Амортизація знос основних засобів

Інститут менеджменту і бізнесу

Кафедра ЕкУП

Курсова робота

з дисципліни: Бухгалтерський облік

на тему: Амортизація (знос) основних засобів

Виконав: студент гр. ЕТТ-06

Родіонова М.А.

Науковий керівник: Вейнбендер Т.Л.

Тюмень 2010

Зміст

Введення

I. Економічна сутність амортизації основних засобів та її облік на підприємстві

1.1 Поняття основних засобів та їх класифікація

1.2 Амортизація у визначеннях податкового та бухгалтерського обліку

II. Облік амортизаційних відрахувань (зносу) основних засобів

2.1 Способи нарахування амортизації у бухгалтерському обліку

2.2 Методи нарахування амортизації в податковому обліку

2.3 Облік амортизації основних засобів

III. Розрахунковий розділ

3.1 Коротка характеристика підприємства

3.2 Розрахунок амортизаційних відрахувань на прикладі підприємства

Висновок

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Список використаних джерел

Введення

Темою даної курсової роботи є облік амортизації основних засобів і методи її обчислення. Тема курсової роботи обрана невипадково. Вивчення даних питань необхідно для всіх фірм і підприємств, перед якими стоїть проблема ведення облікової політики амортизації. Вибір правильної і оптимальної облікової політики нарахування амортизації багато в чому допомагає підприємству мінімізувати податки та прискорити процес оновлення парку обладнання.

Будь-яке виробниче об'єднання має основні засоби. По всіх основних засобів підприємство виробляє амортизаційні нарахування. У цій роботі розглядаються питання, пов'язані з поняттям амортизації, її видами та обліком амортизації на підприємстві та розрахунком амортизаційних відрахувань. Сума амортизації визначається за різними методиками. У другому розділі курсової роботи пропонується на розгляд кілька методик нарахування амортизаційних відрахувань. Для кожної методики нарахування амортизації наводяться конкретні приклади.

Будь-яке підприємство зацікавлене в веденні такої облікової політики, при якій за перші роки роботи основних засобів списується в якості амортизаційних відрахувань її велика вартість. Ведення такої політики дає можливість зменшити оподатковуваний прибуток і прискорити оновлення основних засобів, що особливо важливо зараз, при швидкому розвитку науково-технічного прогресу. Таким чином, правильне ведення облікової політики в області амортизації дозволяє підприємству забезпечити економічне зростання.

Виходячи з актуальності теми, метою дослідження є вивчення обліку та контролю основних засобів та їх амортизації, а також проведення дослідження методів нарахування амортизації.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

1. Розглянути основні положення, які розкривають поняття основних засобів, їх зносу і амортизації;

2. Розглянути методи амортизаційних відрахувань, що використовуються з метою оподаткування (у податковому обліку), і провести їх порівняльний аналіз;

3. Розглянути методи амортизаційних відрахувань в бухгалтерському обліку - лінійний метод, метод зменшуваного залишку, метод списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання, метод списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт), та провести їх порівняльний аналіз.

Таким чином, об'єктом дослідження є амортизація основних засобів, а предметом - вивчення її сутності та дослідження методів нарахування амортизації.

I. Економічна сутність амортизації основних засобів та її облік на підприємстві

1.1 Поняття основних засобів та їх класифікація

До основних засобів відносяться: будівлі, споруди, робочі та силові машини і обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар та приладдя, робочий, продуктивний і племінну худобу, багаторічні насадження, внутрішньогосподарські дороги та інші відповідні об'єкти.

У складі основних засобів враховуються також: капітальні вкладення на докорінне поліпшення земель (осушувальні, зрошувальні та інші меліоративні роботи); капітальні вкладення в орендовані об'єкти основних засобів; земельні ділянки, об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси).

Основні засоби, призначені виключно для надання організацією за плату в тимчасове володіння і користування або у тимчасове користування з метою отримання доходу, відображаються в бухгалтерському обліку і бухгалтерської звітності у складі дохідних вкладень у матеріальні цінності.

Об'єктом основних засобів визнається актив, щодо якої існує ймовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигод від його використання та вартість якого може достовірно визначена.

Будь-які матеріальні цінності, що надійшли на підприємство, незалежно від мети їх подальшого використання, перш за все, оцінюються на предмет того, чи є вони активами, а потім вже вирішується, до якого різновиду активів вони відносяться (основні засоби, запаси і т ак д алеї) . Слід зазначити, що основна відмінність нового визначення активів від раніше застосовується полягає в тому, що активи - це те, що принесе економічну вигоду в майбутньому. Економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. Виходячи з зазначеного визначення, можна зробити висновок про те, що економічна вигода аж ніяк не означає отримання прибутку, т о в и сть потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів і отримання підприємством прибутку від використання активів - за економічним змістом явища неоднорідні.

Використовуючи на підприємстві нові стандарти, не слід визнавати активами об'єкти основних засобів, які фізично або морально застаріли і не використовуються за своїм призначенням на підприємстві, але числяться в обліку, оскільки не закінчився термін їх експлуатації. Саме такі об'єкти основних засобів не повинні визнаватися активами і їх необхідно списувати на витрати підприємства. На багатьох підприємствах об'єкти основних засобів, які фактично не використовуються, продовжують значитися в обліку до повного нарахування зносу по ним тільки тому, що списання таких об'єктів з власної ініціативи може дорого коштувати підприємству. Такий об'єкт основних засобів можна враховувати і амортизувати надалі в податковому обліку, але в бухгалтерському обліку його слід списати, т ак до ак він не відповідає поняттю активу.

Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього, або конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Причому якщо об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різні строки корисного використання, то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Для чіткого обліку основних засобів необхідно їх правильно класифікувати. ¹ Групування основних засобів можлива за їх функціональним призначенням, галузевою ознакою, використання, приналежності, натурально-матеріальною ознакою.

За функціональної приналежності розрізняють:

• Виробничі основні засоби - основні засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або використовуються для обслуговування виробничого процесу (будівлі, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання та т ак д алеї), які діють у сфері матеріального виробництва.

• Невиробничі основні засоби, які опосередковано беруть участь у виробничому процесі й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-будівельних потреб працівників (будівлі, споруди, прилади, машини, апарати і т ак д алеї), які використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні та інші.

Більша частина основних засобів знаходиться в сфері виробництва. Вона безпосередньо пов'язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності (ведення підсобного сільського господарства, будівельно-монтажних робіт, наявність дитячих садів), які знаходяться на балансі промислових підприємств, належать будівельної галузі, підсобного сільського господарства - сільськогосподарської галузі і так далі. У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку основні засоби промислових підприємств поділяються на промислово-виробничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства і невиробничі.

До промислово-виробничих основних засобів відносяться: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини і обладнання, робочі машини і обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади, лабораторні прилади, обчислювальна техніка, інші машини і прилади, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар, робочий та продуктивну худобу, водойми, інші основні засоби.

Невиробничі основні засоби побічно беруть участь у виробничому процесі. До них відносяться: будинки і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення.

Щодо використання основні засоби діляться на:

1. діючі - всі основні засоби, які використовуються в господарстві;

2. недіючі - ті, які не використовуються в даний період у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів;

3. запасні - різне пристосування, яке знаходиться в резерві і призначене для заміни об'єктів основних засобів, які вибули або ремонтуються.

По приналежності основні засоби поділяються на власні та орендовані. Власні засоби можуть складатися із статутного капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування та цільових надходжень.

Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавця, тим самим виключають можливість подвійного обліку одних і тих же коштів.

У процесі експлуатації основні засоби, зберігаючи свою первинну фізичну форму, поступово зношуються (фізично, морально), передаючи частинами свою вартість на собівартість новоствореного продукту. З метою накопичення коштів для повного відновлення зношених об'єктів вартість зношуються основних засобів у вигляді амортизаційних відрахувань включаються у витрати виробництва або обігу. Основні засоби підлягають фізичному зносу як в процесі їх використання, так і при їх бездіяльності. На розмір фізичного зносу основних засобів у процесі їх використання можуть впливати такі фактори:

• ступінь завантаженості виробничих запасів у процесі виробництва, які залежать від кількості змін і годин роботи за день, тривалості роботи протягом року, інтенсивності праці;

• якість основних засобів;

• особливості технологічного процесу і ступінь захисту основних засобів від впливу зовнішніх умов (температура, вологість, атмосферні опади і так далі);

• якість контролю за основними засобами;

• кваліфікація працівників і ставлення їх до основних засобів.

Основні засоби зношуються не тільки фізично (машини, обладнання та інші засоби), а й стають застарілими за технологічною характеристиці, а також економічною ефективністю, тобто підлягають моральному зносу.

Моральний знос-це передчасна, до закінчення нормативного терміну фізичного зносу, відставання обладнання по своїй технічній характеристиці та економічної ефективності від нового обладнання.

Моральний знос обумовлений двома чинниками: зростанням продуктивності праці і темпами технічного прогресу. Поява вдосконалених зразків обладнання та інших видів основних засобів веде до морального зносу діючих основних засобів і зниження продуктивності праці.

Розрізняють дві форми морального зносу: перша виражає зменшення вартості основних фондів внаслідок скорочення суспільно необхідних витрат праці на їхнє відтворення.

Друга форма морального зносу виражає зменшення ефективності основних фондів в результаті впровадження нових, більш прогресивних і економічно ефективних основних фондів.

Знос під дією сил природи пов'язаний із впливом зовнішніх факторів і призводить до передчасного старіння основних засобів.

Правильне визначення ступеня зносу основних засобів має дуже важливе значення для економіки виробництва, для визначення поновлення вартості основних засобів і розміру амортизаційних відрахувань.

Фізичний і моральний знос основних засобів впливає на зменшення їхньої відбудовної вартості.

Відновлення основних фондів може бути повним або частковим. Повне відновлення основних фондів відбувається після повного їх фізичного зносу і здійснюється шляхом заміни діючого обладнання новим (або в ході його капітального будівництва). При частковому відновленні відбувається заміна окремих частин деталей за допомогою їх ремонту.

Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку "Облік основних засобів" (ПБУ 6 / 01), затвердженим Наказом Міністерства фінансів Російської Федерації від 30.03.2001 N 26н (з ізм. Від 27.11.2006 № 156н), основні засоби приймаються до бухгалтерського обліку за первісної вартості. Первісна вартість включає в себе вартість будівництва (придбання) основних засобів, витрати на їх доставку й установку на місце використання. Вона виявляється в момент введення об'єкта в дію і залишається незмінною протягом усього терміну перебування основних засобів на підприємстві. Якщо основні засоби придбані з розстрочкою платежу або в кредит, то в первісну вартість включається і сума відсотків, що сплачуються постачальникам. У первісну вартість основних засобів, придбаних по імпорту, входять сплачуються підприємством імпортний тариф і митні збори за оформлення вантажу.

У випадках, передбачених законодавством, до первісної вартості включають сплачується при придбанні основних засобів податок на додану вартість.

Первісна вартість основних засобів не підлягає зміні, за винятком випадків добудування і дообладнання об'єктів у порядку капітальних вкладень, реконструкції і часткової ліквідації об'єктів.

Витрати підприємства, пов'язані з технічною реконструкцією або капітальною модифікацією (перебудовою) існуючих об'єктів основних засобів, повинні бути додані до первісної вартості, якщо в результаті проведених витрат відбудеться збільшення терміну корисної служби або виробничої потужності об'єктів основних засобів, значне поліпшення якості продукції, що випускається або зниження її виробничої собівартості.

1.2 Амортизація у визначеннях податкового та бухгалтерського обліку

Амортизація - це:

1) поступове зношення фондів (обладнання, будівель, споруд) та перенесення їх вартості по частинах на вироблювану продукцію;

2) зменшення цінності майна, оподатковуваного податком.

Амортизація обумовлена ​​особливостями участі основних засобів у процесі виробництва. Основні засоби беруть участь у процесі виробництва тривалий період (не менше одного року). При цьому вони зберігають свою натуральну форму, але поступово зношуються.

Завдання амортизації - розподілити вартість матеріальних активів тривалого користування на витрати протягом передбачуваного строку експлуатації на основі застосування систематичних та раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки.

Простежимо деякі суттєві відмінності бухгалтерського та податкового обліку.

Об'єктом для обчислення амортизації в податковому обліку є витрати, пов'язані з:

• придбанням основних фондів для власного виробничого користування, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

• самостійним виготовленням основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті виготовленням таких основних фондів;

• проведення всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

Амортизируемим майном визнається майно зі строком корисного використання більше 12 місяців і первісною вартістю більше 2 0 000 рублів за одиницю ^2.

Отже, не підлягають амортизації земля і інші об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси), а також матеріально-виробничі запаси, товари, об'єкти незавершеного капітального будівництва, цінні папери, фінансові інструменти термінових угод (у тому числі форвардні, ф'ючерсні контракти, опціонні контракти).

Також не підлягають амортизації:

1. майно бюджетних організацій, за винятком майна, придбаного у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності і використовується для здійснення такої діяльності;

2. майно некомерційних організацій, отримане в якості цільових надходжень або придбане за рахунок коштів цільових надходжень і використовується для здійснення некомерційної діяльності;

3. майно, придбане (створене) з використанням бюджетних коштів цільового фінансування. Зазначена норма не застосовується щодо майна, отриманого платником податку при приватизації;

4. об'єкти зовнішнього благоустрою (об'єкти лісового господарства, об'єкти дорожнього господарства, спорудження яких здійснювалось із залученням джерел бюджетного або іншого аналогічного цільового фінансування) та інші аналогічні об'єкти;

5. придбані видання (книги, брошури), твори мистецтва. При цьому вартість придбаних видань та інших подібних об'єктів, за винятком творів мистецтва, включається до складу інших витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією, в повній сумі у момент придбання зазначених об'єктів;

6. придбані права на результати інтелектуальної діяльності та інші об'єкти інтелектуальної власності, якщо за договором на придбання зазначених прав оплата повинна проводитися періодичними платежами протягом терміну дії зазначеного договору.

Основні фонди, що підлягають амортизації, розподіляються по амортизаційних групах відповідно до термінів їх корисного використання. Строком корисного використання визнається період, протягом якого об'єкт основних засобів служить для виконання цілей діяльності платника податків.

Амортизуються основні засоби об'єднуються в амортизаційні групи відповідно до Постанови Уряду № 1 від 1.01.02. (В ред. Від 24.02.09 р.).

Правильне віднесення основних засобів до певної групи є основною умовою для уникнення викривлення суми оподатковуваного прибутку. ³

Амортизація основних засобів у бухгалтерському обліку має істотні відмінності.

Згідно ПБУ 6 / 01 по використовуваних для реалізації законодавства Російської Федерації про мобілізаційну підготовку та мобілізацію об'єктів основних засобів, які законсервовані й не використовуються у виробництві продукції, при виконанні робіт чи наданні послуг, для управлінських потреб організації чи для надання організацією за плату в тимчасове володіння і користування або у тимчасове користування, амортизація не нараховується.

По об'єктах основних засобів некомерційних організацій амортизація не нараховується. За ним на позабалансовому рахунку проводиться узагальнення інформації про суми зносу, що нараховується лінійним способом стосовно до порядку, наведеному в пункті 19 цього Положення.

По об'єктах житлового фонду, які враховуються у складі дохідних вкладень у матеріальні цінності, амортизація нараховується у загальновстановленому порядку.

Не підлягають амортизації об'єкти основних засобів, споживчі властивості яких з часом не змінюються (земельні ділянки; об'єкти природокористування; об'єкти, віднесені до музейних предметів і музейних колекцій, та ін.)

Нарахування амортизації об'єктів основних засобів здійснюється одним з наступних способів:

лінійний спосіб;

спосіб зменшуваного залишку;

спосіб списання вартості за сумою чисел років терміну корисного використання;

спосіб списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт).

Річна сума амортизаційних відрахувань визначається:

при лінійному способі - з початкової вартості або (поточної (відновної) вартості (у разі проведення переоцінки) об'єкта основних засобів і норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта;

при способі зменшуваного залишку - з залишкової вартості об'єкта основних засобів на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта і коефіцієнта не вище 3, встановленого організацією;

при способі списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання - з початкової вартості або (поточної (відновної) вартості (у разі проведення переоцінки) об'єкта основних засобів і співвідношення, в чисельнику якого - число років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта, а в знаменнику - сума чисел років терміну корисного використання об'єкта.

Протягом звітного року амортизаційні відрахування по об'єктах основних засобів нараховуються щомісячно, незалежно від застосовуваного способу нарахування в розмірі 1 / 12 річної суми.

За основними засобами, які використовуються в організаціях з сезонним характером виробництва, річна сума амортизаційних відрахувань по основних засобах нараховується рівномірно протягом періоду роботи організації у звітному році. ⁴

При способі списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт) нарахування амортизаційних відрахувань проводиться виходячи з натурального показника обсягу продукції (робіт) у звітному періоді і співвідношення первинної вартості об'єкта основних засобів і передбачуваного обсягу продукції (робіт) за весь строк корисного використання об'єкта основних засобів.

Строк корисного використання об'єкта основних засобів визначається організацією при прийнятті об'єкта до бухгалтерського обліку.

Визначення терміну корисного використання об'єкта основних засобів провадиться виходячи з:

очікуваного терміну використання цього об'єкта відповідно до очікуваної продуктивністю або потужністю;

очікуваного фізичного зносу, залежить від режиму експлуатації (кількості змін), природних умов і впливу агресивного середовища, системи проведення ремонту;

нормативно-правових та інших обмежень використання цього об'єкта (наприклад, термін оренди).

У випадках поліпшення (підвищення) спочатку прийнятих нормативних показників функціонування об'єкта основних засобів в результаті проведеної реконструкції або модернізації організацією переглядається строк корисного використання по цьому об'єкту.

Нарахування амортизаційних відрахувань по об'єкту основних засобів починається з першого числа місяця, наступного за місяцем прийняття цього об'єкта до бухгалтерського обліку, і проводиться до повного погашення вартості цього об'єкта або списання цього об'єкта з бухгалтерського обліку.

Нарахування амортизаційних відрахувань по об'єкту основних засобів припиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем повного погашення вартості цього об'єкта або списання цього об'єкта з бухгалтерського обліку.

Протягом терміну корисного використання об'єкта основних засобів нарахування амортизаційних відрахувань не припиняється, крім випадків переведення його за рішенням керівника організації на консервацію на термін більше трьох місяців, а також у період відновлення об'єкта, тривалість якого перевищує 12 місяців.

Нарахування амортизаційних відрахувань по об'єктах основних засобів проводиться незалежно від результатів діяльності організації в звітному періоді і відображається у бухгалтерському обліку звітного періоду, до якого воно відноситься. ⁵

Суми нарахованої амортизації по об'єктах основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку шляхом накопичення відповідних сум на окремому рахунку.

II. Облік амортизаційних відрахувань (зносу) основних засобів

2.1 Способи нарахування амортизації у бухгалтерському обліку

Сума амортизації визначається щомісячно, окремо по кожному об'єкту, що амортизується.

Нарахування амортизації починається з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому цей об'єкт був введений в експлуатацію, припиняється з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, коли відбулося повне списання вартості об'єкта або коли даний об'єкт вибув зі складу майна, що амортизується .

Нарахування амортизації здійснюється відповідно до норми амортизації, певної для об'єкта виходячи з його строку корисного використання.

Пунктом 18 ПБО 6 / 01 встановлено чотири способи нарахування амортизації для цілей бухгалтерського обліку:

1) лінійний спосіб;

2) спосіб зменшуваного залишку;

3) спосіб списання вартості за сумою чисел років терміну корисного використання;

4) спосіб списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт);

Незалежно від того, який метод нарахування амортизаційних відрахувань вибере організація, вона повинна визначати річну та місячну норми амортизаційних відрахувань.

Обраний організацією спосіб нарахування амортизації щодо об'єкта амортизується майна на підставі п. 3 ст. 259 НК РФ не може бути змінений протягом усього періоду нарахування амортизації по цьому об'єкту.

Списання амортизації проводиться при вибутті основного засобу. Облік сум амортизації ведеться на рахунку 02 «Амортизація основних засобів»

При лінійному способі нарахування амортизації річна сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи з первісної вартості або поточної (відновної) вартості (у разі проведення переоцінки) об'єкта основних засобів і норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта.

Визначення терміну корисного використання об'єкта основних засобів провадиться виходячи з:

1) очікуваного терміну використання цього об'єкта відповідно до очікуваної продуктивністю або потужністю;

2) очікуваного фізичного зносу, залежить від режиму експлуатації (кількості змін), природних умов і впливу агресивного середовища, системи проведення ремонту;

3) нормативно-правових та інших обмежень використання цього об'єкта (наприклад, термін оренди).

Строк корисного використання об'єктів визначається організацією самостійно при прийнятті об'єкта до бухгалтерського обліку.

Строк корисного використання по об'єктах основних засобів може переглядатися організацією у випадках поліпшення (підвищення) спочатку прийнятих нормативних показників функціонування об'єкта основних засобів в результаті проведеної реконструкції або модернізації. ⁶

Амортизація за об'єктами основних засобів, прийнятих до бухгалтерського обліку до 1 січня 2002 року для цілей бухгалтерського обліку продовжує нараховуватися виходячи з терміну корисного використання, визначеного при постановці об'єкта на облік, і вибраного організацією для групи однорідних об'єктів способу нарахування амортизації.

Коли ефективність використання об'єкта основних засобів з кожним наступним роком зменшується, організація вправі застосувати для визначення строку корисного використання та нарахування амортизації спосіб зменшуваного залишку.

Річна сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи із залишкової вартості об'єкта основних засобів на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта і коефіцієнта прискорення, встановленого відповідно до законодавства Російської Федерації.

При способі списання за сумою років корисного використання річна норма амортизації визначається виходячи з первісної вартості об'єкта основних засобів і річного співвідношення, де в чисельнику - число років, що залишаються до кінця строку служби об'єкта, а в знаменнику - сума чисел років терміну корисного використання об'єкта.

При способі списання вартості основного засобу пропорційно обсягу продукції (робіт, послуг) нарахування амортизаційних відрахувань проводиться виходячи з натурального показника обсягу продукції (робіт) у звітному періоді і співвідношення первинної вартості об'єкта основних засобів і передбачуваного обсягу продукції (робіт) за весь строк корисного використання об'єкта основних засобів.

2.2 Методи нарахування амортизації в податковому обліку

З 1 січня 2009 року значно змінився податковий облік основних засобів. Поправки, внесені Федеральним законом від 22.07.08 № 158-ФЗ, здебільшого стосуються нелінійного методу нарахування амортизації. Новий порядок застосування цього методу дозволяє істотно знизити податок на прибуток у перші роки використання об'єкта. Крім того, компанії, що одержали основні засоби у безоплатне користування, зможуть амортизувати капітальні вкладення в такі об'єкти.

Як і раніше, глава 25 НК РФ передбачає два методи нарахування амортизації: лінійний і нелінійний.

Порядок застосування лінійного методу принципово не змінився (стаття 259.1.). Сума нарахованої за один місяць амортизації відносно об'єкта амортизується майна визначається як добуток його первісної (відновної) вартості і норми амортизації, певної для даного об'єкта.

Норма амортизації по кожному об'єкту амортизується майна визначається за формулою:

K = (1 / n) x 100%,

де K - норма амортизації у відсотках до первісної (відновної) вартості об'єкта амортизується майна;

n - термін корисного використання цього об'єкта амортизується майна, виражений у місяцях (без урахування скорочення (збільшення) терміну).

Нарахування амортизації по амортизується майну у вигляді капітальних вкладень в об'єкти основних засобів, які відповідно до цього розділу підлягають амортизації і амортизація по яких нараховується лінійним методом, починається в орендодавця з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому це майно було введено в експлуатацію, у орендаря - з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому це майно було введено в експлуатацію.

Нарахування амортизації по амортизується майну у вигляді капітальних вкладень в об'єкти отриманих за договором безоплатного користування основних засобів, які підлягають амортизації і амортизація по яких нараховується лінійним методом, починається в організації-ссудодателя з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому це майно було введено в експлуатацію капітальних вкладень, в організації-ссудополучателя - з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому це майно було введено в експлуатацію.

Нарахування амортизації припиняється з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, коли відбулося повне списання вартості об'єкта амортизується майна або коли даний об'єкт вибув зі складу майна, що амортизується платника податків за будь-яких підстав.

Нарахування амортизації по об'єктах, виключеним зі складу майна, що амортизується, припиняється з 1-го числа місяця, наступного за місяцем виключення даного об'єкта зі складу майна, що амортизується.

При припиненні договору безоплатного користування і повернення об'єктів амортизується майна платнику податку, а також при розконсервації, завершення реконструкції (модернізації) об'єкта основних засобів амортизація по ньому нараховується з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися повернення об'єктів платнику податків, завершення реконструкції ( модернізації) або розконсервація основного засобу.

Порядок застосування нелінійного методу змінено принципово.

Головна відмінність полягає в тому, що податковий облік майна, що амортизується повинен вестися по групах, а не за об'єктами, крім того, реалізовано варіант підсумованого нарахування амортизації.

На 1-е число податкового періоду, з початку якого облікової політики для цілей оподаткування встановлено застосування нелінійного методу нарахування амортизації, для кожної амортизаційної групи (підгрупи) визначається сумарний баланс, який розраховується як сумарна вартість всіх об'єктів амортизується майна, віднесених до даної амортизаційної групі ( підгрупі), в порядку, встановленому статтею 322 Кодексу. Сумарний баланс кожної амортизаційної групи (підгрупи) визначається на 1-е число місяця, для якого визначається сума нарахованої амортизації.

Для амортизаційних груп і входять до їх складу підгруп, сумарний баланс визначається без обліку об'єктів амортизується майна, амортизація по яких нараховується лінійним методом.

У міру введення в експлуатацію об'єктів амортизується майна первісна вартість таких об'єктів збільшує сумарний баланс відповідної амортизаційної групи (підгрупи). Знов придбані основні засоби включаються в сумарний баланс амортизаційної групи за первісною вартістю з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, коли вони були введені в експлуатацію (п. 3 ст. 259.2 НК РФ).

При зміні початкової вартості основних засобів у випадках добудови, дообладнання, реконструкції, модернізації, технічного переозброєння, часткової ліквідації об'єктів суми, на які змінюється початкова вартість зазначених об'єктів, враховуються у сумарному балансі відповідної амортизаційної групи (підгрупи).

Сумарний баланс кожної амортизаційної групи (підгрупи) щомісяця зменшується на суми нарахованої по цій групі (підгрупі) амортизації.

Сума нарахованої за один місяць амортизації для кожної амортизаційної групи (підгрупи) визначається виходячи з добутку сумарного балансу відповідної амортизаційної групи (підгрупи) на початок місяця і норм амортизації, за наступною формулою:

A = B * (К / 100),

де A - сума нарахованої за один місяць амортизації для відповідної амортизаційної групи (підгрупи);

B - сумарний баланс відповідної амортизаційної групи (підгрупи);

k - норма амортизації для відповідної амортизаційної групи (підгрупи).

З метою застосування нелінійного методу нарахування амортизації застосовуються такі норми амортизації:

Нарахування амортизації по амортизується майну у вигляді капітальних вкладень в об'єкти орендованих основних засобів, яке підлягає амортизації і амортизація по якому нараховується нелінійним методом, починається в орендодавця з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому це майно було введено в експлуатацію, у орендаря - з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому це майно було введено в експлуатацію.

Нарахування амортизації по амортизується майну у вигляді капітальних вкладень в об'єкти отриманих за договором безоплатного користування основних засобів, яке підлягає амортизації і амортизація по якому нараховується нелінійним методом, починається в організації-ссудодателя з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому це майно було введено в експлуатацію, в організації-ссудополучателя - з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому це майно було введено в експлуатацію.

Нарахування амортизації по об'єктах, амортизація по яких нараховується нелінійним методом, виключеним зі складу майна, що амортизується, припиняється з 1-го числа місяця, наступного за місяцем виключення даного об'єкта зі складу майна, що амортизується. При цьому сумарний баланс відповідної амортизаційної групи (підгрупи) зменшується на залишкову вартість зазначених об'єктів.

При припиненні договору безоплатного користування і повернення об'єктів амортизується майна платнику податку, а також при розконсервації, завершення реконструкції (модернізації) об'єкта основних засобів, амортизація по якому нараховується нелінійним методом, амортизація по ньому нараховується з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися повернення об'єктів платнику податків, завершення реконструкції (модернізації) або розконсервація об'єкта основного засобу, а сумарний баланс відповідної амортизаційної групи (підгрупи) збільшується на залишкову вартість зазначених об'єктів.

При вибутті об'єктів амортизується майна сумарний баланс відповідної амортизаційної групи (підгрупи) зменшується на залишкову вартість таких об'єктів.

У випадку, якщо в результаті вибуття майна, що амортизується сумарний баланс відповідної амортизаційної групи (підгрупи) був зменшений до досягнення сумарним балансом нуля, така амортизаційна група (підгрупа) ліквідується.

У випадку, е сли сумарний баланс амортизаційної групи (підгрупи) стає менше 20 000 рублів, у місяці, наступному за місяцем, коли вказане значення було досягнуто, якщо за цей час сумарний баланс відповідної амортизаційної групи (підгрупи) не збільшився в результаті введення в експлуатацію об'єктів майна, що амортизується, платник податків має право ліквідувати зазначену групу (підгрупу), при цьому значення сумарного балансу відноситься на позареалізаційні витрати поточного періоду.

Після закінчення терміну корисного використання об'єкта амортизується майна платник податків може виключити цей об'єкт зі складу амортизаційної групи (підгрупи) без зміни сумарного балансу цієї амортизаційної групи (підгрупи) на дату виведення цього об'єкта амортизується майна з її складу. При цьому нарахування амортизації виходячи з сумарного балансу цієї амортизаційної групи (підгрупи) продовжується в колишньому порядку.

Строк корисного використання об'єктів майна, що амортизується, введених в експлуатацію до 1-го числа податкового періоду, з початку якого облікової політики для цілей оподаткування встановлено застосування нелінійного методу нарахування амортизації, приймається з урахуванням терміну експлуатації відповідних об'єктів до зазначеної дати. ⁷

Принципова відмінність нової версії нелінійного методу нарахування амортизації від попередніх норм полягає в тому, що організація не буде самостійно розраховувати норми амортизації. Вони прямо встановлені у статті 259.2 НК РФ.

Більше того, компанія в перші роки експлуатації об'єкта може віднести на витрати велику суму його первісної вартості. З урахуванням зростаючої інфляції це дуже вигідно для організацій.

2.3 Облік амортизації основних засобів

Для обліку зносу (амортизованої вартості) основних засобів на підприємствах усіх форм власності передбачено пасивний, регулюючий рахунок 02 «Амортизація основних засобів».

У таблиці 2.1 наведено проведення з амортизації основних засобів.

Таблиця 2.1 Проводки по амортизації основних засобів.

Амортизацію основних засобів нараховують протягом нормативного терміну їхньої служби (експлуатації) або терміну, за який первісна вартість основних засобів повністю включена у витрати виробництва, після чого нарахування припиняють.

Розрахунок сум амортизації організації проводять щомісяця в розмірі 1 / 12 річної норми і оформляють спеціальною разработочной таблицею "Розрахунок зносу (амортизації) основних засобів" (при журнально-ордерній формі обліку) або машинограмме аналогічного змісту.

На практиці суму амортизації за звітний місяць визначають наступним чином: до суми амортизації, нарахованої минулого місяця, додають суму амортизації зі вартості які поступили основних засобів через минулу місяць і віднімають суму амортизації зі вартості основних засобів, які вибули в минулому місяці. ⁸

Нарахування зносу по основним засобам, знову введених в експлуатацію, починається з першого числа місяця, наступного за місяцем їх введення та експлуатацію, а по вибулим припиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття.

За повністю амортизованих основних засобів нарахування зносу припиняється з першого числа місяця, наступного за останнім місяцем, в якому вартість цих коштів була повністю перенесена на вартість продукції (робіт, послуг).

III. Розрахунковий розділ

3.1 Коротка характеристика підприємства

ТОВ «Весна» здійснює діяльність з виробництва продукції А і Б. До складу допоміжних виробництв включені цехи:

• цех 1-Ремонтний цех (рахунок 23-1)

• цех 2 - Транспортний цех (рахунок 23-2)

Облік заготовляння матеріалів здійснюється з використанням рахунку 15 «Заготівля і придбання матеріалів».

Амортизація (лінійним), оцінка матеріалів при їх списання у виробництво та іншому вибутті (по середній вартості), облік готової продукції здійснюється способом, зазначеним для кожного варіанту.

На підприємстві здійснюється поточний та капітальний ремонт основних засобів підрядним і господарським способами. Витрати на поточний ремонт відносять на витрати виробництва. Витрати на капітальний ремонт збираються на рахунку 23 «Допоміжні виробництва». Після завершення капітального ремонту їх відносять на витрати майбутніх періодів і потім рівномірно включають у витрати на виробництво протягом 12 місяців.

Базою розподілу загальновиробничих і загальногосподарських витрат є заробітна плата робітників.

При тривалому вибутті об'єктів основних засобів внаслідок демонтажу, на рахунку 01 відкривається субрахунок «Вибуття основних засобів».

3.2 Розрахунок амортизаційних відрахувань на прикладі підприємства

Розрахунок амортизації лінійним методом:

Вартість об'єкта основних засобів 260000 рублів. Відповідно до класифікації основних засобів, що включаються в амортизаційні групи, затвердженої Постановою Уряду Російської Федерації від 01 січня 2002 року N 1, об'єкт віднесений до третьої амортизаційної групі з терміном корисного використання понад 3-х років до 5-ти років включно. Строк корисного використання встановлено 5 років. Річна норма амортизації 20% (100%: 5 років), щорічна сума амортизаційних відрахувань 52000 рублів (260 тисяч х 20/100), щомісячна сума амортизації 4333,33 рубля (52000/12).

Розрахунок амортизації способом зменшеного залишку:

Вартість основного засобу 260000 рублів. Строк корисного використання 5 років. Коефіцієнт прискорення 2. Річна норма амортизації 20%. Річна норма амортизації з урахуванням коефіцієнта прискорення 40%.

У перший рік експлуатації:

Річна сума амортизаційних відрахувань буде визначена виходячи з первісної вартості, сформованої при оприбуткуванні об'єкта основних засобів, і складе 104000 рублів (260 тисяч х 40% = 104000).

У другій рік експлуатації: Амортизація буде визначена виходячи із залишкової вартості об'єкту після закінчення першого року експлуатації, складе 62400 рублів ((260000 - 104000) = 156 000 х 40%).

У третій рік експлуатації:

Амортизація буде визначена виходячи із залишкової вартості об'єкту після закінчення другого року експлуатації, складе 37 440 рублів ((156000 - 62 400) = 93 600 х 40%).

У четвертий рік експлуатації:

Амортизація буде визначена виходячи із залишкової вартості об'єкту після закінчення третього року експлуатації, складе 22464 рублів ((93600 - 37440) = 56160 х 40%).

Протягом п'ятого року експлуатації:

Амортизація буде визначена виходячи із залишкової вартості об'єкту після закінчення четвертого року експлуатації, складе 13478,40 рубля ((56160 - 22464) = 33696 х 40%).

Накопичена протягом п'яти років амортизація складе 239782,40 рубля. Різниця між первісною вартістю об'єкта і сумою нарахованої амортизації в сумі 20217,60 рубля представляє собою ліквідаційну вартість об'єкта, яка не приймається до уваги при нарахуванні амортизації по роках, крім останнього року експлуатації. В останній рік експлуатації амортизація обчислюється відніманням із залишкової вартості об'єкта на початок останнього року ліквідаційної вартості.

При способі списання по сумі років корисного використання сума амортизаційних відрахувань розраховується таким чином:

Вартість основного засобу 260000 рублів. Строк корисного використання 5 років. Сума чисел років корисного використання становитиме 1 + 2 + 3 + 4 + 5 = 15.

У перший рік експлуатації коефіцієнт співвідношення складе 5 / 15, сума нарахованої амортизації складе 86666,67 рубля (260 000 х 5 / 15).

У другій рік експлуатації коефіцієнт співвідношення 4 / 15, сума нарахованої амортизації 69333,33 рубля (260 000 х 5 / 15).

У третій рік експлуатації коефіцієнт співвідношення 3 / 15, сума нарахованої амортизації 52000 рублів (260 тисяч х 3 / 15).

У четвертий рік експлуатації коефіцієнт співвідношення 2 / 15, сума нарахованої амортизації 34666,67 рубля (260 000 х 2 / 15).

В останній, п'ятий рік експлуатації коефіцієнт співвідношення 1 / 15, сума нарахованої амортизації 17333,33 рубля (260 000 х 1 / 15).

Спосіб списання пропорційно обсягу продукції (робіт, послуг) виглядає таким чином:

Вартість автомобіля 65000 рублів, передбачуваний пробіг автомобіля 400000 км. У звітному періоді пробіг автомобіля становить 8000 км., Сума амортизації за цей період складе 1300 рублів (8000 км. Х (65000 рублів: 400000 км.)). Сума амортизації за весь період пробігу 65000 рублів (400000 км. Х 65000 рублів: 400000 км.).

Висновок

У цій роботі були розглянуті питання, що стосуються обліку та нарахування амортизації, методи амортизаційних відрахувань.

Для виробничої діяльності підприємствам необхідні основні засоби - засоби праці, що використовуються у виробництві продукції протягом тривалого часу (більше одного року), зберігають свою натуральну форму, переносять вартість на виготовлену продукцію частинами в міру зносу і здатні приносити організації дохід у майбутньому.

У процесі експлуатації основні засоби втрачають свої технічні властивості і якості, тобто зношуються. Знос основних засобів - часткова або повна втрата основними засобами споживчих властивостей і вартості як у процесі експлуатації, так і при їх бездіяльності. Розрізняють фізичний і моральний знос основних засобів.

Для своєчасної заміни засобів праці, без шкоди для підприємця, необхідно, щоб вартість вибувають основних засобів була повністю перенесена на готову продукцію. Для цього проводяться амортизаційні відрахування в амортизаційний фонд. Амортизація - процес поступового перенесення вартості основних засобів у міру зносу на вироблену продукцію, перетворюючи її в грошову форму і нагромадження фінансових ресурсів з метою подальшого відтворення основних засобів. За економічною сутністю амортизація - це грошове вираження частини вартості основних засобів, перенесених на знову створений продукт.

З 1 січня 2009 року значно змінився податковий облік основних засобів. Поправки, внесені Федеральним законом від 22.07.08 № 158-ФЗ, здебільшого стосуються нелінійного методу нарахування амортизації. Новий порядок застосування цього методу дозволяє істотно знизити податок на прибуток у перші роки використання об'єкта.

Як і раніше, глава 25 НК РФ передбачає два методи нарахування амортизації: лінійний і нелінійний.

Порядок застосування лінійного методу принципово не змінився (стаття 259.1.). Сума нарахованої за один місяць амортизації відносно об'єкта амортизується майна визначається як добуток його первісної (відновної) вартості і норми амортизації, певної для даного об'єкта.

Порядок застосування нелінійного методу був змінений. Головна відмінність полягає в тому, що податковий облік майна, що амортизується повинен вестися по групах, а не за об'єктами, крім того, реалізовано варіант підсумованого нарахування амортизації.

Перелік методів нарахування амортизації у бухгалтерському обліку відрізняється від методів податкового обліку. У бухгалтерському обліку використовуються наступні методи: лінійний, зменшуваного залишку; списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання; списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт).

При розгляді методів нарахування амортизації можна прийти до висновку, що найбільш оптимальними методами нарахування амортизації в умовах ринку є прискорені методи. Вони дозволяють в перші роки роботи списувати великі суми в рамках амортизаційних відрахувань, що дає можливість не тільки швидко відновлювати основні засоби, а й зменшити базу оподаткування і, отже, заощадити підприємству певну частину грошових коштів.

Додаток 1

Журнал господарських операцій за грудень 2009 року.