Ім'я файлу: Лаб 1.docx
Розширення: docx
Розмір: 92кб.
Дата: 05.11.2020

Звіт лабораторной роботи №1

Виконав: Філоненко Вячеслав Група: ЕЕЕ20001м


  1. Мета роботи: Надання долікарської допомоги у випадку ураженням електричним струмом.

  2. Алгоритм проведення комплексу серцево-легенево-мозкової реанімації.

Штучне дихання

Штучне дихання проводиться у тих випадках, коли постраждалий не дихає або дихає погано (рідко, судорожно, як би з хлипанням), а також якщо його дихання постійно погіршується незалежно від того, чим це викликано: ураженням електричним струмом, отруєнням, утопленням тощо.

Найбільш ефективним способом штучного дихання є спосіб ”з рота у рот” або ”з рота у ніс”, так як при цьому забезпечується надходження достатнього об᾿єму повітря у легені (за один вдих до 1000 ... 1500 мл). Повітря, що видихається людиною фізіологічно придатне для дихання потерпілого. Вдування повітря проводиться через марлю, носову хустку, іншу не щільну тканину або спеціальний ”повітропровід”.

Цей спосіб штучного дихання дозволяє легко контролювати надходження повітря у легені потерпілого по розширенню грудної клітини після вдування і спадання її в результаті пасивного виходу.

Для проведення штучного дихання потерпілого слід укласти на спину, розстебнути одяг, який стискує його подих.

Необхідно в першу чергу забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, які у положенні на спині при не свідомому стані завжди закриті запалим язиком. Також у порожнині рота можуть знаходитися блювотні маси, зміщені

протези тощо, які необхідно видалити пальцем, загорнутим хусткою або бинтом (рис. 1 а).

Після цього надає допомогу розташовується збоку від голови потерпілого, одну руку підсовує йому під шию, а долонею іншої руки натискає на його лоб, максимально закидаючи голову (рис. 1.9, б). При цьому корінь язика піднімається і звільнює вхід у гортань, а рот потерпілого відкривається.



а

б

Рис. 1. Перші дії при виконанні штучного дихання:

а – очищення рота і глотки; б – положення голови потерпілого при проведенні штучного дихання

Людина, яка надає допомогу нахиляється до обличчя потерпілого, робить глибокий вдих, повністю щільно охоплює губами відкритий рот потерпілого і робить енергійний видих, з деяким зусиллям вдихаючи повітря у його рот; одночасно він закриває ніс постраждалого щокою або пальцями руки, що знаходиться на лобі (рис. 1.1, а). При цьому треба спостерігати за грудною кліткою потерпілого, яка повинна підніматися.

Після підйому грудної стінки нагнітання (вдування) повітря припиняють, людина яка надає допомогу повертає обличчя у сторону, відбувається пасивний видих у потерпілого.

Якщо у потерпілого добре визначається пульс і необхідно проводити тільки штучне дихання, то інтервал між штучними вдихами має становити 5 с (12 дихальних циклів за хвилину). При ефективному штучному диханні окрім розширення грудної клітки може бути порозовіння шкірних і слизистих покривів, а також вихід постраждалого з несвідомого стану і поява у нього самостійного дихання.

При проведенні штучного дихання необхідно стежити за тим, щоб повітря не потрапило у шлунок потерпілого, про що свідчитиме здуття його живота. У таких випадках обережно надавлюють на живіт між грудиною і пупком. При

цьому може виникнути блювання, тоді слід повернути голову і плечі постраждалого набік, щоб очистити його рот і глотку (див. рис. 1.9, а).

Якщо після вдування повітря грудна клітина не розправляється, необхідно нижню щелепу потерпілого висунути вперед. Для цього чотирма пальцями обох рук захоплюють нижню челюсть ззаду за кути і, спираючись великими пальцями в її край нижче кутів рота, відтягують і висувають щелепу вперед так, щоб нижні зуби стояли попереду верхніх.

Якщо щелепи потерпілого щільно стиснуті і відкрити рот не вдається, слід проводити штучне дихання ”з рота у ніс» (рис. 1.1, б).




а

б

Рис. 1.1. Проведення штучного дихання за способом: а – ”з рота у рот”; б – ”з рота у ніс”

В окремих випадках при відсутності дихання і наявності пульсу штучне дихання можна виконувати і у положенні сидячи або вертикальному колисці, на опорі або на щоглі). При цьому голову потерпілого закидають якомога більше назад або відтягують вперед нижню щелепу. Решта прийомів ті ж.

При появі перших слабких вдихів слід приурочити проведення штучного вдиху до моменту початку самостійного вдиху потерпілого.

Штучне дихання припиняють після відновлення у постраждалого достатньо глибокого і ритмічного самостійного дихання.

Зовнішній (непрямий) масаж серця


При ураженні електричним струмом може наступити не тільки зупинка дихання, але і припинитися кровообіг, який необхідно відновити штучним шляхом. Комплекс заходів при поєднанні штучного дихання і кровообігу з зовнішнім масажем серця називається реанімацією, тобто пожвавленням. Ознакою зупинки серцевої діяльності (зупинка серця або його фібриляція) є поява блідості або синюшності шкірних покривів, втрата свідомості, відсутність пульсу на сонних артеріях, припинення дихання або судомні неправильні вдихи – при

цьому необхідні реанімаційні заходи. Для цього постраждалого негайно треба укласти на рівну жорстку основу (ніяких валиків під плечі і шию підкладати не можна) і при одночасному штучному диханні проводити зовнішній (непрямий) масаж серця, суворо чергуючи операції.

При зовнішньому масажі серця виконують ритмічні надавлювання на груди, тобто на передню стінку грудної клітки пострадалого, від цього серце стискається між грудиною і хребтом і виштовхує зі своїх порожнин кров, а після припинення надавлювання грудна клітка і серце розпрямляються і серце заповнюється кров᾿ю, що надходить з вени.

Якщо допомогу надає одна людина, то вона розташовується збоку від потерпілого і нахилившись робить два швидких енергійних вдування (”з рота у рот” або ”з рота у ніс”), потім піднімається, кладе долоню однієї руки на нижню половину грудини (на два пальці від її нижнього краю) і піднімає пальці, а долоню іншої руки кладе поверх першої. При натисканні на грудину допомогає нахилом свого корпусу, руки при цьому повинні бути випрямлені у ліктьових суглобах (рис. 2.1).






а

б


в


г

Рис. 2.1. Основні операції при проведенні зовнішнього масажу серця: а – місце розташування рук при проведенні зовнішнього масажу серця;

б – положення людини, яка надає допомогу при проведенні зовнішнього масажу серця; в – правильне положення рук при проведенні зовнішнього масажу

серця і визначенні пульсу на сонній артерії; г – проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця одним чоловіком

Натиснення слід робити швидкими поштовхами, таким чином, щоб прогнути грудину всередину на 4 ... 5 см з продовжувати натискання не більше 0,5 с і інтервалами між надавлюваннями 0,5 с.

У паузах між надавлюваннями руки з грудини не знімають, пальці залишаються прямими, руки – випрямленими у ліктьових суглобах.

При пожвавленні однією людиною, на кожні два вдування виконуються 15 натискань на грудину. За одну хвилину необхідно зробити не менше 60 натискань і 12 вдувань, тобто виконати 72 маніпуляцій, тому темп реанімаційних заходів повинен бути високим без затяжки вдування – як тільки грудна клітина постраждалого розширилася, вдування припиняють.

При участі у реанімації двох чоловік (рис 2.2) співвідношення ”дихання- масаж” складає 1:5, тобто після одного глибокого вдування проводиться п᾿ять натискань на грудну клітку. У період штучного вдиху не виконується натискання на грудину для масажу серця, тобто операції з реанімації необхідно строго чергувати.


Рис. 2.2. Проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця удвох При правильних діях по реанімації шкірні покриви розовіють, зіниці

звужуються, самостійне дихання відновлюється. Пульс на сонних артеріях під час масажу повинен добре відчуватися. Після відновлення серцевої діяльності при добре визначеному власному (без масажу) пульсі масаж серця негайно припиняють, продовжуючи штучне дихання при слабому самостійному диханні потерпілого і намагаючись, щоб природній і штучний вдихи збігалися. При відновленні повноцінного самостійного дихання штучне дихання також припиняють. При неефективності реанімації (шкірні покрови будуть синюшно-

фіолетові, зіниці широкі, пульс на артеріях під час масажу не визначається), реанімацію припиняють через 30 хв.

  1. Комплекс серцево-легенево-мозкової реанімації є достатньо ефективний в наданні першої долікарської допомоги.

  2. Контрольні запитання

  1. Загальні поняття про першу медичну допомогу

Перша допомога при ураженнях електричним струмом складається з двох етапів: звільнення потерпілого від дії струму і надання йому долікарської медичної допомоги. При цьому основними умовами успіху є швидкість і правильність дій, що залежить від знання та вміння, спокою і кмітливості людини, що надає допомогу. Такі навички виробляються спеціальною підготовкою.

2. Долікарська допомога при ураженні електричним струмом.

Першу допомогу слід надавати негайно і по можливості на місці події. Найкращий ефект досягається у тих випадках, коли з моменту зупинки серця пройшло менше чотирьох хвилин, зволікання може призвести до загибелі потерпілого. При ураженнях електричним струмом смерть часто буває клінічною (уявною), тому ніколи не слід відмовлятися від надання допомоги потерпілому і вважати його мертвим, навіть якщо у нього відсутнє дихання, серцебиття, пульс. Першу допомогу слід надавати потерпілому завжди, а винести висновок про його смерть має право тільки лікар.

  1. Три стани людського організму внаслідок дії електроструму

Якщо потерпілий у свідомості, зі стійким диханням і пульсом, але до цього був у непритомності.

Якщо потерпілий знаходиться у несвідомому стані, але з стійким диханням і пульсом (кровообігом).

Якщо потерпілий дихає дуже рідко і судорожно, але у нього прощупується пульс.

  1. Способи штучного дихання.

Найбільш ефективним способом штучного дихання є спосіб ”з рота у рот” або ”з рота у ніс”, так як при цьому забезпечується надходження достатнього об᾿єму повітря у легені.

  1. Зовнішній масаж серця.

Наведений вище у звіті.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас