ЗМІСТ
ВСТУП. 4
1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ .. 5
1.1. Поняття та форми інвестиційної діяльності банків. 5
1.2. Цілі і процес інвестиційної діяльності банків. 9
1.3. Доходи та ризики інвестиційної діяльності банків. 13
2. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ "Далекосхідна БАНК" у 2004-2006рр. 17
2.1. Загальна характеристика ВАТ "Далекосхідний банк". 17
2.2. Аналіз комерційної діяльності ВАТ "Далекосхідний банк" на основі його фінансової звітності в 2004-2006рр. 19
2.3. Основні напрями інвестиційної діяльності ВАТ "Далекосхідний банк" у 2004-2006рр. 22
3. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ ІНВЕСТУВАННЯ .. 27
3.1. Проблеми банківського інвестування на сучасному етапі розвитку економіки. 27
3.2. Умови та перспективи розвитку інвестиційної діяльності комерційних банків ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 30
ВИСНОВОК. 34
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .. 35
ВСТУП
Інвестиційна діяльність відіграє істотну роль у функціонуванні та розвитку економіки. В даний час значний інвестиційний потенціал концентрується в установах банківської системи, які, на відміну від багатьох інших посередницьких інститутів, мають виняткові можливостями використання трансакційних грошових коштів та кредитної емісії. Акумулюючи тимчасово вивільняються фінансові ресурси, банки направляють їх по каналах кредитної системи, перш за все в ключові, найбільш динамічно розвиваються сектори і галузі, сприяючи тим самим здійсненню структурної перебудови економіки.Ця курсова робота присвячена важливій для економіки, що розвивається проблеми - інвестиційної політики банку. Сьогодні банки розглядаються як потенційно активні і володіють великими ресурсами учасники інвестиційної діяльності.
Мета роботи - виявити умови і перспективи розвитку інвестиційної діяльності комерційних банків у реальному секторі економіки РФ.
У відповідності з метою, основними завданнями роботи є:
· Розгляд поняття, форм і процесу здійснення інвестиційної діяльності банками;
· Дослідження цілей, прибутковості і ризиків інвестиційної діяльності банків.
Об'єктом дослідження є банківська система Російської Федерації.
Предметом дослідження є інвестиційна діяльність комерційних банків на прикладі ВАТ "Далекосхідний банк" у 2004-2006рр.
1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ
1.1. Поняття та форми інвестиційної діяльності банків
Зазвичай під інвестиціями розуміються довгострокові вкладення капіталу в яке-небудь підприємство, справу, проект.Однак більш коректним слід вважати наступне визначення. Банківські інвестиції - це вкладення банківських ресурсів на тривалий термін у цінні папери з метою отримання прямих і непрямих доходів. Прямі доходи від вкладень в цінні папери банк отримує у формі дивідендів, процентів або прибутку від перепродажу. Непрямі доходи утворюються на основі розширення впливу банків на клієнтів через володіння контрольним пакетом їх цінних паперів.
Інвестиційна діяльність - це вкладення інвестицій і сукупність практичних дій з їх реалізації. Суб'єктами інвестиційної діяльності виступають інвестори, у тому числі і банки, а об'єктами інвестиційної діяльності служать новостворювані і модернізовані основні і оборотні кошти, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інші об'єкти власності. [20,13]
Основні напрями участі банків в інвестиційному процесі в найбільш загальному вигляді наступні:
· Мобілізація банками коштів на інвестиційні цілі;
· Надання кредитів інвестиційного характеру;
· Вкладення коштів у цінні папери, паї, часткові участі (як за рахунок банку, так і за дорученням клієнта). [9,35]
Ці напрями тісно пов'язані один з одним. Мобілізуючи капітали, заощадження населення, інші вільні грошові кошти, банки формують свої ресурси з метою їх прибуткового використання. Обсяг і структура операцій щодо акумулювання коштів - основні фактори впливу на стан кредитних та інвестиційних портфелів банків, можливості їх інвестиційної діяльності.
Інвестиційна діяльність банків розглядається як бізнес з надання двох типів послуг: збільшення готівки шляхом випуску або розміщення цінних паперів на їх первинному ринку; з'єднання покупців і продавців існуючих цінних паперів на вторинному ринку при виконанні функції брокерів і / або дилерів.
В якості індикаторів інвестиційної діяльності банків можуть бути використані наступні показники [9,38]:
· Обсяг інвестиційних ресурсів комерційних банків;
· Обсяг банківських інвестицій;
· Частка інвестиційних вкладень в сумарних активах банків;
· Показники ефективності інвестиційної діяльності банків, зокрема, приріст активів в розрахунку на обсяг інвестицій, приріст прибутку в розрахунку на обсяг інвестицій;
· Показники альтернативної прибутковості інвестування у виробничий сектор в порівнянні з вкладенням капіталу в дохідні фінансові активи.
Класифікація форм інвестиційної діяльності комерційних банків в економічній літературі і банківській практиці здійснюється на основі загальних критеріїв систематизації форм і видів інвестицій [9,40]:
1. У відповідності з об'єктом вкладення коштів можна виділити вкладення в реальні економічні активи (реальні інвестиції) і вкладення у фінансові активи (фінансові інвестиції). Банківські інвестиції можуть бути також диференційовані і за більш приватним об'єктів інвестування: вкладення в інвестиційні кредити, строкові депозити, паї і часткові участі, у цінні папери, нерухомість, дорогоцінні метали та камені, предмети колекціонування, майнові й інтелектуальні права та ін
Реальні інвестиції, як правило, становлять незначну частку в загальному обсязі банківських інвестицій. Більш характерним для банків як фінансово-кредитних інститутів є фінансові інвестиції.
Фінансові інвестиції банків включають вкладення в цінні папери, строкові депозити в інших банках, інвестиційні кредити, паї і часткові участі. У міру розвитку фондового ринку все більшого значення набувають вкладення в цінні папери: боргові зобов'язання (векселі, депозитні сертифікати, державні і муніципальні цінні папери, інші види зобов'язань, що емітуються юридичними особами), часткові цінні папери (акції) та похідні цінні папери.
2. Залежно від мети вкладень банківські інвестиції можуть бути прямими, спрямованими на забезпечення безпосереднього управління об'єктом інвестування, і портфельними, здійснюваними в розрахунку на отримання доходу у вигляді потоку відсотків і дивідендів або внаслідок зростання ринкової вартості активів.
3. За призначенням вкладень можна виділити інвестиції у створення і розвиток підприємства і організації та інвестиції, не пов'язані з участю банку в господарській діяльності.
Інвестиції в створення і розвиток підприємств і організацій включають два види: вкладення в господарську діяльність інших підприємств і вкладення у власну діяльність банку. Вкладення банку в господарську діяльність сторонніх організацій здійснюються за допомогою участі в їх капітальних витратах, формуванні або розширенні статутного капіталу. При участі в статутному капіталі шляхом купівлі акцій, паїв, часток комерційні банки стають співвласниками статутного капіталу і набувають всі права, передбачені законом.
Інвестиції у власну діяльність банку включають вкладення в розвиток його матеріально-технічної бази та вдосконалення організаційного рівня. Залежно від напрямку інвестування можна виділити:
· Інвестиції, що забезпечують підвищення ефективності банківської діяльності. Вони спрямовані на створення умов для зниження банківських витрат за рахунок покращення технічного оснащення, вдосконалення організації банківської діяльності, умов праці, навчання персоналу, здійснення досліджень і розробок;
· Інвестиції, орієнтовані на розширення банківських послуг. Такі інвестиції передбачають розширення ресурсної та клієнтської бази, збільшення кола банківських операцій, створення нових підрозділів, здатних забезпечити виробництво нових видів банківських послуг;
· Інвестиції, пов'язані з необхідністю дотримання вимог органів державного регулювання. Дані вкладення здійснюються при необхідності задовольнити вимоги регулюючих органів у частині створення певних умов банківської діяльності.
4. За джерелами коштів для інвестування розрізняють власні інвестиції банку, що здійснюються за його рахунок, і клієнтські, здійснювані банком за рахунок та за дорученням своїх клієнтів.
5. За строками вкладень інвестиції можуть бути короткостроковими (до одного року), середньостроковими (до трьох років) і довгостроковими (понад три роки).
6. Інвестиції комерційних банків також класифікуються за видами ризиків, регіонам, галузям та іншими ознаками.
Ефективність від інвестицій в розвитку банку досягається в тому випадку, якщо в результаті проведених витрат забезпечується поліпшення його фінансового стану. Визначення обсягу і структури інвестицій у власну діяльність, що здійснюється в процесі розробки плану капіталовкладень банку, має базуватися на точних техніко-економічних розрахунках. Перевищення необхідного обсягу інвестицій може призвести до незбалансованості ліквідності, зниження доходної бази банку і зниження ефективності банківської діяльності.
1.2. Цілі і процес інвестиційної діяльності банків
Інвестиційна політика комерційних банків передбачає формування системи цільових орієнтирів інвестиційної діяльності, вибір найбільш ефективних способів їх досягнення. В організаційному аспекті вона виступає як комплекс заходів з організації та управління інвестиційною діяльністю, направлення на забезпечення оптимальних обсягів і структури інвестиційних активів, зростання їх прибутковості при допустимому рівні ризику (Додаток 1). Найважливішими взаємопов'язаними елементами інвестиційної політики є тактичні та стратегічні процеси управління інвестиційною діяльністю банку. [1,176]Під інвестиційною стратегією розуміють визначення довгострокових цілей інвестиційної діяльності та шляхів їх досягнення. Її подальша деталізація здійснюється в ході тактичного управління інвестиційними активами, що включає вироблення оперативних цілей короткострокових періодів і засобів їх реалізації. Розробка інвестиційної стратегії є, таким чином, вихідним пунктом процесу управління інвестиційною діяльністю.
Формування інвестиційної тактики відбувається в рамках заданих напрямків інвестиційної стратегії і орієнтоване на їх виконання в поточному періоді. Воно передбачає визначення обсягу та складу конкретних інвестиційних вкладень, розробку заходів щодо їх здійснення, а в необхідних випадках - складання моделі прийняття управлінських рішень щодо виходу з інвестиційного проекту і конкретних механізмів реалізації цих рішень.
Банки, купуючи ті чи інші види цінних паперів, прагнуть досягти певних цілей, основними з яких є:
· Безпека вкладень;
· Прибутковість вкладень;
· Зростання вкладень;
· Ліквідність вкладень.
Безпека завжди досягається в збиток прибутковості та зростання вкладень. Оптимальне поєднання безпеки та прибутковості досягається ретельним підбором і постійної ревізією інвестиційного портфеля.
Інвестиційний портфель - набір цінних паперів, придбаних для отримання доходів і забезпечення ліквідності вкладень. Управління портфелем полягає в підтримці балансу між ліквідністю та прибутковістю.
Крім загальних цілей, розробка інвестиційної політики відповідно до обраної банком стратегією економічного розвитку передбачає облік і специфічних цілей, в якості яких виступають [12,240]:
· Забезпечення збереження банківських ресурсів;
· Розширення ресурсної бази;
· Диверсифікація вкладень, здійснення якої зменшує загальний ризик банківської діяльності і веде до зростання фінансової стійкості банку;
· Мінімізація частки не приносять доходу активів (готівка, кошти на кореспондентських рахунках у Центральному банку) за рахунок заміщення їх частини короткостроковими інвестиціями, що мають порівнянну з грошовими коштами ступінь ліквідності, але приносять при цьому певний дохід;
· Отримання додаткового ефекту при придбанні акцій фінансових інститутів, купівлі філій, установа дочірніх фінансових інститутів в результаті збільшення капіталу і активів, відповідного розширення масштабів операцій, мобільного перерозподілу наявних ресурсів, диверсифікація коштів, виходу на нові ринки, економії поточних витрат.
Після визначення цілей інвестування та видів цінних паперів для купівлі банки вибирають стратегію управління портфелем. За методами ведення операцій стратегії поділяються на активні і пасивні.
Всі активні стратегії засновані на прогнозуванні ситуації на різних секторах фінансового ринку та активному використанні банківськими фахівцями прогнозів коригування портфеля цінних паперів.
Пасивні стратегії меншою мірою використовують прогноз на майбутнє. Популярний підхід в таких методах управління - індексування, тобто цінні папери для портфеля підбираються виходячи з того, що прибутковість інвестицій повинна відповідати певному індексом і мати рівномірний розподіл інвестицій між випусками різною терміновості. Реальна портфельна стратегія поєднує елементи як активного, так і пасивного управління.
Передумовою формування інвестиційної політики служить загальна ділова політика розвитку банку. Процес формування інвестиційної політики банку в найбільш загальному вигляді представлений у Додатку 1.
Визначення оптимальних способів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності передбачає вироблення основних напрямів інвестиційної політики та встановлення принципів формування джерел фінансування інвестицій. Відповідно до цих критеріїв можна виділити наступні напрями інвестиційної політики:
· Інвестування з метою отримання доходу у вигляді приросту капіталу в результаті зростання ринкової вартості інвестиційних активів;
· Інвестування з метою отримання доходу, складовими якого виступають як поточні доходи, так і приріст капіталу.
При виборі першого напрями інвестиційної політики визначальне значення надається стабільності доходу. Даний напрямок передбачає вкладення коштів в активи з фіксованою прибутковістю протягом тривалого періоду часу при мінімальному ризику, високої надійності вкладень, гарантованості доходів, рівня ризиків і можливості їх хеджування. Особливу увагу приділяється ретроспективним і поточним аспектам аналізу, збору і обробки інформації, що характеризує рух процентних ставок, дохідність цінних паперів, рейтинг компанії - емітентів цінних бумах.
При орієнтації інвестиційної політики на приріст капіталу на перший план висувається стабільність збільшення ринкової вартості інвестиційних активів, а їх прибутковість розглядається лише як один з факторів, що визначають вартості активів. Політика, спрямована на зростання капіталу, пов'язана з вкладенням коштів в інвестиційні об'єкти, які характеризуються підвищеним ступенем ризику, обумовленої можливістю знецінення їх вартості.
У практиці банківської діяльності обидва напрямки інвестиційної політики можуть поєднуватися в різних формах, що дозволяють, як правило, підсилити переваги і згладити недоліки. Варіантом такої комбінації виступає помірна інвестиційна політика, при якій перевага виявляється достатньою величиною доходу у вигляді, як поточних виплат, так і приріст капіталу при не обмеженому жорсткими рамками періоді інвестування та помірному ризику.
Центральний банк Російської Федерації регламентує інвестиційну діяльність комерційних банків, визначаючи пріоритетні об'єкти інвестування та обмежуючи ризики шляхом встановлення ряду економічних нормативів (використання ресурсів банку для придбання акцій, видачі кредитів, резервування під знецінення цінних паперів, неповоротних позик), диференційованих оцінок ризику по вкладенням у різні види активів.
1.3. Доходи та ризики інвестиційної діяльності банків
Найважливішою характеристикою банківських інвестицій є їх оцінка з позиції об'єднаного критерію вкладення коштів, так званого магічного трикутника "прибутковість-ризик-ліквідність".Існують стійкі залежності між прибутковістю, ліквідністю і ризиком як інвестиційними якостями об'єктів вкладень. Вони виражаються в тому, що, як правило, у міру збільшення прибутковості знижується ліквідність і зростає ризик вкладень. [21,311]
Прибутковість інвестиційної діяльності комерційних банків залежить від ряду економічних чинників та організаційних умов, серед яких визначальна роль належить таким, як: стабільно розвивається економіка держави; налагоджена і чітко функціонуюча структура фінансово-кредитної системи; наявність розвиненого та цивілізованого ринку цінних паперів; наявність ринкових інститутів цінних паперів (інвестиційні компанії, фонди тощо); налагоджена система законодавчих актів і положень, що регулюють порядок випуску та обігу цінних паперів і діяльність самих учасників ринку цінних паперів та ін
Прибутковість цінних паперів окремих класів і видів залежить від ринкової вартості портфеля інвестицій, яка, у свою чергу, коливається в залежності від зміни процентних ставок по облігаціях і сертифікатів, облікових відсотків, відсотків за векселями, дивідендів по акціях і відповідно попиту і пропозиції на ці папери на ринку цінних паперів.
Основна мета управління інвестиціями полягає в отриманні максимуму доходу при даному рівні ризику або мінімізація ризику при даному рівні доходу. Дохід від інвестиційного портфеля складається з наступних компонентів:
· Надходження у формі процентних платежів;
· Дохід від підвищення капітальної вартості паперів, що знаходяться в портфелі банку;
· Комісія за надання інвестиційних послуг - спред (різниця між курсами купівлі і продажу при дилерських операціях).
Світовий досвід не виробив однозначного підходу до проблеми використання власних коштів банків при придбанні акцій інших юридичних осіб: у деяких країнах участь банків у капіталі інших структур не обмежується (Німеччина), в деяких категорично заборонено (США, Канада).
Банк Росії вибрав проміжний варіант регулювання цієї сфери - Центральний банк РФ може контролювати роботу банку, але він не має права втручатися в діяльність інших господарюючих суб'єктів, які не є кредитними організаціями, і, отже, не в змозі визначити ступінь комерційного ризику.
Існують такі основні види ризику з інвестицій [7,218]:
· Кредитний ризик
· Ризик зміни курсу
· Ризик незбалансованої ліквідності
· Ризик дострокового відкликання
· Діловий ризик
Кредитний ризик полягає в тому, що погашення основного боргу і відсотків за цінним папером не буде здійснено в належний час. Оцінку кредитного ризику з різних видів і окремим випусків цінних паперів дають спеціалізовані агентства. Вони привласнюють паперам рейтинг, що дозволяє судити про ймовірність своєчасного погашення зобов'язань.
Кредитний ризик пов'язаний із зменшенням фінансових можливостей емітента цінних паперів, коли він виявляється не в змозі виконати свої фінансові зобов'язання, а також із зобов'язаннями і здібностями уряду держави або його установ погашати борги по зроблених їм у населення позиками, зокрема, за що випускається урядом облігаціями загального характеру.
Цінні папери держави вважаються вільними від кредитного ризику завдяки стійкості економіки, звідки уряд черпає кошти для погашення своїх боргів і зобов'язань перед кредиторами в особі населення та фінансово-кредитних комерційних організацій.
Ризик зміни курсу цінних паперів пов'язаний з зворотною залежністю між нормою відсотка і курсом твердовідсоткових цінних паперів: при зростанні процентних ставок курсова вартість паперів знижується і навпаки. Це породжує великі проблеми для інвестиційних відділів банків, тому що при зміні економічної кон'юнктури часто виникає необхідність у мобілізації ліквідності і доводиться продавати цінні папери на збиток. Зростання процентних ставок знижує ринкову ціну раніше емітованих цінних паперів, причому випуски з максимальними термінами погашення зазвичай зазнають найбільше падіння ціни. Більше того, періоди зростання процентних ставок звичайно відзначені наростанням попиту на кредити. А оскільки головним пріоритетом банку є видача кредиту, багато цінні папери повинні бути розпродані з метою отримання готівки для надання позик.
В останні роки з'явилася більша кількість інструментів для хеджування процентного ризику. До них відносяться фінансові ф'ючерсні контракти, опціонні контракти, процентні свопи та ін
Протиріччя між ліквідністю та прибутковістю і визначає інвестиційний ризик, який розглядається в інвестиційній діяльності банку як дисперсія ймовірних варіантів отримання доходів з мінімальним збитком, забезпечуючи ліквідність банку в цілому.
Банки завжди повинні враховувати можливість того, що їм буде потрібно продавати інвестиційні цінні папери до їх погашення. У зв'язку з цим виникає питання про ширину і глибину відповідного вторинного ринку даного виду цінних паперів.
Ризик дострокового відкликання цінних паперів. Багато корпорацій і деякі органи влади, що емітують інвестиційні цінні папери, залишають за собою право дострокового відкликання цих інструментів та їх погашення. Таке погашення дозволяється, якщо пройшов мінімально допустимий термін і якщо ринкова ціна облігації не нижче початкової її курсової вартості.
Так як подібні «відгуки» зазвичай відбуваються після зниження ринкових процентних ставок (коли позичальник може випустити нові цінні папери, пов'язані з меншими процентними витратами), банк стикається з ризиком втрат доходу, оскільки він повинен реінвестувати повернуті кошти за більш низькими відсотковими ставками, які склалися на поточний момент. Банки зазвичай намагаються мінімізувати цей ризик відкликання, набуваючи облігації, відгук яких не може бути проведений протягом декількох років, або просто уникаючи покупки цінних паперів з можливістю відкликання.
Оскільки банк, який зберігає в портфелі «відкличні» облігації, втрачає частину надходжень після відкликання, він отримує відшкодування у вигляді відкличний премії, яка тим вище, ніж раніше оголошується дострокове погашення. Крім того, оскільки можливість дострокового погашення облігації вносить елемент невизначеності в політику банку, за цим випусків сплачується більш високий відсоток.
Діловий ризик. Усі банки стикаються із значним ризиком того, що ринкова економіка, яку вони обслуговують, може прийти в занепад зі зниженням обсягів продажів, а також зростанням банкрутства і безробіття. Ці несприятливі явища іменуються діловим ризиком. Вони дуже швидко відображаються на кредитному портфелі банку, де в міру зростання фінансових труднощів позичальників збільшується обсяг неповернених позик. Оскільки ймовірність ділового ризику досить висока, багато банків щоб компенсувати вплив ризику кредитного портфеля, в значній мірі спираються на цінні папери інших регіонів.
2. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ "Далекосхідна БАНК" у 2004-2006рр.
2.1. Загальна характеристика ВАТ "Далекосхідний банк"
ВАТ "Далекосхідний банк" (далі Банк) заснований в 1990 році у формі відкритого акціонерного товариства відповідно до законодавства Російської Федерації. Банк працює на підставі генеральної банківської ліцензії № 843, виданої ЦБ РФ з 15 липня 2003 року.Крім того, Банк має наступні ліцензії:
¾ ліцензія біржового посередника на право здійснення ф'ючерсних і опціонних угод у біржовій торгівлі на території РФ;
¾ ліцензія професійного учасника ринку цінних паперів на здійснення депозитарної, брокерської та дилерської діяльності.
Основним видом діяльності Банку є комерційні та роздрібні банківські операції на території РФ. Далекосхідний банк функціонує і активно розвивається як універсальний клієнтський банк з інвестиційною спрямованістю, тому велика увага приділяється розширенню спектру послуг і створення сучасної інфраструктури, необхідної для успішного ведення бізнесу.
Банк має 10 філій в РФ. Крім того, у Банку є представництво в м. Москві.
Також у Банку є одна дочірня компанія - ЗАТ "Далекосхідна лізингова компанія", яка здійснює лізингові операції на території РФ. Частка участі Банку в ЗАТ "Далекосхідна лізингова компанія" становить 100,0%.
Основними акціонерами Банку станом на 31 грудня
Головним органом управління Банку є загальні збори акціонерів. Стратегічне управління здійснює Рада директорів, а оперативне керівництво знаходиться в компетенції Правління Банку і Президента Банку.
Протягом вже декількох років Банк є одним з провідних банків ДВФО, що неодноразово відзначено престижними нагородами в сфері банківського бізнесу. На підтвердження цього "Далекосхідний банк" став лауреатом у номінації "Кращий регіональний банк року" премії "Банківська справа - 2006". У
Сьогодні за багатьма показниками Банк входить до 100 найбільш динамічно розвиваються банків, а за величиною власного капіталу - в 200 найбільших банків Росії. Більше 35% великих і середніх компаній і близько 10% економічно активного населення Приморського краю обслуговується в Далекосхідному банку, що дозволяє йому зосередити близько 20% грошових коштів компаній і індивідуальних підприємців ПК. При цьому з кожним роком кількість корпоративних і приватних клієнтів неухильно зростає. Сьогодні, за кількістю обслуговуваних клієнтів в своєму регіоні, Далекосхідний банк посідає друге місце, поступаючись лише Ощадному банку.
Основою системи цінностей банку завжди була і залишається здатність адекватно і своєчасно реагувати на будь-які зміни ринку для того, щоб задовольнити інтереси клієнтів. Грамотне управління ресурсами, пропозиція нових сучасних банківських продуктів та підвищення якості наданих послуг - основні критерії стратегії Банку, орієнтованої на розвиток і зміцнення довгострокових відносин із клієнтами.
2.2. Аналіз комерційної діяльності ВАТ "Далекосхідний банк" на основі його фінансової звітності в 2004-2006рр.
Фінансова звітність Банку підготовлена відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), включаючи всі прийняті раніше стандарти і інтерпретації (Додаток 2,3). Банк веде облікові записи відповідно до вимог чинного законодавства РФ.Фінансова звітність дочірніх і повністю контрольованих компаній не включена в дану неконсолідований фінансову звітність материнської компанії.
Бухгалтерський баланс Банку складається з трьох груп статей: активів, зобов'язань і капіталу банку. Кожна група має постатейну розшифровку.
Всі три групи статей протягом 2004-2006 рр.. мали стабільну динаміку зростання. Однак найбільш активний зростання спостерігалося в 2006 році.
Так, активи банку в 2006р. зросли на 5657632 тис. крб., що склало 221% в порівнянні з 2005р. (У 2005р. Активи зросли на 956 161 тис. руб., Що склало 126% від 2004р.).
Найбільш значущою, серед статей активів балансу, є стаття Кредити клієнтам. Кредити клієнтам у 2006р. були видані на суму 7449513 тис. крб., що склало більше 70% від активів усього (у 2004-2005рр. - 63% активів усього). Кредити клієнтам зросли в 2006р. на 4523082 тис. крб., більш ніж у 2,5 рази в порівнянні з 2005р. (У 2005р. Приріст склав 603 379 тис. руб. Порівняно з 2004р.).
Однак найбільший темп росту відбився по статті Кошти в інших банках. Кошти в інших банках в 2006р. виросли більш ніж в 11 разів, у порівнянні з 2005р., що склало 1 188%. Проте даному стрибка передувало значне зниження даної статті активів в 2005р. (Зниження склало більше 30% від 2004р.).
За зобов'язаннями Банку також відображено зростання за 2004-2006рр. Група статей Зобов'язання в 2006р. склала 216% від суми зобов'язань у 2005р. і 276% від суми 2004р.
Найбільш вагомою, серед статей зобов'язань балансу, протягом трьох років є стаття Кошти клієнтів. Кошти клієнтів банку в 2006р. склали 6340759 тис. крб., що відповідає 70% зобов'язань за все (у
Найбільш активно в 2006р. виросла стаття зобов'язань Кошти інших банків, її зростання склало 2 861% в порівнянні з 2005р. Проте даному зростанню також передувало значне зниження статті у 2005р. (Більш ніж на 23%, в порівнянні з 2004р.).
На підставі даного аналізу можна зробити висновок, що Банк активно, а головне ефективно, виконує три свої основні функції:
· Залучення грошових коштів фізичних і юридичних осіб у внесок;
· Відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;
· Розміщення залучених коштів від свого імені і за свій рахунок.
Також Банк у 2006р. більш активно став взаємодіяти з іншими банками, у формі залучення коштів інших банків і розміщення коштів у інших банках.
Важливою подією 2006р. для Далекосхідного банку стало збільшення власного капіталу в 3,5 рази в порівнянні з 2005р. Таке значне зростання капіталу Банку став можливий у результаті розміщення додаткового випуску звичайних акцій. У підсумку, після реєстрації в Центральному банку РФ чергової емісії акцій, статутний капітал Банку склав 8845000 тис. крб. Дане збільшення вивело його на перше місце серед самостійних банків в Далекосхідному федеральному окрузі за розміром власного капіталу.
Збільшення капіталу Далекосхідного банку дозволить йому значно розширити масштаб діяльності, вийти на принципово новий рівень розвитку, реалізувати нові, більш значимі програми і проекти в Далекосхідному регіоні. Нарощування капіталу приведе і до підвищення конкурентоспроможності фінансових послуг та продуктів, що надаються банком, розширенню можливостей банку в кредитуванні галузей економіки. Так як, наприклад, разом з капіталом виросли обсяги кредитування на одного позичальника, тобто корпоративні клієнти можуть взяти в банку більш вагомі кредити на розвиток бізнесу.
Чистий прибуток Далекосхідного банку в 2006р. склала 178 153 тис. руб. Приріст чистого прибутку склав 130,2% по відношенню до 2005р. і 113,6% по відношенню до 2004р.
До основних статтях доходу, позитивно вплинув на фінансовий результат Банку в 2006р. слід віднести:
¾ комісійні доходи (43% від чистих доходів);
¾ інші операційні доходи (5,4%);
¾ переоцінка за справедливою вартістю інвестиційної нерухомості (4,5%);
¾ доходи за операціями з фінансовими активами, оцінюваними за справедливою вартістю через прибуток або збиток (2,8%).
2.3. Основні напрями інвестиційної діяльності ВАТ "Далекосхідний банк" у 2004-2006рр.
Основними напрямками інвестиційної діяльності Банку є:¾ відбір, структурування і управління прямими інвестиціями в активи з великим потенціалом зростання їх вартості;
¾ створення (придбання) та управління дочірньою компанією;
¾ інвестування коштів у цінні папери;
¾ консультаційні та фінансові послуги по операціях з великими пакетами акцій.
Згідно бухгалтерського балансу Банку в структурі активів відображені наступні об'єкти його інвестиційної діяльності: фінансові активи, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток; фінансові активи, наявні для продажу; інвестиції в дочірні компанії та інвестиційна нерухомість.
Під статтями "фінансові активи" мається на увазі вся сукупність наявних у Банку цінних паперів і фінансових інструментів, які, у свою чергу, є похідними цінними паперами.
Угрупування даних фінансових активів, на "оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток" і "наявні в наявності для продажу" відображає наміри Банку здійснити в їх відношенні певні дії. Так, інвестиційний портфель Банку відображається за статтею "фінансові активи, які оцінюються за справедливою вартістю ...". При появі наміри Банку продати ту чи іншу цінну (і) папір (і), її (їх) переводять у групу "фінансові активи, наявні для продажу".
Див. Таблицю 2.1.
Аналізуючи цю зведену таблицю видно, що найбільшу частку серед об'єктів інвестування посідають фінансові активи. Причому в 2005р. їх частка (14,63%) в активах Банку була значно вище, ніж у 2004р. (8,58%) і 2006р. (9,1%), хоча абсолютна сума фінансових активів в 2006р. виросла на 261 275 тис. руб. в порівнянні з 2005р.
Структура об'єктів інвестування ВАТ
"Далекосхідний бак" в 2004-2006 рр..
Таблиця 2.1
| Об'єкти інвестування | Рік | |||||
| 2004 | 2005 | 2006 | ||||
| Сума, тис. руб. | Частка в активах,% | Сума, тис. руб. | Частка в активах,% | Сума, тис. руб. | Частка в активах,% | |
| Фінансові активи, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток мул збиток | 291 124 | 7,9 | 657 017 | 14,1 | 818 897 | 7,9 |
| Фінансові активи, наявні для продажу | 25 284 | 0,68 | 24 886 | 0,53 | 125 281 | 1,2 |
| РАЗОМ ФІНАНСОВИХ АКТИВІВ | 316 408 | 8,58 | 681 903 | 14,63 | 943 178 | 9,1 |
| Інвестиції в дочірні компанії | - | - | 30 | 0,0006 | 30 | 0,0003 |
| Інвестиційна нерухомість | - | - | 7 750 | 0,17 | 62 394 | 0,6 |
Структура фінансових активів, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток
Таблиця 2.2
| Рік | ||||||
| 2004 | 2005 | 2006 | ||||
| Сума, тис. руб. | Частка,% | Сума, тис. руб. | Частка,% | Сума, тис. руб. | Частка,% | |
| Цінні папери з номіналом в доларах США | ||||||
| Облігації зовнішніх облігаційних позик РФ (ОВНС) | 116 885 | 40,1 | 231 308 | 35,2 | 217 126 | 26,5 |
| Облігації внутрішньої позики (ОВГВЗ) | 97 715 | 33,6 | 125 560 | 19,1 | 18 181 | 2,2 |
| РАЗОМ у доларах США | 214 600 | 73,7 | 356 868 | 54,3 | 235 307 | 28,7 |
| Цінні папери з номіналом в російських рублях | ||||||
| Облігації федерального позики РФ (ОФЗ) | 9 358 | 3,2 | 92 645 | 14,1 | 385 679 | 47,2 |
| Корпоративні акції | 19 630 | 6,7 | 35 633 | 5,4 | 186 741 | 22,8 |
| Муніципальні облігації | 47 536 | 16,3 | 76 661 | 11,7 | 10 170 | 1,2 |
| Векселі | - | - | 95 210 | 14,5 | - | - |
| РАЗОМ в рублях РФ | 76 524 | 26,3 | 300 149 | 45,7 | 582 590 | 71,3 |
На тлі загального зниження інвестування коштів у цінні папери з номіналом в доларах США, всередині групи значних структурних змін не відбулося. Протягом 2004-2006рр. більшу частку в цій групі займають облігації зовнішніх облігаційних позик РФ (від 54,5% у 2004р. до 92,3% у 2006р.), що представляють собою цінні папери, випущені Міністерством фінансів РФ і вільно обертаються на міжнародному ринку. ОВНС у портфелі Банку мають термін погашення від 2007р. до 2018 р..
У групі цінних паперів з номіналом в російських рублях структура активів також постійно змінювалась. У 2004р. переважаюче становище займали муніципальні облігації (62,1%), які є державними цінними паперами, випущеними Урядами суб'єктів РФ і органами місцевого самоврядування міст РФ. Муніципальні облігації в портфелі Банку мають термін погашення від 2008р. до 2014р.
У 2005р. велику частину активів, практично в рівних частках, склали облігації федеральної позики РФ (30,9%), які є державними цінними паперами, випущеними Міністерством фінансів РФ, і векселі (31,7%). ОФЗ в портфелі Банку мають термін погашення від 2016р. до 2036г.
У 2006р. чільне місце (66,2%) зайняли облігації федеральної позики РФ, а частка муніципальних облігацій знизилася практично до мінімуму (всього 1,8%).
Однак найбільшу динаміку зростання показали інвестиції в корпоративні акції: у 2004р. їх частка становила всього 6,7% в структурі фінансових активів, а в 2006р. вже 22,8%.
Таким чином, за станом на 2006р., Інвестиційний портфель Банку добре диверсифікований як по прибутковості, так і за ризиком. Більшу його частину становлять державні облігації (75,9% портфеля), що мають найменший ризик щодо повернення коштів, а також зросла частка корпоративних акцій (22,8%), що мають більший ризик, але і більшу прибутковість. Всі державні облігації мають різні терміни погашення і номіновані в різній валюті.
Ще одним об'єктом інвестиційної діяльності Банку є інвестиції в нерухомість. Хоча їх частка в структурі фінансових активів в 2006р. склала лише 0,6% (у 2005р. - 0,17%), однак даний напрямок інвестування має реальні перспективи розвитку.
Інвестиційна нерухомість (будівля, приміщення) - це майно, що перебуває в розпорядженні Банку з метою отримання орендних платежів або доходів від приросту вартості майна або і того й іншого, не для: використання в ході звичайної діяльності Банку, адміністративних цілей; або продажу в ході звичайної діяльності. У цілому інвестиційна нерухомість є офісні приміщення, не займані Банком.
Інвестиційна нерухомість ВАТ
"Далекосхідний банк" у 2004-2006рр.
Таблиця 2.3
| Рік | |||
| 2004 | 2005 | 2006 | |
| Збільшення справедливої вартості протягом року | - | - | 34 663 |
| Переклад з основних засобів | - | - | 27 731 |
| Вибуття інвестиційної нерухомості | - | - | (7 750) |
| Вартість на 31 грудня | - | 7 750 | 62 394 |
Протягом
Не менш важливим інвестиційним об'єктом Банку у 2005р. стала дочірня компанія ЗАТ "Далекосхідна лізингова компанія". На створення даної дочірньої компанії було витрачено по 30 тис. крб. у 2005 і 2006 роках.
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ ІНВЕСТУВАННЯ
3.1. Проблеми банківського інвестування на сучасному етапі розвитку економіки
Притоку в інвестиційну сферу приватного національного та іноземного капіталу перешкоджають політична нестабільність, інфляція, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення. Комерційна діяльність наштовхується на безліч бюрократичних перепон. Взаємозв'язок цих проблем посилює їх негативний вплив на інвестиційну ситуацію.Всі ці чинники переважають такі привабливі риси Росії, як її природні ресурси, потужний, хоча технічно застарілий виробничий апарат, наявність дешевої й досить кваліфікованої робочої сили, високий науково-технічний потенціал.
У ринковій економіці сукупність політичних, соціально-економічних, фінансових, соціокультурних, організаційно правових і географічних чинників, властивих тій чи іншій країні, котрі приваблюють і відштовхують інвесторів, прийнято називати її інвестиційним кліматом. Ранжування країн світового співтовариства за індексом інвестиційного клімату або зворотному йому показнику індексу ризику служить узагальнюючим показником інвестиційної привабливості країни і «барометром" для іноземних інвесторів.
У Росії до цих пір відсутня своя система оцінки інвестиційного клімату та її окремих регіонів. Інвестори орієнтуються на оцінки численних фірм, що регулярно відстежують інвестиційний клімат в багатьох країнах світу, в тому числі і в Росії. Однак оцінки інвестиційного клімату в Росії, що даються зарубіжними експертами на їх регулярних засіданнях, що проводяться поза Україною і без участі російських експертів, представляються мало достовірними. У зв'язку з цим постає задача формування на основі ведуться в Інституті економіки РАН досліджень Національної системи моніторингу інвестиційного клімату в Росії, великих економічних районів і суб'єктів Федерації. Це забезпечить приплив і оптимальне використання інвестицій, послужить орієнтиром російським банкам у власній кредитній політиці.
Незважаючи на те, що вітчизняний ринок акцій протягом останніх кількох років демонструє стійке зростання, його «вузькість» через небажання більшості компаній ставати публічними і проблеми інфраструктурного характеру виступають чинниками, стримуючими інвестиції. Більше того, останнім часом намітилася тенденція переміщення торгівлі цінними паперами вітчизняних компаній на західні біржі.
Серйозні нарікання у фахівців викликає ціноутворення на російському фондовому ринку. Так, на розвинених ринках формування ринкової ціни акції відбувається, як правило, на основі фундаментальних чинників, в першу чергу оцінки фінансового стану компанії (її чистого прибутку, виручки та інших показників). У Росії ж поточна ціна акції багато в чому залежить від спекулятивних тенденцій, що, природно, несе з собою і високий інвестиційний ризик.
До негативних факторів поточного стану російського фондового ринку експерти відносять неготовність навіть найбільших вітчизняних компаній здійснювати первинні публічні розміщення акцій. З 1999 року на російському фондовому ринку було здійснено всього кілька первинних публічних розміщень. Практика показує, що якщо компанія зацікавлена в реальному залученні капіталу, то вона звертається за цим в Лондон чи Нью-Йорк, оскільки іноземні інвестори володіють великими фінансовими можливостями в порівнянні з вітчизняними інвесторами. Почасти ця ж причина призводить до зростання частки західних торговельних майданчиків у загальному обсязі торгів вітчизняними акціями. А, як відомо, де активність торгів вище, там і відбувається основне формування ціни акції (для ряду вітчизняних «блакитних фішок» ціна в даний час формується виключно за кордоном).
Таким чином, російський фондовий ринок у нинішньому його стані навряд чи може вважатися надійним механізмом, здатним забезпечити впевнене зростання економіки і добробуту громадян. Якщо ж Росія зможе створити сильний фондовий ринок, то не тільки компанії зможуть залучати відносно «дешеві» гроші в достатній кількості, а й рядові вкладники виграють від більш широкого набору інвестиційних інструментів. Тобто звичайні громадяни зможуть отримувати більший дохід за своїми заощадженнями і робити це з меншим ризиком.
За останні роки в Росії склався шар підприємств і підприємців, які накопичили великі капітали. З-за нестійкості економічного стану в країні великі кошти переводяться в конвертовану валюту та осідають у західних банках. Відтік грошових ресурсів (потенційних інвестицій) з Росії в кілька разів перевищує їхній приплив.
Технологія проведення ринкових реформ припускає послідовність кроків поряд зі стимулюванням припливу капіталу відразу ж приймаються заходи, що перешкоджають його відтоку.
3.2. Умови та перспективи розвитку інвестиційної діяльності комерційних банків
Літній банківська криза 2004р. не привів до принципової зміни моделі розвитку банківської системи. Очевидно, що в 2008-2009рр. вона як і раніше буде орієнтована на кредитування як реального сектора економіки, так і населення.Можна припустити, що домінуючим сегментом кредитування населення залишаться споживчі кредити, спектр застосування яких вельми широкий - від автомобілів та складної побутової техніки до медичних і туристичних послуг. Однак і споживче кредитування потребує вдосконалення інфраструктури. Розширення кола позичальників, залучення до нього нових соціальних груп з меншими доходами і власністю підвищує ризики кредитування, а значить, потребують більшої уваги до аналізу позичальника.
Однак, на мій погляд, незважаючи на привабливі перспективи зростання кредитування приватних осіб, основний дохід банків, як і колись, буде припадати на кредити підприємствам. У європейських країнах більшу частину ВВП виробляє малий і середній бізнес, у нас же його внесок істотно менше. Почасти це відбувається через брак коштів. Але, за оцінкою Центру розвитку, роль цієї частини клієнтури в банківських кредитах якраз буде збільшуватися. З одного боку, в умовах дефіциту клієнтури банки не можуть вже зневажливо ставитися і до невеликих клієнтам, з іншого боку, «ростуть» і самі клієнти: вони виводять свій бізнес з тіні, стають більш прозорими, економічно грамотними, знаходять фінансову стійкість.
Участь банків на ринку цінних паперів багато в чому буде визначатися темпами його розвитку. У тих його секторах, де участь банків помітно (це державні цінні папери в рублях і в іноземній валюті, а також ринок корпоративних облігацій), вони збережуть свої позиції як емітенти і як інвестори. Однак можна припустити, що в найближчому майбутньому все ж фінансування економіки як і раніше буде здійснюватися переважно через кредитування.
Відбудуться істотні зміни в інвестиційних процесах і застосовуваних інвестиційних технологіях: можливість інформаційного і фінансового контролю над використанням інвестиційних ресурсів інвестора в режимі On-line, віддаленого на будь-яку відстань від місця вкладення ресурсів, впровадження єдиних інформаційних стандартів заставних механізмів, бухгалтерської звітності, подання проектів та програм , підприємств, регіонів і держав в інформаційних системах; створення інтегрованої інвестиційної інфраструктури (банківської, законодавчої, організаційної) обслуговування інвестицій.
У виборі об'єктів інвестування російські інвестори частіше вдаються до "залізної логіки", ніж чим до розрахунків фінансових показників і коефіцієнтів інвестиційної привабливості акцій підприємства:
По-перше, треба вибирати найбільш перспективні галузі економіки, продукція яких користується найбільшим попитом, ринки збуту продукції цих галузей повинні тільки рости. Традиційно перший по привабливості сектор - нафта. Нафта - міжнародний товар, його легко оцінити. Показники ринкової капіталізації компанії на барель запасів або видобутку - вже основа для порівняння російських компаній з іноземними. Наступні галузі, які викликають інтерес в інвесторів, - телекомунікації та енергетика.
По-друге, треба вибирати підприємства, інформація про всі аспекти діяльності яких повністю доступна акціонерам, тобто прозорі компанії в сенсі фінансів.
Третя складова потенційно успішної компанії - професійний менеджмент.
Велике значення при виборі акцій для інвестування має оцінка впливу ліквідності акцій (простіше кажучи, торгованих акцій) на їх ринкову вартість. У міру того як акція стає більш ліквідною, просуваючись вгору по рівнях ліквідності, все більш висока премія за ліквідність входить в ринкову ціну - ціна акцій росте.
Виходячи з впливу ліквідності на ринкову вартість акції може бути досить прибутковою стратегія пошуку компаній, що знаходяться на межі переходу з розряду малоліквідних в розряд досить ліквідні. Інвестори, які роблять ставку на зростання ліквідності, прагнуть випередити ринок, знаходячи підприємства, які частково недооцінені. У кожній галузі російської промисловості знайдуться дешеві, малоліквідні підприємства з солідною чистим прибутком, з конкурентоспроможною продукцією і широким ринком збуту, а також сильною командою менеджерів.
Необхідно розвиток організаційної інфраструктури інвестицій, яка повинна ставати все більш інтернаціональною і інтегрованою. Чим більш різнобічну буде склад такої інфраструктури, тим повніше вона зможе реалізовувати можливості різних держав, інвестиційних технологій та залучати ресурси на більш зручних та вигідних умовах.
Створювана інвестиційна інфраструктура повинна бути зрозумілою і звичною інвестору, здатна комплексно обслужити самого інвестора, його інвестиційний інститут, здобувачів інвестицій. Неможливо вже сьогодні розглядати інвестиційні інститути поза їх професійного представлення на інформаційному ринку, поза аналітичного та експертного забезпечення їх проектів і програм, поза організаційного супроводу проектів. Універсалізація інвестиційних інститутів - невід'ємна риса інвестиційного ринку та основних тенденцій його розвитку.
В даний час функціонує цілий ряд инвестиционнопривлекательных підприємств: це провідні компанії паливно-енергетичного комплексу Росії, крупні телекомунікаційні оператори, виробники медичного обладнання і т.д. лише деякі з них вже скористалися інструментом емісії цінних паперів як засіб отримання інвестицій. Перспективи розвитку ринку корпоративних облігаційних позик на рівні нашого регіону будуть залежати, насамперед, від характеру проведеної керівництвом краю економічної політики, а також від інвестиційної активності підприємств, що потребують додаткового фінансування.
ВИСНОВОК
Дія ринкових механізмів конкуренції, політика Банку Росії, спрямована на зміцнення банків і нарощування капіталу, призвели до інституціональних зрушень у банківській системі, концентрації та централізації банківського капіталу. Тим часом російські банки значно поступаються за розмірами капіталу та активів закордонним.Ресурсна база характеризується вкрай низькими розмірами власних капіталів більшості російських банків, високої централізацією банківського капіталу в центральних регіонах і нерозвиненістю регіональної банківської мережі. Відновлення та нарощування ресурсної бази банківського сектора є найважливішими передумовами активізації участі банків в інвестиційному процесі.
Проаналізувавши діяльність одного з провідних банків нашого регіону - ВАТ "Далекосхідний банк", я прийшла до висновку, що не останню роль в комерційному успіху його діяльності відіграє ефективна інвестиційна політика.
Велика частка інвестиційних коштів Банку в 2004-2006рр. було направлено на придбання інвестиційного портфеля. Менеджери Банку сформували досить захищений від інвестиційного ризику портфель, а на додаток до цього регулярно проводять його ревізію. Таким чином, інвестиційний портфель постійно знаходиться в актуальному стані. Однією з тенденцій розвитку даного портфеля в 2006р. стало збільшення в ньому частки корпоративних акцій.
Також в останні роки Банк став розвивати операції з інвестиційною нерухомістю, яка є активом з постійним зростанням вартості.
Також частина інвестиційних коштів Банку була спрямована на створення (придбання) ЗАТ "Далекосхідна лізингова компанія". Дані типи підприємств є досить поширеними об'єктами інвестування коштів банків, особливо в розвинених країнах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Банки та банківська справа. Короткий курс: навч. посібник / під ред. І.Т. Балабанова. СПб.: ПИТЕР. - 2000. - 257 с.2. Банківська справа. Управління та технологія / під ред. А.М. Тавасіева. М.: ЮНИТИ. - 2001. - 280 с.
3. Вісник РЕО [Електронний ресурс] / Російське економічне товариство. Електрон. дан. М. - 2004. - № 146. Режим доступу: http:// www.ress.ru, вільний.
4. Далекосхідний банк - найкращий у регіоні / А. Зюзько / / Владивосток. - 2007. - № 2153.
5. Далекосхідний банк в 2 рази збільшив власний капітал / Конкурент. - 2006. - № 21.
6. Далекосхідний банк названий кращим регіональним / Конкурент. - 2006. - № 21.
7. Жарковський, Є.П. Банківська справа: Курс лекцій / Є.П. Жарковський, І.О. Арендс. М.: Омега-Л. - 2002. -460 С.
8. Жарковський Є.П. Банківська справа: підручник / Є.П. Жарковський. Вид. 3-є, випр. і доп. М.: Омега. - 2005. - 440 с.
9. Ігоніна Л.Л. Інвестиції: навчальний посібник / Л.Л. Ігоніна; під ред. В.А. Слепова. М.: Економіст, 2004. 478 з.
10. Інструкція Банку Росії від 30.01.1996 р. № 1 «Про порядок регулювання діяльності кредитних організацій» (зі змінами та доповненнями) / / Банківське законодавство / Укл. Р.І. Рябова. М.: Інтел-Синтез. - С. 110-131 / / Вісник Банку Росії. 2006.
11. Орехін П. Джерела інвестицій / П. Орехін / / цетру розвитку [Електронний ресурс] Електрон. дан. М. 2004. Режим доступу: http://www.dcenter.ru, вільний.
12. Основи банківської діяльності (Банківська справа) / під ред. К.Р. Тагірбекова. М.: Инфра-М: Всесвіт. - 2001. - 364 с.
13. Тавас О.М. Банківська справа: підручник / О.М. Тавас, Н.Д. Еріашвілі. М.: ЮНИТИ-ДАНА, Єдність. - 2002. - 527 с.
14. Тагірбекова К.Д. Організація діяльності комерційного банку / К.Д. Тагірбекова. М.: Весь світ. - 2004. - 848 с.
15. Усоскин, В.М. Сучасний комерційний банк. Управління та операції. М.: Все для вас. - 2006.
16. Федеральний закон від 02.12.1990 р. № 395-1 «Про банки і банківську діяльність» / / КонсультантПлюс [Електронний ресурс].
17. Федеральний закон від 25.02.1999 р. № 39-ФЗ «Про інвестиційну діяльність в Російській Федерації, здійснюваної у вигляді капітальних вкладень» / / КонсультантПлюс [Електронний ресурс].
18. Федоров М.О. Інвестиційний інструменти комерційних банків / Н.А. Федоров. М.: Маркет ДС. - 2004. - 174 с.
19. Хомініч, І. П. Фінансова стратегія компаній: Наукове видання. - М.: Изд-во Росс. екон. академії, 2003, 156 с.
20. Шарп, У. Інвестиції / У. Шарп. - М.: Инфра-Мю - 2005. - 1024 с.
21. Янковський К.П. Організація інвестиційної та інноваційної діяльності: підручник / К.П. Янковський. СПб: Пітер. - 2001. - 448с.
ДОДАТОК 1
Процес формування інвестиційної політики банку
|
|
Визначення джерел фінансування інвестицій |
Деталізація інвестиційної стратегії за допомогою розробки тактичних цілей інвестиційної діяльності і механізму їх реалізації |
Розробка основних напрямів інвестиційної політики |
| ||||||||||||
| ||||||||||||
| ||||||||||||
ДОДАТОК 2
Бухгалтерський баланс ВАТ "Далекосхідний банк" (в тисячах російських рублів)
| Статті балансу | Рік | ||
| 2004 | 2005 | 2006 | |
| Активи: | |||
| Грошові кошти та їх еквіваленти | 575 934 | 563 682 | 837 802 |
| Обов'язкові резерви на рахунках в Банку Росії | 75 424 | 90 356 | 159 047 |
| Фінансові активи, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток | 291 124 | 657 017 | 817 897 |
| Кошти в інших банках | 58 713 | 17 881 | 212 493 |
| Кредити клієнтам | 2 323 052 | 2 926 431 | 7 449 513 |
| Фінансові активи, наявні для продажу | 25 284 | 24 856 | 125 281 |
| Інвестиції в дочірні компанії | - | 30 | 30 |
| Інші активи | 28 138 | 19 706 | 64 345 |
| Поточні податкові активи | - | - | 1 306 |
| Основні засоби та інвестиційна нерухомість | 323 946 | 357 817 | 611 694 |
| РАЗОМ АКТИВІВ | 3 701 615 | 4 657 776 | 10 315 408 |
| Зобов'язання: | |||
| Кошти інших банків | 185 691 | 42 258 | 1 208 887 |
| Кошти клієнтів | 2 915 989 | 3 928 198 | 6 340 759 |
| Випущені боргові цінні папери | 25 332 | 60 562 | 1 275 004 |
| Інші позикові кошти | 90 000 | 90 780 | 90 780 |
| Інші зобов'язання | 40 017 | 47 142 | 65 407 |
| Поточні податкові зобов'язання | 22 504 | 2 600 | - |
| Відкладені податкові зобов'язання | 16 236 | 66 941 | |
| РАЗОМ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ | 3 279 533 | 4 187 776 | 9 047 778 |
| Капітал: | |||
| Статутний капітал | 1 005 619 | 1 005 619 | 1 075 414 |
| Емісійний дохід | 116 606 | 116 606 | 567 101 |
| Власні акції, викуплені в акціонерів | (1 151) | (1 151) | - |
| Фонд переоцінки основних засобів | - | - | 127 522 |
| Накопичений дефіцит | (698 992) | (651 074) | (502 407) |
| РАЗОМ КАПІТАЛ | 422 082 | 470 000 | 1 267 630 |
ДОДАТОК 3
Звіт про прибутки та збитки ВАТ "Далекосхідний банк" (в тисячах російських рублів)
| Рік | |||
| 2004 | 2005 | 2006 | |
| Процентні доходи | 405 153 | 453 501 | 790 859 |
| Процентні витрати | (122 878) | (127 607) | (295 271) |
| Чистий процентний дохід | 282 275 | 325 894 | 495 588 |
| Резерв під знецінення коштів в інших банках і кредитів клієнтам | (32 910) | (109 642) | (144 829) |
| Чисті процентні доходи після СТВОРЕННЯ Резерви під знецінення ЗАСОБІВ В ІНШИХ БАНКАХ І КРЕДИТІВ КЛІЄНТАМ | 249 365 | 216 252 | 350 759 |
| Доходи за вирахуванням витрат по операціях з фінансовими активами, оцінюваними за справедливою вартістю через прибуток або збиток | 5 646 | 17 932 | 21 321 |
| Доходи за вирахуванням витрат по операціях з фінансовими активами, що є в наявності для продажу | - | 203 | 263 |
| Доходи за вирахуванням витрат по операціях з іноземною валютою і дорогоцінними металами | 26 163 | 21 739 | 19 087 |
| Доходи за вирахуванням витрат від переоцінки іноземної валюти та дорогоцінних металів | (502) | (1 207) | 6 332 |
| Комісійні доходи | 207 582 | 248 793 | 328 686 |
| Комісійні витрати | (9 793) | (13 303) | (31 870) |
| Витрати від надання активів за ставками, нижчими ринкових | (1 181) | (793) | - |
| Резерв під знецінення фінансових активів, наявних для продажу | 2 176 | (501) | - |
| Резерв під знецінення інших активів і за зобов'язаннями кредитної характеру | (5 372) | 2 624 | 433 |
| Переоцінка за справедливою вартістю інвестиційної нерухомості | - | - | 34 663 |
| Інші операційні доходи | 30 903 | 41 727 | 41 407 |
| ЧИСТІ ДОХОДИ | 504 987 | 533 466 | 771 081 |
| Операційні витрати | (391 801) | (437 008) | (517 733) |
| ПРИБУТОК ДО ОПОДАТКУВАННЯ | 113 186 | 96 458 | 253 348 |
| Витрати з податку на прибуток | (29 770) | (19 065) | (75 195) |
| ЧИСТИЙ ПРИБУТОК | 83 416 | 77 393 | 178 153 |