Аналіз казки І. Франка «Фарбований Лис» із збірки «Коли ще звірі говорили»
Підготувала студентка 43-ПО, Касьяненко Євгенія. Індивідуальне навчання
Жанр: літературна казка про тварин.
Тема: зображення нечесного способу життя Лиса Микити та отримання гідної кари за все скоянне.
Ідея твору: засудження обману, хитрості, властолюбства; заклик не чинити кривду іншим, бути справедливими; висміювання боягузства, пихатості, зарозумілості, людей, які схожі способом життя на Лиса Микиту.
Мета: засудження нечесного способу життя, нагадування, що зло завжди карається.
Проблематика твору: перемога добра над злом, засудження обману заради власного порятунку.
Герої казки:
Лис Микита;
Пси;
Вовчик-братик;
Ведмідь;
Кабан;
Олень;
Мавпа Фрузя;
Орли;
Яструби.
Композиція твору.
Експозиція:як жив хитрий-прехитрий лис.
Зав'язка:страшенно гордий Лис обіцяє украсти в місті на базарі курку.
Розвиток дії:Лис іде в місто, його переслідують собаки і він ховається у бочці з фарбою.
Кульмінація: на ранок бачить «чудесне» перетворення й вирішує цим скористатись: Лис Микита – цар звірів.
Розв'язка: «царювання» Лиса, розвінчання брехні та загибель брехуна.
Тематика твору: не обманюйте других та не дайте обманути себе .
Носії добра – Пес, товариші Лиса.
Носії зла – Лис, Вовк та всі тварини-підлабузники, що їх ошукав хитрий Лис.
Казка вчить не обманювати, не зазнаватися, не бути хвальком, лицеміром, підлабузником.
Персонажі казки:
Головний персонаж: (дійова особа, про яку розповідається протягом усього твору і характер якої розкрито найповніше) – Лис Микита.
Другорядні персонажі: (дійові особи, які виконують у творі допоміжну роль і допомагають висвітлити характер головного персонажа) – Вовчик-братик, мавпа Фрузя, Пес, товариші Лиса, Вовчиця, Ведмідь, Кабан, Олень.
Короткий зміст казки.
Жив собі Лис Микита. Хитрий-прехитрий. Ніяк його не могли впіймати, а він лише з того насміхався. А вже як виходив на полювання, ніколи з пустими руками не повертався. З того Лис став страшенно гордим. Ще й зазнався: став сперечатися з товаришами, що серед дня прямо з базару курку вкраде.
От і пішов. Отямившись трохи від людського ґвалту на базарі, Лис проскочив невпізнаним. Але раптом йому зустрілися собаки, які занюхали, хто він такий. Тікаючи, Микита вскочив у якийсь двір і заліз у діжку. В цій діжці стояла олійна синя фарба. Собаки не знайшли нещасного Лиса, і він зміг увечері тихенько вибратись і втекти в ліс.
Прокинувшись вранці, він дуже засмутився, бо був увесь укритий не то лускою, не то колючими ґулями. Але скоро заспокоївся, побачивши, як його злякався Вовк. Той бідний аж завив і почав тікати. Лис вирішив, що з цього можна виграти. Прийшовши на звірячий майдан, він сів на місце Ведмедя й оповів звірям, що його зліпив святий Миколай і назвав звіром Остромислом. А на землю пустив, щоб творити лад, судити по правді й не допускати кривди. Лис Микита був добрим царем, м’якосердним. Звірі були дуже раді, що в них є цар, хоч жили, як і раніше: хто був дужчий — той і кращий, хто слабіший — тому жилося гірше, хто що зловив — той те з’їв, а не зловив — то був голодний.
Минув рік, і звірі вирішили влаштувати бенкет. Всі почали співати. Лис на радощах теж підтягнув. І тут його впізнали. Звірі так розлютилися за те, що їх довго дурили, що розідрали Лиса на шматки. І зараз, коли хто залишиться одуреним і з того стає мудрішим, то говорить: "Я на нім пізнався, як на фарбованім Лисі".