Історія російської абетки з давнини до наших днів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Кубанський державний університет

факультет управління та психології

Реферат

з документознавства на тему:

"Історія російської абетки: з давнини до наших днів"

Виконала студентка

2-го курсу ДДОУ:

Тетерлева Олена

Краснодар 2010

ЗМІСТ

Введення

1. Виникнення слов'янської абетки

2. Літери кирилиці та їх назви

3. Склад російського алфавіту

Висновок

ВСТУП

Передаючи мова на письмі, використовують букви, кожна з яких має певне значення. Сукупність букв, розташованих у встановленому порядку, називається алфавітом або азбукою.

Слово алфавіт походить від назви двох перших букв грецького алфавіту: α-альфа; β - бета (з новогрецької - віта).

Слово абетка походить від назви двох перших букв стародавнього слов'янського алфавіту - кирилиці: А - аз'; Б - буки.

Як виникла абетка? Як вона розвивалася на Русі? Відповіді на ці питання можна знайти в даному рефераті.

1. ВИНИКНЕННЯ Слов'янська азбука

Алфавіт - це система букв, що передають звуки або фонеми мови. Майже всі відомі алфавітні системи листи мають спільне походження: вони сходять до семітського листа Фінікії, Сирії, Палестини II тисячоліття до нашої ери.

Фінікійці, які жили на східному узбережжі Середземного моря, в давнину були відомими мореплавцями. Вони вели активну торгівлю з державами Середземномор'я. У IX ст. до н. е.. фінікійці познайомили зі своїм листом греків. Греки дещо видозмінили накреслення фінікійських букв і їх назви, зберігши порядок.

У I тисячолітті до н. е.. Південна Італія була колонізована греками. У результаті цього з грецьким листом познайомилися різні народи Італії, в тому числі латини - италийское плем'я, основавшее Рим. Остаточно сформувався класичний латинський алфавіт в I ст. до н. е.. Деякі грецькі букви в латиницю не увійшли, В епоху Римської імперії відбувалося широке поширення латинської мови та письма. Його вплив посилився в Середні століття у зв'язку з переходом в. християнство всіх народів Європи. Латинська став богослужбових мовою у всіх державах Західної Європи, а латинське лист - єдино допустимим листом для богослужбових книг. У результаті латинська мова була впродовж століть міжнародною мовою.

На території Центральної Східної Європи, заселеної слов'янами, починаючи з VI - VII ст. з'являються окремі союзи слов'янських племен, державні об'єднання.

У IX ст. було відомо державне об'єднання західних слов'ян - Моравської князівство, яке розташовувалося на території нинішньої Словаччини. Німецькі феодали прагнули підпорядкувати собі Моравію в політичному, економічному, культурному відношенні. У Моравію прямували німецькі місіонери для проповідей християнства латинською мовою. Це загрожувало політичної незалежності держави. Прагнучи зберегти незалежність, далекоглядний Моравийского князь Ростислав відправив посольство до візантійського імператора Михайла III з проханням надіслати в Моравію вчителів (проповідників християнства за візантійським обрядом), які б навчали жителів Моравії християнству рідною мовою. Михайло III доручив Моравийского місію Костянтину (чернече ім'я - Кирило) і його братові Мефодію. Брати були уродженцями міста Солуні (нині Салоніки), який у той час входив до складу слов'янської (болгарською) території і був культурним центром Македонії, Старовинні Солунь був двомовним містом, в якому окрім грецької мови звучав слов'янський говір.

Костянтин був дуже освіченою для свого часу людиною. Ще до поїздки в Моравію він склав слов'янську абетку і почав перекладати Євангеліє на слов'янську мову. У Моравії Костянтин і Мефодій продовжували переводити церковні книги з грецької на слов'янську мову, навчали слов'ян читання, письма та ведення богослужіння слов'янською мовою. Брати пробули в Моравії більше трьох років, а потім вирушили з учнями в Рим до Папі Римському. Там вони сподівалися знайти підтримку в боротьбі проти німецького духовенства, не бажав здавати свої позиції в Моравії і на перешкоді поширенню слов'янської писемності. По дорозі до Риму відвідали вони ще одну слов'янську країну - Паннонію (район озера Балатон, Угорщина). І тут брати навчали слов'ян книжкової справи і богослужіння на слов'янській мові.

У Римі Костянтин постригся в ченці, прийнявши ім'я Кирило. Там же у 869 р. Кирила отруїли. Перед смертю він написав Мефодію: "Ми з тобою, як два воли; від важкої ноші один впав, інший повинен продовжувати шлях". Мефодій з учнями, які отримали сан священиків, повернувся Паннонію, а пізніше до Моравії.

До того часу обстановка в Моравії різко змінилася. Після смерті Ростислава моравським князем став його бранець Святополк, який підкорився німецькому політичному впливу. Діяльність Мефодія та його учнів протікала в дуже складних умовах. Латино-німецьке духовенство всіляко заважало розповсюдженню слов'янської мови як мови церкви.

Мефодія посадили у в'язницю, там він помер у 885 р., і після цього його супротивникам вдалося добитися заборони слов'янської писемності в Моравії. Багато учнів були страчені, деякі перебралися до Болгарії і Хорватії. У Болгарії цар Борис в 864 р. прийняв християнство. Болгарія стає центром поширення слов'янської писемності. Тут створюються слов'янські школи, переписуються кирило-мефодієвські оригінали богослужбових книг (Євангеліє, Псалтир, Апостол, церковні служби) "робляться нові слов'янські переклади з грецької мови, з'являються оригінальні твори старослов'янською мовою (" 0 пісьменех' Чрьнорізца Хоробра ").

Широке поширення слов'янської писемності, її "золотий вік", відноситься до часу царювання в Болгарії Сімеона (893-927 рр..), Сина Бориса. Пізніше старослов'янська мова проникає в Сербію, а в кінці X ст. стає мовою церкви у Київській Русі.

Старослов'янська мова, будучи мовою церкви на Русі, відчував на собі вплив давньоруської мови. Це був старослов'янську мову російської редакції, так як включав в себе елементи живої східнослов'янської мови.

Старослов'янські абетки, якими написані дійшли до наших днів пам'ятники, називаються глаголицею і кирилицею. Перші старослов'янські пам'ятники були написані глаголицею, яку створив, як припускають, Костянтин на основі грецького скорописного листи IX ст. з доповненням деяких букв з інших східних алфавітів. Це дуже своєрідне, мудре, петлеобразное лист, який тривалий час у дещо зміненому вигляді вживалося у хорватів (до XVII ст). Поява кирилиці, висхідній до грецького статутного (урочистого) письма, пов'язують з діяльністю болгарської школи книжників. Кирилиця є тією слов'янською абеткою, яка лежить в основі сучасного російського, українського, білоруського, болгарського, сербського та македонського алфавіту.

2. Літери кирилиці І ЇХ НАЗВИ

Малюнок 1 - "Букви кирилиці та їх назви"

Кирилиця, зображена на малюнку 1, у міру її вживання в російській мові піддалася поступового вдосконалення.

Розвиток російської нації на початку XVIII ст., Виникли потреби в друкуванні цивільних книг викликали необхідність спрощення накреслень літер кирилівського абетки.

У 1708 р. був створений російський цивільний шрифт, причому у виготовленні ескізів букв брав активну участь сам Петро I. У 1710 р. було затверджено зразок нового шрифту абетки. Це була перша реформа російської графіки. Суть Петровської реформи полягала в спрощенні складу російського алфавіту за рахунок виключення з нього таких застарілих і непотрібних букв, як "псі", "ксі", "омега", "іжиця", "земля", "іже", "юс малий". Однак згодом, ймовірно під впливом духовенства, частина цих букв була відновлена ​​у вжитку. Була введена літера Е ("Е" оборотне), для того щоб відрізняти її від йотованной букви Е, а також літера Я замість ЮСА малого йотованного.

У цивільному шрифті вперше встановлюються прописні (великі) і малі (малі) літери.

Буква Й (і коротке) була введена Академією наук у 1735 р. Літеру Е вперше застосував Н. ​​М. Карамзін в 1797 р. для позначення звуку [о] під наголосом після м'яких приголосних, наприклад: небо, темний.

У XVIII ст. в літературній мові звук, що позначався буквою '(ять), збігся зі звуком [е]. Буша ', таким чином, практично виявилася непотрібною, але за традицією вона ще тривалий час утримувалася в російській абетці, аж до 1917-1918 рр..

Реформою орфографії 1917-1918 рр.. були виключені дві букви, дублювали один одного: "ять", "фіта", "і десятеричной". Буква '(ер) була збережена тільки як розділовий знак, Ь (ерь) - як розділової знак і для позначення м'якості попереднього приголосного. У відношенні Е в декреті є пункт про бажаність, але необов'язковості вживання цієї букви. Реформа 1917 - 1918 рр.. спростила руське письмо і тим самим полегшила навчання грамоті.

3. СКЛАД російського алфавіту

У російській алфавіті 33 літери, з яких 10 позначають голосні звуки, 21 - приголосні і 2 букви не позначають особливих звуків, але служать для передачі певних звукових особливостей. Російський алфавіт, зображений у таблиці 1, має прописні (великі) і малі (малі) літери, літери друковані і рукописні.

Таблиця 1 - Російський алфавіт і назва літер

ВИСНОВОК

Протягом всієї історії російської абетки відбувалася боротьба з "зайвими" літерами, що увінчалася часткової перемогою при реформуванні графіки Петром I (1708-1710 рр..) І остаточною перемогою при орфографічної реформи 1917-1918 рр..


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Реферат
25.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Карти Таро від давнини до наших днів
Зміна картини світу від давнини до наших днів
Історія України з давніх часів до наших днів
Вітчизняна історія від Київської Русі до наших днів
Історія російського народу - від старовини до наших днів
Історія психології Від Античності до наших днів Ждан А Н
Історія Батьківщини від Київської Русі до наших днів
Історія зброї і озброєння народів і держав з найдавніших часів до наших днів
Історія культурно-економічного розвитку Адигеї найдавніших часів до наших днів
© Усі права захищені
написати до нас