Зміст
Введення
1. Сутність амортизації основних засобів
1.1 Знос основних засобів
1.2 Поняття амортизації. Відтворювальна функція амортизації
1.3 Облікова функція амортизації
2. Норма амортизації, порядок її визначення
2.1 Норма амортизації
2.2 Нарахування амортизації для цілей бухгалтерського обліку
2.3 Нарахування амортизації для цілей оподаткування
3. Нарахування амортизації на підприємстві ВАТ «СМП-Нафтогаз»
Висновок
Список використаної літератури
Введення
В умовах ринкової економіки виживає лише те підприємство, яке найбільш грамотно і компетентно визначає вимоги ринку, створює і організовує виробництво продукції, надання послуг або виконання робіт, що користуються попитом, забезпечує високим доходом своїх працівників, ефективно використовує всі фактори виробництва і в першу чергу основні засоби . Саме основні засоби у своїй сукупності утворюють виробничо-технічну базу підприємства, визначають його можливості з випуску продукції, рівень технічної озброєності праці. У результаті участі у виробничому процесі основні засоби зношуються, через що виникає необхідність їх своєчасного оновлення. Грошовим відшкодуванням зносу є амортизація, яка і є об'єктом дослідження в даній роботі, отже, основною для нас завданням є визначення економічної сутності амортизації, визначення її функцій. Саме з визначення сутності амортизації основних засобів та їх зносу ми почнемо дослідження. Важливу роль у системі амортизації відіграють методи її нарахування та норми амортизації. Ці питання ми також не залишимо без уваги.
Ця курсова робота буде містити не тільки теоретичну, а й практичну частину. Після розкриття всіх теоретичних питань, розглянемо процес нарахування амортизації на підприємстві, реально функціонуючого у вітчизняній економіці.
Іccледованіе буде проводитися з іспoльзованіeм як теоретичної так і практичної літератури представників сучасної економічної науки. Для написання даної роботи будуть використані законодавчі та методичні матеріали.
1. Сутність амортизації основних засобів
1.1 Знос основних засобів
Особливістю основних засобів є їх багаторазове використання в процесі виробництва, але час їх функціонування все ж таки має певні межі, обумовлені зносом.
Розрізняють два види зносу основних засобів - фізичний і моральний.
Під фізичним зносом розуміють поступову втрату основними засобами своєї первісної споживної вартості, що відбувається в процесі функціонування і при їх бездіяльності [10, c.135]. Існує дві форми фізичного зносу. Основні засоби приходять в непридатність як від інтенсивного їх використання - перша форма фізичного зносу, так і під дією природних умов, незалежно від того, використовуються вони чи ні - друга форма фізичного зносу [11, c.226]. Фізичний знос основних засобів залежить від їх якості, технічної досконалості, особливостей технологічного процесу, часу дії, ступеня захисту від зовнішніх умов, якості догляду та обслуговування, від кваліфікації робітників і їхнього ставлення до основних засобів фірми.
Фізичний знос відбувається нерівномірно навіть по однаковим елементам основних засобів. Розрізняють повний і частковий знос. При повному зносі діючі засоби ліквідуються та замінюються новими. Частковий знос відшкодовується шляхом ремонту [10, c.135].
Поширені два основні методи визначення ступеня фізичного зносу: за технічним станом, виходячи з експертної оцінки об'єкта; за термінами служби або за обсягами роботи.
Фізичний знос окремих видів основних засобів по терміну служби визначається за формулою:
І ізн.ф = Тос: Т н Ч 100%, (1.1)
де І ізн.ф - фізичний знос основних засобів, у відсотках;
Тос - фактичний термін служби, в роках;
Т н - нормативний термін служби, в роках [16, c.67].
Основні засоби зношуються не тільки фізично, існує моральний знос - зменшення вартості об'єктів основних засобів до настання терміну їх фізичного зносу [10, c.135]. Моральний знос зустрічається у двох формах.
Перша форма морального зносу пов'язана з тим, що через зростання продуктивності праці та вдосконалення виробництва ціни на ринку на аналогічне обладнання, що використовується на підприємстві, знижуються. Застосування устаткування стає економічно невигідним, оскільки конкурентоспроможність знижується в порівнянні з подібним обладнанням, але меншої вартості, що використовуються на іншому підприємстві [11, c.226]. Моральний знос першої форми визначається на основі співвідношення первісної (балансової) і відновної вартостей, а саме:
І ізн.м1 = (ОС п (б) - ОС в): ОС б Ч 100%, (1.2)
де І ізн.м1 - моральний знос першої форми, у відсотках;
ОС п (б) - первісна (балансова) вартість основних засобів, в рублях;
ОС в - Відновна вартість основних засобів, в рублях [11, c.227].
Друга форма морального зносу виникає у зв'язку з тим, що під впливом технічного прогресу з'являються нові, більш досконалі продуктивні і економічні машини, обладнання. Використання застарілих основних коштів стає невигідним, оскільки воно стримує зростання продуктивності праці [11, c.227].
Виділяють частковий, повний і прихований моральний знос другої форми.
При частковому моральній зношеності відбувається часткова втрата споживчої вартості і вартості машини. Поступово збільшуються його розміри на окремих операціях в кінці кінців досягають таких значень, коли доцільним стає використовувати її на інших операціях, в інших умовах виробництва, де вона буде ще досить ефективною.
Повний моральний знос означає повне знецінення машини, коли її подальша експлуатація стає збитковою. Застарілу машину або розбирають на запасні частини, або списують на металобрухт.
Прихована форма морального зносу має на увазі загрозу знецінення об'єкта основних засобів внаслідок того, що є завдання на розробку нової, більш продуктивної й економічною техніки [10, c.136].
Як правило, моральний знос другої форми визначається на основі порівняння основного параметра об'єкта основних засобів, найчастіше продуктивності:
І ізн.м2 = (П 2 - П 1): П 2 Ч 100%, (1.3)
де І ізн.м2 - Моральний знос другої форми, у відсотках;
П 1 - продуктивність діючого обладнання;
П 2 - Продуктивність нового обладнання [13, c.172].
У сучасних умовах все більшого значення набуває облік морального зносу. Поява нових, більш досконалих видів обладнання з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації часто робить економічно доцільним заміну старих основних засобів ще до їх фізичного зносу [10, c.136], для чого розробляються програми технічної модернізації. Виконання цих програм вимагає витрат фінансових ресурсів, що зумовлює зростання капіталовкладень, які йдуть на оновлення, технічне переозброєння, модернізацію виробництва [17, c.90-91].
Основним джерелом покриття витрат, пов'язаних з оновленням основних засобів, є власні кошти організацій. Вони накопичуються протягом всього терміну служби основних засобів у вигляді амортизаційних відрахувань [10, c.136].
1.2 Поняття амортизації. Відтворювальна функція амортизації
Раніше ми вже відзначали, що в результаті багаторазового участі в процесі виробництва основні засоби зношуються. Поняття «знос» первинно до поняття «амортизація». Термін «амортизація» походить від латинського слова amortisatio, яке дослівно перекладається як «погашення». Під амортизацією розуміють певні дії, пов'язані з обліком зношуються майна, застосовувані протягом строку корисного використання відповідних об'єктів і забезпечують перенесення їх вартості на вироблену продукцію, надані послуги, виконані роботи [8, c.128]. Строком корисного використання є період, протягом якого використання об'єкта основних засобів приносить економічні вигоди (дохід) організації [4]. Отже, амортизація - це грошове відшкодування зносу основних засобів шляхом включення частини їх вартості у витрати на випуск продукції. Амортизація є виразом фізичного та морального зносу основних засобів [10, c.136], її, на відміну від зносу не можна виміряти, вона нематеріальна, її можна лише кількісно визначити - нарахувати [8, c.128].
Таким чином, за своєю економічною сутністю амортизація - грошове відшкодування частини вартості основних засобів, перенесених на знову створений продукт [17, c.91]. Перенесена вартість основних засобів у складі продукції залишає сферу виробництва і надходить у сферу обігу [10, c.136]. Грошовий вираз перенесеної вартості, відповідне ступеня зносу основних засобів [8, c. 128], що включається до собівартості продукції, виконаних робіт, наданих послуг за встановленими нормами амортизації - амортизаційні відрахування [10, c.137]. Після реалізації продукції частина грошової суми, відповідна перенесеної вартості основних засобів, надходить в амортизаційний фонд, в якому накопичується до величини, що відповідає первісної вартості (за вирахуванням зношених основних засобів) [9, c.175]. Сума, що надійшла в амортизаційний фонд, використовується для відновлення основних коштів лише після закінчення їх функціонування. Протягом періоду функціонування основних засобів зазначена сума є резервним фондом до того моменту, коли повністю зношені основні засоби не зажадають свого відтворення в натуральній формі. До настання цього моменту вартість основних засобів поступово накопичується у формі резервного грошового фонду, отже, амортизаційний фонд сам є джерелом накопичення [12, c.50]. Так як для заміни зношеного обладнання кошти із зазначеного фонду можуть знадобитися лише через тривалий час і накопичувати їх недоцільно, вони служать внутрішнім джерелом розширеного відтворення та фінансування розвитку фірми [8, c.129].
1.3 Облікова функція амортизації
Амортизація виконує не тільки свою основну функцію, яка полягає в забезпеченні відтворення основних засобів фірми, але і облікову функцію. Об'єктами для нарахування амортизації є об'єкти основних засобів, що знаходяться у підприємства на праві власності, господарського відання, оперативного управління [14, c.52]. Об'єкт приймається організацією до бухгалтерського обліку як основного засобу, якщо одночасно виконуються наступні умови:
- Об'єкт призначений для використання у виробництві продукції, при виконанні робіт чи наданні послуг, для управлінських потреб організації чи для надання організацією за плату в тимчасове володіння і користування або у тимчасове користування;
- Об'єкт призначений для використання протягом тривалого часу, тобто строку тривалістю понад 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців;
- Організація не передбачає наступний перепродаж даного об'єкта;
- Об'єкт здатний приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому.
Некомерційна організація приймає об'єкт до бухгалтерського обліку як основних засобів, якщо він призначений для використання в діяльності, спрямованої на досягнення цілей створення даної некомерційної організації (в тому числі у підприємницькій діяльності, що здійснюється відповідно до законодавства Російської Федерації), для управлінських потреб некомерційної організації , а також якщо виконуються друге і третє умови [2].
Відповідно до пункту 38 Методичних вказівок з бухгалтерського обліку основних засобів прийняття основних засобів до бухгалтерського обліку здійснюється на підставі затвердженого керівником організації акту (накладної) приймання-передачі основних засобів, який складається на кожний окремий інвентарний об'єкт.
Одним актом (накладної) приймання-передачі основних засобів може оформлятися прийняття до бухгалтерського обліку однотипних об'єктів однакової вартості, які приймаються до бухгалтерського обліку одночасно [5].
Порядок введення в експлуатацію об'єктів основних засобів для цілей оподаткування такої ж, як і в бухгалтерському обліку.
Чинним законодавством Російської Федерації визначено перелік об'єктів основних засобів, по яких амортизація не нараховується:
- По використовуваних для реалізації законодавства Російської Федерації про мобілізаційну підготовку та мобілізацію об'єктів основних засобів, які законсервовані й не використовуються у виробництві продукції, при виконанні робіт чи наданні послуг, для управлінських потреб організації чи для надання організацією за плату в тимчасове володіння і користування чи у тимчасове користування;
- По об'єктах основних засобів некомерційних організацій;
- Не підлягають амортизації об'єкти основних засобів, споживчі властивості яких з часом не змінюються (земельні ділянки; об'єкти природокористування; об'єкти, віднесені до музейних предметів і музейних колекцій, та інші).
По об'єктах житлового фонду, які враховуються у складі дохідних вкладень у матеріальні цінності, амортизація нараховується у загальновстановленому порядку [4].
Нарахування амортизаційних відрахувань по об'єкту основних засобів починається з першого числа місяця, наступного за місяцем прийняття цього об'єкта до бухгалтерського обліку, і проводиться до повного погашення вартості цього об'єкта або списання цього об'єкта з бухгалтерського обліку; припиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем повного погашення вартості цього об'єкта або списання цього об'єкта з бухгалтерського обліку.
Нарахування амортизації проводиться незалежно від результатів діяльності організації в звітному періоді [18].
Як засіб, необхідний для відтворення основних засобів фірми як інструмент облікової політики підприємства амортизація застосовується для цілей бухгалтерського обліку та оподаткування. Спільними для цих цілей у господарській практиці обліку амортизації є норми амортизації. Саме норм амортизації, порядку їх визначення і методам нарахування амортизації для цілей бухгалтерського обліку та оподаткування присвячена наступна глава нашого дослідження.
2. Норма амортизації. Порядок її визначення
2.1 Норма амортизації
Для об'єктивного формування амортизаційного фонду необхідна обгрунтована система норм амортизації.
Норма амортизації - це встановлений у відсотках від балансової вартості розмір амортизації за певний період з конкретного виду основних засобів [10, c.137].
Для цілей бухгалтерського обліку розрахунок норми амортизації виконується за двома формулами:
n а = (ОС п - ОС л): (Т а Ч ОС п) Ч 100% (2.1)
де Н ам - річна норма амортизації,%;
ОС п - первісна вартість основних засобів, в рублях;
ОС л - ліквідаційна вартість основних засобів, в рублях;
Т а - нормативний термін служби (амортизаційний період) основних засобів, в роках [10, c.137].
Застосовується ще одна формула розрахунку норми амортизації виходячи з терміну корисного використання об'єкта основних засобів:
n а = (1 / T) Ч 100%, (2.2)
де n а - норма амортизації об'єкта основних засобів,%;
Т - термін корисного використання об'єкта основних засобів, в роках [3]. Формула 2.2 застосовується для визначення норми амортизації як для цілей бухгалтерського обліку, так і для цілей оподаткування. Саме для останніх існує третя формула розрахунку норми амортизації:
n а = (2 / Т) Ч 100%, (2.3)
де n а - норма амортизації,%;
Т - термін корисного використання об'єкта основних засобів, у місяцях [1].
Визначення терміну корисного використання об'єкта основних засобів провадиться виходячи з:
- Очікуваного терміну використання цього об'єкта відповідно до очікуваної продуктивністю або потужністю;
- Очікуваного фізичного зносу, залежить від режиму експлуатації (кількості змін), природних умов і впливу агресивного середовища, системи проведення ремонту;
- Нормативно-правових та інших обмежень використання цього об'єкта (наприклад, термін оренди).
У випадках поліпшення (підвищення) спочатку прийнятих нормативних показників функціонування об'єкта основних засобів в результаті проведеної реконструкції або модернізації організацією переглядається строк корисного використання по цьому об'єкту [4].
Строк корисного використання об'єкта основних засобів визначається відповідно до вимог Класифікації основних засобів, що включаються в амортизаційні групи [7, c.127]. Амортизуються об'єкти основних коштів розподіляються по амортизаційних групах таким чином:
Введення
1. Сутність амортизації основних засобів
1.1 Знос основних засобів
1.2 Поняття амортизації. Відтворювальна функція амортизації
1.3 Облікова функція амортизації
2. Норма амортизації, порядок її визначення
2.1 Норма амортизації
2.2 Нарахування амортизації для цілей бухгалтерського обліку
2.3 Нарахування амортизації для цілей оподаткування
3. Нарахування амортизації на підприємстві ВАТ «СМП-Нафтогаз»
Висновок
Список використаної літератури
Введення
В умовах ринкової економіки виживає лише те підприємство, яке найбільш грамотно і компетентно визначає вимоги ринку, створює і організовує виробництво продукції, надання послуг або виконання робіт, що користуються попитом, забезпечує високим доходом своїх працівників, ефективно використовує всі фактори виробництва і в першу чергу основні засоби . Саме основні засоби у своїй сукупності утворюють виробничо-технічну базу підприємства, визначають його можливості з випуску продукції, рівень технічної озброєності праці. У результаті участі у виробничому процесі основні засоби зношуються, через що виникає необхідність їх своєчасного оновлення. Грошовим відшкодуванням зносу є амортизація, яка і є об'єктом дослідження в даній роботі, отже, основною для нас завданням є визначення економічної сутності амортизації, визначення її функцій. Саме з визначення сутності амортизації основних засобів та їх зносу ми почнемо дослідження. Важливу роль у системі амортизації відіграють методи її нарахування та норми амортизації. Ці питання ми також не залишимо без уваги.
Ця курсова робота буде містити не тільки теоретичну, а й практичну частину. Після розкриття всіх теоретичних питань, розглянемо процес нарахування амортизації на підприємстві, реально функціонуючого у вітчизняній економіці.
Іccледованіе буде проводитися з іспoльзованіeм як теоретичної так і практичної літератури представників сучасної економічної науки. Для написання даної роботи будуть використані законодавчі та методичні матеріали.
1. Сутність амортизації основних засобів
1.1 Знос основних засобів
Особливістю основних засобів є їх багаторазове використання в процесі виробництва, але час їх функціонування все ж таки має певні межі, обумовлені зносом.
Розрізняють два види зносу основних засобів - фізичний і моральний.
Під фізичним зносом розуміють поступову втрату основними засобами своєї первісної споживної вартості, що відбувається в процесі функціонування і при їх бездіяльності [10, c.135]. Існує дві форми фізичного зносу. Основні засоби приходять в непридатність як від інтенсивного їх використання - перша форма фізичного зносу, так і під дією природних умов, незалежно від того, використовуються вони чи ні - друга форма фізичного зносу [11, c.226]. Фізичний знос основних засобів залежить від їх якості, технічної досконалості, особливостей технологічного процесу, часу дії, ступеня захисту від зовнішніх умов, якості догляду та обслуговування, від кваліфікації робітників і їхнього ставлення до основних засобів фірми.
Фізичний знос відбувається нерівномірно навіть по однаковим елементам основних засобів. Розрізняють повний і частковий знос. При повному зносі діючі засоби ліквідуються та замінюються новими. Частковий знос відшкодовується шляхом ремонту [10, c.135].
Поширені два основні методи визначення ступеня фізичного зносу: за технічним станом, виходячи з експертної оцінки об'єкта; за термінами служби або за обсягами роботи.
Фізичний знос окремих видів основних засобів по терміну служби визначається за формулою:
І ізн.ф = Тос: Т н Ч 100%, (1.1)
де І ізн.ф - фізичний знос основних засобів, у відсотках;
Тос - фактичний термін служби, в роках;
Т н - нормативний термін служби, в роках [16, c.67].
Перша форма морального зносу пов'язана з тим, що через зростання продуктивності праці та вдосконалення виробництва ціни на ринку на аналогічне обладнання, що використовується на підприємстві, знижуються. Застосування устаткування стає економічно невигідним, оскільки конкурентоспроможність знижується в порівнянні з подібним обладнанням, але меншої вартості, що використовуються на іншому підприємстві [11, c.226]. Моральний знос першої форми визначається на основі співвідношення первісної (балансової) і відновної вартостей, а саме:
І ізн.м1 = (ОС п (б) - ОС в): ОС б Ч 100%, (1.2)
де І ізн.м1 - моральний знос першої форми, у відсотках;
ОС п (б) - первісна (балансова) вартість основних засобів, в рублях;
ОС в - Відновна вартість основних засобів, в рублях [11, c.227].
Друга форма морального зносу виникає у зв'язку з тим, що під впливом технічного прогресу з'являються нові, більш досконалі продуктивні і економічні машини, обладнання. Використання застарілих основних коштів стає невигідним, оскільки воно стримує зростання продуктивності праці [11, c.227].
Виділяють частковий, повний і прихований моральний знос другої форми.
При частковому моральній зношеності відбувається часткова втрата споживчої вартості і вартості машини. Поступово збільшуються його розміри на окремих операціях в кінці кінців досягають таких значень, коли доцільним стає використовувати її на інших операціях, в інших умовах виробництва, де вона буде ще досить ефективною.
Повний моральний знос означає повне знецінення машини, коли її подальша експлуатація стає збитковою. Застарілу машину або розбирають на запасні частини, або списують на металобрухт.
Прихована форма морального зносу має на увазі загрозу знецінення об'єкта основних засобів внаслідок того, що є завдання на розробку нової, більш продуктивної й економічною техніки [10, c.136].
Як правило, моральний знос другої форми визначається на основі порівняння основного параметра об'єкта основних засобів, найчастіше продуктивності:
І ізн.м2 = (П 2 - П 1): П 2 Ч 100%, (1.3)
де І ізн.м2 - Моральний знос другої форми, у відсотках;
П 1 - продуктивність діючого обладнання;
П 2 - Продуктивність нового обладнання [13, c.172].
У сучасних умовах все більшого значення набуває облік морального зносу. Поява нових, більш досконалих видів обладнання з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації часто робить економічно доцільним заміну старих основних засобів ще до їх фізичного зносу [10, c.136], для чого розробляються програми технічної модернізації. Виконання цих програм вимагає витрат фінансових ресурсів, що зумовлює зростання капіталовкладень, які йдуть на оновлення, технічне переозброєння, модернізацію виробництва [17, c.90-91].
Основним джерелом покриття витрат, пов'язаних з оновленням основних засобів, є власні кошти організацій. Вони накопичуються протягом всього терміну служби основних засобів у вигляді амортизаційних відрахувань [10, c.136].
1.2 Поняття амортизації. Відтворювальна функція амортизації
Раніше ми вже відзначали, що в результаті багаторазового участі в процесі виробництва основні засоби зношуються. Поняття «знос» первинно до поняття «амортизація». Термін «амортизація» походить від латинського слова amortisatio, яке дослівно перекладається як «погашення». Під амортизацією розуміють певні дії, пов'язані з обліком зношуються майна, застосовувані протягом строку корисного використання відповідних об'єктів і забезпечують перенесення їх вартості на вироблену продукцію, надані послуги, виконані роботи [8, c.128]. Строком корисного використання є період, протягом якого використання об'єкта основних засобів приносить економічні вигоди (дохід) організації [4]. Отже, амортизація - це грошове відшкодування зносу основних засобів шляхом включення частини їх вартості у витрати на випуск продукції. Амортизація є виразом фізичного та морального зносу основних засобів [10, c.136], її, на відміну від зносу не можна виміряти, вона нематеріальна, її можна лише кількісно визначити - нарахувати [8, c.128].
Таким чином, за своєю економічною сутністю амортизація - грошове відшкодування частини вартості основних засобів, перенесених на знову створений продукт [17, c.91]. Перенесена вартість основних засобів у складі продукції залишає сферу виробництва і надходить у сферу обігу [10, c.136]. Грошовий вираз перенесеної вартості, відповідне ступеня зносу основних засобів [8, c. 128], що включається до собівартості продукції, виконаних робіт, наданих послуг за встановленими нормами амортизації - амортизаційні відрахування [10, c.137]. Після реалізації продукції частина грошової суми, відповідна перенесеної вартості основних засобів, надходить в амортизаційний фонд, в якому накопичується до величини, що відповідає первісної вартості (за вирахуванням зношених основних засобів) [9, c.175]. Сума, що надійшла в амортизаційний фонд, використовується для відновлення основних коштів лише після закінчення їх функціонування. Протягом періоду функціонування основних засобів зазначена сума є резервним фондом до того моменту, коли повністю зношені основні засоби не зажадають свого відтворення в натуральній формі. До настання цього моменту вартість основних засобів поступово накопичується у формі резервного грошового фонду, отже, амортизаційний фонд сам є джерелом накопичення [12, c.50]. Так як для заміни зношеного обладнання кошти із зазначеного фонду можуть знадобитися лише через тривалий час і накопичувати їх недоцільно, вони служать внутрішнім джерелом розширеного відтворення та фінансування розвитку фірми [8, c.129].
1.3 Облікова функція амортизації
Амортизація виконує не тільки свою основну функцію, яка полягає в забезпеченні відтворення основних засобів фірми, але і облікову функцію. Об'єктами для нарахування амортизації є об'єкти основних засобів, що знаходяться у підприємства на праві власності, господарського відання, оперативного управління [14, c.52]. Об'єкт приймається організацією до бухгалтерського обліку як основного засобу, якщо одночасно виконуються наступні умови:
- Об'єкт призначений для використання у виробництві продукції, при виконанні робіт чи наданні послуг, для управлінських потреб організації чи для надання організацією за плату в тимчасове володіння і користування або у тимчасове користування;
- Об'єкт призначений для використання протягом тривалого часу, тобто строку тривалістю понад 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців;
- Організація не передбачає наступний перепродаж даного об'єкта;
- Об'єкт здатний приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому.
Некомерційна організація приймає об'єкт до бухгалтерського обліку як основних засобів, якщо він призначений для використання в діяльності, спрямованої на досягнення цілей створення даної некомерційної організації (в тому числі у підприємницькій діяльності, що здійснюється відповідно до законодавства Російської Федерації), для управлінських потреб некомерційної організації , а також якщо виконуються друге і третє умови [2].
Відповідно до пункту 38 Методичних вказівок з бухгалтерського обліку основних засобів прийняття основних засобів до бухгалтерського обліку здійснюється на підставі затвердженого керівником організації акту (накладної) приймання-передачі основних засобів, який складається на кожний окремий інвентарний об'єкт.
Одним актом (накладної) приймання-передачі основних засобів може оформлятися прийняття до бухгалтерського обліку однотипних об'єктів однакової вартості, які приймаються до бухгалтерського обліку одночасно [5].
Порядок введення в експлуатацію об'єктів основних засобів для цілей оподаткування такої ж, як і в бухгалтерському обліку.
Чинним законодавством Російської Федерації визначено перелік об'єктів основних засобів, по яких амортизація не нараховується:
- По використовуваних для реалізації законодавства Російської Федерації про мобілізаційну підготовку та мобілізацію об'єктів основних засобів, які законсервовані й не використовуються у виробництві продукції, при виконанні робіт чи наданні послуг, для управлінських потреб організації чи для надання організацією за плату в тимчасове володіння і користування чи у тимчасове користування;
- По об'єктах основних засобів некомерційних організацій;
- Не підлягають амортизації об'єкти основних засобів, споживчі властивості яких з часом не змінюються (земельні ділянки; об'єкти природокористування; об'єкти, віднесені до музейних предметів і музейних колекцій, та інші).
По об'єктах житлового фонду, які враховуються у складі дохідних вкладень у матеріальні цінності, амортизація нараховується у загальновстановленому порядку [4].
Нарахування амортизаційних відрахувань по об'єкту основних засобів починається з першого числа місяця, наступного за місяцем прийняття цього об'єкта до бухгалтерського обліку, і проводиться до повного погашення вартості цього об'єкта або списання цього об'єкта з бухгалтерського обліку; припиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем повного погашення вартості цього об'єкта або списання цього об'єкта з бухгалтерського обліку.
Нарахування амортизації проводиться незалежно від результатів діяльності організації в звітному періоді [18].
Як засіб, необхідний для відтворення основних засобів фірми як інструмент облікової політики підприємства амортизація застосовується для цілей бухгалтерського обліку та оподаткування. Спільними для цих цілей у господарській практиці обліку амортизації є норми амортизації. Саме норм амортизації, порядку їх визначення і методам нарахування амортизації для цілей бухгалтерського обліку та оподаткування присвячена наступна глава нашого дослідження.
2. Норма амортизації. Порядок її визначення
2.1 Норма амортизації
Для об'єктивного формування амортизаційного фонду необхідна обгрунтована система норм амортизації.
Норма амортизації - це встановлений у відсотках від балансової вартості розмір амортизації за певний період з конкретного виду основних засобів [10, c.137].
Для цілей бухгалтерського обліку розрахунок норми амортизації виконується за двома формулами:
n а = (ОС п - ОС л): (Т а Ч ОС п) Ч 100% (2.1)
де Н ам - річна норма амортизації,%;
ОС п - первісна вартість основних засобів, в рублях;
ОС л - ліквідаційна вартість основних засобів, в рублях;
Т а - нормативний термін служби (амортизаційний період) основних засобів, в роках [10, c.137].
Застосовується ще одна формула розрахунку норми амортизації виходячи з терміну корисного використання об'єкта основних засобів:
n а = (1 / T) Ч 100%, (2.2)
де n а - норма амортизації об'єкта основних засобів,%;
Т - термін корисного використання об'єкта основних засобів, в роках [3]. Формула 2.2 застосовується для визначення норми амортизації як для цілей бухгалтерського обліку, так і для цілей оподаткування. Саме для останніх існує третя формула розрахунку норми амортизації:
n а = (2 / Т) Ч 100%, (2.3)
де n а - норма амортизації,%;
Т - термін корисного використання об'єкта основних засобів, у місяцях [1].
Визначення терміну корисного використання об'єкта основних засобів провадиться виходячи з:
- Очікуваного терміну використання цього об'єкта відповідно до очікуваної продуктивністю або потужністю;
- Очікуваного фізичного зносу, залежить від режиму експлуатації (кількості змін), природних умов і впливу агресивного середовища, системи проведення ремонту;
- Нормативно-правових та інших обмежень використання цього об'єкта (наприклад, термін оренди).
У випадках поліпшення (підвищення) спочатку прийнятих нормативних показників функціонування об'єкта основних засобів в результаті проведеної реконструкції або модернізації організацією переглядається строк корисного використання по цьому об'єкту [4].
Строк корисного використання об'єкта основних засобів визначається відповідно до вимог Класифікації основних засобів, що включаються в амортизаційні групи [7, c.127]. Амортизуються об'єкти основних коштів розподіляються по амортизаційних групах таким чином:
- Перша група - все недовговічне майно зі строком корисного використання від 1 року до 2 років включно;
- Друга група - майно зі строком корисного використання понад 2 років до 3 років включно;
- Третя група - майно зі строком корисного використання понад 3 років до 5 років включно;
- Четверта група - майно зі строком корисного використання понад 5 років до 7 років включно;
- П'ята група - майно зі строком корисного використання понад 7 років до 10 років включно;
- Шоста група - майно зі строком корисного використання понад 10 років до 15 років включно;
- Сьома група - майно зі строком корисного використання понад 15 років до 20 років включно;
- Восьма група - майно зі строком корисного використання понад 20 років до 25 років включно;
- Дев'ята група - майно зі строком корисного використання понад 25 років до 30 років включно;
- Десята група - майно зі строком корисного використання понад 30 років [2].
Класифікація основних засобів, що включаються в амортизаційні групи, затверджується Урядом Російської Федерації.
Для тих видів основних засобів, які не вказані в амортизаційних групах, строк корисного використання встановлюється підприємством відповідно до технічних умов або рекомендаціями організацій-виробників [1].
На основі цих нормативних термінів служби розраховуються норми амортизації за елементами основних засобів, тобто визначається конкретний обсяг ресурсів, виведених з-під оподаткування, отже, створюється фінансова база відтворення основних фондів.
Рівень норм амортизації визначає обсяг ресурсів, необхідних для відновлення зношеної частини основних засобів. За допомогою норм амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес їх відтворення [10, c.137]. Технічна і виробнича політика на підприємстві здійснюється саме через норми амортизації та їх диференціацію по групах основних засобів. Ці норми повинні бути економічно обгрунтовані, встановлені в централізованому порядку, грунтуватися на єдиних принципах побудови. Внаслідок технічного прогресу і мінливих обставин експлуатації основних засобів, норми амортизації повинні періодично переглядатися.
Норми амортизації основних засобів можуть бути середніми і диференційованими. Середня норма - це єдина норма в цілому для підприємства; диференційовані норми встановлюються за окремими видами основних засобів залежно від умов і характеру використання. Останні переважно, оскільки терміни служби окремих видів основних засобів різні і їх відтворення відбувається по конкретних засобів праці. До того ж правильний облік зносу основних засобів можливий на основі диференційованих норм амортизації, а середні норми вимагають щорічного перегляду, оскільки виробничі умови постійно змінюються.
В даний час, як правило, діють диференційовані норми. Середні ж норми застосовуються для планування та контролю виробництва в укрупнених масштабах.
Норми амортизації повинні забезпечити більш повний облік нормативних термінів служби машин і устаткування і морального зносу основних засобів, а також припинення неефективного капітального ремонту фізично зношеного обладнання. Норми амортизаційних відрахувань передбачаються тільки для повного відновлення основних засобів. Одночасно всі види ремонту основних засобів (поточний, середній і капітальний) повинні проводитися за рахунок коштів ремонту основних засобів, що створюються у виробничих об'єднаннях і на підприємствах, з включенням в собівартість продукції, робіт і послуг [12, c.53].
2.2 Нарахування амортизації для цілей бухгалтерського обліку
Найважливішим економічним елементом у системі амортизації є методи її нарахування. Методи нарахування амортизації безпосередньо впливають на обсяг амортизаційного фонду, інтенсивність концентрації фінансових ресурсів у різні періоди функціонування основних засобів, на розміри відрахувань, що включаються до собівартості продукції.
Під методом нарахування амортизації зазвичай розуміється спосіб відшкодування вартості основних засобів. Але він включає в себе не тільки спосіб або комплекс розрахунку амортизаційних відрахувань в різних галузях промисловості, а й порядок відшкодування вартості основних засобів у процесі всього терміну служби [12, c.54].
Розрізняють лінійні і нелінійні методи нарахування амортизації основних засобів для цілей бухгалтерського обліку.
Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6 / 01 нарахування амортизації об'єктів основних засобів здійснюється одним з наступних методом:
- Лінійний метод;
- Метод зменшуваного залишку;
- Метод списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання;
- Метод списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт).
Застосування одного з методів нарахування амортизації по групах однорідних об'єктів основних засобів виробляється протягом усього строку корисного використання об'єктів, що входять в цю групу [4]. Вибір того чи іншого методу нарахування амортизації становить предмет облікової політики фірми. За різними видами основних засобів на підприємстві можуть застосовуватися різні методи, але необхідно, щоб по одному і тому ж об'єкту застосовувався один і той же метод нарахування амортизації протягом усього строку корисного використання [6, c.192].
При лінійному (рівномірному) методі річна сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи з первісної вартості або поточної (відновної) вартості (у разі проведення переоцінки) об'єкта основних засобів і норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта [4]. Протягом звітного року амортизаційні відрахування проводяться щомісячно у розмірі 1 / 12 річної суми [7, c.116]. При нарахуванні амортизації цим методом підприємства використовують формулу:
А = n a Ч ОС п (б): 100, (2.4)
де А - річна сума амортизаційних відрахувань, в рублях;
n a - річна норма амортизації,%;
ОС п (б) - первісна (балансова) вартість об'єкта основних засобів, в рублях [13, c.174].
При застосуванні лінійного методу норма амортизації визначається за формулою 2.2.
Лінійний метод нарахування амортизації орієнтований на рівномірний фізичний і моральний знос основних засобів. Таке припущення правомірна по відношенню до фізичного зносу, але наука і техніка виробництва розвиваються нерівномірно, тому слід мати амортизаційні відрахування, що забезпечують можливість заміни наявних основних засобів при виникненні прискореного зносу. Ця проблема вирішується при використанні механізму прискореної амортизації. Прискорена амортизація основних засобів являє собою цільовий метод більш швидкого, порівняно з нормативним терміном служби основних засобів, повного перенесення їх балансової вартості на витрати виробництва. Він застосовується з метою створення умов для прискорення впровадження у виробництво науково-технічних досягнень і підвищення зацікавленості фірми в більш швидкому відновленні і технічному розвитку виробництва [10, c.138].
Прискорена амортизація в бухгалтерському обліку нараховується тільки для нарахування амортизації методом зменшуваного залишку [19]. Метод зменшуваного залишку, як і всі наступні методи, про які ми опишемо далі, відноситься до нелінійних методів нарахування амортизації.
При нарахуванні амортизації метод зменшуваного залишку, згідно з ПБО 6 / 01, річна сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи із залишкової вартості об'єкта основних засобів на початок звітного року, норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта і коефіцієнта прискорення не вище 3, встановленого організацією [4]. При нарахуванні амортизації основних засобів цим методом використовується формула:
А i = (ОС о - А i - 1) Ч n a Ч К, (2.5)
де А i - річна сума амортизаційних відрахувань в i - році, в рублях;
ОС о - залишкова вартість об'єкта основних засобів на початок звітного року, в рублях;
А i - 1 - сума амортизаційних відрахувань в i - 1 року, в рублях;
n a - річна норма амортизації,%;
К - коефіцієнт прискорення [13, c.175-176].
Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку ПБО 6 / 01 будь-яка організація може нараховувати амортизацію по основних засобах методом зменшуваного залишку. Для цього їй необхідно визначити величину коефіцієнта прискорення і закріпити її в обліковій політиці [20].
Практичне застосування методу зменшуваного залишку означає значне збільшення коштів в амортизаційному фонді в перші роки експлуатації об'єкта основних засобів, що призводить до різкої зміни частки амортизації в собівартості. У наступні роки зазначені коливання собівартості згладжуються [12, c.58].
При нарахуванні амортизації методом списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання (його також називають кумулятивним або регресивним методом) [17, c.93], річна сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи з первісної вартості або поточної (відновної) вартості (у разі проведення переоцінки ) об'єкта основних засобів і співвідношення, в чисельнику якого число років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта, а в знаменнику - сума чисел років терміну корисного використання об'єкта [4].
А = ЗВ п (б) Ч (Т i: T ч), (2.6)
де А - річна сума амортизаційних відрахувань, в рублях;
ОС о - залишкова вартість об'єкта основних засобів на початок звітного року, в рублях;
Т i - число років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів;
T ч - сума чисел років терміну корисного використання об'єкта основних засобів [13, c.176].
При нарахуванні амортизації методом списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт) нарахування амортизаційних відрахувань проводиться виходячи з натурального показника обсягу продукції (робіт) у звітному періоді і співвідношення первинної вартості об'єкта основних засобів і передбачуваного обсягу продукції (робіт) за весь строк корисного використання об'єкта основних засобів [4].
А = Q i Ч (ОС п: Q n), (2.7)
де А - річна сума амортизаційних відрахувань, в рублях;
Q i - обсяг продукції (робіт) у звітному році, в рублях;
ОС п - первісна вартість об'єкта основних засобів на початок звітного року, в рублях;
Q n - передбачуваний обсяг продукції (робіт) за весь строк корисного використання об'єкта основних засобів, в рублях [13, c.175].
Ця формула означає, що річні норми амортизації за весь період використання можуть утворювати ряд змінних величин, але їхня сума буде близька до одиниці [6, c.195].
Застосування даного методу дозволяє більш точно відображати витрати на виготовлення продукції (виконання робіт) залежно від інтенсивності використання об'єктів основних засобів - чим більше продуктивність праці, тим більше і сума нарахованої амортизації. При застосуванні цього методу збільшується і трудомісткість облікових робіт, особливо при великій номенклатурі основних засобів. Необхідно спланувати продуктивність об'єкта основних засобів на кожен рік і щорічно переглядати норму амортизації [7, c.121]. Цей метод нарахування амортизації є найбільш близьким до реальності. До того часу, коли фізичний знос об'єкта основних засобів досягне 100%, амортизаційні відрахування також досягнуть 100%. Але в ряді випадків обладнання морально застаріває раніше, ніж буде зношене фізично, тому іноді в бухгалтерському обліку використовуються й три інших способу [21].
Описані вище способи нарахування амортизації застосовні для цілей бухгалтерського обліку. Але амортизація нараховується ще і для цілей оподаткування.
2.3 Нарахування амортизації для цілей оподаткування
Для цілей оподаткування платники податків нараховують амортизацію лінійним або нелінійним методом з урахуванням особливостей, передбачених статтею 259 Податкового Кодексу Російської Федерації. Сума амортизації для цілей оподаткування визначається щомісячно.
Підприємство застосовує лінійний метод для нарахування амортизації до будівель, споруд, передавальним пристроям, які входять у восьму - десяту амортизаційні групи, незалежно від строків введення в експлуатацію цих об'єктів. До решти основних засобів підприємство має право застосовувати будь-який із зазначених вище методів [15, c.165].
При застосуванні лінійного методу сума нарахованої за один місяць амортизації визначається як добуток його первісної (відновної) вартості і норми амортизації, певної для даного об'єкта:
A = ОС п (б) Ч n а,, (2.8)
де A - сума нарахованої за один місяць амортизації, в рублях;
ОС п (б) - первісна (відновна) вартість об'єкта основних засобів, в рублях;
n а - норма амортизації,%.
При цьому норма амортизації по кожному об'єкту амортизується майна визначається за формулою 2.2:
При застосуванні нелінійного методу сума нарахованої за один місяць амортизації щодо об'єкта основних засобів визначається як добуток залишкової вартості об'єкта амортизується майна і норми амортизації, певної для даного об'єкта.
A = ОС про Ч n а, (2.9)
де A - сума нарахованої за один місяць амортизації, в рублях;
ОС о - залишкова вартість об'єкта основних засобів, в рублях;
n а - норма амортизації,%.
При застосуванні нелінійного методу норма амортизації об'єкта амортизується майна визначається за формулою: 2.3 [1].
Ми описали порядок визначення норми амортизації і методи нарахування амортизації для цілей бухгалтерського обліку та для цілей оподаткування відповідно до законодавства Російської Федерації. Розрахунок норми амортизації та застосування одного з методів нарахування амортизації на прикладі підприємства наведено в наступному розділі.
3. Нарахування амортизації на підприємстві ВАТ «СМП-Нафтогаз»
На підприємстві ВАТ «СМП-Нефтезаз" нарахування амортизації основних засобів проводиться лінійним методом. Нарахування амортизації проводиться відповідно до Положення з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6 / 01 та відповідно до класифікації основних засобів, що включаються в амортизаційні групи.
Нижче ми представимо таблицю 3.1, що містить звіт по основним засобам за липень 2007 року. Відповідно до класифікації основних засобів, що включаються в амортизаційні групи, всі основні засоби, що знаходяться на обліку на підприємстві ВАТ «СМП-Нафтогаз», розподіляються по амортизаційних групах.
- Друга група - майно зі строком корисного використання понад 2 років до 3 років включно;
- Третя група - майно зі строком корисного використання понад 3 років до 5 років включно;
- Четверта група - майно зі строком корисного використання понад 5 років до 7 років включно;
- П'ята група - майно зі строком корисного використання понад 7 років до 10 років включно;
- Шоста група - майно зі строком корисного використання понад 10 років до 15 років включно;
- Сьома група - майно зі строком корисного використання понад 15 років до 20 років включно;
- Восьма група - майно зі строком корисного використання понад 20 років до 25 років включно;
- Дев'ята група - майно зі строком корисного використання понад 25 років до 30 років включно;
- Десята група - майно зі строком корисного використання понад 30 років [2].
Класифікація основних засобів, що включаються в амортизаційні групи, затверджується Урядом Російської Федерації.
Для тих видів основних засобів, які не вказані в амортизаційних групах, строк корисного використання встановлюється підприємством відповідно до технічних умов або рекомендаціями організацій-виробників [1].
На основі цих нормативних термінів служби розраховуються норми амортизації за елементами основних засобів, тобто визначається конкретний обсяг ресурсів, виведених з-під оподаткування, отже, створюється фінансова база відтворення основних фондів.
Рівень норм амортизації визначає обсяг ресурсів, необхідних для відновлення зношеної частини основних засобів. За допомогою норм амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес їх відтворення [10, c.137]. Технічна і виробнича політика на підприємстві здійснюється саме через норми амортизації та їх диференціацію по групах основних засобів. Ці норми повинні бути економічно обгрунтовані, встановлені в централізованому порядку, грунтуватися на єдиних принципах побудови. Внаслідок технічного прогресу і мінливих обставин експлуатації основних засобів, норми амортизації повинні періодично переглядатися.
Норми амортизації основних засобів можуть бути середніми і диференційованими. Середня норма - це єдина норма в цілому для підприємства; диференційовані норми встановлюються за окремими видами основних засобів залежно від умов і характеру використання. Останні переважно, оскільки терміни служби окремих видів основних засобів різні і їх відтворення відбувається по конкретних засобів праці. До того ж правильний облік зносу основних засобів можливий на основі диференційованих норм амортизації, а середні норми вимагають щорічного перегляду, оскільки виробничі умови постійно змінюються.
В даний час, як правило, діють диференційовані норми. Середні ж норми застосовуються для планування та контролю виробництва в укрупнених масштабах.
Норми амортизації повинні забезпечити більш повний облік нормативних термінів служби машин і устаткування і морального зносу основних засобів, а також припинення неефективного капітального ремонту фізично зношеного обладнання. Норми амортизаційних відрахувань передбачаються тільки для повного відновлення основних засобів. Одночасно всі види ремонту основних засобів (поточний, середній і капітальний) повинні проводитися за рахунок коштів ремонту основних засобів, що створюються у виробничих об'єднаннях і на підприємствах, з включенням в собівартість продукції, робіт і послуг [12, c.53].
2.2 Нарахування амортизації для цілей бухгалтерського обліку
Найважливішим економічним елементом у системі амортизації є методи її нарахування. Методи нарахування амортизації безпосередньо впливають на обсяг амортизаційного фонду, інтенсивність концентрації фінансових ресурсів у різні періоди функціонування основних засобів, на розміри відрахувань, що включаються до собівартості продукції.
Під методом нарахування амортизації зазвичай розуміється спосіб відшкодування вартості основних засобів. Але він включає в себе не тільки спосіб або комплекс розрахунку амортизаційних відрахувань в різних галузях промисловості, а й порядок відшкодування вартості основних засобів у процесі всього терміну служби [12, c.54].
Розрізняють лінійні і нелінійні методи нарахування амортизації основних засобів для цілей бухгалтерського обліку.
Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6 / 01 нарахування амортизації об'єктів основних засобів здійснюється одним з наступних методом:
- Лінійний метод;
- Метод зменшуваного залишку;
- Метод списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання;
- Метод списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт).
Застосування одного з методів нарахування амортизації по групах однорідних об'єктів основних засобів виробляється протягом усього строку корисного використання об'єктів, що входять в цю групу [4]. Вибір того чи іншого методу нарахування амортизації становить предмет облікової політики фірми. За різними видами основних засобів на підприємстві можуть застосовуватися різні методи, але необхідно, щоб по одному і тому ж об'єкту застосовувався один і той же метод нарахування амортизації протягом усього строку корисного використання [6, c.192].
При лінійному (рівномірному) методі річна сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи з первісної вартості або поточної (відновної) вартості (у разі проведення переоцінки) об'єкта основних засобів і норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта [4]. Протягом звітного року амортизаційні відрахування проводяться щомісячно у розмірі 1 / 12 річної суми [7, c.116]. При нарахуванні амортизації цим методом підприємства використовують формулу:
А = n a Ч ОС п (б): 100, (2.4)
де А - річна сума амортизаційних відрахувань, в рублях;
n a - річна норма амортизації,%;
ОС п (б) - первісна (балансова) вартість об'єкта основних засобів, в рублях [13, c.174].
При застосуванні лінійного методу норма амортизації визначається за формулою 2.2.
Лінійний метод нарахування амортизації орієнтований на рівномірний фізичний і моральний знос основних засобів. Таке припущення правомірна по відношенню до фізичного зносу, але наука і техніка виробництва розвиваються нерівномірно, тому слід мати амортизаційні відрахування, що забезпечують можливість заміни наявних основних засобів при виникненні прискореного зносу. Ця проблема вирішується при використанні механізму прискореної амортизації. Прискорена амортизація основних засобів являє собою цільовий метод більш швидкого, порівняно з нормативним терміном служби основних засобів, повного перенесення їх балансової вартості на витрати виробництва. Він застосовується з метою створення умов для прискорення впровадження у виробництво науково-технічних досягнень і підвищення зацікавленості фірми в більш швидкому відновленні і технічному розвитку виробництва [10, c.138].
Прискорена амортизація в бухгалтерському обліку нараховується тільки для нарахування амортизації методом зменшуваного залишку [19]. Метод зменшуваного залишку, як і всі наступні методи, про які ми опишемо далі, відноситься до нелінійних методів нарахування амортизації.
При нарахуванні амортизації метод зменшуваного залишку, згідно з ПБО 6 / 01, річна сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи із залишкової вартості об'єкта основних засобів на початок звітного року, норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта і коефіцієнта прискорення не вище 3, встановленого організацією [4]. При нарахуванні амортизації основних засобів цим методом використовується формула:
А i = (ОС о - А i - 1) Ч n a Ч К, (2.5)
де А i - річна сума амортизаційних відрахувань в i - році, в рублях;
ОС о - залишкова вартість об'єкта основних засобів на початок звітного року, в рублях;
А i - 1 - сума амортизаційних відрахувань в i - 1 року, в рублях;
n a - річна норма амортизації,%;
К - коефіцієнт прискорення [13, c.175-176].
Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку ПБО 6 / 01 будь-яка організація може нараховувати амортизацію по основних засобах методом зменшуваного залишку. Для цього їй необхідно визначити величину коефіцієнта прискорення і закріпити її в обліковій політиці [20].
Практичне застосування методу зменшуваного залишку означає значне збільшення коштів в амортизаційному фонді в перші роки експлуатації об'єкта основних засобів, що призводить до різкої зміни частки амортизації в собівартості. У наступні роки зазначені коливання собівартості згладжуються [12, c.58].
При нарахуванні амортизації методом списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання (його також називають кумулятивним або регресивним методом) [17, c.93], річна сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи з первісної вартості або поточної (відновної) вартості (у разі проведення переоцінки ) об'єкта основних засобів і співвідношення, в чисельнику якого число років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта, а в знаменнику - сума чисел років терміну корисного використання об'єкта [4].
А = ЗВ п (б) Ч (Т i: T ч), (2.6)
де А - річна сума амортизаційних відрахувань, в рублях;
ОС о - залишкова вартість об'єкта основних засобів на початок звітного року, в рублях;
Т i - число років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів;
T ч - сума чисел років терміну корисного використання об'єкта основних засобів [13, c.176].
При нарахуванні амортизації методом списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт) нарахування амортизаційних відрахувань проводиться виходячи з натурального показника обсягу продукції (робіт) у звітному періоді і співвідношення первинної вартості об'єкта основних засобів і передбачуваного обсягу продукції (робіт) за весь строк корисного використання об'єкта основних засобів [4].
А = Q i Ч (ОС п: Q n), (2.7)
де А - річна сума амортизаційних відрахувань, в рублях;
Q i - обсяг продукції (робіт) у звітному році, в рублях;
ОС п - первісна вартість об'єкта основних засобів на початок звітного року, в рублях;
Q n - передбачуваний обсяг продукції (робіт) за весь строк корисного використання об'єкта основних засобів, в рублях [13, c.175].
Ця формула означає, що річні норми амортизації за весь період використання можуть утворювати ряд змінних величин, але їхня сума буде близька до одиниці [6, c.195].
Застосування даного методу дозволяє більш точно відображати витрати на виготовлення продукції (виконання робіт) залежно від інтенсивності використання об'єктів основних засобів - чим більше продуктивність праці, тим більше і сума нарахованої амортизації. При застосуванні цього методу збільшується і трудомісткість облікових робіт, особливо при великій номенклатурі основних засобів. Необхідно спланувати продуктивність об'єкта основних засобів на кожен рік і щорічно переглядати норму амортизації [7, c.121]. Цей метод нарахування амортизації є найбільш близьким до реальності. До того часу, коли фізичний знос об'єкта основних засобів досягне 100%, амортизаційні відрахування також досягнуть 100%. Але в ряді випадків обладнання морально застаріває раніше, ніж буде зношене фізично, тому іноді в бухгалтерському обліку використовуються й три інших способу [21].
Описані вище способи нарахування амортизації застосовні для цілей бухгалтерського обліку. Але амортизація нараховується ще і для цілей оподаткування.
2.3 Нарахування амортизації для цілей оподаткування
Для цілей оподаткування платники податків нараховують амортизацію лінійним або нелінійним методом з урахуванням особливостей, передбачених статтею 259 Податкового Кодексу Російської Федерації. Сума амортизації для цілей оподаткування визначається щомісячно.
Підприємство застосовує лінійний метод для нарахування амортизації до будівель, споруд, передавальним пристроям, які входять у восьму - десяту амортизаційні групи, незалежно від строків введення в експлуатацію цих об'єктів. До решти основних засобів підприємство має право застосовувати будь-який із зазначених вище методів [15, c.165].
При застосуванні лінійного методу сума нарахованої за один місяць амортизації визначається як добуток його первісної (відновної) вартості і норми амортизації, певної для даного об'єкта:
A = ОС п (б) Ч n а,, (2.8)
де A - сума нарахованої за один місяць амортизації, в рублях;
ОС п (б) - первісна (відновна) вартість об'єкта основних засобів, в рублях;
n а - норма амортизації,%.
При цьому норма амортизації по кожному об'єкту амортизується майна визначається за формулою 2.2:
При застосуванні нелінійного методу сума нарахованої за один місяць амортизації щодо об'єкта основних засобів визначається як добуток залишкової вартості об'єкта амортизується майна і норми амортизації, певної для даного об'єкта.
A = ОС про Ч n а, (2.9)
де A - сума нарахованої за один місяць амортизації, в рублях;
ОС о - залишкова вартість об'єкта основних засобів, в рублях;
n а - норма амортизації,%.
При застосуванні нелінійного методу норма амортизації об'єкта амортизується майна визначається за формулою: 2.3 [1].
Ми описали порядок визначення норми амортизації і методи нарахування амортизації для цілей бухгалтерського обліку та для цілей оподаткування відповідно до законодавства Російської Федерації. Розрахунок норми амортизації та застосування одного з методів нарахування амортизації на прикладі підприємства наведено в наступному розділі.
3. Нарахування амортизації на підприємстві ВАТ «СМП-Нафтогаз»
На підприємстві ВАТ «СМП-Нефтезаз" нарахування амортизації основних засобів проводиться лінійним методом. Нарахування амортизації проводиться відповідно до Положення з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6 / 01 та відповідно до класифікації основних засобів, що включаються в амортизаційні групи.
Нижче ми представимо таблицю 3.1, що містить звіт по основним засобам за липень 2007 року. Відповідно до класифікації основних засобів, що включаються в амортизаційні групи, всі основні засоби, що знаходяться на обліку на підприємстві ВАТ «СМП-Нафтогаз», розподіляються по амортизаційних групах.
Таблиця 3.1 Звіт по основних засобів за період: липень 2007
У таблиці 3.1 строк корисного використання виражений у місяцях, балансова вартість, амортизація і залишкова вартість об'єктів основних засобів виражена в рублях.
| Групування основних засобів | Дані на початок періоду | За період | Дані на кінець періоду | ||||||||
| Найменування основного засобу | Інвентарний номер | Дата введення в експлуатацію | Термін підлогу. использ | Балансова вартість | Амортизація | Залишкова вартість | Зміна балансової вартості | Зміна амортизації | Балансова вартість | Амортизація | Залишкова вартість |
| Вид (група) ОС: Будинки | 17220,76 | 46,29 | 17174,47 | 0 | 46,29 | 17220,76 | 92,58 | 17128,18 | |||
| Електрощитова | ЦТ-09964 | 31.05.07 | 372 | 17220,76 | 46,29 | 17174,47 | 0 | 46,29 | 17220,76 | 92,58 | 17128,18 |
| Вид (група) ОС: Земельні ділянки | 39246,8 | 0 | 39246,8 | 0 | 0 | 39246,8 | 0 | 39246,8 | |||
| Земельна ділянка вул.Тельмана д.81 пл.1340м2 | ЦТ-03813 | 31.12.04 | 0 | 39246,8 | 0 | 39246,8 | 0 | 0 | 39246,8 | 0 | 39246,8 |
| Вид (група) ОС: Інструмент | 12485,61 | 9604,3 | 2881,31 | 0 | 960,43 | 12485,61 | 10564,73 | 1920,88 | |||
| Елеватор ЕХЛ-73 | ЦТ-08417 | 23.08.06 | 13 | 12485,61 | 9604,3 | 2881,31 | 0 | 960,43 | 12485,61 | 10564,73 | 1920,88 |
| Вид (група) ОС: Машини та обладнання | 14864,83 | 8838,5 | 6026,33 | 0 | 401,75 | 14864,83 | 9240,25 | 5624,58 | |||
| INTEL Pentium 4 2400/512 K/533Мгц | ЦТ-04847 | 23.08.05 | 37 | 14864,83 | 8838,5 | 6026,33 | 0 | 401,75 | 14864,83 | 9240,25 | 5624,58 |
| Вид (група) ОС: Передавальні пристрої | 10144,07 | 6319,4 | 3824,67 | 0 | 166,3 | 10144,07 | 6485,7 | 3658,37 | |||
| факс Panasonic KX-FC 195 RU | ЦТ-01942 | 27.04.04 | 61 | 10144,07 | 6319,4 | 3824,67 | 0 | 166,3 | 10144,07 | 6485,7 | 3658,37 |
| Вид (група) ОС: Виробництв. і господарств. інвентар | 10197 | 3343,2 | 6853,8 | 0 | 167,16 | 10197 | 3510,36 | 6686,64 | |||
| Ящики металеві | ЦТ-06551 | 31.10.05 | 61 | 10197 | 3343,2 | 6853,8 | 0 | 167,16 | 10197 | 3510,36 | 6686,64 |
| Вид (група) ОС: Інші основні фонди | 13703,39 | 13703,39 | 0 | 0 | 0 | 13703,39 | 13703,39 | 0 | |||
| Принтер HP Laserjet 1220 | ЦТ-01691 | 27.02.04 | 37 | 13703,39 | 13703,39 | 0 | 0 | 0 | 13703,39 | 13703,39 | 0 |
| Вид (група) ОС: Споруди | 227560,85 | 41719,48 | 185841,4 | 0 | 1896,34 | 227560,85 | 43615,82 | 183945 | |||
| Вузол наливу нафти в автоцистерни | ЦТ-07782 | 25.12.05 | 120 | 227560,85 | 41719,48 | 185841,4 | 0 | 1896,34 | 227560,85 | 43615,82 | 183945 |
| Вид (група) ОС: Транспортні засоби | 229704,24 | 45187,68 | 184516,6 | 0 | 3765,64 | 229704,24 | 48953,32 | 180750,9 | |||
| Електронавантажувач Е 10.45 (зав. № 140506) | ЦТ-08070 | 05.06.06 | 61 | 229704,24 | 45187,68 | 184516,6 | 0 | 3765,64 | 229704,24 | 48953,32 | 180750,9 |
| Разом: | 575127,55 | 128762,2 | 446365,3 | 0 | 7403,91 | 575127,55 | 136166,2 | 438961,4 | |||
У даній таблиці наведено приклад нарахування амортизації основних засобів по всіх без винятку амортизаційних групах, за якими, відповідно до класифікації основних засобів, що включаються в амортизаційні групи, розподіляються об'єкти основних засобів на підприємстві ВАТ «СМП-Нафтогаз».
Відповідно до класифікації основних засобів, що включаються в амортизаційні групи, всі основні засоби, що знаходяться на обліку на підприємстві ВАТ «СМП-Нафтогаз», розподіляються по амортизаційних групах.
Норма амортизації визначається за формулою 2.2 виходячи з терміну корисного використання об'єкта основних засобів.
Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6 / 01 на земельні ділянки амортизація не нараховується.
Сума амортизації, нарахована за липень 2007 року підсумовується із сумою амортизації, нарахованої на початок періоду, отримана сума дорівнює амортизації, нарахованої на кінець періоду.
Залишкова вартість об'єкта основних засобів на початок (кінець) звітного періоду дорівнює балансовій вартості на початок (кінець) звітного періоду за вирахуванням амортизації, нарахованої на початок (кінець) звітного періоду.
Останній рядок таблиці 3.1 «Разом» є сумою значень за відповідними стовпцями таблиці.
Висновок
Для успішного функціонування фірми в умовах стрімко розвивається ринкової економіки і постійно зростаючої конкуренції, необхідно оптимально і найбільш ефективно використовувати всі фактори виробництва. Виробничо-технічну базу фірми у своїй сукупності утворюють основні засоби, які зношуються в результаті участі у виробничому процесі. Джерелом відшкодування зносу основних засобів є їх амортизація. За своєю економічною сутністю амортизація - грошове відшкодування частини вартості основних засобів, перенесених на знову створений продукт.
Розвиток науки і техніки в сучасному світі збільшує роль і місце амортизації як внутрішнього джерела розширеного відтворення і фінансування фірми. Проте значення амортизації не зводиться лише до відшкодування зносу основних засобів і забезпечення їх відтворення. Амортизація основних засобів - інструмент облікової політики підприємства. У системі амортизації основних засобів виділяють методи нарахування амортизації та норми амортизації, за допомогою яких регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес їх відтворення. Технічна і виробнича політика на підприємстві здійснюється саме через норми амортизації та їх диференціацію по групах основних засобів. Компетентне, економічно обгрунтоване визначення норм амортизації, вибір найбільш відповідних для даної фірми методів нарахування амортизації, грамотне проведення облікової та амортизаційної політики фірми, дозволяє більш ефективно використовувати фактори виробництва, отже, підвищує здатність більш чуйно реагувати на зміну ринкової кон'юнктури, що дозволяє фірмі вижити в ринковій економіці.
Список використаної літератури
1. Податковий кодекс Російської Федерації (частина друга) від 05 серпня 2000 № 117-ФЗ.
2. Постанова уряду Російської Федерації від 01 січня 2002 року № 1 «Про класифікацію основних засобів, що включаються в амортизаційні групи».
3. Лист Міністерства Фінансів Російської Федерації від 02 червня 2006 року № 07-05-06/135 «Про амортизацію основних засобів».
4. Положення з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6 / 01, затверджено наказом Мінфіну РФ № 26н від 30 березня 2001 року.
5. Наказ Міністерства фінансів Російської Федерації від 13 жовтня 2003 року № 91н "Про затвердження методичних вказівок з бухгалтерського обліку основних засобів».
6. Абрютина М.С. Економіка підприємства: Підручник. - М.: Дело и Сервис, 2004. 528 з.
7. Верещагін С.А., Сазонта С.Б. Основні засоби: бухгалтерський та податковий облік. - М.: Інформцентр ХХI століття, 2005. 288 с.
8. Волков О.І., Дев'яткін О.В. Економіка підприємства (фірми): Підручник. - М.: Инфра-М, 2005. 601 с.
9. Горфинкель В.Я., Швандар В.А. Економіка організацій (підприємств): Підручник. - М.: Юнити-Дана, 2003. 608 с.
10. Горфинкель В.Я., Швандар В.А. Економіка організацій (підприємств): Підручник. - М.: Юнити-Дана, 2004. 670 с.
11. Грузинів В.П. Економіка підприємства: Підручник. - М.: Юнітідана, 2002. 795 с.
12. Кантор Е.Л. Економіка підприємства: Підручник. - Спб.: Пітер, 2003. 352 с.
13. Карлик А.Є., Шухгальбер М.Л. Економіка підприємства: Підручник. - М.: Инфра-М, 2003. 432 с.
14. Муравйова Т.В, Економіка фірми: Підручник. - М.: Майстерність, 2002. 400 с.
15. Пелих А.С. та ін Економіка підприємства: Підручник. - М.: Березень, 2004. 512 с.
16. Титов В.І. Економіка підприємства: Підручник. - М.: Дашков і К 0, 2004. 462 с.
17. Чуєв І.М., Чечевіцина Л.М. Економіка підприємства: Підручник. - М.: Дашков і К 0, 2004. 416 с.
18. Бондар Є. Бухгалтерський облік основних засобів: на що звернути увагу / / Бухгалтерське додаток до газети «Економіка і життя». - 2006. - № 6.
19. Вєдєніна Є.Л. Аналіз оновленого ПБУ 6 / 01 «Облік основних засобів» / / Нове в бухгалтерському обліку та звітності. - 2006 р. - № 4.
20. Колоскова О.О. Вносимо зміни в облік основних засобів / / Радник бухгалтера. - 2006. - № 3.
21. Машков С.А. Завершується чи формування податкової системи? / / Податкові суперечки: теорія і практика. - 2006 р. - № 9.
Відповідно до класифікації основних засобів, що включаються в амортизаційні групи, всі основні засоби, що знаходяться на обліку на підприємстві ВАТ «СМП-Нафтогаз», розподіляються по амортизаційних групах.
Норма амортизації визначається за формулою 2.2 виходячи з терміну корисного використання об'єкта основних засобів.
Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6 / 01 на земельні ділянки амортизація не нараховується.
Сума амортизації, нарахована за липень 2007 року підсумовується із сумою амортизації, нарахованої на початок періоду, отримана сума дорівнює амортизації, нарахованої на кінець періоду.
Залишкова вартість об'єкта основних засобів на початок (кінець) звітного періоду дорівнює балансовій вартості на початок (кінець) звітного періоду за вирахуванням амортизації, нарахованої на початок (кінець) звітного періоду.
Останній рядок таблиці 3.1 «Разом» є сумою значень за відповідними стовпцями таблиці.
Висновок
Для успішного функціонування фірми в умовах стрімко розвивається ринкової економіки і постійно зростаючої конкуренції, необхідно оптимально і найбільш ефективно використовувати всі фактори виробництва. Виробничо-технічну базу фірми у своїй сукупності утворюють основні засоби, які зношуються в результаті участі у виробничому процесі. Джерелом відшкодування зносу основних засобів є їх амортизація. За своєю економічною сутністю амортизація - грошове відшкодування частини вартості основних засобів, перенесених на знову створений продукт.
Розвиток науки і техніки в сучасному світі збільшує роль і місце амортизації як внутрішнього джерела розширеного відтворення і фінансування фірми. Проте значення амортизації не зводиться лише до відшкодування зносу основних засобів і забезпечення їх відтворення. Амортизація основних засобів - інструмент облікової політики підприємства. У системі амортизації основних засобів виділяють методи нарахування амортизації та норми амортизації, за допомогою яких регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес їх відтворення. Технічна і виробнича політика на підприємстві здійснюється саме через норми амортизації та їх диференціацію по групах основних засобів. Компетентне, економічно обгрунтоване визначення норм амортизації, вибір найбільш відповідних для даної фірми методів нарахування амортизації, грамотне проведення облікової та амортизаційної політики фірми, дозволяє більш ефективно використовувати фактори виробництва, отже, підвищує здатність більш чуйно реагувати на зміну ринкової кон'юнктури, що дозволяє фірмі вижити в ринковій економіці.
Список використаної літератури
1. Податковий кодекс Російської Федерації (частина друга) від 05 серпня 2000 № 117-ФЗ.
2. Постанова уряду Російської Федерації від 01 січня 2002 року № 1 «Про класифікацію основних засобів, що включаються в амортизаційні групи».
3. Лист Міністерства Фінансів Російської Федерації від 02 червня 2006 року № 07-05-06/135 «Про амортизацію основних засобів».
4. Положення з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6 / 01, затверджено наказом Мінфіну РФ № 26н від 30 березня 2001 року.
5. Наказ Міністерства фінансів Російської Федерації від 13 жовтня 2003 року № 91н "Про затвердження методичних вказівок з бухгалтерського обліку основних засобів».
6. Абрютина М.С. Економіка підприємства: Підручник. - М.: Дело и Сервис, 2004. 528 з.
7. Верещагін С.А., Сазонта С.Б. Основні засоби: бухгалтерський та податковий облік. - М.: Інформцентр ХХI століття, 2005. 288 с.
8. Волков О.І., Дев'яткін О.В. Економіка підприємства (фірми): Підручник. - М.: Инфра-М, 2005. 601 с.
9. Горфинкель В.Я., Швандар В.А. Економіка організацій (підприємств): Підручник. - М.: Юнити-Дана, 2003. 608 с.
10. Горфинкель В.Я., Швандар В.А. Економіка організацій (підприємств): Підручник. - М.: Юнити-Дана, 2004. 670 с.
11. Грузинів В.П. Економіка підприємства: Підручник. - М.: Юнітідана, 2002. 795 с.
12. Кантор Е.Л. Економіка підприємства: Підручник. - Спб.: Пітер, 2003. 352 с.
13. Карлик А.Є., Шухгальбер М.Л. Економіка підприємства: Підручник. - М.: Инфра-М, 2003. 432 с.
14. Муравйова Т.В, Економіка фірми: Підручник. - М.: Майстерність, 2002. 400 с.
15. Пелих А.С. та ін Економіка підприємства: Підручник. - М.: Березень, 2004. 512 с.
16. Титов В.І. Економіка підприємства: Підручник. - М.: Дашков і К 0, 2004. 462 с.
17. Чуєв І.М., Чечевіцина Л.М. Економіка підприємства: Підручник. - М.: Дашков і К 0, 2004. 416 с.
18. Бондар Є. Бухгалтерський облік основних засобів: на що звернути увагу / / Бухгалтерське додаток до газети «Економіка і життя». - 2006. - № 6.
19. Вєдєніна Є.Л. Аналіз оновленого ПБУ 6 / 01 «Облік основних засобів» / / Нове в бухгалтерському обліку та звітності. - 2006 р. - № 4.
20. Колоскова О.О. Вносимо зміни в облік основних засобів / / Радник бухгалтера. - 2006. - № 3.
21. Машков С.А. Завершується чи формування податкової системи? / / Податкові суперечки: теорія і практика. - 2006 р. - № 9.