Іван Андрійович Крилов - великий російський байкар, який зробив байку не тільки гостро сатиричним твором, але підняв її на небувалу висоту. Його твори не просто оригінальні, високохудожні, але вони не втратили свого значення і в наші дні.
Крилов у своїх байках не просто критикував царську владу, уряд і чиновників, у багатьох своїх творах він змальовував сатирично і висміював конкретні події і певні історичні особистості. Так, у байці "Квартет" поет висміяв Державний рада та її керівників, що виявилися нездатними і безпорадними перед конкретними політичними завданнями. Крилов звертає свою сатиру проти пустопорожніх базік і неуків. Байка була написана через рік після того, як приступив до своїх обов'язків сформований Олександром I Державна рада. Цар розділив його на чотири відділи, на чолі були поставлені високородні вельможі: князь Лопухін (Козел), граф Аракчеєв (Ведмідь), Завадовський (Віслюк), Мордвинов (Мавпа).
Пустунка-мавпа,
Осел, Козел Так клишоногий Мишка;
Затіяли зіграти квартет "
Ударили в смички, деруть, а толку немає.
І ось пішли довжелезні суперечки про те, кому з можновладців начальником над яким із відділів. Кілька разів їм довелося з волі царя мінятися ролями, поки нарешті, ролі були остаточно розподілені:
Ось, ще дужче пішли в них розбори
І суперечки
Кому і як сидіти.
Але мудрий Соловей - народ - розуміє необхідна умова злагодженої гри квартету - роботи Державної ради - професіоналізм:
"Щоб музикантом бути, так треба вміння
І вуха ваших поніжніше ",
Їм відповідає Соловей.
І майже як афоризм, коротко і категорично звучать слова вироку:
"А ви, друзі, як не сідайте.
Все в музиканти не годитесь ".
Крилов від імені народу, всіх розсудливих людей ... говорить, що для заняття політикою, справами держави, недостатньо просто належати до вищого класу за народженням, необхідні спеціальна освіта і культура, природний розум і здібності оратора. Усього цього позбавлені призначені вельможі, тому й не вийшло толку від їх діяльності.
Цю ж тему продовжує Крилов у байці "Лебідь, Рак і Щука". За обсягом байка зовсім невелика, але це не применшує її гідності. Вона гостро сатирична; мораль, дана автором на початку твору, допомагає читачам налаштуватися на потрібний лад, відразу і безпомилково зрозуміти думки автора, завуальовані езоповою мовою. Сучасники Крилова чудово розуміли алегорії поета.
Одного разу Лебідь, Рак та Щука
Везти з поклажею віз взялися,
І разом троє все в нього впряглися;
З шкіри лізуть геть, а воза все немає ходу!
Поклажа б для них здавалася і легка,
Так Лебідь рветься в хмари,
Рак задкує,
а Щука тягне в воду.
Майстерність Івана Андрійовича полягає в універсальності його творів. Написані на конкретні події, вони в силу своєї багатозначності можуть бути включені до будь-якого невластивому моменту. Вони існують поза часом і простором, в цьому їх головне достоїнство. Вони так само актуальні сьогодні, як і сто років тому. Як пояснити цей феномен? У нього багато складових: це і талант Крилова, який знайшов свій вихід у сатирі, у жанрі байок. І прекрасний, образний і лаконічний мова, якою так майстерно користується автор, переходячи з літературного на розмовний, навіть часом на діалектна. І звичайно ж, знання матеріалу, про який пише Іван Андрійович.
Крилов запозичує свої образи з фольклору, завдяки цьому письменникові не потрібні розгорнуті характеристики героїв, стереотипи вже склалися протягом століть. Цим він домагається лаконічності і точності характеристик, безпомилкового потрапляння в істину.
Крилов - справді народний письменник, художник величезної сили, його вплив на російську літературу було величезним. У Івана Андрійовича навчалися такі майстри слова, як Некрасов, Салтиков-Щедрін, Островський.
У наш час байки Крилова знайшли нове життя. Вони як і раніше борються з лицемірством, вульгарністю і пихою - в цьому секрет їхнього довголіття.