вітчизняного виробництва.
Список використаних джерел
1 Регіони Республіки Білорусь 2010. - Мінськ: Національний статистичний комітет Республіки Білорусь, 2010.
2 Кравченко, Л.І. Аналіз господарської діяльності в торгівлі: навч. / Л.І. Кравченко. - К.: знання, 2009. - 511 с.
3 Бойкачева, Є.В. Особливості аналізу господарської діяльності в інших галузях: навч. / Є.В. Бойкачева. - Львів: БелГУТ, 2009. - 137 с.
4 Статистика Білорусі. - Мінськ: Національний статистичний комітет Республіки Білорусь, 2009. - № 3
5 Статистика Білорусі. - Мінськ: Національний статистичний комітет Республіки Білорусь, 2009. - № 4
6 Статистика Білорусі. - Мінськ: Національний статистичний комітет Республіки Білорусь, 2010. - № 2
7 Статистика Білорусі. - Мінськ: Національний статистичний комітет Республіки Білорусь, 2010. - № 3