ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП……………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ…………………………………………………………………………………..7
1.1Історія виникнення і написання дисертації…………………………………….7
1.1 Дисертація як вид наукового видання
та неопублікованого документа…………………………………………………….8
1.3 Класифікація дисертаційних робіт як виду документа……………………….9
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДИСЕРТАЦІЇ ЯК ВИДУ ДОКУМЕНТА………………12
2.1 Характеристика автореферату дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Шмігер Т. В. як прикладу наукового документа…...12
2.2 Аналіз фонду дисертацій та авторефератів дисертацій Нaукової бібліотеки Української Інженерно-педагогічної академії ………………………………………...14
2.3 Захист дисертацій за спеціальністю «Документознавство, архівознавство»…………………………………………………………………………..17
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..22
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….………………24
5
ВСТУП
Актуальність. Дисертаційна робота як вид документу вельми специфічна. Перш за все, її відрізняє від інших наукових творів те, що вона в системі науки виконує кваліфікаційну функцію, тобто готуватися з метою публічного захисту і отримання наукового ступеня. У зв'язку з цим основне завдання автора - продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації і, насамперед, уміння самостійно вести науковий пошук і вирішити конкретні наукові завдання.
Дисертація закріплює отриману інформацію у вигляді текстового та ілюстрованого матеріалів, у яких дисертант впорядковує за власним розсудом накопичені наукові факти і доводить наукову цінність або практичну значимість тих чи інших положень.
Дисертація адекватно відображає як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання, правомірність використання яких всебічно обгрунтовується в кожному конкретному випадку їх використання.Зміст дисертації характеризує оригінальність, унікальність і неповторність наведених відомостей.
Основою змісту тут є принципово новий матеріал, що включає опис нових факторів, явищ і закономірностей, або узагальнення раніше відомих положень з інших наукових позицій або у зовсім іншому аспекті.Дисертація, що відображає завжди одну концепцію або одну певну точку зору, спочатку включена в наукову полеміку, будучи по суті справи одним з учасників заочної наукової дискусії. У її змісті наводяться вагомі і переконливі аргументи на користь обраної концепції, всебічно аналізуючи і доказово критикуються суперечать їй точці зору.
У дисертації її автору не прийнято давати оцінку викладається. Норми наукової комунікації суворо регламентують характер викладу наукової інформації, вимагаючи відмови від висловлення власної думки в чистому вигляді. Сформовані ринкові відносини на світовому ринку і в Росії внесли свої корективи у відношення до освіти. Всі розвинені фірми і підприємства вимагають мати вищу освіту та спеціалізацію своїх співробітників для досягнення ефективного функціонування підприємства. У зв'язку з цим багато молодих людей прагнуть отримати вищу освіту і продовжити його далі в аспірантурі для отримання наукового ступеня.
6
Метою курсової роботи є вивчення правил написання дисертаційних робіт як виду документа і вимог до них. Придбання навичок самостійної дослідницької та практичної роботи. Оволодіння методиками дослідження, узагальнення та логічного викладу теоретичного матеріалу.
Предметом аналізу є методика написання дисертаційної роботи та розгляд вимог до неї.
Об’єктом є особливості дисертаційного документу як виду неопублікованого документу.
7
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
1.1 Історія виникнення і написання дисертації
Друковані дисертації почали з'являтися в XVI в. У цей час визначився статус дисертації як кваліфікаційної наукової роботи. Університетські статути XVI в. містили требо-вания до самостійної підготовці письмових наукових праць. Здобувач наукового ступеня повинен був опублікувати наукову статтю і розіслати її всім зацікавленим вченим. Всі витрати по виданню ніс автор дисертації. В цей же час стає прийнятим дарувати тексти дисертацій професорам та іншим зацікавленим особам. Це поклало початок інформуванню наукової громадськості про розробки в різних галузях науки, які подаються до захист у вигляді дисертацій. Згодом в університетах створюються спеціальні дисертаційні відділи, в яких збираються всі дисертації, що захищаються в університеті.[2]
Московському імператорському університетові було надано право присудження наукового ступеня доктора медицини в 1791 р. Вчені ступені кандидата, магістра та доктора наук в Росії були введені указом імператора 24 січня 1803 Для отримання будь наукового ступеня встановлювалися усні та письмові іспити, після чого здобувач повинен був публічно захищати дисертацію на засіданні факультету. При захисті був зобов'язаний виступити один опонент. З 1804 р. кількість опонентів збільшується до трьох. 20 січня 1819 було затверджено В«Положення про виробництво в учені ступенів». Цей документ регламентував порядок складання іспитів, захисту дисертацій і присудження вчених ступенів. В цей період докторські дисертації можна було виконувати тільки латинською мовою. Положення можна вважати першим офіційним документом про порядок присудження вчених ступенів.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук повинна бути науковою кваліфікаційною роботою, відповідає одному з наступних трьох пунктів, що визначають характер результатів дисертаційної роботи.
1. В ній повинно бути отримано рішення наукової проблеми, що має важливе народногосподарське, соціально-культурне чи політичне значення.
8
2. У ній мають бути розроблено теоретичні положення, сукупність яких можна кваліфікувати як нове велике досягнення в розвитку перспективного напряму у відповідній галузі науки.
3. У дисертаційній роботі запропоновані науково обґрунтовані технічні, економічні чи технологічні рішення, впровадження яких вносить значний внесок у прискорення науково-технічного прогресу.[4]
Чітка орієнтація претендента на один з наведених вище пунктів, що характеризують результати докторської дисертаційної роботи, дозволить йому істотно підняти якість роботи в цілому і скоротити час на підготовку її до захисту. Тобто претендент заздалегідь повинен визначитися, за якого класифікаційною ознакою укладення вченої ради, визначальному характер результатів дисертації, буде проходити захист дисертації. Встановлення характеру результатів докторських дисертацій по пункту 1 є рідкісною подією і, як правило, може бути дано відомими фахівцями галузі павуки і техніки, керівниками або генеральними конструкторами великих державних підприємств.
Науковці та науково-педагогічні працівники ВНЗ при захисті докторських дисертацій зазвичай визначають характер результатів дисертації, як відповідний п. 2 або п. 3.
У дисертації, що має прикладне значення, повинні наводитися відомості про практичне використання отриманих автором наукових результатів, а в дисертації, що має теоретичне значення, - рекомендації але використання наукових висновків.
1.2 Дисертація як вид наукового видання та неопублікованого документа
Якщо депонований рукопис існує на правах видання, то дисертація і автореферат дисертації – на правах рукопису.
Дисертація (лат. dissertatio – дослідження, обговорення) – кваліфікована наукова робота в певній галузі науки, що пройшла попередню експертизу й представлена до захисту на здобуття вченого ступеня у спеціалізованій вченій раді.
Вона має внутрішню єдність, містить сукупність наукових результатів, наукових положень, що висуваються автором для прилюдного захисту й свідчать
9
про особистий внесок автора в науку та його якостях як ученого. Це – завершена робота, що містить нові знання, сформульовані й обґрунтовані науко2і концепції.
Існують два види дисертацій: на здобуття вченого ступеня доктора наук (докторська) і кандидата наук (кандидатська).
Автореферат дисертації – наукове видання на правах рукопису у вигляді брошури, що містить складений автором реферат проведеного їм дослідження, що представляється на здобуття вченого ступеня. В авторефераті викладаються основні ідеї і висновки дисертації, розкривається особистий внесок автора в розробку проблеми, міра новизни, теоретична й практична значущість результатів наукового дослідження. В авторефераті наводяться відомості про апробацію і публікацію наукового дослідження, про структуру і обсяг дисертаційної роботи.[7]
1.3 Класифікація дисертаційних робіт як виду документа
Ступінь доктора наук присуджується за наступними галузями наук: фізико-математичним, хімічним, біологічним, геолого-мінералогічним, технічним, сільськогосподарським, історичним, економічним, філософських, філологічних, географічним, юридичним, педагогічним, медичним, фармакологічним, ветеринарним, військовим, військово-морським, а також з мистецтвознавства, архітектурі та психології.
Як виняток докторська ступінь може бути присуджена й без захисту дисертації особам, відомим своїми видатними науковими працями, відкриттями і винаходами, а також за сукупністю виконаних наукових робіт.
Вчений ступінь доктора наук є в багатьох країнах. У США, Великобританії, Франції і деяких інших країнах вимоги, пропоновані до докторської дисертації, як правило, еквівалентні вимогам, що пред'являються в нашій країні до кандидатським дисертаціям.
Кандидатська дисертація - це наукова кваліфікаційна робота, в якій міститься рішення задачі, що має істотне значення для відповідної галузі знань, або викладено науково обгрунтовані технічні, економічні чи технологічні розробки, що забезпечують вирішення важливих прикладних задач ".[5]
10
Після успішної публічної захисту кандидатської дисертації особам з вищою освітою, що здали кандидатський мінімум, присуджується вчений ступінь кандидата наук.
Кандидат наук має право брати участь у конкурсі на заміщення посади доцента, старшого наукового співробітника, завідувача кафедри або лабораторією і захищати дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук. Ступінь кандидата наук відповідає ступеня доктора філософії, існуючої в США, Великобританії та інших країнах.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук найчастіше являє собою спеціально підготовлену рукопис, яка "повинна бути написана одноосібно, містити сукупність нових наукових результатів і положень, висунутих автором для прилюдного захисту, мати внутрішню єдність і свідчити про особистий внесок автора в науку.
Запропоновані автором нові рішення мають бути строго аргументовані й критично оцінені порівняно з відомими рішеннями.
У дисертації, що має прикладне значення, повинні наводитися відомості про практичне використання отриманих автором наукових результатів, а в дисертації, що має теоретичне значення, рекомендації з використання наукових висновків.
Дисертація, як правило, підготовляється російською мовою. Оформлення дисертації повинно відповідати вимогам, що пред'являються до робіт, які направляються у друк.
В окремих випадках докторська і кандидатська дисертації можуть являти собою доповідь, підготовлений на основі раніше опублікованих здобувачем і відомих широкому колу фахівців у відповідній галузі знань наукових робіт, що мають велике значення для науки і практики.
Доповідь повинна містити короткий узагальнене виклад результатів проведених здобувачем досліджень і розробок. Обсяг наукових публікацій, що містять ці дослідження і розробки, повинен бути не менше 20 авторських аркушів (авторський аркуш - це 40 тисяч друкованих знаків або 23-24 машинописні сторінки, надруковані через два інтервалу на стандартних аркушах паперу).[7]
11
В якості докторської і кандидатської дисертації можуть бути представлені опублікована наукова монографія або опублікований з відповідним грифом і одноосібно написаний підручник.
Кандидатські та докторські дисертації як наукові твори вельми специфічні. Перш за все, їх відрізняючи-ет від інших наукових творів те, що вони в системі науки виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою публічного захисту і отримання наукового ступеня. У зв'язку з цим основне завдання її автора - продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації і, насамперед, уміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання.
Дисертація закріплює отриману інформацію у вигляді текстового та ілюстративного матеріалу, в яких дисертант впорядковує за власним розсудом накопичені наукові факти і доводить наукову цінність або практичну значимість тих чи інших положень.
Дисертація адекватно відображає як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання, правомірність використання яких всебічно обгрунтовується у кожному конкретному випадку їх використання.
Зміст дисертації характеризують оригінальність, унікальність і неповторність наведених відомостей. Основою змісту є тут принципово новий матеріал, що включає опис нових факторів, явищ і закономірностей, або узагальнення раніше відомих положень з інших наукових позицій або у зовсім іншому аспекті.[10]
Хоча дисертація, як будь наукова праця, повинна виключати суб'єктивний підхід до досліджуваних наукових фактів, вона все ж не може виключати і суб'єктивних моментів, привнесених творчої індивідуальністю самого дисертанта, бо тут завжди присутні такі факти, як його знання і особистий досвід, погляди й уподобання, обумовлені суспільно-історичними умовами підготовки дисертаційної роботи.
Дисертація, що відображає завжди одну концепцію або одну певну точку зору, спочатку включена в наукову полеміку, будучи по суті справи одним із учасників заочної наукової дискусії. У її змісті наводяться вагомі та переконливі аргументи на користь обраної концепції, всебічно аналізуються і доказово критикуються суперечать їй точки зору.
12
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДИСЕРТАЦІЇ ЯК ВИДУ ДОКУМЕНТА
2. 1 Характеристика автореферату дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Шмігер Т. В. як прикладу наукового документа
Автореферат дисертації — це стислий виклад основних результатів дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеню, складений автором дисертації.
Розглянемо автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Шмігер Т. В. як приклад наукового документа. Назва дисертації «Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя: Ключові проблеми та періодизація».
При наборі даного автореферату використовується шрифт Times New Roman (14 кегель) і одинарний міжрядковий інтервал. Номери сторінок проставляються в центрі верхнього поля сторінки.
Перша і друга сторінка обкладинки автореферату містять спеціальну інформацію, оформлену відповідним чином. Ці сторінки не нумеруються. Нумерація починається з цифри 1 на першій сторінці основного тексту.
На лицьовій стороні обкладинки автореферату подаються:
Назва організації, спеціалізована вчена рада якої прийняла дисертацію до захисту (Київський національний університет ім. Т. Шевченка);
індекс УДК (УДК 81’25 (477) (091) “19”);
прізвище, ім'я, по батькові здобувача (Шмігер Тарас Володимирович);
назва дисертації (Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя: Ключові проблеми та періодизація);
шифр і найменування спеціальності за переліком спеціальностей наукових працівників (Спеціальність 10.02.16 – перекладознавство);
підзаголовок “ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук ”;
місто, рік (Київ, 2008).
По своїй структурі автореферат складається з трьох частин: вступної, основної і бібліографічної. У кінці автореферату подаються анотації українською та
13
російською та англійською мовами. Структурні частини автореферату не нумеруються, їх назви подаються великими літерами симетрично тексту.
У вступній частині подаються відомості про методологічний апарат, джерельну базу і інші наукові характеристики дисертації, вказується, в чому полягає наукова новизна і практична значимість дисертації і в яких формах проводилась апробація результатів дослідження. У вступній частині автореферату є: актуальність теми дослідження; об’єкт дослідження; предмет дослідження; мета дослідження; завдання дослідження; теоретична і методологічна база дослідження; дослідження проблеми (історіографія); джерельна база дослідження; нові наукові результати, отримані особисто автором; практична значимість дослідження; апробація результатів дослідження. Автор вказав усі головні публікації, що торкаються теми його дослідження, проаналізував внесок попередніх дослідників в розробку теми, охарактеризував наявні та фактично доступні йому джерела, чітко відокремив своє дослідницьке поле від праць попередників.
У другій частині автореферату послідовно вказуються назви розділів дисертації:
Перший розділ „Українське перекладознавство на початку ХХ сторіччя”;
Другий розділ „Становлення перекладознавства як науки в Україні”;
Третій розділ „Українське перекладознавство середини ХХ сторіччя”;
Четвертий розділ „Українська школа перекладознавства останньої чверті ХХ сторіччя”.
Стисло викладається їх зміст та чітко подаються висновки і кінцеві результати дослідження. Завершується друга частина автореферату висновком, в якому автор подав узагальнену підсумкову оцінку проведеної ним роботи, вказав, у чому він бачить головний зміст своєї роботи; які важливі результати отримані при виконанні дисертації; які аспекти теми дисертації ще вимагають нових наукових досліджень та якими шляхами можуть бути з’ясовані проблеми, що лишилися нерозв’язаними.
У третій частині автореферату наводиться список публікацій автора по темі дисертаційного дослідження. Список поданий відповідно до діючого стандарту з обов'язковим наведенням назв праць і прізвищ співавторів.
14
Анотація, обсягом 2 сторінки машинописного тексту (4236) друкованих знаків), містить в собі інформацію про зміст, основні ідеї та отримані результати дисертаційної роботи. В анотації обов’язково вказуються: прізвище та ініціали здобувача (Шмігер Т. В.) ; назва дисертації (Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя: ключові проблеми та періодизація.); вид дисертації (рукопис); науковий ступінь (Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю перекладознавство); установа, де відбудеться захист (Київський національний університет імені Тараса Шевченка); місто, рік (Київ, 2007); основні ідеї, результати та висновки дисертації. Після анотації наводять ключові слова відповідною мовою. Загальна кількість ключових слів – 8.
2. 2 Аналіз фонду дисертацій та авторефератів дисертацій Нaукової бібліотеки Української Інженерно-педагогічної академії
Бібліотека заснована у 1958 р. як структурний підрозділ Українського заочного політехнічного інституту. З перших днів існування бібліотеки значна увага приділялась формуванню фонду відповідно вимогам до комплектування багатопрофільного вузу.
Загальний фонд бібліотеки складає понад 850 000 примірників на різних носіях інформації, різними мовами.
У бібліотеці є такі фонди:
- Основний фонд;
- Довідково-бібліографічний фонд;
- Фонд документів з бібліотекознавства, бібліографознавства та книгознавства;
- Фонд дисертацій та авторефератів дисертацій;
- Фонд авторських свідоцтв і винаходів науковців УІПА;
- Фонд художньої літератури;
- Фонд періодичних видань;
- Фонд рідкісних видань;
В бібліотеці створено дисертаційний фонд кандидатських дисертацій, фонд магістерських робіт, які захищено в академії, та фонд авторефератів дисертацій.
15
Дисертаціїї видаються у читальному залі тільки з письмового дозволу проректора з наукової роботи УІПА.
Базу даних складають автореферати дисертацій, захищених в Українській інженерно-педагогічній академії на 3-х спеціалізованих радах:
Спеціалізована вчена рада к.64.108.01, спеціальність 19.00.03 - інженерна психологія, психологія праці.
Спеціалізована вчена рада к.64.108.02, спеціальність 05.05.05 – піднімально-транспортні машини
Спеціалізована вчена рада к.64.108.04, спеціальність 05.01.02 – стандартизація, сертифікація та метрологічне забезпечення
Щодо першої спеціалізованої ради, то сюди входять такі автореферати дисертацій:
- Кострікін О.В. Професійно важливі якості керівника як чинник ефективності управлінської діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеню канд. психол. наук.; Пучина О.В. Психологічне забезпечення якості професійного становлення управлінського персоналу металургійного підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеню канд. психол. наук.; Зеленін Г.І. Когнітивні механізми засвоєння іншомовних текстів як чинник розвитку професійної компетентності майбутніх інженерів-педагогів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. сихол. наук; Ягупова О.В. Особливості розвитку практичного мислення майстрів виробничого навчання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеню канд. психол. наук; Білоцерківська Ю.О. Психологічна структура діяльності операторів теплових електростанцій: автореф. дис. на здобуття наук. ступеню канд. психол. наук.; Панченко Л.В. Психодіагностика професійної адаптації технічного персоналу в умовах хімічного виробництва: автореф. дис. на здобуття наук. ступеню канд. психол. наук;
16
- Сурякова М.В. Психологічні особливості кар’єрних очикувань майбутніх інженерів-металургів у процесі професійного становлення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеню канд. психол. наук; Турянська В.Е. Психологічна культура як чинник успішності професійної діяльності майбутнього інженера-педагога: автореф. дис. на здобуття наук. ступеню канд. психол. наук; Приходько Д.П. Особливості станів психічного напруження курсантів-льотчиків в період наземної підготовки: автореф. дис. канд. психол. наук;
Кащенко О.В. Психологічні детермінанти професійної самооцінки суддів: автореф. дис. канд. психол. наук;
Панфілов Ю.І. Психологічні основи забезпечення ефективності спільної діяльності операторів військ протиповітряної оборони: автореф. дис. канд. психол. наук.Список авторефератів, захищених на другій спеціалізованій раді, включає в себе:
Подоляк О. С. Підвищення техніко-експлуатаційних показників стрілових самохідних кранів застосуванням гідравлічних гасителів коливань: Автореф. дис. канд. техн. наук;
Дорохов М.О. Динамічне гасіння коливань мостових кранів із використанням хвильових ланцюгових передач: Автореф. дис. канд. техн. наук;
Полупан Є.В. Підвищення ефективності гальмування піднімально-транспортних машин застосуванням нових фрикційних матеріалів: автореф. дис... канд. техн. наук;
Козар Л.М. Вплив динамічних і статичних навантажень розрізного барабана підйомника на стабільність його роботи при переході каната через розріз: Автореф. дис. канд. техн. наук.
Список авторефератів, захищених на третій спеціалізованій раді, включає в себе:
- Кіпоренко Г. С. Удосконалення нормативного забезпечення експлуатаційної
17
безпеки трубопровіднихсистем атомних електростанцій: автореферат дис. канд. техн. наук;
- Курський Ю. С. Підвищення точності гідроакустичних вимірювань у динамічних умовах: автореф. дис. канд. техн. наук.
Сьогодні бібліотека є центром інформаційного забезпечення навчально-виховного і наукового процесів вузу. Фонд бібліотеки містить літературу з проблем педагогіки та методики професійного навчання, інтелектуальної власності, економічної теорії і фінансів, машинобудування, енергетики, інформатики і комп'ютерних технологій, поліграфії, легкої промисловості, харчової промисловості та інше.
2.3 Захист дисертацій за спеціальністю «Документознавство, архівознавство»
2009 року за спеціальністю «Документознавство, архівознавство» відбувся захист низки дисертаційю.
У Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського Примак Алла Федорівна захистила кандидатську дисертацію на тему “Архівна спадщина М.Ф. Біляшівського (1867-1926): склад, зміст та історико-культурна значущість”. Дисертація присвячена дослідженню архівної спадщини академіка Української академії наук (1919) Миколи Федотовича Біляшівського (1867-1926), аналізу його наукової та публіцистичної спадщини. Особлива увага приділена структурі, змісту, реконструкції архівної спадщини академіка. На основі архівних матеріалів та документів визначені основні напрями наукової та творчої діяльності вченого, проаналізовано його внесок у розробку питань історико-культурної спадщини українського народу, становлення видавничої справи та видання цінних історичних джерел.
В Українському науково-дослідному інституті архівної справи та документознавства Леміш Наталія Олександрівна захистила кандидатську дисертацію на тему “Організація діловодства в органах державної влади Чернігівської губернії (1802-1856)”.
18
Дисертацію присвячено дослідженню організації діловодства в органах державної влади Чернігівської губернії в першій половині XIX ст. На підставі всебічного аналізу наукової літератури, нормативної бази щодо забезпечення організації діловодства, та службової документації, збереженої у фондах Державного архіву Чернігівської області, охарактеризовано зміст організації діловодства в адміністративних установах Чернігівської губернії першої половини XIX ст. Проаналізовано видові групи управлінських документів, їх структуру, склад реквізитів, способи упорядкування. Виявлено службові документи, що використовувалися лише в регіоні з генерал-губернаторською формою керування. Визначено структуру Канцелярії чернігівського цивільного губернатора та Чернігівського губернського правління, розкрито порядок організації діловодства в них. Виявлено специфічні функції адміністративних установ Чернігівської губернії, характерні лише для цього регіону.
У Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв Кравцова Олена Анатоліївна захистила кандидатську дисертацію на тему “Архівний портал ЮНЕСКО: засади створення, структура, інформаційний ресурс”. У дисертації досліджено роль та значення архівного порталу ЮНЕСКО як міжнародної архівної інформаційної системи, покликаної виконувати функції розвитку архівної справи та документознавства в контексті функцій та завдань ЮНЕСКО щодо поширення знань та обміну інформацією в науці, культурі, освіті. Розглянуто основні принципи, функції та етапи становлення ЮНЕСКО, зміни пріоритетів у її діяльності в період інформаційного суспільства та суспільства знань; діяльність Національної комісії України у справах ЮНЕСКО та її веб-ресурси. Охарактеризовано програми ЮНЕСКО зі створення та розвитку веб-порталу як мережевого ресурсу; інформаційно-бібліографічні та документальні ресурси, продуковані ЮНЕСКО і накопичені в її бібліотеці та архіві у вигляді веб-ресурсів. Проаналізовано інформаційну структуру, змістовне наповнення архівного порталу ЮНЕСКО як багатоаспектного інформаційного джерела. З'ясовано роль ЮНЕСКО у формуванні міжнародних засад розвитку архівної діяльності.
Політова Олена Аркадіївна захистила кандидатську дисертацію на тему: “Вторинна документальна інформація з історії України в бібліографічних
19
посібниках і архівних довідниках 90-х років ХХ століття – початку ХХІ століття”. Дисертація присвячена дослідженню вторинної документальної інформації з історії України в бібліографічних посібниках і архівних довідниках періоду 90-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. Проаналізовано стан дослідження теми вторинної документальної інформації з історії України, розглянуто методологічні засади, понятійний апарат та джерельну база дослідження. Розкрито усталену в Україні систему бібліографічного відображення вторинної документальної інформації, вивчено динаміку та сучасні тенденції в процесі поточного і ретроспективного висвітлення документального потоку з історії України, стан формування системи архівної інформації. На основі самостійно створеної бази даних про бібліографічні посібники та архівні довідники періоду 90-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. проаналізовано внесок бібліотек, архівів, музеїв, наукових і науково-дослідних установ історичної галузі у формування жанрово-видового та тематичного спектра вторинної документальної інформації з вітчизняної історії. Визначено сучасні тенденції в удосконаленні вторинної документальної інформації з історії України в бібліографічних посібниках і архівних довідниках, запропоновано модель її функціонування в даному джерельному комплексі.
20
ВИСНОВКИ
Неопубліковані документи - документи, що не пройшли редакційно-видавничу обробку і рукописи, що існували на правах.
Інформаційні ресурси фонду неопублікованих документів України (державні фонди первинних і вторинних документів і автоматизована система баз даних НДР, ДКР, дисертацій і технологій) — унікальний науково-технологічний об'єкт, що є національним надбанням України.
Вхідний потік джерел інформації по НІОКР і дисертаціях, яка акумулюється в УКРІНТЕІ, складається з первинних і вторинних документів.
На основі первинних документів (звітів про науково-дослідні роботи, записок пояснень до дослідно-конструкторських розробок, захищених кандидатських і докторських дисертацій) і вторинних документів (реєстраційних, облікових карт по НІОКР, технологіям, облікових карт дисертацій) формується Державний фонд реєстраційно-облікових документів НІОКР, технологій і дисертацій, автоматизована система баз даних «НДР, ДКР і дисертації України» і «Технології України».
У Україні останніми роками по різних науково-технічних програмах створена значна кількість зразків конкурентоздатної продукції і сучасних технологій, але їх використання в суспільному виробництві дуже обмежене. Істотною причиною такого стану є відсутність постійно доступній систематизованій інформації про завершені новітні технології.
Наявність вказаної інформації формує ринок новітніх технологій, яка надасть керівникам підприємств і потенційним інвесторам додаткові можливості для своєчасного визначення напрямів реструктуризації і подальшого розвитку підприємства, а також дозволить знайти об'єкти для ефективних капіталовкладень.
В даний час в Україні вирішується проблема розробки вітчизняного сучасного рівня технологій, приділяється велика увага створенню повноцінної інформаційної бази технологій України і формуванню ефективних пакетів інноваційних пропозицій на основі розроблених технологій.
21
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Кушнаренко Н.Н. Документоведение:Посібник – 2-е вид., доп. і пер. – К.:Т-во “Знання”, КОО, 2000.
Воробьев Г.Г. Документ: інформаційний аналіз. – М.: Наука, 1973.
Ильюшенко М.П., Кузнєцова Г.В. Документознавство. Документ і системи документацій. – М.: МГИАН, 1997
Зубков М. Сучасна українська ділова мова. 3-те видання доп. – Х.:
Торсінг, 2003.
Стенюков М.В. Секретарська справа. – М.: “Издательство ПРИОР”, 2001
Головач А.С. Зразки оформлення документів: для підприємств та громадян.– Донецьк: Сталкер, 1997.
Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч.посібник для
сер.спец.навч.закладів. 3-тє видання. пер.і.доп. – К: А.С.К., 2002
Асєєв Г.Г., Шейко В.Н. Інформаційні технології в документознавстві:
Учб.пособие. – Х.: ХГІК,1997.
Швецова-Водка Г.М. Типологія документа: Навч.посібник для студентів інститутів культури /Рівн.держ. інститут культури. – К.: Кн.палата України, 1998.
Горбул О.Д. Ділова українська мова: Навч.посібник.- К.:Т-во “Знання”,КОО 2000.
Крайская З.В., Челліні Є.В. Архівознавство: Підручник длясер.спец.уч.закладів. – М.: Норма, 1996
Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч.посібник для вищих та сер.спец.навч.закладів. – К.: А.С.К., 1998
Паламар Л.М., Кацавець Г.М. “Мова ділових паперів”: Практ.посібник. –К.: Либідь, 1995.
Немцов В.Д. Культура для спілкування: Навч.посібник для ВНЗ.: - К, 2002
О.Д. Горбул. Ділова українська мова: Навч.посібник для ВНЗ – К.: Знання,2002.
Т.В.Кузнєцова. Діловодство: Посібник для вузів, - М, 2001р.
22
Стенюков М.В. Діловодство в управлінні персоналом, - М, 2001р.
Басаков М.І. Діловодство і кореспонденція у питаннях і відповідях:
Уч.посібник для ст.ВНЗ – 2-ге вид., перер. і доповн., Ростов – на Дону,
2000.
Палях Ю.І. Ділова етика. Навчальний посібник для ВНЗ. – К.: Знання,
2001.
Гутеару. Документування управлінської діяльності. Курс лекцій. – М.,2001.
Кавторьова Я. Документообіг: організація і ведення. Метод.посібник, – Х.,2001.