Міністерство освіти і науки Російської Федерації
Федеральне агентство з освіти
Бузулукський гуманітарно-технологічний інститут
(Філія) державного освітнього закладу
Вищої професійної освіти -
«Оренбурзький державний університет»
Кафедра «Фінанси і кредит»
Курсова робота
з дисципліни: «Фінанси підприємств»
Інвестиційна політика підприємства та проблеми залучення інвестицій
БГТІ (філія) ГОУ ОДУ 060400.5008.27 2000
Міністерство освіти і науки Російської Федерації
Бузулукський гуманітарно-технологічний інститут
(Філія) державного освітнього закладу
вищої професійної освіти-
«Оренбурзький державний університет»
Факультет заочного навчання
Кафедра «Фінанси і кредит»
Завдання на курсову роботу
Інвестиційна політика підприємства та проблеми залучення інвестицій
Вихідні дані: навчальні посібники; періодичні видання: журнали «Фінанси», «Гроші та кредит», «Ринок цінних паперів», «Експерт», «Фінансовий менеджмент», «Економічний аналіз»; тлумачний економічний і фінансовий словник.
Перелік підлягають розробці в роботі питань: назва глав
Перелік графічного матеріалу: схема, діаграми, таблиці.
Дата видачі завдання
Керівник роботи
Виконавець:
Студентка
Термін захисту роботи:
Бузулук 2008
Зміст
Введення
1. Теоретичні основи інвестиційної політики підприємства
1.1 Поняття інвестицій та інвестиційної політики
1.2 Цілі та принципи інвестиційної політики підприємства
1.3 Етапи здійснення інвестиційної політики підприємства
2. Аналіз інвестиційної політики підприємства на прикладі страхової організації ВАТ «РОСНО»
2.1 Аналіз інвестиційних ресурсів ВАТ «РОСНО»
2.2 Аналіз інвестиційної політики ВАТ «РОСНО»
3. Удосконалення інвестиційної політики організації
3.1 Планування інвестиційної стратегії страховика
3.2 Проблеми та шляхи залучення інвестицій
Висновок
Список використаних джерел
Додаток А Види інвестиційної політики підприємства
Додаток Б Структура страхових резервів
Додаток В Розмір і структура власного капіталу «Росно»
Додаток Г Структура активів компанії в 2005 рік
Додаток Д Структура інвестицій організації
Введення
У сучасних умовах для здійснення ефективної діяльності організацій особливо актуальною є проблема мобілізації та ефективного використання інвестицій.
Інвестиційна активність є складовою частиною ділової активності господарюючих суб'єктів, що включає також виробничу, інноваційну, ринкову, маркетингову та іншу активність.
Стимулювання інвестиційної діяльності, вироблення чіткої стратегії інвестування, визначення її пріоритетних напрямів, мобілізація всіх джерел інвестицій є найважливішою умовою сталого та якісного розвитку підприємств.
Актуальність теми курсової роботи очевидна, оскільки існування та ефективна діяльність підприємства в сучасних умовах нереальна без добре налагодженого управління його капіталом, тобто основними видами фінансових коштів (інвестиційних ресурсів) у формі матеріальних і грошових коштів, різних видів фінансових інструментів. Капітал підприємства є, з одного боку, джерелом, а з іншого, результатом діяльності підприємства. Можна стверджувати, що саме процес інвестування задає фірмі ритм існування на період до початку реалізації нового інвестиційного проекту.
Аналіз літератури та практики діяльності організацій дає підставу стверджувати, що фірма не може відмовитися від інвестування. Це суперечить її життєвому циклу і не дозволяє «утриматися на плаву» на тлі інших фірм-конкурентів. Правомірно говорити навіть про те, що відмова від інвестицій - це самий страшний ризик, якому може піддати себе фірма. Він багато в чому рівносильний банкрутства підприємства.
Реалізація інвестиційного проекту дозволяє фірмі адаптуватися до макроекономічних реалій, до змін у зовнішньому середовищі, передбачаючи їх. Отже, інвестиції не можуть розглядатися як пасивний елемент економічної дії. Швидше, навпаки, вони - активний елемент, що дозволяє фірмі не лише адаптуватися, а й адаптувати зовнішнє середовище. Інвестиційні рішення в силу цього повинні враховувати параметри не лише внутрішнього середовища організації, а й зовнішньої.
Таким чином, ясно, що актуальність теми курсової роботи обумовлена особливою важливістю інвестиційної політики в діяльності компанії, оскільки її результатом є нарощування або зміна продуктивного портфеля фірми, що безпосереднім чином впливає на її конкурентну позицію на ринку.
Виходячи з вищесказаного, можна сформулювати мета даної курсової роботи: дослідження інвестиційної політики на підприємстві в сучасних умовах, розгляд основних проблем залучення інвестицій на прикладі страхової організації «Росно».
Відповідно до зазначеної мети в роботі були поставлені і вирішені наступні завдання:
- Розгляд видів, функцій, принципів та етапів проведення інвестиційної політики підприємства;
- Аналіз інвестиційної політики організації;
- Розгляд інвестиційної стратегії організації;
- Висвітлення основних проблем залучення інвестицій, виявлення шляхів вдосконалення інвестиційної політики організації.
При вирішенні будь-якої проблеми ставиться не тільки мета, завдання, а й виявляються способи дослідження об'єкта. Методом даної курсової роботи є системний, комплексний аналіз діяльності організації.
Предметом дослідження є процес інвестиційної діяльності компанії.
Відповідно до послідовним розв'язанням поставлених завдань побудована структура даної курсової роботи.
Так, у першому розділі дається поняття інвестицій та інвестиційної політики організації, розглядаються її елементи, цілі та принципи. Крім того, особливу увагу в даному розділі приділено основним етапам здійснення інвестиційної політики. Але для вирішення проблеми виявляється недостатнім знання лише теоретичних положень. Тому другий розділ присвячений аналізу практики. Тут оцінюється структура інвестиційного портфеля організації, розглядається динаміка інвестицій та їх питома вага в структурі активів організації. У третьому розділі розглянуто перспективи інвестиційної політики організації на основі розробки інвестиційного проекту страхуванні життя. Крім того, тут представлені методи вдосконалення інвестиційної політики організації і альтернативні шляхи залучення інвестицій компанією.
Таким чином, курсова робота містить не тільки теоретичні основи розглянутого питання, але й глибокий аналіз діючої практики, а також вдосконалення з досліджуваної теми, обгрунтовані пропозиції, спрямовані на вирішення поставленої проблеми.
Самостійне місце у цій роботі займають додатки.
При написанні курсової роботи в якості основних джерел мною були використані навчальні посібники (з даної дисципліни, «Фінанси», «Інвестиції», «Фінансовий менеджмент», «Інвестиційне проектування»), а також періодичні видання та дані досліджуваної організації.
1. Теоретичні основи інвестиційної політики підприємства
1.1 Поняття інвестицій та інвестиційної політики
Фінансові ресурси підприємства направляються на фінансування поточних витрат та на інвестиції, що представляють собою використання фінансових ресурсів у формі довгострокових вкладень капіталу з метою збільшення активів і отримання прибутку. Термін інвестиції походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати».
Інвестиції - сукупність довгострокових витрат фінансових, трудових і матеріальних ресурсів з метою збільшення активів і прибутку. Це поняття охоплює і реальні інвестиції (капітальні вкладення), та фінансові (портфельні) інвестиції / 1 /.
У законі РФ «Про інвестиційну діяльність в Російській Федерації, здійснюваної у вигляді капітальних вкладень» від 25 лютого 1999 р . № 39-ФЗ дається таке визначення інвестицій: «... інвестиції - грошові кошти, цінні папери, інше майно, в тому числі майнові права, інші права, мають грошову оцінку, що вкладаються в об'єкти підприємницької та (або) іншої діяльності з метою отримання прибутку і (або досягнення корисного ефекту ».)
Інвестиції забезпечують динамічний розвиток підприємства і дозволяють вирішувати такі завдання:
· Розширення власної підприємницької діяльності за рахунок накопичення фінансових і матеріальних ресурсів;
· Придбання нових підприємств;
· Диверсифікація внаслідок освоєння нових областей бізнесу.
Розширення власної підприємницької діяльності свідчить про міцних позиціях підприємства на ринку, наявності попиту на продукцію, що випускається, вироблені роботи чи надані послуги / 2 /.
Як інвестицій можуть виступати:
1) грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, облігації та інші цінні папери;
2) рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, машини, обладнання тощо);
3) об'єкти авторського права, ліцензії, патенти, ноу-хау, програмні продукти, технології та інші інтелектуальні цінності;
4) права користування землею, природними ресурсами, а також будь-яким іншим майном.
Будь-які інвестиції пов'язані з інвестиційною діяльністю підприємства, яка представляє собою процес обгрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладень капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства. Для здійснення інвестиційної діяльності підприємства виробляють інвестиційну політику. Ця політика є частиною стратегії розвитку підприємства і загальної політики управління прибутком. Вона полягає у виборі і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу з метою розширення обсягу операційної діяльності і формування інвестиційного прибутку / 3 /.
Рівень розвитку інвестиційної політики організації залежить від особливостей інвестиційної політики держави, тому на її формування впливають чинники, що стримують інвестиційну активність російської економіки. До них відносяться:
· Відносно високий рівень інфляції;
· Досить високий рівень податків;
· Неповне фінансування державних інвестиційних програм;
· Низька ефективність інвестиційних вкладень;
· Брак власних коштів у організацій для оновлення основного капіталу і труднощі в отриманні комерційних кредитів з-за нестійкої їх фінансового положення і високих відсотків ставок кредиту;
· Високий інвестиційний ризик.
Зміст інвестиційної політики організації полягає у визначенні обсягу, структури та напрямів використання інвестицій для досягнення корисного ефекту.
Що ж таке інвестиційна політика підприємства?
В економічній літературі проблемі інвестицій приділялося і приділяється досить багато уваги, в тому числі розкриття суті інвестиційної політики / 4 /. Однак у більшості наукових робіт відсутні чіткі визначення поняття «інвестиційна політика підприємства». А між тим точне визначення цього поняття досить важливо як з теоретичних, так і з практичних позицій, оскільки дозволяє більш цілеспрямовано проводити наукові дослідження і здійснювати реальне управління інвестиційним процесом.
Нижче наведені визначення поняття «інвестиційна політика», дані деякими авторами.
Так, на думку І.Т. Балабанова, інвестиційна політика - складова частина фінансової стратегії підприємства, яка полягає у виборі і реалізації найбільш раціональних шляхів розширення і оновлення виробничого потенціалу / 5 /.
П.Л. Віленський під інвестиційною політикою увазі систему господарських рішень, що визначають обсяг, структуру та напрями інвестицій як всередині господарюючого об'єкта (підприємства, фірми, компанії і т.д.), регіону, країни, так і за межами метою розвитку виробництва, підприємництва, одержання прибутку або інших кінцевих результатів / 6 /.
У сучасному економічному словнику Б.А. Райзберг дано таке визначення інвестиційної політики підприємства: інвестиційна політика - складова частина економічної політики, що проводиться підприємствами у вигляді встановлення структури і масштабів інвестицій, напрямків їх використання, джерел отримання з урахуванням необхідності оновлення основних засобів і підвищення їх технічного рівня / 7 /.
На питання про інвестиційну політику чітку відповідь дає, мабуть, тільки І. А. Бланк: «Інвестиційна політика представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає у виборі і реалізації найбільш ефективних форм реальних і фінансових його інвестицій з метою забезпечення високих темпів його розвитку і розширення економічного потенціалу господарської діяльності »/ 8 /.
Дане визначення глибоко відображає розуміння суті і значення інвестиційної політики для підприємства. Разом з тим, на мою думку, в даному визначенні є і деякі неточності.
По-перше, інвестиційна політика підприємства - це не тільки частина фінансової стратегії, але й важлива частина виробничо-комерційної (збутової) та соціальний стратегій підприємства.
По-друге, інвестиційна політика - це постійний процес управління інвестиційною діяльністю, спрямований не тільки на вибір і реалізацію найбільш ефективних форм різних інвестицій, але й на забезпечення можливості відтворення самого інвестиційного процесу.
По-третє, інвестиційна політика в кінцевому підсумку має на меті оптимізації різних економічних інтересів у процесі формування та використання фінансових, матеріальних та інших ресурсів підприємства.
Виходячи зі сказаного, визначення інвестиційної політики підприємства може бути дано в наступному формулюванні: інвестиційна політика підприємства - це система оптимального управління інвестиційним процесом, спрямованим на розробку інвестиційних проектів, вибір і реалізацію найбільш ефективних з них, а також постійне відтворення інвестиційної діяльності з метою задоволення різних економічних інтересів у процесі формування та використання фінансових, матеріальних та інших ресурсів, забезпечення зростання доходів як власників підприємства, так і членів трудового колективу.
Інвестиційну політику підприємства класифікують залежно від її спрямованості. З цієї точки зору, виділяють інвестиційну політику, спрямовану на:
1. підвищення ефективності;
2. модернізацію технологічного обладнання, технологічних процесів;
3. створення нових підприємств;
4. впровадження принципово нового обладнання і вихід на нові ринки збуту.
У своїй інвестиційній політиці підприємство може вибирати різні її види (див. додаток А):
- Консервативна інвестиційна політика - варіант політики інвестиційної діяльності підприємства, пріоритетною метою якої є мінімізація рівня інвестиційного ризику. При здійсненні такої політики інвестор не прагне ні до максимізації рівня поточної прибутковості інвестицій, ні до максимізації темпів зростання капіталу.
- Компромісна (помірна) інвестиційна політика - варіант політики здійснення інвестиційної діяльності підприємства, спрямованої на вибір таких об'єктів інвестування, за якими рівні прибутковості і ризику в найбільшою мірою наближені до середньоринкових. Федеральне агентство з освіти
Бузулукський гуманітарно-технологічний інститут
(Філія) державного освітнього закладу
Вищої професійної освіти -
«Оренбурзький державний університет»
Кафедра «Фінанси і кредит»
Курсова робота
з дисципліни: «Фінанси підприємств»
Інвестиційна політика підприємства та проблеми залучення інвестицій
БГТІ (філія) ГОУ ОДУ 060400.5008.27 2000
Бузулук 2008
Міністерство освіти і науки Російської Федерації
Бузулукський гуманітарно-технологічний інститут
(Філія) державного освітнього закладу
вищої професійної освіти-
«Оренбурзький державний університет»
Факультет заочного навчання
Кафедра «Фінанси і кредит»
Завдання на курсову роботу
Інвестиційна політика підприємства та проблеми залучення інвестицій
Вихідні дані: навчальні посібники; періодичні видання: журнали «Фінанси», «Гроші та кредит», «Ринок цінних паперів», «Експерт», «Фінансовий менеджмент», «Економічний аналіз»; тлумачний економічний і фінансовий словник.
Перелік підлягають розробці в роботі питань: назва глав
Перелік графічного матеріалу: схема, діаграми, таблиці.
Дата видачі завдання
Керівник роботи
Виконавець:
Студентка
Термін захисту роботи:
Бузулук 2008
Зміст
Введення
1. Теоретичні основи інвестиційної політики підприємства
1.1 Поняття інвестицій та інвестиційної політики
1.2 Цілі та принципи інвестиційної політики підприємства
1.3 Етапи здійснення інвестиційної політики підприємства
2. Аналіз інвестиційної політики підприємства на прикладі страхової організації ВАТ «РОСНО»
2.1 Аналіз інвестиційних ресурсів ВАТ «РОСНО»
2.2 Аналіз інвестиційної політики ВАТ «РОСНО»
3. Удосконалення інвестиційної політики організації
3.1 Планування інвестиційної стратегії страховика
3.2 Проблеми та шляхи залучення інвестицій
Висновок
Список використаних джерел
Додаток А Види інвестиційної політики підприємства
Додаток Б Структура страхових резервів
Додаток В Розмір і структура власного капіталу «Росно»
Додаток Г Структура активів компанії в 2005 рік
Додаток Д Структура інвестицій організації
Введення
У сучасних умовах для здійснення ефективної діяльності організацій особливо актуальною є проблема мобілізації та ефективного використання інвестицій.
Інвестиційна активність є складовою частиною ділової активності господарюючих суб'єктів, що включає також виробничу, інноваційну, ринкову, маркетингову та іншу активність.
Стимулювання інвестиційної діяльності, вироблення чіткої стратегії інвестування, визначення її пріоритетних напрямів, мобілізація всіх джерел інвестицій є найважливішою умовою сталого та якісного розвитку підприємств.
Актуальність теми курсової роботи очевидна, оскільки існування та ефективна діяльність підприємства в сучасних умовах нереальна без добре налагодженого управління його капіталом, тобто основними видами фінансових коштів (інвестиційних ресурсів) у формі матеріальних і грошових коштів, різних видів фінансових інструментів. Капітал підприємства є, з одного боку, джерелом, а з іншого, результатом діяльності підприємства. Можна стверджувати, що саме процес інвестування задає фірмі ритм існування на період до початку реалізації нового інвестиційного проекту.
Аналіз літератури та практики діяльності організацій дає підставу стверджувати, що фірма не може відмовитися від інвестування. Це суперечить її життєвому циклу і не дозволяє «утриматися на плаву» на тлі інших фірм-конкурентів. Правомірно говорити навіть про те, що відмова від інвестицій - це самий страшний ризик, якому може піддати себе фірма. Він багато в чому рівносильний банкрутства підприємства.
Реалізація інвестиційного проекту дозволяє фірмі адаптуватися до макроекономічних реалій, до змін у зовнішньому середовищі, передбачаючи їх. Отже, інвестиції не можуть розглядатися як пасивний елемент економічної дії. Швидше, навпаки, вони - активний елемент, що дозволяє фірмі не лише адаптуватися, а й адаптувати зовнішнє середовище. Інвестиційні рішення в силу цього повинні враховувати параметри не лише внутрішнього середовища організації, а й зовнішньої.
Таким чином, ясно, що актуальність теми курсової роботи обумовлена особливою важливістю інвестиційної політики в діяльності компанії, оскільки її результатом є нарощування або зміна продуктивного портфеля фірми, що безпосереднім чином впливає на її конкурентну позицію на ринку.
Виходячи з вищесказаного, можна сформулювати мета даної курсової роботи: дослідження інвестиційної політики на підприємстві в сучасних умовах, розгляд основних проблем залучення інвестицій на прикладі страхової організації «Росно».
Відповідно до зазначеної мети в роботі були поставлені і вирішені наступні завдання:
- Розгляд видів, функцій, принципів та етапів проведення інвестиційної політики підприємства;
- Аналіз інвестиційної політики організації;
- Розгляд інвестиційної стратегії організації;
- Висвітлення основних проблем залучення інвестицій, виявлення шляхів вдосконалення інвестиційної політики організації.
При вирішенні будь-якої проблеми ставиться не тільки мета, завдання, а й виявляються способи дослідження об'єкта. Методом даної курсової роботи є системний, комплексний аналіз діяльності організації.
Предметом дослідження є процес інвестиційної діяльності компанії.
Відповідно до послідовним розв'язанням поставлених завдань побудована структура даної курсової роботи.
Так, у першому розділі дається поняття інвестицій та інвестиційної політики організації, розглядаються її елементи, цілі та принципи. Крім того, особливу увагу в даному розділі приділено основним етапам здійснення інвестиційної політики. Але для вирішення проблеми виявляється недостатнім знання лише теоретичних положень. Тому другий розділ присвячений аналізу практики. Тут оцінюється структура інвестиційного портфеля організації, розглядається динаміка інвестицій та їх питома вага в структурі активів організації. У третьому розділі розглянуто перспективи інвестиційної політики організації на основі розробки інвестиційного проекту страхуванні життя. Крім того, тут представлені методи вдосконалення інвестиційної політики організації і альтернативні шляхи залучення інвестицій компанією.
Таким чином, курсова робота містить не тільки теоретичні основи розглянутого питання, але й глибокий аналіз діючої практики, а також вдосконалення з досліджуваної теми, обгрунтовані пропозиції, спрямовані на вирішення поставленої проблеми.
Самостійне місце у цій роботі займають додатки.
При написанні курсової роботи в якості основних джерел мною були використані навчальні посібники (з даної дисципліни, «Фінанси», «Інвестиції», «Фінансовий менеджмент», «Інвестиційне проектування»), а також періодичні видання та дані досліджуваної організації.
1. Теоретичні основи інвестиційної політики підприємства
1.1 Поняття інвестицій та інвестиційної політики
Фінансові ресурси підприємства направляються на фінансування поточних витрат та на інвестиції, що представляють собою використання фінансових ресурсів у формі довгострокових вкладень капіталу з метою збільшення активів і отримання прибутку. Термін інвестиції походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати».
Інвестиції - сукупність довгострокових витрат фінансових, трудових і матеріальних ресурсів з метою збільшення активів і прибутку. Це поняття охоплює і реальні інвестиції (капітальні вкладення), та фінансові (портфельні) інвестиції / 1 /.
У законі РФ «Про інвестиційну діяльність в Російській Федерації, здійснюваної у вигляді капітальних вкладень» від 25 лютого
Інвестиції забезпечують динамічний розвиток підприємства і дозволяють вирішувати такі завдання:
· Розширення власної підприємницької діяльності за рахунок накопичення фінансових і матеріальних ресурсів;
· Придбання нових підприємств;
· Диверсифікація внаслідок освоєння нових областей бізнесу.
Розширення власної підприємницької діяльності свідчить про міцних позиціях підприємства на ринку, наявності попиту на продукцію, що випускається, вироблені роботи чи надані послуги / 2 /.
Як інвестицій можуть виступати:
1) грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, облігації та інші цінні папери;
2) рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, машини, обладнання тощо);
3) об'єкти авторського права, ліцензії, патенти, ноу-хау, програмні продукти, технології та інші інтелектуальні цінності;
4) права користування землею, природними ресурсами, а також будь-яким іншим майном.
Будь-які інвестиції пов'язані з інвестиційною діяльністю підприємства, яка представляє собою процес обгрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладень капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства. Для здійснення інвестиційної діяльності підприємства виробляють інвестиційну політику. Ця політика є частиною стратегії розвитку підприємства і загальної політики управління прибутком. Вона полягає у виборі і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу з метою розширення обсягу операційної діяльності і формування інвестиційного прибутку / 3 /.
Рівень розвитку інвестиційної політики організації залежить від особливостей інвестиційної політики держави, тому на її формування впливають чинники, що стримують інвестиційну активність російської економіки. До них відносяться:
· Відносно високий рівень інфляції;
· Досить високий рівень податків;
· Неповне фінансування державних інвестиційних програм;
· Низька ефективність інвестиційних вкладень;
· Брак власних коштів у організацій для оновлення основного капіталу і труднощі в отриманні комерційних кредитів з-за нестійкої їх фінансового положення і високих відсотків ставок кредиту;
· Високий інвестиційний ризик.
Зміст інвестиційної політики організації полягає у визначенні обсягу, структури та напрямів використання інвестицій для досягнення корисного ефекту.
Що ж таке інвестиційна політика підприємства?
В економічній літературі проблемі інвестицій приділялося і приділяється досить багато уваги, в тому числі розкриття суті інвестиційної політики / 4 /. Однак у більшості наукових робіт відсутні чіткі визначення поняття «інвестиційна політика підприємства». А між тим точне визначення цього поняття досить важливо як з теоретичних, так і з практичних позицій, оскільки дозволяє більш цілеспрямовано проводити наукові дослідження і здійснювати реальне управління інвестиційним процесом.
Нижче наведені визначення поняття «інвестиційна політика», дані деякими авторами.
Так, на думку І.Т. Балабанова, інвестиційна політика - складова частина фінансової стратегії підприємства, яка полягає у виборі і реалізації найбільш раціональних шляхів розширення і оновлення виробничого потенціалу / 5 /.
П.Л. Віленський під інвестиційною політикою увазі систему господарських рішень, що визначають обсяг, структуру та напрями інвестицій як всередині господарюючого об'єкта (підприємства, фірми, компанії і т.д.), регіону, країни, так і за межами метою розвитку виробництва, підприємництва, одержання прибутку або інших кінцевих результатів / 6 /.
У сучасному економічному словнику Б.А. Райзберг дано таке визначення інвестиційної політики підприємства: інвестиційна політика - складова частина економічної політики, що проводиться підприємствами у вигляді встановлення структури і масштабів інвестицій, напрямків їх використання, джерел отримання з урахуванням необхідності оновлення основних засобів і підвищення їх технічного рівня / 7 /.
На питання про інвестиційну політику чітку відповідь дає, мабуть, тільки І. А. Бланк: «Інвестиційна політика представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає у виборі і реалізації найбільш ефективних форм реальних і фінансових його інвестицій з метою забезпечення високих темпів його розвитку і розширення економічного потенціалу господарської діяльності »/ 8 /.
Дане визначення глибоко відображає розуміння суті і значення інвестиційної політики для підприємства. Разом з тим, на мою думку, в даному визначенні є і деякі неточності.
По-перше, інвестиційна політика підприємства - це не тільки частина фінансової стратегії, але й важлива частина виробничо-комерційної (збутової) та соціальний стратегій підприємства.
По-друге, інвестиційна політика - це постійний процес управління інвестиційною діяльністю, спрямований не тільки на вибір і реалізацію найбільш ефективних форм різних інвестицій, але й на забезпечення можливості відтворення самого інвестиційного процесу.
По-третє, інвестиційна політика в кінцевому підсумку має на меті оптимізації різних економічних інтересів у процесі формування та використання фінансових, матеріальних та інших ресурсів підприємства.
Виходячи зі сказаного, визначення інвестиційної політики підприємства може бути дано в наступному формулюванні: інвестиційна політика підприємства - це система оптимального управління інвестиційним процесом, спрямованим на розробку інвестиційних проектів, вибір і реалізацію найбільш ефективних з них, а також постійне відтворення інвестиційної діяльності з метою задоволення різних економічних інтересів у процесі формування та використання фінансових, матеріальних та інших ресурсів, забезпечення зростання доходів як власників підприємства, так і членів трудового колективу.
Інвестиційну політику підприємства класифікують залежно від її спрямованості. З цієї точки зору, виділяють інвестиційну політику, спрямовану на:
1. підвищення ефективності;
2. модернізацію технологічного обладнання, технологічних процесів;
3. створення нових підприємств;
4. впровадження принципово нового обладнання і вихід на нові ринки збуту.
У своїй інвестиційній політиці підприємство може вибирати різні її види (див. додаток А):
- Консервативна інвестиційна політика - варіант політики інвестиційної діяльності підприємства, пріоритетною метою якої є мінімізація рівня інвестиційного ризику. При здійсненні такої політики інвестор не прагне ні до максимізації рівня поточної прибутковості інвестицій, ні до максимізації темпів зростання капіталу.
- Агресивна інвестиційна політика - варіант політики здійснення інвестиційної діяльності підприємства, спрямованої на вибір таких об'єктів інвестування, за якими рівні прибутковості і ризику значно вищі за середньоринкові / 9 /.
Для ефективного здійснення інвестиційної політики виділяють такі основні елементи інвестиційної політики підприємства:
визначення стратегічної мети підприємства;
прогноз кон'юнктури ринку та визначення пріоритетів інвестицій;
аналіз економічних результатів і інвестиційної діяльності підприємства;
планування інвестиційної діяльності;
вибір між інвестиційними програмами;
забезпечення ресурсами інвестиційної діяльності.
В даний час на розвиток підприємств і формування їх інвестиційної політики впливають:
· Динаміка попиту та пропозиції на ринку продукції, виробленої організацією, якість і ціна цієї продукції;
· Особливості спільної стратегії організації;
· Фінансово-економічне становище організації, зокрема співвідношення власних і позикових коштів;
· Технічний рівень виробництва в організації;
· Фінансові умови інвестування на ринку капіталів;
· Можливість отримання державної підтримки;
· Норма прибутку від реалізації інвестиційних проектів за участю організації;
· Умови страхування і отримання гарантій від некомерційних ризиків / 10 /.
1.2 Цілі та принципи інвестиційної політики підприємства
Основна мета інвестиційної політики підприємства може бути сформульована як створення оптимальних умов для вкладення власних і позикових фінансових та інших ресурсів, що забезпечують зростання доходів на вкладений капітал, для розширення економічної діяльності підприємства, створення кращих умов для перемоги в конкурентній боротьбі / 11 /.
Поряд з основною метою підприємницькі структури в процесі здійснення інвестиційної політики прагнуть до досягнення окремих цілей або підцілей. Перш за все, до таких цілям або підцілі відносяться:
1) вироблення стратегії і тактики економічної діяльності підприємства на короткостроковий і довгостроковий період;
2) пошук найбільш ефективних об'єктів для інвестування;
3) вибір оптимального варіанта інвестиційного проекту;
4) пошук та оцінка альтернативних джерел фінансових ресурсів для здійснення інвестиційного процесу;
5) досягнення максимального результату в процесі реалізації інвестиційної політики при мінімальному можливому обсязі капіталу, тривалості його експлуатації та організаційних зусиль / 12 /.
При розробці інвестиційної політики підприємства необхідно дотримуватися наступних принципів:
- Націленість інвестиційної політики на досягнення стратегічних планів підприємства і його фінансову стійкість;
- Облік інфляції і фактора ризику;
- Економічне обгрунтування інвестицій;
- Формування оптимальної структури портфельних та реальних інвестицій;
- Ранжування проектів та інвестицій за їх важливості та послідовності виходячи з наявних ресурсів і з урахуванням залучення зовнішніх джерел;
- Вибір надійних і більш дешевих джерел і методів фінансування інвестицій.
Облік цих та інших принципів дозволить уникнути багатьох помилок і прорахунків при розробці інвестиційної політики підприємства.
У сучасних умовах ефективна інвестиційна політика повинна будуватися у розвитку чотирьох базових принципів:
- Вдосконалення законодавчого забезпечення інвестиційної діяльності;
- Здійснення концентрації інвестиційної політики на стратегічних напрямках інвестиційних програм;
- Організація взаємодії з підприємствами з метою мобілізації в інвестиції їхніх власних коштів (реалізація взаємних інтересів підприємств регіону в розвитку інвестиційної політики);
- Здійснення постійного моніторингу позитивних і негативних моментів розвитку / 13 /.
1.3 Етапи здійснення інвестиційної політики підприємства
У формуванні інвестиційної політики підприємства можна виділити три етапи:
- На першому етапі визначають необхідність розвитку підприємства та економічно вигідні напрямки цього розвитку. Для цього потрібно:
· Оцінити споживчий попит на продукцію, що випускається;
· Виявити очікуваний попит на період наміченої інвестиційної політики підприємства;
· Порівняти витрати на випуск продукції з діючими ринковими цінами;
· Виявити виробничі можливості підприємства на перспективу;
· Проаналізувати діяльність підприємства за попередній період і виявити невикористані резерви.
- На другому етапі здійснюється розробка інвестиційних проектів для реалізації обраних напрямків розвитку підприємства;
- На третьому етапі відбувається остаточний вибір економічно вигідного інвестиційного проекту, що планується до реалізації. Тут потрібно визначити:
· Вартість устаткування, будівельних матеріалів, оренди виробничої площі, доставки готової продукції на ринок збуту;
· Собівартість заданого обсягу виробництва та одиниці продукції, що випускається на новому обладнанні;
· Постійні та змінні витрати;
· Вимагаються обсяги інвестиційних ресурсів;
· Розмір власних і залучених коштів, необхідних для реалізації проекту;
· Показники ефективності проекту;
· Ризики, які генеруються проектом.
Таким чином, на кожному етапі розробки та реалізації інвестиційного процесу обгрунтовується економічна ефективність проекту, аналізується його прибутковість, тобто проводиться проектний аналіз, що дозволяє зіставляти витрати з отриманими (прогнозованими) результатами (вигодами) / 14 /.
2. Аналіз інвестиційної політики підприємства на прикладі страхової організації ВАТ «Росно»
2.1 Аналіз інвестиційних ресурсів ВАТ «Росно»
«Російське страхове народне товариство« Росно »займає одне з провідних місць серед перших ста за величиною страхових компаній. Основною метою створення та діяльності ВАТ «Росно» є розвиток страхування для забезпечення захисту майнових інтересів юридичних осіб, підприємств і організацій різних форм власності, та громадян РФ, іноземних юридичних осіб та громадян, на договірній основі, як на території РФ, так і за кордоном , у різних сферах їх діяльності, за допомогою акумулювання страхових платежів і виплат сум за страховими зобов'язаннями, а також отримання прибутку на основі добровільної угоди юридичних і фізичних осіб, які об'єднують свої кошти шляхом випуску акцій.
Для забезпечення виконання прийнятих страхових зобов'язань ВАТ «Росно» в порядку та на умовах, встановлених законодавством Російської Федерації, утворює із страхових внесків необхідні для майбутніх страхових виплат страхові резерви, які є найбільш великим джерелом інвестиційних ресурсів.
У 2006 році загальний обсяг страхових внесків склав 10729 млн. крб. найбільша частина страхових внесків, що надійшла за договорами страхування, припадає на майнове та особисте страхування. У даному році було зібрано страхових внесків за договорами страхування: зі страхування іншого, ніж страхування життя: 5399 млн. руб. (Приріст у порівнянні з аналогічним періодом 2005 року -22%), у тому числі особисте страхування, крім страхування життя: 2153 млн. руб.; Майнове страхування: 2940 млн. руб., Страхування відповідальності: 306 млн. руб. загальна чистий прибуток «Росно» у 2006 році склала 3963 млн. руб. і збільшилася в порівнянні з попереднім роком на 38%.
«Росно» своєчасно і в повному обсязі виконує свої зобов'язання перед страхувальниками. Клієнтам «Росно» було виплачено страхового відшкодування і забезпечення в розмірі 8 420248 тис. руб. [1]
Страхові резерви розміщуються у високоліквідні і дохідні активи. На страхові резерви припадає більше половини джерел коштів компанії. Основна частина страхових резервів за видами страхування іншим, ніж страхування життя, враховуючи, що терміни, на які полягають такі договори, як правило не перевищують одного року, використовується зазвичай протягом року з дня їх надходження. При цьому слід мати на увазі, що певна частина таких ресурсів може знадобитися в будь-який момент для здійснення страхових виплат за договорами страхування, оскільки страховий випадок може статися навіть на наступний день після укладення договору.
Отже, кошти, отримані за договорами страхування іншого, ніж страхування життя, можуть бути інвестовані, головним чином, у високоліквідні, середньо-і короткострокові активи. Дані вкладення повинні задовольняти термінові і раптові потреби страхових компаній в грошових коштах, наприклад, для здійснення страхових виплат.
Виняток може бути зроблено лише щодо коштів, акумульованих у резервах вирівнювання збитків. Ці резерви призначені для забезпечення виконання страховиками своїх зобов'язань за договорами страхування лише в тих випадках, коли поточних надходжень страхових внесків виявиться недостатньо, а тому при сприятливому розвитку подій такі резерви можуть бути використані частково і для більш довгострокових інвестицій. Це ж стосується і частини резервів незароблених премії в ситуації постійного зростання обсягу страхових операцій, оскільки в подібній ситуації частина даних коштів носить постійний характер. Резерви незароблених премії мають тенденцію до збільшення. У 2005 році розмір даного резерву становив 1006345 тис. крб., До 2007 року його обсяг збільшився вже до 2218718 тис. крб. (Див. додаток Б).
По-іншому, йде справа зі страховими внесками, які надходили за договорами страхування життя. Особливостями страхування життя є, по-перше, тривалий строк дії договорів: 5-10-15 і більше років, і, по-друге, настання зобов'язань зі страхових виплат у основної їх частини лише після закінчення дії договорів або в інші заздалегідь обумовлені терміни, значно віднесені за часом від дати початку сплати страхових внесків. Це дозволяє, з одного боку, інвестувати значну частину резервів зі страхування життя у відносно довгі інвестиційні проекти, причому, чим на більш тривалі терміни укладені договори, тим більш довгостроковими можуть бути інвестиції, а з іншого боку, істотно знижувати вимоги до ліквідності таких інвестиційних вкладень .
У результаті операції зі страхування життя забезпечують акумуляцію довгострокового грошового капіталу, а кошти резервів із страхування життя є основним і найбільш важливим джерелом інвестицій страховиків.
Серед засобів, які можуть використовуватися для інвестування, слід виділити резерви запобіжних заходів (див. додаток Б). Однак частка їх у структурі коштів компанії в даний час мала. Розміри цих резервів в останні роки практично не збільшуються. За останні три роки спостерігаються лише незначні зміни в структурі резервів попереджувальних заходів. Так, якщо в 2005 році їх обсяг склав 55,147 тис. руб., То в 2006 році цей показник збільшився лише до 91,503 тис. руб., А в 2007 році до 130,068 тис. руб./15 /
Крім коштів страхових резервів (залучених ресурсів) страхова компанія має також власні кошти, які можуть бути використані в інвестиційній діяльності (статутний, резервний, додатковий капітал, а також нерозподілений прибуток). В даний час статутний капітал «Росно» складає 432 млн. руб. (Див. додаток В).
Власні кошти можуть використовуватися на подальший розвиток організації, а також служать гарантією їх стійкості і здатності виконувати свої зобов'язання. Оскільки дані ресурси, як правило, вільні від конкретних зобов'язань, певна їх частина може бути вкладена у порівняно довгострокові і менш ліквідні види інвестицій.
Частка власного капіталу «Росно» в останні роки має тенденцію до зростання. Зростання власних коштів підвищує фінансову стійкість компанії і створює базу для подальшого розширення діяльності. На кінець
Постійне зростання власних коштів свідчить про підвищення ступеня надійності компанії.
Таким чином, інвестиційний капітал організації (власний капітал, страхові резерви і резерви запобіжних заходів) є основними джерелами інвестиційних ресурсів компанії / 16 /.
2.2 Аналіз інвестиційної політики ВАТ «РОСНО»
До цілей інвестиційної політики РОСНО слід віднести: повернення, надійність, прибутковість і ліквідність інвестиційних вкладень.
Інвестиційний портфель компанії, сформований з урахуванням вимог консервативної інвестиційної стратегії, покликаний диверсифікувати ризики, забезпечити операційну ліквідність компанії і отримувати стабільно високий дохід на інвестований капітал.
До об'єктів інвестування компанії належать інвестиційні
інструменти, коло яких обмежений рамками Наказу Міністерства Фінансів РФ № 28Н від 16.03.2000. Серед іншого, найбільш часто використовуваними об'єктами інвестування компанії є банківські вклади та банківські векселі, державні та муніципальні цінні папери, корпоративні облігації та акції, злитки золота, нерухоме майно, паї інвестиційних фондів і частки в загальних фондах банківського управління, частки в статутному капіталі товариств / 17 /.
Структура активів, яку використовує компанія при реалізації інвестиційної політики, є динамічною величиною, обмеженої рамками валютного законодавства (Закон «Про валютне регулювання та валютний контроль»), законодавства в галузі страхування (Наказ Міністерства Фінансів РФ № 28Н від 16.03.2000г.) Та управлінських рішень, що приймаються при управлінні інвестиційним портфелем. Для структури активів характерна нестабільність динаміки. Протягом останніх років спостерігається помітне зміна обсягу інвестицій компанії і їх питома вага в структурі активів. У 2004 році обсяг інвестицій склав 672 182 тис. руб., У 2005 році обсяг інвестицій значно збільшився і склав 4135061 тис. крб., 2007 спостерігається знову зниження інвестицій, розмір яких дорівнює 2 930 591 тис. руб.
Так, якщо в 2005 році питома вага інвестицій у структурі активів організації становив 47%, то на сьогоднішній момент в структурі активів спостерігається зниження питомої ваги інвестицій. Він складає вже 46% (див. додаток Г) / 15 /.
Структура інвестиційного портфеля по валюті ризику:
1.Доля інструментів в USD 60-100%
2.Доля інструментів у RUR 0-40%
3.Доля інструментів в EURO 0-10%.
У структурі інвестицій даної організації боргові цінні папери і позики підприємствам та організаціям мають питому вагу, рівний 25% інвестиційних вкладень. Частка вкладень в акції дорівнює 40%. На вклади до статутних (складеному) капітали інших організацій припадає більше 11% вкладень. Вкладення в депозитні вклади банків займають 25% інвестицій.
Таким чином, звертає на себе увагу, що дана організація менше спрямовує кошти в активи, пов'язані з отриманням часткою власності в інших організаціях, вважаючи за краще таких вкладень розміщення коштів на банківських вкладах.
Вкладення коштів на придбання державних та муніципальних цінних паперів мають невелику питому вагу в інвестиційному портфелі організації. На такі цінні папери припадає менше 3% інвестицій (див. додаток Д).
Для поглиблення аналізу проведеної організацією інвестиційної політики необхідно розглянути структуру вкладень коштів страхових резервів. Вона за деякими параметрами суттєво відрізняється від інвестування всіх активів, що включають власні кошти організації.
Велика питома вага мають кошти, розміщені на поточних рахунках банків. На такий вид розміщення у «Росно» припадає 20% страхових резервів.
Частка вкладень в депозитні (термінові) банківські вклади і в банківські векселя становить близько 30% страхових резервів. Як видно, в банках компанія розміщає більше половини своїх страхових резервів.
Вкладення коштів страхових резервів в акції поступаються вкладенням у різні банківські активи і складають близько 22%. На вкладення в облігації припадає близько 13% їх резервів. У об'єктах нерухомості розміщено приблизно 3% страхових резервів.
Вкладення в ПІФи, до загальних фондів банківського управління, в житлові сертифікати, в злитки золота і срібла не так популярні і становлять не більше 5% всіх страхових резервів.
Значна частина резервів пов'язана з такими активами, які визначаються особливостями страхової діяльності і не є, по суті, вкладеннями. Це, зокрема, депо премій у перестраховиків та дебіторська заборгованість.
Результатом інвестиційної політики компанії є високий показник доходів, отриманих від інвестування страхових резервів і власного капіталу. Інвестиційний дохід на 01.01.2007 року склав 845 млн. руб. Високий показник інвестиційних доходів за підсумками року свідчить про підвищення стійкості компанії / 18 /
За даними дослідження, страхова компанія і раніше мала досить високу рентабельність, як інвестицій, так і активів в цілому, ще більше збільшили її протягом 2006 року. За розрахунками, виконаними на основі аналізу фінансових показників діяльності компанії, прибутковість інвестованого капіталу виросла в 2006 році в порівнянні з попереднім роком на 1,56% / 19 /.
Дане дослідження показало, що структура інвестиційного портфеля РОСНО є оптимальною в умовах сучасного фондового і валютного ринків і визначається на принципах диверсифікації, ліквідності, прибутковості і повернення вкладень.
Диверсифікованість інвестиційного портфеля, а також розміщення своїх рахунків в надійних російських та іноземних банках дозволяє мінімізувати кредитні ризики. Портфель компанії розділений на декілька секторів. Ліквідність портфеля забезпечують короткострокові державні цінні папери - ГКО / ОФЗ, а також банківські неринкові інструменти - векселі і депозити. Використання високонадійних довгострокових валютних облігацій - ОВВЗ - створює базу для забезпечення майбутнього постійного стійкого фінансового стану компанії. Ці фінансові вкладення - основа стабільності страхової компанії / 20 /.
3. Удосконалення інвестиційної політики організації
3.1 Планування інвестиційної стратегії страховика
Інвестиційна політика страховика являє собою досить тривалий процес і тому повинна здійснюватись з урахуванням певної перспективи. Формування напрямків цієї діяльності з урахуванням перспективи являє собою процес розробки інвестиційної стратегії страховика, під якою розуміється формування системи довгострокових цілей інвестиційної політики і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення / 21 /.
Довгостроковою метою аналізованої компанії є розширення діяльності у сфері надання послуг страхування життя. Що стосується шляхів досягнення цієї мети, то можливе звернення до позикових коштів фінансово-кредитних установ, причому кредити, до яких вдається страховик, можуть бути як довгостроковими (4 роки), так і середньостроковими (2 роки), а також збільшення статутного фонду компанії. Вищевказані альтернативи здійснення інвестування страхування життя можна сформувати у відповідні проекти і визначити найбільш ефективний з них (Таблиця 1).
Таблиця1 - Вихідні дані по різних інвестиційних проектів для розрахунку показника чистого приведеного доходу.
| Показники | Інвестиційний проект 1 | Інвестиційний проект 2 | Інвестиційний проект 3 |
| Обсяг інвестованих коштів, тис. руб. | 50,0 | 80,2 | 45,2 |
| Період експлуатації інвестиційного проекту, років | 3 | 4 | 2 |
| Сума грошового потоку, тис. руб. | 262,4 | 420,7 | 122,5 |
| 1-й рік, всього, в т.ч.: чистий прибуток амортизаційні відрахування | 53,8 27,5 26,3 | 61,0 31,2 29,8 | 53,2 27,3 25,9 |
| 2-й рік, всього чистий прибуток амортизаційні відрахування | 87,9 60,9 27,0 | 69,2 36,5 32,7 | 69,3 40,2 29,1 |
| 3-й рік, всього чистий прибуток амортизаційні відрахування | 120,7 80,6 40,1 | 130,2 65,3 64,9 | - - - |
| 4-й рік, всього чистий прибуток амортизаційні відрахування | - - - | 140,3 76,0 64,3 | - - - |
Таблиця 2 - Розрахунок чистої поточної вартості грошових потоків за інвестиційними проектами
| Проект 1 | Проект 2 | Проект 3 | |||||||
| Дохо-ди | Фактор поточної вартості (Ставка 65%) | Поточна вартість | Дохо ди | Фактор поточної вартості (Ставка 80%) | Поточна вартість | Дохо- ди | Фактор поточної вартості (ставка 60%) | Поточна вартість | |
| 1-й рік, всього, в т.ч.: чистий прибуток амортизаційні відрахування | 53,8 27,5 26,3 | 0,606 0,606 0,606 | 32,6 16,7 15,9 | 61,0 31,2 29,8 | 0,556 0,556 0,556 | 33,9 17,3 16,6 | 53,2 27,3 25,9 | 0,625 0,625 0,625 | 33,3 17,1 16,2 |
| 2-й рік, всього, в т.ч.: чистий прибуток амортизаційні відрахування | 87,9 60,9 27,0 | 0,367 0,367 0,367 | 32,3 22,4 9,9 | 69,2 36,5 32,7 | 0,309 0,309 0,309 | 21,4 11,3 10,1 | 69,3 40,2 29,1 | 0,390 0,390 0,390 | 27,1 15,7 11,4 |
| 3-й рік, всього, в т.ч.: чистий прибуток амортизаційні відрахування | 120,7 80,6 40,1 | 0,220 0,220 0,220 | 26,5 17,7 8,8 | 130,2 65,3 64,9 | 0,172 0,172 0,172 | 22,4 11,2 11,2 | - - - | - - - | - - - |
| 4-й рік, всього, в т.ч.: чистий прибуток амортизаційні відрахування | - - - | - - - | - - - | 140,3 76,0 64,3 | 0,095 0,095 0,095 | 13,3 7,2 6,1 | - - - | - - - | - - - |
| Разом: | 262,4 | - | 91,5 | 400,7 | - | 91,0 | 122,5 | - | 60,4 |
ЧПД - чистий приведений доход;
ДП - сума грошового потоку в дійсній вартості за весь період експлуатації проекту;
ІС - інвестуються кошти.
Тоді:
ЧПД (1) = 91,5 - 50,0 = 41,5
ЧПД (2) = 91,0 - 80,2 = 10,8
ЧПД (3) = 60,4 - 45,2 = 15,2
Таким чином, порівняння показників чистого приведеного доходу по розглянутих інвестиційним проектам показує, що Проект 1 є більш ефективним, ніж Проект 2 і Проект 3, незважаючи на те, що сума коштів, що інвестуються за Проектом 2, більше.
Наступним показником, що характеризує ефективність інвестиційних проектів, є індекс прибутковості: ІД = ДП / ІС, де
ІД - індекс дохідності по інвестиційному проекту;
ДП - сума грошового потоку в дійсній вартості;
ІС - сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.
Тоді індекс прибутковості для розглянутих інвестиційних проектів складе:
ВД (1) = 91,5 / 50,0 = 1,83
ВД (2) = 91,0 / 80,2 = 1,13
ВД (3) = 60,4 / 45,2 = 1,33
Порівняння інвестиційних проектів за показником «індекс дохідності» показує, що Проект 1 є найбільш кращим, тому що ВД (3) <ВД (2) <ВД (1). Однак слід зазначити, що по всіх розглянутих проектів індекс дохідності більше одиниці, отже, всі проекти можуть принести додатковий дохід компанії.
Поряд з показником "індекс дохідності» широко застосовується показник «індекс рентабельності», який розраховується як частка від ділення чистого прибутку на суму коштів, що інвестуються.
Виходячи з вищевикладеного, індекси рентабельності (Ір) по аналізованих проектів складуть:
Ір (1) = (16,7 +22,4 +17,7) / 50 = 1,14
Ір (2) = (17,3 +11,3 +11,2 +7,2) / 80,2 = 0,59
Ір (3) = (17,1 +15,7) / 45,2 = 0,73 / 6 /.
Обчислені дані свідчать про те, що з усіх розглянутих проектів найбільш високий індекс рентабельності спостерігається за Проектом № 1. Отже, він і є найкращим.
Одним з найбільш поширених показників оцінки ефективності реальних інвестицій є період окупності. Він також базується не на прибутку, а на грошовому потоці з приведенням інвестованих засобів і суми грошового потоку до теперішньої вартості. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:
ПО = ІВ / ДПС, де
ПО - період окупності інвестиційного проекту
ІС - сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту
ДПС - середня сума грошового потоку.
Середня сума грошового потоку для Проектів 1-3 складе:
ДПС (1) = 91,5 / 3 = 30,5 тис.руб.
ДПС (2) = 91,0 / 4 = 22,75 тис.руб.
ДПС (3) = 60,4 / 2 = 30,2 тис.руб.
Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням середньорічної вартості грошового потоку період окупності по аналізованих проектах складає:
ПЗ (1) = 50/30, 5 = 1,6 року
ПЗ (2) = 80,2 / 22,75 = 3,5 року
ПЗ (3) = 45,2 / 30,2 = 1,5 року.
Порівняння інвестиційних проектів за показником «період окупності» свідчить про суттєві переваги Проекту 3 перед Проектами 1 і 2. Недоліком вишеісчісленного показника є те, що він не враховує ті грошові потоки, які формуються після періоду окупності інвестицій. В оцінці інвестиційної діяльності компанії варто враховувати, що по інвестиційних проектах з тривалим терміном окупності після його закінчення може бути отримана велика сума чистого приведеного доходу, ніж по інвестиційним проектам з коротким строком окупності.
Найбільш складним показником, що характеризує ефективність інвестицій, є показник внутрішньої норм прибутковості. Він характеризує рівень прибутковості конкретного інвестиційного проекту, який виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість грошового потоку від інвестицій приводиться до теперішньої вартості інвестованих коштів. Внутрішню норму прибутковості можна також охарактеризувати як дисконтну ставку, при якій чистий приведений доход в процесі дисконтування буде приведений до нуля. На підставі раніше наведених даних по інвестиційних проектах можна визначити внутрішню норму прибутковості з них, використовуючи формули: P = Sx1 / (1 + ni), де
P - справжня вартість інвестиційних коштів з урахуванням суми дисконту;
S - кінцева сума внеску, обумовлена умовами інвестування;
n - тривалість інвестування (у кількості періодів, за якими передбачається розрахунок процентних платежів)
i - використовувана дисконтна ставка, виражена десятковим дробом.
Тоді значення дисконтної ставки можна розрахувати як: i = (1: (P / S) -1) n
Оскільки кінцева сума вкладу, сума інвестиційних коштів і тривалість інвестування відомі, можна визначити значення використовуваної дисконтної ставки для кожного з проектів, що і буде внутрішньою нормою прибутковості аналізованих проектів. Порядок розрахунку внутрішньої норми прибутковості для аналізованих проектів відобразимо у вигляді таблиці (Таблиця 3)
Таблиця 3
Розрахунок внутрішньої норми прибутковості інвестиційних проектів
| Показники № проекту | Проект1 | Проект 2 | Проект3 |
| Сума коштів, що інвестуються, тис. руб. (Р) | 50,0 | 80,2 | 45,2 |
| Кінцева сума вкладу, тис. руб. (S) | 91,5 | 91,0 | 60,4 |
| Тривалість інвестування, років (n) | 3 | 4 | 2 |
| Р / S | 0,546 | 0,881 | 0,748 |
| 1: (Р / S) | 1,832 | 1,135 | 1,337 |
| 1: (Р / S) -1 | 0,832 | 0,135 | 0,337 |
| (1: (Р / S) -1) n | 0,277 | 0,034 | 0,169 |
i (1) = 27,7%
i (2) = 3,4%
i (3) = 16,9%.
Зіставляючи показники внутрішньої норми прибутковості, видно, що за Проектом 1 цей показник у 8 разів більше, ніж за Проектом 2 і в 1,6 рази більше, ніж за Проектом 3, що свідчить про суттєві переваги Проекту 1 при його оцінці за цим показником.
Таким чином, за результатами проведеного дослідження можна зробити висновок про те, що найбільш ефективним варіантом інвестування коштів у розвиток страхування життя з трьох проектів є Проект № 1, який практично за всіма показниками оцінки ефективності інвестицій має рейтингову оцінку "1". Винятком є тільки показник «період окупності», за яким найбільш ефективним є Проект № 3. Що стосується Проекту № 2, то він є найменш ефективним щодо двох інших варіантів інвестування коштів. Це пов'язано, перш за все, з тим, що реалізація цього проекту охоплює найбільший період - 4 роки, а це суттєво збільшує ризик виникнення збитків, що в свою чергу вплинуло на вибір ставки відсотка для дисконтування сум грошового потоку / 22 /.
3.2 Проблеми та шляхи залучення інвестицій
Інвестиційна політика аналізованої організації, що є другим після страхових операцій джерелом доходів, в цілому одержала належного розвитку.
Основою інвестиційної політики служать Правила розміщення коштів страхових резервів, затверджені Наказом Міністерства фінансів Російської Федерації від 22.02.1999 року № 16Н з подальшими доповненнями та змінами. Правила встановлюють види активів, вимоги до активів і структуру активів, прийнятих у покриття страхових резервів, і регламентують структуру вкладень по кожному виду активів до сумарної величини страхових резервів.
Страхові резерви виконують дві функції: служать гарантією платоспроможності страховика і є важливим джерелом інвестиційних ресурсів в національну економіку. Враховуючи, що страхові резерви призначені тільки для забезпечення виконання своїх зобов'язань за договорами страхування, діяльність страховика повинна бути спрямована на оцінку ступеня ризику розміщення резервів і вибір пріоритетних напрямів інвестицій.
На основі аналізу інвестиційної політики, проведеного на прикладі страхової організації, можна виявити деякі проблеми залучення інвестицій. Однією з таких проблем є проблема забезпечення зворотності і прибутковості інвестицій. Незважаючи на те, що зростання наданих послуг у цілому супроводжується зростанням інвестицій, темпи цього зростання не завжди мають надійність. Це, перш за все, пов'язано з іншого важливою проблемою - наявність значних ризиків і невизначеностей.
Інвестиції на російському фінансовому ринку несуть у собі високі ризики. Серед них необхідно виділити наступні:
1. кредитні ризики емітентів цінних паперів (тобто ризик фінансової неспроможності або банкрутства);
2. ринкові ризики ринку цінних паперів (тобто висока амплітуда коливань ціни активу в залежності від зовнішніх факторів);
3. валютні ризики (тобто несприятливі зміни валютних курсів),
4. політичні ризики (наприклад, зміна політичного керівництва країни або можливість прийняття політичних рішень, що перешкоджають виконанню зобов'язань емітентами цінних паперів),
5. законодавчі ризики (тобто недосконалість законодавства про цінні папери, валютного законодавства, законодавства про акціонерні товариства, що ведуть до потенційному порушення законодавства).
При реалізації інвестиційної політики компанія виходить з того, що дані ризики не є діверсіфіціруемимі, а також те, що даний список не є вичерпним.
По ходу росту обсягів компанії, ризики, що виникають при її діяльності, теж змінюються. Відомо, що на початковому етапі розвитку і фінансування зростання компанії ці ризики найвищі і покриваються, як правило, за рахунок власних коштів. Стадії зростання супроводжуються високими ризиками та джерелами фінансування виступають фонди прямих інвестицій, фінансові інвестори або банківські кредити.
Тому, саме на стадії зростання необхідно шукати можливості для залучення портфельних інвесторів, які реалізують шляхом інвестицій власні цілі та завдання. Тобто портфельного інвестора цікавить отримання повернення на здійснені інвестиції у зв'язку зі зростанням капіталу і акцій, а не отримання дивідендів.
І тільки на стадії зрілості, коли ризики стають помірними, можна розглядати інші альтернативи, серед яких банківські кредити, публічні запозичення боргового капіталу і власний капітал / 23 /.
Незважаючи на виявлені проблеми, можна сказати, що компанія не здійснює вкладення, пов'язані з підвищеним ризиком, не використовує короткочасно з'являються кон'юнктурні інструменти. Основною метою інвестиційної політики РОСНО було і залишається забезпечення високого рівня її фінансової стійкості та своєчасне виконання своїх фінансових зобов'язань перед клієнтами.
При виборі напрямів інвестиційної політики організація повинна мінімізувати ризик інвестицій для забезпечення безумовних гарантій щодо виконання своїх зобов'язань. При цьому необхідно встановлення певних вимог до складу та структури інвестиційних активів страхових організацій. Так, при інвестуванні страхових ресурсів у корпоративні цінні папери слід визначити вимоги до ліквідності цінного паперу і лістингу емітента. При розміщенні страхових активів, зібраних з обов'язкових видів страхування, вимоги до інвестування повинні бути більш жорстко обмежені різними нормативними актами. При встановленні нормативних вимог до інвестування страхових ресурсів важливо врахувати питання афільованості.
Інвестиційна діяльність страховиків повинна бути спрямована на забезпечення диверсифікації інвестування страхових резервів. Страхові резерви розміщуються у різні за призначенням і термінами окупності об'єкти / 24 /.
Дане дослідження показало, що в цілому інвестиційну політику компанії можна охарактеризувати як помірно-консервативну і зважену. Недоліком є лише та обставина, що інвестиції організації зростають повільніше активів, їх питома вага в структурі активів в останні роки має тенденцію до зниження.
Для подальшого вдосконалення інвестиційної політики необхідно провести роботу за такими напрямками:
· Вивчення ефективності дозволених напрямків інвестицій організації та підготовка пропозицій, які дозволять зробити їх більш гнучкими;
· Розробити різні механізми, здатні кращим чином використовувати резервні фонди та забезпечити захист грошових ресурсів страховика від їх знецінення;
· Для розвитку ринку страхування життя, який би враховував можливості задоволення довгострокових ощадних інтересів громадян, а також інтересів держави щодо акумулювання значних фінансових ресурсів, необхідно розробити механізм інвестування вільних грошових коштів у середньострокові та довгострокові види цінних паперів, забезпечити мінімізацію ризику і повернення;
· Здійснювати суворий облік використання довгострокових коштів, які повинні розглядатися як джерело внутрішніх інвестицій в економіку; / 25 /.
Висновок
На закінчення хотілося б ще раз зупинитися на основних моментах курсової роботи.
Отже, інвестування представляє собою один з найбільш важливих аспектів діяльності будь-якого динамічно розвивається підприємства (організації).
В інвестиційній діяльності використовуються загальноприйняті, єдині для всіх учасників інвестиційного процесу терміни і поняття. Під інвестиціями розуміють грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери, технології, машини, ліцензії, у тому числі і на товарні знаки, кредити, будь-яке інше майно або майнові права, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності з метою отримання доходів (прибутку) і досягнення позитивного соціального ефекту. З визначень інвестиційної політики видно, що кожен автор трактує його по-різному, але головна ідея одна: інвестиційна політика необхідна для підвищення виробничого потенціалу.
Основною метою інвестиційної політики підприємства є створення оптимальних умов для вкладення власних і позикових фінансових та інших ресурсів, що забезпечують зростання доходів на вкладений капітал, для розширення економічної діяльності підприємства, створення кращих умов для перемоги в конкурентній боротьбі.
Інвестиційна політика відіграє ключову роль у розвитку підприємства і впливає на фінансові результати діяльності компанії. На прикладі конкретної організації в даній роботі був проведений аналіз інвестиційної політики підприємства. Результатом дослідження стало формування образу інвестиційного портфеля середньої компанії, що працює на реальному ринку, складу її активів, а також було сформовано думку про значення, ролі і важливості інвестиційної політики на підприємстві.
Основними джерелами інвестиційних ресурсів аналізованої організації є кошти страхових резервів і власний капітал. Частка власного капіталу «Росно» в останні роки має тенденцію до зростання.
Протягом останніх років спостерігається помітне зміна обсягу інвестицій компанії і їх питома вага в структурі активів.
У структурі інвестиційного портфеля досліджуваної організації найбільшу частку становлять інвестиції в акції (40%). Вкладення коштів на придбання державних та муніципальних цінних паперів мають найменша питома вага в інвестиційному портфелі організації і складає всього лише 3%
У структурі вкладень коштів страхових резервів найбільшу частку мають вкладення в депозитні (термінові) банківські вклади і в банківські векселі. Вони складають близько 30% страхових резервів. Кошти, розміщені на поточних рахунках банків, мають питому вагу, рівний 20%. Вкладення коштів страхових резервів в акції та облігації складають 22% і 13% відповідно. На інші вкладення припадає близько 5% коштів страхових резервів.
Результатом інвестиційної політики компанії є високий показник доходів, отриманих від інвестування страхових резервів і власного капіталу. Інвестиційний дохід на 01.01.2007 року склав 845 млн. руб.
Для планування і здійснення інвестиційної політики особливу важливість має попередній аналіз, який проводиться на стадії розробки інвестиційних проектів і сприяє прийняттю розумних і обгрунтованих управлінських рішень.
Оцінка інвестиційних проектів займає важливе місце в процесі обгрунтування вибору альтернативних варіантів вкладення підприємствами коштів. Основними показниками ефективності інвестиційного проекту є чистий приведений дохід та внутрішня норма прибутковості. Оцінка ефективності трьох проектів страхування життя організації показала, що найбільш ефективним варіантом інвестування коштів у розвиток страхування життя виявився Проект № 1, який практично за всіма показниками оцінки ефективності інвестицій має вищу оцінку.
Основними проблемами залучення інвестицій є проблема забезпечення зворотності і прибутковості інвестицій, а також наявність значних ризиків і невизначеностей. Подальше вдосконалення інвестиційної політики організації повинно бути спрямоване на розробку механізмів, здатних кращим чином використовувати резервні фонди. При виборі напрямів інвестиційної політики організація повинна мінімізувати ризик інвестицій для забезпечення безумовних гарантій щодо виконання своїх зобов'язань. При цьому необхідно встановлення певних вимог до складу та структури інвестиційних активів страхових організацій. Також потрібно вивчити ефективність дозволених напрямків інвестицій, організувати і підготувати пропозицій, що дозволяють зробити їх більш гнучкими.
Вивчення даної теми дало мені можливість сформувати уявлення про інвестиційну політики підприємства. Основний висновок, який я можу зробити на закінчення своєї роботи, пов'язаний з тим, що залучення інвестицій в організацію, забезпечення інвестиційного процесу - найважливіша функція фінансового менеджменту. Формування ефективної інвестиційної політики суттєво впливає на платоспроможність і конкурентоспроможність підприємства, а також на його фінансову стійкість.
Список використаних джерел
1. Бернар І. Тлумачний економічний словник: У 2-х т.т. - М.: Міжнародні відносини, 2003.
2. Фінанси організацій (підприємств): Підручник для вузів / Н.В. Колчина, Г.Б. Поляк та ін; Під ред. проф. Н.В. Колчин. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 368с.
3. Сергєєв І.В., Веретенникова І.І. Організація і фінансування інвестицій: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2004.
4. Шарп У., Олександр Г., Інвестиції .- М.: ИНФРА-М, 2004.
5. Балабанов І.Т. Фінансовий менеджмент: Учеб. посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 224с.
6. П.Л. Віленський, В.М. Лівшиць, С.А. Смоляк. Оцінка ефективності інвестиційних проектів: Підручник для вузів. - М.: Справа, 2003.
7. Б. А. Райзберг, Л. Ш. Лозовський. Сучасний економічний словник. - М. ИНФРА-М, 2005.
8. Бланк І.А. Основи фінансового менеджменту. Т. 2. - К.: Ніка-Центр, 2002.
9. В.П. Попков, В.П. Семенов. Організація і фінансування інвестицій. - М. ИНФРА-М, 2003.
10. Ковальов В.В., Ковальов Віт. В. Фінанси організацій (підприємств): Підручник. - М.: ТК Велбі, Видавництво «Проспект», 2005. - 352 с.
11. Фінанси організацій (підприємств): Підручник для вузів / Н.В. Колчина, Г.Б. Поляк та ін; Під ред. проф. Н.В. Колчин. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 447 с.
12. Румянцева Є.Є. Фінанси організацій: Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 2003. -459 С.
13. Шуляк П.М. Фінанси підприємств: Підручник. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К о», 2005. - 712 с.
14. Золотогоров В.П. Інвестиційне проектування: Навчальний посібник. - Мн.: ИП Перспектива, 2005.
15. Сплетухов Ю.А. Аналіз інвестиційної діяльності страховиків / / Фінанси .- 2006 р .- № 1.-С.43-47.
16. Ендовітскій Д.А. Формування та аналіз показників прибутку організації / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2004. - № 11 (26) .- С.4-7.
17. Нікольська Є.Г. Інвестиції підприємства. - М., 2006.
18. Інвестиційна політика страхових організацій / / Економіка. Фінанси управління. - 2006. № 12.
19. Самієв П.М. Структура та ефективність інвестицій російських страховиків / / Фінанси України .- 2006 .- № 3.
20. Батищева Т. Майже очікувані зміни / / Експерт.-2006.-35 (91).
21. Бясов К.Т. Основні аспекти розробки інвестиційної стратегії організації / / Фінансовий менеджмент. - 2003. - № 4. - С. 65-74.
22. Бабук І.М. Інвестиції: Фінансування та оцінка економічної ефективності. - Мн.: ВНЗ-ЮНИТИ, 2003.
23. Ексузян М.В. Аналіз процесу формування інвестиційної політики підприємства / / Фінансові дослідження. - 2004. - № 8. - С. 49-52.
24. Кричевський Н.А. Проблеми і перспективи розвитку страхової інвестиційної діяльності / / Фінанси. - 2004. - № 11. - С. 50-53.
25. Лебедєв Е. Ми постійно думаємо про розвиток компанії і залучення нових інвестицій / / Ринок цінних паперів. - 2005.
26. Лосєв М. Масштаби і перспективи портфельних інвестицій російських підприємств / / Фінанси і кредит. - 2003. - № 18 (132). - С.46-51.
Додаток А
(Обов'язковий)
Види інвестиційної політики підприємства
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Додаток Б
(Довідковий)
Таблиця 1 - Структура страхових резервів
Додаток В
(Довідковий)
Розмір і структура власного капіталу «Росно»
Додаток Г
(Обов'язковий)
Структура активів компанії в 2005 рік
Додаток Д
(Довідковий)
Структура інвестицій організації
На основі аналізу інвестиційної політики, проведеного на прикладі страхової організації, можна виявити деякі проблеми залучення інвестицій. Однією з таких проблем є проблема забезпечення зворотності і прибутковості інвестицій. Незважаючи на те, що зростання наданих послуг у цілому супроводжується зростанням інвестицій, темпи цього зростання не завжди мають надійність. Це, перш за все, пов'язано з іншого важливою проблемою - наявність значних ризиків і невизначеностей.
Інвестиції на російському фінансовому ринку несуть у собі високі ризики. Серед них необхідно виділити наступні:
1. кредитні ризики емітентів цінних паперів (тобто ризик фінансової неспроможності або банкрутства);
2. ринкові ризики ринку цінних паперів (тобто висока амплітуда коливань ціни активу в залежності від зовнішніх факторів);
3. валютні ризики (тобто несприятливі зміни валютних курсів),
4. політичні ризики (наприклад, зміна політичного керівництва країни або можливість прийняття політичних рішень, що перешкоджають виконанню зобов'язань емітентами цінних паперів),
5. законодавчі ризики (тобто недосконалість законодавства про цінні папери, валютного законодавства, законодавства про акціонерні товариства, що ведуть до потенційному порушення законодавства).
При реалізації інвестиційної політики компанія виходить з того, що дані ризики не є діверсіфіціруемимі, а також те, що даний список не є вичерпним.
По ходу росту обсягів компанії, ризики, що виникають при її діяльності, теж змінюються. Відомо, що на початковому етапі розвитку і фінансування зростання компанії ці ризики найвищі і покриваються, як правило, за рахунок власних коштів. Стадії зростання супроводжуються високими ризиками та джерелами фінансування виступають фонди прямих інвестицій, фінансові інвестори або банківські кредити.
Тому, саме на стадії зростання необхідно шукати можливості для залучення портфельних інвесторів, які реалізують шляхом інвестицій власні цілі та завдання. Тобто портфельного інвестора цікавить отримання повернення на здійснені інвестиції у зв'язку зі зростанням капіталу і акцій, а не отримання дивідендів.
І тільки на стадії зрілості, коли ризики стають помірними, можна розглядати інші альтернативи, серед яких банківські кредити, публічні запозичення боргового капіталу і власний капітал / 23 /.
Незважаючи на виявлені проблеми, можна сказати, що компанія не здійснює вкладення, пов'язані з підвищеним ризиком, не використовує короткочасно з'являються кон'юнктурні інструменти. Основною метою інвестиційної політики РОСНО було і залишається забезпечення високого рівня її фінансової стійкості та своєчасне виконання своїх фінансових зобов'язань перед клієнтами.
При виборі напрямів інвестиційної політики організація повинна мінімізувати ризик інвестицій для забезпечення безумовних гарантій щодо виконання своїх зобов'язань. При цьому необхідно встановлення певних вимог до складу та структури інвестиційних активів страхових організацій. Так, при інвестуванні страхових ресурсів у корпоративні цінні папери слід визначити вимоги до ліквідності цінного паперу і лістингу емітента. При розміщенні страхових активів, зібраних з обов'язкових видів страхування, вимоги до інвестування повинні бути більш жорстко обмежені різними нормативними актами. При встановленні нормативних вимог до інвестування страхових ресурсів важливо врахувати питання афільованості.
Інвестиційна діяльність страховиків повинна бути спрямована на забезпечення диверсифікації інвестування страхових резервів. Страхові резерви розміщуються у різні за призначенням і термінами окупності об'єкти / 24 /.
Дане дослідження показало, що в цілому інвестиційну політику компанії можна охарактеризувати як помірно-консервативну і зважену. Недоліком є лише та обставина, що інвестиції організації зростають повільніше активів, їх питома вага в структурі активів в останні роки має тенденцію до зниження.
Для подальшого вдосконалення інвестиційної політики необхідно провести роботу за такими напрямками:
· Вивчення ефективності дозволених напрямків інвестицій організації та підготовка пропозицій, які дозволять зробити їх більш гнучкими;
· Розробити різні механізми, здатні кращим чином використовувати резервні фонди та забезпечити захист грошових ресурсів страховика від їх знецінення;
· Для розвитку ринку страхування життя, який би враховував можливості задоволення довгострокових ощадних інтересів громадян, а також інтересів держави щодо акумулювання значних фінансових ресурсів, необхідно розробити механізм інвестування вільних грошових коштів у середньострокові та довгострокові види цінних паперів, забезпечити мінімізацію ризику і повернення;
· Здійснювати суворий облік використання довгострокових коштів, які повинні розглядатися як джерело внутрішніх інвестицій в економіку; / 25 /.
Якщо на макрорівні інвестиційна політика є необхідною
і корисною для національної економіки, то на мікрорівні вона є необхідною для конкретної організації, оскільки підвищує її фінансову стійкість, платоспроможність і конкурентоспроможність / 26 /.
На мій погляд, на сьогоднішній день вибір інвестиційної політики є індивідуальним рішенням для кожної організації в залежності від обраної стратегії. І чіткої думки, яким повинен бути ідеальний портфель страхової організації, немає. Прийнято таку думку, що переважно спеціалізуються діяльністю страхових компаній є саме страхування і, зокрема, здійснення пов'язаних із цією діяльністю страхових виплат, а не отримання максимального інвестиційного доходу. Але, мені здається, що страхова компанія повинна прагнути до ефективного інвестування і знаходженню балансу між найбільшою прибутковістю і мінімальними ризиками, тобто необхідно проводити стратегію надійності та об'єктивності, потрібно збалансоване співвідношення ризику і прибутковості. Висновок
На закінчення хотілося б ще раз зупинитися на основних моментах курсової роботи.
Отже, інвестування представляє собою один з найбільш важливих аспектів діяльності будь-якого динамічно розвивається підприємства (організації).
В інвестиційній діяльності використовуються загальноприйняті, єдині для всіх учасників інвестиційного процесу терміни і поняття. Під інвестиціями розуміють грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери, технології, машини, ліцензії, у тому числі і на товарні знаки, кредити, будь-яке інше майно або майнові права, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності з метою отримання доходів (прибутку) і досягнення позитивного соціального ефекту. З визначень інвестиційної політики видно, що кожен автор трактує його по-різному, але головна ідея одна: інвестиційна політика необхідна для підвищення виробничого потенціалу.
Основною метою інвестиційної політики підприємства є створення оптимальних умов для вкладення власних і позикових фінансових та інших ресурсів, що забезпечують зростання доходів на вкладений капітал, для розширення економічної діяльності підприємства, створення кращих умов для перемоги в конкурентній боротьбі.
Інвестиційна політика відіграє ключову роль у розвитку підприємства і впливає на фінансові результати діяльності компанії. На прикладі конкретної організації в даній роботі був проведений аналіз інвестиційної політики підприємства. Результатом дослідження стало формування образу інвестиційного портфеля середньої компанії, що працює на реальному ринку, складу її активів, а також було сформовано думку про значення, ролі і важливості інвестиційної політики на підприємстві.
Основними джерелами інвестиційних ресурсів аналізованої організації є кошти страхових резервів і власний капітал. Частка власного капіталу «Росно» в останні роки має тенденцію до зростання.
Протягом останніх років спостерігається помітне зміна обсягу інвестицій компанії і їх питома вага в структурі активів.
У структурі інвестиційного портфеля досліджуваної організації найбільшу частку становлять інвестиції в акції (40%). Вкладення коштів на придбання державних та муніципальних цінних паперів мають найменша питома вага в інвестиційному портфелі організації і складає всього лише 3%
У структурі вкладень коштів страхових резервів найбільшу частку мають вкладення в депозитні (термінові) банківські вклади і в банківські векселі. Вони складають близько 30% страхових резервів. Кошти, розміщені на поточних рахунках банків, мають питому вагу, рівний 20%. Вкладення коштів страхових резервів в акції та облігації складають 22% і 13% відповідно. На інші вкладення припадає близько 5% коштів страхових резервів.
Результатом інвестиційної політики компанії є високий показник доходів, отриманих від інвестування страхових резервів і власного капіталу. Інвестиційний дохід на 01.01.2007 року склав 845 млн. руб.
Для планування і здійснення інвестиційної політики особливу важливість має попередній аналіз, який проводиться на стадії розробки інвестиційних проектів і сприяє прийняттю розумних і обгрунтованих управлінських рішень.
Оцінка інвестиційних проектів займає важливе місце в процесі обгрунтування вибору альтернативних варіантів вкладення підприємствами коштів. Основними показниками ефективності інвестиційного проекту є чистий приведений дохід та внутрішня норма прибутковості. Оцінка ефективності трьох проектів страхування життя організації показала, що найбільш ефективним варіантом інвестування коштів у розвиток страхування життя виявився Проект № 1, який практично за всіма показниками оцінки ефективності інвестицій має вищу оцінку.
Основними проблемами залучення інвестицій є проблема забезпечення зворотності і прибутковості інвестицій, а також наявність значних ризиків і невизначеностей. Подальше вдосконалення інвестиційної політики організації повинно бути спрямоване на розробку механізмів, здатних кращим чином використовувати резервні фонди. При виборі напрямів інвестиційної політики організація повинна мінімізувати ризик інвестицій для забезпечення безумовних гарантій щодо виконання своїх зобов'язань. При цьому необхідно встановлення певних вимог до складу та структури інвестиційних активів страхових організацій. Також потрібно вивчити ефективність дозволених напрямків інвестицій, організувати і підготувати пропозицій, що дозволяють зробити їх більш гнучкими.
Вивчення даної теми дало мені можливість сформувати уявлення про інвестиційну політики підприємства. Основний висновок, який я можу зробити на закінчення своєї роботи, пов'язаний з тим, що залучення інвестицій в організацію, забезпечення інвестиційного процесу - найважливіша функція фінансового менеджменту. Формування ефективної інвестиційної політики суттєво впливає на платоспроможність і конкурентоспроможність підприємства, а також на його фінансову стійкість.
Список використаних джерел
1. Бернар І. Тлумачний економічний словник: У 2-х т.т. - М.: Міжнародні відносини, 2003.
2. Фінанси організацій (підприємств): Підручник для вузів / Н.В. Колчина, Г.Б. Поляк та ін; Під ред. проф. Н.В. Колчин. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 368с.
3. Сергєєв І.В., Веретенникова І.І. Організація і фінансування інвестицій: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2004.
4. Шарп У., Олександр Г., Інвестиції .- М.: ИНФРА-М, 2004.
5. Балабанов І.Т. Фінансовий менеджмент: Учеб. посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 224с.
6. П.Л. Віленський, В.М. Лівшиць, С.А. Смоляк. Оцінка ефективності інвестиційних проектів: Підручник для вузів. - М.: Справа, 2003.
7. Б. А. Райзберг, Л. Ш. Лозовський. Сучасний економічний словник. - М. ИНФРА-М, 2005.
8. Бланк І.А. Основи фінансового менеджменту. Т. 2. - К.: Ніка-Центр, 2002.
9. В.П. Попков, В.П. Семенов. Організація і фінансування інвестицій. - М. ИНФРА-М, 2003.
10. Ковальов В.В., Ковальов Віт. В. Фінанси організацій (підприємств): Підручник. - М.: ТК Велбі, Видавництво «Проспект», 2005. - 352 с.
11. Фінанси організацій (підприємств): Підручник для вузів / Н.В. Колчина, Г.Б. Поляк та ін; Під ред. проф. Н.В. Колчин. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 447 с.
12. Румянцева Є.Є. Фінанси організацій: Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 2003. -459 С.
13. Шуляк П.М. Фінанси підприємств: Підручник. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К о», 2005. - 712 с.
14. Золотогоров В.П. Інвестиційне проектування: Навчальний посібник. - Мн.: ИП Перспектива, 2005.
15. Сплетухов Ю.А. Аналіз інвестиційної діяльності страховиків / / Фінанси .-
16. Ендовітскій Д.А. Формування та аналіз показників прибутку організації / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2004. - № 11 (26) .- С.4-7.
17. Нікольська Є.Г. Інвестиції підприємства. - М., 2006.
18. Інвестиційна політика страхових організацій / / Економіка. Фінанси управління. - 2006. № 12.
19. Самієв П.М. Структура та ефективність інвестицій російських страховиків / / Фінанси України .- 2006 .- № 3.
20. Батищева Т. Майже очікувані зміни / / Експерт.-2006.-35 (91).
21. Бясов К.Т. Основні аспекти розробки інвестиційної стратегії організації / / Фінансовий менеджмент. - 2003. - № 4. - С. 65-74.
22. Бабук І.М. Інвестиції: Фінансування та оцінка економічної ефективності. - Мн.: ВНЗ-ЮНИТИ, 2003.
23. Ексузян М.В. Аналіз процесу формування інвестиційної політики підприємства / / Фінансові дослідження. - 2004. - № 8. - С. 49-52.
24. Кричевський Н.А. Проблеми і перспективи розвитку страхової інвестиційної діяльності / / Фінанси. - 2004. - № 11. - С. 50-53.
25. Лебедєв Е. Ми постійно думаємо про розвиток компанії і залучення нових інвестицій / / Ринок цінних паперів. - 2005.
26. Лосєв М. Масштаби і перспективи портфельних інвестицій російських підприємств / / Фінанси і кредит. - 2003. - № 18 (132). - С.46-51.
Додаток А
(Обов'язковий)
Види інвестиційної політики підприємства
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Інвестиційна політика підприємства |
Консервативна |
Компромісна (помірна) |
Агресивна |
Додаток Б
(Довідковий)
Таблиця 1 - Структура страхових резервів
| Найменування показника | 2007 | 2006 | 2005 |
| Резерви із страхування життя, тис. руб. | 285,168 | 4,843,181 | 40,796 |
| Резерви незароблених премії, тис. крб. | 2,218,718 | 1,489,446 | 1,006,345 |
| Резерви збитків, тис. руб. | 996,588 | 1,025,038 | 626,392 |
| Інші страхові резерви, тис. руб. | 0 | 0 | 0 |
| Резерв запобіжних заходів, тис. руб. | 130,068 | 91,503 | 55,147 |
Додаток В
(Довідковий)
Розмір і структура власного капіталу «Росно»
| Найменування показника | Значення показника (тис. грн.) |
| Статутний капітал | 432,00 |
| Резервний капітал | 35,936 |
| Додатковий капітал | 331,610 |
| Нерозподілений чистий прибуток | 636,652 |
| Загальна сума капіталу | 1,436,198 |
Додаток Г
(Обов'язковий)
Структура активів компанії в 2005 рік
Додаток Д
(Довідковий)
Структура інвестицій організації
[1] Джерело: дані ВАТ «Росно»