Реферат з адміністративного права
на тему:
«Адміністративні правопорушення»
Зміст
Поняття адміністративного правопорушення
Склад адміністративного правопорушення
Список літератури
Поняття адміністративного правопорушення
Заходи адміністративної відповідальності накладаються в основному в адміністративному порядку і на непокору суб'єктів (фізичних та юридичних осіб).
Підставою адміністративної відповідальності визнаються адміністративні правопорушення, злочину, що не представляють великої суспільної небезпеки, від кримінальної відповідальності за які злочинець звільнений судом, а також адміністративно-дисциплінарні проступки. Однак у переважній більшості випадків адміністративна відповідальність застосовується за вчинення адміністративного правопорушення.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління протиправне, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, за яке законодавством передбачена адміністративна відповідальність.
Вкажемо на основні ознаки адміністративного правопорушення.
1. Адміністративне правопорушення - це діяння, виражене у вигляді дії (активна поведінка) або бездіяльності (пасивна поведінка). Думки, переконання, психічні процеси не становлять правопорушення. Крім того, в особи повинен бути хоч якийсь вибір між антисоціальним і правомірним поведінкою, інакше говорити про наявність діяння не можна. Не утворює діяння також і неконтрольоване тілорух.
2. Адміністративне правопорушення - це антисоціальна діяння. У науці існує суперечка з приводу природи адміністративних правопорушень: чи є вони суспільно шкідливими або суспільно небезпечними. По суті адміністративний проступок є суспільно небезпечне діяння, яке відрізняється від злочину лише характером і ступенем суспільної небезпеки, про що свідчить постійний обмін складами між адміністративним і кримінальним правом у формі криміналізації та декриміналізації діянь. Про це ж свідчить залучення до кримінальної відповідальності за деякі повторні діяння, за які раніше застосовувалася адміністративна відповідальність.
Антисоціальність адміністративних проступків проявляється в тому, що вони завдають шкоди правоохоронним суспільним відносинам. Характер і ступінь антисоціального діянь визначаються об'єктом посягання, якісним змістом та рівнем збитків, особливостями способу посягання, формою і ступенем вини, місцем, часом вчинення правопорушення та ін Особистість правопорушника не впливає на ступінь суспільної небезпеки правопорушення, проте є підставою для індивідуалізації покарання.
За ознакою антисоціального діяння, вчинене в стані необхідної оборони і крайньої необхідності, не підпадає під склад конкретного адміністративного правопорушення.
Необхідною обороною визнається захист особистості або прав обороняється або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння шкоди посягає, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Інститут необхідної оборони в адміністративному праві в основному ідентичний кримінально-правовому. Однак у даному випадку необхідна оборона може застосовуватися як проти злочинних посягань, так і проти посягань, які є адміністративним правопорушенням. Інша справа, що коло таких посягань досить невеликий, тому що необхідна оборона можлива лише проти тих посягань, які можна запобігти шляхом фізичного впливу на зазіхав.
Діянням, вчиненим у стані крайньої необхідності, визнається дія, формально хоча і підпадає під ознаки діянь, передбачених КпАП РРФСР та іншими нормативними актами, що встановлюють адміністративну відповідальність, але вчинене для запобігання більшої шкоди, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значним, ніж відвернена шкода. Дані діяння є суспільно корисними, а тому не є адміністративним правопорушенням.
Адміністративне правопорушення - протиправне діяння. Це означає, що дане діяння порушує норми права, причому не тільки адміністративного, а й будь-який інший галузі, за порушення яких передбачена адміністративна відповідальність.
Адміністративне правопорушення - це винна (навмисне або необережне) діяння.
Склад адміністративного правопорушення
Ознаки адміністративного правопорушення можна відрізняти від складу правопорушення. Тільки за наявності складу правопорушення може бути позитивно вирішене питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Наприклад, безбілетний проїзд в громадському транспорті дванадцятирічним хлопчиком не може спричинити накладення адміністративної санкції, оскільки відсутній склад правопорушення (суб'єкт), хоча адміністративне правопорушення в наявності. Тому перед тим, як залучати обличчя до адміністративної відповідальності, необхідно переконатися в наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність закріплених нормативно-правовими актами ознак (елементів), наявність яких може спричинити застосування заходів адміністративної відповідальності.
У літературі іноді поняття складу адміністративного правопорушення підміняється ознаками адміністративного правопорушення, стверджується, що склад адміністративного правопорушення - «це нормативно закріплена система ознак, за допомогою якої діяння визначається як адміністративний проступок». Але це не узгоджується з законодавством. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення однією з обставин, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, є «недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку» (п. 2 ст. 227). Коли ж мається на увазі неосудність особи, то мова йде вже про скоєння ним дії або бездіяльності (п. 3 ст. 227), а не адміністративного правопорушення, бо за необхідне його ознакою є винність, яка виключається при неосудності.
Об'єкт адміністративного правопорушення - це суспільні відносини, врегульовані нормами права та охоронювані заходами адміністративної відповідальності, на які посягає адміністративний проступок. Заподіяння шкоди суспільним відносинам можливо шляхом:
-Заподіяння шкоди суб'єкту суспільних відносин (наприклад, доведення неповнолітніх до стану сп'яніння);
-Шляхом впливу на річ, з приводу якої виникло суспільні відносини (знищення корисної для лісу фауни);
-Шляхом усунення себе з суспільних відносин, що тягне невиконання обов'язків (ухилення від подання декларації про доходи).
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення - це дія чи бездіяльність, заборонене нормами адміністративного чи інших галузей права і за яке встановлена адміністративна відповідальність. Дія передбачає активну поведінку, в основі якого лежить свідоме тілорух. Рефлекторні руху свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення. Бездіяльність - це пасивна поведінка, в основі якого лежить невиконання будь-якої обов'язки, що випливає із закону, з інших нормативно-правових актів. Необхідно відзначити, що в КпАП передбачено багато правопорушень, заснованих на невиконанні обов'язкових правил.
Про наявність об'єктивної сторони адміністративного правопорушення можна говорити тільки в тому випадку, якщо в основі дії або бездіяльності лежало усвідомлену поведінку. Таким чином, відсутня діяння в тому випадку, якщо шкода заподіяна під впливом непереборної сили, фізичного або психічного примусу, так що у порушника не було вибору між неправомірним і правомірним поведінкою.
Іноді законодавство пов'язує настання адміністративної відповідальності з такими ознаками, як неодноразовість, повторність. Неодноразовість-це вчинення однорідного діяння кілька разів. Важливо розуміти, що неодноразові діяння в даному випадку становлять не кілька, а одне адміністративне правопорушення. У тому випадку, якщо відбувається кілька однорідних діянь, кожне з яких окремо утворює склад адміністративного проступку, прийнято говорити про повторність. Повторність - це вчинення одним і тим же особою протягом року однорідного правопорушення, за яке воно вже було піддано адміністративному стягненню.
Суб'єктом адміністративного правопорушення можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
Заходи адміністративної відповідальності можуть бути застосовані як до громадян Російської Федерації, так і до іноземних громадян і осіб без громадянства. Вік адміністративної відповідальності встановлений в 16 років.
Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Законодавство про адміністративні правопорушення іноді виділяє інші категорії осіб (спеціальних суб'єктів) за особливостями правового положення, професійним, соціальним функцій, станом здоров'я, приналежності до релігійних об'єднань. Для деяких категорій осіб (посадових осіб, водіїв, працівників торгівлі та ін) передбачені додаткові підстави адміністративної відповідальності, склади, які можуть відбуватися тільки цими особами.
Законодавство визначає категорії осіб, для яких передбачено обмеження адміністративної відповідальності:
а) обмеження, що стосуються адміністративного арешту: ця санкція не може бути застосована до вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, що не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп. До осіб, для яких полювання є основним джерелом існування, не може застосовуватися оплатне вилучення та конфіскація вогнепальної зброї і бойових припасів, а також позбавлення права полювання. За рідкісним винятком не може застосовуватися до осіб, які користуються транспортним засобом у зв'язку з інвалідністю, така санкція, як позбавлення права керування транспортним засобом;
б) військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за рідкісним винятком несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. До зазначених осіб не можуть бути застосовані виправні роботи і адміністративний арешт, а до військовослужбовців, крім того, штраф і позбавлення права керування транспортними засобами;
в) обмеження адміністративної відповідальності встановлюються для суддів, прокурорів, депутатів представницьких органів влади та ін;
г) адміністративна відповідальність не може застосовуватися до іноземних громадян, які мають дипломатичний імунітет.
Можливість залучення юридичних осіб до адміністративної відповідальності є серйозною проблемою. Ніде, за винятком Земельного кодексу РРФСР, прямо про адміністративну відповідальність юридичних осіб не йдеться, а вказується, що вони несуть відповідальність в адміністративному порядку, що не одне і те ж.
Законодавство про адміністративну відповідальність юридичних осіб у єдину систему поки що не склалося, тому дана проблема ще потребує серйозної наукової та законодавчої опрацювання.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення показує психічне ставлення порушника до діяння і наслідків.
Список літератури
1. Адміністративне право. (Підручник) Смоленський М.Б. (2005, 346с.)
2. Адміністративне право Російської Федерації. (Підручник) Дмитрієв Ю.А., Полянський І.А., Трофимов Є.В. (2008)