Іншомовна культура як зміст іншомовної освіти

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Є. І. Пассов

ЗМІСТ освіти є культура. Тому резонно припустити, що зміст іншомовної освіти значно ширше, багатшим і важливіше, ніж це традиційно уявляється. Спробуємо це обгрунтувати.

Процес іншомовної освіти, що є одним з видів освіти взагалі, фактично включає в себе чотири аспекти:

1) пізнання, яке націлене на оволодіння культурознавчих змістом іншомовної культури (сюди відноситься не тільки культура країни, власне факти культури, але і мова як частина культури);

2) розвиток, яке націлене на оволодіння психологічним змістом іншомовної культури (здібності, психічні функції і т. д.);

3) виховання, яке націлене на оволодіння педагогічним змістом іншомовної культури (етичний, моральний, етичний аспекти);

4) вчення, яке націлене на оволодіння соціальним змістом іншомовної культури, соціальним в тому сенсі, що мовленнєві вміння засвоюються як засобу спілкування в соціумі, в суспільстві. Будь-який учень повинен знати і вміти реалізовувати ті функції, якими наділене кожне з мовленнєвих умінь і спілкування в цілому. Якщо і можна говорити про практичне призначення іноземної мови, то не тільки в сенсі усвідомлення зазначених функцій і оволодіння ними, а й у сенсі розуміння практичного результату, який позначається на оволодінні мовними вміннями залежно від рівня оволодіння культурознавчих, психологічним і педагогічним аспектами змісту іншомовної культури в процесі оволодіння цими аспектами, а не після.

Отже, іншомовна культура є та частина загальної культури людства, якою учень може оволодіти в процесі комунікативного іншомовної освіти в пізнавальному (культурному), що розвиває (психологічному), виховному (педагогічному) та навчальному (соціальному) аспектах.

Узагальнено-схематичне уявлення іншомовної культури як змісту іншомовної освіти та засоби досягнення його мети недостатньо. Необхідно розподіл на більш дрібні кванти, які і стануть об'єктами оволодіння. На кожному уроці, поступово і системно, крок за кроком відбувається оволодіння саме тими квантами, які доцільні з методичних позицій, з точки зору технології.

Однією з відмінних рис даної Концепції є те, що пропонується чітко визначити об'єкти оволодіння не тільки в навчальному аспекті, але і в пізнавальному, розвиваючому і виховному, розподілити їх у системі освіти і забезпечити засобами оволодіння (вправами).

1. Пізнавальний аспект (культурознавчої зміст) іншомовної культури (ІК)

Розгляд ІК починається з даного аспекту не випадково. У пізнавального аспекту положення особливе, з нього все починається, від нього (точніше, від фактів культури) ми відштовхуємося в пропонованій нами освітньої технології. Культурознавчої зміст життя того чи іншого народу, як відомо, дуже об'ємно. Навряд чи знайдеться людина, яка стане стверджувати, що він володіє усім культурним багажем свого рідного народу. У той же час ця людина, безумовно, є носієм своєї культури, розуміє її і відчуває її дух, володіє відповідним менталітетом. Як досягти такого ж розуміння в іншомовному освіті? Вихідна позиція така.

Перша посилка: взаєморозуміння у міжкультурному діалозі досяжною лише в тому випадку, якщо учасники діалогу знайомі з національною культурою, визнають її самоцінність.

Друга посилка: менталітет (як би його не визначали) складається тільки завдяки оволодінню культурою.

Третя посилка: всю культуру країни досліджуваної іноземної мови в повному обсязі в процесі іншомовної освіти засвоїти неможливо.

Четверта посилка: засвоєння розрізнених (нехай навіть і численних і цікавих) фактів культури не обов'язково призведе до «входження» в чужий менталітет, бо менталітет (як будь-яке складне явище) системний за своєю природою.

З цих посилок слід лише один висновок: необхідно створення моделі культури того чи іншого народу, моделі, яка могла б у функціональному плані заміщати реальну систему культури. Головним завданням моделі культури має бути не стільки розуміння іншої культури, скільки духовне вдосконалення учнів на базі нової культури в її діалозі з рідною.

Оволодіння культурою є осягнення системи цінностей народу, яке здійснюється на трьох рівнях: а) на рівні сприйняття (пізнавальне значення знань), б) на рівні соціальному (прагматичне значення знань) і в) на рівні особистісного сенсу (аксіологічні, або ціннісне, значення знань ). Для першого рівня досить мати уявлення про факти культури, для другого потрібно володіти поняттями та вміти робити будь-яку дію, для третього рівня необхідні судження, пов'язані з особистісним емоційно-ціннісним ставленням до факту чужої культури, коли факт чужої культури переживається як факт особистого життя .

Зайве наголошувати, що для даної концепції провідним є третій рівень оволодіння культурою.

Модель культури слід засвоїти обов'язково, бо без цієї бази не сформується менталітет.

Що входить у реалізацію моделі?

Реальна дійсність, представлена ​​предметно: на фотознімках, ілюстраціях, плакатах, схемах, слайдах, в малюнках, символіку, документальних діафільмів та кінофільмів, на комп'ютері та ін

Реальна дійсність, представлена ​​предметно-вербально: програми ТБ і радіо, квитки (в театр, кіно, на поїзд і т. п.), етикетки товарів, анкети, оголошення і т. п.

Образотворче мистецтво.

Художня література.

Довідково-енциклопедична та наукова література, коментарі до фактів культури (наприклад, путівники, карти, план міста і т. д.).

Засоби масової інформації.

Навчальні розмовні тексти, тобто автентичні тексти-висловлювання носіїв мови про свою культуру.

Спілкування з учителем як ретранслятором та інтерпретатором культури іншого народу.

Іноземна мова як невід'ємний компонент культури, її акумулятор, носій і виразник:

знання про ладі (системі) мови, які використовуються в процесі оволодіння ним (точніше, мовними вміннями) у вигляді:

а) правил-інструкцій;

б) пояснень;

в) структурних та функціональних узагальнень;

г) сформульованих закономірностей;

знання про функції мови (мовних уміннях) як засобу спілкування;

знання про норми мовних відносин (про етику);

знання, звані фоновими (Є. М. Верещагін, В. Г. Костомаров), які мають всі члени даної національно-культурної мовної спільності і які потенційно закладені в топоніміці, іменах власних, прислів'ях, афоризмах, фразеологізмах, крилатих словах, девізах, гаслах , безеквівалентної лексики, назвах предметів і явищ традиційного і нового побуту (реаліях), поняттях, що відображають явища суспільного характеру, і т. п.;

знання про невербальних засобах спілкування;

знання про статус, історії та розвитку мови, її ролі в світі, взаємовідносини з рідним та іншими мовами.

2. Розвиваючий аспект (психологічний зміст) іншомовної культури

Сутність розвивального аспекту ІК полягає в тому, що він спрямований на розвиток в індивідуальності учня таких її властивостей, які грають найбільш важливу роль для процесів пізнання.

Система іншомовної освіти, націлена на розвиток і саморозвиток людини може керувати процесом становлення індивідуальності, моделюючи бажаний результат.

Грунтуючись на цілі розвивального аспекту (розвивати те, що грає найважливішу роль для процесів пізнання, виховання і навчання), а також на сутності процесу розвитку людини, логічно буде вважати, що об'єктами розвитку повинні бути здібності, які дозволили б здійснити успішне функціонування пізнавальної, емоційно-оцінної і діяльнісно-перетворюючої сфер діяльності учня. Чому здібності? Тому що саме здібності можуть розвиватися з наявних в індивіда задатків, і розвиватися вони можуть тільки в діяльності. Тому що розвиток особистості - це розкриття і реалізація здібностей. Розвиток здібностей в освітній діяльності благотворно позначиться не тільки на ній самій, а й закладе основи для самоосвіти людини і його подальшої життєдіяльності в цілому.

3. Виховний аспект (педагогічний зміст) іншомовної культури

Будучи пов'язаним з культурою, заснованим на ній, виховний аспект перестає бути чимось додатковим, доважком навчання, витікаючи із сутності самої комунікативної технології. Виховання не може розглядатися поза методу. Щоб побачити виховний потенціал комунікативної технології оволодіння іншомовною культурою, необхідно, по-перше, зрозуміти, що вона заснована на системі функціонально взаємообумовлених принципів, об'єднаних єдиною стратегічною ідеєю: принципів речемислітельной активності, особистісної індивідуалізації, ситуативності, функціональності і новизни. Всі ці принципи несуть в атмосфері іншомовної культури виховний заряд і тому втягують вчителя та учнів у глибинне і духовне спілкування, яке, по суті, і є виховним процесом.

Виховний потенціал освіти залежить від культуроведческого змісту використовуваних матеріалів, від їх потенційних можливостей. Учитель як інтерпретатор чужої культури і носій рідної повинен робити все від нього залежне, щоб сформулювати в учнів ту систему цінностей, яка відповідає ідеалу освіти - людині духовного (homo moralis).

4. Навчальний аспект (соціальний зміст) іншомовної культури

Зміст навчального аспекти складають ті мовні уміння, якими повинен оволодіти учень як засобами спілкування - говоріння, аудіювання, читання, письмо (можливий і переклад), а також власне вміння спілкуватися. Кожне з умінь засноване на певних навичках і механізмах, володіє певними якостями.

Процес формування мовних навичок та розвитку мовленнєвих умінь розуміється нами як процес формування цілісного мовного механізму, а формування мовного механізму - як процес розвитку особистості. Наслідком цього є зовсім інший характер комунікативної технології.

Нагадаємо, що навчальний аспект становить соціальний зміст ІК, оскільки його результати безпосередньо спрямовані на соціальні потреби людини - вміння успішно спілкуватися в іншому соціумі. В основі цього вміння лежить ціла система мовних засобів, якою зазвичай володіє грамотний носій мови.

Завершуючи розгляд змісту іншомовної культури (або ІК) як змісту іншомовної освіти, зробимо два зауваження. Перше стосується поняття «зміст». Справа в тому, що перерахування «об'єктів оволодіння» може створити враження, що змістом є самі ці об'єкти як компоненти ІК. Однак з наукової точки зору таке розуміння змісту некоректно. Змістом є не сам по собі субстрат, а його внутрішній стан, сукупність процесів, які характеризують взаємодію утворюючих субстрат елементів між собою і з середовищем і зумовлюють їх існування, розвиток і зміну.

Виходячи зі сказаного, можна сформулювати суть пропонованої концепції іншомовної освіти як концепції розвитку індивідуальності в діалозі культур. Для досягнення поставленої мети та забезпечення можливого змісту іншомовної освіти необхідно створити певні умови, які служили б основою і механізмом освітнього процесу. Такою умовою є спілкування (див. слід. Статтю).

Друге зауваження стосується назви нашого навчального предмета. Цілком очевидно, що назва «іноземна мова» не відбиває ні суті предмета, ні його мети. Так було з предметами «спів» і «малювання», що стали відповідно уроками музичної культури (Д. С. Кабалевський) і уроками художньої культури (Б. М. Неменский). У зв'язку з цим вважаємо обгрунтованим і доцільним назвати наш предмет «іншомовна культура», а вчителі - «вчитель іншомовної культури».

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Твір
24.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Розвиток індивідуальності як мета іншомовної освіти
Зміст і цілі освіти
Структура та зміст віщої освіти
Зміст освіти в національній школі
Зміст і структура шкільної юридичної освіти
Зміст освіти в контексті військово-патріотичного виховання
Зміст освіти в контексті військово патріотичного виховання
Зміст структура і функції освіти в сучасному ВУЗі
Зміст процесу фізичного виховання в системі педагогічної освіти
© Усі права захищені
написати до нас