Активність плаценти при гестозах

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Федеральне агентство з освіти
Пензенський державний педагогічний університет
ім. В.Г. Бєлінського
Факультет
Природно-географічний

Кафедра

біохімії
Дипломна робота
АКТИВНІСТЬ ОСНОВНИХ карбоксипептидази
ПЛАЦЕНТИ при гестозах
ЛЕГКОЇ СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ
Студент __________________________________________ Козлова О.В. підпис
Керівник _____________________________________Петрушова О.П. підпис
До захисту допустити. Протокол № від «____» ___________200_г.
Зав. кафедрою _______________________________________ Генгін М.Т. підпис
Пенза, 2007 р .

ЗМІСТ
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 4
ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .6
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... .10
1.1. Етіологія, патогенез, клініка ОПГ-гестозів ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 10
1.2. Гормони фетоплацентарного комплексу при фізіологічній та патологічній вагітності ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... .... ... ... ... 12
1.3. Протеолітичні ферменти плаценти при фізіологічній та патологічній вагітності ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .... ... .. 16
1.4. Пептідгідролази плаценти ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... .. .... ... .20
1.4.1. Основні карбоксипептидази ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... .. ... ... ... .. 20
1.4.1.1. Карбоксипептидаза Н ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... 20
1.4.1.2 ФМСФ-інгібіруемая карбоксипептидаза .... ... ... ... ... ... ... ... ... ....... 22
1.5. Перекисне окислення ліпідів та антиоксидантна система в плацентарної тканини при гестозах легкого ступеня тяжкості ... ... ... ... .. ... ... ... 24
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ... ... ... .. ... .......... 27
2.1. Матеріали дослідження ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .28
2.1.1. Клінічні групи ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 28
2.2. Методи дослідження ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... .. ... .28
2.2.1. Методи визначення активності основних карбоксипептидази ... ... ... .. 28
2.2.2. Метод визначення активності каталази ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .29
2.3. Метод визначення активності церулоплазміну ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 30
2.2.4. Метод визначення рівня дієнових і тріенових кон'югатів ... ... ... 30
2.2.5.Метод визначення рівня гідроперекисів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .31
2.2.6. Статистична обробка результатів дослідження ... ... ... ... ... ... ... 31
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 33
3.1. Активність ВПП і ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази плацентарної тканини в нормі і при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 33
3.2. Дослідження активності антиоксидантної системи і показників перекисного окислення ліпідів у плацентарної тканини в нормі і при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... .35
ГЛАВА 4. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... 39
ВИСНОВКИ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 43
ЛІТЕРАТУРА ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 44

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
  АОА - антиоксидантна активність
АОС - антиоксидантна система
АП - амінопептідазу
АПМЯК - аминопропилмеркаптоянтарная кислота
ГПЯК - гуанідінопропілянтарная кислота
Гт-Рг - гонадотропін-релізинг гормон
ГЕМЯК - гуанидиноэтилмеркаптоянтарная кислота
КП - карбоксипептидаза
ККС - калікреїн-кінінова система
Кр - кортизол
КТРФ - кортикотропін-релізінг фактор
Лап - лейцинамінопептидаза
ЛГ - лютеїнізуючий гормон
НЕП - нейтральна ендопептидаз
ОЗУ - набряки, протеїнурія, гіпертензія
ОФБ - гострофазові білки
Пг - прогестерон
ПЛ - плацентарний лактоген
ПН - плацентарна недостатність
ПОЛ - перекисне окислення ліпідів
Прл - пролактин
ПХМБ - п-хлормеркурійбензоат
ПХМФС - п-хлормеркурийфенилсульфонат
РАС - ренін-ангіотензинова система
СДГ - сукцинатдегідрогеназа
СЕІ - синдром ендогенної інтоксикації
ТЩФ - термостабільна лужна фосфатаза
ФМСФ - фенілметілсульфонілфторід
ФПК - фетоплацентарний комплекс
ФПН - фетоплацентарна недостатність
ХАКТГ - хоріонічний адренокортикотропний гормон
ХГЛ - хоріонічний гонадотропін людини

ВСТУП
Незважаючи на численні дослідження, проблема ОПГ (набряк, протеїнурія, гіпертензія)-гестозів залишається актуальною. Серед причин материнської смертності 20-25% випадків припадає на частку пізнього гестозу, а перинатальна смертність при цьому захворюванні в 3-4 рази перевищує середню.
Висока частота гестозу, тяжкість його клінічних проявів, велика ймовірність несприятливого результату вагітності при цьому ускладненні для матері та плоду обумовлюють підвищений інтерес до дослідження патогенетичних механізмів даної патології. Зміни, що відбуваються в організмі жінки при гестозі, вивчені набагато краще, ніж їх причина. Їх основу складає спазм всіх кровоносних судин, зменшення обсягу циркулюючої крові, зміна згортання і плинності крові, порушення мікроциркуляції. Все це призводить до значного зниження кровопостачання тканин з розвитком у них дистрофічних змін до загибелі тканини. Органами, найбільш чутливими до нестачі кровопостачання, є нирки, печінка і головний мозок. Плацента, більшою частиною, що складається з судин, що зазнали характерні для гестозу зміни, не справляється зі своєю основною функцією забезпечення обміну киснем і живильними речовинами між матір'ю і плодом, що стає причиною формування фетоплацентарної недостатності, яка веде до хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плода і затримки його розвитку [40, 45, 53].
В умовах патології рівень пептидів фетоплацентарного комплексу (ФПК) істотно змінюється, при цьому вони втягуються в патогенез ОПГ-гестозу.
Зміна рівня біологічно активних пептидів у ФПК при фізіологічному і патологічному перебігу вагітності багато в чому визначається ферментами їх обміну, до яких, зокрема, відноситься карбоксипептидаза Н (ВПП). Цей фермент бере участь у процессингу, отже, становить інтерес вивчення його активності в плаценті в нормі і при ОПГ-гестозі. Нещодавно в лабораторії ПДПУ в головному мозку була відкрита фенілметілсульфонілфторід-інгібіруемая карбоксипептидаза (ФМСФ-КП), фізико-хімічні властивості, субстратна специфічність і тканинна локалізація, якої дозволяють припустити її участь у процессингу пептидів [11, 12, 13, 14].
У патогенезі ОПГ-гестозів одне з провідних місць займає посилення перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і білків клітинних мембран на фоні зниження антиоксидантної активності (АОА), зокрема пригніченням активності системи церулоплазмін-трансферин, які в нормі знешкоджують токсичні продукти метаболізму, які утворюються при ПОЛ [].
Відомо, що ВПП і ФМСФ-КП представлена ​​у всіх органах і тканинах як у розчинній, так і в мембранозв'язаних формах [дисс-34, 131, 148, 198, 265-ж]. Ймовірно, продукти перекисного окислення ліпідів і білків можуть впливати на активність даних ферментів у плацентарної тканини.
Таким чином, дослідження активності карбоксипептидази Н, фенілметілсульфонілфторід-інгібіруемой карбоксипептидази в плацентарної тканини при фізіологічному і патологічному перебігу вагітності може сприяти уточненню біологічної ролі цих ферментів у фетоплацентарному комплексі, а також з'ясування механізмів функціонування пептідергіческіх систем в нормі і при ускладненнях гестаційного процесу. Результати досліджень можуть бути використані при розробці методів корекції метаболічних порушень у фетоплацентарної системі.
У літературі мало приділяється уваги дослідженню патогенетичних механізмів при гестозах легкого ступеня тяжкості.
Метою цієї роботи було вивчення ролі основних карбоксипептидази (карбоксипептидази Н, фенілметілсульфонілфторід-інгібіруемой карбоксипептидази) у патогенезі ОПГ-гестозів легкого ступеня тяжкості, а також оцінити взаємозв'язки активності ферментів з антиоксидантною статусом і показниками перекисного окислення ліпідів у плаценті при даній патології.
При виконанні роботи були поставлені наступні завдання:
1. Вивчити активність основних карбоксипептидази (карбоксипептидази Н, фенілметілсульфонілфторід-інгібіруемой карбоксипептидази) в плацентарної тканини при фізіологічному перебігу вагітності.
2. Вивчити активність основних карбоксипептидази (карбоксипептидази Н, фенілметілсульфонілфторід-інгібіруемой карбоксипептидази) в плацентарної тканини при ОПГ-гестози легкого ступеня тяжкості.
3. Дослідити антиоксидантний статус - активність каталази і церулоплазміну - в плацентарної тканини при ОПГ-гестози легкого ступеня тяжкості.
4. Вивчити показники перекисного окислення ліпідів - рівня дієнових і тріенових кон'югатів, гідроперекисів ліпідів у плацентарної тканини при ОПГ-гестози легкого ступеня тяжкості.
5. Дослідити кореляційні взаємозв'язки між активністю ферментів у плацентарної тканини в нормі і при патології.
6. Дослідити кореляційні взаємозв'язки активності основних карбоксипептидази з показниками перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного статусу в плацентарної тканини.
Наукова новизна і практична цінність роботи. Вивчено активність основних карбоксипептидази (карбоксипептидази Н, фенілметілсульфонілфторід-інгібіруемой карбоксипептидази) в плацентарної тканини при ОПГ-гестози легкого ступеня тяжкості. Встановлено кореляційні взаємозв'язки між активністю ферментів в нормі і при патології, а також виявлено кореляційні взаємозв'язки між активністю карбоксипептидази та показниками антиоксидантного статусу та перекисного окислення ліпідів плаценти.
Отримані результати становлять інтерес для розуміння ролі карбоксипептидази плаценти в нормі, а також при ОПГ-гестози легкого ступеня тяжкості і можуть бути використані для розробки ефективних методів профілактики і корекції порушень метаболізму в фетоплацентарної системи в умовах патології.
Апробація роботи. Матеріали даної роботи представлені на науково-практичній конференції студентів ПДПУ.

Глава 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Етіологія, патогенез та клініка ОПГ-гестозу
ОПГ-гестоз - це ускладнення вагітності, при якому відбувається розлад функції життєво важливих органів, особливо судинної системи й кровотока. Під терміном гестози вагітності розуміються всі патологічні стан, які виникають тільки під час вагітності, призводять до ускладнень вагітності і з боку матері і з боку плоду, найчастіше припиняються після вагітності (лише іноді переходять в екстрагенітальну патологію). ОПГ-гестоз - не самостійне захворювання - це клінічний прояв нездатності адаптаційних механізмів материнського організму адекватно забезпечувати потреби плода. Ця нездатність у різного ступеня вираженості перфузійному-дифузійної недостатності в системі мати-плацента-плід.
До теперішнього часу причина гестозів достовірно не встановлена. Серед причин пізніх гестозів, особливо важких форм, провідне місце належить екстрагенітальної патології, аутоіммунних порушень, ендокринних захворювань, психологічної дезадаптації жінки і іншим. Предрасполагающее значення можуть мати вроджена та набута недостатність системи нейроендокринної регуляції пристосувальних реакцій (гіпоксія, інфекції, інтоксикації, гіпотрофія в антенатальному періоді, спадкові фактори і т.д.); захворювання серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба, ревматичні пороки серця), порушення діяльності залоз внутрішньої секреції (діабет, гіпертиреоз); нирок (нефрит, пієлонефрит); патологія гепатобіліарної системи (гепатит, холецистит), порушення обміну речовин (ожиріння); виражені стресові ситуації; інтоксикації (паління та ін); алергічні та імунологічні реакції.
Існує декілька теорій виникнення гестозів: иммуногенетическая, гормональна, ниркова інтоксикації і пошкодження ендотелію, гемодинамічна, плацентарна (морфологічні зміни в плаценті та порушення продукції гормонів), психогенна, неврологічна, спадкова та інші. Більшість дослідників схиляються до думки про поліетіологічность виникнення ОПГ-гестозів.
Пізній гестоз класифікують за клінічними ознаками на 4 форми: водянку, нефропатію (легкий, середньотяжкий, тяжкий), прееклампсію і еклампсію [22, 30, 31, 40, 41, 44, 50]. Різні форми гестозу розглядають як етапи єдиного патологічного процесу. Крім того, виділяють чисті і поєднані (на тлі екстрагенітальних захворювань) форми даної патології, а також моносімптомние (набряки, гіпертонія вагітних) і полісімптомние (нефропатія вагітних, прееклампсія, еклампсія) [30, 31, 40, 41, 44, 50].
У зарубіжній класифікації розрізняють гіпертензію вагітних, прееклампсію і еклампсію вагітних [41,46]. Пізній гестоз проявляється тріадою основних симптомів: набряки, протеїнурія, гіпертензія.
Патологічний процес при гестозі починається з вазоспазму, який веде до порушення мікроциркуляції і гіпоперфузії з розвитком дистрофічних змін у життєво важливих органах. В організмі вагітної жінки відбуваються генералізований спазм судин, порушення проникності капілярів, вихід рідини і білків у тканини, зниження онкотичного тиску та об'єму циркулюючої плазми, що призводить до розвитку набряків, протеїнурії і гіпертензії [30, 31, 40, 41, 44, 49, 50].
Порушення мікроциркуляції в судинах матково-плацентарного кровотоку веде до надлишкового відкладення фібриноїду, яке призводить до формування хронічної фетоплацентарної недостатності. При цьому відзначається порушення всіх функцій плаценти, що приводить до гіпоксії, внутрішньоутробної затримки розвитку плода, патології навколоплідних вод, зниження продукції плацентарного лактогену, естріолу, хоріонічного гонадотропіну та інших гормонів.
Таким чином, при пізньому гестозі відбуваються виражені зміни в плаценті, що сприяє порушенню різних функцій плаценти, в тому числі гормональної і ферментативної.

1.2. Гормони фетоплацентарного комплексу при фізіологічній та патологічній вагітності
У взаємовідносинах між організмами матері та плоду плацента виконує роль залози внутрішньої секреції. У ній відбуваються процеси синтезу, секреції та перетворення ряду гормонів білкової і стероїдної структури. Місцем продукції плацентарних гормонів є синцитій - і цитотрофобласт, а також децидуальна тканину.
З числа гормонів білкової природи в плаценті виявлені тиреотропін, адренокортикотропний гормон (АКТГ), меланостимулюючого гормон, релаксин, лютеїнізуючий рилізинг-гормон, соматостатин. Плацента синтезує хоріонічний гонадотропін, плацентарний лактоген і пролактин, а також імунореактивної β-ендорфін, α-меланоцітстімулірующій гормон і пропіомелакортін. З гормонів стероїдної природи синтезуються гестагени і естрогени.
Фізіологічна роль ряду гормонів плаценти ще не вивчена цілком, однак рівень їх значно вище в тканинах трофобласта, ніж в децидуальної тканини. Щодо соматостатину плаценти відомо, що він ідентичний таким інших тканин і схожий з ним за структурою. Надаючи локальний вплив на трофобласт, регулює секрецію плацентарного лактогену.
Велике значення у розвитку вагітності і нормальних взаємин в системі мати - плід має плацентарний лактоген (ПЛ), що синтезується в клітинах трофобласту. Він володіє активністю пролактину та імунологічними властивостями гормону росту, надає лактогенний і лютеотропний ефект, підтримуючи стероїдогенез в жовтому тілі яєчника в І триместрі вагітності, регулює вуглеводний і ліпідний обміни, посилює синтезу білка в організмі плода, від чого певною мірою залежить маса плоду. Вплив на процеси метаболізму плоду і організму матері пов'язано також з посиленням затримки азоту, зростанням вмісту жирних кислот, збільшенням толерантності до гіпоглікемічного дії інсуліну.
Концентрація ПЛ прогресивно зростає в міру розвитку вагітності, досягаючи максимуму в 35-36 тижнів. До моменту пологів настає помірне зниження рівня ПЛ, що відбиває початок регресивних змін в плаценті. У навколоплідних водах рівень ПЛ у 8 - 10 разів нижче, ніж у крові матері. Відзначено пряма залежність між рівнем ПЛ у крові матері та амніотичній рідини, між змістом гормону в крові і масою плоду і плаценти. Це послужило підставою для оцінки стану плаценти і плода за рівнем ПЛ у крові та в навколоплідних водах (ПЛкр / ПЛВ). [56]
Ставлення ПЛ у крові до ПЛ у водах від 9:1 до 14:1 відзначається при помірній перфузії плаценти. Значення його нижче 9:1 вказує на зміни функції плаценти. Про помірної фетоплацентарної недостатності свідчить зменшення співвідношення ПЛкр / ПЛВ до 6:1, про важку - нижче 6:1.
Для розвитку вагітності важливий хоріонічний гонадотропін (ХГ), що є продуктом синцитіотрофобласту. У ранні терміни вагітності ХГ стимулює стероїдогенез в жовтому тілі яєчника, у другій половині - синтез естрогену в плаценті, беручи участь у ароматизації андрогенів, підсилює стероїдогенез в корі надниркових залоз плода, а також гальмує скорочувальну активність міометрія, бере участь в механізмах диференціювання статі плоду.
В кінці вагітності і при деяких її ускладненнях в крові виявляються особливі форми субодиниць ХГ - так звані вільні субодиниці α-ХГ і β-ХГ. Вони є попередниками зрілих форм молекули ХГ, і їх появу пов'язують зі старінням плаценти, ендокринопатія і трофобластичний пухлинами. ХГ, як і ПЛ, транспортується переважно в кров матері. У крові плоду його рівень у 10 - 20 разів нижче, ніж у крові вагітної.
У крові вагітних жінок ХГ знаходять відразу після імплантації плодового яйця. З прогресуванням вагітності рівень його в крові підвищується, подвоюючись в кожні 1,7 - 2,2 дня протягом 30 днів. До 8 - 10-му тижні відзначається максимальна концентрація його в крові, яка варіює в межах 60 - 100 МО / мл. У ІІ триместрі зміст ХГ в крові постійно на невисокому рівні (10 МО / мл), у ІІІ триместрі дещо зростає. Виділення ХГ з сечею починається з 2-го тижня вагітності і досягає найвищого рівня в 10-12 тижнів. Далі відбувається поступове зниження кількості ХГ в сечі.
Зниження вироблення ХГЧ в плаценті спостерігається при тривалому перебігу пізнього гестозу, істинному переношуванні вагітності,
Зростання вмісту в материнській сироватці ХГЛ відзначено при недовготривалим пізньому гестозі, ізосерологічної конфлікті, цукровому діабеті, гострої плацентарної недостатності, хромосомної патології плоду.
В останні роки встановлено, що тканина хоріона і децидуальної оболонка продукують пролактин. Про це свідчить високий (у 10 - 100 раз велике, ніж у крові) вміст цього гормону в навколоплідних водах. Під час вагітності, крім плаценти, пролактин синтезується гіпофізом матері та плоду, тому в крові матері циркулює одночасно пролактин і плацентарного, і гіпофізарного походження.
Фізіологічна роль пролактину визначається його структурним подібністю з ПЛ. Він відіграє певну роль у продукції легеневого сурфактанту та фетоплацентарної осморегуляції. Зміст пролактину в сироватці крові матері прогресивно зростає в процесі вагітності, особливо в 18 - 20 тижнів і перед пологами.
З стероїдних гормонів плацентарний походження має прогестерон (Пг). Він бере участь в імплантації плодового яйця, пригнічує скоротливу діяльність міометрію і підтримує тонус істміко-цервікального відділу, стимулює зростання матки при вагітності і бере участь в стероїдогенезу, надає імунодепресивну дію.
Прогестерон синтезується в синцитіотрофобласти вже в ранні терміни вагітності. Концентрація гормону прогресивно зростає в міру розвитку вагітності.
Зниження рівня Пг вказує на наявність плацентарної недостатності, внутрішньоутробної затримки розвитку плода, хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плоду, при переношуванні вагітності, анемії [2,3]. Збільшення рівня гормону спостерігається при нирковій недостатності (порушення його виведення).
До стероїдних гормонів плаценти відносяться естрогени (естрадіол, естрон і естріол). Вони впливають на обмінні процеси і зростання матки, викликаючи гіперплазію та гіпертрофію ендометрія та міометрія, беруть активну участь у розвитку родового акту. Місцем вироблення естрогенів є сінціотрофобласт. Продукція їх знаходиться в прямій залежності від стану матково-плацентарного кровообігу та наявності попередників, що виробляються в організмі матері та плоду. Естрогени по праву належать до гормонів фетоплацентарного комплексу. На початку вагітності, коли маса трофобласта невелика, продукція стероїдів в ньому недостатня, основна кількість естрогенів виробляється в наднирниках матері і жовтому тілі яєчника. У 12-15 тиж продукція естрогенів різко зростає, а серед фракцій починає превалювати естріол. Пізніше 20 тижнів вагітності освіта естрогенів здійснюється переважно в плаценті при активній участі плоду.
Зниження вмісту естрогенів в крові вагітної може спостерігатися при анемії, хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плода, внутрішньоутробної затримки розвитку плода, переношуванні вагітності, що пояснюється недостатньою секрецією їх попередників у наднирниках плоду, а також порушенням процесів синтезу Е3 в тканини плаценти; при первинному ураженні плацентарної тканини внаслідок інфарктів та інших судинних порушень; при порушенні елімінувальних функції печінки і нирок вагітної [2,3,4,28].
Таким чином, гормонопродуцирующего функція плаценти визначає фізіологічні процеси в системі мати-плацента-плід. Однак крім участі у розвитку та підтримці вагітності плацентарні гормони можуть бути залучені в патогенез порушень стану фетоплацентарного комплексу при гестаційних ускладнення, в тому числі при гестозах.

1.3. Протеолітичні ферменти фетоплацентарного комплексу при фізіологічній і ускладненій вагітності
Різноманітні функції в плацентарної тканини виконують пептідгідролази. Певну роль у розвитку вагітності, особливо в ранні терміни, в період імплантації плодового яйця, грають катепсини, активність яких прогресивно знижується в процесі розвитку вагітності, особливо при переношуванні. Так, виявлено, що активність катепсину L в плаценті I триместру вагітності вище, ніж у плаценті, отриманої після термінових пологів. Ймовірно, ця протеаза бере участь в процесах інвазії трофобласта.
У підтримку гомеостазу під час вагітності залучені різні амінопептидази. У плацентарном цито-і синцитіотрофобласти виявлена ​​амінопептідазу А (АП А, ангіотензіназа). Фермент здійснює перетворення ангіотензину II в ангіотензин III [11,16]. У міру розвитку вагітності в сироватці крові матері спостерігається підвищення активності АП А [11,16]. Передбачається участь ангіотензінази в зниженні прессорного відповіді судин на ангіотензин II при гестаційному процесі [11,16]. При прееклампсії виявлено зниження активності АП А в сироватці крові вагітної. При моделюванні гіпертонії у щурів виявлено підвищення активності ангіотензінази в плаценті, що, ймовірно, пов'язано із залученням ферменту у відповідь на дистрес плода при гипертензионном синдромі.
При пізньому гестозі спостерігається збільшення систоло-діастолічного відношення (S / D) в маткових артеріях і артеріях пуповини. При цьому відзначено негативна кореляція між S / D і активністю лап та АП А.
Важливу роль у підтримці та розвитку вагітності грає цістінамінопептідаза (ЦАП), найбільша активність якої виявлена ​​в лізосомальної фракції плацентарної тканини []. Передбачається її участь у деградації ангіотензину II, завдяки чому ЦАП може залучатися до підтримання кров'яного тиску у матері на нормальному рівні протягом вагітності. Зниження активності ЦАП в плазмі крові у матері відзначено при прееклампсії; підвищення - при багатоплідній вагітності.
Крім вищевказаних ферментів в плаценті виявлена ​​амінопептідазу М (АП М), яка гідролізує ангіотензин II, окситоцин, енкефаліни, β-ендорфін, короткі енкефалінсодержащіе пептиди [з реф50]. Передбачається участь АП М в ембріональному зростанні.
У регуляцію імунних процесів під час вагітності залучена плацентарна амінопептідазу N (АП N). Вона бере участь у деградації імуномодулюючих пептидів. Крім того, АП N гідролізує енкефаліни, соматостатин, нейрокинин А, а також лиз-брадикінін, ангіотензин III.
Таким чином, більшість амінопептідазу бере участь в обміні вазоактивних пептидів. Ймовірно, ці ферменти перешкоджають звуження плацентарних судин і залучаються до перерозподіл фето-плацентарного кровоплину при гестаційних ускладненнях.
У мікроворсинки плацентарного синцитіотрофобласту у великій кількості міститься ангиотензинпревращающий фермент - компонент ренін-ангіотензинової системи (РАС) [11,12,13]. Фермент каталізує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, бере участь у деградації брадикініну, речовини Р []. Активність АПФ у сироватці крові матері нижче, ніж у плазмі крові вени пуповини, але вище, ніж у плазмі крові артерії пуповини []. Показано, що в нормі вміст ферменту в плазмі крові вагітних постійно наростає до III триместру []. У вагітних, з розвиненої згодом прееклампсією, вміст АПФ в плазмі крові у II триместрі виявилося значно нижче норми. У той же час у вагітних з хронічною артеріальною гіпертензією зміст АПФ було значно вище норми у всі терміни вагітності []. При прееклампсії в плаценті виявлено збільшення активності АПФ [].
Нещодавно в мікроворсинки плаценти людини виявлена ​​карбоксипептидаза N (кініназа I, КПN) [РЕФ26, 40]. Фермент, будучи компонентом калікреїн-кінінової системи (ККС), головним чином залучений у фізіологічний контроль за фетоплацентарної циркуляцією []. Бере участь у деградації брадикініну в плаценті та сироватці крові, у зв'язку з цим КПN, ймовірно, робить внесок у градієнт брадикініну між вагітною і плодом []. Виявлено, що рівні брадикініну в артеріальній і венозній крові судин пуповини нижче, ніж у крові матері [].
При легких формах пізніх гестозів відзначена активація ККС, однак, при прогресуванні даної патології настає виснаження регулюючих систем [19]. Виявлена ​​позитивна кореляція між S / D співвідношенням і активністю КПN [19].
У плацентарном трофобласті виявлена ​​також нейтральна ендопептидаз 24.11 (НЕП). Експресується цитотрофобласт, синцитіотрофобласти і клітинами строми хоріона. Передбачається, що НЕП 24.11 має відношення до обміну речовин між матір'ю і плодом. Фермент бере участь у деградації брадикініну, окситоцину, речовини Р, нейротензин. Вказується також на можливе залучення нейтральній ендопептидаз в деградацію ХГЛ. При імуногістохімічних методах дослідження засвідчили збільшення вираження плацентарної НЕП 24.11 при прееклампсії, що дозволяє припустити залучення ферменту в патофізіологічні зміни при даному гестаційному ускладнення. Ймовірно, це пов'язано з участю ферменту в регуляції місцевих концентрацій біологічно активних пептидів у фетоплацентарному комплексі [9].
Таким чином, при гестаційних ускладненнях відзначаються зміни у функціонуванні ферментних систем плаценти, в тому числі тих, які беруть участь в освіті та інактивації регуляторних пептидів [11, 12, 13,16]. Останні, у свою чергу, можуть бути залучені в порушення численних адаптаційних реакцій. Тому дуже важливим видається дослідження активності ферментів обміну нейропептидів при патологіях вагітності.

1.4. Пептідгідролази плаценти
1.4.1 Основні карбоксипептидази
Основні карбоксипептидази - пептідгідролази, відщеплюють залишки основних амінокислот (аргініну і лізину) з С-кінця пептидів. Їм належить важлива роль в регуляції рівня біологічно активних пептидів в організмі [11,12] при різних фізіологічних і патологічних процесах [11,12].
1.4.1.1. Карбоксипептидаза H
Карбоксипептидаза Н (карбоксипептидаза Е, енкефалінконвертаза, КФ 3.4.17.10) - вперше виділена і очищена в 1982 році фрикером і Снайдером з хромафінних гранул надниркових залоз бика, як фермент, який утворює енкефаліни з їх попередників [63]. КПH - одноланцюговий глікопротеїн, екзопептидаза секреторних везикул. Фермент представлений у всіх органах і тканинах як у розчинній, так і в мембранозв'язаних формах. Синтезується у вигляді неактивного зимогена з Mr 75000, який перетворюється на активну форму під дією ферментів тріпсіноподобних в ході дозрівання секреторних везикул.
ВПП - тіол-залежний цинк-металоферментів. pH оптимум відповідає pH всередині секреторних гранул - 5,5-6,0. Активаторами ферменту є іони Со 2 +, Ni 2 +, інгібіторами - Сd 2 +, Cu 2 +, хелатуючим агенти: ЕДТА, о-фенантролін; реагенти на сульфгідрильні групи: ПХМФС, ПХМБ, N-етілмалеімід; органічні кислоти, що містять аміно- або гуаніновий групу: ГЕМЯК, ГПЯК, АПМЯК, АПЯГ, МГТК. Найбільш ефективними інгібіторами є ГЕМЯК і ГПЯК з К i 8,8 і 7,5 нМ відповідно.
Висока активність ферменту виявлено в мозку, гіпофізі, хромафінної гранулах надниркових залоз, ендокринних клітинах підшлункової залози, плаценті [20]. Плацентарна ВПП локалізована в зовнішніх ворсинках трофобласта, утероплацентарних васкулярних ендотеліальних клітинах, ворсинках хоріону, амниотических ендотеліальних клітинах, гладких м'язових клітинах пупкових судин (вени і артерій) [20]. Асоційовані зі структурними елементами ЕПР (в гладеньких м'язових клітинах судин пуповини), комплексу Гольджі і секреторними везикулами, де протікає процесинг попередників різних біологічно активних пептидів. Фермент виявлений у секреторних везикулах, що містять енкефаліни, атріальний натрійуретичний фактор [78,80], глюкагон [77, 81], інсулін, АКТГ, пролактин [65], речовина P, вазопресин і окситоцин і інші регуляторні пептиди.
Плацента, будучи ендокринним органом, продукує білкові гормони, які, беруть участь у формуванні та підтримці гомеостазу матері та плоду. Крім того, пептиди залучаються до патогенез гестаційних ускладнень. Тому вивчення активності карбоксипептидази Н в плацентарної тканини ОПГ-гестозах представляє актуальність.
1.4.1.2. ФМФС-інгібіруемая карбоксипептидаза
У 1995 р . Генгін, Вернигора і співавт. виявили в розчинній фракції сірої речовини головного мозку котів основну КП [], активність якої повністю пригнічується ФМСФ [42]. Пізніше фермент був виявлений у всіх відділах мозку і практично у всіх тканинах і органах щурів.
За результатами гель-фільтрації даний фермент має Мr 100000 - 110000. pH оптимум - 6,0-6,5. Активність ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази повністю пригнічується інгібітором серинових протеїназ - ФМСФ і реагентом на сульфгідрильні групи - ПХМБ, приблизно на 40% фермент ингибировал іодацетамідом. Фермент майже в 2 рази активувався 50 мМ NaCl, дещо слабше - NaBr, KCl і KJ.
За даними тонкошарової хроматографії було виявлено, що частково очищений фермент відщеплює аргінін від лей 5-енкефалінів-арг 6 і данс-фен-лей-арг з утворенням лей 5-енкефалінів і данс-фен-лей відповідно. Більш глибокого гідролізу субстратів не спостерігалося. Фермент також не розщеплював субстрат кПa - карбобензоксі-гли-лей [42, 47]. Таким чином, за субстратної специфічності ФМСФ-інгібіруемая карбоксипептидаза схожа з ЛКПB. Разом з тим фізико-хімічні властивості ферменту (інгібування ФМСФ, нечутливість до ЕДТА, ГЕМЯК і іонів Co 2 +) відрізняють його від ЛКПB. Інгібування ферменту ФМСФ дозволяє припустити, що він є серинових карбоксипептидази. У тканинах ссавців виявлені дві серинові карбоксипептидази - ЛКПА (КФ 3.4.16.1, катепсин A, лізосомальних карбоксипептидаза L) і карбоксипептидаза C (КФ 3.4.12.4, ангіотензіназа C, пролілкарбоксіпептідаза). Але ФМСФ-інгібіруемая карбоксипептидаза відрізняться від карбоксипептидази C за молекулярною масою і субстратної специфічності.
У той же час, ФМСФ-інгібіруемая карбоксипептидаза має схожі з ЛКПA молекулярну масу, оптимум pH, інгібіторний профіль, але відрізняється від останньої за субстратної специфічності і тканинної локалізації.
Звертає на себе увагу той факт, що спорідненість виявленого ферменту до данс-фен-лей-арг (До m гідролізу - 48 мкМ), вище, ніж спорідненість ВПП (До m гідролізу - 96 мкМ). Це дозволяє припустити, що енкефалінів-лей 5-арг 6 може бути кращим субстратом для ФМСФ-інгібіруемой КП, ніж для ВПП. ФМСФ-КП виявляє істотну активність при значеннях рН, відповідних такому всередині секреторних везикул. Таким чином, можливо, що виявлений фермент залучається до процесинг нейропептидів. У зв'язку з цим становить інтерес вивчення активності ФМСФ-інгібіруемой КП в плацентарної тканини в нормі і при патології.
1.5 Перекисне окислення ліпідів та антиоксидантна система фетоплацентарного комплексу при фізіологічній вагітності та ОПГ-гестозах
При фізіологічній вагітності швидкість ініційованого окиснення ліпідів підвищується приблизно в 3 рази, немає істотної різниці між цими показниками в терміни 3-6 і 8-12 тижнів вагітності. Під час вагітності у зв'язку зі зростанням основного обміну і збільшенням споживання кисню в крові відбувається ряд значних біохімічних змін: підвищується концентрація нейтрального жиру, холестерину і ліпідів. Поряд з цим збільшується активність фосфоліпази А 2. У результаті її дії в крові збільшується концентрація ненасичених жирних кислот, які є безпосереднім субстратом для перекисного окислення. Концентрація гідроперекисів ліпідів при фізіологічній вагітності зростає приблизно в 4,2 рази (в 3-6 тижні) і в 4,5 рази (у 8-12 тижнів).
Порушення мікроциркуляції при ОПГ-гестозах викликає суттєві зміни метаболізму. У клітинах відбувається активація перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і фосфоліпаз з утворенням токсичних радикалів: у крові підвищуються продукти пероксидації (гідропероксиду в 3-4 рази, МДА - в 1,5-2 рази відповідно ступеня тяжкості) і концентрація фосфоліпази А2 в 1, 2-1,5 рази. Освіта токсичних радикалів, а також дефіцит ПНЖК порушують бар'єрну і матричну функції клітинних мембран. Про це свідчить підвищення параметра впорядкованості ліпідного бішару мембрани (мікров'язкості мембран) з 0,685 +0,011 отн. од. при легкому ступені захворювання до 0,714 +0,002 отн. од. при еклампсії (при нормі 0,673 +0,001 отн. од.). Одночасно з цим відзначено виражене зменшення гідрофобності мембран в 1,3-2,1 разів, відповідно тяжкості захворювання, а, отже, збільшення гідрофіліі ліпідного бішару, і як наслідок - його підвищену проникність. Порушення бар'єрної функції ліпідного бішару мембран пов'язане зі зміною функціонування каналів для іонів, в першу чергу Са + +, а також - Na +, Ka +, Mg + +. Масивний вхід Са + + в клітину призводить до незворотних змін у ній, зокрема до енергетичного голоду та її загибелі, з одного боку, а з іншого - додатково до м'язової контрактури і вазоспазму.
Пошкоджуюча дію вільних радикалів і перекисних сполук на клітини органів і тканин різко обмежується або зовсім попереджається складної багатокомпонентної антиоксидантною системою, в якій розрізняють ферментативні (оксідоредуктазние ферменти і антіперекісние ферменти) і неферментативного (низькомолекулярні тіоли, аскорбінова кислота, токоферол, вітаміни А, К, Р , убіхінон і ін) ланки. Мабуть, захист структурних біологічних мембран здійснюється переважно ліпідними біоантіоксідантамі. В даний час все більше число дослідників вважають, що гестози виникають внаслідок порушення антиокислювального рівноваги [Воскресенський О. М. Біофізичні і фізико-хімічні дослідження в вітамінології / / М. 1981. 69с.; Грищенко В. І. Сучасні методи діагностики та лікування пізнього токсикозу вагітних. / / М., Медицина. 1977.186с.; Грищенко В. І., Лупояд В. С., Лікування внутрішньоутробної гіпоксії плода / / Клінічна фармація .- 2003 .- Т.7 .- № 3. С. 37-39. ], Яке в нормі підтримується вітаміном Е (внутрішньоклітинний і циркулює в крові), глутатіон-пероксидазою, постійної або індукованої супероксиддисмутазою і каталазою, а також внутрішньоклітинним і позаклітинним церулоплазміном.
Активність антиоксидантного ферменту глутатіонпероксидази в еритроцитах істотно не змінена як при фізіологічній вагітності, так і при ризику невиношування в обох критичних терміни. Активність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази в ранніх термінах вагітності підвищується значно. Одночасно рівень -токоферолу і ретинолу знижується в плазмі і підвищується в плацентарної тканини. Був виявлений зв'язок між гіпертензією вагітних і зниженням концентрації вітаміну Е в плазмі крові [Cerelati L., Massei M. / / Acta vitamin. (Milano). 1950. Vol.197 .- P.202-211. ].
Важливими ферментами АОС є каталаза і церулоплазмін. Церулоплазмін - Медьсодержащих оксидаза, відноситься до альфа-2-глобулінової фракції плазми крові людини. Основні з відомих біологічних властивостей цього білка - участь у транспорті міді, реакціях гострої фази запалення і стресу, нейроендокринна регулювання, підтримка кровотворення. Особливий інтерес викликають також антиоксидантні, иммунорегулирующим, радіопротектівние властивості. Завдяки своїй високій ферроксідазной активності ЦП запобігає неферментативне реакції, що дають початок вільним радикалам і подальшому розвитку ПОЛ. При фізіологічних умовах ЦП крові інгібує ПОЛ на 50%. Придушення ПОЛ досягається за рахунок перехоплення та інактивації супероксидного іон-радикалу О2, іншими словами, він виступає як позаклітинна супероксиддисмутаза. Церулоплазмін може виступати як регулятор функції NО-синтетази в ендотеліальних клітинах судин, контролюючи судинний тонус [11Bianchini A., Musci G. and Galabrese L. Inhibition of endothelial nitric-oxide synthase by ceruloplasmin. J Biol Chem 1999; 274:20265-20270.].
Виявлено збільшення концентрації ЦП у вагітних у порівнянні з їх значеннями у невагітних, що є характерним для фізіологічно протікає гестаційного процесу [17 Бурмістров С.О., Опаріна Т.І., Прокопенко В.М., Арутюнян А.В. Показники процесу деградації білків і антиокислювальної системи при нормальній вагітності. Акушерство і гінекологія 2001; 6: 12-16). . Мабуть, даний факт пояснюється активацією системи ПОЛ при вагітності, що приводить в свою чергу до активації антиоксидантної системи захисту організму. Крім того виявлено достовірне зниження активності ЦП при гестозах і ФПН, що ймовірно, може бути пояснено виснаженням антиоксидантної системи захисту організму в умовах її напруженого функціонування, викликаного розвитком зазначених важких ускладнень вагітності. [15,16 Guhrer Orhan H., Ozgunes H., Beksac MS Correlation between plasma malondialdehyde and ceruloplasmin activity values ​​in diveclamptic divgnancies. Clin Biochim 2000; 34:505-506. ; Vitoraros N., Salamalekis E., Dalamaga N., Kassanos D., Greatsas G. Defective antioxidants mechanisms via changes in serum ceruloplasmin and total iron binding capacity of serum in women with div-eclampsia. Eur J Obstet Gynecol 1999; 84:63-67.;. (Автори: Т. А. Крайнєва 1, Ю. В. Морозова 2, Л. М. Єфремова 1, Л. А. Шерер 1, Т. С. Качаліна 2 ДОСЛІДЖЕННЯ СПЕЦИФІЧНОЇ оксидазного Активність сироваткового Церулоплазмін У ВАГІТНИХ ЖІНОК - Випуск Том 51, Випуск 6-нижегородський медичний журнал)]. Передбачається що при гестозах активність ЦП є відображенням загального стану антиоксидантної ситеми захисту організму, тому цей параметр може бути використаний в якості одного з діагностичних критеріїв для оцінки ступеня тяжкості гестозу.
Каталаза - фермент класу оксидоредуктаз, каталізує розкладання перекису водню на воду та молекулярний кисень. При низькій концентрації перекису каталаза проявляє також Пероксидазну активність, окислюючи нижчі спирти, поліфеноли. Біологічна функція каталази і зводиться до захисту клітинних мембран від пероксиду водню, що утворюється у великих кількостях при перекисном окисленні ліпідів (ПОЛ). У контрольній групі вагітних відзначалося збільшення активності каталази у всіх трьох триместрах вагітності. У вагітних з гестозом третього ступеня по триместрах активність каталази достовірно знижується. У 1-му триместрі вагітності рівень каталази становив 9,15  0,21 x10 -4 нмоль / хв  мг; в 2-му триместрі вагітності 8,77  0,23 x10 -4 нмоль / хв  мг; в 3-му триместрі вагітності 8,30  0,17 x10 -4 нмоль / хв  мг. При гестозі другого ступеня також були виявлені достовірні відмінності в порівнянні з контролем: 1-ий триместр вагітності - 10,00  0,17 x10 -4 нмоль / хв  мг; другий триместр вагітності 9,87  0,13 x10 -4 нмоль / хв  мг, 3-й триместр вагітності - 9,69  0,16 x10 -4 нмоль / хв  мг. При гестозі першого ступеня в 1-му триместрі активність склала 11,4  0,14 x10 -4 нмоль / хв  мг; в 2-му триместрі - 10,8  0,12 x10 -4 нмоль / хв  мг; в 3 - ем триместрі - 10,2  0,15 x10 -4 нмоль / хв  мг. При порівнянні форм гестозу 3-го ступеня в 3-му триместрі з ускладненнями в (7,6  0,18 x10 -4 нмоль / хв  мг) і без ускладнень (8,3  0,17 x10 -4 нмоль / хв  мг ) нами було показано, що активність каталази залежить не тільки від ступеня гестозу, але також від наявності чи відсутності супутньої патології. Наші дослідження показали, що в цілому при фізіологічно протікає вагітності із збільшенням гестаційного терміну від першого до третього триместру метаболічна активність плацентарних макрофагів характеризується: підвищенням NO-секреторної активності на 83,6% (p <0,001); падінням активності супероксиддисмутази і каталази на 64, 3% (p <0,001) і 49,4% (p <0,05), відповідно, і падінням ферментативної генерації перекису водню (табл. 1).
Також, в III триместрі виявлено зниження вмісту ксантину, гіпоксантину і сечової кислоти на 33%, 18,2% і 28,4% (p <0,05), відповідно, достовірне зниження активності аргінази на 26,9% (p <0 , 05) та змісту спермідину і агматіна на 46% і 51% (p <0,05), відповідно, зростання активності СОД у 10,5 разів (p <0,01), глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази на 52,7% і 117 , 6% (p <0,01), відповідно (табл. 2, 3). (ШЕСТОПАЛОВ ОЛЕКСАНДР В'ЯЧЕСЛАВОВИЧ метаболічної активності Плацентарна Макрофаги і молекулярних механізмів формування ПЛАЦЕНТИ ПРИ різні варіанти перебігу ВАГІТНОСТІ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук)
1. Активність СОД у сироватці крові у II-III триместрах неускладненої вагітності вище 5,1 Од / мл дозволяє прогнозувати розвиток гестозу у 68,2% випадків [Бандік В. П., Чернокульскій С.Т, Яроцький М. Є., Венцковский Б. М. Ультраструктурні особливості мікросудинного русла термінальних ворсин хоріона і плацентарний бар'єр при пізніх токсикозах вагітності / / ПАГ .- 1994 .- № 2 .- С. 60-61.].

Глава 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали дослідження
Активність ферментів визначали в плацентарної тканини, отриманої відразу після пологів при дотриманні холодового режиму. Тканини зважували, навішування гомогенізували в скляному гомогенизаторе з тефлоновим товкачиком. Для визначення активності ВПП, ФМСФ-КП при гомогенізірованіі використовували 10 мМ натрій-ацетатний буфер (рН 5,6), що містить 50 мМ NaCl, у співвідношенні 1:50 (вага: об'єм), каталази -, у співвідношенні 1:5, церулоплазміну -, у співвідношенні 1:5. У роботі використовували реактиви: ацетат натрію («MERCK», Німеччина), ФМСФ («Serva», США), ГЕМЯК (люб'язно надана доктором О. Л. Варламовим), субстрати - данс-фен-ала-арг, данс-фен- лей-арг, синтезовані к.х.н. В.Н. Каліхевічем. Всі інші реактиви були вітчизняного виробництва з кваліфікацією «хч» і «ОСЧ».
2.1.1. Клінічні групи
Було обстежено 19 зразків плацентарної тканини жінок у віці від 20 до 35 років. Породіллі були розділені на 2 клінічні групи. У І групу (контрольну) увійшли жінки з фізіологічним перебігом вагітності та пологів. У всіх жінок вагітність закінчилася терміновими пологами (термін пологів коливався від 38 до 40 тижнів). Навколоплідні води були світлі. Всі діти народилися в задовільному стані з середньою оцінкою за шкалою Апгар на 1-ій хвилині - 8,2, на 5-й хвилині життя - 8,6. При гістологічному дослідженні послідів відзначені помірно-виражені компенсаторно-пристосувальні процеси.
ΙΙ групу склали пацієнтки з ОПГ-гестозом легкого ступеня тяжкості. У всіх жінок вагітність закінчилася терміновими пологами (термін пологів коливався від 38 до 40 тижнів). Навколоплідні води були світлі. Середня оцінка новонароджених за шкалою Апгар на 1-ій хвилині склала - 8,2, на 5-й хвилині життя - 8,4.
Діагноз поставлений на підставі клінічних проявів, клініко-лабораторних даних; оцінку ступеня тяжкості гестозу проводили за уніфікованою шкалою Гоека-Савельєвої. При гістологічному дослідженні послідів в даній групі виявлені помірно-виражені компенсаторно-пристосувальні процеси, в деяких випадках відзначені вогнищеві порушення мікроциркуляції, інволютивно-дистрофічні зміни, ознаки інфекції.

2.2. Методи дослідження
2.2.1. Метод визначення активності основних карбоксипептидази
Активність ВПП визначали флюорометричних методом Fricker і Snyder [153].
Для визначення активності ВПП 50 мкл гомогенату тканини додавали до 150 мкл (у разі дослідної проби) 50 мМ натрій-ацетатного буфера, рН 5,6, що містить 50 мМ NaCl, або до суміші 140 мкл вищевказаного буфера і 10 мкл 25 мкМ водного розчину інгібітора ГЕМЯК (у разі контрольної проби). Далі проби преінкубіровалі 8 хвилин при 37 ˚ С. Реакцію починали додатком 50 мкл попередньо нагрітого до 37 ˚ С 210 мкМ розчину данс-фен-ала-арг, приготовленого на воді (кінцева концентрація в реакційній суміші 42 мкМ). Проби інкубували 60 хвилин при 37 ˚ С. Реакцію зупиняли додаванням 50 мкл 1М розчину HCl.
Для екстракції продукту реакції данс-фен-ала до проб доливали по 1,5 мл хлороформу, інтенсивно струшували протягом 60 с. Хлороформний і водну фази поділяли центрифугуванням протягом 10 хвилин при 1000 об / хв.
Вимірювання флуоресценції хлороформно фази проводили на флюоріметре ФМЦ-2 при λ ex = 360 нм і λ em = 530 нм в кюветі товщиною 1 см . В якості стандарту використовували 1 мкМ розчин данс-фен-ала в хлороформі.
Активність ферменту визначали як різниця приросту флюоресценції у пробах, що не містять і містять ГЕМЯК, і виражали в нмоль данс-фен-ала, що утворився за 1 хвилину інкубації в перерахунку на 1 мг білка.
Для визначення активності ФМСФ-інгібіруемой КП 50 мкл гомогенату тканини додавали до 150 мкл (у разі дослідної проби) 50 мМ натрій-ацетатного буфера, рН 5,6, що містить 50 мМ NaCl, або до суміші 140 мкл вищевказаного буфера і 10 мкл 25 мМ інгібітора ФМСФ, приготованого на етанолі, який додавали після змішування гомогенату тканини з буфером (у разі контрольної проби). Проби преінкубіровалі 8 хв при 37 ˚ С, потім вносили 50 мкл попередньо нагрітого до 37 ˚ С 210 мкМ розчину данс-фен-лей-арг, приготовленого на воді. Далі проби обробляли як описано для КПH. Активність ферменту визначали як різницю в прирості флюоресценції у пробах, що не містять і містять ФМСФ і виражали в нмоль данс-фен-лей, що утворився за 1 хв інкубації в перерахунку на 1 мг білка.
Концентрацію білка визначали методом Лоурі [80].
2.2.2 Метод визначення каталази
У дві колби наливали по 7 мл дистильованої води і додавали в них по 1 мл гомогенату. Вміст кип'ятили 2 - 3 хв. В обидві вносили по 2 мл 1% H2O2 і залишали на 30 хв при кімнатній температурі. Потім доливали по 5 мл 10% H2SO4 і оттітровивалі вміст 0,05 н KMnO4 до рожевого кольору.
Розрахунок: 1мл 0,05 н KMnO4 - 0,85 г H2O2. Таким чином, різницю в результатах титрування контролю та досвіду множимо на цю величину, отримували кількість мг перекису.
2.2.3 Метод визначення активності церулоплазміну
Активність церулоплазміну визначали модифікованим методом Ревіна, який базується на окисленні p-фенілендіамін за участі цього ферменту. Ферментативну реакцію зупиняють додаванням фтористого натрію. За оптичної щільності виникають продуктів судять про концентрацію церулоплазміну.
У звичайні хімічні пробірки вносили по 0,1 мл гомогенату. В одну з пробірок, що служить контрольної, додавали 2 мл розчину фтористого натрію (з метою інактивації ферментативної активності церулоплазміну). Потім в усі пробірки поміщали по 8 мл ацетатного буфера та по 1 мл розчину p-фенілендіамін (використовуваного в якості субстрату). Пробірки струшували і ставили на 1ч у водяну баню з температурою +37 ˚ С. Після інкубації в усі пробірки, за винятком контрольної, доливали по 2 мл розчину фтористого натрію. Вміст пробірок перемішували і переносили в холодильник, де витримували протягом 30 хв при +4 ˚ С. Проби колоріметріровалі на ФЕКе із зеленим світлофільтром (530нм) в кюветах з шириною шару 10 мм . Результати порівнювали з даними контрольної проби (блідо-рожеве забарвлення). Множили значення оптичної щільності на коефіцієнт перерахунку 875, отримували величину концентрації церулоплазміну в мг / л.
2.2.4. Метод визначення рівня продуктів перекисного окислення ліпідів (дієнових і тріенових кон'югатів)
Для екстракції ліпідів брали 1 мл 25% гомогенату плацентарної тканини, доливали 3 мл метанолу, перемішували скляною паличкою, струшували протягом 15 хв, потім центрифугували при 3000 об / хв протягом 5 хв. Додавали 3 мл гексану, знову ретельно перемішували скляною паличкою, струшували протягом 15 хв і залишали відстоюватися на 30 хв. Після поділу шарів, верхній (метанол-гексанової шар) відбирали в суху пробірку і використовували для досліджень.
Рівень дієнових кон'югатів визначали спектрофотометрично при довжині хвилі 233 нм, кетодіенов і зв'язаних тріенов - при довжині хвилі 278 нм, ненасичених ліпідів - при довжині хвилі 220 нм. Розраховували вміст дієнових кон'югатів, кетодіенов і зв'язаних тріенов по відношенню до рівня ненасичених ліпідів (E233/E220 і E278/E220).
2.2.5 Метод визначення рівня гідроперекисів
Для приготування гомогенату використовували буфер 0,025 М трис HCl (pH 7,4), що містить 0,175 М хлориду калію. Гомогенат (25%) по 2 мл поміщають в центрифужні пробірки і в облогу білок додаванням 0,2 мл 50%-ного розчину Тху.
Утворений осад відокремлюють центрифугуванням протягом 10 хв. при 4000g. 2 лм надосадової рідини доводять 96% етанолом до 27 мл. До рівним обсягами до 27 мл додають 0,2 мл концентрованої соляної кислоти і 0,025 мл 5%-ного розчину солі Мора в 3%-ної соляної кислоти, проби інтенсивно струшують. Точно через 30с доливають 1 мл 20%-ного розчину роданистого калію, після чого розвивається малинова забарвлення. В якості контролю використовують проби, що містять 96%-ний етанол замість НЖ. Зміна оптичної щільності проводять протягом 10 хв. після додавання роданистого калію при 480 нм.
2.2.6 Статистична обробка результатів дослідження
Достовірність відмінностей між середніми визначали з використанням t-критерію Стьюдента. Кореляційний аналіз проводили за допомогою програми Statgraphics (версія 3.0) ("STSC, Inc." США) в режимах Simple Correlation.

Глава 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
3.1. Активність ВПП і ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази в плацентарної тканини в нормі і при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості
Результати дослідження показали достовірне зниження активності КПH і ФМСФ-КП в плацентарної тканини при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості в 2 рази в порівнянні з нормою (рисунок 1, 2).
\ S
Малюнок 1. Активність карбоксипептидази H в нормі і при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості (нмоль продукту, що утворився за 1хв інкубації на 1мг білка; M ± m; *** - p <0,001 відносно норми)
За даними кореляційного аналізу виявлено позитивний взаємозв'язок між активністю ВПП і ФМСФ-КП в плацентарної тканини. Зменшення активності КПH узгоджується з даними літератури про зниження концентрації білкових гормонів у фетоплацентарному комплексі (ФПК) при ОПГ-гестозах [7,8,9,11,12,13]. Найбільш важливими з них є хоріонічний гонадотропін, плацентарний лактоген, пролактин, інсулін, інсуліноподібні фактори росту, C - пептид та ін
\ S
Малюнок 2. Активність ФМСФ-КП в нормі і при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості (нмоль продукту, що утворився за 1хв інкубації на 1мг білка; M ± m; *** - p <0,001 відносно норми)
За даними кореляційного аналізу виявлено позитивний взаємозв'язок між активністю ВПП і ФМСФ-КП в плацентарної тканини. Враховуючи, що КПH асоційована з процесингом пептидних гормонів [5,16], можна припустити участь ферменту в освіті вище зазначених біологічно активних речовин.
Гестоз є стресом для ФПК. В умовах патології відмічено підвищення рівнів кортикотропін-рилізинг-фактор (КТРФ) і опіоїдів у плацентарної тканини [5,8,9,10]. КТРФ, у свою чергу, знижує рівень хоріонічного гонадотропіну, що веде до пригнічення синтезу прогестерону та естрогенів, які мають антиоксидантну активність. Це посилює негативну дію ПЗ ліпідів і білків на клітинні мембрани, що може призводити до зниження активності КПH і ФМСФ-КП.
Виявлена ​​позитивна кореляція між активністю ВПП і ФМСФ-КП (r (коефіцієнт кореляції) = 0,9255 ***) дозволяє припустити участь ФМСФ-КП в процессингу регуляторних пептидів у плацентарної тканини.
Таким чином, КПH і ФМСФ-КП плаценти відіграють важливу роль у патогенезі ОПГ-гестозу. Можливо, отримані результати можуть бути основою для подальшого дослідження гомеостазу ФПК і вишукування способів корекції метаболічних змін у плаценті при патологічному перебігу вагітності.

3.2 Дослідження активності антиоксидантної системи і показників перекисного окислення ліпідів у плацентарної тканини в нормі і при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості
Результати дослідження показали достовірне зниження активності каталази і церулоплазміну в плацентарної тканини при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості в 1,2 рази в порівнянні з нормою (малюнок 3).



Малюнок 3. Активність каталази в нормі і при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості в плацентарної тканини (** - p <0,01 відносно норми).

Малюнок 4. Активність церулоплазміну в нормі і при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості в плацентарної тканини (* - p <0,05 відносно норми).
Зниження активності цих ферментів можна пояснити почався пригніченням антиоксидантної системи фетоплацентарного комплексу в умовах ускладненої вагітності.
За даними кореляційного аналізу виявлено позитивний взаємозв'язок активності церулоплазміну з активністю КПH в плацентарної тканини (r = 0,4749 *).
Результати дослідження показали достовірне підвищення рівня гідроперекисів ліпідів, а також достовірне зниження концентрації дієнових і тріенових кон'югатів в плацентарної тканини при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості.


Малюнок 5. Концентрація гідроперекисів у нормі і при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості в плацентарної тканини (*- p <0,05 відносно норми).

Малюнок 6. Активність дієнових кон'югатів в нормі і при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості в плацентарної тканини (*- p <0,05 відносно норми).

Малюнок 7. Активність тріенових кон'югатів в нормі і при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості в плацентарної тканини (*- p <0,01 відносно норми).
За даними кореляційного аналізу виявлено взаємозв'язку рівня тріенових кон'югатів з активністю ВПП (r = 0,6 **) і ФМСФ-КП (r = 0,5778 **). У патогенезі ОПГ-гестозів провідну роль відіграє порушення структурно-функціональних властивостей клітинних мембран плаценти. В умовах патології посилюється перекисне окислення ліпідів (ПОЛ) і білків на тлі зниження активності антиоксидантної системи, що є причиною пошкодження мембран [6,7,8,9,10,11,12,13].

ГЛАВА 4. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
ОЗУ - гестоз (набряк, протеїнурія, гіпертензія) - це ускладнення вагітності, обумовлене невідповідністю можливостей адаптивних систем організму матері і потреб плода, що розвивається.
Незважаючи на численні дослідження, проблема гестозів (прееклампсія, гіпертонія, індукована вагітністю) залишається актуальною. Частота їх становить 8-16%. Вони займають 2-3 місце в структурі материнської смертності, будучи одночасно основною причиною несприятливих перинатальних наслідків. При цьому материнська смертність досягає 3,5%, а перинатальна - 79% [2,6,7].
До теперішнього часу причина гестозів достовірно не встановлена. Серед причин пізніх гестозів, особливо важких форм, провідне місце належить екстрагенітальної патології, аутоіммунних порушень, ендокринних захворювань, психологічної дезадаптації жінки і іншим. Висока частота гестозу, тяжкість його клінічних проявів, велика ймовірність несприятливого результату вагітності при цьому ускладненні для матері та плоду обумовлюють підвищений інтерес до дослідження патогенетичних механізмів даної патології.
ОПГ-гестози викликають порушення компенсаторно-пристосувальних механізмів ФПК на молекулярному, клітинному, тканинному, органному, організмовому рівнях [67радз], що реалізується в компенсованій, субкомпенсованої та декомпенсованої формах плацентарної недостатності (ПН). При цьому спостерігається комплекс порушень транспортної, трофічної, ендокринної та метаболічної функції плаценти, що лежать в основі патології плоду (нерідко клінічним проявом ПН є затримка внутрішньоутробного розвитку плода, його гіпоксія та гіпотрофія) та новонародженого (порушення мозкового кровообігу, кривошия, зниження м'язового тонусу і пригнічення фізіологічних рефлексів).
ОПГ-гестози впливають на синтез білкових речовин в плаценті, який обумовлений особливостями функціонування ферментних систем. Тому вивчення активності пептідгідролаз в нормі і при патології становить значний інтерес як для розуміння біологічної ролі самих ферментів, так і для розуміння ролі регуляторних пептидів в етіології і патогенезі ускладнень вагітності.
Результати дослідження показали достовірне зниження активності КПH при ОПГ-гестозі у порівнянні з нормою. Зменшення активності ВПП узгоджується з даними літератури про зниження концентрації білкових гормонів у фетоплацентарному комплексі []. Найбільш важливими з них є хоріонічний гонадотропін, плацентарний лактоген, пролактин, а також інсулін, С-пептид та ін []. Враховуючи, що ВПП асоційована з процесингом пептидних гормонів [], можна припустити участь ферменту в освіті вище зазначених біологічно активних речовин в плаценті.
Результати дослідження показали зниження активності ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази в плацентарної тканини при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості в порівнянні з нормою. Позитивна кореляція активності ФМСФ-КП з ВПП дозволяє припустити участь ферменту в процессингу пептидів.
У зв'язку з тим, що ФМСФ-КП існує в мембранозв'язаних формі, зниження активності ферменту можна також пояснити зміною стану мембран під дією продуктів ПОЛ.
Як вже зазначалося раніше, при патологічному перебігу вагітності відбувається активація ПОЛ. Результати дослідження показали достовірне зниження активності дієнових і тріенових кон'югатів при ОПГ-гестозі у порівнянні з нормою. А також достовірне підвищення рівня гідроперекисів.
Цей факт може бути пояснений, що на тлі ми розглядаємо гестоз легкого ступеня тяжкості, у разі якого не відбулося ще підвищення ПОЛ. Але, на користь починається загострення каже підвищення рівня гідроперекисів.
Токсичні продукти ПОЛ знешкоджує багатокомпонентна АОС. Так як, в літературі мало приділяється уваги аналізу біохімічних показників АОС при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості, то метою нашого дослідження було визначити активність каталази і церулоплазміну при даній патології. Результати дослідження показали достовірне зниження активності каталази і церулоплазміну при ОПГ-гестозі у порівнянні з нормою.
Схема 1. Кореляційні взаємозв'язки між активностями ферментів
ФМСФ-КП
КПH



Тріеновие кон'югати
церулоплазмін


Вказівки до схеми 1: - позитивна кореляція

ГЛАВА5 ВИСНОВКИ
1. Вивчено активність пептид-гідролаз лізосомальної і нелізосомальной локалізації в плацентарної тканини при фізіологічному і патологічному перебігу вагітності. Виявлено, що при гестаційних ускладненнях спостерігаються зміни активності ВПП, ФМСФ-КП, каталази, церулоплазміну в плаценті.
2. Виявлено зниження активності ВПП у плаценті при всіх досліджуваних патологіях.
3. Встановлено зниження активності ФМСФ-КП в плаценті ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості в порівнянні з нормою.
4. Виявлено, що активність каталази і церулоплазміну знижується в плаценті при ОПГ-гестозі легкого ступеня тяжкості в порівнянні з нормою.
5. Виявлено підвищення активності гідроперекисів у плаценті при ОПГ - гестозі легкого ступеня тяжкості в порівнянні з нормою.

ЛІТЕРАТУРА
1. Айламазян Е.К. Антиоксиданти в комплексній терапії пізнього токсикозу і пов'язаної з ним хронічної гіпоксії плода / / Акушерство і гінекологія.1991,. № 3, С.30-34
2. Анастасьева В.Г. Морфофункціональні порушення фето-плацентарного комплексу при плацентарної недостатності. - Новосибірськ, 1997. - С. 107
3. Аржанова О.Н., Кошелева Н.Г., Ковальова Т.Г., Громико Г.Л., Тишкевич О.В. Плацентарна недостатність: діагностика та лікування / / Навчальний посібник. Під редакцією Е.К. Айламазяна. - СПб: издат НОРМЕД, 2000. - 32 с.
4. Афанасьєва Н.В., Стрижаков А.Н. Результати вагітності та пологів при фетоплацентарної недостатності різного ступеня тяжкості. / / Питання гінекології, акушерства та перинатології. 2004, Т. 3, № 2, С. 7-13.
5. Баркаган З.С., Момот А.П. Діагностика і контрольована терапія порушень гемостазу. - М.: Видавництво «Ньюдіамед», 2001. - 298 с.
6. Беднарський Л.С., Чайка Н.А., Ярославський В.К., Данилова Л.А., Резніков Л.Л. Застосування ендоваскулярної лазерної терапії в комплексному лікуванні ОПГ-гестозу / / Акушерство і гінекологія. - 1995. - № 6. - С. 18-22.
7. Болдирєв А.А., Введення в біохімію мембран. - М.: Наука, 1986 р.-112с 6.
8. Бурле В. А. Вільно-радикальне окислення в системі мати-плацента-плід при акушерській патології / / Автореф. дис .... д-ра мед. наук .- М., 1992.
9. Бичков В.І., Образцова Є.Є., Шамарін С.В. Діагностика та лікування хронічної фетоплацентарної недостатності / / Акушерство і гінекологія. - 1999. - № 6. - С. 3-6.
10. Васильєва З. В., Тягунова А. В., Дpожжева В. В., Конькова Т. А. Функція нирок і показники ендогенної інтоксикації при гестозах / / Акушерство і гінекологія. - 2003. - № 1. - С. 16-20.
11. Вернигора О.М., Генгін М.Т. Механізми регуляції активності та біологічна роль карбоксипептидази H - ферменту процесингу нейропептидів / / Біохімія. - 1995. - Т. 60, № 12. - С. 1491-1497.
12. Вернигора О.М., Нікішин М.М., Генгін М.Т. Часткова характеристика основної фенілметілсульфонілфторід-інгібіруемой карбоксипептидази з головного мозку кішки / / Біохімія. - 1995. - Т. 60, № 11. - С. 1860-1866.
13. Вернигора О.М., Генгін М.Т., Салдан Д.А., Щетиніна Н.В. Розподіл активності фенілметілсульфонілфторід-інгібіруемой карбоксипептидази в нервовій тканині котів / / Нейрохімія. - 1997. - Т. 14, № 4. - С. 423 - 425.
14. Вернигора О.М., Нікішин М.М., Генгін М.Т. Вплив глюкортікоідов на активність розчинної і мембранозв'язаних форм карбоксипептидази Н in vivo / / Укр. биохим. журн. - 1995. - Т. 67, № 6. - С. 93-98.
15. Вернигора О.М., Щетініна Н.В., Салдан Д.А., Генгін М.Т. Розподіл активності основних карбоксипептидази в тканинах лабораторних тварин різних видів / / Жур. еволюції. биохим. физиол. - 2002. - Т. 38, № 1. - С. 25-27.
16. Вернигора О.М., Генгін М.Т. 40 років вивчення ангіотензинперетворюючого ферменту: проблеми і досягнення / / Укр. биохим. журн. - 1998. - 70, № 2. - С. 3-14.
17. Вєтров В. В. Гомеостаз у вагітних з гестозом / / Акуш. , гін .- 1998 .- № 2 .- С. 12-14.
18. Владимиров Ю. А., Арчаков А. І. перікісних окислення ліпідів у біологічних мембранах .- М., 1972.
19. Возовик А.В. Корекція фетоплацентарної недостатності у вагітних з нетоксичним вузловим зобом. / / Матеріали V Російського Форуму «Мати і Дитя», Москва, 2003, 44-45
20. Габелова К.А., Арутюнян А.В., Зубжицький Л.Б. Фіксовані імунні комплекси і NO-синтетазної активність плаценти при гестозі / / Вісн. Росс. Ассоц. акуш.-гін. - 2000. - № 1. - С. 22-24.
21. Гармашева Н.Л., Константинова М.М. Патофізіологічні основи охорони внутрішньоутробного розвитку людини. Л., 1985., 159 с.
22. Грищенко В. І., Щербина Н. А. Удосконалення діагностики і терапії перинатальної патології / / Акушерство і гінекологія. 1990, № 10, С. 3-6.
23. Громико Г.Л., Шпаков А.О. Сучасні уявлення про механізми регуляції кровообігу в плаценті при фізіологічній і ускладненій вагітності / / Вісник Російської асоціації акушерів-гінекологів. - 1995. - № 4. - С. 35-41.
24. Губський Ю. І., Сільченко І. А., Селезньова О. І. Роль антиоксидантних вітамінів в обмеженні токсинів. / / В кн.: Біофізичні і фізико-хімічні дослідження в вітамінології .- М.: Наука, 1981 .- С.104-106.
25. Гутікова Л. В. Клініко-біохімічна оцінка ефективності застосування ліпорастворімих антиоксидантів при гестозі / / Акушерство і гінекологія - 2005. - № 1. - С. 10-13.
26. Демидович Є.О., Ігнатко І.В. Особливості плодового ниркового кровотоку при фетоплацентарної недостатності. / / Матеріали V Російського Форуму «Мати і Дитя», Москва, 2003, С.56-57
27. Дмитрієв Л. Ф., Давлетіна Л. М., Іванов І. І. Взаємозв окисного фосфорилювання і перекисного окислення ліпідів / / Біологічні мембрани - 1985 .- Т.2, № 8 - С. 795-799.
28. Лакин Г.Ф. Біометрія. - М.: Вищ. шк., 1990. - 352 с.
29. Ломакін М.С., Арцимович Н.Г. Біологічно активні речовини, асоційовані з плацентою / / Акушерство і гінекологія. - 1991. - № 9. - С. 6-10.
30. Кошелева Н.Г., Аржанова О.Н., Громико Г.Л. та співавт. Нові підходи до лікування загрозливих передчасних пологів / / Вісник Російської асоціації акушерів гінекологов.1996, № 1, С.55-60.
31. Кошелева Н.Г., Нікологорская Є.В. Профілактика гіпертензивних форм гестозу за допомогою магне В 6 при невиношуванні вагітності в анамнезі / / Росс. Вісн. Акушера-гінеколога. - 2005. - Т. 5, № 1. - С. 40-42.
32. Кулаков В.І., Мурашко Л.Є., вирує В.А. Клініко-біохімічні аспекти патогенезу гестозів / / Акушерство і гінекологія. - 1995. - № 6. - С. 3-5.
33. Кулаков В.І., вирує В.А., Коноводова Є.М., Мурашко Л.Є. та ін Клінічне значення сироваткового заліза та феритину у вагітних із залізодефіцитною анемією і гестозом / / Матеріали міжнародного симпозіуму: "Актуальні питання профілактики та лікування гестозу". М. 1998. - С. 66-67.
34.  
35. Маркелова Н.Б. Зміни клітинного імунітету при гестозах вагітних та їх корекція / / Автореферат дис. ... На здобуття наукового ступеня канд. мед. наук. - Волгоград, 2004.
36. Мерзлякова А.А., Добротіна А.Ф., Єгорова Н.А. Показники аутоімунних антитіл та стан системи гемостазу у вагітних з рано розвинувся гестозом / / Нижегородський медичний журнал. - 2002. - № 4. - С. 16-19.
37. Орджонікідзе Н. В., Клименко П. А., Джівігелова Г. Д. та інших Нове в лікуванні вагітних з синдромом затримки розвитку плода / / Акушерство і гінекологія. 1996, № 3, С. 32-36
38. Павлович Л.Л. Патогенетичне обгрунтування пpименения w-3-поліненасичених жирного кислот пpи ускладненому перебігу беpеменності / / Акушерство і гінекологія. - 1998. - № 1. - С. 48-52.
39. Паращук Ю. С., Грищенко О. В., Лахно І. В., Шевченко О. І. Фетоплацентарна недостатність. Навчальний посібник. Харків: ХДМУ, 1999. 45 с.
40. Пестрикова Т. Ю., Чижова Т. В., Петричко М. І. та ін Ведення вагітності та пологів високого ризику. М.: Сувенір, 1994. 287 с.
41. Подтетенев А.Д., Братчикова Г.В. Тактика ведення пологів при гестозі. - М.: РУДН, 2004. - 237 с.
42. Радзинський В.Є., Ордіянц І.М. Плацентарна недостатність при гестозі / / Акушерство і гінекологія. - 1999. - № 1. - С.11-16.
43. Радзинський В.Є., Смалько П.Я. Біохімія плацентарної недостатності. - М: Видавництво Російського університету дружби народів, 2001. - 276 с.
44. Савельєва Г.М., Федорова М.В., Клименко П.А., Січінава Л.Г. Плацентарна недостатність. - М.: Медицина, 1991. - 272 с.
45. Савельєва Г.М., Шалина Р.І., Джівелегова Г.Д., Кашежева О.З., Гандур Д. Принципи профілактики і лікування ОПГ-гестозів / / Акушерство і гінекологія. - 1992. - № 3-7. - С.14-17.
46. Савельєва Г.М., Шалина Р.І. Сучасні проблеми етіології, патогенезу, терапії та профілактики гестозів / / Акушерство і гінекологія. - 1998. - № 5. - С. 6 - 9.
47.   Салов І.А., Чеснокова Н.П., Глухова Т.М. Закономірності розвитку системних обмінних порушень при гестозі / / Росс. Вісн. Акушера-гінеколога. - 2004. - Т. 4, № 3. - С.4-6.
48. Сидельникова В.М. Актуальні проблеми невиношування вагітності. М., 1999, 138 с
49. Трубникова Л. І., Шатохіна С. М., Кузнєцова Т. В., Ізмайлова Ф. А., Таджиєва В. Д. Структурні компоненти біологічних рідин у вагітних з гестозом / / Акушерство і гінекологія. - 2005. - № 2. - С. 35-39.
50. Тютюнник В. Л., вирує В. А., Зайдіева З. С. Морфофункціональний стан системи мати-плацента-плід при плацентарної недостатності та інфекції / / Акушерство і гінекологія. - 2003. - № 6. - С. 11-16.
51. Федорова М.В. Плацентарна недостатність. / / Акушерство і гінекологія, 1997; 6: 40-3.
52. Федорова М.В., Калашнікова Є.П. Плацента та її роль при вагітності. - М.: Медицина, 1986. - 256 с.
53. Хейфец С.М., Дуда Т.Л., Курасов В.М. Стан калікреїн-кінінової системи крові при гестозі / / Акушерство і гінекологія. - 1989. - № 5. - С. 31-33.
54. Шалина Р.І. Мембранні порушення в патогенезі ОПГ-гестозів / / ВРААГ. - 1997. - № 1. - С. 36-43.
55. Шаповаленко С.А. Комплексна діагностика і лікування плацентарної недостатності у вагітних на різних стадіях гестації. / / Вісник Російської асоціації акушерів-гінекологів, 2001, № 2, С.43-7
56. Шехтман М. М. Залізодефіцитна анемія і вагітність / / Гінекологія. - 2000. - № 6. - С. 164-170.
57. Шмагель К. В., Чеpешнев В. А. Плацентаpний лактоген: функції, клінічне значення / / Акушерство і гінекологія. - 2003. - № 3. - С. 9-12.
58. al-Hameri M., Chlabicz M., Gacko M.
Proteolytic activity of placenta with EPH-gestosis determined by casein and azocasein / / Ginekol Pol. - 2001. - Vol. 72, № 6. - P. 478-482.
59. Ahmed I. , Glynn BP, Perkins AV, Castro MG, Rowe J., Morrison E., Linton EA Processing of Procorticotropin-Releasing Hormone (Pro-CRH): Molecular Forms of CRH in Normal and Preeclamptic Pregnancy / / J Clin Endocrinol Metab. - 2000. - Vol. 85, № 2. - P. 755-764.
60. Eipper BA, Green CB, Mains RE Exdivssion of prohormone processing enzymes in neuroendocrine and non-neuroendocrine cells / / Monogr. Natl. Cancer. Inst. - 1992. - № 13. - P. 163-168.
61. Emanuel RL, Robinson BG, Seely EW, Graves SW, Kohane I., Saltzman D., Barbieri R., Majzoub JA Corticotrophin releasing hormone levels in human plasma and amniotic fluid during gestation / / Clin Endocrinol (Oxf). - 1994. - Vol. 40, № 2. - P. 257-262.
62. Erdos EG, Skidgel RA The angiotensin-I-converting enzyme / / Lab. Invert. - 1987. - V.56. - P.345-348.
63. Evans P., Etherington DJ Characterisation of cathepsin B and collagenolytic cathepsin from human placenta / / Eur J Biochem. - 1978. - Vol. 83, № 1. - P. 87-97.
64. Facchinetti F., Garuti G., Petraglia F., Mercantini F., Genazzani AR Changes in beta-endorphin in fetal membranes and placenta in normal and pathological divgnancies / / Acta Obstet Gynecol Scand. - 1990. - Vol. 69, № 7-8. - P. 603-607.
65.   Fadalti M., Pezzani I., Cobellis L., Springolo F., Petrovec MM, Ambrosini G., Reis FM, Petraglia F. Placental corticotropin-releasing factor. An update / / Ann NY Acad Sci. - 2000. - Vol. 900. - P. 89-94.
66. Florio P., Luisi S., Ciarmela P., Severi FM, Bocchi C., Petraglia F. Inhibins and activins in divgnancy / / Mol Cell Endocrinol. - 2004. - Vol. 225, № 1-2. - P. 93-100.
67. Florio P., Imperatore A., Sanseverino F., Torricelli M., Reis FM, Lowry PJ, Petraglia F. The measurement of maternal plasma corticotropin-releasing factor (CRF) and CRF-binding protein improves the early divdiction of diveclampsia / / J Clin Endocrinol Metab. - 2004. - Vol. 89, № 9. - P. 4673-4677.
68. Fricker LD, Plummer TH, Snyder SH Enkephalin convertase: potent, selective and irreversible inhibitors / / Biochem. and Biophys. Res. Commun. - 1983. - V. 11, № 3. - P. 994-1000.
69. Hanssens M., Keirse MJ, Spitz B., van Assche FA Angiotensin II levels in hypertensive and normotensive divgnancies / / Br J Obstet Gynaecol. - 1991. - Vol. 98, № 2. - P. 155-161.
70. Hariyama Y., Itakura A., Okamura M., Ito M., Murata Y., Nagasaka T., Nakazato H., Mizutani S. Placental aminopeptidase A as a possible barrier of angiotensin II between mother and fetus / / Placenta. - 2000. - Vol. 21, № 7. - P. 621-627.
71. Jojovic M., Wolf F., Mangold U. Epidermal growth factor, vascular endothelial growth factor and progesterone promote placental development in rat whole-embryo culture / / Anat Embryol (Berl). - 1998. - Vol. 198, № 2. - P. 133-139.
72. de Jong CL, Dekker GA, Sibai BM The renin-angiotensin-aldosterone system in diveclampsia. A review / / Clin Perinatol. - 1991. - Vol.18, № 4. -Р. 683-711.
73. Grechura M, Opala G. Changes in central nervous system during diveclampsia / / Wiad Lek. 2005; P. 58 (7-8): 433-6.
74. Ivanchenko SA. The biochemical mechanisms of the metabolic disorders in gestosis / / Lik Sprava. 1999; P. 19 - 21
75. Iwase A., Nomura S., Mizutani S. Characterization of a secretase activity for placental leucine aminopeptidase / / Arch Biochem Biophys. - 2001. - Vol. 393, № 1. - P. 163-169.
76. Iwashita M., Kudo Y., Shinozaki Y., Takeda Y. Gonadotropin-releasing hormone increases serum human chorionic gonadotropin in divgnant women / / Endocr J. - 1993. - Vol. 40, № 5. - P. 539-544.
77. Kingdom JC, McQueen J., Connell JM, Whittle MJ Fetal angiotensin II levels and vascular (type I) angiotensin receptors in divgnancies complicated by intrauterine growth retardation / / Br J Obstet Gynaecol. - 1993. - Vol. 100, № 5. - P. 476-482.
78. Krege JH, Katz VL A proposed relationship between vasodivssinase altered vasodivssin and diveclampsia / / Med Hypotheses. - 1990. - Vol. 31, № 4. - P. 283-287.
79. Kreze A Jr, Kothaj P, Dodakova M, Rohon S. Primary aldosteronism caused by aldosterone-producing adenoma in divgnancy - complicated by EPH gestosis / / Wien Klin Wochenschr. 1999; P. 111 (20): 855-7
80. Lowry OH, Rosebrought NJ , Farr AG, Randall RJ Protein measurement with Folin phenol reagent / / J Biol. Chem. 1951. -Vol. 193, № 1. - P. 256-275.
81. Makatsariia AD, Genievskaia MG. Thrombophilia and fetal loss syndrome / / Vestn Ross Akad Med Nauk, 2001; P. 35 - 40
82. Makrigiannakis A., Zoumakis E., Kalantaridou S., Chrousos G., Gravanis A. Uterine and embryonic trophoblast CRH promotes implantation and maintenance of early divgnancy / / Ann NY Acad Sci. - 2003. - Vol. 997. - P. 85-92.
83.
84. Michalski U, Bauer W, Gojowczyk R, Lochle C, Pross E. A rare differential diagnosis a divgnancy gestosis / / Dtsch Med Wochenschr. 1999. P. 124 (40): 1164-7
85. Reznik SE, Salafia CM, Lage JM, Fricker LD Immunohistochemical, localization of carboypeptidases E and D in the human placenta and umbilical cord / / Histochem. Cytochem. - 1998. - Vol. 46, № 12. - P. 1359-1368.
86. Salafia CM Placental pathology of fetal growth restriction. / / Clin.Obstet. Gynecol, 1997; 40: 740-9.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Біологія | Диплом
147кб. | скачати


Схожі роботи:
Антиатерогенна дія кріоконсервованої плаценти при експериментальному атеросклерозі
Активність основних карбоксипептидази при дії нейролептиків
Міграційна активність лейкоцитів в умовах норми і при дифузних захворюваннях сполучної тканини
Передлежання плаценти
Ангіоархітектоніка плаценти людини і структура плацентарного барєра в нормі
Ангіоархітектоніка плаценти людини і структура плацентарного барєра в нормі
Ангіоархітектоніка плаценти людини і структура плацентарного бар єра в нормі
Планіметрична характеристика судинних елементів плаценти мешканок сурьмяного біогеохімічного
Регуляція менструальної функції Будова репродуктивної системи Формування плаценти
© Усі права захищені
написати до нас