Інвестиційна діяльність підприємства 2 Теоретична сутність

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст

Введення

1. Теоретичні та правові основи інвестиційної діяльності підприємства

1.1 Теоретична сутність інвестицій та її роль у процесі відтворення

1.2 Класифікація інвестицій

1.3 Державне регулювання інвестиційної діяльності

2. Оцінка сучасного стану діяльності та організації інвестування (на прикладі ЗАТ «Рубікон-завод»)

2.1 Організаційно-правова та економічна характеристика ЗАТ «Рубікон-завод»

2.2 Оцінка фінансового стану

2.3 Практика інвестування на підприємстві ЗАТ «Рубікон-завод»

3. Оптимізація інвестиційної діяльності

3.1 Інвестиційне планування і прогнозування

3.2 Забезпечення ефективності інвестиційної діяльності підприємства ЗАТ «Рубікон-завод»

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Термін "інвестиції" почав використовуватися у вітчизняній економічній літературі починаючи з 80-х років. В умовах адміністративної системи управління економікою основним поняттям інвестиційної діяльності були капітальні вкладення. Основні підходи до аналізу сутності капітальних вкладень - витратний і ресурсний - характеризували капітальні вкладення лише з одного боку: з точки зору витрат на відтворення основних фондів або ресурсів, що витрачаються на ці цілі.

У західній економічній літературі інвестиції традиційно трактувалися як будь-які вкладення капіталу з метою його збільшення в майбутньому. Розвиток ринкового підходу до розуміння інвестицій зумовило розгляд інвестицій в єдності ресурсів, вкладень і віддачі вкладених коштів, а також включення до складу об'єктів інвестування будь-яких вкладень, що дають дохід (ефект).

У правовому аспекті інвестиції визначаються як грошові кошти, цінні папери, інше майно, в тому числі майнові права, інші права, мають грошову оцінку, що вкладаються в об'єкти підприємницької та / або іншої діяльності з метою одержання прибутку та / або досягнення іншого корисного ефекту.

Багато провідних економістів пов'язують майбутнє нашої країни з залученням в широких масштабах в російську економіку іноземних інвестицій, що переслідує довготривалі цілі створення в Росії цивілізованого суспільства, що характеризується високим рівнем життя населення. Іноземний капітал може внести в країну досягнення науково-технічного прогресу та передовий досвід управління. Крім того, залучення іноземного капіталу в матеріальне виробництво набагато вигідніше отримання кредитів для закупівель необхідних товарів, які лише множать загальний державний борг.

Приплив закордонних капіталовкладень життєво важливий для досягнення середньострокових цілей, таких, як вихід із сучасного кризового стану, початковий підйом економіки. При цьому, природно, російські громадські інтереси не збігаються з інтересами іноземних інвесторів, отже, важливо залучити капітали так, щоб не позбавити їх власників власних мотивацій, одночасно направляючи дії останніх на благо суспільних цілей.

Дане завдання можна вирішити, що і підтверджується світовим досвідом (наприклад, утворення нових індустріальних країн), але для знаходження яких-небудь певних дій щодо її виконання потрібно в першу чергу вивчити конкретний стан у сфері залучення іноземних інвестицій у справжніх російських умовах, розглянути економічну і законодавчу бази, що забезпечують інвестиційний клімат в країні.

Інвестиції внутрішні і зовнішні являють собою складний багатоступінчастий механізм, здатний у величезній мірі збільшити економічний потенціал держави, тому успіх, досягнутий в даній сфері, багато в чому зумовить розвиток Росії в цілому.

Тому мета цієї роботи - систематизуючи теоретичні основи розглянути сутність інвестиційної діяльності господарюючого суб'єкта на прикладі конкретного підприємства та розробити заходи для підвищення ефективності інвестиційної діяльності.

Предмет дослідження в даній курсовій роботі - процес інвестиційної діяльності, її планування та прогнозування. Об'єкт дослідження - закрите акціонерне товариство "Рубікон-завод".

Інформаційною базою роботи послужили розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі фінансового менеджменту. При написанні роботи використовувалися навчальні посібники та підручники, монографії та наукові статті у періодичних виданнях, а також установчі документи, фінансова звітність за 2008 - 2010 рр.. підприємства ЗАТ "Рубікон-завод".

1. Теоретичні та правові основи інвестиційної діяльності організації

1.1 Теоретична сутність інвестицій та її роль у процесі відтворення

Фінансові ресурси підприємства направляються на фінансування поточних витрат та на інвестиції. Термін інвестиції став широко використовуватися у вітчизняній економічній науці та господарській практиці нещодавно, а саме в 80-х роках 20 століття.

Інвестиції - сукупність довгострокових витрат фінансових, трудових і матеріальних ресурсів з метою збільшення активів і прибутку. Інвестиції здійснюють як фізичні, так і юридичні особи. У Законі України "Про інвестиційну діяльність у РФ, здійснюваної у вигляді капітальних вкладень" № 39-ФЗ від 25 лютого 1999 р. дається таке визначення інвестицій: "Інвестиції - грошові кошти, цінні папери, інше майно, в тому числі майнові права, інші права, що мають грошову оцінку, що вкладаються в об'єкти підприємницької та (або) іншої діяльності з метою одержання прибутку та іншої діяльності з метою отримання прибутку і (або) досягнення іншого корисного ефекту ".

Суб'єктом інвестицій може бути держава, міжнародні організації, муніципальні освіти, юридичні особи та їх об'єднання, фізичні особи. Стосовно до РФ суб'єктами інвестицій є: РФ в особі уповноважених владних органів; суб'єкти РФ в особі уповноважених владних органів; муніципальні утворення в особі уповноважених владних органів; російські юридичні особи будь-яких організаційно-правових форм, в тому числі з іноземною участю та об'єднання таких юридичних осіб ; іноземні юридичні особи, міжнародні організації; іноземні держави, фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Особливу роль серед суб'єктів інвестиційної діяльності та юридичних осіб відіграють інституційні інвестори, а саме інвестиційні фонди, в тому числі пайові інвестиційні фонди, а також страхові компанії і пенсійні фонди, перш за все недержавні. Об'єктом інвестицій у першому наближенні можуть бути названі відносини відтворення.

Відтворення - це загальний процес виробництва, що розглядається в постійному зв'язку і безперервному потоці свого відновлення. Відносини відтворення виступають як виробничі відносини, що включають в себе фази виробництва, розподілу, обміну та споживання. Таким чином, відтворення є повторенням процесу суспільного виробництва на стадіях виробництва, розподілу, обміну та споживання. Разом з тим інвестиції нетотожні відтворення. Вони включають в себе лише частину відтворення, лише кілька його елементів. В умовах науково-технічної революції розширене відтворення включає в себе 5 елементів:

1) відтворення матеріальних благ;

2) відтворення суспільного капіталу в грошовій, виробничій і товарній формах його прояву;

3) відтворення робочої сили (відновлення умов для життя і праці);

4) відтворення фундаментальної та прикладної науки;

5) відтворення всієї сукупності виробничих відносин, при цьому відтворення капіталу, робочої сили і науки є неодмінною умовою протікання процесу відтворення в цілому, а капітал, робоча сила, наука виступають як фактори економічного зростання.

Економічна сутність інвестицій полягає в тому, що вони забезпечують відновлення та розвиток факторів економічного зростання, будучи невід'ємною частиною відносин відтворення. Тому, інвестиції - це особлива економічна діяльність по відтворенню факторів економічного зростання (суспільного капіталу, робочої сили, науки). Різноманіття інвестиційних відносин з відтворення цих факторів проявляється у формах інвестицій. Такими формами є: будівництво, реконструкція, розширення, модернізація, придбання (у т. ч. по лізингу) виробничих і невиробничих основних фондів, включаючи землю й об'єкти природокористування; збільшення товарно-матеріальних запасів; витрати на сучасні наукові розробки (відтворення науки та громадського капіталу), відрахування в цільові фонди науки і техніки (відтворення науки і техніки); витрати населення на отримання освіти (відтворення робочої сили); внесення коштів у депозит (відтворення позичкового капіталу); купівля цінних паперів, як на первинному, так і на вторинному ринку; внесення або продаж паю в статутний капітал юридичною особою; надання кредиту (відтворення позичкового капіталу). Цілями інвестування для фізичних і юридичних осіб є: отримання прибутку або доходу; приріст вартості, належного їм майна; придбання знань, умінь, навичок. Виключно для юридичних осіб - поліпшення умов життя і праці працівників, тобто цільові установки фізичних та юридичних осіб носять стосовно мікроекономічний характер.

Для держави, на ряду з вказаними, існує ще одна мета-забезпечення загальних умов для функціонування економіки, в тому числі шляхом формування не пов'язаних безпосередньо з одержанням прибутку позитивних соціальних ефектів (дорожнє будівництво, житлове будівництво, розвиток системи освіти, охорони здоров'я). Ця мета є макроекономічною. Інвестиції забезпечують динамічний розвиток підприємства і дозволяють: розширювати власну підприємницьку діяльність за рахунок накопичення фінансових і матеріальних ресурсів; набувати нові підприємства; здійснювати диверсифікацію в нових сферах бізнесу.

Розширення власної підприємницької діяльності свідчить про міцних позиціях підприємства на ринку, наявність попиту на продукцію, що випускається, вироблені роботи чи надані послуги.

1.2 Класифікація інвестицій

У світовій практиці інвестицій поділяють на венчурні, реальні, портфельні, ануїтет.

Венчурні інвестиції - це термін, застосовуваний для позначення ризикованих вкладень. Вони представляють собою вкладення в акції нових підприємств чи підприємств, що здійснюють свою діяльність у нових сферах бізнесу і зв'язаних з великим ризиком. Венчурні інвестиції направляються в не зв'язані між собою, але мають високий ступінь ризику проекти в розрахунку на швидку окупність вкладених коштів. Ризикове вкладення капіталу обумовлене необхідністю фінансування дрібних інноваційних фірм в областях нових технологій. Ризиковий капітал поєднує в собі різні форми застосування капіталу - позичкового, акціонерного, підприємницького.

Реальні інвестиції - це вкладення, спрямовані на збільшення основних фондів підприємства як виробничого, так і невиробничого призначення. Прямі інвестиції реалізуються шляхом нового будівництва основних фондів, розширення, технічного переозброєння або реконструкції діючих підприємств.

Портфельні інвестиції - вкладення, спрямовані на формування портфеля цінних паперів. Портфель - це сукупність зібраних різних інвестиційних цінностей, слугують інструментом для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника. У портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції) або різні інвестиційні цінності (акції звичайні та привілейовані, облігації державні і корпоративні, ощадні та депозитні сертифікати, заставні свідоцтва та ін)

Ануїтет - інвестиції приносять вкладнику певний дохід через регулярні проміжки часу. В основному це вкладення засобів у страхові і пенсійні фонди. Страхові компанії і пенсійні фонди випускають боргові зобов'язання, які їхні власники можуть використовувати на покриття непередбачених витрат у майбутньому.

Процес здійснення інвестицій називається інвестиційною діяльністю організацій, це один з важливих об'єктів управління. Інвестиційна діяльність включає в себе обгрунтування і реалізацію найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу організації.

Інвестиційна діяльність має такі особливості:

- Це основна форма реалізації економічної стратегії підприємства, забезпечення росту і вдосконалення його поточної діяльності;

- Обсяги інвестиційної діяльності головним чином визначають темпи економічного зростання організації

- Інвестиційна діяльність підпорядкована основним цілям і завданням поточної діяльності організації.

Основу інвестиційної діяльності організації становить реальне інвестування. Це зумовлює і велике значення ефективності управління саме цим напрямком інвестування.

Реальне інвестування знаходиться в тісному взаємозв'язку з поточною діяльністю організації. Завдання збільшення обсягу виробництва і продажів продукції, розширення і оновлення асортименту продукції, що випускається, підвищення її якості, зниження поточних витрат вирішуються, як правило, в результаті реального інвестування. У свою чергу ефективна поточна діяльність організації забезпечує інвестиційну діяльність стабільними власними джерелами фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань і чистого прибутку.

У той же час інвестиційна діяльність несе в собі специфічні інвестиційні ризики. Реальні інвестиції схильні до більш високому рівню ризику морального старіння. Цей ризик супроводжує інвестиційну діяльність на всіх стадіях реалізації інвестиційних проектів. Стрімке науково-технічний прогрес сформував тенденцію до збільшення цього ризику в процесі реального інвестування. Отже, реальні інвестиції менш ліквідні, ніж фінансові.

Це пов'язано також з вузькоцільовий спрямованістю більшості форм цих інвестицій, практично не мають альтернативного господарського застосування. Тому компенсувати у фінансовому відношенні невірні управлінські рішення, пов'язані з реалізацією реальних інвестиції вкрай складно. Реальні інвестиції здійснюються організаціями в різноманітних формах, серед яких:

1. Нове будівництво - інвестиційна операція, спрямована на будівництво нового об'єкта з закінченим технологічним циклом. До нового будівництва організації вдаються при кардинального збільшення обсягів своєї поточної діяльності в майбутньому періоді, її галузевої, товарної або регіональної диверсифікації (створення філій, дочірніх підприємств тощо);

2. Придбання цілісних майнових комплексів - інвестиційна операція великих організацій, що забезпечує галузеву, товарну чи регіональну диверсифікацію їх діяльності.

Ця форма реальних інвестицій зазвичай забезпечує "ефект синергізму", який полягає у зростанні сукупної вартості активів обох організацій за рахунок можливостей більш ефективного використання їх загального фінансового потенціалу, взаємодоповнюючих технологій і асортименту продукції, що випускається, можливостей зниження рівня поточних витрат, спільного використання збутової структури та інших чинників;

3. Реконструкція - вид інвестиційної діяльності, пов'язаний з істотним перетворенням всього виробничого потенціалу на основі сучасних науково-технічних досягнень.

У процесі реконструкції може здійснюватися розширення окремих виробничих будівель, приміщень, будівництво нових будівель і споруд на місці ліквідованих того ж призначення на території діючого підприємства;

4. Технічне переозброєння, спрямоване на вдосконалення та оновлення активної частини основних виробничих фондів, приведення їх у стан, що відповідає сучасному рівню здійснення технологічних процесів, із заміною наявного парку обладнання, оновленням окремих видів обладнання;

5. Інвестування приросту запасів оборотних активів, спрямоване на розширення обсягу використовуваних оборотних активів, що забезпечує пропорційно у розвитку основних і оборотних активів у результаті здійснення інвестиційної діяльності.

Будь-яке розширення виробничого потенціалу організації у результаті інвестиційної діяльності, пов'язане з додатковим випуском продукції, зумовлює і збільшення потреби в оборотному капіталі (запасів сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів запасів незавершеного виробництва, готової продукції тощо).

Конкретна форма реального інвестування організація вибирається самостійно виходячи із стратегічних цілей розвитку, можливостей впровадження нових технологій, залучення інвестиційних ресурсів.

Специфічний характер реального інвестування зумовлює певні особливості його здійснення в організації, розробки політики управління реальними інвестиціями. Незалежно від переслідуваних цілей процес прийняття інвестиційних рішень передбачає наступні етапи:

- Аналіз стану реального інвестування у попередньому періоді;

- Визначення загального обсягу реального інвестування у попередньому періоді;

- Визначення форм реального інвестування;

- Оцінку ефективності реальних інвестиційних проектів;

- Формування портфеля реальних інвестицій;

- Забезпечення реалізації окремих інвестиційних проектів та інвестиційних програм.

У цілому прийняття рішень по капіталовкладеннях - складний і багатогранний процес, який залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів. Тому в їх розробці повинні брати участь фахівці проектно-конструкторського, бухгалтерського, фінансового, постачальницьких, виробничих та інших підрозділів організації. Для оцінки ефективності інвестицій використовується система показників: ефективність інвестицій, термін окупності інвестицій, чиста приведена вартість, показники грошових потоків підприємства і т.д. всі ці показники використовуються для комплексної оцінки ефективності інвестування як в цілому, так і по окремих об'єктах.

Основним напрямом підвищення ефективності інвестицій є комплексність їх використання. Це означає, що за допомогою додаткових інвестицій підприємства повинні домогтися оптимальних співвідношень між основними і оборотними засобами, активної і пасивної частиною, силовими і робочими машинами і т.д.

Важливими умовою підвищення ефективності інвестиційної діяльності є скорочення термінів незавершеного будівництва, зниження вартості об'єктів, що вводяться, а також правильна їх експлуатація (повне використання проектних потужностей, недопущення простоїв техніки, обладнання тощо).

Основна функція фінансових менеджерів полягає в моделюванні грошових потоків, що виникають у процесі реалізації інвестиційних проектів, визначенні економічної ефективності окремих інвестиційних проектів, їх ранжируванні в розробки пропозицій щодо їх реалізації. Реалізація цієї функції потребує розуміння найважливіших особливостей руху інвестиційних грошових потоків, володіння спеціальними прийомами і методами, що лежать в основі техніки аналізу та планування цих грошових потоків.

1.3 Державне регулювання інвестиційної діяльності

У Росії загальний обсяг інвестицій в 2009 році оцінюється в 210-230 трлн. рублів або відповідно темп 82-83% до 2008 року. У 2010 році, за прогнозами експертів, обсяг інвестицій складе 310-380 трлн. рублів, тобто процес інвестиційної діяльності наближається до стабілізації та можливого росту інвестицій. Темп зростання інвестицій складе за першим варіантом 104, а по найменш сприятливому - 97% до рівня 2008 року. В об'єкти виробничого призначення передбачається вкласти 170-200 трлн. рублів (70% складають інвестиції підприємств), по капітальних вкладеннях на розвиток невиробничої сфери прогнозується на 2010 рік зростання до рівня 2008 року 105-101%. При цьому збережуться тенденції до підвищення їх частки до 45-47% загального обсягу капітальних вкладень на розвиток економіки. Відбуваються істотні зміни в структурі джерел фінансових капітальних вкладень, підвищується частка засобів недержавного сектору економіки. Проте у вирішенні завдань стабілізації економічного становища головна роль залишається як і раніше за державними інвестиціями. Так, по ряду найважливіших напрямів держава змушена виступати у вигляді ініціатора інвестиційного процесу:

- Підтримувати ефективні напрямки майбутнього розвитку у промисловому секторі, зберігати підтримку АПК, інвестувати в забезпечення безпеки функціонування технічних систем;

- Підтримувати і розвивати соціальну сферу, забезпечуючи виконання прийнятих рішень з облаштування військовослужбовців, ліквідація наслідків екологічних лих, інші напрямки соцрозвитку;

- Закінчувати будівництво об'єктів, які не вдалося продати чи приватизувати у зв'язку з їх незавершеністю.

Враховуючи обмеженість бюджетних ресурсів, певне зниження динаміки макроекономічних показників на даному етапі формування бюджету на Федеральну інвестиційну програму можливо буде виділено 27700 млрд. рублів, з яких близько 60% припадає на соціальну сферу. Значний вплив на розвиток економіки можуть надати іноземні інвестиції. При досягненні макроекономічної стабільності, активізації міжнародного інвестиційного співробітництва можливо очікувати збільшення припливу іноземних інвестицій у розвиток економіки. Так, якщо в 2008 році іноземні інвестиції оцінюються в на рівні 1 млрд. доларів, то в 2010 році загальний обсяг іноземних інвестицій при зниженні інвестиційних ризиків може підвищиться до 3-4 млрд. доларів.

Стримуючим фактором тут є інвестиційний клімат, який продовжує залишатися не завжди сприятливим через політичної та економічної нестабільності, високого рівня криміногенності в підприємницькій діяльності, що змушує західних інвесторів проводити обережну і вичікувальну політику в сфері інвестиційного співробітництва з РФ. Названі проблеми переважують такі риси Росії, як багаті природні ресурси, потужний, хоча технічно застарілий виробничий апарат, наявність дешевої та кваліфікованої робочої сили, високий науково-технічний потенціал.

Отже, необхідні додаткові заходи, по зниженню дії негативних факторів на стан інвестиційного клімату в Росії. Урядом Російської Федерації були здійснені важливі заходи, спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату для вітчизняних та іноземних інвесторів. У їх числі зниження темпів інфляції, пільги при оподаткуванні прибутку комерційних організацій з іноземними інвестиціями; звільнення від податку на додану вартість і спецналога на імпортоване технологічне обладнання і запасні частини до нього, а також надання пільгових кредитів в іноземній валюті, отриманих від іноземних банків та кредитних установ. Скасовано обмеження кількості розрахункових (поточних) та бюджетних рахунків підприємств, установ, організацій у банках чи інших кредитних установах. Вирішено питання обліку суми курсових різниць, що виникають у зв'язку зі зміною курсу рубля до іноземних валют, при визначенні підприємством оподатковуваного прибутку. Прийнято рішення про скасування з 1 січня 1996 року податку на наднормативне перевищення витрат на оплату праці. З 1997 р. вирішальне значення набуває поліпшення макроекономічної кон'юнктури в результаті придушення інфляції і, як наслідок, зниження процентної ставки довгострокового кредиту для інвестиційних цілей.

Діючі законодавчі акти у сфері податкової політики надають ряд пільг з оподаткування прибутку для підприємств і організацій у частині фінансування капітального будівництва. У найближчі роки необхідно сформувати оптимальний рівень податків, тарифів та пільг, зіставний з умовами інвестування, що склалися в країнах-конкурентах Росії на ринку інвестиційних капіталів.

На інвестиційну активність значною мірою впливає попит на акції приватизованих підприємств. Зростання курсу цих акцій останнім часом характерний для акціонерних товариств-монополістів, що функціонують у таких галузях як нафтова промисловість, енергетика, зв'язок. Процес залучення іноземного капіталу в умовах, коли значна частина російських підприємств приватизована, йде переважно шляхом продажу іноземному інвесторові акцій російських акціонерних товариств, які володіють підприємствами.

З метою активізації роботи по залученню іноземних інвестицій в економіку Росії, забезпечення проведення послідовної роботи та скоординованої державної політики в цій галузі Урядом РФ було прийнято постанову "Про активізацію роботи із залучення іноземних інвестицій в економіку Російської Федерації" від 29 вересня 1994 р. Разом з створенням організаційно-правових умов і державною підтримкою комплексна програма стимулювання вітчизняних та іноземних інвестицій повинна включати заходи щодо зниження витрат інвестора, що не відносяться до прямих витрат на реалізацію конкретних проектів. У зв'язку з цим розвивається інформаційна інфраструктура інвестиційного ринку, здійснюється регулювання тарифів на послуги монополій, забезпечується захист власності й особистості інвестора від кримінальної сфери.

У частині інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності видається необхідним сприяння держави діючим і створюваним комерційним консалтинговим організаціям, фірмам по розробці бізнес-планів, проектним інститутам. Конкретними завданнями інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності є: збір, обробка та актуалізація інформації про законодавство, стан ринку, перспективи розвитку економіки та окремих галузей, про плани підприємств, продаж акцій, конверсії виробництва. З метою забезпечення ефективного інформаційно - консультативного взаємодії потенційних іноземних інвесторів з російськими організаціями та створення привабливого образу Росії на світових ринках капіталу було прийнято постанову Уряду Російської Федерації від 30 червня 1995 р. "Про Російському центрі сприяння іноземним інвестиціям при Міністерстві економіки Російської Федерації".

За ініціативою Уряду РФ створена якісно нова структура - Консультативна рада з іноземних інвестицій у Росії, до складу якого входять представники зарубіжних фірм, що здійснюють прямі інвестиції в російську економіку в великих розмірах. Його основне завдання - забезпечення постійного діалогу між Урядом РФ і великими іноземними інвесторами з метою вироблення конкретних рекомендацій щодо вдосконалення інвестиційного клімату в Росії, податкового та митного законодавства РФ, створення привабливого образу Росії як країни, що приймає інвестиції.

2. Оцінка сучасного стану діяльності та організації інвестування

2.1 Організаційно-правова та економічна характеристика ЗАТ "Рубікон-завод"

Акціонерне товариство "Рубікон-завод" є закритим акціонерним суспільством. Товариство є юридичною особою, діє на підставі статуту і законодавства Російської Федерації. Товариство створене без обмеження терміну його діяльності. Місце знаходження суспільства (і його поштова адреса): РФ, 450075, м. Уфа, Блюхера, 1.

Товариство створено шляхом перетворення товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-завод", зареєстрованого № 433 від 07.12.1998 р. Адміністрацією м. Уфи і є його правонаступником. Товариство є юридичною особою і має у власності відокремлене майно, що враховується на його самостійному балансі. Товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Основною метою товариства є отримання прибутку і реалізація на цій основі економічних і соціальних інтересів акціонерів і працівників товариства. Окремими видами діяльності, перелік яких визначається федеральними законами, суспільство може займатися тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії). Товариство проводить роботи, пов'язані з використанням відомостей, що становлять державну таємницю. Товариство здійснює такі основні види діяльності:

- Виробництво та реалізація виробничо-технічної продукції;

- Виробництво та реалізація продукції загального машинобудування;

- Науково-дослідні та дослідно-дослідні роботи;

- Виробництво, заготівля, зберігання та продаж лісопродукції;

- Виготовлення будівельних матеріалів і конструкцій;

- Роздрібна й оптова торгівля товарами народного споживання;

- Надання побутових, транспортних, складських та інших послуг;

- Рекламна діяльність;

- Надання комерційних та посередницьких послуг для юридичних і фізичних осіб, ведення торгово-закупівельної діяльності;

- Здійснення іншої підприємницької діяльності, не забороненої чинним законодавством України та відповідної цілям суспільства.

Статутний капітал товариства складає 38391600 рублів і розділений на 38391600 штук звичайних іменних акцій номінальною вартістю 1 рубль кожна. Статутний капітал товариства складається з номінальної вартості акцій товариства, придбаних акціонерами. Статутний капітал товариства може бути збільшений шляхом збільшення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій. Зменшення статутного капіталу відбувається за рахунок зменшення номінальної вартості акцій або зменшення їх загальної кількості, в тому числі шляхом придбання частини акцій. Вартість чистих активів товариства оцінюється за даними бухгалтерського обліку в порядку, встановленому нормативно-правовими актами РФ. Якщо після закінчення фінансового року відповідно до річного бухгалтерського балансу, запропонованим для затвердження акціонерам товариства, або результатами аудиторської перевірки вартість чистих активів товариства виявляється менше величини мінімального статутного капіталу, зазначеного в ст.26 ФЗ "Про акціонерні товариства", товариство зобов'язане прийняти рішення про свою ліквідацію. Всі акції суспільства є іменними і випускаються в бездокументарній формі. Кожна звичайна акція товариства має однакову номінальну вартість і надає акціонеру - її власнику однаковий обсяг прав. Суспільство має право розміщувати звичайні акції, а також один або кілька типів привілейованих акцій. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з його діяльністю, у межах вартості приналежних їм акцій.

Органами управління ЗАТ "Рубікон-завод" є: Загальні збори акціонерів, Рада Директорів, Одноосібний виконавчий орган (Генеральний Директор). Органом контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства є ревізійна комісія (ревізор). Рада Директорів, генеральний директор і ревізійна комісія (ревізор) обираються Загальними Зборами Акціонерів. Вищим органом управління є Загальні Збори Акціонерів. Товариство зобов'язане щорічно проводити річні загальні збори акціонерів у строки не раніше ніж 2 місяці і не пізніше ніж через 6 місяців після закінчення фінансового року. Рада Директорів здійснює загальне керівництво діяльністю товариства, за винятком питань, віднесених федеральними законами і статутом до компетенції Загальних Зборів Акціонерів. Керівництво поточною діяльністю товариства здійснюється одноосібним виконавчим органом - Генеральним директором. Він підзвітний Загальним Зборам Акціонерів та Раді Директорів. До компетенції виконавчого органу можна адресувати питання керівництва поточною діяльністю товариства, за винятком питань, віднесених до компетенції загальних зборів акціонерів і ради директорів. Виконавчий орган організовує виконання рішень ради директорів і загальних зборів акціонерів.

За серійності випуску продукції підприємства виробництво ЗАТ "Рубікон-завод" вважається масовим. Все що випускаються товари сертифіковані і відповідають ГОСТам. Продукція підприємства проходить контроль ВТК, атестований технічний процес виробництва, здійснюється приймальний контроль якості продукції. Використовувані сировина і матеріали для виробництва - вітчизняного виробництва.

На території РФ країн колишнього Радянського Союзу діє близько десятка конкурентів, як безпосередньо випускають аналогічні товари ЗАТ "Рубікон-завод", так і підприємства, що випускають відмінне від Вітебського заводу обладнання, але тієї ж залізничної тематики. Серед основних і потенційних конкурентів - великі електромеханічні та електротехнічні заводи Росії, Україні і Білорусії, стрілочні заводи, а також зарубіжні виробники. До основних конкурентів належать: Київський електротехнічний завод "Транссигнал"; Армавірський електромеханічний завод; Єлецький електромеханічний завод; Гатчинський електромеханічний завод, а також Дніпропетровський електротехнічний завод "Світлофор" виробляє шлагбаум автоматичний, світлофори, муфти кабельні, датчики шляхові та ін Пожвавлюють ситуацію на ринку і великі іноземні виробники компанії. Аналогічну продукцію (електричне залізничне обладнання) випускає німецька фірма "Сіменс" і конкурувати з нею ЗАТ "Рубікон-завод" поки не може.

Сильні і слабкі технічні характеристики продукції товариства:

1. Дроселя - трансформатори постійного і змінного струму, різні коефіцієнти трансформації. Їх виробляють у Києві, Гатчині і Єльці. Кращими якісними характеристиками, ніж у даних підприємств, мають масляний ДТ-02-500 і сухий ДТ-01-150С.

2. Шлагбауми. Автоматичні шлагбауми ПАШ 1-4, 1-6 з довжиною бруса 4 і 6 метрів випускають у Дніпропетровську. На ЗАТ "Рубікон-завод" проходить випробування шлагбаум ПАШ 1-8 з довжиною бруса 8 метрів для повного перекриття проїжджої частини дороги.

3. Світлофори. Їх виробляють на Дніпропетровському заводі, Армавір ж випускає карликові світлофори. Перевагою ж ЗАТ є алюмінієвий корпус, тому що вони краще й коштують менше, або чавунний.

Що стосується цін на продукцію, то у конкурентів вони набагато вище. У більшості випадків виробники використовують систему прямих каналів просування, тобто самі домовляються з замовником про постачання устаткування. Однак, в даний час велике значення, особливо для Вітебського заводу, набуває реалізація через непрямі канали.

Проаналізуємо трудовий потенціал підприємства (таблиця 2 додатків). У цілому кількість працівників за досліджуваний період не змінилося. Найбільшу питому вагу в загальній структурі працівників займає виробничий персонал - 935 осіб. На частку управлінського персоналу припадає лише 365 осіб.

У 2009 р. в порівнянні з 2007 роком зростання заробітної плати збільшився і склав 38,9%. Відбулося зниження чисельності працівників на 257 осіб, в тому числі виробничого персоналу - на 233 особи. Фондоозброєність підвищилася на 50%, що може бути викликано зниженням витрат на виробництво продукції.

Проведемо аналіз активу балансу, а саме його першого розділу "Необоротні активи". Оцінимо склад і структуру необоротних активів. У загальній структурі необоротних активів найбільшу питому вагу займають основні засоби і довгострокові фінансові вкладення. Основні засоби займають більше половини всіх необоротних активів (55,9% - в 2007 році і в 2008, знижуючись на 6,8% у 2009 р). Значно збільшився показник незавершеного будівництва - в 6,9 разів. Аналізуючи таблицю видно, що в 2009 році в порівнянні з 2007 роком, відбулося зниження нематеріальних активів на 20% і склало 28 тис. руб., Помітно знизилися інші необоротні активи до 974 тис. руб.

Проведемо більш детальний аналіз основних засобів ЗАТ "Рубікон-завод". У 2008 році в порівнянні з 2007 роком збільшилася кількість споруд та передавальних пристроїв на 36.9%; машин і устаткування стало більше на 24.1%.

В результаті загальне число основних засобів зросла на 21% і склало 88839 тисяч рублів, причому невиробничі кошти збільшилися на 57.6% у загальній структурі основних засобів. Можна зробити висновок про якісний стан основних фондів. Починаючи з 2007 р по 2009 р. коефіцієнт зносу збільшився в 1.5 рази, що говорить про зростання зношеності основних засобів.

Коефіцієнт придатності поступово знижується і в 2009 році склав лише - 0.734. За рахунок продажу або за рахунок ліквідації основних засобів відбулося збільшення показника вибуття на 35% в 2009 році в порівнянні з 2007 роком. У 2009 р., в порівнянні з 2007 р., знизився фондовіддача на 11.7%, це сталося через збільшення середньорічної вартості основних засобів на 21%.

Зниження коефіцієнта оновлення говорить про старіння устаткування і необхідності переозброєння основних фондів, але так як розглянуте підприємство є виробничим, то зниження коефіцієнта оновлення основних фондів на 52,2% цілком закономірно.

У виробничому процесі розміщення оборотних коштів призводить до підрозділу їх на оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Виробничі фонди збільшилися на 23.6%, що було викликано зростанням сировини і матеріалів майже на половину (49,8%). Таким чином, в 2009 р. в порівнянні з 2007 р. на 68% збільшилися фонди обігу, що пов'язано в першу чергу із зростанням грошових коштів майже в 2 рази (195,3%) і склали 42641 тис. руб. Проте відбулося зниження готової продукції на 18.1%.

Зростання інших запасів вказує на збільшення тривалості обороту запасів в кругообігу капіталу, значно збільшилися витрати майбутніх періодів в 2009 р. в порівнянні з 2007 р. У 2008 р. спостерігалося помітне зниження за всіма показниками виробничих оборотних фондів. Власні кошти в період з 2007 по 2009 рр.. займають найбільшу питому вагу в структурі всіх джерел фінансування оборотних фондів (понад 50%), що говорить про фінансову незалежність підприємства. Слід також зазначити, що в 2009 році в порівнянні з 2007 роком, у 17 разів зріс показник позикових джерел. Але це все ж позитивно впливає на кінцевий результат підприємства. У цілому за даний період часу сума зобов'язань у підприємства збільшилася на 38.2% і склала в 2009 році 270050 тис. руб.

Зростання тривалості оборотності оборотних коштів (склав збільшення на 3 дні) говорить про уповільнення кругообігу оборотних коштів. У 2009 р. в порівнянні з 2007 р. на 19% знизилася оборотність дебіторської заборгованості. Що призвело до збільшення тривалості її погашення і в 2009 р. склала 29 днів.

Позитивним моментом є збільшення рентабельності оборотних фондів в 2009 р. в порівнянні з 2007 р. на 41.8%.

Можна зробити наступні висновки: власний капітал в 2009 році в порівнянні з 2007 роком збільшився на 44.3%. Це відбулося за рахунок зростання нерозподіленого прибутку на 74.8%.

Майже в 11 разів (10.9 разів) збільшилися довгострокові кредити та позики, що може вплинути на платоспроможність товариства, крім цього в 74 р. відбулося зростання і короткострокової заборгованості.

Проведемо аналіз кінцевих фінансових результатів ЗАТ "Рубікон-завод". З'ясуємо, за рахунок яких витрат і доходів були сформовані ці результати і визначимо фінансовий стан підприємства.

Проведемо аналіз кінцевих фінансових результатів ЗАТ "Рубікон-завод" в розрізі 2007 - 2009 рр.. Дані показники відображені у формі № 2 "Звіт про прибутки і збитки". Зведемо їх в окрему розрахункову таблицю. Можна зробити висновок, що в цілому в період з 2007 по 2009 рр.. виручка від основної діяльності змінилася не сильно і склала в 2009 г.418164 тис. руб., а в процентному відношенні до 2007 року перевищила показник 2009 року на 16%.

Комерційні витрати в 2009 році також зросли на 78.5%. Значно зросла сума інших операційних витрат. Якщо у 2007 -2008 рр.. їх різниця була невелика, то вже в 2009 році вони збільшилися в 6.4 рази. Але найсильніші змін зазнав показник чистої виручки.

Так, у 2007 році чистий прибуток становив лише 34 тис. руб., А в 2008 році вже 18274 тис. руб. У порівнянні з 2007 роком у 2009 році збільшення її в процентному співвідношення склало 77853% або ж можна сказати, що чистий прибуток збільшився в 778 разів.

З чого випливає, що ЗАТ "Рубікон-завод" процвітає і його фінансовий стан оцінюється, як більш ніж стійке. Суспільство здатне функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів в змінюється внутрішньому і зовнішньому середовищі.

2.2 Оцінка фінансового стану ЗАТ "Рубікон-завод"

Для комплексної оцінки ефективності господарської діяльності підприємства доцільно використовувати в рамках системи, побудованої за схемою: Ресурси - Витрати - Результати. Серед показників характеризують ресурси підприємства та ефективність їх використання, можна виділити:

- Середньорічна вартість основних фондів;

- Середньорічна вартість оборотних коштів;

- Оборотність оборотних коштів =

- Витрати на оплату праці;

- Середньооблікова чисельність працівників;

- Середньорічна заробітна плата;

- Продуктивність праці =

Два інших показника характеризують витрати підприємства та ефективність їх використання:

- Витрати обігу;

- Затратоотдача = роздрібний товарообіг / показатель8;

З показників, що характеризують результати, в даному випадку цікаві 3:

- Роздрібний товарообіг;

- Прибуток;

- Коефіцієнт стійкості економічного зростання =

Для оцінки ефективності використання фондів підприємства можна використовувати показник фондовіддачі:

Ф отд =

У якості узагальнюючої оцінки ефективності господарської діяльності торговельного підприємства будуть використані наступні комплексні показники:

- Показник ефективності використання торгового потенціалу підприємства

Е ІТП = ;

- Цей показник дозволяє оцінити ефективність використання економічного потенціалу підприємства та порівняти наявні в нього ресурси з основним кінцевим результатом діяльності - роздрібним товарообігом. Чим вище значення цього показника, тим краще виконується підприємством його основна функція - забезпечення потреб населення в товарах і послугах, тим ефективніше використовуються ресурси підприємства.

- Показник ефективності фінансової діяльності

Е ФД = ;

- За допомогою цього показника можна оцінити, при яких ресурсах досягнуть основний фінансовий результат діяльності підприємства і на скільки ефективно використовуються ресурси.;

- Показник ефективності трудової діяльності

Е ТД = ;

- Цей показник характеризує приріст продуктивності праці на 1 руб. збільшення середньої заробітної плати.

- Інтегральний показник економічної ефективності господарської діяльності

.

Використовуючи балансові дані ЗАТ "Рубікон-завод" за 2007-2009 рр.., Можна розрахувати всі перелічені вище показники діяльності підприємства. Основні показники діяльності підприємства за аналізований період змінилися таким чином.

Аналізуючи динаміку показників, можна зробити висновок, що в цілому підприємство ЗАТ "Рубікон-завод" працювало протягом 2007-2009 рр.. періоду досить ефективно, хоча інтегральний показник ефективної та господарської діяльності на кінець 2009 р. в порівнянні з кінцем 2007 р. зменшився з 1,796 до 1,694 або на 0,102 пункту. Також за період 2009 р. знизилися показники ефективності використання торгового потенціалу на 0,05 пункту і показник ефективності трудової діяльності. Така динаміка показників пояснюється тим, що за період 2009 р. темп зростання витрат обігу перевищив темп зростання торговельного обороту. У 2009 р. підприємство отримало прибуток, але зростання витрат обігу привів до зростання показника затратоотдачі. Позитивною тенденцією є прискорення оборотності оборотних коштів на 14,6% в досліджуваному періоді. У якості позитивних моментів можна також назвати зростання роздрібного товарообігу на 15,9% до 2010 р. і валового прибутку практично в два рази за цей же період. Варто відзначити, що за останні 5 років підприємство в 2009 р. отримало найбільшу чистий прибуток, як наслідок цього, працівникам підприємства в кінці 2009 р. були проведені преміальні виплати відповідно до положення про преміювання підприємства.

Комплексну узагальнюючу оцінку економічного розвитку аналізованого торгового підприємства дає показник темпу його економічного зростання:

,

де:

Т ПТ - темп зміни продуктивності праці;

Т ООС - темп зміни оборотності оборотних коштів;

Т ФО - темп зміни фондовіддачі; Т ЗО - темп зміни затратоодачі;

Т УР - темп зміни рівня рентабельності (рентабельності товарообігу).

У випадку ЗАТ "Рубікон-завод": ТЕР 2007 р. по відношенню до 2006 р. дорівнює 1,1796; ПЕР 2009 р. по відношенню до 2008 р. склав 1,0098. Як і слід було очікувати, обчислений вище показник демонструє наявність у підприємства тенденції до уповільнення розвитку. Розвиток роздрібного товарообігу має бути тісно пов'язане з економічними показниками: попит, надходження товарів, товарні запаси, прибуток, чисельність працівників, витрати на оплату праці. Дані за 2007-2009 рр.. показують, що з даного підприємству спостерігалося зростання як кількісних, так і якісних показників у 2008 р., а в 2009 р. відбулося зниження практично всіх перерахованих вище показників. Тому необхідно більш детально проаналізувати ФСП і з'ясувати причини зниження ефективності фінансово-господарської діяльності.

Фінансовий стан підприємства (ФСП) - це складна економічна категорія, що відображає на певний момент стан капіталу в процесі його кругообігу й здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку. У процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура засобів і джерел їх формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і як наслідок - фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого виступає платоспроможність. Стійкий фінансовий стан досягається при достатності власного капіталу, хорошій якості активів, досить рівні рентабельності з урахуванням операційного і фінансового ризику, достатності ліквідності, стабільних доходах і широких можливостях залучення позикових коштів. На стійкість підприємства впливають різні чинники: положення підприємства на товарному ринку; виробництво і випуск дешевої, якісної та користується попитом на ринку продукції; його потенціал у діловому співробітництві; ступінь залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів; наявність неплатоспроможних дебіторів; ефективність господарських і фінансових операцій і т.п.

У даній роботі проводиться аналіз ФСП ЗАТ "Рубікон-завод" за 2008-2009 рр.. за типовою методикою Е.С. Стоянової. Економічний і фінансовий стан підприємства за досліджуваний період було досить стабільним. Своєчасно і в повному обсязі виплачувалася заробітна плата працівникам, перераховувалися податки і велися розрахунки з вищестоящою організацією. Фінансовим результатом діяльності підприємства протягом усього досліджуваного періоду була балансовий прибуток. Завдання аналізу ліквідності виникає у зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто його здатності вчасно і повністю розраховуватися за всіма своїми зобов'язаннями. Виходячи з цього, можна охарактеризувати ліквідність ЗАТ "Рубікон-завод" як достатню протягом усього досліджуваного періоду.

Абсолютна ліквідність підприємства показує яка частина зобов'язань може бути погашена за рахунок наявної готівки ((ДС + КФВ) / КЗ). У випадку ЗАТ "Рубікон-завод" вона склала 38,2 та 59,6% від суми короткострокових зобов'язань у 2007 і 2009 рр.. відповідно. Загальних нормативів за даним показником не існує, але оскільки, динаміка - позитивна і прострочених зобов'язань у підприємства немає, то можна вважати значення показника абсолютної ліквідності цілком задовільним. Для показника термінової ліквідності ((ДС + КФВ + ДЗ + ПДВ) / КЗ) зазвичай задовольняє співвідношення 0,7-1,0. У випадку ЗАТ "Рубікон-завод" значення цього показника було достатнім протягом 2007-2009 рр.., Проте до початку 2010 р. значення показника зросло до 101,4%. Зростання дебіторської заборгованості в 2009 р. не можна розцінювати як позитивний факт, так як в даному випадку відбувається вилучення коштів з обороту підприємства.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує в якій мірі обігові активи покривають оборотні пасиви. Задовольняє зазвичай коефіцієнт 2. На досліджуваному підприємстві його величина незначно нижче нормативної. Тобто протягом 12 місяців ЗАТ "Рубікон-завод" зможе повністю погасити кредиторську заборгованість, що, звичайно ж, є позитивним фактом у його діяльності. Показник "Чистий оборотний капітал" говорить про наявність у підприємства тимчасово вільних коштів, у разі ЗАТ "Рубікон-завод" ці суми достатньо значні і ніяк не використовуються.

Фінансовий стан підприємств, його стійкість багато в чому залежать від оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і позикових коштів) і від оптимальності структури активів підприємства і в першу чергу від співвідношення основних і оборотних коштів, а також від врівноваженості активів і пасивів підприємства за функціональною ознакою. Для цього проаналізуємо структуру джерел підприємства і оцінимо ступінь фінансової стійкості.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (фінансової автономії, незалежності) - питома вага власного капіталу в загальній валюті нетто-балансу. Він характеризує, яка частина активів підприємства сформована за рахунок власних джерел коштів. У випадку ЗАТ "Рубікон-завод" майно підприємства було сформовано за рахунок власних коштів на 67,4% і 54,0% в 2004 і 2006 рр.. відповідно. Оптимальним співвідношенням власного і позикового капіталів є співвідношення 50:50, тобто у підприємства не дивлячись на незначні коливання коефіцієнта автономії, в цілому достатньо стійкий фінансовий стан.

Коефіцієнт фінансування показує можливість покриття боргів власним капіталом. Його зниження до 2007 р. не є негативним фактом, т.к підприємство за рахунок власного капіталу може покрити 150% своїх зобов'язань, тобто цілком стійко і платоспроможне. Коефіцієнт заборгованості - відношення позикового капіталу до власного і резервів. Даний коефіцієнт вважається одним з основних індикаторів фінансової стійкості. Чим вище його значення, тим вище ризик вкладення капіталу в дане підприємство. У випадку ЗАТ "Рубікон-завод" його значення нижче 1, що робить підприємство привабливим для зовнішніх інвесторів.

У цілому структура пасивів ЗАТ "Рубікон-завод" може бути визнана цілком задовільною. Збільшення оборотних активів говорить про нарощування потужностей підприємства. У даному випадку керівництву ЗАТ "Рубікон-завод" необхідно приділити пильну увагу на співвідношення оборотності кредиторської та дебіторської заборгованості. Вважаю, що в сьогоднішніх економічних умовах придбання активів за рахунок позикових джерел не є негативним фактом при дотриманні платіжного графіка, крім того, як позитивний, варто відзначити факт зменшення заборгованості підприємства з податків і зборів та перед позабюджетними фондами.

Показники рентабельності - це найважливіші характеристики фактичної середовища формування прибутку і доходу підприємств. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення. В кінці 2009 р. відносно 2008 і 2007 рр.. зафіксовано значне збільшення показників чистого прибутку і рентабельності основного та оборотного капіталу, рентабельності власного капіталу (коефіцієнта стійкості економічного зростання).

З'ясуємо за рахунок чого це відбулося. Для цієї мети підходить формула Дюпона:

R CK = R PTO K OA M;

де: R CK - рентабельність власного капіталу; R PTO - рентабельність товарообороту; K OA - коефіцієнт оборотності активів; М = оборотні активи / власний капітал - мультиплікатор. У динаміці формула Дюпона буде виглядати так:

R CK 6 / R CK 4 = (R PTO 6 / R PTO 4) (K OA 6 / K OA 4) (М6/М4)

R PTO6 / R PTO4 = 0,126 / 0,074 = 1,702; K OA6 / K OA4 = 3,75 / 4,4 = 0,852

М 6 = 111485/132615 = 0,84;

М 4 = 82024/109741 = 0,747; М 6 / М 4 = 0,84 / 0,747 = 1,124

R CK6 = 0,396 = 0,126 3,75 0,84; R CK4 = 0,243 = 0,074 4,4 0,747;

R CK6 / R CK4 = 0,396 / 0,243 = 1,629 = 1,702 0,852 1,124 = 1,629

На підвищення рівня коефіцієнта стійкості економічного зростання підприємства ЗАТ "Рубікон-завод" на 70% істотний вплив зробило підвищення рентабельності товарообігу, а коефіцієнт оборотності ОА навпаки надав негативний вплив, співвідношення величини власного капіталу до оборотних активів також дало підвищення ефективності торговельно-господарської діяльності підприємства ЗАТ "Рубікон-завод".

2.3 Практика інвестування на підприємстві ЗАТ "Рубікон-завод"

Розглянемо динаміку і виконання плану за основними напрямами інвестиційної діяльності ЗАТ "Рубікон-завод": будівництво нових об'єктів, придбання основних засобів, інвестиції в нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення (табл.1)

Таблиця 1. Показники виконання плану інвестицій ЗАТ "Рубікон-завод" за 2009 р.

Вид інвестицій

Обсяг інвестицій, тис. руб.

Відхилення від плану


За планом

фактично

тис. руб.

%

Будівельно-монтажні роботи, в т. ч.

3150

2980

-170

-5,4

цеху

550

550

-

-

складу

1300

1000

-300

-23,1

гаража

600

650

+50

+8,3

інших об'єктів

700

780

+80

+11,4

Придбання основних засобів

1500

1620

+120

+8,0

Придбання нематеріальних активів

250

300

+50

+20,0

Довгострокові фінансові вкладення

500

500

-

-

Всього інвестицій

5400

5400

-

-

На виконання плану будівельних робіт впливають такі чинники: наявність затвердженої проектно-кошторисної документації, фінансування, забезпеченість будівництва трудовими і матеріальними ресурсами.

Таблиця 2. Виконання плану будівельно-монтажних робіт 2009 р., тис. руб.

Об'єкт будівництва

Повна вартість об'єкта

Незавершене будівництво на початок року

Обсяг будівельних робіт за 2009 р.

Введення в дію нових об'єктів

Незавершене

будівництво

на кінець року




план

факт

план

факт

план

факт

Цех

2500

1950

550

550

2500

2500

-

-

Склад

2200

900

1300

1000

200

-

-

1900

Гараж

800

-

600

650

-

-

600

650

Інші

1200

-

700

780

-

-

700

780

Разом

6200

2850

3150

2980

2700

2500

1300

3300

Протягом останніх 5 років на ЗАТ "Рубікон-завод" будівництво нових об'єктів починалося при невиконанні плану здачі в експлуатацію розпочатих. Це призводило до розпорошення коштів між численними об'єктами, розтягування термінів будівництва, заморожування капіталу в незавершеному виробництві і до зниження віддачі капітальних вкладень і ефективності діяльності підприємства.

Як видно з таблиці 2, план за обсягом будівельно-монтажних робіт недовиконаний на 170 тис. руб. або на 5,4% (170/3150 * 100).

Недовиконано план і по введенню в дію складу через нестачу коштів фінансування його будівництва. З'ясуємо які зміни відбулися в залишках незавершеного будівництва за звітний період. Для цього його фактичну суму на кінець року порівнюють з плановою і з сумою на початок року. У випадку ЗАТ "Рубікон-завод" за 2009 р. вона збільшилася на 450 тис. руб. і перевищує планову на 2000 тис. руб. у зв'язку з невиконанням плану здачі в експлуатацію складу для зберігання готової продукції підприємства.

Велика питома вага в загальному обсязі інвестиційної діяльності займають витрати на придбання основних засобів. Слід мати на увазі, що збільшення суми інвестицій (І) на ці цілі може відбутися не тільки за рахунок придбаного майна (К), але і за рахунок підвищення його вартості (Ц). Розрахунок впливу даних факторів можна визначити способом абсолютних різниць:

ІК = ( Кi Цi0) ІЦ = (Кi1 Цi).

Таблиця 3. Аналіз виконання плану придбання основних засобів

Обладнання

Кількість, шт.

Ціна тис. руб.

Сума інвестицій, тис. руб.

Відхилення від плану, тис. руб.





загальне

У т. ч. за рахунок


план

факт

план

факт

план

факт


кількості

ціни

Токарно-револьверний верстат 1К62

3

3

150

168

450

504

+54

-

+54

Верстат фрезерний вертикальний 16КА20

3

2

80

90

240

180

-60

-80

+20

Верстат фрезерний горизонтальний з ЧПУ 18МА22

3

4

50

65

150

260

+110

+50

+60

Разом





1500

1620

+120

-50

+170

Згідно з наведеними в таблиці 3 даними, сума інвестицій на придбання основних засобів у цілому зросла на 120 тис. руб., Але у зв'язку з подорожчанням обладнання його закуплено менше.

3. Оптимізація інвестиційної діяльності

3.1 Інвестиційне планування і прогнозування

Оцінка інвестиційних проектів (investment projects evaluation) здійснюється зазвичай при їх розробці або експертизі для вирішення трьох типів завдань: оцінка конкретного проекту, обгрунтування доцільності участі в проекті; порівняння декількох проектів (варіантів проекту) і вибір кращого з них. Оцінка конкретного проекту передбачає:

- Оцінку фінансової реалізованості проекту;

- Оцінку вигідності реалізації проекту або участі в ньому з точки зору учасників проекту, держави і суспільства. Відповідні розрахунки носять назву розрахунків абсолютної ефективності;

- Виявлення граничних умов ефективної реалізації проекту;

- Оцінку ризику, пов'язаного з реалізацією та стійкістю проекту (збереження вигідності, фінансової реалізованості) при випадкових коливаннях ринкової кон'юнктури та зміни зовнішніх умов реалізації.

За результатами такої оцінки виробляється рекомендація реалізувати проект або відмовитися від його реалізації. Обгрунтування доцільності участі в проекті виконується зазвичай для зовнішніх інвесторів, кредиторів, держави та інших потенційних учасників проекту. Зовнішнім інвесторам необхідно обгрунтувати обсяг потреби в інвестиціях та розміри доходів від цих інвестицій, кредиторам - потреба в кредиті та строки його погашення, державі - передбачені в проекті розміри, терміни і форми державної підтримки проекту. За результатами такої оцінки учасники приймають рішення про свою участь у проекті, або про відмову від такої участі.

За наявності декількох альтернативних проектів або варіантів проекту (у тому числі розрізняються організаційно-економічним механізмом реалізації) важливою стає завдання їх порівняння і вибору кращого з них. Відповідні розрахунки носять назву розрахунків порівняльної ефективності. У цю ж групу потрапляє і завдання відбору рекомендованих до реалізації проектів з деякої їх сукупності при обмеженнях за загальним обсягом ресурсів на реалізацію відібраних проектів, зокрема завдання відбору проектів для включення в інвестиційні програми.

При вирішенні більшої частини цих завдань використовуються перш за все інтегральні показники ефективності проектів. При неповноті або неточності такої інформації розрахунки повинні проводитися з урахуванням факторів невизначеності та ризику - подібні розрахунки є методично і практично достатньо складними.

Фінансову реалізація проекту для його учасника необхідно оцінювати тоді, коли він або інші учасники сумніваються, чи вистачить йому власних і залучених коштів для фінансування передбачених проектом витрат (тому, наприклад, фінансову реалізованість проекту для кредитующего банку зазвичай не перевіряють). Наприклад, якщо проект частково фінансується державою, інвестору необхідно підтвердити, що в поєднанні з власними коштами такої підтримки виявиться достатньо - в цьому випадку оцінки фінансової реалізованості є необхідними. З іншого боку, якщо інвестор не знає точно, скільки йому знадобиться позикових коштів, їх величина може бути встановлена ​​в ході варіантних оцінок фінансової реалізованості проекту.

Оцінка фінансової реалізованості проекту базується на депозитній трактуванні дисконтування і відображає взаємодію проекту зі своїм оточенням (на депозит вкладалися початкові досить великі власні кошти інвестора і всі доходи від проекту та з якого знімалися кошти для фінансування проекту). Тепер уточнимо цю схему, врахувавши обмеженість і динамічність вільних коштів інвестора. Для цього умовно розділимо всю його діяльність на внутрішню, пов'язану з проектом, і зовнішню, з ним не пов'язану.

Приймемо поки умовно, що зовнішня діяльність визначає для кожного року n розмір С n власних коштів, які можуть бути вкладені в проект (включаючи і приріст оплаченого акціонерного капіталу), для визначеності, в кінці року. Нехай Ф n - чистий дохід за проектом у році n. Будемо вважати тепер, що для внутрішньої діяльності виділений окремий депозитний рахунок, з якого знімаються гроші на фінансування проекту і куди надходять доходи від нього і від зовнішньої діяльності. Нехай Rn - сума коштів на депозитному рахунку в кінці року n, Е - норма дисконту, що збігається з (посленалоговой) процентною ставкою по депозитах. Тоді мають місце рівності

R 0 = C 0 + Ф0; Rn = Rn -1 (1 + Е) + Cn + Ф n

Ті ж формули будуть справедливі, якщо вільні кошти вкладаються не на депозит, а в інші, більш прибуткові фінансові інструменти. Враховуючи, що принцип раціональної економічної поведінки диктує вкладати кошти туди, де вони дадуть найбільший дохід, під Е треба розуміти максимальну прибутковість альтернативних і доступних напрямків вкладень, тобто ту ж саму норму дисконту, якою інвестор користується для встановлення ЧДД. З рівності (1) легко отримати, що в кінці року n розмір коштів на депозитному рахунку (вільні грошові кошти) буде дорівнює накопиченому компаундированного чистого доходу (net compounded accumulated income) від проекту і зовнішньої діяльності:

Rn =

Залишається зауважити, що розмір коштів на депозитному рахунку завжди повинен бути невід'ємним. Якщо ж у якомусь році він виявився негативним, це означає, що власних коштів інвестора та доходів від проекту недостатньо для фінансування і необхідно оцінити проект як фінансово нереалізованим. Аналогічно можна розглянути ситуацію, коли інвестор не вкладає кошти в проект, а, навпаки, забирає собі частину доходів у вигляді дивідендів - "забирає" суми можна врахувати як негативні З n.

На відміну від оцінки ефективності участі в проекті при оцінці його реалізації не можна враховувати вкладення власного майна, бо воно не "конвертується" в гроші, його не можна покласти на депозит.

Отже, видно, що фінансова реалізація проекту визначається особливим грошовим потоком. Так само як і при оцінці ефективності участі у проекті, він визначається за всіма видами діяльності, проте додатково включає вкладення власних засобів та витрати на виплату дивідендів, але не включає альтернативної вартості вкладається майна. Такий потік, тісно пов'язаний з балансовими звітом, називається грошовим потоком для фінансового планування. Таким чином, можна зробити висновок: Проект буде фінансово реалізуємо (realizable financially), якщо, і тільки якщо, на якому кроці будуть невід'ємними накопичені компаундированного (за депозитною ставкою) сальдо грошового потоку для фінансового планування за вирахуванням податку на прибуток від депозитного доходу.

Зокрема, достатньою умовою фінансової реалізованості є неотрицательности накопиченого сальдо зазначеного грошового потоку - такий критерій простіше, і їм часто користуються, хоча іноді він може приводити до помилкових висновків про нереализуемости проектів.

Ці умови перевіряються за допомогою так званої таблиці для фінансового планування. У практичних розрахунках умова фінансової реалізованості може іноді порушуватися. Це означає, що схему фінансування проекту потрібно змінити, що призведе до формування нового варіанту проекту.

Зазвичай, якщо проект ефективний, забезпечити його фінансову реалізованість можна наступними заходами: залучення додаткових власних коштів (від діяльності не пов'язаної з оцінюваним проектом); зміна розмірів та термінів вкладів на депозити; зміна розмірів позик і графіків їх погашення, отримання додаткових позик; використання короткострокових кредитів; зміна умов взаєморозрахунків з іншими учасниками проекту; зміна умов оплати придбаних ресурсів і реалізованої продукції.

На закінчення варто розглянути уважніше, наскільки точна і адекватна оцінка фінансової реалізованості проекту, одержувана викладеним вище способом. Відповідь на це питання визначається правильністю вихідних передумов. Одна з них полягає в тому, що вільні кошти використовуються раціонально, з максимальною ефективністю. Безумовно, це так, але припущення про те, що таке використання забезпечує прибутковість, рівну нормі дисконту, може бути оскаржене.

Дійсно, найбільш ефективним напрямком вкладень в даний момент може бути, скажімо, купівля цінних паперів, що погашаються через 2 роки, або внесення коштів на депозит строком на 2 роки. Але цими напрямками не можна скористатися, якщо вкладаються кошти знадобляться для проекту через рік. Положення ускладниться ще більше, якщо врахувати фактор ризику. Проект сам по собі пов'язаний з ризиком.

Якщо до того ж вкладати вільні кошти в ризиковані напрями, то ризик проекту ще більше зросте. У зв'язку з цим представляється виправданим дещо скоригувати оцінку фінансової реалізованості, використовуючи для компаундування безризикову норму дисконту, що відображає максимальну прибутковість альтернативних та доступних безризикових короткострокових напрямів вкладень. Більш того, слід передбачити і деякий "резерв" вільних коштів на випадок непередбачених витрат.

3.2 Забезпечення ефективності інвестиційної діяльності підприємства ЗАТ "Рубікон-завод"

Оцінка і аналіз відповідності поставлених і досягнутих цілей повинні бути невід'ємною частиною роботи фінансового менеджера та виконуватися, як правило, по завершенні чергового проекту. Будь-який інвестиційний проект може бути охарактеризований з різних сторін: фінансової, технологічної, організаційної, тимчасової та ін Кожна з них по-своєму важлива, однак фінансові аспекти інвестиційної діяльності в багатьох випадках мають вирішальне значення.

У фінансовому плані, коли мова йде про доцільність прийняття того чи іншого проекту, по суті мається на увазі необхідність отримання відповіді на три питання: який необхідний обсяг фінансових ресурсів; де знайти джерела в необхідному обсязі і яка їхня ціна; чи достатній обсяг прогнозних надходжень.

Проаналізуємо проект підприємства ЗАТ "Рубікон-завод" з придбання нового обладнання за 2009 р. Вартість необхідного обладнання дорівнює по планової вартості 1500000 руб., Його доставка та встановлення обійдуться в 15000,0 руб. Очікується, що устаткування прослужить 10 років, після чого його залишкова вартість дорівнюватиме 75000,0 руб. Впровадження обладнання вимагатиме додаткового збільшення оборотного капіталу в сумі 22500, з якої 50% буде відновлено до кінця 10-го року. Щорічна виручка від реалізації продукції ЗАТ "Рубікон-завод" збільшиться 125000,0 руб. Операційні витрати на 55000,0 руб. На підприємстві ЗАТ "Рубікон-завод" використовується прискорений метод амортизації.

Припустимо, що проект буде здійснюватися тільки 5 років, після чого обладнання буде продано за 800000,0. Чи буде ефективним даний проект для підприємства?

Визначимо основні елементи грошового потоку за проектом. Перш за все необхідно оцінити загальний обсяг початкових витрат або капіталовкладень I. Оскільки даний проект є новим, можна розглядати його як окремий міні-підприємство. Тому значок " "В позначеннях і формулах можна опустити.

Згідно з умовами загальний обсяг інвестицій на початок реалізації проекту включає витрати на покупку, доставку та встановлення обладнання, а також вартість додаткового оборотного капіталу:

I 0 = 1500000 + 15000 + 22500 = 1537,5 тис. руб.

Визначимо щорічні амортизаційні платежі Аi. На підприємстві використовується прискорений метод нарахування амортизації:

Аt = ,

де В - початкова балансова вартість активу, L - залишкова вартість, N - термін експлуатації.

А1 = (1500 - 75) * (10-1 +1) * 2 / 10 * (10 +1) = 31 350 руб.

Для розрахунку грошових потоків за інвестиційним проектом придбання обладнання визначимо величину посленалогового операційного потоку OCFt. Вона розраховується за формулою:

OCFt = ( Rt - VCt - FCt) (1 - T) + At T;

де OCFt - зміна операційного потоку після вирахування податків;

Rt - зміна обсягу надходжень від реалізації товарів і послуг; VCt - зміна величини змінних витрат;

FCt - зміна величини постійних витрат;

At - зміна амортизаційних відрахувань;

T - ставка податку на прибуток.

Розрахуємо ліквідаційний потік, що утворюється за рахунок продажу обладнання та повернення оборотного капіталу до колишнього рівня. У випадку підприємства ЗАТ "Рубікон-завод" він виникає в кінці терміну реалізації проекту.

LCF = F А + WC, де:

F А - чиста (посленалоговая) вартість проданих активів; WC - вивільнення оборотного капіталу.

Проведемо оцінку економічної ефективності проекту. Чиста приведена вартість (NPV) визначається за формулою:

NPV = = -

де: r - норма дисконту, t - число періодів реалізації проекту, FCFt - чистий грошовий потік у періоді t, CIFt - сумарні надходження від проекту в періоді t, COFt - сумарні виплати за проектом в періоді t.

У випадку підприємства ЗАТ "Рубікон-завод" чиста приведена вартість дорівнює:

NPV = = 335,97 тис. руб. -

в даному випадку отриманий результат більше 0, отже проект можна прийняти.

Внутрішня норма рентабельності (IRR) розраховується за формулою:

IRR = = = 1,059558 - 1 = 0,0596 (5,96%)

Отже, при нормі прибутковості 5,96% поточна вартість та інвестиційні витрати будуть рівні.

Розрахуємо індекс рентабельності за формулою:

PI = ,

у разі підприємства ЗАТ "Рубікон-завод" він дорівнює 1,423709, що більше 1, отже проект по впровадженню нового обладнання можна прийняти. Віддача на кожен вкладений рубль складе 42 коп. Якщо проект буде здійснюватися тільки 5 років, а обладнання буде реалізовано за 800000 крб., То чиста приведена вартість дорівнює:

NPV = = 252580,7 руб. -

в даному випадку отриманий результат більше 0, але менше витрат понесених підприємством, отже проект повинен працювати більше 5 років.

Висновок

Основні підходи до аналізу сутності капітальних вкладень - витратний і ресурсний - характеризували капітальні вкладення лише з одного боку: з точки зору витрат на відтворення основних фондів або ресурсів, що витрачаються на ці цілі. У західній економічній літературі інвестиції традиційно трактувалися як будь-які вкладення капіталу з метою його збільшення в майбутньому. Розвиток ринкового підходу до розуміння інвестицій зумовило розгляд інвестицій в єдності ресурсів, вкладень і віддачі вкладених коштів, а також включення до складу об'єктів інвестування будь-яких вкладень, що дають дохід (ефект). У правовому аспекті інвестиції визначаються як грошові кошти, цінні папери, інше майно, в тому числі майнові права, інші права, мають грошову оцінку, що вкладаються в об'єкти підприємницької та / або іншої діяльності з метою одержання прибутку та / або досягнення іншого корисного ефекту. Інвестиційний процес виступає як сукупна рух інвестицій різних форм і рівнів. У ринковій економіці він здійснюється за допомогою інвестиційного ринку. Інвестиційний ринок може розглядатися, з одного боку, як ринок інвестиційного капіталу, що розміщується інвесторами, а з іншого боку, як ринок інвестиційних товарів, що представляють об'єкти вкладень інвесторів. Власне інвестиційна діяльність є змістом першої стадії "інвестиційні ресурси - вкладення коштів". Друга стадія "вкладення коштів - результат інвестування" характеризує взаємозв'язок витрат і досягається ефекту. Відтворювальний підхід до аналізу інвестицій передбачає розгляд інвестицій в русі, яке носить повторюваний характер, оскільки дохід, що утворюється в результаті вкладення інвестиційних ресурсів, розпадається на споживання і накопичення, а нагромадження є основою наступного інвестиційного циклу. З позицій структурного підходу інвестиції виступають як єдність суб'єктів, об'єктів і економічних відносин, пов'язаних з рухом інвестицій. Роль інвестицій в економіці проявляється у тому вплив на економічне зростання, обсяг виробництва і зайнятості, структурні зрушення, розвиток галузей і сфер господарства.

Поняття тимчасової вартості грошей набуло особливої ​​актуальності в нашій країні з початком переходу до ринкової економіки. Причин тому було декілька: інфляція, розширилися можливості додатка тимчасово вільних коштів, зняття всіляких обмежень щодо формування фінансових ресурсів суб'єктами господарювання та ін з'явилася свобода в маніпулюванні коштами і привела до усвідомлення факту, який в умовах централізовано планованої економіки по суті не був істотним , і сенс якого полягає в тому, що гроші крім іншого мають ще одну об'єктивно існуючу характеристику, а саме - тимчасову цінність. Будь-яка компанія для забезпечення своєї поточної діяльності повинна мати у своєму розпорядженні грошовими коштами у певній сумі. Омертвляння фінансових ресурсів у вигляді грошових коштів пов'язане з певними втратами - з деякою часткою умовності їх величину можна оцінити розміром упущеної вигоди від участі в будь-якому доступному інвестиційному проекті. Тому будь-яка компанія повинна враховувати два взаємно виключають обставини: підтримання поточної платоспроможності й одержання додаткового прибутку від інвестування вільних грошових коштів. Проблема "гроші-час" не нова, тому вже розроблені зручні моделі та алгоритми, що дозволяють орієнтуватися в справжню ціну майбутніх надходжень з позиції поточного моменту. Вплив інфляції - один з факторів, які завжди повинні враховуватися в інвестиційних розрахунках, навіть якщо темпи зростання цін і невисокі. Інфляція помітно змінює вигідність тих чи інших проектів, як орієнтованих на внутрішній ринок, так і роблять ставку на експорт продукції російських підприємств.

Список літературних джерел

  1. Балабанов І.Т. "Основи фінансового менеджменту. Як керувати капіталом?". - М.: Фінанси і Статистика, 2009. - 223 с.

  2. Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент. - Київ.: МП "Ітем", 2005. - 448 с.;

  3. Бочаров В.В. Інвестиції: навч. - СПб.: Пітер, 2010. - 288 с.;

  4. Бухалков В.І. Внутрішньофірмове планування: Учеб. посібник. - М.: ИНФРА-М, 2010. - 392 с.;

  5. Вахрін П.І. Інвестиції. - М.: "Дашков і К", 2009. - 384 с.;

  6. Віленський П.Л., Ліфшиц В.М. Оцінка ефективності інвестиційних проектів: теорія і практика: навч. посібник. - М.: Справа, 2006. - 808 с.;

  7. Гітман Л. Дж. Основи інвестування / пров. з англ. - М.: Справа, 2009. - 1008 с.;

  8. Єсіпов В.Є. Економічна оцінка інвестицій. - Спб.: Вектор, 2006. - 288 с.

  9. Зимін І.А. Реальні інвестиції: навч. посібник. - М.: ТАНДЕМ, 2010. - 304 с.;

  10. Ігоніна Л.Л. Інвестиції: навч. посібник. - М.: Економіст, 2009. - 478 с.;

  11. Інвестиційна політика: навч. посібник. - М.: КНОРУС, 2005, - 320 с.;

  12. Колтинюк Б.А. Інвестиційні проекти: Учеб. - Спб.: "Вид-во Михайлова", 2007. - 622 с.;

  13. Крейнина М.М. Фінансовий менеджмент: навч. посібник. - М.: "Річ навіть і Сервіс", 2008. - 400 с.;

  14. Курс економіки: навч. / Під ред. Б.А. Райзенберга - М.: ИНФРА-М, 2008. - 716 с.;

  15. Ліпсіц І.В. Економічний аналіз реальних інвестицій: навч. посібник. - М.: Економіст, 2008. - 347 с.;

  16. Павлова Ю.М. Фінансовий менеджмент: Уч. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006, - 269 с.;

  17. Савицька Г.В. Економічний аналіз: Учеб. - 10-е вид., - М.: Нове знання, 2009. - 640 с.

  18. Фінансовий менеджмент: Підручник / за ред. д. е.. н. проф.А.М. Ковальової. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 284 с.

  19. Царьов І.М. Оцінка економічної ефективності інвестицій. - Спб.: Пітер, 2009. - 464 с.;

  20. Шарп У. Інвестиції / пров. з англ. - М.: ИНФРА-М, 2008. - 1028 с.;

  21. Швандар В.А. Управління інвестиційними проектами: навч. посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 208 с.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Курсова
184.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Інвестиційна діяльність підприємства 2 Сутність інвестицій
Інвестиційна діяльність підприємства 2 Сутність види
Інвестиційна діяльність підприємства 6
Інвестиційна діяльність підприємства
Інвестиційна діяльність підприємства 2
Інвестиційна діяльність підприємства 3
Інвестиційна діяльність підприємства 5
Інвестиційна діяльність підприємства галузі
Інноваційна та інвестиційна діяльність підприємства
© Усі права захищені
написати до нас