Зміст
Введення
1. Визначення службового твору в Цивільному Кодексі та в "Законі про авторське право та суміжні права"
2. Поняття працівник - роботодавець
3. Законодавство України про авторське право та суміжні права
4. Зміни Цивільного Кодексу, що стосуються службових творів
Список використаної літератури
Введення
Одним з головних показників цивілізованості суспільства в усі часи було і продовжує залишатися зараз те, яку увагу приділяється в ньому розвитку науки, культури і техніки. Від того, наскільки вагомою інтелектуальний потенціал суспільства та рівень його культурного розвитку залежить в підсумку успіх вирішення поставлених перед ним економічних проблем. Технологічно провідні країни світу в останні роки в основу своєї економічної (а в ряді випадків і політичної) стратегії на перші позиції поставили науку та її результати, як основу основ, базис високих технологій Абсолютно очевидно, що в сьогоднішніх умовах; ефективність економіки, науково-технічний рівень виробництва, соціально-економічний прогрес в цілому, нарешті, добробут суспільства значною мірою залежать від рівня освіти та обсягу, накопичених суспільством знань, від рівня та ефективності творчої діяльності в цьому суспільстві. Не буде перебільшенням твердження, що однією з наймогутніших рушійних сил розвитку цивілізації є творча діяльність людей. Людина за своєю природою схильний до творчості, він завжди перебуває в процесі пошуку кращих умов життя, способів її поліпшення, своєї безпеки і т д. Однак в силу тих чи інших причин рівень інтелектуальної діяльності в різних країнах неоднаковий. Перш за все, він визначається рівнем усвідомлення значення цієї діяльності для розвитку суспільства, створенням сприятливих умов для цього виду творчості та іншими чинниками, які в певній мірі їй сприяють.
У сучасних умовах будь-який вид доцільної діяльності людини - виробництво, оборона, охорона здоров'я і т, п. - без належного науково-технічного забезпечення просто неможливий, як неможливий і соціально-економічний прогрес суспільства взагалі бездуховного розвитку. Це як взаємопов'язані, так і взаємозалежні процеси. Наука не може успішно розвиватися, якщо виробництво не забезпечить її необхідними інструментами, приладами, обладнанням, а виробництво не може прогресувати без розвитку науки.
Прогрес суспільства неможливий також без налагодженої системи освіти. Отже, сучасна цивілізація тримається на трьох "китах" - освіта, наука, культура. Якщо приходить у занепад один з цих "китів", країна переходить у групу "слаборозвинених". Світовий досвід свідчить, що там, де глибоко усвідомлюють значення цих фактор ів суспільного розвитку і приділяють їм належну увагу, країна прирівнюється до числа держав з високорозвиненою економікою. При. цьому ринок обумовлює перехід цих країн до групи високорозвинених, а саме рівень розвитку освіти, науки, культури. Ця теза простежується на досвіді Південної Кореї та інших країн Східної та Південної Азії так званих "маленьких драконніков", не мають ні своєї сировини, ні власних енергоносіїв. Не так давно Південна Корея відносилася до групи слаборозвинених країн, проте там відмінно усвідомлювали, які саме фактори сприяють переходу держави у розряд країн з високорозвиненою ринковою економікою. Державної стала політика, при якій неї готівкові кошти, як у сім'ї, так і в державі в цілому були спрямовані на розвиток освіти, науки і культури. Культуру тут слід тлумачити в широкому розумінні цього слова - рівень розвитку творчості та виробництва, виробничої інфраструктури та матеріально-технічного забезпечення і т.п. Саме ці фактори сприяли швидкому розвитку економіки, створенню та раціональному використанню досягнень науки і техніки, що у свою чергу, вивело вищезгадані країни до числа передових.
Всі країни з високорозвиненою ринковою економікою відзначаються високим рівнем освіти, науки і культури, Саме це обумовлює і визначає рівень цивілізованості того чи іншого суспільства. Вони ж є результатом творчої діяльності людини, оскільки стан і освіти, та культури визначається рівнем розвитку науки. Наукова діяльність - це, безсумнівно, творчий процес.
Творчість - цілеспрямована пошукова діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю Творчість притаманне людині, оскільки передбачає творця суб'єкта творчої діяльності, яким може бути тільки людина.
Часто творчість визначають як інтелектуальне. Однак це акцептування нічого нового не додає до його характеристиці, оскільки слово "інтелект" в перекладі з латинської означає пізнання, розуміння, розум. Інтелект - це здатність до мислення, раціонального пізнання Отже, інтелектуальна творчість - це і є розумна діяльність, адже діяльності без розумного осмислення бути не може, тому що творити здатна тільки людина, наділена розумом, Однак визначення "інтелектуальна творчість" часто вживається в більш широкому розумінні.
1. Визначення службового твору в Цивільному Кодексі та в "Законі про авторське право та суміжні права"
Службовий твір - твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем;
1. Авторські права на твір науки, літератури чи мистецтва, створений в межах встановлених для працівника (автора) трудових обов'язків (службовий твір), належать авторові.
2. Виключне право на службовий твір належить роботодавцю, якщо трудовим або іншим договором між роботодавцем і автором не передбачено інше.
Якщо роботодавець протягом трьох років з дня, коли службовий твір було надано у його розпорядження, не почне використання цього твору, не передасть виключне право на нього іншій особі або не повідомить автору про збереження твори в таємниці, виключне право на службовий твір належить авторові.
Якщо роботодавець в строк, передбачений в абзаці другому цього пункту, почне використання службового твору чи передасть виключне право іншій особі, автор має право на винагороду. Автор купує вказане право на винагороду і у разі, коли роботодавець прийняв рішення про збереження службового твору в таємниці і з цієї причини не почав використання цього твору у зазначений термін. Розмір винагороди, умови і порядок його виплати роботодавцем визначаються договором між ним і працівником, а в разі спору - судом.
3. У випадку, коли відповідно до пункту 2 цієї статті виключне право на службовий твір належить авторові, роботодавець має право використовувати такий твір способами, зумовленими метою службового завдання, і в що випливають із завдання межах, а також оприлюднити такий твір, якщо договором між ним і працівником не передбачено інше. При цьому право автора використовувати службовий твір способом, не обумовленим метою службового завдання, а також хоча б і способом, обумовленим метою завдання, але за межами, що випливають із завдання роботодавця, не обмежується.
Роботодавець може при використанні службового твору зазначати своє ім'я або найменування або вимагати такої вказівки.
2. Поняття працівник - роботодавець
Рабо робітник - суб'єкт трудового права, фізична особа, яка працює за трудовим договором у роботодавця.
Правове становище працівника визначається трудовим законодавством, трудовим і колективним договорами, локальними правовими актами організації. Працівник має права і несе обов'язки, встановлені Трудовим законом
Працівник має право на:
укладення, зміна і розірвання трудового договору у порядку та на умовах, які встановлені трудовим законодавством;
надання роботи, обумовленої трудовим договором;
робоче місце, що відповідає умовам, передбаченим державними стандартами організації та безпеки праці;
своєчасну і в повному обсязі виплату заробітної плати відповідно до своєї кваліфікації, складністю праці, кількістю і якістю виконаної роботи;
відпочинок, що забезпечується встановленням нормальної тривалості робочого часу, скороченого робочого часу для окремих професій і категорій працівників, наданням щотижневих вихідних днів, неробочих святкових днів, оплачуваних щорічних відпусток;
повну достовірну інформацію про умови праці та вимоги охорони праці на робочому місці;
професійну підготовку, перепідготовку та підвищення своєї кваліфікації у порядку, встановленому федеральними законами;
об'єднання, включаючи право на створення професійних спілок та вступ до них для захисту своїх трудових прав, свобод і законних інтересів;
участь в управлінні організацією у передбачених законодавством формах;
ведення колективних переговорів і колективних договорів висновок і угод через своїх представників, а також на інформацію про виконання колективного договору, угод;
захист своїх трудових прав, свобод і законних інтересів всіма не забороненими законом способами;
вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів, включаючи право на страйк, у порядку, встановленому законодавством;
відшкодування шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків, та компенсацію моральної шкоди в порядку, встановленому законом;
обов'язкове соціальне страхування у випадках, передбачених законами.
Обов'язки працівника
сумлінно виконувати свої трудові обов'язки, покладені на нього трудовим договором;
дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку;
дотримуватися трудової дисципліни;
виконувати встановлені норми праці;
дотримуватися вимог з охорони праці та забезпечення безпеки праці;
дбайливо ставитися до майна роботодавця (у тому числі до майну третіх осіб, що перебуває в роботодавця, якщо роботодавець несе відповідальність за збереження цього майна) і інших працівників;
негайно повідомити роботодавця або безпосередньому керівникові про виникнення ситуації, що представляє загрозу життю і здоров'ю людей, цілості майна роботодавця (у тому числі майна третіх осіб, що знаходиться у роботодавця, якщо роботодавець несе відповідальність за збереження цього майна).
Роботодавець
Роботодавці тель - один із суб'єктів Трудового права.-юридична особа, фізична особа, публічне юридична особа, яка вступила в трудові відносини з працівником. У випадках, передбачених законами, в якості роботодавця може виступати інший суб'єкт, наділений правом укладати трудові договори.
Роботодавцями - фізичними особами визнаються
Фізичні особи, зареєстровані в установленому порядку як індивідуальних підприємців і здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а також приватні нотаріуси, адвокати, котрі заснували адвокатські кабінети, і інші особи, чия професійна діяльність відповідно до федеральних законів підлягає державній реєстрації та (або) ліцензуванню, які вступили в трудові відносини з працівниками з метою здійснення зазначеної діяльності (далі - роботодавці - індивідуальні підприємці).
Фізичні особи, що вступають у трудові відносини з працівниками з метою особистого обслуговування і допомоги з ведення домашнього господарства (далі - роботодавці - фізичні особи, які не є індивідуальними підприємцями).
Права та обов'язки роботодавця здійснюються
Фізичною особою, є працедавцем;
органами управління юридичної особи (організації) або уповноваженими ними особами в порядку, установленому Трудовим Кодексом, іншими федеральними законами та іншими нормативними правовими актами, законами та іншими нормативними правовими актами суб'єктів, нормативними правовими актами органів місцевого самоврядування, установчими документами юридичної особи (організації) і локальними нормативними актами.
Укладати трудові договори в якості роботодавців мають право фізичні особи
досягли віку вісімнадцяти років, за умови наявності у них цивільної дієздатності в повному обсязі, а також особи, які не досягли вказаного віку, - з дня набуття ними цивільної дієздатності у повному обсязі.
Фізичні особи, які мають самостійний доход, які досягли віку вісімнадцяти років, але обмежені судом у дієздатності, мають право за письмовою згодою піклувальників укладати трудові договори з працівниками з метою особистого обслуговування і допомоги з ведення домашнього господарства.
Від імені фізичних осіб, що мають самостійний доход, що досягли віку вісімнадцяти років, але визнаних судом недієздатними, їх опікунами можуть укладатися трудові договори з працівниками з метою особистого обслуговування цих фізичних осіб і допомоги їм з ведення домашнього господарства.
Неповнолітні у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, за винятком неповнолітніх, які набули цивільну дієздатність в повному обсязі, можуть укладати трудові договори з працівниками при наявності власних заробітку, стипендії, інших доходів і з письмової згоди своїх законних представників (батьків, опікунів, піклувальників).
Права роботодавця
укладати, змінювати і розривати трудові договори з працівниками в порядку і на умовах, які встановлені Трудовим кодексом, іншими законами;
вести колективні переговори і укладати колективні договори;
заохочувати працівників за сумлінну ефективну працю;
вимагати від працівників виконання ними трудових обов'язків і дбайливого ставлення до майна роботодавця (у тому числі до майну третіх осіб, що перебуває в роботодавця, якщо роботодавець несе відповідальність за збереження цього майна) і інших працівників, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку;
залучати працівників до дисциплінарної та матеріальної відповідальності в порядку, установленому Трудовим кодексом, іншими законами;
приймати локальні нормативні акти (за винятком роботодавців - фізичних осіб, які є індивідуальними підприємцями);
створювати об'єднання роботодавців з метою представництва і захисту своїх інтересів та вступати до них.
Обов'язки роботодавця
дотримуватися трудового законодавства і інші нормативні правові акти, що містять норми трудового права,
локальні нормативні акти, умови колективного договору, угод і трудових договорів;
надавати працівникам роботу, обумовлену трудовим договором;
забезпечувати безпеку та умови праці, що відповідають державним нормативним вимогам охорони праці;
забезпечувати працівників устаткуванням, інструментами, технічною документацією й іншими засобами, необхідними для виконання ними трудових обов'язків;
забезпечувати працівникам рівну оплату за працю рівної цінності;
виплачувати в повному розмірі належну працівникам заробітну плату в строки, встановлені відповідно до Трудового кодексу, колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, трудовими договорами;
вести колективні переговори, а також укладати колективний договір у порядку, установленому Трудовим кодексом;
надавати представникам працівників повну і достовірну інформацію, необхідну для укладення колективного договору, угоди і контролю за їх виконанням;
знайомити працівників під розпис з прийнятими локальними нормативними актами, безпосередньо пов'язаними з їх трудовою діяльністю;
своєчасно виконувати розпорядження органу виконавчої влади, уповноваженого на проведення державного нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, інших органів виконавчої влади, які здійснюють функції по контролю і нагляду у встановленій сфері діяльності, сплачувати штрафи, накладені за порушення трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права;
рассматривать представления соответствующих профсоюзных органов, иных избранных работниками представителей о выявленных нарушениях трудового законодательства и иных актов, содержащих нормы трудового права, принимать меры по устранению выявленных нарушений и сообщать о принятых мерах указанным органам и представителям;
создавать условия, обеспечивающие участие работников в управлении организацией в предусмотренных Трудовым кодексом , иными федеральными законами и коллективным договором формах;
обеспечивать бытовые нужды работников, связанные с исполнением ими трудовых обязанностей;
осуществлять обязательное социальное страхование работников в порядке, установленном федеральными законами;
возмещать вред, причиненный работникам в связи с исполнением ими трудовых обязанностей, а также компенсировать моральный вред в порядке и на условиях, которые установлены Трудовым Кодексом , другими федеральными законами и иными нормативными правовыми актами;
вести учёт фактически отработанного каждым работником времени;
исполнять иные обязанности, предусмотренные трудовым законодательством и иными нормативными правовыми актами, содержащими нормы трудового права, коллективным договором, соглашениями, локальными нормативными актами и трудовыми договорами.
Кроме того, работодатель обязан:
вести воинский учёт (за исключением работодателей-физических лиц) - Закон "О воинской обязанности и военной службе");
исполнять обязанности налогоплательщика по обязательному государственному страхованию и налогового агента по подоходному налогу, включая уплату налогов и подачу деклараций;
зарегистрироваться в органах управления государственными внебюджетными фондами.
3. Законодательство Украины об авторском праве и смежных правах
Законодательство Украины об авторском праве и смежных правах базируется на Конституции Украины и состоит из соответствующих норм Гражданского кодекса Украины, настоящего Закона, законов Украины "О собственности", "О кинематографии", "О телевидении и радиовещании", "Об издательском деле", "О распространении экземпляров аудиовизуальных произведений и фонограмм" и других законов Украины, охраняющих личные неимущественные права и имущественные права субъектов авторского права и смежных прав.
Сфера действия Закона
1. Действие настоящего Закона распространяется на:
а) произведения, указанные в части первой статьи 8 настоящего Закона, и объекты смежных прав, указанные в статье 35 настоящего Закона, независимо от места их первого обнародования (либо не обнародованные, но находящиеся в объективной форме на территории Украины), авторами которых или лицами, которым принадлежит авторское право и (или) смежные права на них, являются физические лица, являющиеся гражданами Украины или не являющиеся ее гражданами, но имеющие постоянное место жительства на территории Украины, либо юридические лица, имеющие местонахождение на территории Украины;
б) произведения, указанные в части первой статьи 8 настоящего Закона, и объекты смежных прав, указанные в статье 35 настоящего Закона, впервые обнародованные на территории Украины или впервые обнародованные за пределами Украины, но после этого в течение 30 дней обнародованные на территории Украины;
в) передачи организаций вещания, имеющих местонахождение на территории Украины и осуществляющих передачи при помощи передатчиков, расположенных на территории Украины;
г) произведения архитектуры и скульптуры, объективно находящиеся на территории Украины;
д) произведения и объекты смежных прав, охраняемые в соответствии с международными договорами Украины.
2. Положения настоящего Закона направлены на защиту личных неимущественных прав и имущественных прав:
а) субъектов авторского права, указанных в статье 7 настоящего Закона, и субъектов смежных прав, указанных в части первой статьи 36 настоящего Закона, которые являются гражданами Украины или не являются гражданами Украины, но имеют постоянное место жительства на территории Украины (для юридических лиц - местонахождение на территории Украины), независимо от того, на какой территории впервые были обнародованы их произведения или объекты смежных прав;
б) субъектов авторского права, указанных в статье 7 настоящего Закона, и субъектов смежных прав, указанных в части первой статьи 36 настоящего Закона, независимо от их гражданства и постоянного места жительства (для юридических лиц - их местонахождения), произведения или объекты смежных прав которых впервые обнародованы на территории Украины или не обнародованы, но находятся в объективной форме на территории Украины;
в) субъектов авторского права, указанных в статье 7 настоящего Закона, и субъектов смежных прав, указанных в части первой статьи 36 настоящего Закона, независимо от их гражданства и постоянного места жительства, произведения или объекты смежных прав которых впервые обнародованы в другой стране и в течение 30 дней после этого обнародованы на территории Украины;
г) других лиц, имеющих авторское право и (или) смежные права.
3. Субъектам авторского права и (или) смежных прав, независимо от их гражданства, произведения или объекты смежных прав которых впервые обнародованы на территории другого государства или не обнародованы, но находятся в объективной форме на территории другого государства, правовая охрана предоставляется в соответствии с международными договорами Украины.
Права на служебные произведения
Интеллектуальная деятельность является движущей силой социально-экономического развития общества. Львиная доля творческих произведений создается авторами на предприятиях, в учреждениях, организациях, которые в дальнейшем внедряют их в жизнь. Регламентация авторских прав на такие произведения имеет свои особенности: с одной стороны, авторское право создателя является незыблемым и охраняется целым рядом как международных, так и национальных нормативных актов, с другой – нельзя оставлять без внимания трудовые отношения автора и работодателя.
Для освещения вопроса о принадлежности авторских прав на произведения, создаваемые для предприятий, прежде всего, необходимо рассмотреть виды авторских прав, предусмотренные законодательством Украины.
Согласно Гражданскому кодексу Украины (ГК), личные неимущественные права автора не отчуждаются, не зависят от имущественных прав, остаются у автора и охраняются бессрочно.
Очевидно, что наиболее важными являются имущественные авторские права, так как именно от распоряжения ими зависит социально-экономический эффект произведения, для достижения которого в большинстве своем они и создаются.
В соответствии с Законом Украины "Об авторском праве и смежных правах" (Закон) произведение, созданное автором в порядке выполнения служебных обязанностей в соответствии со служебным заданием или трудовым договором, является служебным произведением.
Итак, произведение становится служебным только при наличии определенных условий:
– автор должен создавать произведение при выполнении служебных обязанностей. То есть в должностной инструкции работника должно быть предусмотрено создание произведений определенного вида, чем и намерен заниматься создатель;
– автор должен создавать произведение на основании служебного задания или трудового договора. Причем, если трудовой договор срочный и на выполнение конкретных работ достаточно в самом договоре указать задание на создание произведения. Следует отметить, что до сих пор в законодательстве не конкретизировано понятие "служебное задание", не установлены требования к оформлению служебного задания на создание произведения. На практике служебное задание оформляется в виде приказа либо отдельной служебной запиской.
Правовые последствия отнесения произведения к категории служебного:
Авторские права на служебные произведения до 1 января 2004 года имели особый статус. Так, в соответствии со статьей 16 Закона, личное неимущественное право на служебное произведение принадлежит его автору, а исключительное имущественное право – работодателю, если иное не предусмотрено трудовым договором (контрактом) или гражданско-правовым договором между автором и работодателем.
То есть работодателю для получения имущественных прав на произведение было достаточно:
1) заключить трудовой договор с наемным работником, в котором четко прописать его трудовые обязанности, либо разработать должностную инструкцию;
2) оформить служебное задание, если трудовой договор бессрочный и общего характера.
С 1 января 2004 года вступил в силу новый ГК, который внес изменения в регулирование отношений, в том числе и в сфере интеллектуальной собственности.
Статья 429 ГК содержит положение о том, что имущественные права интеллектуальной собственности на объект, созданный в результате исполнения трудового договора, принадлежат работнику, который создал данный объект, и юридическому или физическому лицу, где или у которого он работает, совместно, если иное не предусмотрено договором.
Безусловно, данная норма улучшает положение автора, больше стимулирует свободу творчества, больше защищает незыблемые права создателя. Кроме того, разрешился вопрос о судьбе имущественных авторских прав при ликвидации работодателя.
Однако данная норма усложнила регулирование взаимоотношений между работником и работодателем относительно созданных в порядке трудового договора произведений. При малейших упущениях работодатель рискует понести огромные убытки. Согласно статье 369 ГК, совладельцы имущества, находившегося в общей совместной собственности (согласно статье 190 ГК, в понятие "имущество" включаются и имущественные права), владеют и пользуются им совместно, если иное не предусмотрено договоренностью между ними, а также распоряжаются по согласию всех совладельцев.
Картина очевидна: работодатель выделяет средства на создание произведения, выплачивает авторское вознаграждение работнику и в результате попадает в полную зависимость от него: ведь прежде чем предпринять какие-либо действия относительно созданного произведения, должен получить согласие работника – автора произведения. В случае возникновения конфликта (что нередко случается в трудовых отношениях) работник может легко не только сорвать проект, но и блокировать деятельность предприятия.
Статья 429 ГК позволяет урегулировать взаимоотношения по этому вопросу иным способом – в договоре. К сожалению, законодатель не указал, каким именно договором регулировать вышеуказанные вопросы, однако, проанализировав данную норму и общие положения Кодекса, можно сделать вывод о том, что таким договором может быть как трудовой, так и авторский договор.
Рассмотрим подробнее способы регулирования принадлежности имущественных авторских прав на служебные произведения.
Трудовой договор
Кроме существенных условий, предусмотренных законодательством, в трудовой договор работодателю необходимо включить:
1) положение о том, что все имущественные права на произведения, созданные работником в порядке исполнения трудового договора и на основании служебного задания, переходят к работодателю. Моментом передачи прав можно указать дату подписания акта приема-передачи материальных носителей произведения;
2) пункт, предусматривающий вознаграждение за создание работником произведений. Если создание служебных произведений является единственной либо основной обязанностью работника, в договоре можно предусмотреть, что работодатель выплачивает работнику заработную плату за создание работником и использование работодателем служебных произведений;
3) перечень служебных обязанностей. Сделать это можно в отдельно прописанной должностной инструкции;
4) отдельной статьей служебное задание, если характер договора позволяет. Можно оформлять служебное задание на создание произведения отдельным документом. Причем желательно конкретизировать служебное произведение в служебном задании, указать требования к нему работодателя.
Авторский договор
Обращаю ваше внимание на то, что новым ГК не предусмотрен такой вид гражданско-правового договора, как авторский договор. Распоряжение имущественными правами интеллектуальной собственности регулирует глава 75 Кодекса. Нормы указанной главы – общего характера и применимы как к авторскому праву, так и к праву промышленной собственности. Однако, исходя из норм Закона и сложившейся практики, условно назовем такой вид гражданско-правового договора авторским.
Следует отметить, что авторский договор никак не зависит от трудовых взаимоотношений автора с работодателем и от того, является произведение служебным или создано автором по собственной инициативе. Поэтому второй стороной по данному договору может быть любой субъект гражданско-правовых отношений в соответствии с законодательством Украины.
Авторский договор между работодателем и работником можно заключать в том случае, если создание служебных произведений не предусмотрено ни должностной инструкцией, ни трудовым договором, либо трудовым договором не урегулирован вопрос об имущественных правах на произведение.
Исходя из норм ГК, а именно статей 430, 1112, 1113, взаимоотношения между работодателем и автором относительно произведения, созданного за рамками трудового договора, могут быть урегулированы следующими договорами (авторскими договорами): о создании по заказу объекта авторского права и о передаче исключительных имущественных авторских прав.
Первый вид заключается до создания произведения; в нем указываются:
– существенные требования работодателя к будущему произведению;
– сроки создания;
– обязательно! Положение о том, что все имущественные права на произведения, созданные по заказу работодателя, переходят работодателю. Так как, в соответствии со статьей 430 ГК, если в договоре не будет предусмотрено иное, имущественные права на произведение, созданное по договору заказа, будут принадлежать автору и заказчику совместно;
– размер и порядок выплаты вознаграждения.
Второй вид договора можно заключать после создания произведения. Согласно статье 1113 ГК, по договору передачи исключительных имущественных прав интеллектуальной собственности одна сторона (лицо, которое имеет исключительные имущественные права) передает другой частично либо в полном объеме эти права в соответствии с Законом и на определенных в договоре условиях.
Существенные условия
Имущественные права на произведение. Необходимо точно указать имущественные права, которые передаются. Данное положение очень важно и требует особого внимания сторон, так как, согласно части 1 статьи 31 Закона, имущественные права, не указанные в авторском договоре как отчуждаемые, считаются не переданными. В связи с тем, что ГК не отменил нормы Закона, лучше учитывать его требования при заключении авторских договоров.
Размер и порядок выплаты вознаграждения. Как видим, вопрос, касающийся имущественных прав на служебные произведения, регулировать в отдельных авторских договорах произведения, регулировать в отдельных авторских договорах проблематично, поскольку на каждое произведение необходимо заключать отдельный авторский договор. Предусматривать же в трудовом договоре положение относительно имущественных прав на служебные произведения удобно только в том случае, если работник принимается на работу на определенный срок для выполнения разовой работы.
Как проще работодателю урегулировать со своим работником-создателем вопрос, касающийся имущественных прав на служебные произведения? Выходом может послужить статья 1107 ГК "Виды договоров относительно распоряжения имущественными правами интеллектуальной собственности", предусматривающая возможность заключения "иных договоров распоряжения имущественными правами интеллектуальной собственности". Учитывая положения данной статьи, работодатель и работник могут заключить договор о распределении имущественных прав на произведения, создаваемые работником в порядке выполнения трудового договора. Причем в таком договоре речь будет идти не о передаче имущественных прав, а о распределении (например, 100 % и 0 %), поэтому заключать его можно один раз, и он будет распространять свое действие на все произведения, создаваемые автором в порядке выполнения служебных обязанностей.
Подводя итоги, можно отметить, что ГК по-новому урегулировал вопрос имущественных прав на произведение, созданное в результате исполнения трудового договора, учитывая при этом интересы автора и работодателя. Однако остаются нерешенными некоторые вопросы:
1) Кодекс не конкретизирует, какое произведение будет считаться "созданным в результате исполнения трудового договора". Исходя из нормы, любое произведение, созданное автором, находящимся в трудовых отношениях с работодателем, можно подвести под норму статьи 429 ГК со всеми вытекающими последствиями;
2) каким договором необходимо регулировать вопрос принадлежности имущественных прав на произведение, созданное в результате исполнения трудового договора, – трудовым или иным гражданско-правовым (авторским)?
Остается лишь надеяться, что нерешенные ГК вопросы будут урегулированы надлежащим образом в обновленном Законе Украины "Об авторском праве и смежных правах" или свои разъяснения по этому вопросу даст Высший хозяйственный суд Украины либо Верховный Суд Украины. А пока Закон действует в старой редакции параллельно с ГК, работодателю и работнику лучше регулировать свои взаимоотношения по созданию служебных произведений, руководствуясь нормами ГК, однако учитывая нормы Закона. При этом нельзя забывать о том, что в случае противоречия норм Закона ГК, преимущество имеет Кодекс. Во-первых, в иерархии нормативно-правовых актов он имеет высшую юридическую силу по сравнению с законами; во-вторых, является более поздним нормативно-правовым актом по отношению к действующему Закону
4. Изменения Гражданского Кодекса, касающиеся служебных произведений
Авторские права на служебные произведения до 1 января 2004 года имели особый статус. Так, в соответствии со статьей 16 Закона, личное неимущественное право на служебное произведение принадлежит его автору, а исключительное имущественное право – работодателю, если иное не предусмотрено трудовым договором (контрактом) или гражданско-правовым договором между автором и работодателем.
То есть работодателю для получения имущественных прав на произведение было достаточно:
1) заключить трудовой договор с наемным работником, в котором четко прописать его трудовые обязанности, либо разработать должностную инструкцию;
2) оформить служебное задание, если трудовой договор бессрочный и общего характера.
С 1 января 2004 года вступил в силу новый ГК, который внес изменения в регулирование отношений, в том числе и в сфере интеллектуальной собственности.
Статья 429 ГК содержит положение о том, что имущественные права интеллектуальной собственности на объект, созданный в результате исполнения трудового договора, принадлежат работнику, который создал данный объект, и юридическому или физическому лицу, где или у которого он работает, совместно, если иное не предусмотрено договором.
Безусловно, данная норма улучшает положение автора, больше стимулирует свободу творчества, больше защищает незыблемые права создателя. Кроме того, разрешился вопрос о судьбе имущественных авторских прав при ликвидации работодателя.
Однако данная норма усложнила регулирование взаимоотношений между работником и работодателем относительно созданных в порядке трудового договора произведений. При малейших упущениях работодатель рискует понести огромные убытки. Согласно статье 369 ГК, совладельцы имущества, находившегося в общей совместной собственности (согласно статье 190 ГК, в понятие "имущество" включаются и имущественные права), владеют и пользуются им совместно, если иное не предусмотрено договоренностью между ними, а также распоряжаются по согласию всех совладельцев.
Картина очевидна: работодатель выделяет средства на создание произведения, выплачивает авторское вознаграждение работнику и в результате попадает в полную зависимость от него: ведь прежде чем предпринять какие-либо действия относительно созданного произведения, должен получить согласие работника – автора произведения. В случае возникновения конфликта (что нередко случается в трудовых отношениях) работник может легко не только сорвать проект, но и блокировать деятельность предприятия.
Статья 429 ГК позволяет урегулировать взаимоотношения по этому вопросу иным способом – в договоре. К сожалению, законодатель не указал, каким именно договором регулировать вышеуказанные вопросы, однако, проанализировав данную норму и общие положения Кодекса, можно сделать вывод о том, что таким договором может быть как трудовой, так и авторский договор.
Список використаної літератури
Основи інтелектуальної власності. - К.: Юридичне видавництво "ІнЮре", 1999. - 578 с
Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. - Наук.-практ. вид.: у 4-х т. / За заг. ред. О.Д.Святоцького
Т.1: Право інтелектуальної власності. - К.: Видавничий дім "ІнЮре 1 ', 1999. - 500 с
Т.2: Авторське право і суміжні права. - К.: Видавничий дім "ІнЮре", 1999. - 460 с
Т.З: Промислова власність. - К.: Видавничий дім "ІнЮре", 1999.-656 с.
Т.4: Оцінка інтелектуальної власності. Бухгалтерський облік та оподаткування. - К.: Видавничий дім "ІнЮре", 1999.-384 с
Цибульов П.М. Основи і нтелектуально ї власності/Навчальний посібник. - К.: "Інст.інтел.власн. і права", 2005.-108 с.
Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О.Довгий, В.О.Жаров, В.О.Зайчук та ін. - К.: Форум, 2002. -319 с.
Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права. - К.: Ін-ст. інт. власн. і права, 2004. - 260 с
Бутнік-Сіверський О. Б. Економіка інтелектуальної власності. - К.: Ін-ст. інт. власн. і права, 2004. -296 с
Жаров В. О. Захист права інтелектуальної власності. - К,: Ін-ст. інт. власн. і права, 2004. - 64 с
Кожарская И.Ю., Прахов Б.Г. Патентное право. - К.: Инст. интелл. собств, и права, 2003. - 140 с
Тофило А.В. Экспертиза объектов интеллектуальной собственности: заявки на изобретения и полезные модели. - К.: Инст. интелл. собств. и права, 2004. - 176 с
Конституція України, від 28.06.1996 p ., № 254к/96-ВР;
Цивільний кодекс України, від 16.01.2003 p ., № 435- IV
Господарський кодекс України, від 16.01.2003 р. № 436- IV
Кодекс України про адміністративні правопорушення, від 07.12.1984 р. № 8073-Х
Господарський процесуальний кодекс, від 06.111991 р. №1798-ХІІ
Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 № 7-93;
Закон України "Про авторське право і суміжні права", від 23.12.1993 №3792-ХІІ;
Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", 15.12.1993 № 3687-ХІІ;
Закон України "Про охорону прав на промислові зразки", від 15.12.1993 № 3688-ХП;
Закон України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", від 05.11.1997 № 621/97-ВР;
Закон України "Про охорону прав на сорти рослин", від 21.04.1993 № 3116-ХІІ;
Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", від 15.12.1993 № 3689-ХІІ;
Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів", від 16.06.1999 № 752- XIV ;
Закон України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних", від 23.03.2000 № 1587-Ш;