Ім'я файлу: Лаб6.docx
Розширення: docx
Розмір: 27кб.
Дата: 17.06.2021

Міністерство освіти і науки України

Черкаський державний технологічний університет

Кафедра програмного забезпечення автоматизованих систем
Звіт

про виконання практичної роботи №6

з дисципліни «Інтелектуальна власність та патентознавство в IT»

Перевірив: Виконав:

Доцент студент 1-го курсу

Кафедри РСКС групи МКТ-2001

Уткіна Т.Ю. Виприцький І.Ю.

Черкаси 2021

Практична робота №6

Тема: Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Правова охорона комп’ютерних програм і баз даних.

Мета: Вивчити розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Вивчити способи правової охорони комп’ютерних програм і баз даних.

Виконання

Теоретичні питання

  1. Поняття комп’ютерної програми, компіляції даних.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» закріплено визначення комп’ютерної програми, відповідно до якого остання – це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату.

Варто зазначити, що дана дефініція комп’ютерної програми є доволі складною, адже містить у собі багато технічних характеристик, які є не повною мірою зрозумілими не лише для звичайної людини, але й для суду, що розглядає спір. У зв’язку з цим деякі науковці доводять необхідність проведення детального тлумачення поняття комп’ютерної програми та подібних до неї об’єктів сфери програмування у спеціалізованих Державних стандартах (ДСТУ).

  1. Особливості правової охорони комп’ютерних програм і баз даних.

Комп'ютерна програма в Україні є об'єктом авторського права й охороняється як літературний твір. Означення цього об'єкта містить ст. 1 Закону про авторські права "Означення термінів": комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).
На комп'ютерні програми поширюються правила про об'єкти, суб'єкти, зміст і терміни охорони авторських прав. Слід зазначити, що на сьогодні Закон про авторське право встановлює досить довгий строк охорони авторських прав - 70 років з моменту смерті автора або останнього із співавторів. На комп'ютерні програми поширюються всі випадки вільного використання творів, крім вільного використання в особистих цілях.

Особливості режиму охорони саме комп'ютерних програм як особливого виду творів визначає ст. 24 Закону про авторські права. Ця стаття дає користувачеві комп'ютерної програми право зробити й зберігати одну архівну або резервну копію правомірно придбаної програми, а також декомпілювати (перевести з об'єктного коду в вихідний текст) й модифікувати програму (внести зміни) винятково для досягнення взаємодії з іншими програмами. При цьому в разі, якщо подальше використання програми стає неправомірним, архівна або резервна копія має бути знищена. Наприклад, у разі продажу програми третій особі первісний власник втрачає право користуватись програмою і має стерти її зі свого комп'ютера та знищити архівну (резервну) копію. Що до декомпіляції програм, то практично всі правовласники забороняють такі дії незалежно від їхнього призначення. При цьому не слід забувати про те, що на території України діятиме норма ст. 24 Закону про авторські права щодо декомпіляції, оскільки вона є імперативною.

Слід звернути увагу на таке виключне майнове авторське право, як дозвіл або заборона подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором (пп. 9 п. 3 ст. 15 Закону про авторські права). Цей вид використання в першу чергу застосовується до комп'ютерних програм і їхнього використання в комп'ютерних мережах, в тому числі в Інтернеті. Отже, законодавство визначає, що розміщення твору, в тому числі комп'ютерної програми, в Інтернеті без дозволу автора або правовласника є забороненим і вважатиметься порушенням авторських прав. Використання розміщеного в Інтернеті твору без дозволу автора або правовласника також є порушенням авторських прав.

вихідним кодом охороняють цей код як конфіденційну інформацію.

  1. Умови визнання авторського права.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Тобто така процедура не є обов’язковою.

Проте автор за власним бажанням може подати заявку на реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір. В результаті відомості про таку реєстрацію будуть опубліковані, автор отримає свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, відомості про реєстрацію авторського права на твір будуть занесені до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права.

Для чого може знадобитися свідоцтво? Наприклад, як доказ у судових справах щодо визнання авторського права на твір; для підтвердження наявності авторських прав при внесенні твору до митного реєстру; для засвідчення авторства при внесенні об’єкта авторського права до статутного капіталу. Свідоцтво підтверджує особу, яка має право на отримання авторської винагороди, а також може бути у нагоді при співпраці з іншими особами (продюсери, замовники тощо). Такий документ може бути пред’явлений покупцеві/набувачеві майнових прав на твір при їх відчуженні.

  1. Особливості правового регулювання окремих ресурсів мережі Інтернет.

Інтернет, не будучи керованою організаційною структурою і юридичною особою, не є суб'єктом правовідносин, у зв'язку з чим немає юридичних відносин між мережею Інтернет (або її національними сегментами) і державою. Структура інформаційних ресурсів в Інтернеті включає сторінки (сайти) існуючих традиційних засобів масової інформації (телебачення, радіо, газети і т. ін.), сторінки (сайти) засобів масової інформації, що не мають поза Інтернетом аналогів, сторінки (сайти), суб'єктів, які не є засобами масової інформації.

Інтернет уже став потужним фактором соціального, освітнього і культурного розвитку, надаючи нові можливості як державним органам, так і звичайним громадянам і працівникам освіти, усуваючи бар'єри до створення і поширення матеріалів, пропонуючи загальний доступ до джерел цифрової інформації, кількість яких постійно збільшується. Ці можливості (а саме: надання і передача величезних обсягів інформації; інтенсивне спілкування між громадянами не лише в межах своєї країни, а й між громадянами різних держав; можливість самовираження за допомогою створення і відкриття власних сайтів) у переважній більшості випадків використовуються у законних ділових та приватних цілях. Однак Інтернет містить також і певну частину потенційно неналежної (непристойної, образливої) або протизаконної інформації і може іноді використовуватися як засіб злочинних дій. Хоча переваги Інтернету набагато переважають його потенційні недоліки, ігнорувати ці проблеми не можна. Це – гострі проблеми суспільного, політичного, комерційного і юридичного значення.

  1. Товарні знаки як доменні імена.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначає поняття «знак» і «доменне ім’я»: знак – позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб; доменне ім’я – ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Завдання товарного знака полягає в і ідентифікації виробника конкретного товару чи послуги та індивідуалізації товарів і послуг. Натомість доменне ім’я має іншу мету та не призначене для орієнтування споживача на ринку товарів і послуг. Доменне ім’я є аналогом інформації, пов’язаної з адресою. Можливість виготовляти товари і надавати послуги без реєстрації знака існує. Водночас, особливість Інтернету полягає в тому, що технічно неможливо розмістити в Інтернеті інформацію на сайті, який немає імені.

Товарні знаки в доменних іменах широко використовуються для створення у споживачів асоціативного зв’язку між діяльністю тієї чи іншої компанії та її сайтом в мережі Інтернет. Тому доменне ім’я фактично стає засобом індивідуалізації товарів і послуг. Ураховуючи різну правову природу товарного знаку та доменного імені, останнє може використовуватися лише як аналог засобу індивідуалізації. Принаймні поки інше не визначено законодавцем.

  1. Реєстрація комп’ютерних програм і баз даних.

Відповідно до положень Бернської конвенції з охорони літературних і художніх творів, в яку Україна вступила 25 жовтня 1995 р., також згідно з п. 4 ст. 433 Цивільного кодексу України та п. 5 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», - комп'ютерні програми охороняються як літературні твори, тобто програми для ЕОМ і бази даних входять до переліку об'єктів авторського права.

Реалізацію державної політики у сфері набуття та охорони авторського права і суміжних прав забезпечує Державна служба інтелектуальної власності.

Порядок реєстрації авторського права на комп'ютерні програми в Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» та постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір».

Однак, оскільки захист авторським правом поширюється тільки на текст коду, функції програмного забезпечення залишаються незахищеними. Внаслідок цього для захисту розробок у галузі програмного забезпечення застосовують патентування функцій або алгоритмів, описуючи їх за допомогою апаратних засобів або елементів пристроїв, в яких застосовуються дані функції або алгоритми. Таким чином, об'єктом патентування стає пристрій або спосіб.

  1. Вільне відтворення і адаптація комп’ютерної програми або бази даних.

Без дозволу автора чи іншої особи, якій належить авторське право на комп'ютерну програму, якщо інше не визначено в договорі, дозволяється здійснювати відтворення одного примірника комп'ютерної програми, а також адаптацію комп'ютерної програми, здійснювані особою, яка є законним власником примірника комп'ютерної програми: для використання комп'ютерної програми на певному комп'ютері відповідно до його призначення; для архівних цілей і для заміни законно придбаного примірника комп'ютерної програми у разі його втрати, пошкодження або непридатності.

Такий примірник комп'ютерної програми або її адаптація не можуть використовуватись з іншою метою, ніж передбачено у цьому пункті, і підлягають знищенню у випадку, коли продовження володіння комп’ютерною програмою перестає бути законним.

Також дозволяється відтворення в одному примірнику для архівних цілей і заміна законно придбаного примірника комп'ютерної програми у разі, коли примірник втрачено, пошкоджено або він став непридатним

  1. Особливий порядок укладення договорів про передачу права на використання програмного забезпечення.

Відповідно до ст. 1114 Цивільного кодексу України, ліцензійний договір не підлягає обов’язковій державній реєстрації. Реєстрація як ліцензійного договору, так і наданої ліцензії здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, визначеному законом.

Закон України «Про авторське право суміжні права» не містить вказівок щодо обов’язковості чи необов’язковості реєстрації авторських договорів. Така реєстрація є можливою, оскільки порядок її здійснення врегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір». Формулювання «договір, який стосується права автора на твір» охоплює не лише буквально авторські договори, а всі договори, які можуть стосуватися прав автора на твір, тобто ліцензійні теж. Для державної реєстрації договору, що стосується права автора на твір, наявність Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір не вимагається. Для здійснення державної реєстрації такого договору необхідно звернутися до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із заявою встановленого зразка. До заяви необхідно буде додати:

  • примірник твору (комп’ютерної програми) у матеріальній формі;

  • примірник авторського договору;

  • якщо передачу (відчуження) майнових прав або права на використання твору здійснює особа, яка має виключне майнове право на твір, але не є автором, до заявки додається документ, що підтверджує її виключне майнове право на цей твір;

  • документ про сплату збору або копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати збору;

  • довіреність, якщо заявка від імені суб’єкта авторського права подається довіреною особою.

Практичні завдання

Задача № 1: Нетахата і Непийпиво – програмісти, розробили комп’ютерну програму для обробки звукових файлів, отримали свідоцтво, в якому обидва зазначені як правовласники. Нетахата вирішив стати співзасновником підприємства і внести до статутного капіталу право на використання даної програми.

Питання: Чи може бути право на використання об’єкта авторського права внеском до статутного капіталу? Чи може Нетахата без дозволу Непийпива використовувати програму? Чи вправі Нетахата надавати дозволи на використання програми?

Відповідь: відповідно до частини 3, статті 424 ЦКУ – встановлено, що майнові права інтелектуальної власності можуть, відповідно до закону, бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, а також використовуватися в інших цивільних відносинах. Так як Нетахата являється співвласником програми то він може без дозволу Непийпива використовувати її та надавати дозволи використання.
Задача № 2: Програміст за фахом Квітка розробив комп’ютерну програму для ведення автоматизованого бухгалтерського обліку на підприємствах. Програма була створена за трудовим договором, укладеним гр. Квіткою (автором) з приватним підприємством “Альтар”. Після закінчення роботи над програмою автор передав її роботодавцю, за що той сплатив йому обумовлену договором грошову винагороду. Через деякий час (приблизно півроку) автору програми стало відомо, що приватне підприємство “Альтар” уклало декілька авторських договорів, згідно з якими право на використання вищевказаної програми було передано іншим підприємствам. Гр. Квітка, вважаючи себе автором програми, звернувся до суду з позовом на приватне підприємство “Альтар”, в якому просив суд винести рішення про припинення розповсюдження програми і відшкодування йому завданих збитків. Свої вимоги позивач мотивував тим, що згідно з чинним законодавством саме йому, а не відповідачу, належить авторське право на створену програму та що за умовами трудового договору не було передбачено право відповідача на розповсюдження програми.

Питання: Яке рішення повинен прийняти суд? Що таке комп’ютерна програма і які особливості регулювання відносин з її створення та використання? Які особливості режиму службових комп’ютерних програм?

Відповідь: по закінченню трудового договору та купівлі програми підприємством г-н Квітка втратив на неї будь-які майнові права крім авторства. Комп’ютерна програма – це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату. Звідси суд повинен не задовільнити клопотання пана Квітки.

Висновок: в ході виконання даної роботи я дослідив розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Вивчив способи правової охорони комп’ютерних програм і баз даних.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас