Автотранспортне страхування

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство науки і освіти України
Університет Економіки та Управління
Реферат
З дисципліни: «Страхування»
На тему: «Автотранспортне страхування»
Виконала:
студентка 422 групи
Валєєва Дарина
Сімферополь, 2008

1 Необхідність і значення страхування автотранспортних ризиків

Наземний автомобільний транспорт - найбільш наближений до людей засіб пересування. Якщо заподіяння шкоди громадянам через зіткнення з водним транспортом за звичайних умов малоймовірно (люди не пересуваються самотужки по воді), з повітряним транспортом зіткнення можливе тільки під час авіаційної катастрофи, із залізничним транспортом - лише в разі перетину залізничної колії, то з автомобільним транспортом людина стикається постійно, причому віч-на-віч. З одного боку - це найбільш доступний і зручний вид транспорту, а з іншого - настільки ж і небезпечний. Наземний транспорт, як об'єкт підвищеної небезпеки, несе ризик довкіллю, і особливо життю та здоров'ю людей, а разом з тим сам досить часто і легко стає об'єктом ушкодження.
Популярність і попит на цей вид страхування в розвинених країнах настільки великий, що деякі страхові компанії пропонують укладати договори страхування по телефону.
Головним ризиком знищення або пошкодження транспортного засобу є дорожньо-транспортна пригода (ДТП). За даними МВС в Україні відбувається щорічно приблизно 40 тис. ДТП з людськими жертвами, в яких гине до 5 тис. і травмується до 40 тис. осіб. Кількість ДТП без заподіяння шкоди життю та здоров'ю в загальнодержавному обсязі не обліковується, але за експертними оцінками таких ДТП відбувається до 150-200 тис. за рік.
Саме дорожньо-транспортна пригода має ряд характерних статистичних показників щодо місця, часу настання, стажу водія і т.д.
Наприклад, понад 30% всіх ДТП відбувається в обласних центрах, найбільша кількість ДТП припадає на жовтень, який, за показниками аварійності, майже вдвічі випереджає лютий та березень, а за часом доби левова частка ДТП припадає на вечірні години «пік».
Існує досить цікава залежність імовірності настання ДТП від стажу водія. Наприклад, водії зі стажем до одного року їздять обережно і скоюють менше за всіх аварій. Більш ніж удвічі частіше порівняно з новачками скоюють аварії водії зі стажем від 1 до 10 років, що пояснюється зниженням пильності та уваги. Решта водіїв посідають місце посередині між цими двома групами, але водії зі стажем 10-15 років їздять краще.
При визначенні ймовірності настання ДТП враховують також і інші фактори. Так, помічено, що автомобілі яскравих кольорів - червоні, жовті - менше потрапляють у ДТП, ніж сірі та чорні.
Всі ці фактори слід враховувати при визначенні тарифу в разі укладення договору страхування на випадок пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП. Велика ймовірність настання ДТП у порівнянні з протиправними діями компенсується невеликою збитковістю цього ризику, який становить у середньому 2-5 тис. грн., Тому середній тариф за цим ризиком становить 1,5-3,5%.
Інші значні збитки завдають протиправні дії третіх осіб, викрадення та пограбування транспортних засобів. Зауважимо, що при укладанні договору страхування повного каско тариф від викрадення становить більш ніж половину в частці страхового тарифу і досягає близько 4-6%. Це пояснюється майже 100%-ою збитковістю страхової суми. Тобто в разі настання страхового випадку необхідно виплачувати всю страхову суму. До того ж такий "страховий випадок" досить легко сфальсифікувати. Тому більшість страховиків узагалі не беруть транспортні засоби на страхування від крадіжки. У разі ж прийняття такого ризику застосовують великі розміри франшизи.
Цей ризик має свої особливості. Ризик пограбування залежить насамперед від престижності автомобіля, місця його стоянки, наявності охоронних пристроїв та сигналізації, терміну експлуатації транспортного засобу.
Ще одна група ризиків - ризики стихійного лиха. Тут суб'єктивні фактори не впливають на вірогідність настання збитків. Значне місце в цьому питанні займає регіон експлуатації транспортного засобу. Тариф від стихійних лих рідко перевищує 1%.
Українські страховики пропонують різноманітні умови страхування засобів наземного транспорту. Але рідко можна знайти страхову компанію, яка взяла б автомобіль на страхування від всіх ризиків, незалежно від країни його виробництва і терміну експлуатації. І це зрозуміло: старі автомобілі і найбільш престижні моделі належать до категорії з підвищеним ризиком. Перші більше потерпають в ДТП, а другі частіше стають об'єктом для викрадення.

2 Страхування автомобілів

Страхування засобів автотранспорту - один з видів автотранспортного страхування, об'єктами якого виступають механізовані й інші засоби транспорту, які підлягають державній реєстрації органами ДАІ: всі види легкових і вантажних автомобілів і автобусів, мотоцикли, моторолери та іншої мототранспорт можливих моделей, трактори.
У європейській практиці існують два види страхування автотранспорту: каско і карго. При страхуванні на умовах каско (цей термін у перекладі з іспанської означає корпус судна чи машини) об'єктом служить транспортний засіб у комплектації заводу-виробника. Страховий захист може бути поширена і на додаткове обладнання, що не входить в заводський комплект, наприклад на телеапаратуру, протиугінні засоби, сигналізацію і т.д.
Вітчизняні страхові компанії зазвичай пропонують комбіноване страхування, коли страхується не тільки транспортний засіб, а й відповідальність автовласника, додаткове обладнання, багаж, що знаходиться в транспортному засобі та причепі (крім антикваріату, дорогоцінних металів, документів, цінних паперів тощо), життя і здоров'я водія та пасажирів.
Автотранспортне страхування включає в себе кілька самостійних видів страхування:
§ страхування авто-каско, об'єктами якого є самі автотранспортні засоби та деякі інші види транспорту;
§ страхування авто-комбі, об'єктами якого є водії, пасажири і належить їм багаж. Об'єктом страхування є майнова відповідальність, пов'язана з ризиками на випадок травми, смерті, збитків і випадковостей, що неминуче виникають при експлуатації транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки в період дії договору страхування
При страхуванні багажу страхове покриття не поширюється на антикварні та унікальні предмети, вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінних, напівкоштовних і виробних (кольорових) каменів, предмети релігійного культу, колекції, картини, рукописи, грошові знаки, цінні папери, документи і фотознімки, а також на предмети, які не належать страхувальникові і членам його сім'ї, або призначені для продажу у зв'язку із заняттям підприємницькою діяльністю (якщо інше не обумовлено в додаткових умовах при укладанні договору).
При страхуванні водія і пасажирів від нещасного випадку за бажанням клієнта страхується або весь салон, або окремі посадочні місця.
Транспортний засіб може належати страхувальнику на праві власності або взято їм в оренду і т.д. У будь-якому випадку страхувальник повинен мати щодо застрахованого транспортного засобу майновий інтерес.
Обсяг страхової відповідальності залежить від варіантів (програм) страхування, розроблених конкретними страховиками, і від побажань клієнтів. Наприклад, страхування від зіткнення з тваринами характерно для сільської місцевості, від протиправних дій третіх осіб - у містах, від угону - для всіх.
Деякі страховики укладають договори з включенням додаткових вимог, наприклад, наявності гаража, установки протиугінної захисту певної моделі і т.п. Автотранспорт, що належить підприємствам і організаціям, страхується в пакеті з іншим майном.
Транспортний засіб може бути застраховано на суму:
§ вартості автомобіля в новому стані за ринковою ціною на момент укладення договору;
§ вартості автомобіля з урахуванням зносу;
§ відповідальності страхувальника за експлуатацію автомобіля згідно з договором оренди;
§ часткової вартості за системою пропорційної відповідальності.
При обчисленні страхової суми приймаються до уваги марка автомобіля, модель, рік випуску, величина пробігу, а також додаткове страхування разом з транспортним засобом причепа, трейлера і т.п.
При страхуванні транспортного засобу на випадок втрати товарного вигляду в якості страхової суми може бути прийнята вартість відновлювального ремонту (без урахування вартості частин і матеріалів), помножена на коефіцієнт в залежності від дати випуску. Наприклад, коефіцієнт може дорівнювати 1,5 при терміні експлуатації до одного року; 1,3 - до двох років; 1,1 - до трьох років, 1,0 - до чотирьох і 0,9 - до п'яти років. Транспорт старше п'яти років по цьому ризику зазвичай не страхується.
Страхування водія і пасажирів може здійснюватися за системою місць в автомобілі або за паушальною системі.
Страхування «за системою місць» передбачає, що страхова сума встановлюється для кожного місця в автомобілі. Загальна кількість застрахованих місць визначається за даними технічного паспорта транспортного засобу. При паушальною системі встановлюється загальна страхова сума для всіх пасажирів і водія, кожний з яких при настанні страхового випадку вважається застрахованою особою у певній частці від загальної страхової суми. Причому розмір частки залежить від числа осіб, що знаходяться в автомобілі в момент аварії.
При укладанні договору страхування необхідний попередній огляд транспортного засобу для уточнення таких відомостей: марки автомобіля, моделі, номера шасі, двигуна, року випуску, потужності і об'єму двигуна, вартості транспортного засобу та додаткового обладнання, кольору та реєстраційного номера засобу транспорту.
Розмір страхової премії розраховується за ставками, встановленими в залежності від виду транспортного засобу і варіанту страхування. При страхуванні засобів автотранспорту можуть бути надані пільги у вигляді знижок зі страхової премії за умови страхування кошти транспорту без перерви протягом ряду років (2-х, 3-х років), відсутність страхових випадків та проведених страхових виплат за ними та ін
При визначенні страхового тарифу і відповідно страхової премії приймаються до уваги наступні фактори:
§ страхові ризики, заявлені на страхування;
§ марка і модель машини;
§ власник транспортного засобу;
§ умови зберігання: гараж, стоянка (за договором або на час);
§ тип захисного пристрою (охоронна, протиугінна);
§ регіон страхування;
§ характер використання транспортного засобу: в особистих або службових цілях, для перевезення промислових вантажів, приватного візництва і т.д.;
§ кваліфікація та стаж водія.
При настанні страхової події страхувальник повинен невідкладно заявити про це в страхову компанію в установлений у договорі термін, а також в інші компетентні служби: ДАІ, пожежний нагляд і пр.
Існують дві форми відшкодування збитків за каско. Перша - виконання ремонтних робіт на станції техобслуговування, що належить страховій компанії або пов'язаної з нею договором. Друга форма відшкодування - грошова компенсація. Розмір нанесеного страхувальникові збитку і сума страхового відшкодування визначаються на підставі страхового акта та доданих до неї документів (органів міліції, ДАІ, пожежного нагляду, слідчих, судових органів, медичних закладів та ін), а при частковому пошкодженні засоби транспорту, крім цього, - на підставі кошторису на ремонт (відновлення), складеної представником страховика, запрошеним фахівцем або відповідним підприємством з ремонту (станцією технічного обслуговування і т.п.). Кошторис складається на підставі діючих на день страхового випадку прейскурантів роздрібних цін на запасні частини, деталі та приладдя до транспортних засобів та прейскурантів цін на ремонтні роботи.
Страхове відшкодування виплачується у розмірі заподіяної шкоди, але не вище страхової суми, встановленої в договорі страхування.
Вартість залишків встановлюється з урахуванням їх зносу та знецінення в результаті даного страхового випадку. Під знищенням засоби транспорту розуміється його повна загибель (конструктивна і фактична). Зазвичай вона береться за таку, якщо вартість відновлювального ремонту кошти транспорту (включаючи вартість транспортування до місця ремонту) становить не менше 75% страхової суми або дійсної вартості транспортного засобу на момент укладання договору.
У суму збитку включаються витрати на заміну пошкоджених деталей і вартість ремонтних робіт, віднімається вартість залишків, придатних для подальшого використання (з урахуванням їх знецінення та зносу).
Крім того, в суму збитку включаються витрати по рятуванню, приведенню в порядок, транспортуванні ушкодженого кошти транспорту до найближчого ремонтного пункту або постійного місця проживання страхувальника (стоянки автомобіля).
Якщо збиток частково (але не менше необхідної суми) відшкодовано або за рішенням суду має бути відшкодована винуватцем аварії, то страхова виплата коригується з урахуванням суми, належної з винної особи.
Крім стандартних для всіх видів страхування підстав для відмови у виплаті відшкодування, в автотранспортному страхуванні є специфічні, у тому числі управління транспортним засобом страхувальником, членами його сім'ї або іншими уповноваженими ним особами у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння або без посвідчення на право водіння транспортного кошти певної категорії, а також у випадках повного відшкодування шкоди особою, винною в його заподіянні, використання транспортного засобу для навчання водінню, для участі у змаганнях.

3 Страхування вантажів, що перевозяться автотранспортом

На страхування приймаються вантажі, що перевозяться по суші, повітряним і водним шляхом. Договір страхування може бути укладений на одному з наступних умов:
1) «без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи». За цим варіантом страховик зобов'язаний відшкодувати збитки тільки від повної загибелі всього або частини вантажу, що сталися внаслідок стихійних лих, пропажі транспортного засобу без вісті і аварій при навантаженні, укладанні і вивантаження вантажу і прийомі палива транспортним засобом. При пожежі, вибуху, аварії або зіткненні поїздів, судів, літаків з будь-яким зовнішнім предметом, у тому числі з іншим транспортним засобом, шкодою вважається не тільки повна загибель вантажу, але і його пошкодження. Страхова організація компенсує також збитки та внески по загальній аварії і здійснені витрати по рятуванню вантажу, зменшенню збитку та встановленню його розміру;
2) «з відповідальністю за приватну аварію». Тут під збитком розуміється пошкодження або повна загибель вантажу. Крім того, відшкодовуються збитки по загальній аварії і витрати по рятуванню вантажу;
3) «з відповідальністю за всі ризики». Даний варіант передбачає оплату збитків від пошкодження або повної загибелі вантажу, що відбулися за будь-якої причини (включаючи крадіжку, грабіж, недоставляння вантажу), а також збитків по загальній аварії і витрат по рятуванню вантажу.
Перераховані умови в окремих випадках можуть бути доповнені. Так, вантажі, схильні до бою, лому, витоку, можна застрахувати від цих ризиків. Разом з тим по даному виду страхування також встановлено певні обмеження зобов'язань страхової компанії. Окрім традиційно невідшкодовуваний збитків по всіх варіантах не компенсуються втрати, які є наслідком природних властивостей вантажів (хімічних змін, внутрішнього псування, усушки, цвілі і т. д.), що сталися з причини впливу температури, трюмного повітря, псування хробаками, гризунами, комахами, пов'язані з невідповідною упаковкою вантажів і відправленням їх в ушкодженому стані і т. п.
Договори страхування укладаються як на разове перевезення, так і на перевезення протягом певного періоду (зазвичай до одного року). У першому випадку страхувальник у заяві про страхування вказує назву вантажу, його вага та вартість, рід упаковки, номери і дати перевізних документів, вид транспорту, на якому перевозиться вантаж, пункти відправлення, призначення і перевантаження вантажу, дату та спосіб його відправлення (навалом, насипом, у контейнері і т. п.), наявність охорони або супроводу вантажу, а також умови страхування. Зокрема, заявлена ​​страхувальником страхова сума не повинна бути вище вартості вантажу, зазначеної в перевізних документах. Угоди довгострокового характеру в основному укладають організації, які мають велику кількість відвантажень протягом року і потребують постійної страховому захисті. Такие соглашения оформляются генеральным полисом. По нему застрахованными считаются все указанные в договоре грузы, отправленные в течение срока действия генерального полиса. В генеральном полисе, кроме характеристики принимаемых на страхование грузов, указываются примерный оборот и график поставок, страховая сумма по одному транспортному средству, особенности уплаты страховой премии и др.
В рамках действия генерального полиса страховщик несет обязательства только за своевременно заявленные перевозки груза. Поэтому по каждой отправке, подпадающей под действие генерального полиса, страхователь обязан представлять в страховую организацию предусмотренные сведения. В свою очередь, по требованию страхователя страховщик обязан выдать отдельные страховые полисы по конкретным партиям груза, на которые распространяется действие генерального полиса. При несоответствии содержания отдельного страхового полиса генеральному предпочтение отдается первому. Но в любом случае, как при страховании единичной перевозки, так и по генеральному полису, обязанность страховой компании по возмещению убытков обычно начинается с момента передачи груза для перевозки, продолжается в течение всей перевозки по установленному маршруту (включая перегрузки и перевалки, а также хранение на складах в пунктах перегрузки и перевалки) и оканчивается с момента доставки груза на склад грузополучателя или другой указанный склад в пункте назначения.
При обращении за возмещением выгодоприобретатель предъявляет документы, доказывающие его интерес в застрахованных грузах (коносаменты, счета-фактуры и другие перевозочные документы) и наличие страхового случая (выписка из судового журнала, протокол о дорожно-транспортном происшествии, коммерческий акт, накладная с отметкой об убытке и т. п.). Для определения размера ущерба используются акты осмотра груза, экспертизы, оценки и другие документы, а также счета на произведенные расходы. При полной гибели, утрате груза, его пропаже без вести вместе с транспортным средством или если, по мнению эксперта, произошла полная порча груза, ущербом считается стоимость погибшего (утраченного, пропавшего без вести) груза за вычетом стоимости спасенного груза. При повреждении груза ущерб равен сумме его обесценения, т. е. разнице между первоначальной стоимостью груза и его стоимостью в поврежденном состоянии. Выплата возмещения производится с учетом установленной франшизы, которая широко применяется в страховании грузов. Размер франшизы приближен к нормам естественной убыли того или иного груза, либо ее расчет базируется на статистических данных предыдущих убытков.

4 Страхование ответственности автоперевозчика

Договоры страхования ответственности автоперевозчиков распространяют свое действие прежде всего на требования лиц, заключивших с перевозчиком договор о перевозке груза. Кроме того, автоперевозчик может нанести вред жизни, здоровью и имуществу третьих лиц при выгрузке, падении, взрыве груза, его утечке и т. д. Страховая защита от таких убытков также может быть предоставлена договором страхования ответственности автоперевозчиков. Наконец, ответственными за перевозку грузов могут быть их экспедиторы, обеспечение которых страховой защитой осуществляется путем заключения договоров страхования ответственности экспедиторов груза.
Условия страхования ответственности автоперевозчиков и экспедиторов разрабатываются обычно с учетом нормативных документов, регулирующих условия наступления и объем ответственности перевозчика и экспедитора. При международных перевозках данные вопросы регулируются прежде всего положениями Конвенции «О договоре международной перевозки грузов по дорогам» (КДПГ), принятой в Женеве в 1956 г. и вступившей в силу 2 июля 1961 г., а также протоколом к ней от 5 июля 1978 г., распространяющими свое действие на такие договоры перевозки грузов автомобильным транспортом, в которых места погрузки и доставки груза находятся на территории двух различных государств и при этом по крайней мере одно из них является участником данной конвенции. В соответствии с данными нормативными актами автоперевозчик несет ответственность за полную или частичную утрату груза или его повреждение, происшедшие в период между принятием груза к перевозке и его выдачей, а также за опоздание в доставке груза. При этом правомочное по договору перевозки лицо имеет право считать груз потерянным, если он не был доставлен в течение 30 дней по истечении установленного для доставки срока, а при отсутствии такого срока – в течение 60 дней со дня принятия перевозчиком груза к перевозке.
Сумма ущерба, подлежащего возмещению перевозчиком при утрате или повреждении груза во время перевозки, определяется на основании стоимости груза в месте и во время принятия его к перевозке, исходя из биржевых товарных котировок или текущей рыночной цены, а при их отсутствии – из обычной стоимости товара такого же рода и качества. Кроме того, подлежат возмещению оплата за перевозку, таможенные сборы и пошлины, а также прочие расходы, связанные с перевозкой груза. Вместе с тем КДПГ устанавливает предел имущественной ответственности автоперевозчика в размере 25 золотых франков за 1 кг веса брутто утраченного или поврежденного груза. Протоколом к КДПГ для перевозчиков стран, которые его подписали, ограничение их ответственности предусмотрено в размере 8,ЗЗ.СПЗ за 1 кг погибшего или поврежденного груза. Однако указанный предел ответственности перевозчика не применяется в случаях, когда в товаротранспортной накладной была объявлена стоимость груза, а также если ущерб был причинен в результате умышленных действий перевозчика или его представителей. Если владельцем груза будет доказано нанесение ущерба вследствие просрочки в доставке груза, то перевозчик обязан возместить его в сумме, не превышающей плату за перевозку.
Страхование ответственности автоперевозчиков и экспедиторов чаще всего проводится в добровольном порядке, но, несмотря на это, оно получило широкое распространение во многих странах.
Дело в том, что владельцы груза, прежде чем доверить его перевозчику, нередко требуют от него финансовых гарантий компенсации возможного ущерба, который может быть причинен по вине перевозчика. Обычно в качестве такой гарантии и выступает страховой полис. Объектом данного страхования являются имущественные интересы страхователя или застрахованного лица (т. е. лица, осуществляющего перевозки или экспедирование грузов автотранспортом), связанные с его обязанностью в порядке, установленном положениями международных транспортных конвенций, нормами законодательства государств, условиями предоставления услуг, возместить вред, причиненный имуществу юридических и физических лиц, а также жизни и здоровью физических лиц.
Договоры страхования ответственности автоперевозчиков (экспедиторов) заключаются чаще всего на один год и обеспечивают страховую защиту при всех перевозках грузов, осуществляемых страхователем в период срока действия договора. При этом ответственность страховщика по каждой перевозке начинается в момент принятия страхователем груза к перевозке или экспедированию и продолжается до момента сдачи его получателю, распространяясь и на случаи погрузки, разгрузки или перегрузки грузов и хранения их вне транспортного средства в период перевозки. Договоры могут включать следующие страховые риски.
1. Ответственность перевозчика (экспедитора) за гибель, утрату или повреждение груза при перевозке, которые произошли вследствие столкновения средства транспорта с препятствием или другим транспортным средством, пожара, опрокидывания транспортного средства, провала моста, взрыва, несчастного случая при погрузке, кражи, разбойного нападения, переохлаждения или перегрева грузов. Данные события являются основными страховыми рисками в практике проведения страхования ответственности автоперевозчиков, на них приходится примерно 80% всех страховых случаев. Особенно тщательно в договоре страхования оговариваются условия наступления ответственности страховщика при краже груза.
2. Ответственность автоперевозчика (экспедитора) перед клиентами за нанесение им финансовых убытков вследствие невыполнения им обязательств по договору перевозки по причине его ошибок или упущений, выразившихся в просрочке в доставке груза, невыполнении инструкций отправителей, неправильной засылке груза, выдаче груза лицу, не имеющему прав на его получение. При этом условием возникновения ответственности автоперевозчика (экспедитора) за просрочку в доставке грузов является нарушение сроков доставки грузов, предусмотренных нормативными актами или правилами, принятыми в установленном порядке. При неправильной засылке груза по вине страхователя возмещаются его дополнительные издержки по пересылке груза по правильному адресу.
3. Ответственность перевозчика (экспедитора) перед таможенными органами или перед другими государственными органами. Так, при нарушении таможенного законодательства страховщик возмещает расходы автоперевозчика (экспедитора) по уплате штрафов, таможенных пошлин и других платежей. Такое страхование особенно актуально для перевозчиков, осуществляющих международные перевозки с применением книжек международных дорожных перевозок (книжек МДП), которые облегчают процедуру пересечения государственных границ транзитных стран. Это связано с тем, что в соответствии с положениями «Таможенной конвенции о международной перевозке грузов с применением книжки МДП» (конвенция МДП), принятой в Женеве 14 ноября 1975 г.
Международной ассоциацией автомобильного транспорта (объединяющей более 100 стран), каждый перевозчик, совершающий трансграничные рейсы, обязан при получении книжек МДП предоставить финансовую гарантию возмещения возможных убытков, в качестве которой, наряду с внесением залога, выступает страховой полис страхования ответственности перед таможенными органами. При этом многие перевозчики заключают такие договоры страхования в Международной ассоциации взаимного страхования транспортных перевозчиков.
Страховщики по условиям такого страхования обязаны возместить нанесенный соответствующему государству (в лице таможенных органов) вред из-за нарушений, имевших место при международных дорожных перевозках по доставке грузов от таможни места отправления до таможни места назначения. Минимальный лимит ответственности страховщика по всем страховым случаям, возникающим в связи с использованием автоперевозчиком одной книжки МДП, составляет в соответствии с правилами, установленными конвенцией МДП, 50 000 долл. Помимо этого, договоры могут предусматривать возмещение убытков, понесенных страхователем в результате необходимости уплаты налогов, штрафов и других сумм по решению государственных органов, а также конфискации груза уполномоченными государственными органами (например, санитарной инспекцией).
4. Ответственность перевозчика (экспедитора) перед третьими лицами (кроме работников страхователя и лиц, имеющих договорные отношения с автоперевозчиком), возникающая в результате причинения им вреда перевозимым грузом и выражающаяся в гибели, увечьях, травмах, заболеваниях граждан, а также в гибели или повреждении имущества третьих лиц. Такие последствия для третьих лиц могут наступить при выгрузке, падении, взрыве груза, его утечке и т. п.
Кроме общих для всех видов страхования причин, когда страховщик не несет ответственности за убытки (умышленные действия или грубая небрежность страхователя, военные действия, гражданские волнения, действия органов власти, воздействие радиации и др.), в страховании ответственности автоперевозчика (экспедитора) есть также свои специфические основания. Среди них можно назвать случаи возникновения убытков в результате следующих обстоятельств:
а) нарушения страхователем правил дорожного движения;
б) эксплуатации технически неисправных транспортных средств (в том числе рефрижераторных установок при перевозке грузов, требующих специального температурного режима перевозки);
в) перевозки груза большего веса, чем это предусмотрено нормами технической эксплуатации средств транспорта;
г) перевозки контрабандных грузов и грузов незаконной торговли;
д) несоответствующей упаковки груза и отправления его в поврежденном состоянии;
е) недостачи груза при целостности наружной упаковки и ненарушенных пломбах грузоотправителя;
ж) перевозки ценных грузов (драгоценных металлов, камней и изделий из них, банкнот, монет, ценных бумаг, произведений искусства, племенных животных).
Договоры страхования действуют на указанной в них территории, направлении или в рамках маршрута перевозки. В случае изменения территории, направления или маршрута перевозок без предварительного согласования со страховщиком действие договоров страхования может быть прекращено в той части перевозок, которые относятся к изменению территории действия страхования.
Договоры страхования заключаются на основании письменного заявления страхователя, в котором должны содержаться следующие сведения: а) наименование и адрес страхователя, номер его банковского счета; б) данные о заявляемых на страхование средствах автотранспорта (тип, год выпуска, тоннаж и т. п.); в) территория, направление или маршрут перевозки; г) перечень заявляемых на страхование рисков; д) срок страхования; е) лимиты страховой ответственности, размер и вид франшизы.
Размеры тарифных ставок в данном страховании зависят от следующих факторов: 1) убытков, оплаченных перевозчиком (экспедитором) клиентам за последние 1–3 года; 2) числа заявляемых на страхование средств автотранспорта, их типа, тоннажа, года выпуска, состояния и т. п.; 3) объема деятельности перевозчика (экспедитора); 4) характера перевозимых грузов; 5) территории, направления или маршрута перевозки; 6) номенклатуры перевозимых грузов; 7) максимальной ответственности перевозчика (экспедитора) и страховщика перед перевозчиком (экспедитором) по отдельным рискам и в целом за год (лимитов страховой ответственности), размеров франшизы. Исчисление суммы страховой премии, подлежащей уплате по договору страхования, производится путем умножения тарифной ставки на планируемый сбор платежей за перевозку (фрахт) или на сумму вознаграждения, получаемую экспедитором. При страховании в соответствии с конвенцией МДП ставка страховой премии устанавливается в виде фиксированной суммы за каждую книжку МДП, перевозка с применением которой заявляется на страхование.
При наступлении страхового случая оплату претензии пострадавшего первоначально производит (после согласования всех необходимых вопросов со страховщиком) сам перевозчик (экспедитор). Страховщик лишь в порядке исключения выплачивает компенсацию непосредственно заявителю претензии. После расчета с потерпевшим автоперевозчик (экспедитор) обращается в страховую организацию, которая и возмещает страхователю все его расходы по оплаченной претензии. При этом автоперевозчик (экспедитор) должен представить следующие документы:
а) товаротранспортные накладные или другие документы с отметкой грузополучателя о недостаче или повреждении груза;
б) счета или фактуры;
в) упаковочные ведомости;
г) акты осмотра груза (аварийные сертификаты), акты экспертизы, составляемые независимыми специализированными организациями;
д) документы органов внутренних дел о дорожно-транспортном происшествии, краже или других происшествиях;
е) письменное объяснение водителя о происшествии;
ж) расчеты суммы убытков, заявляемых автоперевозчику (экспедитору), и оправдательные документы на расходы, произведенные автоперевозчиком (экспедитором) для уменьшения размеров ущерба, для защиты своих интересов в судебных органах и т. д.
Страхование грузов - самостоятельный вид имущественного страхования. Предметом договора выступают груз, плата за перевозку и ожидаемая прибыль. При заключении договора страхования страхователь объявляет сумму, в пределах которой груз будет считаться застрахованным.

Література

1) Александрова М.М. Страхування: Навч.-метод. посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. - 208 с.
2) Базилевич В.Д. Страховий ринок України. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 2002. - 374 с.
3) Лісовал В.П. Основи страхової справи: Конспект лекцій. - К.: МАУП, 2003. - 60 с.
4) Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наука. ред. С. С. Осадець. - Вид. 2-ге, перероб. І доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.
5) Страхування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисципліни/ Гаманкова О.О., Артюх О.О, С.В. Горянська та ін.; за заг. ред. Гаманкової О.О. – К.: КНЕУ, 2000. - 120 с.
6) Таркуцяк А.О. Страхування: питання і відповіді. Навч. посібник. – К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2002. - 253 с.
7) Шепилова В.Г. Страхование: Тесты и задачи: Учебное пособие. – Донецк: Академия, 2002.– 80 с.
8) Цуканова В.Я. Страхование: Курс лекций. - 2-е вид., Испр. і доп. – Х.: Издательский дом «Инжек», 2003. – 128 с.
9) Азаренков Г.Ф. Регіональні чинники розвитку страхової діяльності в Україні. //Фінанси України, №7, 2005, с. 147.
10) Власенко О.О. Розвиток страхового ринку України. //Фінанси України, №8, 2005, с. 140.
11) Внукова Н.М., Чернишов С.І., Сокіл С.В. Оцінка активів страхових компаній. //Фінанси України, №4, 2002, с. 126.
12) Гутко Л.М. Проблеми розвитку національного страхового ринку. //Фінанси України, №11, 2003, с. 132.
13) Залєтов О.М. Державна політика на страховому ринку України. //Фінанси України, №11, 2001, с. 119.
14) Компаніченко О.С. Перестрахування у системі страхових послуг. //Фінанси України, №4, 2003, с. 130.
15) Кривошлик Т.Д. Страхування майна громадян. //Фінанси України, №11, 2001, с. 131.
16) Островерха Р.Е. Реальність страхового захисту. //Фінанси України, №6, 2003, с. 132.
17) Плиса В.Й. Управління фінансовою стійкістю страховика. //Фінанси України, №9, 2001, с. 136.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Реферат
69.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Автотранспортне страхування та його значення
Автотранспортне підприємство ПОГАТ
Автотранспортне підприємство з ремонту вантажних автомобілів
Страхування нещасних випадків. Екологічне страхування власників джерел підвищеної небезпеки
Загальні основи і принципи класифікації страхування Форми проведення страхування
Страхування нещасних випадків Екологічне страхування власник
соціального страхування Швеції outline Система соціального страхування Швеції 13 Освіта у Швеції
Страхування
Страхування 3
© Усі права захищені
написати до нас