1. Юридична наука- система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні й вираженні; про загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку й функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності. 2. Предмет юридичної науки- об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, загальні й окремі закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності. 3.Об'єкт юридичної науки-держава і право в їх єдності, відмінностях і взаємодії. 4. Енциклопедія права- загальне вчення про право, що виникло у XVII ст. й охоплювало весь зміст правознавства в єдності і системі, в його основних і загальних засадах. 5. Філософія права- філософське вчення про право, предметом якого є сенс права, ідея права, специфіка вияву закономірностей права серед інших соціальних закономірностей. 6. Теорія держави і права- система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні та загальні закономірності виникнення, розвитку й функціонування державно-правових явищ. 7. Предмет теорії держави і права- об'єктивні властивості держави і права, основні та загальні закономірності виникнення розвитку й функціонування державних і правових явищ. 8. Функції теорії держави і права- основні напрями її теоретичного і практичного призначення, що виконуються в суспільстві з метою його прогресивного перетворення. 9. Методи теорії держави і права- сукупність логічних прийомів і конкретних засобів пізнання загальних та основних закономірностей виникнення, розвитку й функціонування держави і права. 1. Ознаки юридичної науки: 1. Прикладний характер юридичної науки, як суспільної науки, який полягає у тому, що юридична наука покликана обслуговувати потреби громадського життя, юридичної практики, юридичної освіти, забезпечувати юридичних працівників необхідними даними про видання і застосування законів. 2. Наявність властивостей точних наук, яка проявляється у тому, що юридична наука включає в основному конкретні знання, виражені у точних конструкціях, співвідношеннях, як і природничі науки. 3. Втілення юридичною наукою позитивних якостей наук про мислення, поняття і суть якого розкриваються у тому, що юридична наука досліджує питання, пов`язані зі спроможністю відображати об`єктивну дійсність у правових судженнях і поняттях у процесі створення і застосування законів (вивчення обставин юридичної справи, тлумачення законів і т.і.). 2. Функції юридичної науки: 1. констатуюча — виявлення, фіксація наявних державно-правових явищ; 2. інтерпретаційна — пояснення сутності державно-правових явищ, причин їх виникнення і зміни, їх структури, функцій та ін.; 3. евристична — відкриття, формулювання невідомих раніше об’єктивних державно-правових закономірностей; 4. прогностична — формулювання гіпотез, прогнозів розвитку державно-правових явищ; 5. методологічна — використання положень юридичної науки як дослідницьких інструментів для «нарощення» нових знань як у юриспруденції, так і в інших науках (особливо важливу роль у цьому контексті відіграють, як відзначалось, висновки загальної теорії права і держави); 6. практико-прикладна — формулювання рекомендацій, пропозиційщодо удосконалення тих чи інших державно-правових інститутів; 7. ідеологічно-виховна — вплив на формування й розвиток правової, політичної і моральної свідомості, світогляду і загальної культурисуб’єктів, на зміцнення (чи послаблення) у суспільній свідомості престижу,авторитету права, держави, законодавства. |