Звісно, до вибору твору, який має бути дипломною виставою, ми віднеслися серйозно та надто прискіпливо. Драматична поема Лесі Українки зацікавила своїм сюжетом, розвитком подій та проблематикою. Саме в ній всі дійові особи наділені сформованими рисами характеру, які визначають їх поведінку в кожній конкретній життєвій ситуації. Діти адвоката Мартіана мають стабільні риси характеру, сформовані ще з дитинства. Праця їхнього батька сприяла формуванню деспотизму, для розкриття якого Леся Українка використала інохарактеристку. Кожен персонаж вміщує в собі низку емоційних переживань, гостросоціальних та побутових проблем , які наразі стали джерелом для подальшої роботи. Що найбільш сподобалось і зацікавило нас у вибраному матеріалі, то це схожість життєвих складностей, непорозумінь, міжусобиць персонажів з реальною дійсністю. Адже проблематика твору має неабиякий зв`язок з соціумом, торкається головної обговорюваної теми людства, яка є і буде завжди актуальною, тема –релігійної ВІРИ, а саме християнської. Релігійна віра має в якості своєї особливості віру в реальність і самостійне існування надприродного. Предмет віри релігійного індивіда об'єктивується: людина переконана в тому, що об'єктом її віри є не думка або поняття про божество, а саме божество — надприродне як реально існуюче. Віра — це обґрунтоване сподівання того, на що надіються, чіткий вияв того, що реальне, хоча й невидиме. На відміну від загальновизнаного погляду, Біблія говорить, що віра полягає не у фанатичному сприйнятті фантастичних явищ, а в міцному переконанні у реальних фактах. Це значить бути певним у тому, на що сподіваєшся, знати, що щось є дійсне, навіть якщо ми не можемо бачити його. Правдива віра — це не легковірність, тобто готовність повірити в щось без переконливих доказів або тільки тому, що хочеться в те вірити. Справжня віра вимагає ґрунтовних знань, знайомства з доказами, а також щиросердого цінування того, на що вказують ті докази. Саме справжньою вірою охоплена ідея твору «Адвокат Мартіан». Християнство всебічно пронизує і охоплює сюжет поеми, який змушує замислитися над буттям і понуритися в світ, головною ідеєю якого є спасіння всього людства і настанови в істині. Можу сказати із впевненістю, що поема не має цілком негативних персонажів, так, звісно в творі присутні герої, яким притаманні риси егоїзму, корисливості та егоцентричності та все ж, навіть вони мають добрі наміри, які прямують на поширення віри.
Композиційно твір побудований шляхом нагромадження відносно автономних структурних одиниць, черговості змінюваних „драм у драмі”. Кожна з таких особистих драм є діалогом з Мартіаном. Кожна має свою кульмінацію і розв’язку, що створює активну дію-протидію, вибудовує колізії. Всі ці розмови полемічного характеру стосуються якогось аспекту загальної світоглядної проблеми, розкривають прихований драматизм ситуації, її психологічну напругу, рушієм якої є слово-дія. Культурний світ твору будується на художньому „зчепленні” двох світів – античного й християнського. Така побудова забезпечує модус перехідності в тексті, увиразнює екзистенційні драми буття персонажів, наголошує на першозначимості поняття „вірності собі” в структурі їх смислобуттєвих пошуків.