Федеральне агенство з освіти
ФГТУ ВПО «Чуваська державний університет ім. І. Н. Ульянова »
Кафедра інноваційної економіки
Дисципліна: «Економічний аналіз»
Курсова робота
на тему:
«Аналіз витрат на виробництво продукції (робіт, послуг)»
Виконала: студентка групи ФЕМ 61-04
Федорова А.В.
Науковий керівник: Бабешкова Є.В.
Чебоксари 2007
Зміст
стор
Введення
I. Витрати на виробництво продукції, їх формування та облік
1.1. Класифікація витрат і її використання в процесі формування витрат та управління підприємством
1.2. Принципи формування та обліку витрат за центрами відповідальності, чинники, що впливають на рівень витрат
II. Аналіз та основні характеристики фінансово-господарської діяльності підприємства «ЧЕАЗ»
2.1. Коротка організаційно - економічна характеристика ВАТ «ЧЕАЗ»
2.2. Загальна оцінка фінансово - економічного стану ВАТ «ЧЕАЗ»
2.3. Структура витрат на виробництво продукції по основній діяльності і собівартість продукції
III. Шляхи підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності для ВАТ «ЧЕАЗ»
Висновок
Список використаної літератури
Додаток
Введення
Найважливіший показник економічної діяльності будь-якого підприємства - прибуток, вона залежить, в основному, від ціни продукції і витрат на її виробництво.
В економічній теорії утвердився підхід, згідно з яким будь-яке комерційне підприємство прагне приймати такі рішення, які забезпечували б йому отримання максимально можливого прибутку, яка залежить насамперед від ціни продукції підприємства та витрат на її виробництво і реалізацію, що знайшло відображення в працях різних авторів:
І.Н Чуєв., Л. Н Чечевіцина. «Економіка підприємства» [1].
В.І. Стражев «Аналіз господарської діяльності в промисловості». [2]
Г.В. Савицька «Аналіз господарської діяльності підприємств АПК». [3]
Н.П. Любушин «Комплексний економічний аналіз господарської діяльності». [4]
І.А. Ліберман «Управління витратами». [5]
В.Е. Керімов «Сучасні системи і методи обліку та аналізу витрат у комерційних організаціях». [6]
Ціна продукції на ринку складається найчастіше (крім послуг природних монополій) як результат взаємодії попиту та пропозиції. У самому загальному випадку рівень цін на продукцію підприємства є зовнішнім чинником, впливати на який підприємство не в змозі.
На відміну від ціни, витрати підприємства, що формують собівартість продукції, можуть знижуватися або, навпаки підвищуватися залежно від обсягу споживаних трудових і матеріальних ресурсів, організаційно-технічного рівня виробництва та інших чинників. Отже, менеджери підприємства мають безліччю важелів зниження витрат, які вони можуть використовувати при вмілому керівництві.
Існуючий рівень цін формує виручку підприємства від реалізації (продажу) продукції. Але ціна продукції складається на зовнішньому ринку, як результат взаємодії попиту та пропозиції. Під впливом законів ринкового ціноутворення, ціна продукції не може, як правило, підвищуватися за бажанням виробника - її рівень встановлюється автоматично.
Інша справа витрати, що формують собівартість продукції. Вони можуть зростати або знижуватися залежно від обсягу спожитих ресурсів, рівня технічного оснащення підприємства, організації виробництва та інших чинників.
Метою даної курсової роботи є дослідження факторів, що впливають на формування витрат, а також визначення можливих шляхів зниження витрат з метою поліпшення фінансових результатів підприємства. При цьому було розглянуто можливість застосування ряду порівняно нових для нашої економіки методів, стосовно ВАТ «ЧЕАЗ»
У процесі досягнення зазначеної мети були сформульовані і вирішені наступні завдання:
1) обраний об'єкт дослідження - ВАТ «ЧЕАЗ»,
2) проведено аналіз фінансового стану підприємства, і на його основі надано рекомендації щодо його поліпшення;
3) розглянуті можливості застосування ринкових методів управління витратами на досліджуваному підприємстві;
I. Витрати на виробництво продукції, їх формування та облік
1.1. Класифікація витрат і її використання в процесі формування витрат та управлінні підприємство
В економічній літературі та нормативних документах застосовуються такі поняття як «витрати», «витрати», «витрати». Слід зазначити, що деякі автори вважають ці терміни різними [7], а інші - синонімами [8].
Термін «витрати» застосовується, як правило, в економічній теорії. Це сумарні жертви підприємства, пов'язані з виконанням певних операцій [9]. Вони включають в себе як явні (бухгалтерські), так і змінні (альтернативні) витрати.
Явні (бухгалтерські) витрати - це виражені в грошовій формі витрати підприємства, зумовлені придбанням і витрачанням різних видів економічних ресурсів в процесі виробництва та обігу продукції, товарів, робіт або послуг.
Альтернативні (змінні) витрати означають упущену вигоду підприємства, яку воно одержало б при виборі виробництва альтернативного товару, з альтернативної ціною, на альтернативному ринку і т.д.
Тому під витратами доцільно розуміти явні (бухгалтерські, фактичні, розрахункові) витрати підприємства.
Термін витрати означає зменшення коштів підприємства або збільшення його боргових зобов'язань в процесі господарської діяльності. Витрати є використанням сировини, матеріалів, послуг сторонніх організацій і т.д. Лише в момент реалізації підприємство визнає свої доходи і пов'язану з ними частину витрат - витрати. На такому розумінні зазначених термінів орієнтує міжнародний стандарт МСФЗ 18 "Дохід" [10].
Таким чином, можна сказати, що поняття «витрати», «витрати», «витрати» прямими синонімами не є.
Серед якісних показників діяльності підприємства важливе місце займає такий показник, як собівартість продукції. У ньому як у синтетичному показнику відбиваються багато сторони виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства. Від рівня собівартості продукції залежать обсяг прибутку і рівень показників рентабельності. Чим економічніше організація використовує трудові, матеріальні та фінансові ресурси при виготовленні виробів, виконання робіт та надання послуг, тим вища ефективність виробничого процесу, тим більше буде прибуток.
Обчислення собівартості продукції підприємству необхідно для:
- Оцінки виконання плану по даному показнику і визначенню його динаміки;
- Визначення рентабельності виробництва й окремих видів продукції;
- Виявлення резервів зниження собівартості продукції;
- Визначення цін на продукцію;
- Обгрунтування рішення про виробництво нових видів продукції і зняття з виробництва застарілих виробів і т.д.
Собівартість продукції є об'єктивною економічною категорією, однак склад витрат, що включаються до собівартості продукції в даний час регулюється державою [11].
Вплив держави на процес формування собівартості продукції проявляється наступним чином:
- Поділ витрат підприємств на поточні витрати виробництва та довгострокові інвестиції;
- Розмежування витрат підприємств на зараховують до собівартості продукції і відшкодовуються за рахунок інших джерел фінансування;
- Встановлення норм амортизації основних засобів, тарифів відрахувань на соціальні потреби та податків, що включаються до собівартості.
Крім того, необхідно мати на увазі, що на підприємствах частину витрат, хоча і включається до собівартості продукції у фактично виробленої сумі, але для цілей оподаткування, розміри витрат коригуються з урахуванням затверджених у встановленому порядку лімітів, норм, нормативів і ставок (витрати на відрядження, представницькі витрати, витрати з оплати відсотків по кредитах і позиках тощо)
Виділяють такі напрямки і ознаки класифікації витрат в залежності від процесів господарської діяльності підприємства:
- Прийняття управлінських рішень - витрати явні й альтернативні, релевантні і нерелевантні, ефективні і неефективні;
- Прогнозування - витрати короткострокового і довгострокового періодів;
- Планування - витрати плановані і неплановані;
- Нормування - витрати у межах встановлених стандартів, норм і кошторисів і за відхиленням від них;
- Організації - витрати по місцях і сферами їх виникнення, функцій діяльності та центрами відповідальності;
- Обліку - витрати у розрізі економічних елементів і статей калькуляції, одноелементні і комплексні, постійні та змінні, основні та накладні, прямі та непрямі, поточні та одноразові;
- Контролю - витрати контрольовані і неконтрольовані;
- Регулювання - витрати регульовані і нерегульовані;
- Стимулювання - витрати обов'язкові та заохочувальні;
- Аналізу - витрати фактичні, планові, стандартні та нормативні, повні та часткові, загальні та структурні.
Важливим моментом в управлінні підприємством є процес прийняття рішень, в ході якого визначаються тактика і стратегія розвитку підприємства. При цьому перш за все має значення підрозділ витрат на явні і неявні (альтернативні).
Явні витрати - це передбачувані витрати, які має нести підприємство при виконанні виробничої і комерційної діяльності.
Витрати, обумовлені відмовою від одного товару на користь іншого, називають альтернативними (поставлений) витратами. Вони означають упущену вигоду. Коли вибір однієї дії виключає появу іншої дії. Альтернативні витрати виникають у випадку обмеженості ресурсів. Якщо ресурси необмежені, які диктував витрати дорівнюють нулю. Альтернативні витрати іноді називають додатковими.
У залежності від специфіки прийнятих рішень витрати доцільно поділяти на релевантні та нерелевантні. Релевантними (тобто суттєвими, значними) витратами можна вважати тільки ті витрати, які залежать від даного управлінського рішення. Зокрема, витрати минулих періодів не можуть бути релевантними, оскільки вплинути на них уже не можна. У той же час диктував витрати (упущена вигода) релевантні для прийняття управлінських рішень.
На результати прийнятих рішень істотний вплив може надати розподіл витрат на ефективні та неефективні.
Ефективні витрати - це продуктивні витрати, у результаті яких отримують доходи від реалізації тих видів продукції, на випуск яких були зроблені ці витрати.
Неефективні витрати - це витрати непродуктивного характеру, в результаті яких не будуть отримані доходи, так як не буде вироблений продукт. Неефективні витрати - це втрати на виробництві, до яких відносяться втрати від браку, простоїв, нестачі та псування товарно-матеріальних цінностей та ін Виділення неефективних витрат дозволяє не допустити проникнення втрат у плануванні та нормуванні.
Щоб витрати на одиницю продукції, що випускається були мінімальні, необхідно зробити так, щоб ухвалені рішення були орієнтовані на мінімізацію витрат. Де важливу роль відіграє процес прогнозування, в ході якого витрати підприємства, за критерієм часового лагу, розглядаються в короткостроковому і довгостроковому періодах. Це обумовлено тим, що короткостроковий і довгостроковий періоди відрізняються за можливостями, які виникають в організації.
До таких відмінностей відносяться:
- В короткостроковому періоді організація не може змінити свої виробничі потужності, а в довгостроковому періоді така можливість є;
- В короткостроковому періоді відсутня можливість вільного доступу нових фірм у галузь і на ринок, тобто кількість функціонуючих економічних одиниць, як правило, не змінюється; в довгостроковому періоді така можливість виникає;
- В короткостроковому періоді можна виділити постійні та змінні витрати. У довгостроковому періоді всі витрати стають змінними у зв'язку зі зміною масштабної бази [12].
Прийняті управлінські рішення не можуть бути здійснені, якщо вони не будуть мати безпосередні зв'язки з процесом планування, в ході якого передбачувані витрати, пов'язані з виконанням виробничої і комерційної діяльності, розглядаються з точки зору можливостей їх охоплення планом. У цих цілях витрати підприємства необхідно поділяти на плановані і неплановані.
Велике значення має класифікація витрат в залежності від їх ставлення до діючих на підприємстві нормами, нормативами, лімітами і стандартам. За цією ознакою всі витрати, які включаються до собівартості продукції, групуються в розрізі встановлених норм, що діють на початок поточного місяця, і за відхиленням від діючих норм, що виникли в процесі виробництва. Такий розподіл витрат лежить в основі нормативного обліку і є найважливішим засобом поточного оперативного контролю за рівнем витрат виробництва.
За складом витрати поділяються на одноелементні та комплексні.
Одноелементні називаються витрати, що складаються з одного елемента: матеріали, заробітна плата, амортизація та ін Ці витрати незалежно від місця їх виникнення та цільового призначення не діляться на різні компоненти.
Комплексними вважаються витрати, що складаються з декількох елементів, наприклад, загальновиробничі і загальногосподарські витрати, до складу яких входить заробітна плата відповідного персоналу, амортизація будівель та інші одноелементні витрати.
За економічним змістом витрати класифікують за економічними елементами і статтями калькуляції.
Економічним елементом прийнято називати первинний однорідний вид витрат на виробництво і реалізацію продукції, який на рівні підприємства неможливо розкласти на складові частини.
Для всіх підприємств встановлено єдиний перелік елементів витрат, що включає в себе такі витрати: матеріальні, оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація та інші витрати.
Угрупування витрат за економічними елементами є об'єктом фінансового обліку і використовується при складанні річної бухгалтерської звітності. Дане угрупування дає можливість встановлювати потреби в основних і оборотних фондах, визначенні фонду оплати праці і т.д.
Проте класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислити собівартість окремих видів продукції.
Для вирішення цього завдання застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції. Вона дозволяє визначити призначення витрат та їх роль, організувати контроль над ними, встановлювати за якими напрямками необхідно вести пошук шляхів зниження витрат, На основі цього угруповання будується аналітичний облік витрат на виробництво, складається планова і фактична калькуляція собівартості окремих видів продукції.
У комерційних організаціях дана угруповання витрат є основною, але її зміст диференціюється виходячи із специфіки кожної галузі.
При встановленні системи обліку витрат можна виділити угруповання витрат по відношенню до змін обсягу виробництва. За цією ознакою витрати поділяються на постійні та змінні.
Постійними вважаються витрати, величина яких не змінюється при зміні обсягу виробництва, наприклад, загальногосподарські витрати.
Змінними називаються витрати, величина яких змінюється разом зі зміною обсягу виробництва. До них відносять витрати сировини і матеріалів, палива і енергії на технологічні цілі, заробітну плату виробничих робітників та ін
Особливе значення для обліку та управління витратами має спосіб включення витрат в собівартість продукції. За цією ознакою витрати підприємства поділяються на прямі і непрямі.
Прямими називаються витрати з виробництва конкретного виду продукції. Тому вони можуть бути віднесені на об'єкти калькуляції в момент їх вчинення або нарахування на підставі даних первинних документів.
Непрямі витрати пов'язані з випуском декількох видів продукції, наприклад витрати з управління та обслуговування виробництва.
Непрямі витрати спочатку збирають на окремих рахунках обліку, а потім включають до собівартості конкретних виробів за допомогою спеціальних розрахунків розподілу. Вибір бази розподілу обумовлюється галузевими особливостями підприємства.
Важливе значення в процесі управління витратами, має угруповання витрат з їх ролі в технологічному процесі. За цією ознакою витрати підприємства поділяються на основні і накладні.
Основними називаються витрати, безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції. До них належать: вартість сировини, витрати на оплату праці виробничих робітників, витрати з експлуатації виробничих машин та обладнання тощо ФГТУ ВПО «Чуваська державний університет ім. І. Н. Ульянова »
Кафедра інноваційної економіки
Дисципліна: «Економічний аналіз»
Курсова робота
на тему:
«Аналіз витрат на виробництво продукції (робіт, послуг)»
Виконала: студентка групи ФЕМ 61-04
Федорова А.В.
Науковий керівник: Бабешкова Є.В.
Чебоксари 2007
Зміст
стор
Введення
1.1. Класифікація витрат і її використання в процесі формування витрат та управління підприємством
1.2. Принципи формування та обліку витрат за центрами відповідальності, чинники, що впливають на рівень витрат
II. Аналіз та основні характеристики фінансово-господарської діяльності підприємства «ЧЕАЗ»
2.1. Коротка організаційно - економічна характеристика ВАТ «ЧЕАЗ»
2.2. Загальна оцінка фінансово - економічного стану ВАТ «ЧЕАЗ»
2.3. Структура витрат на виробництво продукції по основній діяльності і собівартість продукції
III. Шляхи підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності для ВАТ «ЧЕАЗ»
Висновок
Список використаної літератури
Додаток
Введення
Найважливіший показник економічної діяльності будь-якого підприємства - прибуток, вона залежить, в основному, від ціни продукції і витрат на її виробництво.
В економічній теорії утвердився підхід, згідно з яким будь-яке комерційне підприємство прагне приймати такі рішення, які забезпечували б йому отримання максимально можливого прибутку, яка залежить насамперед від ціни продукції підприємства та витрат на її виробництво і реалізацію, що знайшло відображення в працях різних авторів:
І.Н Чуєв., Л. Н Чечевіцина. «Економіка підприємства» [1].
В.І. Стражев «Аналіз господарської діяльності в промисловості». [2]
Г.В. Савицька «Аналіз господарської діяльності підприємств АПК». [3]
Н.П. Любушин «Комплексний економічний аналіз господарської діяльності». [4]
І.А. Ліберман «Управління витратами». [5]
В.Е. Керімов «Сучасні системи і методи обліку та аналізу витрат у комерційних організаціях». [6]
Ціна продукції на ринку складається найчастіше (крім послуг природних монополій) як результат взаємодії попиту та пропозиції. У самому загальному випадку рівень цін на продукцію підприємства є зовнішнім чинником, впливати на який підприємство не в змозі.
На відміну від ціни, витрати підприємства, що формують собівартість продукції, можуть знижуватися або, навпаки підвищуватися залежно від обсягу споживаних трудових і матеріальних ресурсів, організаційно-технічного рівня виробництва та інших чинників. Отже, менеджери підприємства мають безліччю важелів зниження витрат, які вони можуть використовувати при вмілому керівництві.
Існуючий рівень цін формує виручку підприємства від реалізації (продажу) продукції. Але ціна продукції складається на зовнішньому ринку, як результат взаємодії попиту та пропозиції. Під впливом законів ринкового ціноутворення, ціна продукції не може, як правило, підвищуватися за бажанням виробника - її рівень встановлюється автоматично.
Інша справа витрати, що формують собівартість продукції. Вони можуть зростати або знижуватися залежно від обсягу спожитих ресурсів, рівня технічного оснащення підприємства, організації виробництва та інших чинників.
Метою даної курсової роботи є дослідження факторів, що впливають на формування витрат, а також визначення можливих шляхів зниження витрат з метою поліпшення фінансових результатів підприємства. При цьому було розглянуто можливість застосування ряду порівняно нових для нашої економіки методів, стосовно ВАТ «ЧЕАЗ»
У процесі досягнення зазначеної мети були сформульовані і вирішені наступні завдання:
1) обраний об'єкт дослідження - ВАТ «ЧЕАЗ»,
2) проведено аналіз фінансового стану підприємства, і на його основі надано рекомендації щодо його поліпшення;
3) розглянуті можливості застосування ринкових методів управління витратами на досліджуваному підприємстві;
I. Витрати на виробництво продукції, їх формування та облік
1.1. Класифікація витрат і її використання в процесі формування витрат та управлінні підприємство
В економічній літературі та нормативних документах застосовуються такі поняття як «витрати», «витрати», «витрати». Слід зазначити, що деякі автори вважають ці терміни різними [7], а інші - синонімами [8].
Термін «витрати» застосовується, як правило, в економічній теорії. Це сумарні жертви підприємства, пов'язані з виконанням певних операцій [9]. Вони включають в себе як явні (бухгалтерські), так і змінні (альтернативні) витрати.
Явні (бухгалтерські) витрати - це виражені в грошовій формі витрати підприємства, зумовлені придбанням і витрачанням різних видів економічних ресурсів в процесі виробництва та обігу продукції, товарів, робіт або послуг.
Альтернативні (змінні) витрати означають упущену вигоду підприємства, яку воно одержало б при виборі виробництва альтернативного товару, з альтернативної ціною, на альтернативному ринку і т.д.
Тому під витратами доцільно розуміти явні (бухгалтерські, фактичні, розрахункові) витрати підприємства.
Термін витрати означає зменшення коштів підприємства або збільшення його боргових зобов'язань в процесі господарської діяльності. Витрати є використанням сировини, матеріалів, послуг сторонніх організацій і т.д. Лише в момент реалізації підприємство визнає свої доходи і пов'язану з ними частину витрат - витрати. На такому розумінні зазначених термінів орієнтує міжнародний стандарт МСФЗ 18 "Дохід" [10].
Таким чином, можна сказати, що поняття «витрати», «витрати», «витрати» прямими синонімами не є.
Серед якісних показників діяльності підприємства важливе місце займає такий показник, як собівартість продукції. У ньому як у синтетичному показнику відбиваються багато сторони виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства. Від рівня собівартості продукції залежать обсяг прибутку і рівень показників рентабельності. Чим економічніше організація використовує трудові, матеріальні та фінансові ресурси при виготовленні виробів, виконання робіт та надання послуг, тим вища ефективність виробничого процесу, тим більше буде прибуток.
Обчислення собівартості продукції підприємству необхідно для:
- Оцінки виконання плану по даному показнику і визначенню його динаміки;
- Визначення рентабельності виробництва й окремих видів продукції;
- Виявлення резервів зниження собівартості продукції;
- Визначення цін на продукцію;
- Обгрунтування рішення про виробництво нових видів продукції і зняття з виробництва застарілих виробів і т.д.
Собівартість продукції є об'єктивною економічною категорією, однак склад витрат, що включаються до собівартості продукції в даний час регулюється державою [11].
Вплив держави на процес формування собівартості продукції проявляється наступним чином:
- Поділ витрат підприємств на поточні витрати виробництва та довгострокові інвестиції;
- Розмежування витрат підприємств на зараховують до собівартості продукції і відшкодовуються за рахунок інших джерел фінансування;
- Встановлення норм амортизації основних засобів, тарифів відрахувань на соціальні потреби та податків, що включаються до собівартості.
Крім того, необхідно мати на увазі, що на підприємствах частину витрат, хоча і включається до собівартості продукції у фактично виробленої сумі, але для цілей оподаткування, розміри витрат коригуються з урахуванням затверджених у встановленому порядку лімітів, норм, нормативів і ставок (витрати на відрядження, представницькі витрати, витрати з оплати відсотків по кредитах і позиках тощо)
Виділяють такі напрямки і ознаки класифікації витрат в залежності від процесів господарської діяльності підприємства:
- Прийняття управлінських рішень - витрати явні й альтернативні, релевантні і нерелевантні, ефективні і неефективні;
- Прогнозування - витрати короткострокового і довгострокового періодів;
- Планування - витрати плановані і неплановані;
- Нормування - витрати у межах встановлених стандартів, норм і кошторисів і за відхиленням від них;
- Організації - витрати по місцях і сферами їх виникнення, функцій діяльності та центрами відповідальності;
- Обліку - витрати у розрізі економічних елементів і статей калькуляції, одноелементні і комплексні, постійні та змінні, основні та накладні, прямі та непрямі, поточні та одноразові;
- Контролю - витрати контрольовані і неконтрольовані;
- Регулювання - витрати регульовані і нерегульовані;
- Стимулювання - витрати обов'язкові та заохочувальні;
- Аналізу - витрати фактичні, планові, стандартні та нормативні, повні та часткові, загальні та структурні.
Важливим моментом в управлінні підприємством є процес прийняття рішень, в ході якого визначаються тактика і стратегія розвитку підприємства. При цьому перш за все має значення підрозділ витрат на явні і неявні (альтернативні).
Явні витрати - це передбачувані витрати, які має нести підприємство при виконанні виробничої і комерційної діяльності.
Витрати, обумовлені відмовою від одного товару на користь іншого, називають альтернативними (поставлений) витратами. Вони означають упущену вигоду. Коли вибір однієї дії виключає появу іншої дії. Альтернативні витрати виникають у випадку обмеженості ресурсів. Якщо ресурси необмежені, які диктував витрати дорівнюють нулю. Альтернативні витрати іноді називають додатковими.
У залежності від специфіки прийнятих рішень витрати доцільно поділяти на релевантні та нерелевантні. Релевантними (тобто суттєвими, значними) витратами можна вважати тільки ті витрати, які залежать від даного управлінського рішення. Зокрема, витрати минулих періодів не можуть бути релевантними, оскільки вплинути на них уже не можна. У той же час диктував витрати (упущена вигода) релевантні для прийняття управлінських рішень.
На результати прийнятих рішень істотний вплив може надати розподіл витрат на ефективні та неефективні.
Ефективні витрати - це продуктивні витрати, у результаті яких отримують доходи від реалізації тих видів продукції, на випуск яких були зроблені ці витрати.
Неефективні витрати - це витрати непродуктивного характеру, в результаті яких не будуть отримані доходи, так як не буде вироблений продукт. Неефективні витрати - це втрати на виробництві, до яких відносяться втрати від браку, простоїв, нестачі та псування товарно-матеріальних цінностей та ін Виділення неефективних витрат дозволяє не допустити проникнення втрат у плануванні та нормуванні.
Щоб витрати на одиницю продукції, що випускається були мінімальні, необхідно зробити так, щоб ухвалені рішення були орієнтовані на мінімізацію витрат. Де важливу роль відіграє процес прогнозування, в ході якого витрати підприємства, за критерієм часового лагу, розглядаються в короткостроковому і довгостроковому періодах. Це обумовлено тим, що короткостроковий і довгостроковий періоди відрізняються за можливостями, які виникають в організації.
До таких відмінностей відносяться:
- В короткостроковому періоді організація не може змінити свої виробничі потужності, а в довгостроковому періоді така можливість є;
- В короткостроковому періоді відсутня можливість вільного доступу нових фірм у галузь і на ринок, тобто кількість функціонуючих економічних одиниць, як правило, не змінюється; в довгостроковому періоді така можливість виникає;
- В короткостроковому періоді можна виділити постійні та змінні витрати. У довгостроковому періоді всі витрати стають змінними у зв'язку зі зміною масштабної бази [12].
Прийняті управлінські рішення не можуть бути здійснені, якщо вони не будуть мати безпосередні зв'язки з процесом планування, в ході якого передбачувані витрати, пов'язані з виконанням виробничої і комерційної діяльності, розглядаються з точки зору можливостей їх охоплення планом. У цих цілях витрати підприємства необхідно поділяти на плановані і неплановані.
Велике значення має класифікація витрат в залежності від їх ставлення до діючих на підприємстві нормами, нормативами, лімітами і стандартам. За цією ознакою всі витрати, які включаються до собівартості продукції, групуються в розрізі встановлених норм, що діють на початок поточного місяця, і за відхиленням від діючих норм, що виникли в процесі виробництва. Такий розподіл витрат лежить в основі нормативного обліку і є найважливішим засобом поточного оперативного контролю за рівнем витрат виробництва.
За складом витрати поділяються на одноелементні та комплексні.
Одноелементні називаються витрати, що складаються з одного елемента: матеріали, заробітна плата, амортизація та ін Ці витрати незалежно від місця їх виникнення та цільового призначення не діляться на різні компоненти.
Комплексними вважаються витрати, що складаються з декількох елементів, наприклад, загальновиробничі і загальногосподарські витрати, до складу яких входить заробітна плата відповідного персоналу, амортизація будівель та інші одноелементні витрати.
За економічним змістом витрати класифікують за економічними елементами і статтями калькуляції.
Економічним елементом прийнято називати первинний однорідний вид витрат на виробництво і реалізацію продукції, який на рівні підприємства неможливо розкласти на складові частини.
Для всіх підприємств встановлено єдиний перелік елементів витрат, що включає в себе такі витрати: матеріальні, оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація та інші витрати.
Угрупування витрат за економічними елементами є об'єктом фінансового обліку і використовується при складанні річної бухгалтерської звітності. Дане угрупування дає можливість встановлювати потреби в основних і оборотних фондах, визначенні фонду оплати праці і т.д.
Проте класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислити собівартість окремих видів продукції.
Для вирішення цього завдання застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції. Вона дозволяє визначити призначення витрат та їх роль, організувати контроль над ними, встановлювати за якими напрямками необхідно вести пошук шляхів зниження витрат, На основі цього угруповання будується аналітичний облік витрат на виробництво, складається планова і фактична калькуляція собівартості окремих видів продукції.
У комерційних організаціях дана угруповання витрат є основною, але її зміст диференціюється виходячи із специфіки кожної галузі.
При встановленні системи обліку витрат можна виділити угруповання витрат по відношенню до змін обсягу виробництва. За цією ознакою витрати поділяються на постійні та змінні.
Постійними вважаються витрати, величина яких не змінюється при зміні обсягу виробництва, наприклад, загальногосподарські витрати.
Змінними називаються витрати, величина яких змінюється разом зі зміною обсягу виробництва. До них відносять витрати сировини і матеріалів, палива і енергії на технологічні цілі, заробітну плату виробничих робітників та ін
Особливе значення для обліку та управління витратами має спосіб включення витрат в собівартість продукції. За цією ознакою витрати підприємства поділяються на прямі і непрямі.
Прямими називаються витрати з виробництва конкретного виду продукції. Тому вони можуть бути віднесені на об'єкти калькуляції в момент їх вчинення або нарахування на підставі даних первинних документів.
Непрямі витрати пов'язані з випуском декількох видів продукції, наприклад витрати з управління та обслуговування виробництва.
Непрямі витрати спочатку збирають на окремих рахунках обліку, а потім включають до собівартості конкретних виробів за допомогою спеціальних розрахунків розподілу. Вибір бази розподілу обумовлюється галузевими особливостями підприємства.
Важливе значення в процесі управління витратами, має угруповання витрат з їх ролі в технологічному процесі. За цією ознакою витрати підприємства поділяються на основні і накладні.
Накладні витрати утворюються у зв'язку з організацією, обслуговуванням виробництва, реалізацією продукції та управлінням. Вони складаються з управлінських і комерційних витрат. Величина цих витрат залежить від структури управління організації, ефективності менеджменту та інших факторів.
Велику роль в управлінні витратами має угруповання витрат в залежності від часу їх виникнення та віднесення на собівартість продукції. За цією ознакою витрати поділяються на поточні та майбутніх періодів.
Поточними називаються витрати з виробництва та реалізації продукції даного звітного періоду. Вони принесли дохід у цьому і втратили здатність приносити прибуток у майбутньому.
Витрати майбутніх періодів - це витрати, вироблені в поточному звітному періоді, але підлягають включенню до собівартості продукції, яка випускатиметься в наступні звітні періоди.
Важливе значення в управлінні витратами має система контролю, яка забезпечує повноту та правильність дій у майбутньому, спрямованих на зниження витрат та зростання ефективності виробництва. Для забезпечення системи контролю за витратами їх групують на контрольовані і неконтрольовані.
Контрольовані - це витрати, які піддаються контролю з боку суб'єктів управління.
Неконтрольовані витрати не залежать від діяльності суб'єктів управління, наприклад, переоцінка основних засобів збільшує суми амортизаційних відрахувань.
При побудові ефективної системи контролю витрат на підприємстві, необхідно виділити центри відповідальності, де формуються витрати, класифікувати витрати а потім організувати управління витратами. У результаті керівник підприємства отримає можливість своєчасно виділяти «вузькі місця» у формуванні витрат і приймати відповідні рішення. Процес управління витратами на підприємстві включає в себе і процес регулювання їх рівня. Для цих цілей витрати поділяються на регульовані і нерегульовані.
Ступінь регульованості витрат залежить від специфіки конкретного підприємства, тому універсальної методики класифікації витрат за цією ознакою не існує.
Розподіл витрат на регульовані і нерегульовані необхідно передбачити у звітах за центрами відповідальності. Це дозволить виділити сферу відповідальності кожного менеджера і оцінити його роботу в частині контролю за витратами підрозділи підприємства.
Досвід успішних підприємств показує, що чітке визначення витрат та їх класифікація мають важливе значення для організації оптимального управління ними та, відповідно, для їх зниження і максимізації прибутку.
1.2. Принципи формування та обліку витрат за центрами відповідальності, чинники, що впливають на рівень витрат
Управління економікою підприємства являє собою цілеспрямований процес формування витрат підприємства, обчислення собівартості продукції, визначення продажних цін і, отже, рентабельності виробництва і реалізації, як всієї продукції, так і окремих її видів, виявлення резервів економії виробничих ресурсів, забезпечення контролю за виконанням бюджетних (планових ) нормативів.
При великій різноманітності витрат на різних рівнях управління підприємством, складності їх зв'язків з різними управлінськими функціями, виконуваними організацією, вкрай важливі загальні принципи формування витрат підприємства, керуючись якими можна визначати, за рахунок яких джерел і в яких межах можуть бути зроблені ті чи інші витрати.
У витрати підприємства входять:
1) витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг). До них належать матеріальні витрати і витрати на оплату праці;
2) витрати на підготовку і освоєння виробництва, які включають витрати: на освоєння нових виробництв, цехів і агрегатів, підготовку й освоєння випуску продукції;
3) витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, які здійснюються як правило в ході виробничого процесу;
4) витрати на обслуговування процесу виробництва: забезпечення зазначеного процесу матеріальними ресурсами, проведення всіх видів ремонту активної частини основних засобів;
5) витрати на управління виробництвом: витрати на утримання та матеріально-технічне забезпечення адміністративного персоналу, утримання і експлуатацію технічних засобів управління, представницькі витрати та ін;
6) амортизація основних засобів і нематеріальних активів: сума амортизаційних відрахувань, що визначається на підставі балансової вартості і встановлених норм;
7) витрати на продаж: упаковку, транспортування, зберігання, витрати на рекламу та ін;
8) інші витрати, не віднесені до раніше перерахованих, зокрема оплата сертифікації продукції, організація сторожової і пожежної охорони;
9) непродуктивні витрати, зокрема: втрати від браку, простоїв, витрати на гарантійний ремонт, недостачі матеріальних цінностей при відсутності винних осіб і ін
Для того, щоб повніше виявити витрати підприємства, визначити собівартість окремих видів продукції з урахуванням особливостей організації і технології виробництва необхідно правильно визначити об'єкти формування та обліку витрат.
Вибір об'єкта формування та обліку витрат залежить від можливості впливати на процес формування витрат, виявляти слабкі місця у виробництві та управлінні, докладати зусиль для досягнення найбільших фінансово-виробничих результатів при оптимальних витратах.
Облікова система забезпечує реєстрацію, накопичення, аналіз та надання інформації про витрати і результати і дозволяє оцінити діяльність окремих менеджерів, що перетворює її в систему обліку за центрами відповідальності.
Концепцію обліку за центрами відповідальності вперше висунув американський вчений Джон Хіггінс. Обгрунтовуючи необхідність такої системи обліку, він писав, що облік витрат за центрами відповідальності - це система бухгалтерського обліку, яка перекроюється організацією так, що витрати акумулюються і відображаються на певних рівнях управління. З ім'ям Джона Хіггінса також пов'язано його знамените правило: «Кожну структурну одиницю підприємства обтяжують ті, і тільки ті витрати або доходи, за які вона може відповідати і які контролює».
Центрами відповідальності називають структурні підрозділи, за якими контролюються як зроблені витрати, так і отриманий дохід і очолювані керівниками, що несуть відповідальність за результати їх роботи.
Розподіл підприємства на центри відповідальності має відповідати таким основним вимогам:
1) центри відповідальності повинні бути ув'язані з виробничої та організаційної структури підприємства;
2) на чолі кожного центру має бути відповідальна особа - менеджер;
3) менеджер повинен відповідати тільки за ті показники, які він може контролювати;
4) повинні бути встановлені форми внутрішньої звітності для кожного центру.
Вирішальне значення на створення центрів відповідальності надають виробнича та організаційна структури підприємства.
Традиційною є пов'язування побудови центрів відповідальності з організаційною структурою підприємства. При цьому з'являється можливість пов'язати діяльність будь-якого підрозділу з відповідальністю конкретних осіб, оцінити результати роботи кожного підрозділу та визначити їх внесок у загальні результати діяльності підприємства. У принципі, поділ витрат підприємства за центрами відповідальності є групою витрат по керівникам різного рівня.
Практична організація обліку витрат за центрами відповідальності провадиться за такими принципами:
1) визначається конкретний перелік ресурсів, що формують витрати, за які відповідає керівник;
2) керівником центру відповідальності складаються бюджети (кошториси) на певний період і представляється звітність за фактичними результатами їх виконання.
На основі зазначеної інформації повинні прийматися відповідні управлінські рішення.
Центри відповідальності, виходячи з обсягу повноважень і відповідальності поділяються на центри витрат, продажів і прибутку.
Центр витрат - це структурний підрозділ підприємства (виробнича дільниця, цех, конструкторське бюро), керівник якого відповідає тільки за витрати. При цьому витрати можна деталізувати і тим самим посилити контроль за їх раціональним формуванням. У рамках такого центру організовується планування, нормування і облік витрат з метою контролю, аналізу та управління факторами виробництва. Практична системна організація центрів витрат на рівні нижче цеху можлива тільки на основі широкої комп'ютеризації виробництва.
Центри витрат поділяються на центри регульованих і довільних витрат.
Для центру регульованих витрат встановлюється оптимальне співвідношення між витратами та обсягами випуску продукції. Управління витратами таких центрів здійснюється за допомогою гнучких бюджетів. Керівник центру відповідає передусім за мінімізацію витрат на одиницю випуску, його діяльність оцінюється шляхом зіставлення планових і фактичних витрат на одиницю продукції.
Для центру довільних витрат оптимального співвідношення між витратами та результатами діяльності не існує. Величина витрат таких центрів приймається як задана величина.
У комерційних організаціях важливе значення має підрозділ центрів відповідальності виходячи з виконуваних ними функцій на основні та допоміжні.
Основні центри відповідальності займаються безпосереднім виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг для споживачів. Їх витрати безпосередньо списують на собівартість продукції. До таких центрів, наприклад, можна віднести ділянки і цехи основного виробництва, відділ збуту.
Допоміжні центри відповідальності існують для обслуговування основних центрів відповідальності. Витрати цих центрів спочатку розподіляють за основними центрами відповідальності, а вже потім у складі сумарних витрат центрів включають до собівартості продукції, робіт, послуг. До таких центрів можна віднести адміністративно-господарський відділ, відділ технічного контролю, ремонтний цех і т.д.
Слід зазначити, що центри відповідальності - це не тільки центри витрат. Також на підприємстві можуть бути організовані центри продажів, прибутку та інвестицій [13]. Розгляд особливостей організації таких форм центрів відповідальності в мети цієї роботи не входить.
Центри відповідальності (витрат) - це певне вчення, нова психологічна трактування обліку формування витрат, спрямована на організацію поведінки менеджерів. Її мета - не стільки контроль, скільки допомога менеджерам в організації самоконтролю, бо передбачається, що жодна людина не стане порушувати вигідні для нього цілі і критерії [14].
II. Аналіз та основні характеристики фінансово-господарської діяльності підприємства ВАТ «ЧЕАЗ»
2.1. Коротка організаційно - економічна характеристика
ВАТ «ЧЕАЗ»
Відкрите Акціонерне товариство «Чебоксарский електроапаратний завод» (ВАТ «ЧЕАЗ») зареєстровано Постановою голови адміністрації Ленінського району міста Чебоксари № 380 від 7.06.94г.
Статутний капітал товариства складає 27779752 руб. і розділений на 55559504 звичайних іменних акцій. Номінальна вартість акції становить 0,50 руб. Облік прав на акції ВАТ «ЧЕАЗ» здійснює реєстратор Філія «ОРК - Чебоксари» ЗАТ «Об'єднана реєстраційна компанія» ліцензія ФКЦБ № 01146.
Таблиця 2.1
Статутний капітал між акціонерами розподіляється наступним чином:%%
| 2003 | 2004 | 2005 | ||
| Юридичні особи | 80,74 | 80,53 | 89,38 | |
| Фізичні особи | 19,26 | 19,47 | 10,62 |
Таблиця 2.2
Відомості про доходи з цінних паперів товариства
| 2003 | 2004 | 2005 | |
| Статутний капітал, тис. руб. | 27779,8 | 27779,8 | 27779,8 |
| Кількість акцій, шт. | 55559504 | 55559504 | 55559504 |
| Кількість акціонерів | 11065 | 10998 | 6480 |
| Номінальна вартість акції, грн. | 0,50 | 0,50 | 0,50 |
| Ринкова вартість акції, грн. | 1,0 | 1,0-2,5 | 2,5 |
| Чистий прибуток на одну акцію, грн. | 0,52 | 1,72 | 2,24 |
| Дивіденди на одну акцію, грн. | 0,05 | 0,10 | *) |
| % До номіналу | 10,0 | 20,0 |
Загальне керівництво діяльністю Товариства здійснює Рада директорів у такому складі:
1. Алексєєв Костянтин Валерійович - член Ради директорів, заст. Голови Правління АКБ «Транскапіталбанк», м. Москва;
2. Березів Володимир Володимирович - член Ради директорів, директор з розвитку ТОВ "Торговий Дім ЧЕАЗ";
3. Варганов Геннадій Петрович - член Ради директорів, директор Конструкторсько-Випробувального Центру ВАТ «ЧЕАЗ»;
4. Іванов Павло Миколайович - член Ради директорів, директор ТОВ «Торговий Дім ЧЕАЗ»;
5. Лещинський Олексій Олексійович - член Ради директорів, генеральний директор ТОВ «Внешторгсервіс» м. Москва;
6. Ткачук Володимир Михайлович - член Ради директорів, заст. генерального директора ТОВ «Ві-Стронг» м. Москва;
7. Рольф Юхансон - член Ради директорів, голова з технічної політики Союзу промислових підприємств Швеції;
8. Степанов Віктор Борисович-член Ради директорів, генеральний директор ТОВ «Елпро»;
9. Шурда Михайло Аркадійович - голова Ради директорів, генеральний директор ВАТ «ЧЕАЗ».
Види діяльності акціонерного товариства:
Поточна діяльність.
До основного виду поточної діяльності належить виробництво та реалізація комплектних низьковольтних пристроїв, низьковольтної апаратури, товарів народного споживання, надання послуг промислового характеру.
Неосновні види діяльності - роздрібна торгівля, громадське харчування, послуги автотранспорту, оренда та інші становлять незначну питому вагу в загальному обсязі продукції і послуг.
Інвестиційна діяльність пов'язана в основному з капітальними вкладеннями в основні фонди і нематеріальні активи за програмою технічного переозброєння.
До структури товариства за станом на 1.01.06 р. входять:
· Основні виробництва:
- «РЗА»
- «Контакт» »
- «Реконті»
- «НКП»
· Допоміжні виробництва:
- Інструментальне виробництво (ІП)
- Служба головного механіка (ОГМ)
- Служба головного енергетика (ОГЕ)
- Транспортний цех (ТЦ)
- Цех відвантаження готової продукції (ЦОГП)
· Управління:
- Управління фінансово-економічного планування (УФЕП)
- Управління закупівель (УЗ)
- Управління безпеки (УБ)
- Управління якістю (КК)
- Управління документаційного забезпечення (УДЗ)
- Управління електроавтоматики (УЕА)
- Інженерне управління з мікропроцесорної техніки (ІУ МПТ)
- Інженерне управління низьковольтних комплектних пристроїв (ВП НКП)
· Випробувальний центр (ІЦ)
· База відпочинку «Дубки»
Крім того, є 41 підрозділ загальногосподарського призначення.
ВАТ «ЧЕАЗ» є засновником дочірніх товариств ТОВ «Елпро», ТОВ «СТОСМА», ТОВ «ІЗВА», ТОВ "ЦентрЕнергоКомплект", ТОВ «Торгівля та харчування», ВАТ «Канашський завод електронавантажувачів" і залежного товариства ТОВ «Електро-Імпульс» .
Видами діяльності дочірніх і залежних товариств є виробництво та реалізація продукції виробничо-технічного призначення, споживчих товарів, виконання робіт і надання послуг відповідно до спеціалізації Товариства на договірній основі, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, торгово-закупівельна та посередницька діяльність, дилерські послуги.
Товариство є учасником наступних комерційних організацій: ЗАТ «Союзелектроавтоматіка», ВАТ «Іпотечна корпорація Чуваської Республіки», а також членом наступних некомерційних організацій: Некомерційне партнерство "Чебоксарский центр РЗА" (м. Чебоксари), Недержавна некомерційна організація "Торгово-промислова палата Чуваської Республіки "(м. Чебоксари), Некомерційне партнерство" Союз промисловців і підприємців (роботодавців) Чуваської Республіки "(м. Чебоксари), Некомерційна організація" Чуваська Союз користувачів великих ЕОМ "(м. Чебоксари), Некомерційне партнерство" Виробники електричної низьковольтної апаратури "( м. Чебоксари).
2.2. Фінансовий стан ВАТ «ЧЕАЗ»
Головною метою фінансової політики ВАТ «ЧЕАЗ» у 2005 році була реалізація інвестиційної програми та поліпшення фінансового стану суспільства, засноване на більш ефективному розподілі та використанні всіх ресурсів підприємства. Основні зусилля були спрямовані на оновлення основних засобів, нематеріальних активів, жорсткий контроль за нормованими оборотними коштами, оптимізацію витрат, що і було досягнуто: нематеріальні активи збільшилися на 15,2 млн. руб., Вкладення в основні кошти склали 35,5 млн. руб ., запаси сировини, матеріалів, незавершеного виробництва значно знизилися - на 42,2 млн. руб. і 10,6 млн. крб. відповідно.
За звітний рік у балансі активів і пасивів товариства відбулися наступні зміни (рис. 1).
Вартість майна збільшилася на 78,2 млн. руб. або на 10,4%. Необоротні активи збільшилися на 24,8 млн. руб. або на 6,3%, у тому числі за рахунок зростання нематеріальних активів на 15,2 млн. руб. (У 32,8 рази), довгострокових вкладень в дочірні і залежні товариства (ВАТ «Канашський завод електронавантажувачів», ТОВ «тип») на 27,5 млн. руб. (108,1%).
Рис. 2. 1. Динаміка статей балансу
Оборотні активи в цілому зросли на 53,4 млн. руб. або на 15%, в т.ч. запаси готової продукції і товарів для перепродажу на 24,6 млн. руб. (68,1%), короткострокові фінансові вкладення на 19 млн. крб. (Виданий позику ВАТ «Канашський завод електронавантажувачів» 13,7 млн. крб.). Дебіторська заборгованість збільшилася на 69,6 млн. руб. (119%), в т.ч. покупців і замовників на 54,1 млн. руб. (149,2%). Зростання дебіторської заборгованості (219%) і запасів готової продукції (168,1%) перевищував зростання обсягу продажів.
Значно знизилися запаси сировини, матеріалів - на 42,2 млн. руб. (31,2%) та незавершеного виробництва - на 10,6 млн. руб. (16,2%).
Динаміка структури оборотних активів характеризується:
- Зростанням питомої ваги заборгованості покупців і замовників з 10,2 п. до 22,1 п.;
- Зростанням питомої ваги короткострокових фінансових вкладень з 0,5 п. до 5 п.;
- Зниженням частки запасів сировини, матеріалів з 38 п. п. до 22,7;
- Зниженням частки витрат у незавершеному виробництві з 18,3 п. до 13,4 п.;
- Зниженням частки грошових коштів з 9,3 п. п. до 7,2;
- Зниженням частки авансів виданих з 5,1 п. п. до 3,8
У результаті випереджального зростання оборотних коштів над зростанням необоротних активів, частка оборотних активів у майні підприємства збільшилася за рік з 47,3% до 49,3%. Відповідно, частка необоротних активів знизилася на 2 п., незважаючи на їх абсолютне зростання.
За 2005 рік відбулося зростання чистих активів - показника, що характеризує вартість бізнесу - на 116,3 млн. руб. за рахунок зростання прибутку.
Власний капітал товариства зріс на 116,3 млн. руб. (18,6%), в т.ч. за рахунок чистого прибутку звітного року на 124,5 млн. руб., нараховані дивіденди за підсумками 2003року зменшили власний капітал на 5,4 млн. руб. За рахунок зростання власного капіталу власні оборотні кошти збільшилися на 91,5 млн. руб. (39,9%), що склало 171,2% всього приросту оборотних коштів.
Позиковий капітал за 2005 рік зменшився на 38 млн. крб. (30,2%), в т.ч. за рахунок погашення короткострокового кредиту банку - на 20 млн. крб.
За 2005 рік кредиторська заборгованість знизилася на 18,5 млн. руб. (18%), при зростанні обсягу продажів, що свідчить про поліпшення платіжної дисципліни Товариства. Зниження кредиторської заборгованості відбулося в основному за рахунок зменшення кредиторської заборгованості перед постачальниками і підрядчиками на 7,5 млн. руб. (24,5%), в т.ч. за рахунок зниження заборгованості перед дочірніми підприємствами на 17,3 млн. руб. (96,4%), заборгованості перед бюджетом на 9,2 млн. руб. (42,1%), авансів отриманих на 11,2 млн. руб. (53,3%). Слід зазначити, що суспільство не має простроченої заборгованості перед бюджетом та персоналом.
Динаміка структури позикових засобів характеризується:
- Зниженням частки заборгованості за кредитами банків з 16 п. п. до 0;
- Зниженням частки заборгованості перед бюджетом з 17,5 п. до 14,7 п.;
- Зниженням частки авансів отриманих з 16,8 п. до 11,4 п.;
- Зростанням частки заборгованості перед постачальниками і підрядниками з 24,4 п. до 26,8 п.;
- Зростанням частки заборгованості з оплати праці з 11,7 п. до 17,2 п.;
- Зростанням частки заборгованості перед позабюджетними фондами з 5,3 п. п. до 8,8
Частка власного капіталу в загальному підсумку балансу збільшилася з 83,2% до 89,4% при зменшенні частки позикових коштів з 16,8% до 10,6%.
На 1.01.06г. дебіторська заборгованість вище кредиторської заборгованості, тобто безкоштовні кредити, видані Товариством іншим організаціям, перевищують кредити для Товариства. Величина перевищення на 1.01.2006г. склала 51,9% (43,7 млн. крб.) від обсягу кредиторської заборгованості (рис. 2).
|
При середньорічному зростанні майна товариства на 16,5% виручка від реалізації збільшилася на 18,9%, а чистий прибуток виріс на 30,1% в порівнянні з минулим роком. Це свідчить про більш ефективне використання активів товариства, зростання показників рентабельності в порівнянні з 2004р. (Таблиця 2.3).
Таблиця 2.3
Показники рентабельності та ефективності діяльності
| Найменування показника | 2003 | 2004 | 2005 |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
Рентабельність продажів (ROS),% | 8,6 | 11,9 | 12,1 |
| Рентабельність всього капіталу (ROA),% | 7,4 | 18,7 | 21,6 |
Рентабельність власного капіталу (ROE),% | 8,9 | 21,9 | 25,0 |
Рентабельність всієї діяльності з прибутку до оподаткування,% | 5,5 | 10,6 | 11,8 |
Таблиця 2.4
Оборотність капіталу
| Найменування показника | 2003 | 2004 | 2005 |
| 1 | 3 | 4 | 4 |
| Коефіцієнт загальної оборотності активів | 1,32 | 1,72 | 1,76 |
| Коефіцієнт оборотності основних засобів і нематеріальних активів | 2,64 | 3,61 | 4,19 |
| Коефіцієнт оборотності оборотних коштів | 3,25 | 3,93 | 3,63 |
| Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів | 4,08 | 4,65 | 4,95 |
| Коефіцієнт оборотності коштів в розрахунках | 15,1 | 23,5 | 14,89 |
Таблиця 2.5
Тривалість фінансового циклу
Дні| Найменування показника | 2003 рік | 2004 рік | 2005 рік | Зміна |
| Тривалість операційного циклу | 112 | 93 | 97 | 4 |
| Тривалість обороту кредиторської заборгованості | 30 | 27 | 24 | -3 |
| Тривалість фінансового циклу | 82 | 66 | 73 | 7 |
На 1.01.05г. всі показники ліквідності перевищують рекомендовані значення. За 2004 рік коефіцієнт поточної ліквідності збільшився з 2,84 до 4,75 (рекомендоване значення 2) за рахунок зростання дебіторської заборгованості та короткострокових фінансових вкладень при зниженні кредиторської заборгованості. Коефіцієнт абсолютної ліквідності за звітний рік підвищився з 0,28 до 0,58 (рекомендоване значення 0,2-0,3) за рахунок зростання короткострокових фінансових вкладень. Участь власних ресурсів у формуванні оборотних активів зросла - коефіцієнт забезпеченості власними коштами збільшився з 0,65 до 0,78, що значно перевищує рекомендований рівень 0,1 (таблиця 2.6).
На 1.01.06г. відносні показники фінансової стійкості значно вище значень, що рекомендуються, що свідчить про фінансову стійкість товариства (таблиця 2.7).
Табліца2.6
Показники ліквідності балансу
| Найменування показника | на 1.01.2003 | на 1.01.2004 | на 1.01.2005 | на 1.01.2006 |
| Коефіцієнт поточної ліквідності | 1,89 | 3,28 | 2,83 | 4,75 |
| Коефіцієнт забезпеченості власними коштами | 0,47 | 0,70 | 0,65 | 0,78 |
| Коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,08 | 0,24 | 0,28 | 0,58 |
Таблиця 2.7
Показники фінансової стійкості
| Показники | на 1.01.2003 | на 1.01.2004 | на 1.01.2005 | на 1.01.2006 |
| Коефіцієнт автономії | 0,78 | 0,88 | 0,83 | 0,89 |
| Коефіцієнт забезпеченості запасів власними коштами | 0,67 | 0,92 | 0,88 | 1,39 |
| Коефіцієнт маневреності власного капіталу | 0,32 | 0,31 | 0,37 | 0,43 |
Значна частина виручки була направлена в бюджет і позабюджетні фонди у вигляді податків та обов'язкових платежів. Загальна сума нарахованих податків і платежів склала 336,2 млн. руб., Що на 19,9% вище рівня 2004 року (таблиця 2.8). Податковий тягар (частка податків у виручці від реалізації продукції з ПДВ) склало 20,8% при 20% за минулий рік. Вище за рівень 2004 р. податок на прибуток на 15 млн. руб. за рахунок зростання прибутку до оподаткування, ПДВ на 19 млн. руб. за рахунок зростання виручки від реалізації, земельний податок на 0,8 млн. руб. за рахунок зростання ставки податку. Нижче рівня 2004 р. податок на майно на 3 млн. руб. за рахунок зміни бази оподаткування. У зв'язку із збільшенням фонду оплати праці прибутковий податок зріс на 8,3 млн. руб., Відрахування в позабюджетні фонди на 16 млн. руб.
Дані за видами податків і платежів представлені в таблиці:
Таблиця 2.8
Податкові платежі ВАТ «ЧЕАЗ»
| 2004 рік, тис. руб. | Уд.вес,% | 2005 рік, тис. руб. | Уд.вес,% | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Виручка від реалізації продукції з оплати з ПДВ, доходи від операційної та позареалізаційної діяльності | 1 401 215 | 100 | 1 619 858 | 100 |
| Податки, які надходять до бюджету - всього | 186 816 | 13,3 | 226553 | 14,0 |
| в тому числі: | ||||
| податок на додану вартість | 98 176 | 7,0 | 117078 | 7,3 |
| податок на прибуток | 32310 | 2,3 | 47305 | 2,9 |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| податок на майно | 10116 | 0,7 | 7120 | 0,4 |
| плата за землю | 10187 | 0,7 | 11034 | 0,7 |
| прибутковий податок | 34 197 | 2,4 | 42450 | 2,6 |
| транспортний податок | 266 | 0,02 | 238 | 0,02 |
| інші податки | 1564 | 0,1 | 1328 | 0,08 |
| Відрахування у позабюджетні фонди - всього | 93 434 | 6,7 | 109622 | 6,8 |
| в тому числі: | ||||
| до фонду соціального страхування | 10 004 | 0,7 | 11 712 | 0,7 |
| в пенсійний фонд | 70 455 | 5,0 | 82 548 | 5,1 |
| до фонду обов'язкового медичного страхування | 9 001 | 0,6 | 10543 | 0,7 |
| соц. страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань | 3 974 | 0,3 | 4819 | 0,3 |
| 2 | 3 | 4 | 5 | |
| Всього вилучається у вигляді податків і платежів до бюджету і в позабюджетні фонди | 280 250 | 20,0 | 336175 | 20,8 |
| Крім того, пені за прострочення платежів | 43 | 0,003 | 1 | - |
| відсотки по кредитах банку | 1 035 | 0,07 | 520 | - |
Таблиця 2.9
Заборгованість з податків і зборів ВАТ «ЧЕАЗ» тис. руб.
| Вид податку | Нараховано за рік | Сплачено за рік | Заборгованість по сплаті |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Податки, які надходять до бюджету, всього | |||
| в тому числі: | 226553 | 238220 | 13731 |
| ПДВ | 117078 | 122477 | 6962 |
| податок на прибуток | 47305 | 52171 | 2556 |
| податок на майно | 7120 | 8226 | 1538 |
| плата за землю | 11034 | 11065 | - |
| прибутковий податок | 42450 | 42383 | 2652 |
| транспортний податок | 238 | 257 | |
| інші податки | 1328 | 1641 | 23 |
| Відрахування у позабюджетні фонди - всього | 109622 | 109062 | 7568 |
| в тому числі: | |||
| до фонду соціального страхування | 11712 | 11307 | - |
| в пенсійний фонд | 82548 | 82414 | 6366 |
| до фонду обов'язкового медичного страхування | 10543 | 10539 | 810 |
| соц. страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань | 4819 | 4802 | 392 |
| Всього | 336175 | 347282 | 21999 |
Таблиця 2.10
Порівняння платежів за методами нарахування (по оплаті, по відвантаженню) тис. руб.
| Сума податку, нарахована за звітний період | |||
| Відповідно до прийнятої облікової політики за представленими податковим розрахунками (за оплатою) | На підставі даних про реалізацію і фінансові результати, відображених у бухгалтерському обліку (по відвантаженню) | Відхилення | |
| Податок на додану вартість | 117078 | 126045 | -8967 |
Собівартість продукції за звітний період характеризується такими даними:
Таблиця 2.11
Структура витрат на виробництво продукції по основній діяльності і собівартість продукції
| Од. ізм. | 2004 | 2005 | Уд. вага в загальній сумі витрат,% | ||
| 2004 | 2005 | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Витрати на виробництво продукції | тис. руб. | 963787 | 1156005 | 100 | 100 |
| в тому числі: | |||||
| Сировина, матеріали, ПКІ | " | 436535 | 536939 | 45,30 | 46,45 |
| Паливо | " | 12503 | 11257 | 1,30 | 0,97 |
| Вода | " | 7458 | 6929 | 0,77 | 0,60 |
| Енергія | " | 32137 | 34109 | 3,33 | 2,95 |
| Витрати на оплату праці | " | 252834 | 300746 | 26,23 | 26,02 |
| Єдиний соціальний податок | " | 84577 | 99304 | 8,78 | 8,59 |
| Амортизація основних фондів | " | 34327 | 35066 | 3,56 | 3,03 |
| Інші витрати | " | 103416 | 131655 | 10,73 | 11,39 |
| Собівартість товарної продукції | " | 932435 | 1167198 | х | х |
| Обсяг виробництва продукції в діючих цінах | " | 1056123 | 1321409 | х | х |
| Витрати на 1 карбованець виробленої продукції | коп. | 88,3 | 88,3 | х | х |
| Рентабельність виробленої продукції | % | 13,3 | 13,2 | х | х |
| Обсяг реалізованої продукції в оптових цінах | тис. руб. | 1050672 | 1282480 | х | х |
| Собівартість реалізованої продукції | " | 931382 | 1138746 | х | х |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Витрати на 1 карбованець реалізованої продукції | коп. | 88,7 | 88,8 | х | х |
| Рентабельність реалізованої продукції | % | 12,8 | 12,6 | х | х |
Збільшення частки матеріальних витрат відбулося у зв'язку зі зміною структури своєї продукції в бік більш матеріаломістких виробів, зростанням цін на сировину і матеріали.
Незважаючи на те, що частка витрат на енергію знизилася, відбулося зростання їх абсолютної суми. Збільшення витрат пов'язане з підвищенням тарифів на всі види енергії при значному зниженні споживання в натуральному виразі за рахунок впровадження заходів з енергозбереження.
Частка витрат на оплату праці в звітному періоді незначно знизилася, при їх абсолютному рості. Зростання було обумовлено наступними факторами:
1) збільшенням обсягу виробництва;
2) змінами в системі оплати праці:
· Перехід на єдину 24-розрядну тарифну сітку (ЄТС) оплати праці;
· Введення нового преміального положення з робочим;
· Збільшення тарифних ставок робітником на 10%;
· Зміна в системі оплати праці лінійного персоналу виробничих підрозділів;
· Збільшення розрядів РСіС;
· Збільшення чисельності працівників, оплачуваних з застосуванням персональних коефіцієнтів, контрактів;
· Збільшення виплат по неосновним преміальним положенням.
Зростання питомої ваги та абсолютної суми інших витрат обумовлено збільшенням у звітному році витрат на послуги зв'язку, відрядження, податків і зборів, що пов'язано зі збільшенням ставки податку на землю, витрат на страхування персоналу, придбанням програмного продукту і збільшенням обсягів ремонтних робіт.
У калькуляційної розрізі собівартість характеризується збільшенням частки прямих матеріальних витрат. Основними причинами збільшення частки прямих матеріальних витрат є: зростання цін на матеріали, зміна структури продукції, що випускається в бік більш матеріаломістких виробів, збільшення обсягів виробництва промислової продукції.
Відносна економія постійних витрат (ОПР і ВОХР) у зв'язку зі збільшенням обсягів виробництва, заходи, проведені з оптимізації витрат, при випереджальному зростанні цін на матеріали, послуги порівняно зі зростанням цін на продукцію підприємства дозволили зберегти витрати на 1 крб. виробленої та реалізованої продукції на рівні 2004 року. Допущено незначне зниження рентабельності як виробленої, так і відвантаженої продукції, яка склала 13,2% і 12,6% відповідно.
III. Шляхи підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності для ВАТ «ЧЕАЗ»
Як шляхів здатних підвищити ефективність діяльності підприємства і звести витрати до мінімуму, можна запропонувати наступні способи. По-перше, зниження собівартості, як джерело отримання прибутку.
Виявлення резервів зниження собівартості має спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.
В даний час при аналізі фактичної собівартості продукції, що випускається, виявленні резервів і економічного ефекту від її зниження використовується розрахунок по економічних факторах. Економічні чинники найповніше охоплюють всі елементи процесу виробництва - засоби, предмети праці і сама праця. Вони відображають основні напрями роботи колективів підприємств по зниженню собівартості: підвищення продуктивності праці, впровадження передової техніки і технології, краще використання устаткування, здешевлення заготівлі і краще використання предметів праці, скорочення адміністративно-управлінських і інших накладних витрат, скорочення браку і ліквідація непродуктивних витрат і втрат .
Основною метою планування собівартості є виявлення і використання наявних резервів зниження витрат виробництва і збільшення внутрішньогосподарських нагромаджень. Плани по собівартості повинні виходити з прогресивних норм витрат праці, використання устаткування, витрат сировини, матеріалів, палива й енергії з урахуванням передового досвіду інших підприємств. Тільки при науково організованому нормуванні витрат можна виявити і використовувати резерви подальшого зниження собівартості продукції.
При випуску одного виду продукції собівартість одиниці цієї продукції є показником рівня і динаміки витрат на її виробництво. Для характеристики собівартості різнорідної продукції в планах і звітах використовуються показники зниження собівартості порівнянної товарної продукції і витрат на 1 грн. товарної продукції. План підприємства містить також зведений кошторис витрат на виробництво і планові калькуляції собівартості окремих виробів.
Показник витрат на 1 грн. товарної продукції визначається виходячи з рівня витрат на виробництво товарної продукції по відношенню до вартості продукції в оптових цінах підприємства.
Показник витрат на 1 грн. товарної продукції не тільки характеризує планований рівень зниження собівартості, але і визначає також рівень рентабельності товарної продукції. Його величина залежить як від зниження собівартості продукції, так і від зміни оптових цін, асортименту та якості продукції.
У плані витрати розраховуються на плановий об'єм і асортимент продукції, але фактичний її асортимент може відрізнятися від планового. Тому планове завдання по витратах на 1 руб. продукції перераховується на фактичний асортимент і потім вже зіставляється з даними про витрати на 1 крб. продукції.
Встановлення загальних, єдиних для всіх підприємств правил має важливе значення для правильного планування й обліку собівартості продукції. Зокрема, загальним для всіх галузей промисловості є порядок включення в собівартість продукції тільки тих витрат, які прямо чи опосередковано пов'язані з виробництвом продукції. Методичними вказівками з розробки плану визначено такий типовий перелік техніко-економічних факторів, що обумовлюють зниження собівартості продукції:
а) Підвищення технічного рівня виробництва. Як варіант, це впровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів; поліпшення використання та застосування нових видів сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва.
По кожному заходу розраховується економічний ефект, який виражається в зниженні витрат на виробництво. Економія від здійснення заходів визначається порівнянням величини витрат на одиницю продукції до і після впровадження заходів і множенням отриманої різниці на обсяг виробництва в планованому році:
Е = (С С - С Н) * А Н
де Е - економія прямих поточних витрат;
З С - прямі поточні витрати на одиницю продукції до впровадження заходу;
З Н - прямі поточні витрати після впровадження заходу;
А Н - обсяг продукції в натуральних одиницях від початку впровадження заходу до кінця планованого року.
Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем управління, використання ЕОМ, вдосконаленні і модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витрати й у результаті комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у виробництві, а також зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, зниження ваги машин і устаткування, зменшення габаритних розмірів та ін
б) Удосконалення організації виробництва і праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва.
При одночасному вдосконаленні техніки та організації виробництва необхідно встановити економію по кожному фактору окремо і включити у відповідні групи. Якщо такий поділ зробити важко, то економія може бути розрахована виходячи з цільового характеру заходів або по групах факторів.
Певні резерви зниження собівартості закладені в усуненні або скороченні витрат, які не є необхідними при нормальній організації виробничого процесу (наднормативний витрата сировини, матеріалів, палива, енергії, доплати робітникам за відступ від нормальних умов праці і понаднормові роботи, платежі за регресивним позовами і т. п.).
в) Зміна обсягу і структури продукції, які можуть призвести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (крім амортизації), відносного зменшенню амортизаційних відрахувань, зміні номенклатури й асортименту продукції, підвищення її якості. Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Зі збільшенням обсягу виробництва їх кількість на одиницю продукції зменшується, що призводить до зниження її собівартості. Відносна економія на умовно-постійних витратах визначається за формулою:
Е П = (Т * П З) / 100
де Е П - економія умовно-постійних витрат
П С - сума умовно-постійних витрат у базисному році
Т - темп приросту товарної продукції в порівнянні з базисним роком.
Відносне зміна амортизаційних відрахувань розраховується окремо. Частина амортизаційних відрахувань (як і інших витрат на виробництво) не включається до собівартості, а відшкодовується за рахунок інших джерел (спецфондів, оплати послуг на сторону, не включаються до складу товарної продукції, тощо), тому загальна сума амортизації може зменшитися. Зменшення визначається за фактичними даними за звітний період. Загальну економію на амортизаційних відрахуваннях розраховують за формулою:
Е А = (А О К / Д О - А 1 К / Д 1) * Д 1
де Е А - економія в зв'язку з відносним зниженням амортизаційних відрахувань;
А 0, А 1 - сума амортизаційних відрахувань у базисному і звітному році;
К - коефіцієнт, що враховує величину амортизаційних відрахувань, що відносяться на собівартість продукції в базисному році;
Д 0, Д 1 - обсяг товарної продукції базисного і звітного року.
Щоб не було повторного рахунку, загальну суму економії зменшують (збільшують) на ту частину, яка врахована по інших факторів.
Зміна номенклатури та асортименту виробленої продукції є одним з важливих факторів, що впливають на рівень витрат на виробництво. При різної рентабельності окремих виробів (по відношенню до собівартості) зрушення в складі продукції, пов'язані з удосконаленням її структури і підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити і до зменшення і до збільшення витрат на виробництво. Вплив змін структури продукції на собівартість аналізується по перемінних витрат за статтями калькуляції типової номенклатури.
г) Галузеві та інші фактори. До них відносяться: введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка й освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші фактори. Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості в результаті ліквідації застарілих і введення нових цехів і виробництв на більш високій технічній основі, із кращими економічними показниками.
Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку і освоєння нових видів продукції і нових технологічних процесів, у зменшенні витрат пускового періоду по знову вводиться в дію цехах і об'єктах. Розрахунок суми зміни витрат здійснюється за формулою:
Е П = (С 1 / Д 1 - С 0 / Д 0) * Д 1
Де Е П - зміна витрат на підготовку і освоєння виробництва;
З 0, С 1 - суми витрат базисного і звітного року;
Д 0, Д 1 - обсяг товарної продукції базисного і звітного року.
д) Успіх боротьби за зниження собівартості вирішує перш за все зростання продуктивності праці робітників, що забезпечує в певних умовах економію на заробітній платі.
Зі збільшенням обсягу випуску продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і внаслідок збільшення кількості продукції, що випускається, що підтверджує факторний аналіз формування витрат на ВАТ «ЧЕАЗ» (основним фактором збільшення прибутку було збільшення виручки в слідстві збільшення обсягів виробництва). Таким чином, чим більший обсяг виробництва, тим за інших рівних умов більше сума одержуваної підприємством прибутку.
Найважливіше значення в боротьбі за зниження собівартості продукції має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства.
Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скорочення витрат на обслуговування виробництва та управління, у ліквідації втрат від браку й інших непродуктивних витрат.
Матеріальні витрати, на ВАТ «ЧЕАЗ», як і в більшості галузей промисловості займають велику питому вагу в структурі собівартості продукції, тому навіть незначне заощадження сировини, матеріалів, палива і енергії при виробництві кожної одиниці продукції в цілому по підприємству дає великий ефект.
Скорочення витрат на обслуговування виробництва і керування також знижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від обсягу випуску продукції, але і від їх абсолютної суми. Чим менше сума цехових і загальнозаводських витрат у цілому по підприємству, тим за інших рівних умов нижче собівартість кожного виробу.
Резерви скорочення цехових і загальнозаводських витрат полягають насамперед у спрощення та здешевлення апарату управління, в економії на управлінських витратах. До складу цехових і загальнозаводських витрат у значній мірі включається також заробітна плата допоміжних і підсобних робітників. Проведення заходів щодо механізації допоміжних і підсобних робіт призводить до скорочення чисельності робочих, зайнятих на цих роботах, а отже, і до економії цехових і загальнозаводських витрат.
Значні резерви зниження собівартості укладені в скороченні втрат від браку й інших непродуктивних витрат. Вивчення причин браку, виявлення його винуватця дають можливість здійснити заходи щодо ліквідації втрат від браку, скороченню і найбільш раціональному використанню відходів виробництва.
Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширення спеціалізації і кооперування. На спеціалізованих підприємствах, з масово-потоковим виробництвом, до яких відноситься і ВАТ «ЧЕАЗ», собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення й найбільш раціональних кооперованих зв'язків між підприємствами.
Виявлені в результаті аналізу фактори зниження собівартості і резерви необхідно підсумовувати в остаточних висновках, визначити сумарний вплив всіх факторів на зниження загальної величини витрат на одиницю продукції.
Для успішної реалізації вищевказаних заходів на підприємстві повинна діяти стабільно налагоджена методика обліку витрат, за допомогою якої проводиться побудова єдиної для всіх структурних підрозділів класифікації статей витрат; визначається методика нормування витрат для поділу витрат на економічно виправдані (корисні) і надлишкові; створюються методики розрахунку собівартості продуктів і послуг; розробляються методики визначення фінансового результату (прибутку).
Висновок
Проблема розробки та використання у вітчизняній практиці нових підходів до ефективного управління витратами підприємства широко обговорюється у вітчизняній літературі.
Виявлення і дослідження чинників формування витрат забезпечує вирішення наступних завдань, необхідних для кожного конкретного підприємства:
1) інформаційне забезпечення адміністрації підприємства для прийняття управлінських рішень з урахуванням їх економічних наслідків;
2) спостереження і контроль за фактичним рівнем витрат, зіставлення їх з нормативами і плановими розмірами з метою виявлення відхилень і формування економічної стратегії на майбутнє;
3) обчислення собівартості продуктів, що випускаються для оцінки готової продукції та розрахунку фінансових результатів;
4) виявлення і оцінка економічних результатів діяльності окремих структурних підрозділів;
5) систематизація облікової інформації для прийняття рішень довгострокового характеру: про зміну асортименту продукції, капітальних вкладеннях в основні фонди і т.п.
Для забезпечення виконання перерахованих завдань, на підприємстві повинна бути організована єдина облікова система, яка в поточній діяльності здійснює такі послідовні функції:
1) первинне відображення витрачених ресурсів у виробництві по мірі їх виникнення в процесі виробничої діяльності;
2) локалізація даних про виробничі витрати за видами діяльності, виробництвам, місцями виникнення витрат і т.д.;
3) групування витрат за часом їх виникнення: минулі витрати, витрати звітного і майбутніх періодів;
4) розподіл загальних витрат підприємства між виробничими підрозділами; відшкодування загальних витрат шляхом включення до собівартості готової продукції і незавершене виробництво.
Досягнення поставлених завдань, тобто виявлення факторів формування та шляхів зниження витрат має вестися у двох напрямках: короткостроковому і довгостроковому.
У першому випадку необхідно приділити особливу увагу аналізу системи "витрати - обсяг виробництва - прибуток». Такий аналіз грунтується на принципі беззбитковості, що означає, що витрати підприємства покриті доходом тоді, коли дохід, зменшений на величину змінних витрат, дорівнює рівню постійних витрат. Будь-який рівень виробництва понад точки беззбитковості буде рентабельним.
Довгострокове управління витратами розглядається як економічний аналіз ефективності намічуваних капіталовкладень. При цьому істотним визнається виявлення дисконтованих грошових потоків і розрахунок показників економічної ефективності.
У зв'язку з тим, що підприємство - об'єкт дослідження, виробляє у даний момент реорганізацію планування, контролю і регулювання витратами, у цій роботі більшу увагу приділено саме цьому напрямку - підвищення ефективності управління витратами підприємства, а також мінімізації поточних витрат по обслуговуванню запасів і визначення їх необхідного рівня.
Крім того, за результатами проведених аналізу фінансового стану і факторного аналізу, для підприємства - об'єкта дослідження можна запропонувати наступні напрямки зниження рівня витрат:
1) початок організації на підприємстві центрів відповідальності - центрів витрат - структурних підрозділів, менеджер яких відповідає тільки за витрати. У рамках таких центрів необхідно організувати планування, нормування і облік витрат з метою контролю, аналізу та управління процесами їх формування;
2) особлива увага повинна бути звернена на розробку норм витрат матеріалів, нормативної трудомісткості виробів з метою зниження рівня матеріальних витрат та витрат на оплату праці, як найбільш суттєвих в загальній сумі витрат підприємства;
3) розробка нормативів дозволить оцінити зусилля керівників центрів відповідальності на мінімізацію витрат шляхом зіставлення нормативних та фактичних витрат на одиницю випуску;
4) необхідні маркетингові зусилля для збільшення обсягів реалізації продукції і послуг підприємства платоспроможним покупцям. Зростання обсягів реалізації, при збереженні рівня постійних витрат підприємства, дозволить поліпшити показники економічної ефективності;
5) управління розміром запасів дозволить зменшити витрати на зберігання запасів, а також звільнити частину «заморожених» в запасах активів, поліпшивши тим самим фінансовий стан підприємства.
Слід зазначити, що впровадження обліку та управління витратами за центрами відповідальності ефективно і економічно виправдано тільки на великих (до числа яких належить і ВАТ «ЧЕАЗ») і середніх підприємствах.
Список використаної літератури
1. Афонін І.В. Управління розвитком підприємства. - М.: ІТК Дашков і К - 2002 - 380 с.
2. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. - М.: Фінанси і статистика - 2001 - 414 с.
3. Безруких П.С. Бухгалтерський облік. - М.: Бухгалтерський облік - 2002 - 712 с.
4. Валебнікова Н.В. Сучасні тенденції управлінського обліку. - М.: Бухгалтерський облік. - 2002 - № 18 - 48 с.
5. Воїнів В.Р. Податковий облік виробничих витрат. - М.: Бухгалтерський облік. - 2002 - № 1. - 38 с.
6. Гіляровський Л.Т., Корнякова Г.В., Соколова Г.М. Економічний аналіз. - М.: ЮНИТИ - 2003 - 615 с.
7. Горфінгель В.Я., Швандар В.А. Економіка підприємства - М.: ЮНИТИ - 2003 - 718 с.
8. Горюнов А.Р., Кондратьєва Є. А. Методика фінансового аналізу - М.: Додаток «Офіційні матеріали» до журналу «Бухгалтерський облік». - 2002 - № 1 - 52 с.
9. Гусєва Л.І. Аналіз витрат і результатів по центрах відповідальності. - М.: Економічний аналіз. - 2003 - № 1. - 46 с.
10. Донцова Л.В., Никифорова Н.А. Аналіз фінансової звітності. - М.: Справа та сервіс - 2004 - № 2 - 335 с.
11. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. - М.: Бухгалтерський облік - 2002 - 525 с.
12. Захар'їн В.Р. Облікова політика організації. М.: Бухгалтерський облік. - 2003 - № 1 - 28 с.
13. Карпова Т.П. Управлінський облік. - М.: ЮНИТИ - 2002 - 329 с.
14. Керімов В. Е. Управлінський облік. - М.: ВЦ Маркетинг - 2002 -258 с.
15. Керімов В.Е Сучасні системи і методи обліку та аналізу витрат в комерційних організаціях. - М.: Ексмо - Прес - 2005 - 143 с.
16. Керімов В.Е. Бухгалтерський облік на виробничих підприємствах. - М.: ІТК Дашков і К - 2002 - 368 с.
17. Керімов В.Е. Інформаційна система підприємства. - М.: Фінанси і кредит. - 2003 - № 4. - 24 с.
18. Ковальов В.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: Проспект - 2003 - 420 с.
19. Ліберман І.А. Управління витратами. - М.: ІТК Дашков і К - 2006 - 619с.
20. Любушин Н.П. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. - М.: ЮНИТИ - 2003 - 470 с.
21. Любушин Н.П. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності. - М.: ЮНИТИ - 2005 - 445 с.
22. Любушин Н.П. Система показників аналізу фінансового стану організації та методи їх визначення. - М.: Все для бухгалтера. - 2003 - № 4. - 45 с.
23. Мусихин А.М. Тенденції розвитку управлінського обліку в Росії. - М.: Економічний аналіз. - 2002 - № 2. - 39 с.
24. Миколаєва С.А. Управлінський облік. - М.: ІПБ - БІНФА - 2002 - 125 с.
25. Попова Л.В., Головіна Т.А., Маслова І.А. Сучасний управлінський аналіз: Теорія і практика контролінгу. - М.: ДІС - 2006 - 271 с.
26. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємств АПК. - М.: Нове знання - 2005 - 651 с.
27. Стоянова Е.С. Фінансовий менеджмент. - М.: Перспектива - 2004 - № 5 - 655 с.
28. Стражев В.І. Аналіз господарської діяльності в промисловості. - М.: Вища школа - 2005 - 480 с.
29. Терехова В.А. Зарубіжні концепції управлінського обліку і російська практика. - М.: Економічний аналіз. - 2003. - № 1. - 36 с.
30. Федоришин Г.В. Стратегічний аналіз у системі корпоративного управління. - М.: Економічний аналіз. - 2002 - № 2. - 34 с
31. Чуєв І.М., Чечевіцина Л.М. Економіка підприємства. - М.: ІТК Дашков і К - 2006 - 416 с.
32. Шуляк П.М. Фінанси підприємства. - М: ІТК Дашков і К - 2002 - 750 с.
де Е П - економія умовно-постійних витрат
П С - сума умовно-постійних витрат у базисному році
Т - темп приросту товарної продукції в порівнянні з базисним роком.
Відносне зміна амортизаційних відрахувань розраховується окремо. Частина амортизаційних відрахувань (як і інших витрат на виробництво) не включається до собівартості, а відшкодовується за рахунок інших джерел (спецфондів, оплати послуг на сторону, не включаються до складу товарної продукції, тощо), тому загальна сума амортизації може зменшитися. Зменшення визначається за фактичними даними за звітний період. Загальну економію на амортизаційних відрахуваннях розраховують за формулою:
Е А = (А О К / Д О - А 1 К / Д 1) * Д 1
де Е А - економія в зв'язку з відносним зниженням амортизаційних відрахувань;
А 0, А 1 - сума амортизаційних відрахувань у базисному і звітному році;
К - коефіцієнт, що враховує величину амортизаційних відрахувань, що відносяться на собівартість продукції в базисному році;
Д 0, Д 1 - обсяг товарної продукції базисного і звітного року.
Щоб не було повторного рахунку, загальну суму економії зменшують (збільшують) на ту частину, яка врахована по інших факторів.
Зміна номенклатури та асортименту виробленої продукції є одним з важливих факторів, що впливають на рівень витрат на виробництво. При різної рентабельності окремих виробів (по відношенню до собівартості) зрушення в складі продукції, пов'язані з удосконаленням її структури і підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити і до зменшення і до збільшення витрат на виробництво. Вплив змін структури продукції на собівартість аналізується по перемінних витрат за статтями калькуляції типової номенклатури.
г) Галузеві та інші фактори. До них відносяться: введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка й освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші фактори. Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості в результаті ліквідації застарілих і введення нових цехів і виробництв на більш високій технічній основі, із кращими економічними показниками.
Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку і освоєння нових видів продукції і нових технологічних процесів, у зменшенні витрат пускового періоду по знову вводиться в дію цехах і об'єктах. Розрахунок суми зміни витрат здійснюється за формулою:
Е П = (С 1 / Д 1 - С 0 / Д 0) * Д 1
Де Е П - зміна витрат на підготовку і освоєння виробництва;
З 0, С 1 - суми витрат базисного і звітного року;
Д 0, Д 1 - обсяг товарної продукції базисного і звітного року.
д) Успіх боротьби за зниження собівартості вирішує перш за все зростання продуктивності праці робітників, що забезпечує в певних умовах економію на заробітній платі.
Зі збільшенням обсягу випуску продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і внаслідок збільшення кількості продукції, що випускається, що підтверджує факторний аналіз формування витрат на ВАТ «ЧЕАЗ» (основним фактором збільшення прибутку було збільшення виручки в слідстві збільшення обсягів виробництва). Таким чином, чим більший обсяг виробництва, тим за інших рівних умов більше сума одержуваної підприємством прибутку.
Найважливіше значення в боротьбі за зниження собівартості продукції має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства.
Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скорочення витрат на обслуговування виробництва та управління, у ліквідації втрат від браку й інших непродуктивних витрат.
Матеріальні витрати, на ВАТ «ЧЕАЗ», як і в більшості галузей промисловості займають велику питому вагу в структурі собівартості продукції, тому навіть незначне заощадження сировини, матеріалів, палива і енергії при виробництві кожної одиниці продукції в цілому по підприємству дає великий ефект.
Скорочення витрат на обслуговування виробництва і керування також знижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від обсягу випуску продукції, але і від їх абсолютної суми. Чим менше сума цехових і загальнозаводських витрат у цілому по підприємству, тим за інших рівних умов нижче собівартість кожного виробу.
Резерви скорочення цехових і загальнозаводських витрат полягають насамперед у спрощення та здешевлення апарату управління, в економії на управлінських витратах. До складу цехових і загальнозаводських витрат у значній мірі включається також заробітна плата допоміжних і підсобних робітників. Проведення заходів щодо механізації допоміжних і підсобних робіт призводить до скорочення чисельності робочих, зайнятих на цих роботах, а отже, і до економії цехових і загальнозаводських витрат.
Значні резерви зниження собівартості укладені в скороченні втрат від браку й інших непродуктивних витрат. Вивчення причин браку, виявлення його винуватця дають можливість здійснити заходи щодо ліквідації втрат від браку, скороченню і найбільш раціональному використанню відходів виробництва.
Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширення спеціалізації і кооперування. На спеціалізованих підприємствах, з масово-потоковим виробництвом, до яких відноситься і ВАТ «ЧЕАЗ», собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення й найбільш раціональних кооперованих зв'язків між підприємствами.
Виявлені в результаті аналізу фактори зниження собівартості і резерви необхідно підсумовувати в остаточних висновках, визначити сумарний вплив всіх факторів на зниження загальної величини витрат на одиницю продукції.
Для успішної реалізації вищевказаних заходів на підприємстві повинна діяти стабільно налагоджена методика обліку витрат, за допомогою якої проводиться побудова єдиної для всіх структурних підрозділів класифікації статей витрат; визначається методика нормування витрат для поділу витрат на економічно виправдані (корисні) і надлишкові; створюються методики розрахунку собівартості продуктів і послуг; розробляються методики визначення фінансового результату (прибутку).
Висновок
Проблема розробки та використання у вітчизняній практиці нових підходів до ефективного управління витратами підприємства широко обговорюється у вітчизняній літературі.
Виявлення і дослідження чинників формування витрат забезпечує вирішення наступних завдань, необхідних для кожного конкретного підприємства:
1) інформаційне забезпечення адміністрації підприємства для прийняття управлінських рішень з урахуванням їх економічних наслідків;
2) спостереження і контроль за фактичним рівнем витрат, зіставлення їх з нормативами і плановими розмірами з метою виявлення відхилень і формування економічної стратегії на майбутнє;
3) обчислення собівартості продуктів, що випускаються для оцінки готової продукції та розрахунку фінансових результатів;
4) виявлення і оцінка економічних результатів діяльності окремих структурних підрозділів;
5) систематизація облікової інформації для прийняття рішень довгострокового характеру: про зміну асортименту продукції, капітальних вкладеннях в основні фонди і т.п.
Для забезпечення виконання перерахованих завдань, на підприємстві повинна бути організована єдина облікова система, яка в поточній діяльності здійснює такі послідовні функції:
1) первинне відображення витрачених ресурсів у виробництві по мірі їх виникнення в процесі виробничої діяльності;
2) локалізація даних про виробничі витрати за видами діяльності, виробництвам, місцями виникнення витрат і т.д.;
3) групування витрат за часом їх виникнення: минулі витрати, витрати звітного і майбутніх періодів;
4) розподіл загальних витрат підприємства між виробничими підрозділами; відшкодування загальних витрат шляхом включення до собівартості готової продукції і незавершене виробництво.
Досягнення поставлених завдань, тобто виявлення факторів формування та шляхів зниження витрат має вестися у двох напрямках: короткостроковому і довгостроковому.
У першому випадку необхідно приділити особливу увагу аналізу системи "витрати - обсяг виробництва - прибуток». Такий аналіз грунтується на принципі беззбитковості, що означає, що витрати підприємства покриті доходом тоді, коли дохід, зменшений на величину змінних витрат, дорівнює рівню постійних витрат. Будь-який рівень виробництва понад точки беззбитковості буде рентабельним.
Довгострокове управління витратами розглядається як економічний аналіз ефективності намічуваних капіталовкладень. При цьому істотним визнається виявлення дисконтованих грошових потоків і розрахунок показників економічної ефективності.
У зв'язку з тим, що підприємство - об'єкт дослідження, виробляє у даний момент реорганізацію планування, контролю і регулювання витратами, у цій роботі більшу увагу приділено саме цьому напрямку - підвищення ефективності управління витратами підприємства, а також мінімізації поточних витрат по обслуговуванню запасів і визначення їх необхідного рівня.
Крім того, за результатами проведених аналізу фінансового стану і факторного аналізу, для підприємства - об'єкта дослідження можна запропонувати наступні напрямки зниження рівня витрат:
1) початок організації на підприємстві центрів відповідальності - центрів витрат - структурних підрозділів, менеджер яких відповідає тільки за витрати. У рамках таких центрів необхідно організувати планування, нормування і облік витрат з метою контролю, аналізу та управління процесами їх формування;
2) особлива увага повинна бути звернена на розробку норм витрат матеріалів, нормативної трудомісткості виробів з метою зниження рівня матеріальних витрат та витрат на оплату праці, як найбільш суттєвих в загальній сумі витрат підприємства;
3) розробка нормативів дозволить оцінити зусилля керівників центрів відповідальності на мінімізацію витрат шляхом зіставлення нормативних та фактичних витрат на одиницю випуску;
4) необхідні маркетингові зусилля для збільшення обсягів реалізації продукції і послуг підприємства платоспроможним покупцям. Зростання обсягів реалізації, при збереженні рівня постійних витрат підприємства, дозволить поліпшити показники економічної ефективності;
5) управління розміром запасів дозволить зменшити витрати на зберігання запасів, а також звільнити частину «заморожених» в запасах активів, поліпшивши тим самим фінансовий стан підприємства.
Слід зазначити, що впровадження обліку та управління витратами за центрами відповідальності ефективно і економічно виправдано тільки на великих (до числа яких належить і ВАТ «ЧЕАЗ») і середніх підприємствах.
Список використаної літератури
1. Афонін І.В. Управління розвитком підприємства. - М.: ІТК Дашков і К - 2002 - 380 с.
2. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. - М.: Фінанси і статистика - 2001 - 414 с.
3. Безруких П.С. Бухгалтерський облік. - М.: Бухгалтерський облік - 2002 - 712 с.
4. Валебнікова Н.В. Сучасні тенденції управлінського обліку. - М.: Бухгалтерський облік. - 2002 - № 18 - 48 с.
5. Воїнів В.Р. Податковий облік виробничих витрат. - М.: Бухгалтерський облік. - 2002 - № 1. - 38 с.
6. Гіляровський Л.Т., Корнякова Г.В., Соколова Г.М. Економічний аналіз. - М.: ЮНИТИ - 2003 - 615 с.
7. Горфінгель В.Я., Швандар В.А. Економіка підприємства - М.: ЮНИТИ - 2003 - 718 с.
8. Горюнов А.Р., Кондратьєва Є. А. Методика фінансового аналізу - М.: Додаток «Офіційні матеріали» до журналу «Бухгалтерський облік». - 2002 - № 1 - 52 с.
9. Гусєва Л.І. Аналіз витрат і результатів по центрах відповідальності. - М.: Економічний аналіз. - 2003 - № 1. - 46 с.
10. Донцова Л.В., Никифорова Н.А. Аналіз фінансової звітності. - М.: Справа та сервіс - 2004 - № 2 - 335 с.
11. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. - М.: Бухгалтерський облік - 2002 - 525 с.
12. Захар'їн В.Р. Облікова політика організації. М.: Бухгалтерський облік. - 2003 - № 1 - 28 с.
13. Карпова Т.П. Управлінський облік. - М.: ЮНИТИ - 2002 - 329 с.
14. Керімов В. Е. Управлінський облік. - М.: ВЦ Маркетинг - 2002 -258 с.
15. Керімов В.Е Сучасні системи і методи обліку та аналізу витрат в комерційних організаціях. - М.: Ексмо - Прес - 2005 - 143 с.
16. Керімов В.Е. Бухгалтерський облік на виробничих підприємствах. - М.: ІТК Дашков і К - 2002 - 368 с.
17. Керімов В.Е. Інформаційна система підприємства. - М.: Фінанси і кредит. - 2003 - № 4. - 24 с.
18. Ковальов В.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: Проспект - 2003 - 420 с.
19. Ліберман І.А. Управління витратами. - М.: ІТК Дашков і К - 2006 - 619с.
20. Любушин Н.П. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. - М.: ЮНИТИ - 2003 - 470 с.
21. Любушин Н.П. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності. - М.: ЮНИТИ - 2005 - 445 с.
22. Любушин Н.П. Система показників аналізу фінансового стану організації та методи їх визначення. - М.: Все для бухгалтера. - 2003 - № 4. - 45 с.
23. Мусихин А.М. Тенденції розвитку управлінського обліку в Росії. - М.: Економічний аналіз. - 2002 - № 2. - 39 с.
24. Миколаєва С.А. Управлінський облік. - М.: ІПБ - БІНФА - 2002 - 125 с.
25. Попова Л.В., Головіна Т.А., Маслова І.А. Сучасний управлінський аналіз: Теорія і практика контролінгу. - М.: ДІС - 2006 - 271 с.
26. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємств АПК. - М.: Нове знання - 2005 - 651 с.
27. Стоянова Е.С. Фінансовий менеджмент. - М.: Перспектива - 2004 - № 5 - 655 с.
28. Стражев В.І. Аналіз господарської діяльності в промисловості. - М.: Вища школа - 2005 - 480 с.
29. Терехова В.А. Зарубіжні концепції управлінського обліку і російська практика. - М.: Економічний аналіз. - 2003. - № 1. - 36 с.
30. Федоришин Г.В. Стратегічний аналіз у системі корпоративного управління. - М.: Економічний аналіз. - 2002 - № 2. - 34 с
31. Чуєв І.М., Чечевіцина Л.М. Економіка підприємства. - М.: ІТК Дашков і К - 2006 - 416 с.
32. Шуляк П.М. Фінанси підприємства. - М: ІТК Дашков і К - 2002 - 750 с.
[1] Чуєв І.М., Чечевіцина Л.М. Економіка підприємства. - М.: ІТК Дашков і К - 2006 - № 3 - 416 с.
[2] Стражев В.І Аналіз господарської діяльності в промисловості. - М.: Вища школа - 2005 - 480 с.
[3] Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємств АПК. - М.: ЮНИТИ - 2005 - 651 с.
[4] Любушин Н.П Комплексний економічний аналіз господарської діяльності .- М.: ЮНИТИ - 2005 - 445 с.
[5] Ліберман І.А. Управління витратами. - М.: ІТК Дашков і К - 2006 - 619 с.
[6] Керімов В.Е Сучасні системи і методи обліку та аналізу витрат в комерційних організаціях. - М.: Ексмо - Прес - 2005 - 143 с.
[7] Керімов В.Е. Бухгалтерський облік на виробничих підприємствах. - М.: ІТК Дашков і К - 2002 - 38 с.
[8] Шуляк П.М. Фінанси підприємства. - М.: ІТК Дашков і К - 2002 - 340 с.
[9] Безруких П.С. Бухгалтерський облік. - М.: Бухгалтерський облік - 2002 - 98с.
[10] Захар'їн В.Р. Облікова політика організації. - М.: Бухгалтерський облік. - 2003 - № 1. - 24 с.
[11] Керімов В. Е. Управлінський облік. - М.: ВЦ Маркетинг - 2002 - 132 с.
[12] Карпова Т.П. Управлінський облік. - М.: ЮНИТИ - 2002 - 217с.
[13] Гусєва Л.І. Аналіз витрат і результатів по центрах відповідальності. - М.: Економічний аналіз - 2003 - № 1. - 37 с.
[14] Ковальов В.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: Проспект - 2003 - 167с.