Ім'я файлу: Зміст міома.docx
Розширення: docx
Розмір: 215кб.
Дата: 27.05.2022
скачати

Зміст

ВСТУП

1. Загальні характеристики захворювання

2. Причини виникнення міоми матки

3. Загальні симптоми хвороби

4. Діагностика міоми матки

5. Лікування

6. Ускладнення міоми матки

Висновок

Список літератури
Вступ

Впродовж останніх десятиліть у всьому світі відзначається чітка тенденція зростання захворюваності на доброякісні та злоякісні пухлини жіночої статевої сфери. В Україні в умовах падіння народжуваності та високого рівня загальної смертності населення проблема попередження, ранньої діагностики та ефективного лікування таких хворих набуває особливого значення. Для розробки профілактичних заходів актуальним є вивчення питань епідеміології пухлин різної локалізації. Гіперпластичні процеси матки, до яких відносяться лейоміома, найбільш поширені захворювання жіночої статевої сфери.

Лейоміома матки (ЛМ) — доброякісна, гормональнозалежна мезенхімальна гладком'язова пухлина, частота народження якої, за даними різних авторів, становить від 20 до 77 %, а згідно з результатами патологоанатомічних досліджень — 85%. У структурі захворювань жіночих геніталій ЛМ посідає друге місце після запальних процесів у цьому органі та його придатках, на її частку припадає 15–20%.

1. Загальні характеристики
Міома матки являє собою досить велике пружне ущільнення, як правило, круглої форми і, за даними останніх світових досліджень, залежить від стану імунної та гормональної систем жіночого організму. При цьому міома ніколи не містить ракових клітин і є доброякісною пухлиною, яка з успіхом піддається лікуванню. Якщо лікування проводиться своєчасно, міома матки не має негативних наслідків.

Міома матки є доброякісним зростанням гладких м'язів і сполучної тканини та може різнитися в розмірах. У медичній практиці, найбільша зареєстрована міома мала вагу понад 9 кг.

З точки зору структури, міома матки може бути представлена ​​різними тканинами, а саме:

Лейоміома – новоутворення із м'язових волокон;

Фіброма - утворена сполучною тканиною та у чистому вигляді зустрічається досить рідко;

Рабдоміома – доброякісна пухлина, що розвивається з поперечно-смугастої м'язової тканини;

Ангіоміома - пухлина з добре розвиненою мережею кровоносних судин.

Також існує три типи росту вузлів міоми по відношенню до м'язового шару матки:

Внутрішня або міжм'язова міома росте в середньому та товстому шарі матки;

Підочеревинна або субсерозна міома росте із тонкого зовнішнього волокнистого шару матки, так званого серозного. Така міома може бути як на широкій основі, так і на вузькій ніжці.

Підслизова або субмукозна міома росте від стінки матки у бік внутрішньої оболонки матки – ендометрію. Підслизові міоми матки можуть мати як стебло, так і бути на широкій основі.

Серед класифікацій, міоми матки за кількістю вузлів, розрізняють:

Одиночні міоми, що являють собою міоматозний вузол, який чітко відмежований від навколишнього м'язового шару матки помилковою капсулою, утвореною здавленою м'язовою тканиною. Розміри одиночного вузла, як правило, становлять від кількох міліметрів до 8-10 см, рідше більші;

Множинні або багатовузлові міоми матки, що складаються з двох і більше міоматозних вузлів, та у деяких випадках має розташування «вузол на вузлі».
2. Причини виникнення міоми матки
Результати світових епідеміологічних досліджень демонструють, що збільшення частоти виявлення лейоміом пов’язане з мірою збільшення жіночого віку.

Найчастіше (90%) таку пухлину виявляють у пацієнток у віці від 35 до 55 років та значно рідше у жінок молодше 20 і старше 70 років.

Основною причиною міоми матки вже давно вважається порушення діяльності яєчників, при якому виділяється зайва кількість естрогенів. Як прийнято вважати, саме ці гормональні речовини можуть спровокувати зростання та розвиток міом у матці. Ця гіпотеза підтверджується тим фактом, що в період прийому протизаплідних засобів з високим вмістом естрогенів, міома, якщо вона була присутня, збільшується, а після менопаузи, коли гормони перестають вироблятися, міома помітно зменшується в розмірі або зникає зовсім. Однак, проведення гормональної терапії в періоді менопаузи здатна викликати рецидив.

Непоодинокі випадки, коли міоми супроводжують зміни в органах малого тазу та варикозне розширення вен. Це дозволяє припустити, що існує прямий зв'язок між цими двома захворюваннями. Також нерідкі випадки, коли на перебіг розвитку міоми матки має сильний вплив загальний імунний стан організму жінки. Доведено, що за наявності вогнищ хронічної інфекції, навіть зосередженої над статевими органами, ризик захворювання збільшується у кілька разів.

Додатковими факторами виникнення міоми також можуть стати:

Раса. Особливо поширена у афроамериканських жінок та розвиваються в молодшому віці, ніж жінок європеоїдної раси;

Сімейний анамнез і спадковість. Історія міоми у матері або сестри може збільшити ризик.

Гормональний дисбаланс. Міома матки формується внаслідок підвищеного вироблення організмом жіночих статевих гормонів – естрогенів.

Гіпоксична гіпотеза. Недостатнє насичення киснем тканин матки спричиняє порушення процесу обміну речовин та синтезу клітин матки.

Інші можливі фактори ризику. Ожиріння та високий кров'яний тиск також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком розвитку міоми.

3. Загальні симптоми хвороби

Клінічна картина існуючої, в жіночому організмі пухлини, залежить від віку хворої, тривалості захворювання, локалізації, її розмірів та наявності супутньої екстрагенітальної патології. Нерідко міома матки невеликих розмірів протікає безсимптомно, з відсутністю будь-яких скарг та порушення менструальної функції.

Однак у випадках прояву симптоматики, найбільш поширеними, являються:

Тривалі та сильні кровотечі під час менструації. Такі симптоми викликані зростанням міоми, що межує з порожниною матки. Також менструальний період може тривати довше, ніж зазвичай;

Сильна кровотеча та згустки можуть викликати симптоми у вигляді серйозних судом та болі під час менструації;

• Міома великих розмірів може викликати тиск і біль у животі або попереку, що виникають між менструаціями та нагадують менструальні болі;

• Також, великий розмір пухлини, може тиснути на сечовий міхур і сечовивідні шляхи, викликаючи часте сечовипускання або позиви до сечовипускання, особливо вночі, коли жінка лежить. У таких випадках існує велика ймовірність тиску міоми на сечоводи, що може перешкоджати потоку сечі або повністю його блокувати;

• Ще одним проявом хвороби являються запори викликані тиском міоми на пряму кишку;

• Із зростанням пухлини, деякі жінки, починають відчувати на дотик тверді грудки в нижній частині живота. Дуже велика міома може викликати збільшення живота та викликати почуття тяжкості чи тиску, а також болі під час статевого акту.
4. Діагностика міоми матки

В останні роки відзначається значне зростання частоти виявлення цієї патології матки у немовлят та молодих жінок. Це, значною мірою, пов'язано з поліпшенням якості їх обстеження та з використанням нових, більш досконалих методів діагностики. Найбільш простим видом діагностування є амбулаторний прийом пацієнтки, враховуючи характерні скарги та результати бімануального огляду, у якому пальпується збільшена, щільна, бугриста матка з нерівною, вузлуватою поверхнею.

Також використовуються інші методи, а саме:

• Ультразвук є стандартним методом візуалізації для виявлення міоми матки. Таке дослідження може бути як трансабдомінальним та трансвагінальним. У трансабдомінальному УЗД ультразвуковий датчик переміщається по черевній ділянці, у трансвагінальному вводиться в піхву;

Гістеросонографія. Може бути проведена поряд з УЗД, що використовує ультразвук разом з фізіологічним розчином, який вливається в матку для підвищення візуалізації матки і дає набагато точніші результати у виявленні патологій порожнини матки, включаючи прохідність маткових труб.

Гістероскопія – це процедура, що може бути використана для визначення наявності міоми, поліпів або інших причин кровотечі та може бути використана у ході хірургічних операцій видалення міоми. Під час процедури використовується довга гнучка трубка – гістероскоп.

Він вводиться у піхву через шийку матки та досягає матки. Наявність волоконно-оптичного джерела світла та крихітних камер дозволяють лікарю детально оглянути порожнини. Матка також наповнюється сольовим розчином або вуглекислим газом, щоб розкрити порожнини і забезпечити більш зручний перегляд.

Така процедура є неінвазивною і не потребує розрізів, проте деякі жінки повідомляють про сильний біль під час її проведення, тому може бути використана місцева, регіональна або загальна анестезія.



• Як одна із діагностичних процедур може бути виконана лапароскопічна операція. У той час, коли гістероскопія дає можливість оглянути порожнини всередині матки, лапароскопія забезпечує перегляд поза маткою, у тому числі яєчників, маткових труб, та можливість провести загальний огляд тазової області;

• В окремих випадках може знадобитися біопсія ендометрію, щоб визначити наявність аномальних клітин у слизовій оболонці матки, які є провісниками раку;

• А також може знадобитися повний аналіз крові, щоб перевірити пацієнтку на ознаки анемії

• Та як додаткові види діагностування, можуть бути застосовані магнітно-резонансна томографія (МРТ) та/або комп’ютерна томографія (КТ).

5. Лікування міоми матки

Під час вибору методу лікування важливими факторами є вік жінки та тяжкість її симптомів. Багато жінок з міомою вважають за краще не лікуватися, особливо якщо вони наближаються до віку менопаузи, бо хоч міома зростає повільно, її зростання припиняється після менопаузи. Однак якщо пухлина викликає біль, кровотечу, або швидко зростає, без лікування не обійтися. Лікування міоми включає різні ліки та хірургічні методи.

У сучасній клінічній практиці існує 3 підходи до лікування, а саме – тактика очікування, медикаментозну терапію та хірургічне лікування.

Тактика очікування не вимагає лікування, особливо якщо жінка близька до досягнення менопаузи або міома не викликає жодних симптомів. Періодичні гінекологічні огляди та УЗД можуть допомогти відслідковувати стан міоми та вчасно надати інші види лікування у випадку загострення хвороби:

У свою чергу, медикаментозна терапія, включає у себе декілька можливих варіантів лікування міоми матки, серед яких існують:

Прийом протизапальних та знеболювальних препаратів. Застосовується при болях, пов'язаних з міомою та можуть використовуватися ацетамінофен (Тайленол) або нестероїдні та такі протизапальні препарати, як ібупрофен або напроксен;

Гормональні контрацептиви. Безперервне дозоване застосування таких оральних контрацептивів може нормалізувати та скоротити менструальний період. Їх також використовують для контролю важких менструальних кровотеч, пов'язаних з міомою, але вони не знижують зростання міоми. Існують більш сучасні типи оральних контрацептивів безперервного дозування, здатних зменшити кількість менструальних періодів, які має жінка за рік. Вони блокують або пригнічують тестроген, прогестерон, або обидва гормони одночасно;

Внутрішньоматкові спіралі. ‘Такі спіраль містять прогестин-рилізинг та можуть допомогти контролювати надмірні менструальні кровотечі – менорагії.

Агоністи ГнРГ. Прийом гонадотропін-рилізингу та агоністів для зниження естрогену та прогестерону, призводять до зменшення розмірів міоми за рахунок зупинки овуляції. Агоністи ГнРГ блокують вироблення репродуктивних гормонів, таких як лютеїнізуючий гормон (ЛГ) і фолікулостимулюючий гормон (ФСГ). В результаті, яєчники перестають овулювати та виробляти естроген. Простіше кажучи, агоніст ГНРГ викликають тимчасову менопаузу. Таке лікування може бути використане як медикаментозне лікування міоми у жінок, які наближаються до віку менопаузи та як передопераційне лікування, що застосовується за 3 - 4 місяці до хірургічного втручання, з метою зменшення розмірів міоми для мінімальноного хірургічного втручання, однак можуть мати побічні ефекти, що можуть призвести до серйозних ускладнень.

Хірургічне лікування має багато варіантів, починаючи від менш інвазивних до дуже агресивних. Вони включають видалення міоми - міомектомію, видалення ендометрію - ендометрію, скорочення кровопостачання матки - емболізацію маткових артерій, а також видалення матки - гістеректомію.

Серед показань до хірургічного лікування міоми матки є швидке зростання міоми, сильні кровотечі, що призводять до анемії, множинні міоми, міоми великих розмірів, виражений больовий синдром, перекрутки ніжки або некроз міоми, поєднання міоми матки з пухлиною яєчників або ендометріозом та передраковим станом шийки матки, безпліддя, обумовлене атиповим розташуванням вузлів, підозра на злоякісне переродження міоми.

Різновиди хірургічного лікування:

Міомектомія – це хірургічна процедура, спрямованна на хірургічне видалення лише міоми. При цьому матка не торкається, завдяки чому вдається зберегти репродуктивну функцію жінки. Ця операція також може допомогти відрегулювати патологічні маткові кровотечі, спричинені міомою. На жаль, не всі жінки є кандидатами на міомектомію. Якщо міоми численні та великі, вона може призвести до суттєвої втрати крові. Для виконання міомектомії хірург може використовувати стандартний "відкритий" хірургічний підхід - лапаротомія, або менш інвазивні з них - гістероскопія та лапароскопія.

Лапаротомія з міомектомією використовується для субсерозних міом, які мають великий розмір та численність або при існуванні підозри на рак та за відсутності можливості проведення лапароскопічних методів або наявності протипоказань для їх виконання.

Гістероскопічна міомектомія може бути застосована для підслизової або субмукозної міоми, що знаходиться в порожнині матки. При цій процедурі міоми видаляються за допомогою гістероскопічного резектоскопу, який вводиться в порожнину матки через піхву та канал шийки матки, після чого лікар використовує електрохірургічні інструменти для видалення пухлини.

• Жінкам, у яких розміри матки не більші, ніж це було б при 6-тижневій вагітності та які мають невелику кількість субсерозних вузлів, може бути проведена лапароскопічна міомектомія. Таке втручання потребує маленьких розрізів, проводиться під візуальним контролем і набагато менше часу на відновлення, ніж лапаротомія. Ця операція не є методом, що дає 100% результат. Міоми можуть з'явитися знову після міомектомії.

Емболізація маткових артерій (ЕМА), яка також називається емболізація маткової міоми, є відносно новим способом лікування міоми. ЕМА міоми позбавляє її кровопостачання, змушуючи міому скорочуватися. Являється мінімально інвазивним методом та технічно нехірургічною терапією. Вона набагато менш інвазивна, ніж гістеректомія та міомектомія, і відрізняється більш коротким часом відновлення, ніж інші процедури.

Абляція ендометрію руйнує слизову оболонку матки (ендометрій) і, як правило, проводиться, щоб зупинити тяжкі менструальні кровотечі. Руйнування ендометрію може проводитися з використанням тепла, холоду, НВЧ-випромінювання або іншими способами. Ця процедура не є доцільною для великих міом або міом, які виросли за межами внутрішньої слизової оболонки матки. У деяких випадках вона зупиняє менструації повністю. У деяких жінок менструальні кровотечі не зупиняються, але зменшуються.

Магніторезонансний фокусований ультразвук (ФУЗ-МРТ) є неінвазивною процедурою, яка використовує високу інтенсивність ультразвукових хвиль для нагрівання та видалення міоми матки. Процедура виконується за допомогою пристрою ExAblate, який поєднує в собі магнітно-резонансну томографію (МРТ) та ультразвук та підходить тільки для жінок близьких за віком до менопаузи або які не планують вагітності.

• Хірургічне видалення матки або гістеректомія. Яєчники також можуть бути видалені, хоча це не є необхідним для лікування міоми. Гістеректомія є єдиним методом лікування, що дає 100% результат позбавлення міоми, і є варіантом, якщо інші методи лікування не дали результату або не можливі. Після гістеректомії повністю втрачається можливість завагітніти, та у випадках видалення яєчників викликає негайний наступ менопаузи. Таке хірургічне лікування має декільки видів:

Абдомінальна гістеректомія – найкраще підходить для жінок з великою міомою, коли потрібно видалити яєчники, або коли є рак;

Вагінальна гістеректомія – вимагає лише вагінальний розріз, через який видаляється матка;

Лапароскопічна гістеректомія - це операція з видалення всієї або частини матки з використанням сучасного оптичного обладнання, лапароскопу;

Роботизована гістеректомія виконується з використанням спеціального обладнання. Цей підхід найчастіше використовується, коли у пацієнта діагностовано рак або надмірна вага і вагінальна хірургія не є безпечною.

Кожна жінка повинна обговорити всі можливі варіанти зі своїм лікарем. Прийняття рішення про конкретну хірургічну процедуру залежить від розташування, розміру та кількості вузлів міоми. Деякі процедури впливають на фертильність жінки і рекомендуються тільки для не дітородних жінок або для тих, хто не планує завагітніти у майбутньому.

6. Ускладнення міоми матки

Більшість міом, мають лише невеликий вплив на фертильність жінки, а жіноча безплідність, зазвичай, пов'язана з іншими факторами. Однак таке захворювання має достатній вплив на вагітність та може збільшити ризики ускладнень які включають:

• Кесарів розтин;

• Неправильне положення плода під час пологів, дитина входить у пологовий прохід ногами або сідницями вперед;

• Передчасні пологи;

• Передлежання плаценти – стан, коли плацента покриває шийку матки частково чи повністю;

• Післяродова кровотеча;

Також, ускладнння міомою матки, можуть спостерігатися:

• Анемія або дефіцит заліза. Може розвиватися, якщо міома спричиняє надмірну кровотечу. У більшості випадків легка анемія лікується за допомогою зміни дієти та препаратів заліза. Тим не менш, тривала та важка анемія, може викликати проблеми із серцем.

• Інфекції сечовивідних шляхів. Велика міома може тиснути на сечовий міхур і іноді призводить до інфекції сечових шляхів. Тиск на сечоводи може призвести до обструкції сечовивідних шляхів та нирок.

• Рак матки. Міома майже завжди доброякісна, навіть якщо вони містять клітини з патологічними формами. Рак матки зазвичай розвивається у слизовій оболонці матки (рак ендометрію). Лише у поодиноких випадках (менше 0,1%) рак розвивається через злоякісні зміни матки, так звана лейоміосаркома. Проте, при швидкому збільшенні матки у пременопаузі або навіть повільному збільшенні міоми у постменопаузі, жінці потрібна оцінка фахівця, щоб виключити рак.

Висновок

Жінки з діагнозами міоми матки вимагають ретельного клінічного обстеження із застосуванням сучасних методів та підходів. Необхідним для вибору оптимальної тактики ведення таких пацієнток є як ретельний збір анамнезу, так і застосування додаткових методів верифікації.

Адекватна клінічна оцінка та індивідуальний підхід до хірургічного лікування хворих на міому матки дозволяють у більшості випадків застосовувати малоінвазивні технології, незаперечними перевагами яких є швидка реабілітація та короткі терміни перебування в стаціонарі, хороший косметичний ефект та низький рівень пізнього післяопераційного періоду.

Сучасна медицина та обладнання дають можливість використати різноманітні види лікування міоми матки та зберегти менструальні та репродуктивні функції у низки хворих, що окрім медичних, мають суттєві моральні та соціальні аспекти.


Список літератури

1. Чайка К. В. Сучасні уявлення про етіологію, патогенез і морфогенез лейоміоми матки [Електронний ресурс] / К. В. Чайка // Медико-соціальні проблеми сім'ї.— 2012.—Т. 17, No 1. Режим доступу: http://www.mif-ua.

com/archive/article/37820

2. Міома матки: діагностика, лікування, реабілітація. Клінічні рекомендації щодо ведення хворих; за редакцією Л. У. Адомян.— М.: ГБОУ ВПО «Перший Московський держ. мед. ун-т», 2015. - 101 с.

4. Донська Ю. В. Стратегія лікування поєднаних гір-монозалежних захворювань у жінок репродуктивного віку / Ю. В. Донська, В. А. Потапов, М. В. Медведєв // Здоров'я жінки.— 2014.— No 3. - С. 62-65.

5. Савицький Г. А. Міома матки – проблеми патогенезу та патогенетичної терапії / Г. А. Савицький, А. Г. Савицький. - СПб.: "ЕЛБІ", 2000. - 236 с. : іл.

6. Тихомиров А. Л. Патогенетичне обґрунтування ранньої діагностики, лікування та профілактики міоми матки: автореф. дис. ... д-ра мед. наук: 14.00.01; 14.00.15 / Тихомиров А. Л.; Московський стоматологічний інститут. - М., 1999. - 44 с.

7. Сучасні аспекти зростання міоми матки / С. Н. Буянова, Н. В. Юдіна, С. А. Гукасян, М. В. Мгелиашвили // Рос. вестн. акушера-гінеколога.— 2012.— No 4.— С. 42–48.

8. Нікітіна Е. С. Оптимізация оперативного лікування міомы матки: дис. на здобуття наукового ступеня канд. мед. наук; спец. 14.00.01 «Акушерство і гінекологія» / Е. С. Нікітіна.— Ростов-на-Дону, 2014.— 141 с.

МІНЕСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ФАХОВИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ ІМ. П.І. ГАВРОСЯ

ФЕЛЬДШЕРСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ

ЛІКУВАЛЬНА СПРАВА

РЕФЕРАТ

на тему:

«Лейоміома матки»
Виконала:

Студентка ІІго курсу

222 група

Чюрльоніс Каріна Петрівна
Викладач:

Півчук Ганна Вячестлавівна
Київ 2022
скачати

© Усі права захищені
написати до нас