Інтегративний урок музики
Організація інтегративних уроків музики в школі визначається нами як шлях до творчого відображення життєвих реалій в доступній для учнів художній формі - ігри-драматизації, яка допомагає становленню і розвитку особистісних якостей кожної дитини, її інтелекту, емоцій, художніх здібностей.
У музичній освіті вона виступає в якості:
- Засоби досягнення педагогічних цілей і завдань (розвиток художньо-творчих і музичних здібностей, мислення, уяви, креативності);
- Методу творчої взаємодії педагога та учнів;
- Організаційної форми занять. На інтегративних уроках музики гра-драматизація зазвичай організовується за сюжетом літературного чи сценічного твору, в її процесі все прочитане, побачене або почуте відтворюється в "осіб", за допомогою комплексу виражальних засобів: музичної і мовної інтонації, міміки, жесту, пози, мізансцени ( угруповання).
Сценарій не завжди є жорстким каноном і може бути лише канвою, в межах якої розвивається імпровізація. Л.С. Виготський вважав, що в будь-якій грі присутній драматизація [1].
Для виявлення особливостей застосування методу драматизації в музичній освіті виділимо і проаналізуємо його основні функції - культурологічну, виховну, розвиваючу, комунікативну, гносеологічну, компенсаторну, навчальну та терапевтичну.
Культурологічна функція - одна з найважливіших: учні не тільки отримують враження від творів художників, поетів, композиторів, а й вчаться сприймати навколишню дійсність за законами естетики, що, у свою чергу, активізує формування і розвиток їх художніх інтересів, смаків і потреб, допомагає в створення художньо-ігрових образів.
Завдяки знайомству з різноманітними творами мистецтва формуються не тільки естетичні почуття, сприйняття, оцінки, ідеали, а й художня культура кожного учня.
Виховна функція полягає в тому, що в учнів виробляються ціннісні орієнтації, розвивається ініціатива, самостійність, взаємодопомога, клас об'єднується в єдиний колектив.
Різні за змістом гри-драматизації сприяють вихованню естетичних смаків і потреб, вольових якостей і світогляду, допомагають накопиченню морально-естетичного досвіду учня [2].
У процесі драматизації розвиваються швидкість реакції, гнучкість розуму і поведінки, увагу, пам'ять, мислення в єдності репродуктивного і продуктивного компонентів, художні здібності, тому можна говорити про її розвиваючої функції. Реалізація останньої здійснюється за допомогою різних ролей, програвання яких сприяє розвитку образно-асоціативного мислення, ігрового бачення, уяви і фантазії.
З розвиваючої тісно пов'язана комунікативна функція, що забезпечує формування навичок спілкування. Виступаючи у певній ролі, учні взаємодіють з іншими учасниками, здобуваючи в такий спосіб навички спілкування.
Гносеологічна функція полягає в пізнанні нових фактів, подій, явищ навколишнього життя за допомогою зорового, слухового та музичного сприйняття, вихованні вміння "спостерігати" за розвитком музично-сценічного образу і драматичної дії.
Драматизація компенсує у дітей потреба в емоційному спілкуванні, а також створює оптимальні умови для розвитку художніх здібностей, так як учень може проявити себе не тільки в одному виді художньої діяльності, а в декількох одночасно. Таким чином, даний метод виконує компенсаторну функцію.
Драматизація як навчальний метод сприяє засвоєнню різнобічних знань з музично-теоретичних дисциплін, театрального мистецтва, живопису, виробляє виконавські вміння і навички. Оскільки в процесі драматизації театрализуется не тільки персонажі літературних і художньо-сценічних творів, за і елементи музичної мови, які вивчають школярі в процесі уроку, можна виділити навчальну функцію.
Терапевтична функція методу драматизації відома давно. У медицині широко застосовується термін "психодрама". Саме загальне визначення значення психодрами - це з'єднання театру з терапією, що дозволяє створити умови для природного вираження свого "я" в обраної ролі, краще збагнути самого себе, зняти конфліктні ситуації в колективі.
Необхідно відзначити, що в практичній діяльності педагога нерідко виникають ситуації, що вимагають особливого втручання. Вони характеризуються афективними порушеннями у взаєминах учнів як між собою, так і з конкретним учителем.
Для вирішення цієї проблеми використовується здатність драматизації до вирішення дитячих конфліктів па матеріалі художніх творів, в яких є розгорнутий сюжет, наявність конфлікту і яскраві театральні образи (позитивні і негативні герої).
Використання методу драматизації па інтегративному уроці музики визначається нами як спосіб теоретичного і практичного оволодіння музичним матеріалом, художніми знаннями, вміннями і навичками, відповідний завданням особистісно орієнтованого музичної освіти.
Традиційний і інтегративний урок музики мають загальні параметри - мета, завдання, мотиви, способи управління діяльністю учнів, однак різняться за змістом і технологіями проведення.
У першому випадку мета і освітні завдання відкриті, переважають навчальні мотиви, навчання здійснюється через включення в навчальну діяльність, у другому вони сховані (або відкриті, по опосередковані художньо-ігрової завданням), переважають ігрові мотиви, прагнення увійти в ігрову ситуацію, навчання відбувається за допомогою включення до поліхудожнього та ігрову діяльність.
Традиційно в способі управління навчальною діяльністю школярів переважає пряме навчальне вплив; на іітегратівном уроці організується інноваційна, пізнавальна, ігрова та полихудожественно діяльність, що поєднує непряме і пряме вплив па учнів.
Ми виділяємо кілька видів інтегративних уроків музики:
• уроки оволодіння новими знаннями (моноурок, побудований па вивченні одного класичного, художнього, драматичного твору чи творчості одного композитора, художника, драматурга, або урок-бесіда);
• уроки формування і засвоєння умінь і навичок (що включають театралізовані ігри і драматизації);
• уроки узагальнення та систематизації знань (урок-конкурс, урок-подорож);
• уроки повторення, комплексного застосування знанні, умінь і навичок (включають в себе різні види художньої діяльності і самостійну роботу учнів - вокальні, інструментальні, драматичні імпровізації, діалоги, інсценування пісень, казок, ілюстрації до оповідань): комбіновані уроки, па яких вирішуються одночасно кілька освітніх завдань (урок-концерт, урок-образ, урок-вистава) - заключні уроки чверті, півріччя, року.
Проведення гри-драматизації на інтегративному уроці музики вимагає від педагога не тільки спеціальних музичних здібностей, по і знання елементів акторської техніки та основ режисури, яскраво вираженою емпатії - здатності до внутрішнього, душевного перевтілення. Внаслідок цього педагог-музикант виступає в якості: актора, режисера, драматурга; постановника музичного спектаклю, інсценівок, музичних конкурсів, подорожей. КВК; диригента, імпровізатора, концертмейстера; лектора, оповідача; психотерапевта; ігротехніка.
Інтегратнвний урок складається з різних видів художньої діяльності, однак представляє собою цілісну систему, засновану на міжпредметних зв'язках. Його найважливішим завданням є виховання особистості учня, формування ціннісних відносин засобами мистецтва.
Як цілісна художньо-педагогічна форма, він повинен мати свої специфічні методичні особливості: організацію співпереживання, розуміння морально-естетичної сутності мистецтва, а потім вже отримання знань, умінь і навичок.
Включення до інтегратпвним урок музики ігор-драматизаций дозволяє не тільки внести дітей у світ великого мистецтва, а й організувати його за законами театральної дії.
Наприклад, правомірно говорити про сюжет уроку музики, проте, на відміну від театральної постановки музично-сценічного твору, урок включає не тільки сама дія, але може містити біографічні відомості про композиторів, письменників, драматургів, про історію створення художніх творів, тобто те, що повинен знати учень при вивченні предмета.
Сам твір, призначений для інсценування, може включатися не цілком, а фрагментарно.
У ході уроку музики один і той же учень може виявитися не тільки активним учасником музично-сценічної дії, за і глядачем, слухачем, критиком, композитором, режисером, диригентом, білетером і т.п.
Отже, організація музично-освітнього процесу в умовах драматизації створює оптимальні умови для художньо-творчого розвитку учнів і сприяє їх духовному зростанню.
Відзначимо ряд специфічних завдань, що стоять перед педагогом при проведенні інтегративних уроків музики. Вони полягають в наступному:
- Розвиток емоційної ідентифікації в процесі розіграшу ролей;
- Розвиток музикальності, музично-творчих здібностей, творчої уяви і мислення в художньо-ігровому середовищі;
- Отримання, закріплення і накопичення музично-виконавського досвіду, музичних знань, умінь і навичок у художньо-творчої діяльності;
- Формування художніх інтересів, смаків і потреб засобами різних видів мистецтва.
Для реалізації тієї чи іншої художньо-педагогічної ідеї інтегративного уроку педагог-музикант повинен спиратися на такі принципи художньої дидактики, як інтонаційність, цілісність, образність, асоціативність і варіативність.
Ідея цілісного підходу до інтегративної уроку музики може реалізуватися за двох умов: тематичної цілісності уроку і освоєнні одних і тих же закономірностей музичного та вербального мови в різних видах художньої діяльності (виконанні, слуханні, імпровізації, декламації).
Образним єдності завдань на уроці мистецтва сприяє виділення художньо-педагогічної ідеї, головне в якій - життєвий зміст, проникнення в "інтонаційний лад" художнього твору.
Художньо-педагогічна ідея - це головна думка уроку (або групи уроків), яка пронизує всі види художньої діяльності та частнометодіческіе завдання, просуває дітей і вчителя до особистісного, соціально значимого результату, забезпечує процес розвитку, спілкування па уроці, забарвлюючи і виводячи па рівень загальнолюдських цінностей кожен його момент.
Принципово важливим стає те, що художньо-педагогічна ідея дозволяє вчителю вивести навчальну тему в її виховний пласт. Крім того, вона є своєрідним творчим задумом уроку, може мати різне втілення і в музиці, і в поезії, і в живописі, і в драматичному мистецтві.
Отже, художньо-педагогічна ідея сприяє створенню різних проблемних ситуацій, формує естетичні ідеали, розвиває пізнавальні інтереси, стимулює творчу уяву і фантазію дітей, розвиває асоціативність їх мислення [3].
Нам видається важливим, щоб педагог умів підбирати музично-дидактичний репертуар, словесний текст і втілювати їх у формі гри-драматизації, яка створює необхідну атмосферу для сприйняття художнього матеріалу і осягнення Духа музики.
Таким чином, за допомогою контрастних за характером музичних творів, кожне з яких наповнене певної атмосферою, своєрідним поєднанням видів художньо-творчої діяльності школярів, за допомогою театралізованої форми проведення інтегративного уроку створюється "симфонія" атмосфер.
Створення Духа уроку музики - це творче завдання кожного педагога-музиканта, для вирішення якої необхідно мати художнє чуття, педагогічну інтуїцію, володіти елементами сценічної майстерності та режисури, вміти внутрішньо перевтілюватися, а також враховувати емоційний, інтелектуальний і музичний рівень розвитку школярів конкретного класу.
Отже, організація інтегративних уроків музики в умовах взаємодії та синтезу мистецтв допоможе створити оптимальні умови для розкриття багатосторонніх художніх здібностей і установок учнів, буде сприяти формуванню сотворческой діяльності та гуманізації щодо педагога-музиканта і його учнів.
Список літератури
1. Виготський Л.С. Уява і творчість у дитячому віці: Психологічний нарис. М., 2001.
2. Надолінская Т.В. Ігри-драматизації на уроках музики в початковій школі. М., 2003.
3. Горюнова Л.В. На шляху до педагогіки мистецтва / / Музика в школі. 2008. № 2.
Організація інтегративних уроків музики в школі визначається нами як шлях до творчого відображення життєвих реалій в доступній для учнів художній формі - ігри-драматизації, яка допомагає становленню і розвитку особистісних якостей кожної дитини, її інтелекту, емоцій, художніх здібностей.
У музичній освіті вона виступає в якості:
- Засоби досягнення педагогічних цілей і завдань (розвиток художньо-творчих і музичних здібностей, мислення, уяви, креативності);
- Методу творчої взаємодії педагога та учнів;
- Організаційної форми занять. На інтегративних уроках музики гра-драматизація зазвичай організовується за сюжетом літературного чи сценічного твору, в її процесі все прочитане, побачене або почуте відтворюється в "осіб", за допомогою комплексу виражальних засобів: музичної і мовної інтонації, міміки, жесту, пози, мізансцени ( угруповання).
Сценарій не завжди є жорстким каноном і може бути лише канвою, в межах якої розвивається імпровізація. Л.С. Виготський вважав, що в будь-якій грі присутній драматизація [1].
Для виявлення особливостей застосування методу драматизації в музичній освіті виділимо і проаналізуємо його основні функції - культурологічну, виховну, розвиваючу, комунікативну, гносеологічну, компенсаторну, навчальну та терапевтичну.
Культурологічна функція - одна з найважливіших: учні не тільки отримують враження від творів художників, поетів, композиторів, а й вчаться сприймати навколишню дійсність за законами естетики, що, у свою чергу, активізує формування і розвиток їх художніх інтересів, смаків і потреб, допомагає в створення художньо-ігрових образів.
Завдяки знайомству з різноманітними творами мистецтва формуються не тільки естетичні почуття, сприйняття, оцінки, ідеали, а й художня культура кожного учня.
Виховна функція полягає в тому, що в учнів виробляються ціннісні орієнтації, розвивається ініціатива, самостійність, взаємодопомога, клас об'єднується в єдиний колектив.
Різні за змістом гри-драматизації сприяють вихованню естетичних смаків і потреб, вольових якостей і світогляду, допомагають накопиченню морально-естетичного досвіду учня [2].
У процесі драматизації розвиваються швидкість реакції, гнучкість розуму і поведінки, увагу, пам'ять, мислення в єдності репродуктивного і продуктивного компонентів, художні здібності, тому можна говорити про її розвиваючої функції. Реалізація останньої здійснюється за допомогою різних ролей, програвання яких сприяє розвитку образно-асоціативного мислення, ігрового бачення, уяви і фантазії.
З розвиваючої тісно пов'язана комунікативна функція, що забезпечує формування навичок спілкування. Виступаючи у певній ролі, учні взаємодіють з іншими учасниками, здобуваючи в такий спосіб навички спілкування.
Гносеологічна функція полягає в пізнанні нових фактів, подій, явищ навколишнього життя за допомогою зорового, слухового та музичного сприйняття, вихованні вміння "спостерігати" за розвитком музично-сценічного образу і драматичної дії.
Драматизація компенсує у дітей потреба в емоційному спілкуванні, а також створює оптимальні умови для розвитку художніх здібностей, так як учень може проявити себе не тільки в одному виді художньої діяльності, а в декількох одночасно. Таким чином, даний метод виконує компенсаторну функцію.
Драматизація як навчальний метод сприяє засвоєнню різнобічних знань з музично-теоретичних дисциплін, театрального мистецтва, живопису, виробляє виконавські вміння і навички. Оскільки в процесі драматизації театрализуется не тільки персонажі літературних і художньо-сценічних творів, за і елементи музичної мови, які вивчають школярі в процесі уроку, можна виділити навчальну функцію.
Терапевтична функція методу драматизації відома давно. У медицині широко застосовується термін "психодрама". Саме загальне визначення значення психодрами - це з'єднання театру з терапією, що дозволяє створити умови для природного вираження свого "я" в обраної ролі, краще збагнути самого себе, зняти конфліктні ситуації в колективі.
Необхідно відзначити, що в практичній діяльності педагога нерідко виникають ситуації, що вимагають особливого втручання. Вони характеризуються афективними порушеннями у взаєминах учнів як між собою, так і з конкретним учителем.
Для вирішення цієї проблеми використовується здатність драматизації до вирішення дитячих конфліктів па матеріалі художніх творів, в яких є розгорнутий сюжет, наявність конфлікту і яскраві театральні образи (позитивні і негативні герої).
Використання методу драматизації па інтегративному уроці музики визначається нами як спосіб теоретичного і практичного оволодіння музичним матеріалом, художніми знаннями, вміннями і навичками, відповідний завданням особистісно орієнтованого музичної освіти.
Традиційний і інтегративний урок музики мають загальні параметри - мета, завдання, мотиви, способи управління діяльністю учнів, однак різняться за змістом і технологіями проведення.
У першому випадку мета і освітні завдання відкриті, переважають навчальні мотиви, навчання здійснюється через включення в навчальну діяльність, у другому вони сховані (або відкриті, по опосередковані художньо-ігрової завданням), переважають ігрові мотиви, прагнення увійти в ігрову ситуацію, навчання відбувається за допомогою включення до поліхудожнього та ігрову діяльність.
Традиційно в способі управління навчальною діяльністю школярів переважає пряме навчальне вплив; на іітегратівном уроці організується інноваційна, пізнавальна, ігрова та полихудожественно діяльність, що поєднує непряме і пряме вплив па учнів.
Ми виділяємо кілька видів інтегративних уроків музики:
• уроки оволодіння новими знаннями (моноурок, побудований па вивченні одного класичного, художнього, драматичного твору чи творчості одного композитора, художника, драматурга, або урок-бесіда);
• уроки формування і засвоєння умінь і навичок (що включають театралізовані ігри і драматизації);
• уроки узагальнення та систематизації знань (урок-конкурс, урок-подорож);
• уроки повторення, комплексного застосування знанні, умінь і навичок (включають в себе різні види художньої діяльності і самостійну роботу учнів - вокальні, інструментальні, драматичні імпровізації, діалоги, інсценування пісень, казок, ілюстрації до оповідань): комбіновані уроки, па яких вирішуються одночасно кілька освітніх завдань (урок-концерт, урок-образ, урок-вистава) - заключні уроки чверті, півріччя, року.
Проведення гри-драматизації на інтегративному уроці музики вимагає від педагога не тільки спеціальних музичних здібностей, по і знання елементів акторської техніки та основ режисури, яскраво вираженою емпатії - здатності до внутрішнього, душевного перевтілення. Внаслідок цього педагог-музикант виступає в якості: актора, режисера, драматурга; постановника музичного спектаклю, інсценівок, музичних конкурсів, подорожей. КВК; диригента, імпровізатора, концертмейстера; лектора, оповідача; психотерапевта; ігротехніка.
Інтегратнвний урок складається з різних видів художньої діяльності, однак представляє собою цілісну систему, засновану на міжпредметних зв'язках. Його найважливішим завданням є виховання особистості учня, формування ціннісних відносин засобами мистецтва.
Як цілісна художньо-педагогічна форма, він повинен мати свої специфічні методичні особливості: організацію співпереживання, розуміння морально-естетичної сутності мистецтва, а потім вже отримання знань, умінь і навичок.
Включення до інтегратпвним урок музики ігор-драматизаций дозволяє не тільки внести дітей у світ великого мистецтва, а й організувати його за законами театральної дії.
Наприклад, правомірно говорити про сюжет уроку музики, проте, на відміну від театральної постановки музично-сценічного твору, урок включає не тільки сама дія, але може містити біографічні відомості про композиторів, письменників, драматургів, про історію створення художніх творів, тобто те, що повинен знати учень при вивченні предмета.
Сам твір, призначений для інсценування, може включатися не цілком, а фрагментарно.
У ході уроку музики один і той же учень може виявитися не тільки активним учасником музично-сценічної дії, за і глядачем, слухачем, критиком, композитором, режисером, диригентом, білетером і т.п.
Отже, організація музично-освітнього процесу в умовах драматизації створює оптимальні умови для художньо-творчого розвитку учнів і сприяє їх духовному зростанню.
Відзначимо ряд специфічних завдань, що стоять перед педагогом при проведенні інтегративних уроків музики. Вони полягають в наступному:
- Розвиток емоційної ідентифікації в процесі розіграшу ролей;
- Розвиток музикальності, музично-творчих здібностей, творчої уяви і мислення в художньо-ігровому середовищі;
- Отримання, закріплення і накопичення музично-виконавського досвіду, музичних знань, умінь і навичок у художньо-творчої діяльності;
- Формування художніх інтересів, смаків і потреб засобами різних видів мистецтва.
Для реалізації тієї чи іншої художньо-педагогічної ідеї інтегративного уроку педагог-музикант повинен спиратися на такі принципи художньої дидактики, як інтонаційність, цілісність, образність, асоціативність і варіативність.
Ідея цілісного підходу до інтегративної уроку музики може реалізуватися за двох умов: тематичної цілісності уроку і освоєнні одних і тих же закономірностей музичного та вербального мови в різних видах художньої діяльності (виконанні, слуханні, імпровізації, декламації).
Образним єдності завдань на уроці мистецтва сприяє виділення художньо-педагогічної ідеї, головне в якій - життєвий зміст, проникнення в "інтонаційний лад" художнього твору.
Художньо-педагогічна ідея - це головна думка уроку (або групи уроків), яка пронизує всі види художньої діяльності та частнометодіческіе завдання, просуває дітей і вчителя до особистісного, соціально значимого результату, забезпечує процес розвитку, спілкування па уроці, забарвлюючи і виводячи па рівень загальнолюдських цінностей кожен його момент.
Принципово важливим стає те, що художньо-педагогічна ідея дозволяє вчителю вивести навчальну тему в її виховний пласт. Крім того, вона є своєрідним творчим задумом уроку, може мати різне втілення і в музиці, і в поезії, і в живописі, і в драматичному мистецтві.
Отже, художньо-педагогічна ідея сприяє створенню різних проблемних ситуацій, формує естетичні ідеали, розвиває пізнавальні інтереси, стимулює творчу уяву і фантазію дітей, розвиває асоціативність їх мислення [3].
Нам видається важливим, щоб педагог умів підбирати музично-дидактичний репертуар, словесний текст і втілювати їх у формі гри-драматизації, яка створює необхідну атмосферу для сприйняття художнього матеріалу і осягнення Духа музики.
Таким чином, за допомогою контрастних за характером музичних творів, кожне з яких наповнене певної атмосферою, своєрідним поєднанням видів художньо-творчої діяльності школярів, за допомогою театралізованої форми проведення інтегративного уроку створюється "симфонія" атмосфер.
Створення Духа уроку музики - це творче завдання кожного педагога-музиканта, для вирішення якої необхідно мати художнє чуття, педагогічну інтуїцію, володіти елементами сценічної майстерності та режисури, вміти внутрішньо перевтілюватися, а також враховувати емоційний, інтелектуальний і музичний рівень розвитку школярів конкретного класу.
Отже, організація інтегративних уроків музики в умовах взаємодії та синтезу мистецтв допоможе створити оптимальні умови для розкриття багатосторонніх художніх здібностей і установок учнів, буде сприяти формуванню сотворческой діяльності та гуманізації щодо педагога-музиканта і його учнів.
Список літератури
1. Виготський Л.С. Уява і творчість у дитячому віці: Психологічний нарис. М., 2001.
2. Надолінская Т.В. Ігри-драматизації на уроках музики в початковій школі. М., 2003.
3. Горюнова Л.В. На шляху до педагогіки мистецтва / / Музика в школі. 2008. № 2.