Змістовий модуль 1. Загальна анестезіологія та ІТ. Загальні принципи анестезіологічного забезпечення оперативних втручань та інтенсивної терапії невідкладних станів
Тема 1. Історія анестезіології-реаніматології. Організація та накази в анестезіологіі та ІТ. Клінічна анатомія та оперативна хірургія, клінічна фармакологія.
Перші відомості про знеболювання під час операцій, болісних лікувальних маніпуляцій (за допомогою вина, кореня мандрагори, опію, індійських конопель та дурману) виявлено в «Папірусі Еберса» (3—2 тис. років до н. е.). Пізніше ці засоби стали використовувати в Єгипті, Китаї, Греції, Римі. Гіппократ (459—377 p. до н. е.) зазначав, що «послабити біль є праця божественна». В Ассирії під час проведення короткочасних операцій хворим стискали судини шиї, що викликало непритомність (непритомний стан). Багато із цих засобів застосовувалися і у Київській Русі. Спроби досягти знеболювання на певних ділянках тіла також здійснювалися ще у стародавні часи. Спочатку з цією метою перетискували судини кінцівки, пізніше почали використовувати холод. Про ці методи згадував Абу-Алі Ібн Сіна (980—1037). Перелічені методи знеболювання були малоефективні чи небезпечні для життя хворого. У XIX ст. відкриттям наркотичних властивостей низки хімічних препаратів розпочалася нова ера в розвитку знеболювання. У 1800 p. P. Люлліус винайшов ефір. Уперше в клініці застосував його В. Лонг. У січні 1842 p. він під наркозом ефіром екстрагував у хворої зуб, а у березні видалив пухлину, що локалізувалася в ділянці потилиці. Проте вийшла друком ця публікація тільки у 1852 p. Через це піонером наркозу ефіром вважають Г.Мортона, який у жовтні 1846 p. привселюдно застосував наркоз ефіром (за допомогою сконструйованого апарата) під час видалення пухлини підщелепної ділянки. Звістка про успішне застосування ефіру облетіла весь світ. Уже в лютому 1847 р. у Росії застосували його Ф. І. Іноземцев, Микола Пирогов, Г. А. Ванцетгі, Володимир Караваєв. Майже одночасно було відкрито дію закису азоту (звеселяючого газу). У грудні 1844 p. зубний лікар Г. Уелс випробував його дію на собі під час видалення хворого зуба. У листопаді 1847 p. гінеколог Джеймс Сімпсон повідомив про успішне застосування для знеболювання хлороформу. Через 20 діб його використав M.I. Пирогова 1-му військово-сухопутному шпиталі в Петербурзі. Однак велика частота ускладнень та висока летальність у разі використання хлороформу змусили в подальшому відмовитися від нього.
ЗНАТИ:
основні історичні етапи розвитку анестезіології-реаніматології;
чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я;
про діяльність служби анестезіології та інтенсивної терапії, діагностики та лікування хворих; основи права в медицині; основи страхової медицини;
права, обов’язки та відповідальність лікаря-анестезіолога; організацію та показники роботи відділення анестезіології та інтенсивної терапії;
нормальну та патологічну фізіологію органів і систем людини, топографічну анатомію; загальну та клінічну фармакологію.
ВМІТИ:
використовувати в своїй практичній діяльності чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи;
вираховувати дози фармакологічних засобів, що використовуються в анестезіології та інтенсивній терапії;
постановка центрального венозного катетера, спинномозкова пункція.
ЛІТЕРАТУРА:
Анестезіологія та інтенсивна терапія : навч. посіб. / В. Л. Іванюшко, Й. І. Канюк, О. В. Іванюшко; Львів. нац. мед. ун-т ім. Д.Галицького. - Л. : Каменяр, 2007. - 195 c. - Бібліогр.: 46 назв.
Анестезіологія та Інтенсивна терапія: Підручник / Л. П. Чепкий, Л. В. Новицька-Усенко, Р. О. Ткаченко. — К.: Вища шк., 2003. — 399 с.: іл. ISBN 966-642-152-6
Ковальчук Л.Я. Анестезіологія, реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів / Тернопiль, Уркмедкнига. - 2003. – 324 С. ISBN 966-673-027-8
Фармацевтична хімія: Підручник/ Ред. П. О. Безуглий. — Вінниця: Нова Книга, 2008. — 560 с. ISBN 978-966-382-113-9 (С.?)
Наказ МОЗ України від 08.10.1997 p. №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України». - Біль, знеболювання та інтенсивна терапія. -1998. -№1.-С. 76-87.
Тема 2. Теорія анестезіології, засоби і методи загальної та реґіонарної анестезії та ІТ.
Місцева анестезія. Залежно від способу, місця введення і дії місцевоанестезуючої речовини розрізняють такі види анестезії:
1. Термінальна, або поверхнева, – анестезуюча речовина діє безпосередньо на нервові закінчення слизової оболонки ротової порожнини, ока, носових ходів і спричиняє втрату чутливості.
2. Провідникова (регіонарна) – анестезуючу речовину вводять поблизу нервового стовбура, вона діє на нього і перериває проведення збудження по чутливих волокнах. При цьому виді анестезії нервові закінчення сприймають больові та інші подразнення, але оскільки проведення цих імпульсів заблоковане анестезуючою речовиною, центральна нервова система не сприймає їх. Уся ділянка тіла, що іннервується цими нервами, втрачає чутливість на час дії анестезуючої речовини.
3. Інфільтраційна (пошарова) – дія на нервові закінчення і дрібні нервові волокна здійснюється шляхом інфільтрації тканин розчином анестезуючої речовини, яка блокує проведення нервових імпульсів по чутливих нервових волокнах.
4. Перидуральна – анестезуючу речовину вводять у перидуральний простір хребтового каналу для блокади чутливих корінців спинномозкових нервів.
5. Спинномозкова (субарахноїдальна) – анестезуючу речовину вводять у напівпавутинний (субарахноїдальний) простір спинномозкового каналу для двобічної блокади корінців спинномозкових нервів.
Загальна анестезія. Нині як загальні анестетики використовують велику кількість сполук різної хімічної структури. Фізичні властивості речовин визначають можливі шляхи їхнього введення в організм. Залежно від цього загальні анестетики прийнято поділяти на дві групи:
І. Інгаляційні анестетики (вводять через дихальні шляхи):
1. Легкі рідини – діетиловий ефір, фторотан, метоксифлуран, трихлоретилен (ратилан, трилен), хлороформ, хлоретил та ін.;
2. Газоподібні речовини – закис азоту, циклопропан тощо.
ІІ. Неінгаляційні анестетики (зазвичай вводять внутрішньовенно):
1. Похідні барбітурової і тіобарбітурової кислот – гексенал, тіопентал, бревітал, байтінал, інтранаркон та ін.
2. Похідні прегненолону (стероїди) – предіон (віадрил, гідроксидіон), альтезин.
3. Похідні еугенола – сомбревін (пропанідид, епонтол).
4. Похідні циклогесанола – кетамін (кеталар, каліпсол).
5. Похідні ГАМК – оксибутират натрію.
ЗНАТИ:
основні теорії наркозу, стадії наркозу за Гведелом;
препарати для загальної інгаляційної та неінгаляційної анестезії;
препарати для місцевої анестезії;
компоненти загальної анестезії;
токсичність місцевих анестетиків.
ВМІТИ:
інтубація трахеї;
алгоритм дій при важких дихальних шляхах;
діагностика та лікування передозування місцевих анестетиків;
робота з наркозно-дихальною апаратурою;
спинномозкова та епідуральна анестезія.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О. Анестезіологія та інтенсивна терапія. – К.,”Здоров’я”.-2003. – 399 с.
2. Черенько М.П., Ваврик Ж. М. Загальна хірургія з анестезіологією, основами реаніматології та догляду за хворими. – К.: Здоров’я, 2004. – 616 с.
3. Гостищев В.К. Общая хирургия: Учеб. для мед. вузов. – 4-е изд., перераб., доп. и испр. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2006. – 832 с.
4. Жданов Г.Г., Зильбер А.П. Реанимация и интенсивная терапія: Учеб. для студентов вузов. – М.: ИЦ Академия, 2007. – 400 с.
5. Назаров И.П. Анестезиология и реаниматология: Учеб. пособие. – Ростов н/Д.: Феникс, 2007. – 496 с.
6. Морган-мл. Д.Э., Мэгид С.М. Клиническая анестезіологія. Кн. 3-я: Анестезиологическое пособие. Послеоперационный период. Интенсивная терапия. – 2-е изд., испр. – М.: БИНОМ, 2006. – 296 с.
7. Фишер Ю. Локальное лечение боли. – М.: МЕДпресс-информ, 2006. – 160 с.
Тема 3. Реаніматологія. Корекція гомеостазу.
Реаніматологія — медична теоретична дисципліна, що вивчає закономірності настання смерті, профілактики і відновлення згасаючих або тільки що згаслих життєвих функцій організму. Областю наукових інтересів реаніматології є процеси, що відбуваються під час вмирання, термінальні стани і відновлення життєвих функцій. Реаніматологія відокремилася від танатології як самостійна наука на Міжнародному конгресі травматологів в Будапешті в 1961 році.
Критичний стан — коли наявний розлад життєво важливих фізіологічних функцій організму не може спонтанно корегуватися шляхом саморегуляції та потребує часткової або повної корекції чи заміщення.
Інтенсивна терапія — процес лікування хворих у критичному стані, комплексна терапія, що проводиться при тяжких і загрожуючих життю станах. Виходячи з наведеного вище поняття про критичний стан, основою інтенсивної терапії повинна бути корекція або заміщення життєво важливих функцій організму. При цьому основний діагноз часто відходить на другий план, а на перший виступають синдроми даного стану. Саме посиндромний підхід здебільшого стає основним в інтенсивній терапії невідкладних станів.
ЗНАТИ:
стадії танатогенезу;
види припинення серцевої діяльності;
алгоритм дій при раптовій серцевій смерті;
препарати для корекції гомеостазу;
покази до дефібриляції.
ВМІТИ:
робота з дефібрилятором;
техніка виконання серцево-легеневої та мозкової реанімації;
діагностика термінальних станів;
інтубація трахеї, центральний венозний доступ.
ЛІТЕРАТУРА:
1. За редакцією проф. Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, «Медицина», -2015, том 2. -550с.
2. 3а редакцією проф. Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, Том 1. -2012 - 550с.
3. За редакцією проф. Глумчера Ф.С. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ,ВСВ «Медицина»,2018 —450с.
4. Мілєр Р. Енциклопедія анестезіології Нью-Йорк -2018. -600с.
5. Barash P. G. Кишеньковий довідник по анестезіології. - Lippincoft, 2016
6. Чепкій Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О. Анестезіологія та інтенсивна терапія – Київ.:Вища школа, 2003 –399С.
7. Руководство по интенсивной терапии. под ред. Трещинского А.И., Глумчера Ф.С.-Вища школа,2004. -500с.
8. Інтенсивна терапія невідкладних станів/Під редакцією проф. І.І.Міщука -Вінниця «Логос» 2006. -200с.
Тема 4. Підсумкове заняття « Загальна анестезіологія та ІТ»
Змістовий модуль 2. Прикладна анестезіологія та ІТ. Анестезіологічне забезпечення та невідкладна допомога та інтенсивна терапія при патології дихальної, серцево-судинної, нервової, сечостатевої, ендокринної, кістково-м’язової систем, в акушерстві та гінекології, кишково-шлунковому тракті, печінки, системи крові.
Тема 5. Анестезія та IT в умовах військових дій, бойова травма, політравма, організація стаціонарної допомоги.
Проблема анестезії на полі бою перш за все стосується питань забезпечення збалансованої анестезії шляхом використання адекватної кількості препаратів анестетиків, щоб звести до мінімуму нестабільність серцево-судинної системи, одночасно забезпечивши пораненому амнезію, анальгезію, а хірургу – спокійне операційне поле в технологічно складних умовах. Адаптація анестезіологічних методик до умов бойових дій вимагає гнучкості від спеціаліста і суттєво залежить від фундаментальних клінічних умінь.
ЗНАТИ:
класифікація бойових травм та поранень;
алгоритм надання невідкладної допомоги при крововтраті;
алгоритм дій при важких дихальних шляхах.
ВМІТИ:
оцінювати ступінь важкості стану пораненого;
тимчасова зупинка кровотечі;
інтубація трахеї;
оцінка прохідності дихальних шляхів;
ведення хворих з бойовими пораненнями на стаціонарному етапі;
ЛІТЕРАТУРА:
Gumanenko, E.K., Samohvalov, I.M., 2011. Voenno-polevaja hirurgija lokal’nyh vojnivooruzhennyh konfl iktov [Battle fi eld surgery of local warandmilitary confl icts]. GEOTAR-Mediz, Moskva. (in Russian)
Efimenko, N.A., Shapovalov, V.M., Dulaev, A.K., 2004. Optimizacija specializirovannogo lechenija ranenyh s ognestrel’nymi perelomami dlinnyh kostej konechnostej[Optimization special treatment wounded patients with extremities bone guns hot fractures]. Voen.-med. zhurn. 1, 37-42 (in Russian)
Koltovich, A.P., 2011. Tjazhelye sochetannye, mnozhestvennye i kombinirovannye minno-vzryvnye ranenija (diagnostika i hirurgicheskoe lechenie) [Severe associated, multiple and combined mine blast injuries (diagnostic and surgical treatment]. Moskva (in Russian).
Nechaev, E.A., Gricanov, A.I., Minullin, I.P., 2002. Vzryvnyeporazhenija: Rukovodstvo dlja vrachej i studentov [Blast injuries: Guidelines for doctors and students]. IKF «Foliant», Sankt-Peterburg (in Russian).
За редакцією проф.Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, «Медицина», -2015, том 2. -550с.
3а редакцією проф.Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, Том 1. -2012 - 550с.
За редакцією проф.Глумчера Ф.С. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ,ВСВ «Медицина»,2018 —450с.
Мілєр Р. Енциклопедія анестезіології Нью-Йорк -2018. -600с.
Barash P. G. Кишеньковий довідник по анестезіології. - Lippincoft, 2016
Чепкій Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О. Анестезіологія та інтенсивна терапія – Київ.:Вища школа, 2003 –399С.
Руководство по интенсивной терапии. под ред. Трещинского А.И., Глумчера Ф.С.-Вища школа,2004. -500с.
Інтенсивна терапія невідкладних станів/Під редакцією проф. І.І.Міщука -Вінниця «Логос» 2006. -200с.
Тема 6. Анестезія та IT при патології дихальної, серцево-судинної, нервової систем.
Для обструктивних захворювань легенів характерно збільшення опору дихальних шляхів потоку повітря, яке зростає в основному на видиху. При цьому виникає раннє експіраторное закриття дихальних шляхів, збільшується залишковий об'єм і загальна ємність легень. Найбільш характерним клінічним симптомом обструкції є свистяче дихання, але при легкому ступені його може не бути. При прогресуванні процесу свистяче дихання чутно спочатку тільки на видиху, а потім і на вдиху. При важкій ж обструкції, коли повітряного потоку практично немає, свистяче дихання може зникати. При функціональному обстеженні виявляються зниження пікової об'ємної швидкості потоку на видиху, форсованої життєвої ємності легень (ФЖЄЛ), об'єму форсованого видиху в першу секунду (ОФВ1), форсованого видиху (ФВ25-75%), максимальної вентиляції на видиху (МВВ) і ОФВ1/ФЖЕЛ . На ранній стадії обструктивних порушень єдиною ознакою може бути зниження ФВ25-75%. Бронхоспазм в периопераційному періоді можуть викликати емоційний стрес, біль і будь-яке механічне подразнення дихальних шляхів (повітроводи, катетери, інтубаційні трубки, кров, блювотні маси) на фоні недостатньої анестезії, хімічне роздратування газоподібним анестетиком з різким, неприємним запахом, препарати, що викликають анафілактичні / анафілактоїдні реакції або прямий викид гістаміну (морфін, атракуріум, d-тубокурарин, тіобарбітурати), антихолінестеразні речовини. Виходячи з цього і формуються підходи до проведення анестезії при супутній бронхіальній астмі. Перевага віддається місцевої, регіонарної або загальної анестезії з ШВЛ через маску. Але слід враховувати, що при цьому ризик бронхоспазму порівняно із загальною анестезією і інтубацією трахеї знижується, але повністю не зникає. У премедикації для зняття високого рівня тривожності призначаються бензодіазепіни. Внутрішньовенне введення атропіну запобігає рефлекторний вагусний бронхоспазм, а також ряд побічних ефектів кетаміну, проте в цілому ставлення до нього неоднозначне. Не рекомендується використовувати Н2-гістамінолітікі.
Серцево-судинні захворювання, особливо артеріальна гіпертензія, ІХС та пороки серця - це найбільш поширені в анестезіологічної практиці супутні патологічні стани, а також головна причина периопераційних ускладнень і летальності. Ведення хворих з цими захворюваннями вимагає від анестезіолога високої професійної майстерності. Адренергічна реакція на хірургічну стимуляцію, дія анестетиків, інтубація трахеї, ШВЛ, крововтрата, зміни водно-електролітного балансу і температури тіла - всі ці фактори створюють додаткове навантаження на серцево-судинну систему при операціях у кардіологічних хворих. Переважна більшість анестетиків пригнічують скоротливість міокарда та / або викликають вазодилатацію. Навіть ті з них, які безпосередньо не впливають на серцево-судинну систему, здатні значно погіршувати кровообіг у важких хворих з постійно підвищеною симпатичної активністю; даний ефект обумовлений перериванням цієї активності. Для проведення анестезії при супутніх серцево-судинних захворюваннях необхідно знати фізіологію кровообігу, розбиратися у впливі анестетиків на кровообіг, а також у патофізіології та лікуванні цих станів . Під час операції слід дотримуватися тих же принципів, які застосовуються при лікуванні серцево-судинних захворювань в передопераційному періоді. У більшості випадків важливий не стільки вибір анестетика, скільки методика його застосування.
ЗНАТИ:
класифікація препаратів для загальної та місцевої анестезії;
особливості впливу препаратів для загальної анестезії на дихальну, серцево-судинну та нервову системи;
види токсичності місцевих анестетиків;
алгоритм дій при важких дихальних шляхах;
особливості премедикації пацієнтів з бронхообструктивним синдромом;
особливості дозування препаратів для загальної та місцевої анестезії у хворих із серцево-судинною патологією.
ВМІТИ:
інтубація важких дихальних шляхів;
невідкладна допомога при ларингоспазмі, бронхоспазмі;
анестезіологічне забезпечення хворих із нестабільною гемодинамікою;
серцево-легенева та мозкова реанімація.
ЛІТЕРАТУРА:
1. За редакцією проф.Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, «Медицина», -2015, том 2. -550с.
2. 3а редакцією проф.Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, Том 1. -2012 - 550с.
3. За редакцією проф.Глумчера Ф.С. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ,ВСВ «Медицина»,2018 —450с.
4. Мілєр Р. Енциклопедія анестезіології Нью-Йорк -2018. -600с.
5. Barash P. G. Кишеньковий довідник по анестезіології. - Lippincoft, 2016
6. Чепкій Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О. Анестезіологія та інтенсивна терапія – Київ.:Вища школа, 2003 –399С.
7. Руководство по интенсивной терапии. под ред. Трещинского А.И., Глумчера Ф.С.-Вища школа,2004. -500с.
8. Інтенсивна терапія невідкладних станів/Під редакцією проф. І.І.Міщука -Вінниця «Логос» 2006. -200с.
Тема 7. Анестезія та IT при патології печінки, нирок, очеревини, підшлункової залози,кишково-шлункового тракту.
Добір методу знеболювання і виду анестетика у випадках ураження печінки — складне завдання, оскільки значна кількість лікарських засобів виявляють негативний вплив на її паренхіму. Погіршення функціонального стану печінки під час наркозу може бути зумовлене не лише гепаготоксичністю загального анестетика, а й гіпоксією, гіперкапніею, особливо артеріальною гіпотензією. Порушення антитоксичної функції печінки призводить до збільшення тривалості дії засобів для наркозу.
Передопераційна підготовка хворих із хронічними захворюваннями нирок може становити певні труднощі. Для зменшення захворюваності та смертності, пов’язаних з операцією, слід одночасно враховувати низку факторів, включаючи передопераційне обстеження, водно-електролітний баланс, кровоточивість та особливості гемодіалізу.
Перитоніт і панкреонекроз є класичними прикладами критичного стану, тому і передопераційна підготовка таких хворих є інтенсивною терапією. Її особливістю є необхідність у найкоротший термін (до 2 год) відновити вітальні функції. Насамперед це стосується кровообігу. Необхідно поповнити дефіцит ОЦК. Для цього використовують кристалоїди, онкотичноактивні препарати, білкові препарати крові. Контроль – за ЦВТ, АТ, ЧСС і темпом діурезу. При швидкому введенні рідин може виявитися серцева недостатність, що потребує введення дофаміну (добутаміну, добутрексу). На фоні інфузійнної терапії необхідна корекція ВЕО і КОС. Перед операцією хворий повинен бути обстежений у максимально можливому обсязі (аналізи крові й сечі, ЕКГ, рентгенографія, консультації
фахівців). При стабілізації гемодинаміки можна починати анестезію, що при таких станах повинна бути багатокомпонентною комбінованою з ШВЛ.
ЗНАТИ:
вплив препаратів для загальної анестезії на печінку та нирки;
вплив патології печінки та нирок на швидкість елімінації та виведення препаратів для загальної анестезії;
класифікація печінкової недостатності за ступенями важкості;
класифікація ниркової недостатності за ступенями важкості;
методика розрахунку ШКФ;
класифікація та дозування симпатоміметиків.
ВМІТИ:
розрахунок дози препаратів для загальної анестезії у хворих з патологією печінки та нирок;
швидка послідовна індукція;
підбір оптимальної комбінації препаратів для загальної анестезії у хворих з патологією печінки, нирок, очеревини, підшлункової залози та ШКТ;
центральний венозний доступ, контроль ЦВТ.
ЛІТЕРАТУРА:
1. За редакцією проф.Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, «Медицина», -2015, том 2. -550с.
2. 3а редакцією проф.Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, Том 1. -2012 - 550с.
3. За редакцією проф.Глумчера Ф.С. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ,ВСВ «Медицина»,2018 —450с.
4. Мілєр Р. Енциклопедія анестезіології Нью-Йорк -2018. -600с.
5. Barash P. G. Кишеньковий довідник по анестезіології. - Lippincoft, 2016
6. Чепкій Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О. Анестезіологія та інтенсивна терапія – Київ.:Вища школа, 2003 –399С.
7. Руководство по интенсивной терапии. под ред. Трещинского А.И., Глумчера Ф.С.-Вища школа,2004. -500с.
8. Інтенсивна терапія невідкладних станів/Під редакцією проф. І.І.Міщука -Вінниця «Логос» 2006. -200с.
Тема 8. Анестезія та IT в акушерстві і гінекології.
Фармакологічні препарати, що застосовуються для анестезії та інтенсивної терапії в акушерській практиці, не повинні впливати негативно на перебіг родового процесу і стан плоду. Відомо, що обмінна функція плаценти здійснюється на рівні міжворсинчастого простору і ендотелію її капілярів. Внаслідок цього плацента вибірково контролює не тільки якісний склад речовин, що проникають у кров плоду, а й активно регулює швидкість їх проникнення. Специфіка анестезії в гінекології визначається особливістю топографоанатомічному розташування внутрішніх статевих органів, наявністю у більшості оперованих жінок екстрагенітальної патології. Відомо, що при гінекологічних операціях, вироблених лапаротомічним доступом, особливо при екстирпації матки з придатками, операції Вертгейма, на придатках матки, хірургічні маніпуляції пов'язані з тривалою травматизацією обширних рефлексогенних зон малого тазу, кишечника, сечового міхура , прямої кишки, великих судинних утворень і заочеревинного простору. Наявність екстрагенітальної патології має правильно орієнтувати анестезіолога при виборі більш безпечного виду анестезії, а також передбачити профілактику можливих ускладнень як під час проведення наркозу, так в післяопераційному періоді.
ЗНАТИ:
особливості гомеостазу у вагітних та породіль;
основні види ускладнень при анестезіологічному забезпеченні вагітних та породіль;
особливості серцево-легеневої реанімації у вагітних;
вплив препаратів для анестезії на плід, їх проникливість через плацентарний бар’єр.
ВМІТИ:
знеболення пологів за допомогою епідуральної аналгезії;
анестезіологічне забезпечення кесарського розтину;
ведення пацієнтів з важкими дихальними шляхами;
анестезіологічне забезпечення основних видів оперативних втручань на органах малого тазу
ЛІТЕРАТУРА:
1. За редакцією проф. Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. Київ, «Медицина», -2015, том 2. -550с.
2. 3а редакцією проф. Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. Київ, Том 1. -2012 - 550с.
3. За редакцією проф. Глумчера Ф.С. Анестезіологія та інтенсивна терапія. Київ, ВСВ «Медицина»,2018 —450с.
4. Мілєр Р. Енциклопедія анестезіології Нью-Йорк -2018. -600с.
5. Barash P. G. Кишеньковий довідник по анестезіології. - Lippincoft, 2016
6. Чепкій Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О. Анестезіологія та інтенсивна терапія – Київ.:Вища школа, 2003 –399С.
7. Руководство по интенсивной терапии. под ред. Трещинского А.И., Глумчера Ф.С.-Вища школа,2004. -500с.
8. Інтенсивна терапія невідкладних станів/Під редакцією проф. І.І.Міщука -Вінниця «Логос» 2006. -200с.
Тема 9. Анестезія та IT при патології ендокринної, м’язеко-кісткової, системи крові, променевій хворобі, в комбустіології.
Патологія ендокринної системи може зробити істотний вплив на вибір анестезіологічної допомоги та спеціальних заходів безпеки хворого при оперативному втручанні і в післяопераційному періоді. Для анестезіолога найбільше значення має забезпечення безпеки хворих, оперованих на тлі гострої і хронічної недостатності кори надниркових залоз, первинного альдостеронізма, хвороби Іценко-Кушинга та феохромоцитоми.
Останнє десятиліття ознаменувалося істотним зрушенням в розумінні етіології, патогенезу та методів лікування захворювань крові. Відомо, що проведені оперативні втручання у даної категорії хворих багато в чому залежать від методів анестезіологічної допомоги. Дуже важливим при цьому є забезпечення адекватної анестезії, гемотрансфузіологічної тактики лікування.
Особливістю анестезіологічного забезпечення в комбустіології є те, що організм постраждалого від термічного враження тривалий час піддається впливу препаратів для загальної анестезії, адже є необхідність в постійному туалеті опікових поверхонь, які неможуть проводитися без адекватного знечулення.
ЗНАТИ:
зрушення показників гомеостазу при захворюваннях ендокринної системи, системи крові та при термічних ураженнях;
особливості анестезіологічного забезпечення при захворюваннях системи крові та ендокринних зрушеннях;
особливості анестезіологічного забезпечення при захворюваннях м’язово-кісткової системи, променевих враженнях та в комбустіології;
стадії опікової хвороби;
стадії променевої хвороби;
фізіологія та патофізіологія системи кровотворення та гемостазу.
ВМІТИ:
ведення хворих з аддісонічним кризом;
ведення хворих з декомпенсованим цукровим діабетом (гіпоглікемічна, кетоацидотична, гіперосмолярна кома);
інтенсивна терапія опікової хвороби та променевих уражень;
проведення гемотрансфузії;
корекція водно-електролітних зрушень.
ЛІТЕРАТУРА:
1. За редакцією проф.Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, «Медицина», -2015, том 2. -550с.
2. 3а редакцією проф.Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, Том 1. -2012 - 550с.
3. За редакцією проф.Глумчера Ф.С. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ,ВСВ «Медицина»,2018 —450с.
4. Мілєр Р. Енциклопедія анестезіології Нью-Йорк -2018. -600с.
5. Barash P. G. Кишеньковий довідник по анестезіології. - Lippincoft, 2016
6. Чепкій Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О. Анестезіологія та інтенсивна терапія – Київ.:Вища школа, 2003 –399С.
7. Руководство по интенсивной терапии. под ред. Трещинского А.И., Глумчера Ф.С.-Вища школа,2004. -500с.
8. Інтенсивна терапія невідкладних станів/Під редакцією проф. І.І.Міщука -Вінниця «Логос» 2006. -200с.
Тема 10. Підсумкове заняття « Прикладна анестезіологія та ІТ»
Змістовий модуль 3. Спеціальні напрямки анестезіології та ІТ. Токсикологія, сепсис, інфекційні захворювання, дитяча анестезіологія, медицина катастроф, невідкладні стани, екстракорпоральна детоксикація, гемодіаліз, ГБО.
Тема 11. Токсикологія. Екстракорпоральна детоксикація, гемодіаліз, ГБО.
В цілому світі,та в Україні зокрема,впродовж останніх десятиріч склалася так звана «токсична ситуація», яка зумовлена розвитком хімічної та фармакологічної промисловості,забрудненням оточуючого середовища, незадовільне дотриманням охорони праці та техніки безпеки,використанням в побуті цілої низкихімічних речовин з потенційно токсичними властивостями, створенням в домашніх умовах індивідуальних аптечок, розповсюдженням самолікування з використанням ряду сильнодіючих медикаментів,збільшенням кількості суїцидальних спроб та ін. Все це призвело до того,що кількість гострих екзогенних отруєнь з кожним роком зростає, а число госпіталізованих з цією патологією досягло 1 чол.на 1 тис.населення в рік. При попаданні отрути в організм людини спрацьовують природні шляхи детоксикації, однак можливості їх обмежені функціональною спроможністю видільних органів(печінки,нирок,легень,ШКТ,шкіри).В цьому разі отруєння викликають декомпенсовані стани і нерідко приводять до трагічних наслідків. Роль анестезіолога прицьому полягає в стимуляції цих органів,але часто це малоефективно і треба застосовувати штучні методи виведення або нейтралізації токсичних речовин,застосовуючи методи екстракорпоральної детоксикації.
ЗНАТИ:
основні групи отруйних речовин
шляхи поступлення отрут в організм людини
поняття летального синтез
класифікацію отруєнь
фази та клінічні періоди перебігу гострих отруєнь
загальні принципи інтенсивної терапії при гострих отруєннях, антидотна терапія
ВМІТИ:
постановки оро-та назогастрального зонда;
промивання шлунка;
налагодження надійного венозного доступу за допомогою венозних катетерів(центральних або переферичних);
введення постійного уретрального катетера типу Фолея;
налагодження кисневих інгаляцій,підключення хворого до моніторного спостереження;
поставити попередній діагноз та скласти план обстеження для хворого з гострим екзогенним отруєнням;
провести диференційну діагностику із захворюваннями,що мають подібну симптоматику;
скласти план проведення форсованого діурезу;
призначити антидотну терапію;
визначити якісний і кількісний склад замісної інфузійної терапії.
ЛІТЕРАТУРА:
1. За редакцією проф.Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, «Медицина», -2015, том 2. -550с.
2. 3а редакцією проф.Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, Том 1. -2012 - 550с.
3. За редакцією проф.Глумчера Ф.С. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ,ВСВ «Медицина»,2018 —450с.
4. Мілєр Р. Енциклопедія анестезіології Нью-Йорк -2018. -600с.
5. Barash P. G. Кишеньковий довідник по анестезіології. - Lippincoft, 2016
6. Чепкій Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О. Анестезіологія та інтенсивна терапія – Київ.:Вища школа, 2003 –399С.
7. Руководство по интенсивной терапии. под ред. Трещинского А.И., Глумчера Ф.С.-Вища школа,2004. -500с.
8. Інтенсивна терапія невідкладних станів/Під редакцією проф. І.І.Міщука -Вінниця «Логос» 2006. -200с.
Тема 12. Септичні стани, інфекційні захворювання, невідкладні стани.
Сепсис вимагає для корекції артеріальної гіпотензії застосування інотропних препаратів. На відміну від крововтрати, при сепсисі гіповолемія і втрата НОК наступають вторинно внаслідок двох основних причин. Одна – витік плазми, який відбувається на тлі пошкодження ендотелію внаслідок ендотоксикозу та ДВЗ-синдрому, характерного для загальнозапальної реакції організму, інша – порушення рециркуляції травних соків і утворення так званого «третього простору», що пояснюється ендотоксикозом і абдомінальною ішемією і, у свою чергу, веде до збільшення інтестинальної транслокації.
Тому проведення протизапального комплексу ІТ починають з розчинів кристалоїдів. Застосування білкових препаратів крові внаслідок витоку з судинного русла підсилюватиме
блокаду інтерстиція, оскільки разом з білками накопичується пов'язана з ними вода. З інтерстиція білок і "зв'язана" вода можуть бути видалені тільки шляхом лімфатичного дренажу тканин, а цей процес повільний, і він порушується при підвищенні внутрішньо тканинного тиску. "Вільна" ж вода кристалоїдних розчинів здатна набагато швидше покинути інтерстиціальний простір, оскільки безперешкодно піддається реабсорбції в судинне русло.
ЗНАТИ:
патофізіологічні механізми септичного шоку та особливості його розвитку;
етіологію та клініку септичного шоку; діагностику та тактику інтенсивної терапії (ІТ) з особливостями інфузійно-трансфузійної терапії септичного шоку;
характеристику інфузійних середовищ;
основні причини розвитку незворотності шоку та типові ускладнення шоку;
заходи запобігання розвитку поліорганної недостатності та інших ускладнень септичного шоку;
класифікація і загальна характеристика симпатоміметичних засобів, вибір раціональної антибіотикотерапії при септичному шоку.
ВМІТИ:
діагностувати вид гострої недостатності кровообігу;
розраховувати дози препаратів для лікування гострої недостатності кровообігу (β-адреноміметики, нітрогліцерин тощо);
лабораторно-функціональне обстеження хворих;
клінічного обстеження хворих у стані септичного шоку: виявлення порушень
центральної гемодинаміки та микроциркуляції;
оцінити функціональний стан дихальної системи, нирок та інших систем;
поставити попередній діагноз і скласти план клінічного та лабораторно-функціонального обстеження хворих і потерпілих у стані септичного шоку;
надати невідкладну допомогу хворим на до шпитальному етапі та етапі
транспортування;
скласти план ІТ шокового стану.
ЛІТЕРАТУРА:
1. За редакцією проф.Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, «Медицина», -2015, том 2. -550с.
2. 3а редакцією проф.Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, Том 1. -2012 - 550с.
3. За редакцією проф.Глумчера Ф.С. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ,ВСВ «Медицина»,2018 —450с.
4. Мілєр Р. Енциклопедія анестезіології Нью-Йорк -2018. -600с.
5. Barash P. G. Кишеньковий довідник по анестезіології. - Lippincoft, 2016
6. Чепкій Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О. Анестезіологія та інтенсивна терапія – Київ.:Вища школа, 2003 –399С.
7. Руководство по интенсивной терапии. под ред. Трещинского А.И., Глумчера Ф.С.-Вища школа,2004. -500с.
8. Інтенсивна терапія невідкладних станів/Під редакцією проф. І.І.Міщука -Вінниця «Логос» 2006. -200с.
Тема 13. Дитяча анестезіологія, медицина катастроф.
Новонароджені (перший місяць життя), діти молодшого віку (перший рік життя) та діти старшого віку (1-12 років) - це зовсім не маленькі дорослі. Для успішного проведення анестезії у дітей необхідно знати їх фізіологічні, анатомічні та фармакологічні особливості. Часто виникає необхідність у використанні спеціального обладнання і методик анестезії. Деякі хірургічні операції у дітей унікальні, що вимагає, відповідно, унікальних стратегій анестезії. У новонароджених і дітей молодшого віку серцевий викид залежить від ЧСС, тому що ударний обсяг практично незмінний через низьку розтяжності лівого шлуночка. Хоча ЧСС в спокої у дітей вище, ніж у дорослих, активація парасимпатичної нервової системи, передозування анестетиків і гіпоксія можуть викликати у них виражену брадикардію і зниження серцевого викиду. Ризик брадикардії, поєднаної з артеріальною гіпотонією, асистолія та інтраопераційної смертю, особливо великий при екстрених і тривалих хірургічних втручаннях. Симпатична нервова система і барорецепторние рефлекси незрілі. Зміст катехоламінів в серцево-судинної системи дітей молодшого віку невелика, а реакція її на екзогенні катехоламіни слабка. Здатність судин відповідати на гіповолемію вазоконстрикція обмежена. Ключовим симптомом гіповолемії у новонароджених і дітей молодшого віку є артеріальна гіпотонія, що не супроводжується тахікардією.
Надзвичайні ситуації, викликані природними та антропогенними катастрофами і пов'язані з значними санітарними втратами, як правило, супроводжуються руйнуванням інфраструктури життєзабезпечення (енергетики, транспорту, соціальної сфери, тощо). При таких стихійних лихах, як повені, землетруси, зсуви, та катастрофах, викликаних вибухами, пожежами на промислових об'єктах, а також при хімічних та радіаційних аваріях, надання медичної допомоги одночасно великій кількості постраждалих супроводжується проблемами, які не характерні для повсякденної практики у системі охорони здоров'я. В районі надзвичайної ситуації виникає нестача необхідної кількості медичних працівників, підготовлених для надання невідкладної медичної допомоги в екстремальних ситуаціях, медикаментів, медичного і санітарно-гігієнічного обладнання. Існує потреба у терміновій госпіталізації, а транспортних засобів, придатних для медичної евакуації, як і медичних закладів, готових прийняти велику кількість постраждалих, також не вистачає.
ЗНАТИ:
анатомо-фізіологічні особливості новонароджених, дітей молодшого та старшого віку;
особливості системи гомеостазу у новонароджених та дітей;
дозування препаратів для анестезії у новонароджених та дітей молодшого та старщого віку;
особливості перебігу та інтенсивної терапії невідкладних станів у новонароджених;
організація служби медицини катастроф;
етапи евакуації постраждалих від надзвичайних ситуацій.
ВМІТИ:
діагностика невідкладних станів у новонароджених, дітей молодшого та старшого віку;
реанімація новонароджених.
ЛІТЕРАТУРА:
1. За редакцією проф.Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, «Медицина», -2015, том 2. -550с.
2. 3а редакцією проф.Шлапака І.П. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, Том 1. -2012 - 550с.
3. За редакцією проф.Глумчера Ф.С. Анестезіологія та інтенсивна терапія. -Київ, ВСВ «Медицина»,2018 —450с.
4. Мілєр Р. Енциклопедія анестезіології Нью-Йорк -2018. -600с.
5. Barash P. G. Кишеньковий довідник по анестезіології. - Lippincoft, 2016
6. Чепкій Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О. Анестезіологія та інтенсивна терапія – Київ.:Вища школа, 2003 –399С.
7. Руководство по интенсивной терапии. под ред. Трещинского А.И., Глумчера Ф.С.-Вища школа,2004. -500с.
8. Інтенсивна терапія невідкладних станів/Під редакцією проф. І.І.Міщука -Вінниця «Логос» 2006. -200с.
Тема 14. Підсумкове заняття « Спеціальні напрямки анестезіології та ІТ»
Контрольні заходи та питання до іспиту
- підсумковий комп’ютерний тестовий контроль (включає ситуаційні задачі з фармакології)
- іспит (усне опитування за білетами)
- проведення відкритого практичного заняття з анестезіології та ІТ зі студентами п’ятого курсу ВНМУ згідно календарного плану практичних занять;
- звіт за матеріалами наукової роботи (на засідання кафедри)
Питання до іспиту:
1. Клінічна смерть, визначення, діагностика .
2. Негайний етап СЛЦР.
3. Ознаки ефективності реанімації, показання до припинення реанімації.
4. Спеціалізований етап СЛЦР.
5. Види зупинки кровообігу та їх діагностика.
6. Лікарські засоби, що використовуються на спеціалізованому етапі серцево-легеневої та церебральної реанімації, їх дози.
7. Шляхи введення медикаментів під час реанімації та їх обгрунтування.
8. Техніка електричної дефібриляції.
9. Показання до прямого масажу серця.
10. Ускладнення реанімації.
11. Післяреанімаційний період.
12. Поняття про декортикацію, децеребрацію, смерть мозку.
13. Основні напрями лікування у після реанімаційному періоді.
14. Інтенсивна терапія набряку мозку.
15. Класифікація видів анестезії.
16. Основні вузли наркозного апарату.
17. Заходи запобігання загоранню та вибухам у операційній.
18. Дихальні контури, переваги, недоліки.
19. Інгаляційні анестетики: фармакокінетика, клінічний перебіг .
20. Компоненти загальної анестезії.
21. Етапи анестезіологічного забезпечення.
22. Премедикація, її види.
23. Підготовка хворих до операції та наркозу.
24. Клініка наркозу ефіром.
25. Масковий метод загальної анестезії.
26. Ендотрахеальний наркоз. Показання, методика проведення.
27. Фармакологія м’язових релаксантів
28. Ускладнення при загальній анестезії.
29. Неінгаляційні анестетики: фармакокінетика, клінічний перебіг.
30. Види та методи регіонарної анестезії.
31. Особливості загальної анестезії в амбулаторних та ургентних умовах.
32. Особливості підготовки хворих до операції та наркозу.
33. Фізіологічні та патофізіологічні особливості проведення загальної анестезії у дітей та хворих похилого віку
34. Роль води та електролітів у організмі.
35. Поняття про осмолярність, її корекція.
36. Клінічні ознаки дегідратації та гіпергідратації.
37. Гіпертонічна дегідратація. Причини виникнення, клінічні ознаки, методи корекції.
38. Ізотонічна дегідратація. Причини виникнення, клінічні ознаки, методи корекції.
39. Гіпотонічна дегідратація. Причини виникнення, клінічні ознаки, методи корекції.
40. Гіпертонічна гіпергідратація. Причини виникнення, клінічні ознаки, методи корекції.
41. Ізотонічна гіпергідратація. Причини виникнення, клінічні ознаки, методи корекції.
42. Гіпотонічна гіпергідратація. Причини виникнення, клінічні ознаки, методи корекції.
43. Причини та ознаки гіпо- та гіпернатріємії, методи лікування.
44. Патофізіологічні порушення при гіпо- та гіперкаліємії, клініка, діагностика, корекція.
45. Порушення обміну хлору.
46. Буферні системи організму.
47. Поняття про ацидоз, діагностика, корекція.
48. Поняття про алкалоз, діагностика, корекція.
49. Характеристика розчинів для інфузійної терапії.
50. Показання до парентерального живлення.
51. Особливості інфузійної терапії та корекції порушень ВЕО і КОС при цукровому діабеті.
52. Особливості інфузійної терапії та корекції порушень ВЕО і КОС у післяопераційному періоді.
53. Особливості інфузійної терапії та корекції порушень ВЕО і КОС при стенозі воротаря.
54. Особливості інфузійної терапії та корекції порушень ВЕО і КОС при кишковій непрохідності.
55. Особливості інфузійної терапії та корекції порушень ВЕО і КОС при перитоніті.
56. Особливості інфузійної терапії та корекції порушень ВЕО і КОС при панкреонекрозі.
57. Причини виникнення і патогенез гострої ниркової недостатності (ГНН).
58. Диференціальна діагностика преренальної, реальної та постренальної олігоурії, анурії. Лабораторна діагностика ГНН.
59. Стадії клінічного перебігу ГНН.
60. Основні принципи лікування ГНН.
61. Уремічна кома, принципи інтенсивної терапії.
62. Показання до гемодіалізу.
63. Розрахунок добової потреби в рідині хворих з ГНН.
64. Причини виникнення гострої печінкової недостатності.
65. Клінічні прояви гострої печінкової недостатності. Лабораторна діагностика.
66. Основні принципи лікування ураження печінки.
67. Печінкова кома, принципи інтенсивної терапії
68. Основні принципи ІТ гострого отруєння.
69. Основні принципи форсованого діурезу.
70. Екстракорпоральні методи детоксикації, показання та протипоказання, технічні засоби, техніка виконання.
71. Принципи антидотної терапії.
72. Патогенез, клініка та ІТ при отруєнні метиловим спиртом.
73. Патогенез, клініка та ІТ при отруєнні етиловим спиртом та його сурогатами.
74. Патогенез, клініка та ІТ при отруєнні опіатами та барбітуратами.
75. Патогенез, клініка та ІТ при отруєннях фосфоорганічними речовинами.
76. Патогенез, клініка та ІТ при отруєнні кислотами та лугами.
77. Патогенез, клініка та ІТ при отруєнні чадним газом.
78. Патогенез, клініка та ІТ при отруєнні отруйними грибами.
79. Особливості невідкладної допомоги при укусах комах і тварин.
80. Види порушень свідомості, оцінка глибини порушень свідомості.
81. Принципи ІТ при коматозних станах різного походження.
82. Патогенез, клініка та ІТ гіпоглікемічної коми.
83. Патогенез, клініка та ІТ гіперглікемічної коми.
84. Патогенез, клініка та ІТ гіперосмолярної коми.
85. Патогенез, клініка, ІТ гіпертермічного синдрому у дітей.
86. Класифікація гіпоксії, клініка, диференційна діагностика різних видів гіпоксії.
87. Гіперкапнія, клініка.
88. Гіпокапнія, клініка.
89. Класифікація ГДН.
90. Основні принципи інтенсивної терапії ГДН.
91. Оксигенотерапія: методи, показання, токсична дія кисню.
92. ШВЛ, показання, методи, критерії ефективності.
93. Методи відновлення прохідності дихальних шляхів та поліпшення дренажної функції легенів.
94. Санація трахеобронхіального дерева і ротоглотки.
95. Принципи диференційованої терапії астматичного стану.
96. Невідкладна допомога при різних типах набряку легенів.
97. Аспіраційний синдром, патогенез, клінічні прояви, інтенсивна терапія.
98. Інтенсивна терапія післяопераційної ГДН.
99. Реанімація та інтенсивна терапія при різних видах утоплення.
100. Респіраторний дистрес-синдром дорослих, етіологія, патогенез, клінічні ознаки, інтенсивна терапія.
101. Реанімація та інтенсивна терапія тробоемболії легеневої артерії та її гілок.
102. Види гострих розладів кровообігу.
103. Патогенез, клінічні прояви та ІТ гострої серцевої недостатності
104. Патогенез, клінічні прояви та ІТ гострих порушень серцевого ритму.
105. Патофізіологія, діагностика, особливості перебігу та інтенсивна те¬рапія при запамороченні та колапсі.
106. Патогенез, клінічний перебіг та ІТ травматичного шоку.
107. Патогенез, клінічний перебіг та ІТ геморагічного шоку.
108. Патогенез, клінічний перебіг та ІТ опікового шоку
109. Патогенез, клінічний перебіг та ІТ анафілактичного шоку.
110. Патогенез, клінічний перебіг та ІТ токсико-інфекційного шоку.
111. Реанімація та ІТ при електротравмі.
112. Реанімація та інтенсивна терапія при синдромі тривалого стискання.
113. Реанімація та ІТ при політравмі.