МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ
МИКОЛАЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
ЗВІТ-ЩОДЕННИК
з навчальної практики
спеціальність 071 «Облік і оподаткування»
з 25.05.2020 р. по 05.06.2020 р.
Студент 2-го курсу
Дідюк Альона Вікторівна
Керівник практики від навчального закладу
Колоніяді Надія Олександрівна
Розділ 1. Планування і організація діяльності підприємств.
Складання виробничої програми галузі тваринництва, рослинництва, промислового виробництва
Планування продуктивності та поголів’я тварин, валового виходу продукції тваринництва. Планова продуктивність тварин визначається як сума середньозваженої продуктивності та можливого приросту її в майбутньому році за рахунок впливу різних факторів :
Пр план = Пр с/зваж.+ Приріст , (ц)
Планування потреби в кормах може здійснюватися двома способами:
1). Визначення планової потреби в кормах на поголів’я тварин ,виходячи з його розмірів та нормативної річної потреби в різних видах кормів на одну голову.
2). Визначення потреби за плановими даними виробництва продукції тваринництва та нормами витрати кормів на виробництво одиниці.
Розробка балансу земельних угідь.
Планування урожайності сільськогосподарських культур, норм виробництва продукції, посівних площ
При плануванні врожайності сільськогосподарських культур використовують такі основні методи:
метод екстраполяції – знаходження наступних рядів динамічного ряду врожайності на основі фактичних її рівнів;
метод кореляційно-регресійного аналізу – побудова і дослідження виробничих функцій залежності врожайності сільськогосподарських культур від окремих факторів, які її формують;
нормативний метод у поєднанні у експертно-оцінним;
метод програмування врожайності.
В практиці сільськогосподарських підприємств найчастіше застосовують нормативний метод у поєднанні у експертно-оцінним. Сутність цього методу полягає у визначенні можливого приросту врожаю в результаті зміни динамічних факторів з наступним збільшенням фактичної середньозваженої врожайності на величину цього приросту.
Розрахунок потреби в добривах та насінні.
Для визначення потреби підприємства в насінні та добривах необхідні дані про розміри посівних площ та нормативні показники-норми висіву, норми внесення органічних та мінеральних добрив.
Потреба в насінні розраховується шляхом множення норми висіву на 1 га на площу посіву. Потреба в добривах визначається за їх видами шляхом множення норми внесення на одиницю площі на розмір посівної площі . Потреба розраховується в центнерах.
Складання виробничої програми для допоміжних і обслуговуючих виробництв.
Планування роботи автотранспорту: спланувати обсяг роботи по вантажному автотранспорту; розрахувати потребу та вартість палива і мастильних матеріалів; спланувати витрати на експлуатацію і собівартість одиниці роботи автотранспортних засобів.
Витрати на пальне і мастильні матеріали мають найбільшу питому вагу (45—50 %) у собівартості автотранспортних робіт. Планову потребу в паливі визначають: для роботи вантажних бортових автомобілів — з урахуванням їх планового пробігу, вантажообігу і норм його витрат залежно від марки машини на 100 км пробігу і на 100 ткм; для самоскидів — крім того, ще з урахуванням поїздок з вантажем і норм витрат на одну поїздку [58, с. 513—532]. Норми витрат палива встановлено в літрах, тому для переведення у вагові одиниці (кг) їх треба помножити на питому вагу пального (для бензину А-76 — 0,74). Під час роботи в зимовий час норми витрат палива підвищуються на 5—15 %, а за несприятливих дорожніх умов, у період сезонного бездоріжжя і снігових заметів норми підвищуються до 35 % на строк не більше трьох місяців. Ці надбавки до встановлених норм можуть бути враховані за досвідом минулих років. На внутрішньогаражні роз’їзди і технічні потреби передбачають додаткові витрати палива в розмірі 1 % від загальних його витрат.
Для визначення собівартості 1 ум.ет.га потрібно загальну суму витрат поділити на кількість ум.ет.га.
Планування роботи машинно-тракторного парку: спланувати обсяг польових механізованих робіт; спланувати затрати на експлуатацію МТП і собівартість 1 га ум.ет. оранки.
В сільськогосподарських підприємствах виробництво продукції багатьох культур здійснюється при комплексній механізації виробничих процесів. Проте, існуючий рівень технічного оснащення не відповідає сучасним вимогам, не забезпечує проведення польових робіт в оптимальні строки. Тому зміцнення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств є актуальним питанням сьогодення. Зараз більше 40 % всіх витрат рослинництва становлять витрати машинно-тракторного парку (МТП), тому для більш ефективного його використання необхідно здійснювати постійний контроль за витратами по утриманню та експлуатації МТП.
Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств передбачено витрати на утримання сільськогосподарської техніки протягом року відображати на рахунку 91 „Загальновиробничі витрати” на окремому субрахунку. Аналітичні рахунки відкривають в розрізі видів машин (трактори, комбайни, ґрунтообробні, посівні машини тощо). До складу витрат відносять оплату праці працівників, що займаються обслуговуванням конкретних машин (без оплати праці трактористів, які працюють на цих машинах), амортизацію, витрати на ремонт тощо. При виконанні сільськогосподарських робіт, в тому числі транспортних робіт в рослинництві, на витрати МТП не відносять оплату праці з нарахуваннями трактористів-машиністів, причіплювачів та вартість пального і мастильних матеріалів, а відносять прямо на відповідні культури і роботи. Оплата праці трактористів та пальне на використання транспортних робіт протягом року обліковується на рахунку 234 „Допоміжні виробництва” на окремому аналітичному рахунку „Машинно-тракторний парк”. В кінці року витрати МТП, обліковані на рахунку 91, розподіляють пропорційно обсягу виконаних робіт у фізичних обсягах, а по тракторах – в умовних еталонних гектарах (між сільськогосподарськими, транспортними та будівельними роботами). Для цього складається спеціальний розрахунок.
Запропонована в методичних рекомендаціях методика обліку та розподілу витрат на утримання машинно-тракторного парку є досить трудомісткою і невиправданою з точки зору значимості машинно-тракторного парку для сільськогосподарських підприємств, а також сезонності та нерівномірності здійснення витрат на його експлуатацію протягом року. Доцільно облік витрат на утримання та експлуатацію МТП вести на рахунку 23 „Виробництво”, субрахунок 5 „Витрати на утримання та експлуатацію сільськогосподарської техніки”.
Вважаємо, що побудова обліку витрат на утримання та експлуатацію машинно-тракторного парку суттєво залежить також від організаційно-технологічних форм його використання.
В невеликих сільськогосподарських підприємствах з метою спрощення ведення обліку витрат на утримання МТП доцільно всі витрати проводити транзитом через рахунок 235 і списувати на об’єкти обліку за плановою собівартістю 1ум.ет.га: в рослинництві – в розрізі статей витрат, в тваринництві – комплексною статтею. В кінці року планова собівартість 1 ум.ет.га коригується до рівня фактичної.
У великих сільськогосподарських підприємствах, в яких МТП виділено в окремий структурний підрозділ, для обліку витрат на утримання та експлуатацію машинно-тракторного парку (включаючи витрати і на сільськогосподарських роботах) необхідно виділити такі аналітичні рахунки:
амортизація техніки (за її видами);
витрати на поточний ремонт, технічне обслуговування та огляд техніки;
загальні витрати на утримання і експлуатацію машинно-тракторного парку;
витрати на утримання і експлуатацію машинно-тракторного парку на сільськогосподарських роботах;
витрати на утримання і експлуатацію машинно-тракторного парку на транспортних роботах.
Планування роботи живої тяглової сили, розрахунок собівартості 1 робочого коне-дня На собівартість послуг живої тяглової сили відносять вартість кормів, амортизацію робочих тварин та інших необоротних активів, оплату праці працівників, що доглядають за тваринами, витрати на профілактичні ветеринарні заходи тощо. Собівартість одного робочого дня визначають діленням загальної суми витрат на утримання робочої худоби (без вартості приплоду, гною та іншої побічної продукції) на кількість відпрацьованих робочих днів (без днів роботи на самообслуговуванні). При цьому робочий день коней і волів прирівнюють один до одного. Визначена собівартість одиниці послуг живої тяглової сили є підставою для віднесення витрат на споживачів, виходячи з кількості використаних ними робочих днів (коне-днів).
Складання плану праці та фонду оплати праці
Планування потреби в трудових ресурсах.
При визначенні цілей своєї організації керівництво повинно також визначити необхідні для їхнього досягнення ресурси. Необхідність у грошах, устаткуванні і матеріалах є цілком очевидною. Рідко хто з керівників упустить ці моменти при плануванні. Потреба в людях - теж здається цілком очевидною. На жаль, найчастіше планування людських ресурсів ведеться неналежним чином або ж йому не приділяється тієї уваги, на яку воно заслуговує.
Складання балансу трудових ресурсів.
Розробка балансу трудових ресурсів сільськогосподарського виробництва має важливе значення для раціонального використання основної його продуктивної сили - живої праці. При його складанні визначають очікуваний рівень забезпеченості господарства ресурсами живої праці, виявляють надлишок або нестачу робочої сили в певні періоди з тим, щоб прийняти правильні і своєчасні організаційні рішення для їх перерозподілу з метою найефективнішого використання. Баланс складається з ресурсної та розподільної частин. У першій відображують абсолютні розміри запасу праці або людських ресурсів, а в другій - канали їх розподілу.
Розрахунок планових розцінок оплати праці, нарахування оплати праці працівникам рослинництва і тваринництва та керівникам і спеціалістам.
Нарахування оплати праці працівникам підприємства залежить від її системи. За умови відрядної оплати праці її розмір залежить від виробітку, який характеризується обсягом господарської діяльності (кількістю виготовленої продукції, виконаними роботами, наданими послугами, вартістю проданих товарів тощо) та розцінок, визначених на підприємстві. При погодинній оплаті праці її розмір визначається у відповідності до відпрацьованого часу і тарифної ставки (окладу).
За умови помісячної оплати праці місячний заробіток працівника визначається твердою місячною ставкою (окладом). У цьому випадку заробіток не залежить від кількості робочих днів за календарем або графіком роботи. Якщо працівник не відпрацював повний розрахунковий період, оплата проводиться пропорційно фактично відпрацьованому часу.
При погодинній оплаті праці робітників і службовців встановлюються норми обслуговування закріплених за ними верстатів, агрегатів або нормовані виробничі завдання на певний період часу, або нормативи чисельності працівників для виконання окремих функцій чи обсягів робіт. За нормами обслуговування встановлюється чисельність робітників і кількість устаткування (верстатів, агрегатів), яку вони повинні обслужити при нормальному навантажені кожного робітника протягом робочої зміни.
Планування фонду оплати праці.
Вихідними даними для визначення розміру планового фонду заробітної плати персоналу є: виробнича програма; трудомісткість продукції; чисельність працівників за категоріями, професіями і кваліфікацією; тарифна система; штатний розпис працівників, спеціалістів, службовців; законодавча база України про оплату праці.
На діючому підприємстві необхідно здійснити перед планові роботи, тобто проаналізувати виконання плану по заробітній платі у звітному періоді. Вивчивши використання фонду заробітної плати, необхідно установити причини його відхилення від планової величини, зіставити темпи зростання заробітної плати одного працюючого із темпами підвищення його продуктивності праці, виявити резерви економії фонду заробітної плати та розробити заходи щодо поліпшення його використання в розрізі окремих категорій працівників.
Після цього етапу розраховується плановий фонд оплати праці персоналу підприємства, який визначається на основі нормативів приросту за кожну одиницю показника, прийнятого для оцінки діяльності підприємства, або за нормативом на одиницю продукції у натуральному виразі.
Вважається доцільним приріст фонду оплати праці ув'язувати не тільки з показниками, які характеризують обсяги виробництва, а й з основними якісними показниками, зростанням продуктивності праці, зниженням витрат на одну гривню продукції.
Складання кошторису затрат та визначення собівартості продукції
Планування затрат на вирощування продукції рослинництва. Розрахунок планової собівартості одиниці продукції рослинництва.
Собівартість – це економічна категорія, яка відображає розмір витрат, які підприємство понесло в процесі виробництва, реалізації продукції.
Собівартість одиниці продукції визначається шляхом ділення загальної суми витрат, що припадають на даний вид продукції (за виключенням вартості побічної продукції) на кількість основної продукції. Планування витрат на вирощування продукції тваринництва та розрахунок планової собівартості одиниці продукції. Собівартість продукції - це грошове матеріальні затрати, які підприємство несе на виробництво продукції, при цьому витрати планують по окремих статтях, а собівартість по кожному виду визначають дотримуючись певних методик.
Зниження собівартості продукції тваринництва можна досягнути, якщо зміцнювати кормову базу й забезпечувати повноцінну годівлю тварин, підвищувати їхню продуктивність праці, поглиблювати спеціалізацію, впроваджувати матеріальне заохочення та інші заходи.
Приклади розрахунку собівартості продукції тваринництва:
Наприклад.
У СВК "Лан" 200 корів. Надій молока на і корову 2800 кг, приплід телят на 100 корів 96 голів. Вихід гною на одну голову в рік - 2т. Нормативно - розрахункова ціна 1 т. гною – 3 грн. Затрати були понесені в сумі 139900грн.
1. Визначаємо вихід і вартість гною:
200*3= 1200грн.
2. Визначаємо кількість кормо-днів:
200*365 = 73000 кр. дн.
3. Визначаємо собівартість одного кормо-дня:
138700:73000= 1,9грн.
4. Визначаємо вартість одної голови приплоду:
1,9*60= 114грн.
5. Визначаємо вартість усього приплоду:
114*196=21888грн.
6. Визначаємо валовий надій молока:
200*2800 = 5600 ц.
7. Визначаємо собівартість одного центнера молока:
139900-1200-21888:5600 = 20,86 грн.
Фінансовий план підприємства. Точка беззбитковості
Планування реалізації продукції по різних каналах, розрахунок фінансових результатів від реалізації та рівня рентабельності.
Розробка плану реалізації продукції є завершальним етапом складання виробничої програми підприємства. У той же час план продажу (збуту продукції) є основою для складання загальногосподарських і внутрішньофірмових кошторисів витрат на виробництво і реалізацію товарів.
Під реалізованою продукцією розуміється відвантажена покупцям продукція, а також здані замовникам роботи та послуги промислового характеру з пред'явленням розрахункових документів про оплату. Пред'явленими вважаються розрахункові документи з моменту здачі їх в установи банку чи передачі їх покупцеві (замовникові), якщо це передбачено договором. Чистий прибуток залишається у розпорядженні підприємства и підлягає подальшому розподілу і використанню для забезпечення інтересів власників підприємства, а також фінансування його соціально-економічного розвитку.
Система показників рентабельності підприємства
Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу.
Основні показники рентабельності можна об'єднати в наступні групи:
показники рентабельності продукції;
показники рентабельності капіталу (активів);
показники, розраховані на основі потоків наявних коштів.
Систему показників рентабельності й формули їхнього розрахунку представлено нижче.
1. Показники рентабельності продукції Коефіцієнт рентабельності реалізації
Кр1 = Пр / ВР; (8.1)
Коефіцієнт рентабельності реалізації 2:
Кр2 = Пч / ВР; (8.2)
Коефіцієнт рентабельності продукції:
Ки = Пр / Стп, (8.3)
де Пр - прибуток від реалізації продукції;
Вр - виручка від реалізації продукції;
Пч - чистий прибуток,
Стп - собівартість товарної продукції.
2. Показники рентабельності капіталу Коефіцієнт рентабельності всіх активів підприємства:
Ка = Пч / А; (8.4)
Коефіцієнт рентабельності інвестиційного капіталу:
Кки = Пч / И; (8.5)
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу:
Ккс = Пч / С, (8.6)
де А - середньорічна вартість активів підприємства,
И - середньорічна величина інвестиційного капіталу,
С - середньорічна величина власного капіталу.
3. Показники рентабельності, розраховані на основі потоків коштів Коефіцієнт рентабельності обороту:
Кр.про = ПД / Вр. (8.7)
Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу:
Кр.а = ПД / А. (8.8)
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу, розрахований по чистому припливі коштів:
Кр.з = ПД / З, (8.9)
де ПД - чистий приплив коштів.
Перша група показників формується на основі розрахунку рівнів
рентабельності по показниках прибутку, відбиваним у звітності підприємства. Дані показники характеризують прибутковість продукції в періоді.
Друга група показників рентабельності формується на основі розрахунку рівнів рентабельності залежно від зміни розміру й характеру авансованих коштів: всі активи підприємства; інвестиційний капітал (власні кошти + довгострокові зобов'язання); акціонерний (власний) капітал. Розбіжність рівнів рентабельності за цими показниками характеризує ступінь використання підприємством фінансових важелів для підвищення прибутковості: довгострокових кредитів і інших позикових коштів.
Коефіцієнт рентабельності всіх активів підприємства показує, скільки прибутку за рік отримано з кожної одиниці коштів, вкладених у підприємство незалежно від джерела залучення цих коштів. Коефіцієнт є важливим показником конкурентоспроможності підприємства.
Коефіцієнт рентабельності інвестиційного капіталу характеризує ефективність використання власних коштів і довгострокових кредитів.
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку отримано з кожної грошової одиниці, вкладеної власниками. Він дозволяє визначити ефективність використання власних коштів, впливає на рівень котирування акцій акціонерного товариства.
Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку рівня рентабельності аналогічно показникам першої й другої груп, однак замість прибутку в розрахунок приймається чистий потік коштів. Показники дають подання про можливість підприємства забезпечити кредиторів, позичальників і акціонерів грошовими коштами у зв'язку з використанням наявного у нього виробничого потенціалу.
Визначення точки беззбитковості виробництва і реалізації продукції, планування розподілу прибутку.
1 2 3 4 5