Ім'я файлу: Ігрові ситуації як засіб математичного розвитку дошкільгика.docx
Розширення: docx
Розмір: 45кб.
Дата: 02.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
Гроші та їх види.docx
мЯЗИ.docx
конспект.docx
Закони збереження.docx
Методична розробка корінчук (1) (1) (4).docx
Ми живем на землі.docx
Клінічний протокол травми верхніх кінцівок.pdf
eco-problem.docx
Конспект психологія.docx

Зміст

Вступ

Розділ 1. Психолого-педагогічні особливості дітей старшого дошкільного віку

1.1. Особливості психічного розвитку дітей старшого дошкільного віку

1.2. Розвиток пізнавальної сфери старших дошкільників

Розділ 2. Розвиток математичного мислення у старших дошкільників засобами логіко-математичних ігор

2.1. Педагогічні можливості гри в розвитку математичного мислення

2.2. Використання розвиваючих ігор математичного змісту в роботі з дітьми старшого дошкільного віку

Розділ 3. Ігровий матеріал для формування математичного мислення

3.1. Логіко-математичні ігри та вправи для дітей старшого дошкільного віку

3.2. Наочний матеріал до логіко математичних ігор та вправ

Висновки

Список використаних джерел

Розділ 1. Психолого-педагогічні особливості дітей старшого дошкільного віку
1.1. Особливості психічного розвитку дітей старшого дошкільного віку
У старшому дошкільному віці відбувається інтенсивний розвиток в інтелектуальній, морально-вольовій і емоційній сферах особистості. Розвиток особистості характеризується появою нових якостей і потреб, розширюються знання про предмети і явища, які дитина не спостерігала безпосередньо. Дітей цікавлять зв'язки, що існують між предметами і явищами. Проникнення дитини в ці зв'язки багато в чому визначає її розвиток. Перехід у старшу групу пов'язаний зі зміною психологічної позиції дітей, вони вперше починають відчувати себе старшими серед інших у дитячому садку. Вихователь допомагає дошкільникам зрозуміти цей стан. Підтримує в дітях відчуття «дорослості» і викликає прагнення до розв'язку нових, більш складних завдань пізнання, спілкування, діяльності.

Опираючись на характерну для старших дошкільників потребу в самоствердженні й визнанні їх можливостей з боку дорослих, вихователь забезпечує умови для розвитку дитячої самостійності, ініціативи, творчості. Він постійно створює ситуації, що спонукають дітей активно застосовувати свої знання й уміння, ставить перед ними більш складні завдання, розвиває волю, підтримує бажання долати труднощі, доводити почату справу до кінця, націлює на пошук нових, творчих розв'язків. Важливо надавати дітям можливість самостійного розв'язку поставлених завдань, націлювати їх на пошук декількох варіантів розв'язку одного завдання, підтримувати дитячу ініціативу й творчість, показувати ріст їх досягнень, викликати почуття радості й гордості від успішних самостійних дій.

Розвитку самостійності сприяє засвоєння дітьми вміння поставити мету (прийняти її від дорослого), обміркувати шлях її досягнення, здійснити свій задум, оцінити отриманий результат з позиції мети. Розвиток даних умінь створює основу для активного оволодіння дітьми різними видами діяльності.

Вищою формою самостійності дітей є творчість. Завдання вихователя розбудити інтерес до творчості. Цьому сприяє створення творчих ситуацій в ігровій, театральній, художньо-образотворчій, мовленнєвій діяльності, під час ручної праці. Усе це обов'язкові елементи способу життя старших дошкільників у дитячому садку. Саме в захоплюючій творчій діяльності перед дошкільником виникає проблема самостійного визначення задуму, способів і форм його втілення. Вихователь підтримує творчі ініціативи дітей, створює в групі атмосферу колективної творчої діяльності за інтересами.

Значну увагу приділяє вихователь розвитку пізнавальної активності й інтересів старших дошкільників. Цьому повинна сприяти вся атмосфера життя дітей. Обов'язковим елементом способу життя старших дошкільників є розв’язання проблемних ситуацій, головоломок, проведення елементарних дослідів (з водою, снігом, повітрям, магнітами, збільшувальною лупою та ін.), виготовлення іграшок-саморобок, найпростіших механізмів і моделей. Вихователь своїм прикладом спонукає дітей до самостійного пошуку відповідей на запитання, зосереджує увагу на нові, особливі ознаки об'єкта, розвиває уяву, звертається до дітей за допомогою, націлює на експериментування, міркування, припущення.

Старші дошкільники починають виявляти цікавість до майбутнього шкільного навчання. Інтерес до школи розвивається природнім шляхом у спілкуванні з вихователем, через зустрічі з учителем, спільні справи з школярами, відвідування школи, сюжетно-рольові ігри на шкільну тему. Головне – викликати інтерес, що пробуджується в дітей, нову соціальну позицію («прагну стати школярем») з відчуттям росту своїх досягнень, з потребою пізнання й засвоєння нового. Вихователь прагне розвинути увагу й пам'ять дітей, формує елементарний самоконтроль, здатність до саморегуляції своїх дій. Цьому допомагають різноманітні ігри, які вимагають від дітей порівняння об'єктів за декількома ознаками, пошуку помилок, запам'ятовування, застосування загального правила, виконання дій з умовами. Такі ігри щодня проводяться з дитиною або з підгрупою старших дошкільників.

Організоване навчання здійснюється з старшими дошкільниками переважно у формі підгрупових занять і включає завдання пізнавального циклу по математиці, ознайомленню з навколишнім світом, розвитку художньо-продуктивної діяльності й музично-ритмічних здібностей. Під час самостійної діяльності, спілкування вихователя з дітьми створюється можливість для розширення, поглиблення й широкого варіативного застосування дітьми змісту, засвоєного на заняттях.

Умовою повноцінного розвитку старших дошкільників є змістовне спілкування з однолітками й дорослими.

Вихователь намагається урізноманітнити практику спілкування з кожною дитиною. Вступаючи в спілкування й співробітництво, проявляє довіру, любов і повагу до дошкільника. При цьому використовує кілька моделей взаємодії: по типу прямої передачі досвіду, коли учить дитину новим умінням, способам дії; по типу рівного партнерства, коли вихователь – рівноправний учасник дитячої діяльності: по типу «опікуваний дорослий», коли педагог спеціально звертається до дітей за допомогою в розвязанні проблем, коли діти виправляють помилки, допущені дорослим, дають поради.

У старшому дошкільному віці помітно вдосконалюються пізнавальні процеси. На 25-30% поліпшуються гострота зору, розрізнення кольорів та їх відтінків, розвивається фонематичний слух, рука використовується як орган активного дотику і практичної дії. Підвищується чутливість аналізаторів, що є результатом засвоєння дітьми суспільного досвіду.

Помітно розширюються можливості пам'яті: збільшується її обсяг, тривалість збереження і точність відтворення інформації. У старших дошкільників домінує смислова пам'ять, завдяки якій вони запам'ятовують значно більше, ніж раніше.

У старшому дошкільному віці починає розвиватися довільна увага: дошкільники вже виокремлюють потрібні для їхньої діяльності об'єкти, вчаться бути уважними.

Уява дошкільників характеризується багатством проявів: її образи яскраві, наочні, емоційно насичені, але недостатньо керовані. Розвивається вона через поступове підкорення свідомим намірам, перетворення їх на засіб відтворення певних задумів.

Удосконалюється психічна діяльність дитини. Наприкінці дошкільного віку багато психічних процесів контролюються свідомістю. Дитина довільно регулює свої рухи і вчинки, що є істотним показником її загального розвитку, свідченням готовності до навчання у школі.

Активно розвивається наочно-дійове мислення. До завершення дошкільного віку формується образно-мовне мислення, яке поступово набуває певної самостійності. У зв'язку з цим підвищується роль мовлення, за допомогою якого діти починають мислити подумки, оперувати різними об'єктами, зіставляти їх, розкривати властивості і зв'язки, розмірковувати.

Розвиток мислення характеризується наступними положеннями: старший дошкільник може опиратися на минулий досвід – гори вдалечині не видаються йому плоскими, щоб зрозуміти, що великий камінь - важкий, йому необов'язково брати його в руки – його мозок нагромадив багато відомостей від різних каналів сприйняття. Діти поступово переходять від дій з предметами до дій з образами. У грі дитині вже необов'язково використовувати предмет-замінник, вона може уявити собі «ігровий матеріал» - наприклад, «поїсти» з уявної тарілки уявною ложкою. На відміну від попереднього етапу, коли для того, щоб подумати, дитині необхідно взяти предмет у руки й взаємодіяти з ним, то на даному етапі досить уявити його.

Дуже важливо, саме в цьому віці, не привчати дитину до використання готових схем, не насаджувати власні уявлення. Розвиток фантазії й уміння генерувати власні нові образи служать як засіб розвитку інтелектуальних здібностей – адже чим краще дитина придумує свої образи, тим краще розвивається мозок. Від того, як розвивається образне мислення залежить розвиток логічного мислення. Тому не варто хвилюватися, якщо дитина в п’ять років не вміє читати й писати. Набагато гірше, якщо вона не вміє грати без іграшок (з піском, паличками, камінчиками) і не любить займатися творчістю.
1.2. Розвиток пізнавальної сфери старших дошкільників
Природа, від початку творить дитину слабкою, безпорадною: тіло неслухняним, а розум не здатним до аналізу та логічних висновків. Вона має зародок для розвитку різних якостей, а стати особистістю може лише під впливом інших особистостей (вихователів, батьків та інших оточуючих). Немає визначеної грані, коли особистість має завершити свою освіту, але є чітко визначений період, коли її потрібно починати. Це – дошкільний вік. Процес розвитку дитини в цей період у сучасному педагогічному закладі передбачає взаємодію педагога – вихователя та його вихованців, яка активно сприяє розвитку пізнавальної сфери дитини та індивідуальності дошкільників[6].

Психічний розвиток, як відомо, процес всебічний. Малеча вивчає світ через зв'язок з ним. Водночас у процесі пізнання будуються внутрішні передумови до подальшого розширення цих зв’язків, поступово змінюється і сама діяльність, вона стає свідомо спрямованою на оволодіння знаннями про предмети і явища об’єктивного світу. Завдяки діяльності дитини відбувається її саморух, саморозвиток. Психічний розвиток – це розгорнуті в часі кількісні та якісні зміни, що ведуть до формування особистості. Таким чином, індивідуальний розвиток особистості є не тільки кількісним збільшенням наявних у неї знань, умінь та навичок а й передбачає якісні зміни її психічної діяльності, виникнення нових форм і засобів відображення об’єктивної дійсності, поступовий перехід від нижчих до вищих ступенів розвитку свідомості й самосвідомості. «Психічний розвиток дитини, за Г.С.Костюком, - це індивідуальна історія розвитку її пізнавальної, емоційної, вольової сфери становлення суб’єктивного світу особистості її самосвідомості»[5, 7-12].

Загальною формою психічного розвитку дитини є навчання та виховання. Навчання створює зону найближчого розвитку, тобто активізує внутрішні процеси розвитку, які спочатку можливі лише у сфері взаємовідносин дитини з дорослою людиною. Засвоєння соціального досвіду, оволодіння знаннями, вміннями та навичками – саме це напряму впливає на пізнавальний розвиток.

В пізнавальну сферу науковці відносіть багато важливих процесів (сприйняття, відчуття, мислення, уява, увага, пам’ять), які сприяють гармонічному розвитку дитини в цілому.

Вивчення та встановлення чинників пізнавального розвитку дитини, на думку науковців - психологів, є найважливішою передумовою вдосконалення системи виховання та навчання її і в сім’ї, і в дитячих закладах, і в суспільстві загалом. Даною проблемою займалися: Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, Д.Б.Ельконін, А.М.Леонтіїв, В.В.Давидов, В.С.Мухіна, С.Л.Рубенштейн, П.Я.Гальперін та ін.. В даній статті автор аналізує розвиток уваги, сприйняття, пам’яті та мислення. Сприймаючи, дитина пізнає в основному зовнішні властивості предметів: величину, форму, колір тощо. Мислення – це засіб пізнання внутрішніх, істотних властивостей предметів, різного роду зв’язків між ними (причинних, часових тощо). Ці різні між собою процеси водночас пов’язані між собою. Спочатку розвивається сприймання, воно стає основою для розвитку мислення, а мислення в свою чергу, позитивно впливає на розвиток сприйняття. Тому для розумового розвитку малечі необхідно дбати про розвиток її сприймання і мислення. Спочатку сприймання у дітей має активно-дійовий характер. Поступово перетворюються в самостійний процес і на його основі розвивається здатність до спостереження. Поступово від маніпуляцій з предметом діти переходять до ознайомлення з ним на основі дотику і зору. Зорове сприйняття, вбираючи в себе досвід інших видів пізнавальної діяльності, стає в дошкільному віці одним з основних засобів безпосереднього пізнання предметів і явищ. У розвитку сприйняття дошкільників провідне значення має мова. Називаючи предмети (чи їх ознаки) дитина відрізняє їх один від одного, усвідомлює дітей, реальні відношення між предметами. Водночас розвивається мова дітей, яка стає основою для формування складної форми мислення – словесно – логічної. Мислити – значить вміти користуватися знаннями , кожного разу вибирати із свого досвіду ті, які потрібні в даній ситуації. Пам’ять дитини, як і інші психічні процеси, формується й розвивається в процесі діяльності. Пам’ять дошкільника має в основному мимовільний характер та за сприятливих умов успішно розвиваються довільні процеси пам’яті. Надзвичайно важливу роль в усій психічній діяльності малечі, як відомо, відіграє увага. Саме високим ступенем розвитку уваги, її стійкістю, зосередженістю, довільністю зумовлюється, будь-яка успішна діяльність дитини[7, 5-29]. Розвиток, формування уваги та інших пізнавальних процесів – одне з найважливіших ланок у педагогічній діяльності вихователів.

Кардинальне реформування системи освіти вимагає переосмислення мети, змісту, методів та форм освітньої діяльності. Зазначені перетворення повинні розпочатись з дошкільної освіти. Сучасні освітні технології спрямовуються не тільки на кількість знань, але і на їх якість. Важливим аспектом у розвитку дитини є навчання не тільки осмислювати отриману інформацію, а і активно її використовувати, а формування практичних навичок відбувається в процесі розвивального навчання[4, 3-29].

У процесі пізнавальної діяльності, сприйняття предметів, обстеження, узагальнення дитина застосовує слова, які характеризують властивості предметів, символи, схеми, що відображають приховані зв’язки між предметами та явищами. Відбувається розвиток мисленнєвих процесів. Розвиток словесно-логічного мислення сприяє формуванню умінь дітей робити елементарні висновки. Результатом розвитку мислення є те, що накопичення уявлень про світ вибудовується в цілісну систему знань [40].

Г. Смольникова пропонує розглянути основні прояви пізнавального інтересу старших дошкільнят [48]:

 надання переваги певному виду діяльності;

 виникнення запитань пізнавального характеру;

бажання поповнити знання про предмети, явища навколишньої дійсності;

 намагання робити висновки з власних спостережень;

 реагування дитини на успіх чи невдачу в діяльності;

 увага, зосередженість у процесі діяльності;

 бажання залучити інших дітей до улюбленої справи, поділитися з ними результатами своїх спостережень;

 зовнішні прояви (інтонація, міміка, жести);

 прагнення самостійно включитися в діяльність, яка зацікавила.

Дошкільний вік вважається періодом розвитку дитячої пізнавальної активності. У новій редакції Базового компонента дошкільної освіти в освітній лінії „ Дитина в сенсорно-пізнавальному просторіˮ зазначено, що прояви такої активності є інтерес дитини до довкілля та самої себе; активне сприймання предметів, об’єктів, людей, подій; спостережливість, кмітливість, допитливість, вміле використання побаченого й почутого раніше, спроби самостійно доходити висновків, знаходити нове у знайомому та знайоме в новому, вміння радіти зі своїх відкриттів; надання переваги новим, незнайомим завданням, що потребують розумових зусиль; планування своєї пізнавальної діяльності, втілення її на практиці; інтерес до дослідництва, експериментування з новими матеріалами [2].

Дослідження Т. Ткачук засвідчують, що подив — важлива здатність дитини, він живить її пізнавальний інтерес. Це почуття можна викликати новизною, незвичністю, несподіваністю, невідповідністю чогось уявленням малюка. Інтерес, як стимул пізнавальної діяльності, своєрідний трамплін до пізнавальної активності, опора для емоційної пам'яті, стимул для підвищення емоційного тонусу, засіб мобілізації уваги та вольових зусиль дитини [49].

Без належної підтримки природна дитяча допитливість, за дослідженням І. Литвиненко, починає згасати вже на п’ятому році життя. Але ж відомо, що п’ятий рік життя – це вік „ чомучокˮ, а психоаналітики пов’язують цей вік з латентною стадією психосексуального розвитку, дуже сприятливою для навчання. У неї виникло в зв’язку з цим запитання: чому діти не виявляють належного інтересу до пропонованого матеріалу. У цього феномена багато причин [27]. На її думку, головні з них такі:

 сприймаючи інформацію, діти здебільшого користуються тільки одним або двома сенсорними каналами, тобто вони або пасивно слухають, або сприймають матеріал тільки зором;

 вихователі самі ставлять дітям запитання;

 діти не володіють пізнавальними діями;

 примушування дітей до навчання, ігнорування того, що „ навчання має бути для них забавоюˮ.

В залежності від конкретних умов в цьому пізнавальному досвіді відбувається збагачення вмісту пізнавального інтересу і зміцнення його. Саме завдяки пізнавальному досвіду і спілкуванню інтерес у структурі тієї чи іншої особистості може відігравати різну роль. Для дітей четвертого року життя він буде відігравати роль перехідного епізоду, постійно вимагати зовнішніх стимулів для свого зміцнення; у дітей п’яти років – широкий розлитий інтерес, не локалізований у певній предметній галузі, але маючий тенденцію до постійного збагачення все новою і новою інформацією (допитливість); а вже у шість років – своєрідна пристрасть до пізнання, до творчої діяльності, що виражається в пошуку необхідної ланки для заповнення пробілу в знаннях [53].

Також Г. Щукіна зазначає, пізнавальний інтерес, будучи стійкою рисою особистості на всіх вікових етапах розвитку дітей, визначає її активність в навчанні, в грі, ініціативу в постановці пізнавальних цілей. Він визначає пошуковий, творчий характер будь-якого виду пізнавальної діяльності (на занятті, в домашній навчальній роботі, конструюванні і т. д.), сприяє формуванню здібностей до творчості в різноманітних видах діяльності. Формування цієї риси особистості надзвичайно позитивно позначається на всьому розвитку дитини.

З віком змінюється і сам зміст пізнавальної активності : вона стає більш довільною, цілеспрямованою. Вмінню ставити мету, шукати способи її досягнення (що робити? Як робити?), а в разі виникнення труднощів проявляти наполегливість та цілеспрямованість для їх подолання завжди 23 надавали особливої ваги провідні учені в галузі дитячої психології О. Запорожець, В. Котирло [21].

Таким чином, розвиток пізнавального інтересу на всіх вікових етапах життя дитини прямо залежить від кількості, якості та характеру інформації, знань, які отримує дитина, а також від способу їх подачі дорослими. Пізнавальний інтерес дошкільників у процесі навчання та виховання розвивається по-різному в залежності від їх вікових та індивідуальних особливостей. Тому кожному віку дитини притаманний свій рівень розвитку пізнання.

Розділ 2. Розвиток математичного мислення у старших дошкільників засобами логіко-математичних ігор
2.1. Педагогічні можливості гри в розвитку математичного мислення
Кожен дошкільник – маленький дослідник, який з радістю та задоволенням відкриває для себе навколишній світ. Завдання вихователів та батьків – допомогти йому зберегти ісрозвинути потяг до знань, задовольнити дитячу потребу в активній діяльності, створити підґрунтя для розвитку розуму дитини.

Педагогічна практика підтверджує, що за умови правильно організованого процесу із застосуванням різних методик, як правило, ігрових, що враховують особливості дитячого сприйняття, діти можуть в дошкільному віці без перевантаж ень і напруги засвоїти більшість із того, чому раніше вони починали навчатись тільки в школі.

А чим краще підготовлена дитина прийде до школи – мається на увазі не кількість накопичених знань, а саме готовність до розумової діяльності – тим більш успішною, щасливішою буде для неї початок цього дуж е важливого періоду – шкільного дитинства.

Людина, здатна конструктивно мислити, швидко вирішувати логічні задачі, найбільш адаптована до життя. Вона швидше знаходить вихід із складних ситуацій, приймає раціональне рішення; мобільна, оперативна, проявляє точні та швидкі реакції.

Так, математика по праву займає дуж е велике місце в системі дошкільної освіти. Вона шліфує розум дитини, розвиває гнучкість мислення, навчає логіці.

Гра – провідний для дитини вид діяльності. Логікоматематичні ігри розвивають у дітей: самостійність, здатність автономно, незалежно від дорослих вирішувати доступні задачі в різних видах діяльності, а також схильність до елементарної творчої та пізнавальної активності.

Логіко-математичні ігри конструюються на основі сучасного погляду на розвиток математичних здібностей дитини. До них відноситься потяг дитини отримати результат: зібрати, з’єднати, виміряти, проявити ініціативу і творчість; передбачити результат; змінити ситуацію; активно, не відволікаючись, діяти практично і зваж ено; оперувати образами; установлювати зв'язок і залежність, фіксувати їх графічно. Дані ігри сприяють розвитку уваги, пам’яті, мовлення, уяви та мислення дитини, створюють позитивно-емоційну атмосферу, спонукають дітей до навчання, колективного пошуку, активності.

Гра має велике значення в житті й розвитку дітей. У процесі гри в них виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись, діти не зауваж ують, що учаться: пізнають, запам'ятовують нове, орієнтуються в незвичайних ситуаціях, поповнюють запас представлень, понять, розвивають фантазію. Навіть самі пасивні з дітей включаються в гру з величезним бажанням, додають усі зусилля, щоб не підвести товаришів по грі.

У грі дитина здобуває нові знання, уміння, навички. Ігри, що сприяють розвитку сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, розвитку творчих здібностей, спрямовані на розумовий розвиток дошкільника в цілому.

На відміну від інших видів діяльності гра містить мету в самій собі; сторонніх і відділених завдань у грі дитина не ставить і не вирішує. Гра часто і визначається як діяльність, що виконується заради самої себе, сторонніх цілей і завдань не переслідує.

Гра цінна тільки в тому випадку, коли вона сприяє кращому розумінню математичної сутності питання, уточненню і формуванню математичних знань учнів. Дидактичні ігри й ігрові вправи стимулюють спілкування, оскільки в процесі проведення цих ігор взаємини між дітьми, дитиною і батьком, дитиною і педагогом починають носити більш невимушений і емоційний характер.

Включення дітей у гру має бути добровільним: не нав'язування гри, а залучення в неї дітей. Діти повинні добре розуміти сенс і зміст гри, її правила, ідею кожної ігрової ролі. Зміст ігрових дій має збігатися зі змістом і сенсом поводж ення в реальних ситуаціях для того, щоб основний зміст ігрових дій переносився в реальну життєдіяльність. У грі слід керуватися прийнятими в суспільстві нормами моральності, заснованими на гуманізмі, загальнолюдських цінностях. У грі не повинне приниж уватися достоїнство її учасників, зокрема в разі програшу.

У дошкільному віці закладається основа уявлень про світ, про об'є кти та явища дійсності, а також певний стиль мислення. Тут важливо не згаяти час, відпущений дитині природою на інтенсивний розвиток. З'ясовано: можливості розумової діяльності дитини досить високі, щоб вона належним чином засвоювала як зовнішні ознаки, так і внутрішні істотні зв'язки. У цей віковий період активно формується здатність до початкових форм абстрагування, узагальнення, до умовиводів.

Оскільки від природи в дошкільнят переважають наочнодійове та наочно-образне мислення, а словесно-логічне тількино починає формуватися, слід спостерігати за дітьми під час занять, ігор, прогулянок, зосереджуючись саме на властивих їм у цьому віці видах мислення, звертаючи увагу на таке:

– чи наявне в дитини зацікавлення в отриманні нової інформації, способів розв'язання різних завдань, в ознайомленні з новими іграми, сюж етами тощо;

– якою мірою в неї сформована довільна поведінка – зосередж ення, увага, пам'ять; чи здатна вона до пошуководослідницької діяльності, до розв'язання проблемних ситуацій; чи проявляє допитливість, скільки і яких запитань ставить дорослому, чи наполегливо домагається відповіді на них;

– чи дитина активна, самостійна на заняттях, в іграх, під час спостереж ень; – чи розвинене в неї мовлення й чи достатній словниковий запас;

– чи здатна вона чітко й диференційовано сприймати довкілля, об'є кти та явища дійсності; чи виявляє бажання порівнювати предмети та явища; чи мож е узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки;

– чи здійснює так звані раціональні спроби, розв'язуючи розумові завдання;

– чи проявляє кмітливість, творчість у розв'язанні життєвих ситуацій, у виконанні ігрових та навчальних завдань;

– чи бажає долати труднощі, докладати вольові зусилля, розв'язуючи розумові завдання.

Формуванню та розвитку основних структур мислення дітей сприяє вибір змісту й методів навчання, адекватних інтересам дошкільнят. Навчання, що ґрунтується на використанні спеціальних розвивальних ігор, належить саме до таких методів.

Розвивальні логіко-математичні ігри слід використовувати в роботі з дошкільнятами, щоб допомогти кожній дитині реалізувати закладені в ній неабиякі здатності мислити логічно та конструктивно.

Отже, педагогічні можливості дидактичної гри дуже великі. Гра розвиває всі сторони особистості, активізує інтелектуальні можливості дитини.
2.2. Використання розвиваючих ігор математичного змісту в роботі з дітьми старшого дошкільного віку
Гра – основний метод логіко-математичного розвитку дошкільників, провідний вид дитячої діяльності, який використовується дорослими з метою виховання дошкільників, навчаючи їх різним діям з предметами, способами і засобами спілкування. В грі дитина розвивається як особистість, у неї формуються ті сторони психіки, від яких потім будуть залежати успішність її навчальної і трудової діяльності, її відносини з людьми.

В даний час розробляється методика введення дітей в світ логікоматематичних уявлень: властивостей, відношень, множин, операцій з множинами, логічних операцій – з допомогою спеціальної серії навчаючих логіко-математичних ігор. Це такі:

1. Ігри на розвиток сенсорних здібностей включають:

- ігри на розвиток сприймання («Добери собі сусіда», «Порівняй та заповни», «Пірамідка», «Якого кольору предмет?», «Кольорові клубочки»);

- ігри на розвиток відчуття («Впізнай, що заховано», «Фігури з паличок», «Гноми з торбинками», «Чарівна торбинка», «Добери за формою»); - ігри на розвиток уявлень («Чарівні фарби», «Поросята і сірий вовк», «Чарівна торбинка», «Фабрика», «На гостини до Сонечка і Снігової королеви»);

2. Ігри на розвиток інтелектуальних здібностей включають:

- ігри на розвиток пам’яті («Пари картинок», «Запишемо казку», «Третій зайвий»);

- ігри на розвиток мислення («Водії», «Будинки тварин», «Що плаває, що тоне», «Поїзд», «Дерево», «Вирощування дерева», «Гра з двома обручами», «Гра з трьома обручами», «Скільки всього?»,);

- ігри на розвиток уваги («Що там?», «Кольоровий диск», «Танграм», «Майстерня форм», «Монгольська гра», «Склади картинки»);

3. Ігри на розвиток передумов творчих здібностей включають:

- ігри на розвиток уяви («Складаємо казку», «Різні будівлі», «Звірятка на стежинках», «Як пройти до зайчика?», «На що це схоже?», «Допоможемо художнику», «Секрети»);

- ігри на розвиток конструктивних здібностей («Головоломки», «Розрізні картинки», «Робимо зарядку», «Конструктор», «Лялька Маша купила піаніно», «Де мишка?», «Де світить сонечко?»).

В старшій групі пропонується використовувати у роботі з дітьми такі ігри: «Склади картинку», «Склади квадрат», призначення яких – розвивати у дітей сенсорні уміння і здібності, аналітичне сприйняття. Дошкільнята не тільки розрізняють геометричні фігури,а й складають з них яке-небудь зображення чи картинку по зразку, по вказівці педагога чи за власним задумом.

Ігрові вправи «Домалюй», «Добудуй», «Склади потяг» призначення яких – розвивати у дітей просторові уявлення, закріплювати знання про геометричні фігури, їх властивості, називати предмети навколишнього середовища схожі своєю формою на певну геометричну фігуру.

Ігри і вправи з кольоровими лічильними паличками, призначення яких - розвивати просторові уявлення, закріплювати знання про властивості і відмінні ознаки геометричних фігур.

Логічні задачі «Найди помилку», «Яка фігура наступна?», «Яка фігура зайва?», «Найди, чим відрізняється», призначення яких – розвивати логічне мислення, вміння доводити правильність рішення, відкидати неправильне.

Для здійснення логічних операцій аналізу і синтезу використовуються такі вправи.

Ігри на визначення суміжних чисел в межах 10: «Яке число пропущено?», «Назви сусідів», «Заповни пусті клітинки», «Більше – менше», «Доміно», «Хто йде за тобою?», «Про що говорять числа?»

Перетворювати рівність в нерівність і навпаки – нерівність у рівність можна, граючись в такі дидактичні ігри як: «Якої цифри не стало?», «Скільки?», «Плутанина», «Виправ помилку», «Математичні круги».

Дидактичні ігри «Задумай число», «Склади фігуру», «Хто перший назве?», «Якої іграшки не стало?» та інші слід використовувати і на заняттях, і у вільний час з метою розвитку інтелектуальних здібностей у дітей. Ігри та вправи, які сприяють розвиткові просторових орієнтацій у дітей: «Виклади так, як я скажу», «Розкажи про свій візерунок», «Рукавичка».

Для вправляння дітей в умінні впорядковувати предмети слід використовувати такі дидактичні ігри та вправи: дидактичні ігри «Добери закладку для книжки», « Хто за ким стоїть?».

Можна запропонувати дітям вправи на розвиток зорової та слухової уваги: «Відшукай вирізані клаптики» (дитина має знайти серед запропонованих фрагментів малюнка ті, яких на малюнку не вистачає, які «вирізали»; «Порівняй за формою» (діти одержують картки із зображенням різних предметів і геометричних фігур).

Завдання: з’єднати стрілочками предмети з певною фігурою, а також гра «Знайди цифру» (дитина одержує картинку, в деталях якої «заховані» зображення цифр).

Не менш цікавими у роботі з дітьми є прийоми узагальнення та класифікації. У практичній роботі з дітьми слід проводити такі ігри: рухлива словесна гра «Я знаю», словесна гра «Назви одним словом», «Чого не вистачає?», «Один зайвий», гра «Універмаг». Також дітям цікаво працювати з практичними картками, де вони вчаться самостійно працювати, логічно мислити, домальовувати предмет, якого не вистачає.

Для оволодіння дітьми прийомом систематизації використовували такі вправи: «Продовж ряд цифр», «Продовж ряд предметів», «Послідовні картинки»

Діти із задоволенням викладають серіаційний ряд з плоских зображень: ведмедиків, грибочків, жабок, мотрійок, равликів, яблучок і т.д.

Улюблене заняття дошкільників – складання різноманітних зображень з мозаїки, де діти вправляються і у розрізненні кольорів, і у лічбі, і в орієнтуванні у просторі, також розвиваються дрібні м’язи рук, що сприяє підготовці руки дитини до письма.

Підбираючи методи й форми роботи з дітьми, вихователь повинен пам'ятати, що в основі освітнього процесу лежить проблемно-ігрова технологія. Тому перевага надається грі, як основному методу навчання дошкільників, математичним розвагам, дидактичним іграм, ігровим вправам, експериментуванню, розв'язанню творчих і проблемних завдань, практичній діяльності.
Список використаних джерел
1. Л.Кононенко. – К.: Світич, 2008. - 430с.

2. Бех І.Д. Особистісно орієнтоване виховання. – К.: ІЗМН, 1998. – 296с.

3. Гарькавець О.М. Індивідуальна направленість розвиваючих методик та програм як фактор їх системного використання. //Вісник ХНПУ ім.Г.С.Сковороди. Психологія. – Харків: 2010. – Вип. 34. – С.49-55.

4. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. К., 2004. – С.3-29.

5. Психічний розвиток дитини – дошкільника. Навчальний посібник. / під ред. С.Є. Кулачківська, С.О. Ладивір, Т.О. Піроженко. – К.: Світич, 2004. – 74с.

6. Кормиліціна Л.М. Проблеми та завдання українського дошкілля //Дошкільне виховання - 1998. - №1 - C.3-5.

7. Навчання і виховання дітей дошкільного віку. / За ред.. Артемової Л.В., Лебедевої З.Є. – К.,1974. – 223с.

8. Стрюк К. Принципи оновлення. //Дошкільне виховання - 1998. - №1 - С.6-8.

21.Котирло В. К. Вольова готовність / В. К. Котирло // Завтра в школу / заг. ред. В. К. Котырло. – К. : Радянська школа, 1977. – С.68–96.

53.Щукина Г. И. Проблема познавательного интереса в педагогике. – М., „ Педагогика ˮ, 1971. – 351 с.

27.Литвиненко І. Багатоканальна діяльність – засіб розвитку пізнавальної активності / І. Литвиненко // Дошкільне виховання. – 2002. – № 4. – С. 22- 24.

48.Смольникова Г. Нові відкриття щодня : організація пізнавальної діяльності дітей [Текст] / Г. Смольникова // Дошкільне виховання. – 2013. – № 3. – С. 6-11.

2. Базовий компонент дошкільної освіти ( нова редакція). – К. – 2012.

49.Ткачук Т. Радість пізнання / Т. Ткачук // Дошкільне виховання. – 2002. – № 9. – С. 10-11.

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К. Редакція журналу «Дошкільне виховання», 1999.

2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. кер. Та заг. ред. О.Л.Кононко. – К.: Світич, 2008.

3. Бєженова М. Математична абетка. Формування елементарних математичних вистав. - М.: Эксмо, СКІФ, 2005.

4. Бєлошистая А.В. Готуємося до математики. Методичні рекомендації для організації занять із дітьми 5-6 років. - М.: Ювента, 2006.

5. Волчкова В.Н., Степанова Н.В. Конспекти занять у старшій групі дитячого садка. Математика. Практичний посібник для вихователів і методистів ДОУ.- М.: ТЦ «Учитель», 2007.

6. Денисова Д., Дорожин Ю. Математика для дошкільників. Старша група 5 +. - М.: Мозаїка-Синтез, 2007.

7. Цікава математика. Матеріали для занять і уроків з дошкільниками й молодшими школярами. - М.: Учитель, 2007.

8. Звонкін А.К. Малята й математика. Домашній гурток для дошкільників. - М.: МЦНМО, МИОО, 2006.

9. Кузнєцова В.Г. Математика для дошкільників. Популярна методика ігрових уроків. - Спб.: Онікс, Онікс-Спб, 2006.

10. Носов Е.А., Непомнящая Р.Л. Логіка і математика для дошкільників - М.: Дитинство-Пресс, 2007.

11. Петерсон Л.Г., Кочемасова Е.Е. Ігралочка. Практичний курс математики для дошкільників. Методичні рекомендації. - М.: Ювента, 2006.

12. Сичєва Г.Е. Формування елементарних математичних вистав дошкільників. - М.: Книголюб, 2007.

13. Шалаєва Г. Математика для маленьких геніїв будинку й у дитячому садку. - М.: АСТ, Слово, 2009.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас