Зміст вступ 3 розділ І. Теоретичні основи фізичного розвитку немовлят 5

ДОДАТКИ

ВСТУП

У ранньому віці відбуваються істотні зміни в розвитку дітей. Уже на першому році життя дитина здатна брати й утримувати предмети, а пізніше робити ряд різноманітних дій — тримати чашку та пити з неї, їсти ложечкою, закривати та відкривати коробки, нанизувати на стержень кільця й багато іншого. До двох, двох з половиною років дитина добре ходить, бігає, може вибиратися на невелике підвищення й сходити з нього. У ранньому дитинстві діти набувають уміння розрізняти предмети за їх зовнішніми ознаками (формою, величиною, кольором тощо).

У ранньому віці дитина оволодіває величезним надбанням людства — мовою. На другому році вона розуміє звернену до неї мову, сама починає розмовляти й до трьох років майже вільно розмовляє з людьми, що її оточують.

Цей бурхливий процес розвитку не відбувається сам по собі, тільки завдяки природним можливостям організму (спонтанно), як це стверджують деякі буржуазні вчені. Нормальне визрівання вищої нервової діяльності — необхідна умова повноцінного розвитку дитини. Але тільки природних задатків для цього не досить, потрібний додатковий вплив з боку людей, які виховують дитину.

Розвиток дитини до року незавжди йде з однаковою швидкістю тобто не потрібно чекати від дитини, що вона навчиться чогось у відповідний час. Оскільки ж кожна річ, яку діти вчать, є сходинкою до наступної стадії розвитку, то вони досягають їх в однаковому порядку але ще раз підкреслимо – не з однаковою швидкістю. Трохи нижче у статті річ піде про своєрідні сходинки у різних ділянках розвитку Вашої дитини: фізичних навичках, мануальній спритності, зорі, слухові, мові, соціальній поведінці та забавах. Дитина може навчитися чогось трохи скоріше або пізніше, ніж у середньому, як зазначено у статті. Усе, що станеться з нею, – це прогрес з її власним темпом від однієї сходинки до іншої.

Для того, щоб правильно оцінити фізичний розвиток дитини, необхідно знати закономірності росту дитячого організму. На основі зважування і вимірювання великої кількості здорових дітей одержано середні показники (маса тіла, зріст, окружність голови, грудної клітки, живота) фізичного розвитку, а також центральний розподіл цих показників. Порівняння показників розвитку дитини з середніми значеннями дає приблизне уявлення про її фізичний розвиток.

Фізичне виховання відіграє важливу роль у підготовці всебічно розвиненої молодої людини, здатної успішно працювати в різних галузях народного господарства.

Фізичне виховання спрямовано на зміцнення здоров’я, на оволодіння життєво важливими руховими навичками і вміннями, на досягнення високої працездатності. Воно має велике значення в підготовці людини до продуктивної праці. Крім фізичних якостей (швидкість, сила, витривалість, спритність), розвиваються при цьому цінні психічні якості (наполегливість, воля, цілеспрямованість, рішучість, самовладання). Засобами фізичного виховання є різноманітні фізичні вправи, спорт. Ним займаються в домашніх умовах (ранкова гімнастика – зарядка), у школі – уроки фізичної культури, в спортивних і туристичних секціях у дитячих та юнацьких спортивних школах.

Тема курсової роботи: “Фізичний розвиток немовлят”.

Мета роботи: аналіз фізичного розвитку немовлят та дітей раннього дитячого віку.

Об'єкт дослідження: фізичний розвиток дітей віком до 3-х років.

Предмет дослідження: основи фізичного розвитку немовлят.

Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи фізичного розвитку немовлят

1.1. Вікові особливості розвитку і поведінки дитини в ранньому віці

Ранній дитячий вік (від 1 до 3 років) характеризується значним прагненням до сприйняття зовнішніх подразників та емоційним реагуванням на них. Ставлення дитини до світу, інтерес до всього, що її оточує, що вона бачить і чує, визначається перш за все її почуттями. Дитина прагне швидко опановувати все, що приносить їй радість. І навпаки: все неприємне втомлює, набридає, відштовхує. Задоволення, що його дитина відчуває, бавлячись з іграшками, може надовго затримувати увагу. У цьому віці дитина відчуває справжню глибоку необхідність у палкій любові рідних, що дозволяє швидко і легко прив'язатися до них і до всього, що з ними пов'язане. Навпаки, засвоєння навіть найбільш звичних для людини дій (ходіння, розмова) зазвичай уповільнюється, якщо поруч немає улюблених дорослих.

Дуже часто при наявності відхилень у поведінці дітей більш старшого віку причини знаходять у недостатньому емоційному впливові в ранньому віці. До цього призводять такі фактори, як часте або тривале розлучення з матір'ю та відсутність дорослого, який був би її повноцінною заміною; перенесення уваги батьків на меншу дитину; одностороння, нерозривна прив'язаність до матері, яка забуває про виховання в дитини емоційної стійкості.

Другою особливістю цього віку є характерний для дитини негативізм - протидія волі дорослого. З моменту, коли дитина починає ходити самостійно, в її житті й поведінці настають докорінні зміни. Вона вже не потребує сторонньої допомоги і може сама піти, взяти будь-що, попросити те, що їй хочеться отримати. Цілком природно, що вона випробовує свої сили і прагне виявити себе як самостійна істота, яка все робить сама. Але тут дитина стикається з установленим дорослими порядком, який для неї невідомий і до якого вона не має жодного відношення, а отже, дуже легко його порушує. Унаслідок цього

виникають конфлікти, що інколи непомітно, а іноді надто різко можуть порушити правильний хід розвитку дитини.

Після року продовжує розвиватися моторика, мовлення. До півторарічного віку в дитини формується пасивна лексика, а після цього періоду - активна. На третьому році, як правило, дитина оволодіває граматичною будовою мови, вміє правильно вживати відмінки і дієслівні форми. Основний вид діяльності - свідоме маніпулювання з предметами. У спілкуванні з дорослими буває активною або пасивною в залежності від індивідуальних особливостей. У грі тягнеться до однолітків, але бавиться самостійно: ось чому в дитячому садку треба мати багато однакових іграшок.

Наприкінці другого року в дитини прорізуються всі молочні зуби і відповідно змінюються процеси травлення. Відбувається енергійний ріст тіла, розвиток внутрішніх органів і рухового апарату.

Більшість психологів і педагогів визначають цей період як початок кризи у розвитку, що може тривати до п'ятого року життя. Це період, коли дитина переходить до самостійності та незалежності. Будь-яке прагнення дорослих підпорядкувати або навіть „зламати" впертість дитини, як і ігнорування такого прояву, може стати причиною того, що дитина стає або некерованою, або її воля буде зламана і пригнічена. У три-чотири роки дитина з задоволенням запам'ятовує вірші, пісні: це "пік" механічної пам'яті людини. Регулятори вольової поведінки дуже незрілі, тому дитина не може всидіти на місці або пригальмувати своє бажання, що регулюється завдяки правильному вихованню. У цей період дитина отримує знання, досвід спілкування, диференціює своє емоційне ставлення до оточуючих, засвоює елементарні морально-етичні норми поведінки. Для періоду раннього дитинства є характерною потреба в постійній соціалізації. На другому, особливо на третьому році життя дитина вже прагне до взаємодії з іншими дітьми. Однак без участі дорослих таку взаємодію налагодити дуже важко, тому навіть перші спроби встановити стосунки з іншими дітьми зазвичай мають негативний характер. Більш легко і природно дитина соціалізує свою поведінку в перші три роки життя у сім'ї.