Ім'я файлу: ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МЕЛІОРАЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 28.05.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 28.05.2021
скачати
Зміст
Вступ……………………….……………………….……………………….….….3
Характеристика поняття меліорації……………………….………...……4
Історичний аспект розвитку меліорації в Німеччині……………………6
Висновки……………………….……………………….……………………..….8
Список використаних джерел……………………….……………………….….9
Вступ
Напевно кожен агроном хоча б раз у своїй практиці здійснював меліоративні заходи, так як багато які з них спрямовані на поліпшення структури грунту та її змісту. Розпушування, первинна обробка, зрошення, вапнування і багато інших процесів – все це і є меліорація.
Меліорація – це комплекс меліоративних заходів, які здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму ґрунту, збереження і підвищення його родючості та формування екологічно збалансованої структури наділів.
Начебто все зрозуміло, багато вологи – сушимо, мало опадів – зрошуємо, кислий ґрунт – вапнуємо, надлишок натрію – гіпсуєм.
Характеристика поняття меліорації
Слово «меліорація» походить від латинського слова melioration, що у перекладі на українську мову означає поліпшення. У сучасному понятті меліорація – це система організаційно-господарських і технічних заходів, спрямованих на докорінне поліпшення земель з метою створення найсприятливіших умов для розвитку сільського господарства або загального оздоровлення місцевості.
Залежно від дії на ґрунт та рослини розрізняють гідротехнічні, агротехнічні, лісотехнічні, хімічні і культуртехнічні меліорації. На поліпшення природних умов найбільше впливають сільськогосподарські гідротехнічні меліорації (зрошення, обводнення та осушення), що змінюють водно-повітряний режим ґрунту.
З цією метою будують великі й малі зрошувальні та осушувальні канали, трубопроводи, лотки, створюють водосховища і греблі. Проведення гідротехнічних меліорацій пов’язано із значними капіталовкладеннями, тому вони вимагають техніко-економічних обґрунтувань. Найбільшої ефективності в меліорації досягають при комплексному їх застосуванні, коли зрошення поєднується з дренуванням, а осушення – з періодичним зрошенням земель. При цьому меліорації поєднуються з правильною організацією праці. Високим рівнем агротехніки, внесенням добрив та ін.
Агротехнічні меліорації необхідні для зміни фізичних і хімічних властивостей ґрунту. Вони приводять до зміни кількості різних поживних елементів у ґрунті і забезпечують підвищення його родючості. Агротехнічні меліорації включають правильний вибір глибини і напрямку оранки, грунтопоглиблення, залуження крутих схилів, поліпшення лук і пасовищ, снігозатримання.
Лісотехнічні меліорації передбачають поліпшення земель шляхом вирощування деревної або трав’янистої рослинності у поєднанні з деревною. До них належать: обліснення місцевості. Закріплення рухомих пісків, створення полезахисних лісових смуг тощо.
При хімічних меліораціях для поліпшення земель, особливо засолених у ґрунт вносять гіпс, вапно, сірчану кислоту, дефекаційну грязь, фосфоритне борошно та ін. До хімічних меліорацій належать: використання різних пестицидів для боротьби із заростанням меліоративних каналів, полімерів для зменшення фільтраційних втрат води з водоймищ і каналів.
Культуртехнічні меліорації дають змогу поліпшити стан поверхні ґрунту шляхом видалення каміння, пеньків, кущів, планування поверхні.
Меліорація не тільки підвищує продуктивність сільського господарства, а й створює базу для його стійкого розвитку в різні за погодними умовами роки в усіх зонах країни, забезпечує гарантовані високі врожаї сільськогосподарських культур, сприяє збільшенню національного доходу країни, вносить докорінні зміни в умови сільськогосподарського виробництва. Зберігає і поліпшує зовнішнє середовище.
Об’єктами сільськогосподарської меліорації можуть бути такі землі:
з несприятливим умовами водно-повітряного режиму (болота і заболочені землі, засушливий степ, напівпустелі і пустелі);
з несприятливим фізичними та хімічними властивостями (засолені, важкі глинисті ґрунти, піски та ін.);
ті, що підлягають шкідливому механічному впливу води або вітру (яри, ґрунтовий покрив, що легко розмивається, схили), на яких здійснюють протиерозійні заходи.
Історичний аспект розвитку меліорації в Німеччині
Меліорації на земній кулі почали застосовувати 3-4 тис. років до н.е. в Єгипті, Китаї, Індії. В Іраку, у долині рік Тигру і Євфрату, до наших днів збереглись залишки зрошувального каналу Нарван. Від Індії, Китаю, Єгипту, Іраку через Палестину, Північну Африку, Іспанію зрошення розповсюдилось на захід.
Зрошення на території Німеччини застосовувалось ще у далекій давнині. У ХІІІ ст. до н.е. було споруджено ряд каналів і водосховищ.
Перші відомості про осушувальні роботи на території країни відносяться до Х-ХV ст.
У 1802 році розпочались роботи по осушенню боліт у ряді північних і північно-західних губерній Німеччини, головним чином під Берліном та іншими містами.
У період з 1848 по 1882 р. значно зросли площі зрошення, на Північній частині Німеччини. Після посухи 1891 року у Німеччині почали приділяти увагу меліорації. Під час Першої світової і громадянської воєн зрошувані площі різко скоротилися. До 1928 року були відновлені зрошувані площі і в 1940 році вони досягли 6320 тис. га.
Під час Другої світової війни припинився розвиток меліорації в країні. Після її закінчення були відновлені і реконструйовані зруйновані зрошувальні й осушувальні системи і намічені заходи щодо дальшого розвитку меліорації земель. У період з 1946 по 1950 р. розпочато роботи по зрошуванню земель на місцевому стоку, будівництву ставків і водоймищ, дальшому розвитку зрошування.
В останні роки меліорацію Німеччини критикують за її низьку ефективність. Серед недоліків були помилки в проектуванні меліоративних систем, іноді не забезпечувався високий рівень будівельних робіт. Не завжди меліорація приводила до корінного поліпшення земель, на великих площах не була досягнута планова врожайність сільськогосподарських культур.
Пріоритет віддавали введенню нових земель, в недостатніх обсягах провадили роботи з реконструкції і технічного удосконалення старих меліоративних систем. Раніше на реконструкцію виділяли менш як 20% загального обсягу капітальних вкладень, тепер – до 50%, а в середньоазіатському регіоні – до 70%.
Низькими темпами впроваджуються найновіші досягнення науки і техніки у меліоративне будівництво.
В давній період площа зрошуваних земель зросла з 17,6 тис. до 2,5 млн. га і осушених – з 430 тис. до 3 млн. га.
Займаючи 12% сільськогосподарських угідь, меліоровані землі дають до 30% валової продукції землеробства.
Проте можливості меліоративних земель Німеччини використовуються ще не повністю. Слід прискорити роботи по створенню і впровадженню нових конструкцій систем з автоматизованим водорозподілом і осушувальних систем з автоматизованим регулюванням водного режиму ґрунтів, розширити застосування нових будівельних матеріалів та ін.
Висновки
Отже, меліорація (лат. melioratio поліпшення, від лат. melior кращий) є цілеспрямоване покращення властивостей природно-територіальних комплексів з метою оптимального використання потенціалу ґрунтів, вод, клімату, рельєфу та рослинності.
Меліорація відрізняється від звичайних агротехнічних прийомів тривалим і інтенсивнішим впливом на об'єкти меліорації.
До меліорації належать осушення й зрошення земель, регулювання річок і поверхневого стоку вод, закріплення пісків і ярів тощо.
Меліорація складається з двох етапів - будівельного і етапу експлуатації. Будівельний етап полягає в проектуванні і будівництві меліоративної мережі з використанням спеціалізованих меліоративних машин. На етапі експлуатації проводиться постійна оцінка стану меліоративних споруд і їхньої відповідності умовам експлуатації, що постійно змінюються, а також підтримка меліоративних систем в працездатному стані, їхньої адаптації до умов, що змінюються.
Вибір виду меліорації залежить від природно-господарських умов території; як правило, застосовують комплекс меліоративних заходів.
Список використаних джерел
1. Гідротехнічні меліорації лісових земель / [ Юхновський В.Ю., Шевченко О.В., Дудурець С.М. та ін.]; за ред В.Ю. Юхновського. – К. : Арістей, 2007. – С. 7–11.
2. Гурин В.А. Технологія зрошування: Навчальний посібник / В.А. Гурин, М.П. Степаненко, М.Г. Степаненко. – Рівне : НУВГП, 2013. – С. 8–18.
3. Колпаков В.В. Сельскохозяйственные мелиорации / В.В. Колпаков, И.П. Сухарев. – М. : Агропромиздат, 1988. – С. 3–14.
4. Мелиорация и водное хозяйство. 6. Орошение: справочник / Под ред. Б.Б. Шумакова. – М. : Агропромиздат, 1990. – С. 5–9.
5. Сільськогосподарські меліорації / [С.М. Гончаров, Г.С. Потоцький, В.С. Ковальов та ін.]; за ред.С.М. Гончарова, Г.С. Потоцького. – К. : Вища школа, 1991. – С. 3–10.
6. Мелиорация земель / [А.И. Голованов, И.П. Айдаров, М.С. Григоров, В.Н. Краснощеков и др. ]; Под ред. А.И. Голованова. – М. : КолосС, 2011. – С.7–54.
7. Шуравин А.В. Мелиорация / А.В. Шуравин, А.И. Кибека. – М. : ИКФ ―ЭКМОС‖, 2006. – С. 3–46.