Зміст
1.Система національних рахунків……………………………………………………………………….3
2. Втрати від безробіття……………………………………………………6
3. Тести і задачі……………………………………………………………9
4. Список використаної літератури…………………………………………15
Система національних рахунків – це система взаємопов'язаних показників і класифікацій, які використовуються для описування та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні. Вона розглядається як національне рахівництво, що характеризує результати економічної діяльності, структуру і найважливіші взаємозв'язки господарських суб'єктів ринкової економіки і подана як система взаємопогоджених макроекономічних показників, що побудована у вигляді рахунків і балансових таблиць.
Метою СНР є надання кількісної інформації про виникнення, розподіл і використання національного доходу, для чого застосовується система макроекономічних показників. СНР використовується для макроекономічного аналізу з метою вивчення й удосконалювання національної економіки, а також для упорядкування економічних прогнозів.
Перевагами СНР є
• охоплення не тільки сфери матеріального виробництва, але й сфери нематеріальних послуг;
• реально відбивається економічна взаємодія господарських суб'єктів;
• найбільше підходить для економічного аналізу.
Стандартна система національних рахунків, розроблена статистичною комісією ООН, застосовується у світовій практиці з 1953 р.
В Україні СНР впроваджується з 1992 року, що стало необхідним у зв'язку з трансформацією економіки у ринкову. Для описування та аналізу ринкової економіки нам необхідна система статистичних показників, яка адекватно моделювала б економічні процеси.
Особливості розрахунку макропоказників у СНР:
1. Всеохоплюючий характер. Це означає, що СНР містить впорядковану певним чином інформацію про:
• всі господарські суб'єкти, які беруть участь в економічному процесі: юридичні особи (підприємства, корпорації, банки, страхові компанії, органи державного управління тощо) та домашні господарства;
• всі економічні операції, пов'язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами економічного процесу;
• всі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі і корисних копалин тощо).
2. В СНР існує відмінність між національною та вітчизняною “основами” реєстрації показників. Тому й розрізняють показник валового внутрішнього продукту та валового національного доходу.
3. Правило, яке закладене в основу розрахунків макроекономічних показників, – це рівність доходів і витрат. Це правило випливає із замкненості економічної системи і стверджує, що всі витрати на купівлю товарів і послуг неминуче є доходами виробників цієї продукції. Виходячи з такого правила, будь-яка дія, що впливає на витрати, мусить обов'язково відбитися на доходах, і навпаки – все, що впливає на доходи, надалі відбивається на витратах.
4. При вимірюванні випуску важливо уникнути подвійного рахунку – ситуації, коли одна й та сама операція може бути врахована двічі. З цією метою в СНР розрізняють поняття проміжної продукції, кінцевої продукції, доданої вартості фірми.
5. В СНР для розрахунку загальної вартості виробництва використовують ринкову ціну товарів і послуг. Та оскільки певні товари і послуги не продаються на ринку і не мають ринкової ціни, то для їхньої оцінки застосовують умовно нараховану, або імпутовану вартість.
До річного результату виробництва СНР не включає:
• результати природного приросту рослин і тварин, якщо цей приріст здійснюється без участі людської діяльності;
• зростання вартості активів, зумовленого інфляційними чинниками і т. ін.
СНР виокремлює такі сектори:
• не фінансові підприємства і корпорації;
• фінансові корпорації;
• сектор загальнодержавного управління;
• домогосподарства;
• некомерційні організації, що обслуговують домогосподарства;
В СНР є окрема стаття „чисте придбання цінностей”. Цінності – це предмети, здатні зберігати вартість впродовж відносно тривалого періоду. До них відносяться:
• ювелірні вироби; • витвори мистецтва;
• золото в злитках; • антикваріат.
Цінності купуються інвесторами для збереження вартості від інфляції. Чисте придбання цінностей визначається як різниця між вартістю їх придбання і вартістю їх вибуття.
Висновки
Система національних рахунків (СНР) – це сукупність взаємопов’язаних показників та класифікацій, яка віддзеркалює реальні явища і процеси економіки на макрорівні. Вона вміщує інформацію про всіх суб’єктів, що беруть участь у економічних процесах; відображає всі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом та перерозподілом доходів, нагромадженням активів, кінцевим споживанням.
В основі СНР лежить концепція розширеного трактування виробництва. СНР, ухвалена Статистичною комісією ООН у 1993 р., охоплює як галузі, що виробляють матеріальні блага, так і галузі, що виробляють послуги (галузі науки, освіти, мистецтва, культури, охорони здоров’я, державного управління, фінанси, страхування, житлово-комунальне господарство тощо). Проте до річного результату виробництва СНР не включає:
• результати природного приросту рослин і тварин, якщо цей приріст здійснюється без участі людської діяльності;
• зростання вартості активів, зумовленого інфляційними чинниками і т. ін.
СНР відображає систему економічних операцій між суб’єктами макроекономіки.
Економічні операції – це добровільна взаємодія між двома господарюючими суб’єктами у зв’язку з виробництвом та використанням продукції, розподілом та перерозподілом доходів, придбанням фінансових активів та прийняттям фінансових зобов’язань.
Оцінювання операцій в СНР здійснюється в таких цінах:
Валовий внутрішній продукт (ВВП) оцінюється в цінах кінцевого покупця.
Валовий випуск оцінюється в цінах виробника, або в основних цінах.
Хоча СНР допускає оцінку валового випуску в цінах виробника і в основних цінах, точніший результат відображають основні ціни, оскільки вони включають субсидії.
Втрати від безробіття.
Визначаючи втрати від безробіття, слід виокремити природне і циклічне безробіття. Втрати від безробіття не пов’язані з природ-
ним безробіттям. Воно, як відомо, є необхідною передумовою для нормального функціонування економіки. Тому час, який витрачають фрикційні та структурні безробітні на пошук роботи, — це не втрати, а витрати, необхідні їм для пошуку найефективніших варіантів застосування своєї робочої сили. В кінцевому підсумку ці витрати сприяють підвищенню продуктивності праці та збільшенню обсягів виробництва продукції. Протилежним є висновок щодо циклічного безробіття, яке не є необхідним для функціонування економіки, а виникає внаслідок відсутності вільних робочих місць. Тому таке безробіття є вимушеним і породжує для безробітних і суспільства в цілому певні втрати. Отже, втрати від безробіття — це втрати від циклічного безробіття.
Втрати від циклічного безробіття мають комплексний характер. Втрати підприємств полягають у тому, що останні скорочують випуск продукції і зменшують свої прибутки. Це у свою чергу скорочує надходження до державного бюджету і змушує державу витрачати бюджетні кошти на виплати по безробіттю. Але найбільші втрати несуть безробітні. Вони втрачають заробітну плату, яка частково компенсується виплатами по безробіттю, а в умовах тривалої професійної бездіяльності частково втрачають і свою кваліфікацію. Крім того, безробіття завдає людині психологічної травми, викликає невіру в себе, занепад моральних принципів, погіршання здоров’я тощо.
Узагальнюючою економічною ціною, яку суспільство платить за циклічне безробіття, є невироблена продукція. Оскільки певна частка робочої сили не використовується в процесі виробництва, то економіка не спроможна виробляти потенційно можливий обсяг товарів і послуг, тобто потенційний ВВП. Цей невироблений (втрачений) обсяг продукції свідчить про відставання фактичного ВВП від потенційного, яке називається «розрив ВВП». Розрив ВВП показує, на скільки процентів відхиляється фактичний ВВП від потенційного під впливом циклічного безробіття. Чим вище циклічне безробіття, тим більшим є розрив ВВП і тим більшу величину ВВП втрачає економіка. Американський економіст Артур Оукен виявив для США емпіричну залежність між циклічним безробіттям і розривом ВВП. Згідно з його дослідженням кожний процент циклічного безробіття викликає 2,5—3,0 % відставання фактичного ВВП від потенційного. Ця залежність увійшла в макроекономічну науку під назвою «закон Оукена».
Зайнятість і безробіття є основними категоріями, які характеризують ринок праці. Рівень зайнятості визначається як відношення кількості зайнятого населення у віці 15—70 років до всього населення. Рівень безробіття визначається як відношення кількості безробітних віком 15—70 років до робочої сили (економічно активного населення). Роль населення як джерела робочої сили визначається через коефіцієнт участі в робочій силі, який відоб-
ражує процент робочої сили в чисельності дорослого населення.
Визначення повної та неповної зайнятості передбачає необхідність розрізняти три види безробіття: фрикційне, структурне та циклічне. Фрикційне безробіття охоплює таких безробітних, які змінюють місце роботи з метою кращого працевлаштування. Структурне безробіття виникає тоді, коли між попитом і пропозицією робочої сили виникає невідповідність за професіями, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками. Циклічне безробіття з’являється в умовах економічного спаду, внаслідок чого на ринку праці виникає нерівновага — пропозиція перевищує попит. Особливість фрикційного і структурного безробіття полягає в тому, що вони викликаються не дефіцитом робочих місць, а втратами часу, пов’язаними з їх зміною. Циклічне безробіття зумовлюється виникненням дефіциту робочих місць.
Повна зайнятість не ототожнюється з нульовим безробіттям, а охоплює фрикційне і структурне безробіття, які не порушують рівновагу на ринку праці. Вважається, що наявність цих двох видів безробіття є природною потребою для нормального функціонування економіки. Тому фрикційне і структурне безробіття інтегруються в одну категорію — природне безробіття. Отже, повна зайнятість узгоджується з природним безробіттям. Повна зайнятість — це такий рівень зайнятості, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці, коли фактичне безробіття дорівнює природній нормі. Неповна зайнятість — це такий рівень зайнятості, який спостерігається в умовах нерівноваги на ринку праці, коли фактичне безробіття перевищує природне на величину циклічного безробіття. Надмірна зайнятість виникає тоді, коли фактичне безробіття нижче за природне.
В умовах повної зайнятості та природного рівня безробіття економіка виробляє максимальний обсяг виробництва. Такий обсяг виробництва вимірюється потенційним ВВП. Отже, природне безробіття є чинником кількісної визначеності потенційного ВВП. Тому обчислення природного рівня безробіття має велике аналітичне значення. Економісти пропонують різні підходи до його обчислення: на базі середнього рівня безробіття за тривалий період; як рівень безробіття, що не прискорює інфляцію; як рівень безробіття, що має місце тоді, коли кількість звільнених дорівнює кількості працевлаштованих.
Згідно з класичною теорією попит на робочу силу є спадною функцією від реальної заробітної плати, а пропозиція праці — зростаючою функцією від реальної заробітної плати. За таких умов будь-яке порушення рівноваги на ринку праці усувається за допомогою коливань реальної заробітної плати. При цьому причиною нерівноваги на ринку праці, тобто циклічного безробіття, є надмірна заробітна плата, яка перевищує рівноважну величину. На думку прихильників класичної теорії, таке безробіття швидко усувається, оскільки конкуренція між робітниками примушує їх погодитися на зниження заробітної плати до рівноважного рівня. Якщо певна частка робітників не захоче найматися на роботу за зниженої заробітної плати, то таке безробіття вважається добровільним і тому не є безробіттям.
У кейнсіанській теорії попит на робочу силу залежить не від заробітної плати, а від сукупного попиту. Це означає, що сукупний попит зумовлює не лише обсяг реального ВВП, а й ту кількість праці, яка необхідна для його виробництва. Тому попит на працю є зростаючою функцією від сукупного попиту. На відміну від класиків, у прихильників кейнсіанської теорії пропозиція праці є зростаючою функцією від номінальної заробітної плати. Проте остання не здатна викликати зменшення пропозиції праці, оскільки, на думку Кейнса, вона не може змінюватися в бік зниження. Отже, згідно з кейнсіанською теорією заробітна плата не є інструментом усунення безробіття. Проблема безробіття може вирішуватися за допомогою заходів держави, спрямованих на стимулювання сукупного попиту.
На природний рівень безробіття впливають чинники, від яких залежить тривалість періоду, протягом якого безробітні ведуть пошуки вільних робочих місць в умовах рівноважного ринку праці. До основних чинників, які впливають на тривалість цих пошуків, належать: допомога по безробіттю, діяльність державних служб зайнятості, демографічні зміни у складі робочої сили.
Циклічне безробіття виникає в умовах нерівноваги на ринку праці. Це означає, що чинники, спроможні викликати зменшення попиту на ринку праці відносно її пропозиції, водночас є чинниками циклічного безробіття. До першопричин циклічного безробіття відносять несприятливі збурення на товарному ринку — скорочення сукупного попиту та/або сукупної пропозиції. Проте слід враховувати, що несприятливі збурення на товарному ринку можуть спричинити циклічне безробіття лише через негнучкість заробітної плати в короткостроковому періоді, а тому вона є другою причиною циклічного безробіття. До основних причин негнучкості заробітної плати можна віднести: закони про мінімальну заробітну плату, вплив профспілок на заробітну плату, ефективну заробітну плату.
ІІ Тести і задачі
1. Кількість населення становить 220 млн. осіб. З них 180 млн. зайнятих, 30 млн. – особи поза робочою силою. Визначити рівень безробіття в країні.
Рішення
Безробітні= Кількість населення-зайнятих- особи поза робочою силою
Безробітні=200-180-30
Безробітні=10млн
рівень безробіття=10/180*100%=0,06%
2. За наведеними даними розрахуйте:
обсяг національного доходу;
обсяг ВВП на душу населення, якщо чисельність населення становить 20 млн. чол.
| Рахунок | Млрд.. грн. |
| Валові інвестиції | 50 |
| Чисті інвестиції | 25 |
| Непрямі податки | 20 |
| Заробітна плата | 40 |
| Рента | 2 |
| Чисті відсотки на заощадження | 6 |
| Прибуток корпорацій | 20 |
Рішення
НД(національний дохід)=ЗП(Заробітна плата)+Р(Рента)+
+Ч%( Чисті відсотки на заощадження)+ПК(Прибуток корпорацій)=68
ЧНП(Чистий національний продукт)=НД+НЕПРЯМІ ПОДАТКИ=68+20=88
ВВП=20+40+2+6+20-50-25=13
обсяг ВВП на душу населення=ВВП/ЧН=13/20=0,65
3. До економічних функцій держави не відноситься:
а) перерозподіл доходів,
б) регулювання кількості грошей в економіці,
в) підтримка розвитку духовної сфери,
г) формування нормативно-правових актів регулювання економіки.
Відповідь(в,г)
Економічних функцій держави багато і вони різноманітні:
забезпечення правової інфраструктури;
захист конкуренції;
перерозподіл доходу і багатства;
виробництво суспільних благ і послуг;
стабілізація економіки, тобто контроль за рівнем зайнятості та інфляції.
Уряд бере на себе задачу забезпечення правової бази, яка є передумовою ефективного функціонування ринкової економіки, а саме: визначає права приватної власності; встановлює законні «правила гри», що реалізують відносини між людьми з приводу виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ і послуг; забезпечує підтримку суспільного порядку, створення грошової системи, введення стандартів виміру ваги і кількості продуктів; вводе правила поведінки, якими повинні керуватися виробники у своїх відносинах із споживачами.
4. Зміна доходу дорівнює 60 млрд. грн., зміна інвестицій — 10 млрд. грн.
Чому дорівнює мультиплікатор інвестицій?
Рішення
Мультиплікатор – це число, на яке потрібно помножити зміни в запланованих інвестиціях, щоб визначити зміни в сукупному обсязі виробництва
Економічна сутність мультиплікатора в теорії Кейнса полягає в тому, що він показує залежність змін доходу від початкової зміни запланованих інвестицій:
МІ = DВВП / DВІп, де МІ - мультиплікатор інвестицій, DВВП - зміна ВВП, DВІп – початкова зміна запланованих інвестицій, яка викликає приріст ВВП.
Отже, мультиплікатор інвестицій в цьому прикладі дорівнює:
МІ = DВВП / DВІп = 60/10 = 6.
5. Шоки сукупної пропозиції спричинені:
а) зміною інвестицій,
б) змінами споживчого попиту,
в) зміною пропозиції грошей,
г) змінами в законодавстві.
ВІДПОВІДЬ-б,в,г; а-попит
Суку́пна пропози́ція — загальна кількість товарів і послуг, яка може бути вироблена і запропонована до продажу згідно з рівнем цін, що склався. Сукупна пропозиція дорівнює реальному валовому внутрішньому продукту. Вона залежить від рівня цін, виробничих потужностей економіки і рівня витрат.
Фактори, що впливають на рівень сукупної пропозиції
Ціни
Залежність між сукупною пропозицією і рівнем цін — пряма: зі зростанням цін зростає і пропозиція. Це означає, що на макрорівні зберігається закономірність між ринковою ціною і пропозицією товару, що існує на рівні мікроекономіки. Згідно з цим законом, поведінка виробника на ринку буде визначатися очікуваним рівнем прибутковості від його діяльності. При високому рівні цін виробник буде зацікавлений збільшувати виробництво товарів і послуг і пропозицію для їх продажу. При низькому рівні цін виробник скорочує виробництво і пропозицію товарів.
Ресурси
У випадку підвищення цін на ресурси при інших рівних умовах відбувається збільшення витрат на одиницю продукції і, внаслідок цього, скорочення сукупної пропозиції. І, навпаки, при зниженні витрат маємо протилежний результат. В свою чергу, зміна цін на ресурси залежить віднаявності внутрішніх ресурсів (землі, капіталу, трудових ресурсів, підприємницьких здібностей), цін на імпортні ресурси і панування на ринку. Подорожчання виробничих ресурсів приводить до зростання витрат і, отже, до зменшення сукупної пропозиції, і навпаки, здешевлення — до зниження витрат і збільшення сукупної пропозиції.
Продуктивність виробництва
Зміни в продуктивності — це зміни обсягів виробництва на одиницю витрат. Якщо відбувається зростання продуктивності, то, при наявному обсязі ресурсів або витрат, можна отримати більший реальний обсяг національного продукту. Якщо відбувається зменшення продуктивності, то зростають витрати на одиницю продукції,
Законодавство
Зміни правових норм також спричиняють збільшення або зменшення обсягів пропозиції, зміну витрат на одиницю продукції. В структурі змін правових норм вирізняють зміни податків і субсидій і зміни характеру державного регулювання. При збільшенні податків з підприємств (податок з обороту, акцизні збори, податок на соціальне забезпечення тощо) можуть збільшуватись витрати на одиницю продукції, і це скоротить сукупну пропозицію. Субсидії бізнесу зменшують витрати виробництва і збільшують сукупну пропозицію.
Державне регулювання також розглядається як важливий чинник впливу на витрати виробництва і сукупну пропозицію. Посилення державного регулювання, зазвичай, збільшує витрати виробництва на одиницю продукції. І, навпаки, за рахунок дерегуляції можна збільшити ефективність, зменшити обсяг канцелярської роботи.
Шоки пропозиції безпосередньо пов’язані із виробництвом товарів і послуг, які можуть приймати різноманітні форми. Найпоширенішими видами шоків пропозиції є: цінові шоки на основні елементи витрат, включаючи витрати на оплату праці; надмірне виробництво (кризи перевиробництва); технологічні шоки, стихійні лиха, що призводять до втрати частки ресурсів економіки та можливої часткової втрати виробни- чого потенціалу; зміни в законодавстві, адміністративні шоки тощо. Цінові шоки на основні елементи витрат можуть бути викликані як внут- рішніми, так і зовнішніми чинниками, але найбільший вплив за умов поширення глобалізації світової економіки справляють останні. Класичним прикладом шо- ків пропозиції є значна амплітуда коливання світових цін на нафту, започатку- вання якої припадає на початок 70-х років ХХ ст. і зберігається дотепер. Важливим чинником флуктуації загальноекономічної динаміки аграр- них країн і країн із високою часткою сільськогосподарського виробництва у валовому випуску, до яких відноситься і Україна, є шоки пропозиції аграр- ної продукції, які виникають в результаті природних чинників (урожайних та неврожайних років).
6. Економіка країни описується рівняннями:
Y = C + I, C = 100 + 0,7Y, I = 120 + 0,1Y.
Визначте рівноважний рівень ВВП.
Тоді: Y =100+0,7 Y +120+0,1 Y
0,2 Y =220
Y = 1 100
7. Крива попиту на гроші описується рівнянням: r = –0, 00 05D + 0,15, де r — відсоткова ставка; D — загальний попит на гроші. Пропозиція грошей S становить 200 млн. грн.
Чому дорівнює рівноважна ставка відсотка?
Оскільки рівновага на грошовому ринку встановлюється за умови, що попит на гроші дорівнює її пропозиції (
),то за пропозиції грошей у 200 млн.грн. рівноважна ставка складає 1%8. Рівень фактичного безробіття становить 10 %, рівень природного безробіття 6 %. Потенційний ВВП становить 200 млрд. гр. од. Розрахуйте фактичний ВВП.
Розв'язання:
1. Знайдемо відсоток відхилення фактичного ВВП від природного внаслідок циклічного безробіття за формулою: β(Б' – Б* ); тоді β = 2,5(10-6) = 10%.
2. Тепер обчислимо природний ВВП:
ВВП*-ВВП/ВВП*= β(Б' – Б* )
Складемо пропорцію:
ВВП*-200/ВВП*= 0,1
ВВП* • 0,1 = ВВП* - 200,
звідси
0.9ВВП* = 200
ВВП* = 222,22 млн грн.
9. Розрахуйте темп приросту ВВП у поточному році, якщо ВВП становив 900 млрд. грн. а в базовому році — 820 млрд. грн.
ВВП*-ВВП/ВВП*=900-820/900=80/900=0,09%
10. За один день у країні А виробляють 10 телефонів або 1 телевізор, у країні В — 3 телефони або 5 телевізорів.
Якими є відносні ціни в цих країнах за відсутності торгівлі? Що будуть вивозити (експортувати) країни після встановлення торговельних відносин?
За відсутності торгівлі відносні ціни будуть такими:
У країні А:1/10=0,1 телевизору або 1 телефон
У країні В:3/5=0,6 телевізору або 5/3=1,67 телефону
У країні А телефон відносно дешевший,тому його вигідно вивозити з країни А та продавати в країну В ,до того ж у країні А телевізор також відносно дешевший,тому його вигідно вивозити з країни А в країну В
Після встановлення торгівельних відносин між країнами,світова ціна повинна бути вищою,ніж внутрішня ціна на товар у країні-експортері та нижчою за ціну та товар у країні-імпортері.
Світова ціна на телефон повинна перебувати у межах:
0,6телевізор<1 телефон<0,1 телевізор
Світова ціна на телевізор повинна перебувати у межах:
1 телефон <1 телевізор <1,67 телефон
Список використаної літератури
Бревнов А.А. Основы экономической теории: учеб. пособие для студ. вузов / А.А. Бревнов. – 2-е изд. – Харьков: Одиссей, 2006. – 512с.
Бутук О.І. Економічна теорія: тренінг-курс: навч. посіб. / О.І. Бутук, Н.І. Волкова. – К.: Знання, 2007. – 292 с.
Бутук О.І. Макроекономіка: тренінг-курс: навч. посіб. / О.І. Бутук, Н.І. Волкова. – К.: Знання, 2007. – 236 с.
Вступ до економічної теорії: навч. посібник [для студ. вищих навч. закладів] / [З.Г. Ватаманюк та ін.]; за ред. З.Г. Ватаманюка. – Львів: Інтелект-Захід, 2007. – 192с.
Конспект лекцій з курсу „Економічна теорія” для студ. економічного факультету та факультету менеджменту /Укл. Романовський В.В. – Алчевськ: ДонДТУ, 2005. – 82 с.
Кириленко В. В. Економіка. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — Тернопіль: Економічна думка, 2002. — 193с.
Шинкоренко Т.П., канд. екон. наук старший науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України МАКРОЕКОНОМІЧНІ ШОКИ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ЕМПІРИЧНІ АСПЕКТИ
Макроекономіка-навчальний посібник-Колектив авторів-укладачів: О. Г. Бакланова (тема 3); В.Д. Мужайло, О. О. Брагарник (тема 2); С. О.Даниліна (тема 6, тема 7); Л. Л. Жданова (вступ, тема 1); Л. Я. Коноводченко, М.Г.Латовенко (тема 5); С. М. Макуха (тема 8); О. К. Лунева (тема 10); С. В. Максименко (тема 4); В. К. Матвєєнко (тема 6); Т. С. Старикова (тема 4); М. О. Уперенко (тема 10); Г. А. Чередниченко (тема 9); П.П. Несененко, Т. І. Янчева (тема 7).
Савченко А. Г., Макроекономіка:Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих закладів освіти/ Г.Савченко А., О.Пухтаевич Г., М.Тітьонко О.- К.:Либідь, 2005.- 288 с.
Олександр Володимирович КАЛІНІЧЕНКО Ольга Дмитрівна ПЛОТНИК МАКРОЕКОНОМІКА ПРАКТИКУМ