Іскандер Фазіль Абдулович (нар. 1929)
Прозаїк, поет.
Народився 6 березня в Сухумі в сім'ї ремісника. Закінчив середню школу, здобув бібліотечну освіту.
У 1950-і Іскандер приїжджає до Москви, надходить до Літературного інституту, який закінчує в 1954. Вже в студентські роки починає друкуватися (перші публікації в 1952). Пише вірші. Працює журналістом у Курську, потім у Брянську. У 1959 - редактор в абхазькому відділі Держвидаву.
Перші віршовані збірки - "Гірські стежки" (1957), "Доброта землі" (1959), "Зелений дощ" (1960) та інші - отримують гарні відгуки критиків і визнання читачів.
З 1962 його розповіді починають публікувати журнал "Юність" та "Тиждень". У 1966 з цих розповідей автор збирає першу книгу "Заборонений плід".
Проте по-справжньому широку популярність йому приносить публікація в "Новому світі" "Сузір'я Козлотура" (1966). Тепло були зустрінуті оповідання й повісті: "Літнім днем" (1969), "Дерево дитинства" (1970). Особливий інтерес до його творчості викликав цикл новел "Сандро з Чегема" (1973).
У 1979 для "Метрополя" Іскандер дав сатиру "Маленький гігант великого сексу". Перу Іскандера належать дитячі оповідання - "День Чіка" (1971) та "Захист Чіка" (1983), що лягли в основу книги оповідань "Дитинство Чіка" (1993). У 1982 в журналі "Юність" вийшло твір письменника - "Кролики і удави", що мало неабиякий успіх.
У 1987 він опублікував книгу віршів "Шлях"; у 1990 - повість "Стоянка людини"; в 1991 - книгу публіцистики "Поети і царі"; в 1993 - "Вірші" та роман "Людина та її околиці". У 1995 в журналі "Знамя" була опублікована повість "Софічка".
Ф. Іскандер живе і працює в Москві.