Ім'я файлу: atestaciynuy-zvit-medsestru.docx
Розширення: docx
Розмір: 47кб.
Дата: 13.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Атестаційна робота з функціональної діагностики.doc
LB_1.docx

Приклад Звіту старшої медичної сестри про професійну діяльність

ЗВІТ

про професійну діяльність

старшої медичної сестри

відділення серцево-судинної хірургії

Комунальної установи

«Зразківська обласна дитяча клінічна лікарня»

за 2015-2017 роки
Старшої Ірини Богданівни

Зміст
1. Автобіографічні дані

2. Структура лікарні, профіль відділення

3. Функціональні обов’язки

4. Забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя

5. Виконання медсестринських маніпуляцій

протидія педикульозу

оброблення рук

6. Володіння технікою проведення прибирань

7. Протидія поширенню ВІЛ-інфекції

8. Аналіз роботи відділення за три роки

9. Організація допомоги у разі невідкладних станів

10. Санітарно-просвітницька робота

11. Професійна література для організації роботи
1. Автобіографічні дані
Я, Старша Ірина Богданівна, 1965 року народження, 1985 року закінчила Зразківське республіканське училище № 3.

З 1985 року прийнята на посаду медичної сестри у Зразківську клінічну лікарню № 1 у відділення кістково-гнійної хірургії.

З 1997 року розпочала роботу у Зразківській дитячій клінічній лікарні на посаді старшої медичної сестри відділення серцево-судинної хірургії, де і працюю по сьогодні.

За час роботи навчилася принципів проведення багатьох медсестринських процедур/маніпуляцій, освоїла суміжні спеціальності. Постійно працюю над підвищенням свого професійного рівня.

2011 року пройшла курси підвищення кваліфікації за спеціальністю «Медичні сестри дитячих стаціонарів» та підтвердила вищу кваліфікаційну категорію.
2. Структура лікарні, профіль відділення
Комунальна установа «Зразківська обласна дитяча клінічна лікарня» (далі — лікарня) розрахована на 500 ліжок та обслуговує дитяче населення міста Зразківськ та Зразківської області віком від народження до 18 років.
У структурі лікарні є соматичні відділення:

  • приймально-діагностичне з інфекційно-боксованими ліжками;

  • пульмонологічне;

  • нефрології з ендокринними ліжками;

  • гематології;

  • патології новонароджених;

  • педіатричне;

  • обласний центр ранньої медико-соціальної реабілітації дітей інвалідів з ураженням психіки те центральної нервової системи.


А також відділення хірургічного профілю:

  • урологічне;

  • ортопедо-травматологічне;

  • нейрохірургії;

  • гнійно-запальної хірургії;

  • екстреної хірургічної та травматологічної допомоги (функціонує цілодобово);

  • загальної хірургії;

  • серцево-судинної хірургії.


Інтенсивну терапію, у тому числі і новонародженим, проводять у реанімаційних відділеннях.

На базі лікарні функціонують регіональні центри муковісцидозу, спеціалізований медико-генетичний центр, обласний центр клінічної імунології.
3. Функціональні обов’язки
Основним моїм завданням як старшої медсестри є управління молодшими спеціалістами з медичною освітою та молодшими медичними сестрами для виконання наказів керівництва, управління охорони здоров’я та Міністерства охорони здоров’я України, поліпшення якості обслуговування хворих.

На посаді старшої медичної сестри я:

  • керувала роботою молодших спеціалістів з медичною освітою та молодших медичних сестер;

  • контролювала роботу молодших спеціалістів з медичною освітою та молодших медичних сестер, перевіряла виконанням ними їхніх функціональних обов’язків;

  • забезпечувала правильну розстановку кадрів — молодших спеціалістів з медичною освітою та молодших медичних сестер, складала графіки роботи, відпусток, своєчасно знаходила заміну медсестрам, що не вийшли на роботу;

  • проводила інструктажі персоналу та контролювала дотримання санітарно-протиепідемічного режиму;

  • контролювала своєчасність і точність виконання медсестрами лікарських призначень;

  • щодня проводила обходи відділення, виявляла недоліки у роботі, усувала їх;

  • стежила за дотриманням правил зберігання, обліку, витрати медикаментів, що підлягають предметно-кількісному обліку;

  • проводила навчання суміжних спеціальностей для медичних сестер;

  • стежила за дотриманням правил техніки безпеки та охорони праці молодшими спеціалістами з медичною освітою та молодшими медичними сестрами;

  • аналізувала звіти підлеглого персоналу про виконану роботу;

  • брала участь у загальнолікарняних нарадах, конференціях, семінарах;

  • висувала пропозиції керівництву щодо нагородження/заохочення медсестер, молодших медсестер відділення та щодо заходів впливу на осіб, які порушують трудову дисципліну і неякісно виконують свої обов’язки.


У своїй роботі я керувалася посадовою інструкцією, офіційними документами, що регламентують надання медичної допомоги в Україні.

Оскільки ефективність роботи колективу залежить від правильності розстановки кадрів, я своєчасно складала графіки роботи і заповнювала табелі робочого часу. Контролювала ведення медичної документації, звітувала щодо проведених мною занять з медсестринським персоналом, витрат медикаментів, перев’язувального матеріалу і медичного інструментарію. Щомісяця організовувала зібрання для обговорення проблем у відділенні, розгляду пропозицій щодо їх усунення, поліпшення якості обслуговування хворих дітей.

Протягом усього часу роботи як старша медсестра-наставник виховую у колег співчутливе ставлення до хворих. Окрім того, як наставник я забезпечувала теоретичну підготовку медичних сестер відповідно до профілю роботи; допомагала освоювати навички; наголошувала на особистій відповідальності за доручену справу тощо.

Протягом 2016 року провела навчання підлеглого персоналу з основ цивільної оборони (20-годинна навчальна програма), подбала про забезпечення засобами індивідуального захисту, зокрема ватно-марлевими пов’язками (запас на зміну і на всіх хворих). Також розробила схему оповіщення, підготувала медикаменти та постіль на осіб, уражених сильнодійними отруйними речовинами.

Щодня я контролювала дотримання вимог з охорони праці та техніки безпеки, систематично проводила інструктажі медсестринському персоналу.

Також я стежила за тим, аби молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри своєчасно проходили диспансерний облік. Раз на квартал згідно з графіком або за потреби (у разі виявлення випадків ВЛІ) спільно з баклабораторією ми організовували обстеження медперсоналу на носійство патогенної флори. Раз на рік працівники проходили обстеження на ВІЛ тощо, флюорографічні дослідження.

Для поліпшення роботи всього медперсоналу на робочих місцях є інструкції з охорони праці і техніки безпеки, папки «На допомогу медсестрі», копії всіх наказів, інструкцій, методичок, що регламентують надання допомоги, аптечки і укладання при наданні допомоги.

Щодо оснащення та документації, то у відділенні ведуть такі журнали:

  • Журнал обліку медикаментів, що підлягають предметно-кількісному обліку;

  • Журнал обліку спирту;

  • Журнал обліку перев’язувального матеріалу;

  • Журнал обліку сильнодіючих препаратів;

  • Журнал обліку гуманітарної допомоги;

  • Журнал реєстрації надходження хворих;

  • Журнал реєстрації аналізів крові;

  • Журнал взяття аналізу на кишкову флору;

  • Журнал взяття аналізу крові на ВІЛ;

  • Журнал санітарно-просвітницької роботи;

  • Журнал обліку процедур;

  • Журнал обліку мікротравм;

  • Журнал визначення груп крові;

  • Журнал проведення трансфузій.


4. Забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя
У своїй роботі керуюся наказами МОЗ України, наказами головного лікаря, інструкціями з охорони праці та техніки безпеки, положеннями про відділення, правилами внутрішнього трудового розпорядку відділення, посадовою інструкцією тощо.

У сфері санітарно-гігієнічного благополуччя керуюся такими нормативними документами:

постанова МОЗ України від 12.05.2003 № 16 «Про затвердження методичних вказівок «Організація та проведення первинних заходів при виявлені хворого (трупа) або підозрі на зараження карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками та іншими небезпечними інфекційними хворобами неясної етіології»;

наказ МОЗ України від 30.05.1997 № 167 «Про удосконалення протихолерних заходів в Україні»;

наказ МОЗ від 18.08.2010 № 684 «Про затвердження Стандарту інфекційного контролю за туберкульозом в лікувально-профілактичних закладах, місцях довгострокового перебування людей та проживання хворих на туберкульоз»;

наказ МОЗ України від 10.05.2007 № 234 «Про заходи щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах»;

наказ МОЗ України від 21.09.2010 № 798 «Про затвердження методичних рекомендацій «Хірургічна та гігієнічна обробка рук медичного персоналу»;

наказ МОЗ України від 28.03.1994 № 38 «Про організацію та проведення заходів по боротьбі з педикульозом»;

наказ МОЗ від 30.04.2014 № 293 «Про затвердження Інструкції зі збору, сортування, транспортування, зберігання, дезінфекції та прання білизни у закладах охорони здоров’я»;

наказ МОЗ від 11.09.2014 № 552 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Дезінфекція, передстерилізаційне очищення та стерилізація медичних виробів в закладах охорони здоров’я»;

наказ МОЗ України від 23.07.2002 № 280 «Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб»;

наказ МОЗ України від 11.08.2014 № 551 «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні»;

наказ МОЗ України від 23.07.2002 № 280 «Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб»;

наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»;

наказ МОЗ від 30.04.2014 № 293 «Про затвердження Інструкції зі збору, сортування, транспортування, зберігання, дезінфекції та прання білизни у закладах охорони здоров’я».

5. Виконання медсестринських маніпуляцій
Як старша медична сестра я маю навики проведення таких медсестринських маніпуляцій:

  • підрахунок частоти пульсу;

  • вимірювання артеріального тиску;

  • підрахунок частоти дихальних рухів;

  • вимірювання тіла;

  • вимірювання антропологічних параметрів дитини;

  • контрольне зважування;

  • постановка шлункового зонда;

  • промивання шлунку у дітей;

  • постановка клізм;

  • постановка газовивідної трубки;

  • взяття мазка із зіву і носа;

  • постановка периферичного внутрішньовенного катетера, проведення внутрішньом’язових, внутрішньовенних, підшкірних ін’єкцій;

  • постановка інфузійної системи;

  • забір крові з вени;

  • постановка сечового катетера;

  • проведення уреографії;

  • проведення цистографії;

  • вимірювання рівня цукру в крові (глюкометором).


Також у межах посадових обов’язків я контролюю проведення санітарного оброблення пацієнтів, що надходять у стаціонар.
Протидія педикульозу: санітарне оброблення хворих

Склад педикульозного укладання:

1. Клейончастий мішок для збору речей, оцинкований лоток для спалювання волосся

2. Халат, фартух, рукавички, густий гребінь, ножиці

3. Машина для стрижки волосся, спиртівка, косинка бавовняна і поліетиленова (2-3 шт.), вата

4. Оцет столовий, препарати для дезінфекції, лупа, лампа настільна

5. Педикулоцити

Повідомляють територіальний орган Держпродспоживслужби України та заповнюють форму 060/о «Журнал обліку інфекційних захворювань», затверджену наказом МОЗ України від 10.01.2006 № 1.
Протипоказання:

  • вагітність;

  • діти до п’яти років;

  • ураження шкіри.


Надалі речі передають у дезкамеру. Додатковий огляд проводять через 10 днів.
Послідовність дій:

Перед проведенням санітарного оброблення хворого надягти гумові рукавички, додатковий халат, косинку, захисну маску.

При платтяному педикульозі зібрати одяг у поліетиленовий мішок і відправити в дезкамеру.

При головному педикульозі:

  • посадити хворого на кушетку, застелену клейонкою;

  • замочити волосся хворого 0,15%-вим педикулоцитом і покрити поліетиленовою, а потім бавовняною косинкою. Через 30 хвилин промити волосся, сполоснути оцтової водою (1 ст. ложка столового оцту на склянку води).

При лобковому педикульозі:

  • остригти волосся на лобку і під пахвами обробити уражені частини тіла такими самими розчинами, як при головному педикульозі;

  • волосся скласти у відро і спалити або залити кип’ятком;

  • продезінфікувати приналежності.


Контроль за обробленням рук медсестринського персоналу
Важливим обов’язком старшої медсестри є контроль за дотриманням медсестринським персоналом вимог до гігієни рук.
Оброблення рук проводять на підставі наказу МОЗ України від 21.09.2010 № 798, яким затверджено методичні рекомендації «Хірургічна та гігієнічна обробка рук медичного персоналу».

Розрізняють звичайне миття рук з милом, гігієнічну антисептику, хірургічну антисептику.


Звичайне миття рук з милом

Видалення бруду і транзиторної флори, що контамінує шкіру рук медичного персоналу в результаті контакту з інфікованими або колонізованими об’єктами навколишнього середовища

Гігієнічна антисептика

Видалення або знищення транзиторної мікрофлори рук.

Хірургічна антисептика

Видалення або знищення транзиторної мікрофлори і зниження чисельності резидентної флори.



Звичайне миття рук з милом дає змогу видалити більшу частину (до 90%) транзиторної мікрофлори з помірно забруднених рук.

Дуже важливо дотримуватися певної техніки миття рук, оскільки спеціальні дослідження показали, що при рутинному митті рук певні ділянки шкіри (кінчики пальців і їхні внутрішні поверхні) залишаються контамінованими.
Рекомендована техніка миття рук
1. Зняти кільця, персні, та інші прикраси, оскільки вони ускладнюють ефективне видалення мікроорганізмів.

2. Під помірним струменем теплої води енергійно намилити руки і терти їх не менше 10 с відповідно до методики.

3. Висушити руки стерильною серветкою, якою потім закрити кран.
Забороняється користуватися загальним рушником, який зазвичай не змінюється протягом дня, а то й кілька днів.

Серветка має бути з чистої тканини розміром 30 × 30 см для індивідуального користування. Після кожного використання такі серветки скидають у спеціально призначені ємкості для дезінфекції.

Оскільки обручки, персні та потрісканий лак для нігтів заважають видаленню мікроорганізмів, персоналу слід від них відмовитися. Манікюр у ділянці кутикули може призвести до мікротравм, а це додатковий ризик інфікуватися.

Вибір для миття рук може бути у вигляді рідкого мила, гранул, порошку і т. д., але найкраще — рідке мило в дозаторах одноразового застосування.

Дозатори багаторазового використання з часом контамініруються, тому не слід додавати рідке мило в частково заповнений дозатор. Його слід спорожнити, вимити, висушити і тільки після цього заповнити свіжою порцією мила.
Звичайне миття рук з милом проводять:

  • перед і після фізичного контакту з пацієнтом;

  • після відвідування туалету;

  • перед приготуванням і роздачею їжі;

  • якщо руки забруднилися.


Гігієнічну антисептику проводять:

  • перед виконанням інвазійних процедур;

  • перед роботою з новонародженими (та іншими пацієнтами з підвищеним ступенем ризику інфікуватися);

  • перед і після маніпуляцій з катетерами;

  • перед надяганням рукавичок і після їх зняття;

  • після контакту з біологічними виділеннями (кров тощо).


Контроль за визначенням груп крові
Також як старша медична сестра відділення серцево-судинної хірургії я маю навички визначення групи крові.

Групу крові визначаємо двома серіями стандартних сироваток. На спеціальну тарілку наносимо по краплі сироватки і крові у співвідношенні 1:10 і спостерігаємо, в якій групі сталася аглютинація. У міру аглютинації (але не раніше ніж через три хвилини) додаємо по одній краплі 0,9%-вого розчину натрію хлориду для запобігання помилковій аглютинації. Через п’ять хвилин дивимось результат.

Розрізняють 4 групи крові:

  • О (І);

  • А (II);

  • В (III);

  • АВ (IV).


За відсутності аглютинації у всіх краплях кров не містить аглютиногенів А і В і належить до групи О (І). Відсутність аглютинації з сироваткою А (II) і наявність її з сироватками О (І) і В (III) вказує на наявність у крові аглютиногену А, тобто приналежності її до групи А (II).

Аглютинація з сироватками О (І) і А (II), а також відсутність її з сироваткою В (III) доводить наявність у крові аглютиногену В і її приналежності до групи В (III).

За наявністю аглютинації з сироватками всіх трьох груп кров містить аглютиногени А і В і належить до групи АВ (IV). Однак для остаточного висновку потрібен контроль з сироваткою АВ (IV).
Помилки при визначенні груп крові:

  • встановлення аглютинації там, де її немає. Це трапляється при підсиханні суміші сироваток з кров’ю, виникненні псевдоаглютинації, низькій (12°С і нижче) температурі у приміщенні;

  • там, де аглютинація має бути, її не помітили. Це буває при взятті занадто великої краплі крові, за низького титру або втрати активності сироваток, недостатньому часу спостереження.


Для визначення резус-фактора 2 мл крові набирають у чисту суху пробірку і відправляють до лабораторії із зазначенням ПІБ, віку, групи крові, № відділення.
6. Володіння технікою проведення прибирань
Для проведення генерального прибирання медичний персонал забезпечують спеціальним одягом: халатом, шапочкою, гумовими рукавичками, за потреби захисними окулярами, прибиральним інвентарем, стерильними серветками.

Із приміщення прибирають обладнання, інвентар, інструменти. Перед початком прибирання всі меблі відсувають від стін. Поверхні очищують від бруду і пилу водою з мийним засобом, потім наносять дезінфекційний розчин методом зрошення (з подальшим протиранням стерильною серветкою) або протирання (методом двох відер) на стіни, поверхні стаціонарного обладнання, меблі, вікна, підвіконня, двері.

Потім меблі встановлюють на місце, дезінфікують підлогу і вмикають бактерицидні опромінювачі на 60 хвилин (потужність бактерицидної лампи має бути не менше 1 Вт на 1 м3 об’єму приміщення, а строк використання лампи не має перевищувати зазначеного у паспорті), потім провітрюють приміщення протягом 15 хвилин.

Якщо дезінфекційний розчин містить мийні компоненти, дезінфекцію можна провести без попереднього оброблення іншими мийними засобами.

Після експозиції знезараження я надягаю чистий спецодяг, маску, взуття. Усі поверхні протираю дезрозчином і стерильною серветкою, змоченою водопровідною водою. Потім вмикаю бактерицидний опромінювач на 30 хвилин, після чого провітрюю приміщення протягом 15 хвилин. Час роботи бактерицидної лампи фіксую в журналі.

Для кожного приміщення має бути окремий прибиральний інвентар. Для цього на прибиральний інвентар (швабри, ємкості тощо) наносять кольорове маркування:

  • блакитний — палати, буфет, молочна кухня, коридор;

  • жовтий — маніпуляціні та процедурні кабінети;

  • чорний — туалет.


Під час маркування також вказують, для якого саме приміщення застосовують цей інвентар: «маніпуляційна №», «палати» тощо. Інвентар використовують тільки за призначенням.

Після генерального прибирання прибиральний інвентар дезінфікують згідно з методичними вказівками, зазначеними в інструкції до дезпрепарату. Серветки після дезінфекції прополіскують, здають у центральне стерилізаційне відділення, висушують, а потім несуть у пральню.

Генеральне прибирання здійснюють один раз на тиждень (за графіком).
При проведенні заключної дезінфекції застосовують режим дезінфекції з урахуванням виду інфекційного захворювання. Відповідно до методичних вказівок щодо застосування дезпрепарату визначають необхідну його концентрацію й експозицію.

Заключну дезінфекцію виконують за типом генерального прибирання. Однак при заключній дезінфекції стіни знезаражують не на всю висоту, бактерицидні опромінювані вмикають лише на 1 годину, а дезрозчин не змивають водою.

Після дезінфекції має минути одна доба, перш ніж пацієнтам можна буде перебувати у цьому приміщенні. Перед надходженням хворого до палати проводять вологе прибирання.

Заключну дезінфекцію проводять з використанням двох відер (№ 1 і № 2). Режим дезінфекції застосовують як при парентеральних гепатитах, так і при ВІЛ-інфекції. Під час прибирання дезінфікують обладнання, крани, раковини, дверні ручки, панелі стін, підлогу. Бактерицидні лампи вмикають на 1 годину, після чого приміщення провітрюють протягом 15 хвилин. Приміщення не використовують протягом доби, а перед надходженням пацієнтів проводять у ньому вологе прибирання.
Поточне прибирання здійснюють не менше 4 разів на добу. Дезінфекційним розчином протирають столики, апаратуру, ваги, пристрої для сповивання, тумбочки тощо. Після цього протягом 30 хвилин проводять кварцування.
7. Протидія поширенню ВІЛ-інфекції
У закладі працівники керуються такими нормативно-правовими актами щодо протидії ВІЛ-інфекції:

  • наказ МОЗ України від 05.11.2013 № 955 «Про затвердження нормативно-правих актів щодо захисту від зараження ВІЛ-інфекцією при виконанні професійних обов’язків»;

  • наказ МОЗ України від 22.05.2013 № 410 «Про затвердження форм облікової документації та звітності стосовно реєстрації випадків контакту осіб з кров’ю чи біологічними матеріалами людини, забрудненими ними інструментарієм, обладнанням чи предметами, проведення постконтактної профілактики ВІЛ-інфекції та інструкцій щодо їх заповнення»;

  • Інструкція з охорони праці «При виконанні робіт з кров’ю та іншими біологічними рідинами пацієнтів» (затверджена внутрішнім наказом по закладу);

  • наказ МОЗ України від 25.05.2000 № 120 «Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД».


СНІД — кінцева стадія ВІЛ, спричинена специфічним вірусом. Цей вірус потрапляє у кров і пошкоджує лімфоцити, які є важливою ланкою захисної системи організму. Тому заражена людина стає беззахисною перед мікробами і вірусами.

Захворювання розвивається повільно — протягом декількох років. Єдиною ознакою хвороби тривалий час є лише збільшення лімфатичних вузлів. Потім у хворого спостерігають підвищення температури, тривалий розлад кишківника, надмірне потовиділення, втрату ваги. Надалі виникають запалення легенів, гнійничкові ураження шкіри, гіпертонічні захворювання, сепсис, злоякісні пухлини (переважно на шкірі). Усе це призводить до смерті хворого.

Шляхи передачі ВІЛ:

  • статевий;

  • перинатальний;

  • ін’єкційний;

  • трансплантаційний;

  • гемотрансфузійний;

  • професійний.


Для запобігання інфікуванню ВІЛ медичні працівники зобов’язані:

  • здійснювати вологе оброблення рук після зняття рукавичок;

  • використовувати за необхідності спеціальні маски, халати, фартухи та захисні окуляри;

  • правильно стерилізувати та дезінфікувати медичне обладнання та інструменти;

  • правильно поводитися з гострими інструментами.


При небезпеці зараження ВІЛ-інфекцією після аварії (укол, поріз, забруднення слизових оболонок та шкіри кров’ю й іншими біологічними рідинами) медичні працівники зобов’язані:
1. Надати допомогу:

Першу допомогу надають одразу після закінчення або переривання контакту з джерелом потенційного інфікування ВІЛ, пов’язаного з виконанням професійних обов’язків.

Під час надання першої допомоги обробляють місце контакту:

а) при пошкодженні голкою або іншим інструментом, забрудненим кров’ю або іншими біологічними рідинами:

місце контакту промити водою з милом;

пошкоджену поверхню тримати під струменем проточної води декілька хвилин або поки кровотеча не припиниться.
Якщо немає можливості потримати руку під проточною водою, пошкоджене місце обробити дезінфекційним гелем або засобом для миття рук. При цьому не можна стискати або терти пошкоджене місце, видавлювати або відсмоктувати кров з рани, використовувати розчин етилового спирту, йод, перекис водню;
б) при потраплянні крові або інших потенційно небезпечних біологічних рідин на неушкоджену шкіру місце контакту потрібно промити водою з милом;
в) при укусі з порушенням цілісності шкіри:

рану промити водою, видалити некротизовані тканини і обробити рану дезінфекційним засобом (20%-вий водний розчин хлорогексидину біглюконат, 3%-вий перекис водню);

призначити антибактеріальну терапію;

г) при попаданні крові або інших потенційно небезпечних біологічних рідин в очі:

око промити водою або фізіологічним розчином (промивати очі милом або дезінфекційним розчином заборонено). Якщо у пацієнта є контактні лінзи, їх потрібно зняти вже після промивання очей та обробити;
д) при потраплянні крові або інших потенційно небезпечних біологічних рідин на слизову оболонку ротової порожнини:

рідину, що потрапила до ротової порожнини, потерпілий має виплюнути. Після цього ротову порожнину потрібно декілька разів промити водою або фізіологічним розчином (не можна промивати рот милом або дезінфекційними розчинами).
2. За необхідності продовжити роботу — заклеїти пошкодження, одягнути рукавички.
3. Повідомити адміністрацію відділення.
4. За згодою потерпілого зареєструвати аварію в журналі № 108-о «Журнал реєстрації аварій при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим особам та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом».
5. Оформити:

  • рапорт від імені потерпілого;

  • рапорт від імені присутнього при аварії;

  • акт службового розслідування.


Якщо статус пацієнта невідомий і є значний ризик зараження, здійснюють забір крові пацієнта та потепілого з проведенням передтестового консультування.

Якщо потерпілим є дитина, необхідна письмова згода її батьків, опікунів або офіційних представників для оформлення історії хвороби (якщо дитина на стаціонарному лікуванні), або амбулаторної картки (якщо дитині надають допомогу амбулаторно).

Для тестування беруть 5 мл венозної крові у моновет, після чого її протягом доби доставляють у відділення переливання крові. У нічний час, вхідні та святкові дні кров потерпілого працівника зберігають у холодильнику з колбою, а у робочий день її доставляють в ОПК.

Після отримання результатів дослідження, довірений лікар має вирішити, чи доцільно проводити постконтактну профілактику. Про це письмово оформлюють рішення.
8. Аналіз роботи відділення за три роки.
За 2015-2017 роки у відділенні серцево-судинної хірургії лікарні:
1. Прийнято пацієнтів (усього; жителів м. Зразківськ, із них дітей до 1 року, дітей до 18 років; осіб із сільської місцевості, із них дітей до 1 року, дітей до 18 років)


2. Виписано пацієнтів (усього; жителів м. Зразківськ, із них дітей до 1 року, дітей до 18 років; осіб із сільської місцевості, із них дітей до 1 року, дітей до 18 років)


3. Планова кількість ліжко-днів


2015 рік

2016 рік

2017 рік











4. Проведено ліжко-днів:


2015 рік

2016 рік

2017 рік












5. Виконано плану ліжко-днів:


2015 рік

2016 рік

2017 рік












6. Робота ліжка:


2015 рік

2016 рік

2017 рік












7. Перебування хворого на ліжку:


2015 рік

2016 рік

2017 рік












8. Обіг ліжка:


2015 рік

2016 рік

2017 рік












9. Питома вага сільських жителів:


2015 рік

2016 рік

2017 рік












10. Переведено хворих всередині лікарні:





2015 рік

2016 рік

2017 рік

із інших відділень










в інші відділення












9. Організація допомоги у разі невідкладних станів
Я неодноразово надавала допомогу потерпілим при таких станах:

Гіпертермічний синдром. Температуру тіла дитини необхідно знижувати тільки якщо вона вище 38°С. Лікування спрямоване усувати причини високої температури. Для її зниження використовують фізичні методи й медикаментозні засоби.

Фізичні методи:

  • повітряні ванни;

  • обдування тіла дитини вентилятором;

  • обтирання шкіри спиртом;

  • охолодження голови за допомогою міхура з льодом, підвішеного на відстані 10 см від голови;

  • застосування пляшок з охолодженою водою, які кладуть на великі судини шиї і пахові складки.


Якщо не допомогли фізичні методи, вдаються до медикаментозних засобів: внутрішньом’язово вводять анальгетики 50%-вого розчину анальгіну по 0,1 мл на рік життя. Часто поєднують з 1%-вим розчином димедролу по 0,1 мл на рік життя. У важких випадках застосовують 2,5%-вий розчин аміназину по 0,1 мл на рік життя. Якщо гіпертермія поєднується з судомами, проводять протисудомну терапію.
Гостра серцево-судинна недостатність. Дитину укладають в положення з піднятою верхньою половиною тулуба. Грудна клітина і руки мають бути вільні, сповивання не туге.

Потрібно ввести глікозиди та 0,05%-вий або 0,025%-вий розчин строфантину, який діє швидко. Замість строфантину можна викорисати 0,06%-вий розчин корглікону, який спричиняє менше ускладнень, має виражені комулятивні властивості.

При гострій серцевій недостатності застосовують метод швидкого насичення: вводять глікозиди у максимальній добовій дозі, розділеній на 2-3 ін’єкції. Терапію серцевими глікозидами проводять на тлі застосування розчинів калію хлориду, препаратів кальцію, застосовують кисень. Гостра судинна недостатність клінічно проявляється непритомністю, колапсом, шоком.
Судомний синдром найчастіше розвивається при нейротоксикозі. Температура тіла підвищується до 38-40°С, дитина стає неспокійною, спостерігається вибухання і напруга джерельця, ригідність потиличних м’язів, іноді блювота. У важких випадках сіпається лицьова мускулатура, відбуваються клонічні судоми. При прогресуванні стану погляд дитини відсутній, очні яблука відхилені в різні боки, голова закинута назад.

До проїзду швидкої допомоги дитину кладуть на ліжко, голову повертають вбік для запобігання аспірації блювотних мас, звільняють дихальні шляхи від слизу. Для зниження температури тіла внутрішньом’язово вводять 50%-вий розчин анальгіну по 0,1 мл на рік життя хворого, дітям до одного року внутрішньом’язово вводять 0,2-0,5 мл седуксену, дітям віком від одного до трьох років — 0,7-1 мл седуксену або 0,2 мл 25%-вого розчину магнію сульфату на 1 кг маси тіла. Після цього потерпілого госпіталізують.
Перша допомога при анафілактичному шоку

1. Припинити введення алергену, накласти джгут вище місця ін’єкції, негайно викликати лікаря.

2. За відсутності пульсу і дихання почати серцево-легеневу реанімацію.

3. Внутрішньом’язово ввести адреналін (1.8 мг в 1 мл) у дозі:

до одного року — 0,1 мл на 1 мл 0,9% NaCI (фізіологічний розчин);

від одного року до п’яти років — 0,2 мл на 1 мл 0,9% NaCI;

від п’яти до 14 років — 0,3 мл на 1 мл 0,9% розчину NaCI;

старше 14 років — 0,5 мл на 1 мл 0,9% розчину NaCI.

4. Преднізолон 3 мг/кг (0,1 мл/кг) ваги хворого.

5. Супрастин (тавегіл) 0,1 мл на рік життя хворого.

6. За можливості забезпечити подачу кисню.

7. Лікарю надати інформацію про точний час початку реакції, симптоми, надану допомогу, анамнез (якщо він відомий).
10. Санітарно-просвітницька робота
Санітарно-просвітницьку роботу щодня здійснює кожна чергова медсестра. У своїй роботі я приділяю значну увагу санітарно-просвітницькій роботі, особливо гігієнічному вихованню, щоб дати дітям і матерям необхідні знання та прищепити навички з охорони здоров’я.

План занять із санітарно-просвітницької роботи складають чергові сестри відділення. З матерями проводять бесіди щодо догляду за дітьми з таких тем:

  • правильне вигодовування дітей до року і старших;

  • догляд за шкірою дитини;

  • профілактика інфекційних захворювань, кишкових захворювань, глистових інвазій;

  • профілактика рахіту у дітей;

  • профілактика застуди.


Періодично закликаю до здорового способу життя за такими розділами:

  • гігієнічне виховання серед школярів;

  • режим праці та відпочинку;

  • фізкультура і спорт;

  • раціональне харчування;

  • антиалкогольна пропаганда;

  • антинікотинова пропаганда;

  • профілактика СНІДу;

  • профілактика коклюшу;

  • профілактика кору;

  • профілактика епідпаротиту;

  • профілактика дифтерії;

  • профілактика вітряної віспи;

  • профілактика гострих кишкових інфекцій;

  • профілактика гепатитів;

  • профілактика туберкульозу.


Також беру участь у проведенні планових занять у відділенні, сестринських конференціях і семінарах, громадських заходах колективу. Так, протягом останніх трьох років мною проведено:





2015 рік

2016 рік

2017 рік

Санітарно-просвітніх бесід із молодшими спеціалістами
з медичною освітою

276

274

280

Санітарно-просвітніх бесід із пацієнтами та їхніми родичами

276

274

280

Інструктажів щодо дотримання санепідрежиму та режимних наказів

260

270

280

Обходів відділення з виявленням недоліків у роботі

260

270

280

Обходів відділення згідно з технікою безпеки, протипожежною безпекою

260

270

280

Нарад та конференцій

12

16

10



11. Професійна література для організації роботи
1. Догляд за хворими: Практика : підручник для мед. ВНЗ ІV р. а. — 2-ге вид., випр. Затверджено МОН. Рекомендовано МОЗ / За ред. Ковальової О. М., Лісового В. М. та ін. — К., 2013. — 488 с.
2. Медицина надзвичайних ситуацій. Організація надання першої медичної допомоги : навч. посібн. для мед. ВНЗ ІІ−ІV р. а. — 2-ге вид., випр. Рекомендовано МОЗ / за ред. В. С. Тарасюка. — К., 2013. — 528 с.
3. Медична і соціальна реабілітація : підручник для мед. ВНЗ І−ІІІ р. а. Затверджено МОЗ / Яковенко Н. П., Петряшев І. О. та ін. — К., 2013. — 464 с.
4. Медсестринство в геронтології, геріатрії і паліативній медицині : підручник для мед. ВНЗ I−III р. а. Затверджено МОЗ / За ред. В. С. Тарасюка. — К., 2013. — 648 с.
5. Медсестринство в неврології : підручник для мед. ВНЗ І−ІІІ р. а. — 2-ге вид., випр. Затверджено МОЗ / Кареліна Т. І., Касевич Н. М. — К., 2013. — 296 с.
6. Медсестринство в онкології : підручник для мед. ВНЗ І−ІІІ р. а. — 2-ге вид., випр. Затверджено МОЗ / За ред. Л. М. Ковальчука. — К., 2013. — 512 с.
7. Медсестринство в психіатрії і наркології : підручник для мед. ВНЗ I−III р. а. — 2-ге вид., випр. Затверджено МОЗ / Погорєлов І. І., Сезін С. Ю. — К., 2013. — 352 с.
8. Медсестринська етика і деонтологія : підручник для мед. ВНЗ І−ІІІ р. а. — 3-тє вид., випр. Затверджено МОЗ / Касевич Н. М. — К., 2013. — 200 с.
9. Навчальний посібник з педіатрії : навч. посібн. для мед. ВНЗ І−ІІІ р. а. Рекомендовано МОЗ / Курдюмова Н. О., Поліщук Т. Г. та ін. — К., 2013. — 208 с.
10. Основи догляду за дітьми. Техніка лікувальних процедур і маніпуляцій : навч. посібн. для мед. ВНЗ ІІІ−ІV р. а. Рекомендовано МОЗ / За ред. О. В. Тяжкої. — К., 2013. — 152 с.
11. Основи медсестринства : підручник для мед. ВНЗ І−ІІІ р. а. — 2-ге вид., перероб. і доп. Затверджено МОЗ / Лісовий В. М., Ольховська Л. П.— К., 2013. — 792 с.
12. Основи медсестринства в модулях : навч. посібн. для мед. ВНЗ І−ІІІ р. а. — 2-ге вид., випр. Затверджено МОЗ / Касевич Н. М. — К., 2013. — 480 с.
13. Охорона праці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності: підручник для мед. (фарм.) ВНЗ І−ІV р. а. — 2-ге вид., переробл. і доп. Затверджено МОЗ /

Тарасюк В. С., Кучанська Г. Б. — К., 2013. — 520 с.
14. Сестринська справа : Підр. для мед. ВНЗ І-ІІІ р. а. — 2-ге вид. Затверджено МОЗ / За ред. В. І. Литвиненка, Н. М. Касевич. — К. : ВСВ «Медицина», 2011. — 816 с.
<…>
скачати

© Усі права захищені
написати до нас