Реферат на тему
ЗМІЦНЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ТА ФОРМУВАННЯ ВАЛЕОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………..3
ЗНАЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ……………………………………………………………………….…….5
ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ………………………………………………………..…..12
АНАЛІЗ ВИХОВАТЕЛЕМ РОБОТИ ЩОДО ЗМІЦНЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ТА ФОРМУВАННЯ ВАЛЕОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ………………………………………………………………..……..12
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...17
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….22
ВСТУП
«Я не боюся ще раз повторити: турбота про здоров’я - найважливіша праця вихователя. Від стану здоров’я, життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили!»
В. Сухомлинський
Природним бажанням кожної людини є бажання бути здоровою. Та й що може бути важливішим за здоров’я, яке слугує підґрунтям успішного ставлення особистості, її всебічного повноцінного розвитку та щасливої життєдіяльності? Повноцінність життя, його плідність та ефективність залежить від оптимального рівня здоров’я, гармонійних стосунків із природою й суспільством та активної життєвої позиції. Основи здоров’я закладаються в період раннього та дошкільного дитинства, тому цілком очевидно,що збереження, формування й зміцнення здоров’я кожного малюка, безпека його життєдіяльності та фізичне зростання й удосконалення виокремлюються в пріоритеті завдання перед суспільством, родиною та дошкільними навчальними закладами.
Ураховуючи актуальність проблеми здоров’я, найважливішими стратегічними завданнями національних програм «Освіта (України ХХІ століття)» і «Діти України», Національної доктрини розвитку освіти й програми «Здоров’я нації» визначено всебічний розвиток людини (зокрема й дитини), ставлення її духовного, психічного та фізичного здоров’я. При цьому акцентовано на пріоритетності формування відповідального ставлення до здоров’я індивідуальної та суспільної цінності. Ці завдання відображено в Конституції України, Законі України «Про освіту», концепції національної безпеки України й Базовому компоненті дошкільної освіти, у зв’язку з чим перед усією педагогічною спільнотою постає стратегічна мета пошуку шляхів удосконалення процесу збереження, зміцнення й формування здоров’я підростаючого покоління та їх ефективного впровадження в процес життєдіяльності кожної особистості.
Стан здоров’я підростаючого покоління актуалізує потребу у формуванні в дітей здорового способу життя, навичок безпечної поведінки, починаючи з дошкільного віку. У перспективі це буде основою життєдіяльності, сприятиме культивуванню здоров’ятворчої, здоров’язбережувальної, життєактивної поведінки, свідомому виборі здорового способу життя й впливатиме на здоров’я та життя суспільства загалом. Тому на дошкільний навчальний заклад як на перший інститут покладено особливу відповідальність за цілеспрямоване формування в дітей знань про власні здоров’я й безпеку, а також про безпеку довколишніх.
Одним із пріоритетних напрямків виховання дошкільнят, як зазначено у Базовому компоненті дошкільної освіти України, є забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорона та зміцнення їхнього здоров’я. Отже, дошкільний заклад і вихователь несуть відповідальність за здоров’я дошкільнят,а також повинні створювати позитивну ауру в дитячому садку та сім'ї.
ЗНАЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
Сучасні умови життя та професійної діяльності являють високі вимоги до стану здоров'я, психічної стійкості, фізичного розвитку особистості. Ефективність професійної творчої діяльності повністю обумовлена здоров'ям людини. Тому ідеї цінності здоров'я як основи всіх подальших успіхів у розвитку людської особистості, самопізнання і самовдосконалення повинні сьогодні домінувати і бути головним у роботі з дітьми дошкільного віку.
Збереження і зміцнення здоров'я дітей - одне з головних стратегічних завдань країни. Воно регламентується і забезпечується різними нормативноправовими документами. Відомо, що рівень здоров'я людини залежить від багатьох факторів: спадкових, соціально-економічних, екологічних, діяльності системи охорони здоров'я. Але, за даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) він лише на 10-15% пов'язаний з останнім фактором, на 15-20% обумовлений генетичними чинниками, на 25% його визначають екологічні умови і на 50-55% - умови і спосіб життя людини
Таким чином, очевидно, що першочергова роль у збереженні і формуванні здоров'я все ж належить самій людині, її способу життя, її цінностям, установкам, ступеня гармонізації її внутрішнього світу і відносин з оточенням. У зв'язку з цим, проблема збереження здоров'я дошкільнят і виховання культури здорового способу життя у дітей представляє особливий інтерес для дослідників.
Реалізація найважливіших положень пов'язаних з охороною і зміцненням здоров'я дітей, активізувала пошук нових технологій фізкультурно-оздоровчої роботи, оцінки стану здоров'я та фізичного розвитку дітей.
Історія вітчизняної та зарубіжної освіти свідчить, що проблема здоров'я підростаючого покоління розглядалася по-різному. З античності більшість вчених приділяли увагу питанням оздоровлення підростаючих поколінь. У середньовічну епоху завдання виховання зливалися із завданнями оздоровлення душі, але в працях філософів-богословів зустрічалися рідкісні для того часу поради гігієнічного характеру, рекомендації щодо зміцнення здоров'я дітей (А.Августін, С.Боєцій, І.Златоуст та ін.)
Ідея гармонії душі і тіла як основи здоров'я виникла в глибокій старовині. Цією ідеєю свого часу скористався англійський філософ-педагог Д.Локк, і саме йому належить відомий вислів «здоровий дух у здоровому тілі».
До проблеми здоров'я дитини в різний час зверталися багато вчених (В.Г.Бєлінський, П. П. Блонський, А.Г.Болотов, А. И. Гєрцен, Н. А. Добролюбов, С. Г. Зибелін, В.П . Казначеєв, П.Ф.Лєсгафт, Н.И.Новіков, Л.А.Оганєсян, М.І.Пірогов, Б.Н.Смольскій, А.І.Суворов, В.Н.Татіщєв, К.Д.Ушинський та ін.) Проблема психологічного та психічного здоров'я дітей займає одне з центральних місць у розробці наукових основ дитячої практичної психології і в діяльності психологічної служби освіти (Р.І.Айзман, О.А.Ахвєрдова, В.І.Бондін, Е.М.Козін, К . С.Коссов, В.П.Озеров та ін.) Питання формування та виховання культури здорового способу життя дітей розглянуті в працях Н.П.Абаскалової, М.М.Амосова, В.К.Бальсевіча, І.І.Брехмана, М.Я.Віленського, Г.К.Зайцева, А. Г.Комкова, Г.М.Соловйова, Л.Г.Татарнікової, О.Л.Трєщєвої та ін. Велику роботу в цьому напрямку провели такі відомі у сфері дошкільної освіти вчені, як Т.І.Алієва, В.Г.Алямовська, О.М.Д’яченко, Е.А.Єкжанова, М.Н.Кузнєцова, С.М.Мартинов, Л.А.Парамонова, Е.А.Сагайдачна та ін Проблемам зміцнення здоров'я дошкільнят в Україні присвячені дослідження - О.Л.Богініч, А.В.Бєлєнької, Е.С.Вільчковського, Г.І.Грігоренко, Н.Ф.Дєнісєнка, Л.В.Калуської, Ю.Коваленко, Л.А.Сварковської, Н.В.Маковецкої, М.А.Машовец, С.О.Юрочкіної; підготовці майбутніх педагогів дошкільних закладів до валеологічного виховання дошкільників - В.В.Нестеренко, Т.В.Кніш і т.ін.
Аналіз літератури свідчить, що недостатньо опрацьовані педагогічні моделі формування культури здорового способу життя дітей дошкільного віку в умовах ДНЗ. В останні роки висуваються вимоги перегляду і докорінної зміни програм, засобів і методів гігієнічного навчання і виховання, впровадження принципів культури здорового способу життя, приведення їх у відповідність із зміненими соціально-економічними умовами життя населення. Формулювання мети статті. Обґрунтувати необхідність організації здоров’я-зберігаючого середовища в дошкільних установах як необхідна умова формування культури здорового способу життя дошкільників.
Збереженню та зміцненню здоров'я сприяє система здоров'я-зберігаючих форм життєдіяльності людини - здоровий спосіб життя, який закладається з раннього віку. На формування системи знань і вмінь в області пізнання дитини самої себе, своїх можливостей і способів їх розвитку найбільший вплив надають освітні установи, на які покладаються завдання з формування культури здорового способу життя, виходячи з соціальних основ здоров'я та усвідомлення відповідальності суспільства за здоров'я дітей.
Вчений Г.М.Соловйов, виділив п'ять основних напрямків виховання культури здорового способу життя: формування знань та інтелектуальних здібностей; мотиваційно-ціннісних орієнтацій; фізичної культури; соціальнодуховних цінностей; прилучення до оздоровчої діяльності [].
Процес виховання у дошкільників основ культури здорового способу життя в дошкільному закладі повинен реалізовуватися з урахуванням таких завдань:
1.Організація раціонального режиму дня, забезпечення добової тривалості сну у відповідності з віковими та індивідуальними потребами;
2.створення умов для забезпечення оптимального рухового режиму;
3.здійснення оздоровчих і загартовуючих заходів;
4. повноцінне харчування;
5.забезпечення сприятливої гігієнічної обстановки і культурно-гігієнічне виховання; 6.створення атмосфери психологічного комфорту;
7.забезпечення безпеки
Основним завданням є вироблення і закріплення у дітей дошкільного віку в період їх перебування в ДНЗ доцільні для їх віку гігієнічні навички і звички, усвідомлене ставлення до здоров'я, особистої та громадської безпеки. У дитинстві людина здійснює більш напружену, більш складну, ніж дорослий, роботу по саморефлексії, самобудові, самоконтролю і саморегулюванню. Якщо дитина пасивна у цьому процесі, то деформується її соціалізація, руйнується здоров'я. Тому саме на етапі дошкільного віку пріоритетними є завдання виховання у дітей мотивації на здоров’я, орієнтації їх життєвих інтересів на культуру здорового способу життя.
Процес навчання здоровому способу життя нерозривно пов'язаний з руховою активністю, як потужним і стимулюючим чинником інтелектуального та емоційного розвитку дитини. Саме на основі інтересу дітей до фізкультурної діяльності слід формувати вміння і навички забезпечення здорової життєдіяльності, мотивацію на здоров'я. В основу концепції валеологічного забезпечення фізкультурної діяльності дітей має бути покладена ідея створення умов для реалізації домінуючих базових потреб, природно-притаманних людині. Провідною, в системі цих потреб, виступає потреба в руховій активності, фізичному самовдосконаленні. На думку Г.К. Зайцева вона проявляється в єдності з потребою отримання задоволення, насолоди від участі в руховій діяльності; потребою співпереживання в процесі взаємодії та спілкування; потребою в самоствердженні
Таким чином, на перший план виступає завдання виховання у дошкільників потреби в здоров'ї як життєво важливої цінності, свідомого прагнення до ведення здорового способу життя, до створення навколо себе здорового довкілля - формування культури здоров'я особистості як частини її загальної культури. Безумовно, тільки зацікавлений педагог, колектив однодумців, на власному досвіді пізнали (або починаючих освоювати) цінності культури здорового способу життя, цілеспрямованої роботи над своїм здоров'ям, можуть повною мірою передати знання з даного питання дошкільнятам і створити в ДНЗ здорове середовище й умови виховання. Будь-яка людина, має власний досвід формування (або руйнування) свого здоров'я, який для кожного індивідуальний. Тому, для роботи по формуванню культури здорового способу життя дітей дошкільного віку, необхідно залучати грамотних педагогів, які володіють знаннями наукової картини світу, філософських, біологічних і соціальних основ здоров'я, які знаються на наукових підходах і засадах здорового способу життя. Розвиток рухової активності дітей має протікати у формі їх прилучення до фізичної культури як природної складової загальнолюдської культури у власному розумінні слова.
Важливо відзначити, що активність самої особистості, її соціальна зрілість також все більше безпосередньо пов'язуються з взаємодією індивіда із середовищем. Мікросередовище особистості дитини в дошкільному віці складають родина, колектив ДНЗ, безпосередньо група, яку він відвідує, різноманітні спільності людей, в рамках яких діти об'єднані спільними цілями та інтересами. Найближчим оточенням дитини є сім'я. Як унікальне соціальне утворення, сім'я має певні соціальні функції: генеративну (відтворення людей), рекреативну (взаємодопомога різного роду, організація дозвілля), комунікативну, регулятивну, фелітологічну, економічну і головну - первинна соціалізація дитини []. Тому педагогам ДНЗ необхідно проводити систематичну роботу з батьками. В останні десятиліття все більшу увагу привертає проблема дитячих стресів, які спричиняють за собою різні нервові розлади і підвищену захворюваність.
Дитячі стреси - це наслідок дефіциту позитивних емоцій у дитини і негативної психологічної обстановки в сім'ї. Зайвого шуму і нервозності в дитячому садку через «заорганізованість» виховно-освітнього процесу, відсутності гнучких режимів дня і раціонального чергування розумового навантаження з фізичними вправами
Облік психічного стану дитини є однією з найактуальніших проблем сучасної освітньої практики, яка визнана забезпечити фізичне і психічне здоров'я дітей. Потрібно не тільки професійна оцінка психічного стану дитини, але і створення відповідних умов охорони і гігієни його нервової системи. Основними формами і методами роботи з формування у дітей дошкільного віку потреби у здоровому способі життя є заняття, ігри-тренінги з дітьми, організація консультацій для батьків, проведення батьківських конференцій. Виключне значення у виховному процесі надається грі, що дозволяє дитині проявити свою активність, найбільш повно реалізувати себе.
Ігровий простір повинен мати вільно визначувані елементи - своєрідні просторові змінні в рамках ігрової площі, які давали б простір для винахідництва і відкриттів. Залучення дошкільників до проблеми збереження свого здоров'я це, перш за все процес соціалізації - виховання. Це свідомість високого рівня душевного комфорту, який закладається з дитинства на все життя. На нашу думку, тільки спільними зусиллями батьків, педагогів, спеціалістів які мають підготовку з основ валеології формувати у дітей поняття здорового способу життя, виховувати відповідні навички і звички, буде ефективно сприяти заходам соціального захисту здоров'я дітей. Кожен напрямок реалізується серією систематичних заходів, основу яких складають щоденні вправи. Багато дій дітей слід зробити настільки звичними, щоб вони виконувалися автоматично, наприклад, розтирання після гімнастики, полоскання рота і горла після їжі і т. ін.
По кожному напрямку потрібно визначити мінімум, норму і максимум. Частина виховних завдань поступово ускладнюється, частина - залишається незмінною для дітей будь-якого віку. Постійне вдосконалення майстерності педагогів, пошук нових підходів до фізичного розвитку дітей, що базуються на багатофакторному аналізі зовнішніх впливів, моніторингу стану здоров'я кожної дитини, обліку та використання особливостей її організму, індивідуалізація профілактичних заходів і т. ін. - Постійна турбота ДНЗ.
Ефективність виховання і навчання дітей залежить від здоров'я. Здоров'я - важливий фактор працездатності і гармонійного розвитку дитячого організму. Валеологічне виховання та освіта, покликані зіграти найважливішу роль в оздоровленні та формуванні валеологічної свідомості дітей, реалізуються в численних альтернативних програмах дошкільної освіти. Валеологічне виховання спрямоване не тільки на розвиток валеологічної свідомості особистості, але й на виховання почуття відповідальності за власне здоров'я, здоров'я оточуючих людей і дбайливе ставлення до природи.
Оскільки фізичне здоров'я утворює нерозривну єдність з психічним здоров'ям і емоційним благополуччям, то шляхи його досягнення не можуть бути зведені до вузько-медичних і вузько-педагогічних заходів. Оздоровчу спрямованість повинна мати вся організація життєдіяльності дитини в дошкільному освітньому закладі.
ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Погіршення стану здоров'я дітей, за дослідженням сучасних учених (А. Демінського, А. Презлятої, О. Рябухи), спричинене нестабільністю суспільства, неповноцінним харчуванням, забрудненням довкілля, неякісною медичною допомогою, низьким життєвим рівнем більшості сімей. Медики вказують, що 75 відсотків хвороб дорослих є наслідками умов життя у дитячі та юнацькі роки, відсутності в дітей та підлітків з раннього віку морально-психічних установок щодо цінності здоров'я, безвідповідального ставлення до власного здоров'я. Ще Амосов наголошував: "Щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля, постійні й значні. Замінити їх нічим не можна".
Рівень загальної захворюваності дітей віком 0–6 років за нозологічними формами (на 1 тис. відповідного населення) 2011 р. в Україні складає 1875,65; 2012 р. – 1803,29; 2013 р. – 1780,24; первинної захворюваності 2011 р. – 1631,81; 2012 р. – 1565,68; 2013 р. – 1545,44; кістково-м'язової – загальна захворюваність 2011 р. – 23,45; 2012 р. – 23,82; 2013 р. – 25,01; первинна – 13,26; 13,82 і 14,48 відповідно. Стосовно дітей віком 7–14 років показник становить: 2023,28 2011 р.; 1963,99 – 2012 р. і 1969,05 – 2013 р.; первинна захворюваність 2011 р. – 1348,85; 2012 р. – 1284,05; 2013 р. – 1305,81; кістково-м'язова: загальна захворюваність 2011 р. – 109,03; 2012 р. – 107,41; 2013 р. – 107,86; первинна – 39,57; 37,99 та 38,70 відповідно .
Проблема здоров'я та здорового способу життя особливо актуальна в дошкільній педагогіці, адже в цей період відбувається фізичний, психічний та розумовий розвиток дітей. Допущені помилки можуть негативно вплинути на стан їхнього здоров'я, нервову систему. Тому правильна організація щодо формування здорового способу життя є однією з основних умов виховання дошкільника. Разом з цим на здоровий спосіб життя впливають погана екологія, неправильне харчування, малорухливий спосіб життя, що сприяє розвитку різноманітних захворювань. Наукою доведено, що здоров'я людини тільки на 10–15% залежить від діяльності лікарів і прийому медпрепаратів, на 15–20% – від генетичних факторів, на 20–25% – від стану навколишнього середовища і на 50–55% від умов і способу життя. Національна доктрина розвитку освіти України визначає пріоритетним завданням системи освіти виховання дитини в дусі відповідального ставлення до власного та здоров'я оточуючих як найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Здоровий спосіб життя – це підпорядкування всієї життєдіяльності людини збереженню та зміцненню здоров'я, оздоровлення умов життя, праці, відпочинку, формування сприятливого соціально-психологічного клімату в кожному колективі та суспільстві загалом. У практику здорового способу життя покладено принципи-ідеї: пріоритету цінності здоров'я в системі світоглядних цінностей людини; погляду на здоров'я як на повне благополуччя людини; цілісного розуміння здоров'я, що поєднує фізичне, психічне, соціальне й духовне здоров'я [2; 4].
Здоровий спосіб життя повинен реалізуватися в сукупності всіх основних форм життєдіяльності – трудової, суспільно-побутової та в дозвіллі. Його формування передбачає закріплення комплексу оптимальних навичок, умінь та відповідних стереотипів, які охоплюють раціональну організацію праці, дозвілля, харчування, фізичну активність, сферу індивідуальної гігієни, сімейне життя, виключаючи шкідливі звички.
Формування потреби у здоровому способі життя дітей – важливий крок на шляху активізації людського фактора, який має кінцевою метою забезпечення всебічно гармонійного розвитку особистості. Відомо, що фундамент здоров'я закладається з раннього дитинства. Кожну дитину необхідно навчити "науки здоров'я", сформувати валеологічний світогляд, мотивацію дотримуватися ЗСЖ. Тому сьогодні перед вихователями дошкільних навчальних закладів ставляться завдання: оцінювати та аналізувати рівень здоров'я, стан фізичного розвитку дошкільників; підняти на якісно новий рівень руховий режим дітей, використовуючи найдоцільніші засоби, форми й методи роботи в конкретних умовах; творчо підходити до організації педагогічного процесу; передбачати бажаний рівень кінцевого результату; порівнювати досягнуті результати з вихідними та поставленими новими завданнями; створювати умови для самостійної рухової активності; здійснювати спільну роботу з батьками стосовно формування здорового способу життя в сім'ї.
У наш час, як ніколи раніше, актуалізується потреба забезпечення в дошкільників підвищення їх рухової активності. Адже дитина половину свого часу перебуває в дошкільному навчальному закладі. Вона повинна рухатися, оскільки в русі пізнає світ, задовольняючи свою природну потребу. Наші спостереження, досвід вихователів-практиків переконливо доводять, що чим більше дитина рухається, тим вона фізчично, духовно здоровіша. Оптимізація рухового режиму забезпечується шляхом проведення різноманітних рухливих, спортивних ігор, вправ, занять з фізичної культури, організації дитячого туризму, самостійної рухової діяльності тощо.
Вихователям та батькам слід зацікавлювати малюків активним способом життя, правильно організовуючи їхній режим дня. Велике значення має формування в дошкільників мотивів здорового способу життя, підвищення інтересу до здорової життєдіяльності, гармонізація своїх стосунків з оточуючим світом і самим собою. У цьому віці розвиваються та формуються риси характеру, моральні поняття, тому дорослі повинні самі дотримуватись вимог, які ставлять перед дитиною. В організації освітньо-виховної роботи з формування здорового способу життя і фізичного виховання дошкільників вихователям необхідно враховувати закономірності фізичного, нервовопсихічного розвитку, а також інтелектуальні можливості дітей. Слід відзначити, що на цей період життя припадає два критичних періоди (перший рік життя і вік 5–6 років), коли нерівномірно розвиваються окремі органи й системи організму, які призводять до функціональних порушень. Саме тому потрібно створити всі умови для того, щоб ці функціональні порушення не прогресували, не призвели б до захворювань. Рівень фізичного розвитку та рухової підготовленості, стан здоров'я, самопочуття, вікові та індивідуальні особливості дітей мають ураховуватись, на думку сучасних учених, при дозуванні фізичних і психічних навантажень та під час планування фізкультурно-оздоровчої роботи, формування здорового способу життя. Для правильної організації заходів щодо забезпечення здорового способу життя необхідна співпраця вихователя з медсестрою, психологом для систематичного контролю за станом здоров'я дошкільників, профілактики та виявлення порушень у них, спостереження за загальним станом фізичного та психічного здоров'я, оптимальмим руховим режимом, проведенням загартовуючих процедур, санітарно-гігієнічним станом місць організації занять, надто важливою є просвітницька робота з батьками з питань організації та дотримання здорового способу життя дітей. Велике значення має процедура загартовування, яка не може бути однакова для всіх дітей, адже рівень фізичного розвитку та стан здоров'я у них різні.
Особливої та додаткової уваги потребують дошкільники, які часто хворіють, мають відхилення у фізичному розвитку. З дітьми, котрі дещо випереджують у своєму розвитку своїх однолітків, необхідно використовувати особливі форми занять. Тому, виходячи із сказанного вище, вихователям дошкільних навчальних закладів необхідно знайти до кожної дитини індивідуальний підхід, заохотити її до рухової активності та дотримання здорового способу життя. Загартовування сприяє здоров'ю. Дошкільники радісно сприймають природне оздоровлення та спілкування з живими силами природи. Природне оздоровлення покращує фізичне здоров'я, розвиває активність, дарує радісні емоції.
Народна педагогіка ставить піклування про здоров'я та фізичний розвиток дітей на перше місце. З цього, по суті, і починається виховання в сім'ї. Зразу ж після появи немовляти на світ батьки вважають своїм першим і головним обов'язком піклуватися про його здоров'я. Тому формування здорового способу життя дітей дошкільного віку передбачає спільну роботу педагогів з батьками, які є зразком для наслідування. У формі бесід, консультацій, практикумів батькам необхідно в доступній формі систематично пояснювати особливості формування ЗСЖ, ознайомлювати з віковими та психологічними особливостями дітей, порушувати питання їхнього здоров'я та фізичного розвитку, а також проведення дозвілля з користю для малюка.
Для повноцінного розвитку дитини батькам слід створювати валеологічно обумовлені умови життєдіяльності, для харчування вткористовувати екологічно чисті, багаті на білки, вітаміни, мінеральні речовини, продукти, підтримувати порядок та гігієну в помешканні, регулярно купати, загартовувати, робити масаж, фізичні вправи, більше часу проводити на свіжому повітрі. Необхідно більше гратися з дитиною, спілкуватися, творчо підходити до формування основ здорового способу життя. Щоб бути здоровою, людина повинна жити в гармонії із собою, світом, природою.
Батьки мають вчити дитину з раннього віку любити себе, людей, природу, життя, виховувати позитивне ставлення до власного здоров'я як найбільшої цінності. Для гарного настрою ранок необхідно починати з усмішки та привітання.
Духовність є однією з умов формування здорового способу життя людини, її родини, людства в цілому. Дитина сама повинна вміти бути не тільки здоровою, але й виховувати в майбутньому здорових дітей [3]. Зважаючи на викладене вище, сьогодні було б актуальним створення в засобах масової інформації для дітей дошкільного віку та їхніх батьків навчальнорозвивальних, виховних програм з формування ЗСЖ, де, на нашу думку, доцільно виокремити наступні чинники, які впливають на здоров'я: соціальне оточення, розвивальне середовище; цілеспрямований педагогічний вплив на здоровий спосіб життя; система оздоровчих заходів; стан здоров'я дитини та членів родини.
АНАЛІЗ ВИХОВАТЕЛЕМ РОБОТИ ЩОДО ЗМІЦНЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ТА ФОРМУВАННЯ ВАЛЕОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ
Під час своєї роботи створюю ефективну систему фізичного виховання та оздоровлення дітей. Провідними напрямками такої системи стало своєчасне виявлення та профілактика порушень стану здоров’я та фізичного розвитку дітей. У своїй роботі велику увагу приділяю режиму дня. Обстеження показали, що чіткій підхід до організації життєдіяльності дітей сприяє встановленню хорошого апетиту, здорового сну, гармонійного фізичного та психічного розвитку вихованців. Діти набувають кращого імунітету, легше переносять захворювання. У групі створюється добрий емоційний і комунікативний розвиток дітей, дисциплінує малят, формує у них акуратність, зібраність. Кожен малюк знаходиться у полі зору вихователя. Постійно дбаємо про умови безпечної життєдіяльності дітей у садочку (відповідно санітарно-гігієнічним нормам).
Велику увагу приділяю виконанню культурно-гігієнічних навичок. З раннього віку привчаю дітей до культурно-гігієнічних навичок. Діти знають, як треба засучувати рукава, підставляти руки під струмінь води, правильно користуватися милом, витирати руки та обличчя рушником. Ці навички діти використовують залюбки на протязі усього часу перебування в садочку, а також вдома. Вчаться правильно сидіти за столами під час прийому їжі, їсти самостійно, акуратно, беручи їжу з тарілки потроху, їсти не поспішаючи, за потребою користуватися паперовими серветками. Всі ці набуті навички в садочку допомагають дітям у школі. Закріплюємо ці навички в дидактичних іграх «Погодуй ляльку», «Одягни ляльку на прогулянку», «Посади ведмедика правильно за стіл». В середньому віці «Сервіровка столу» (посуд столовий, чайний) та інші.
Щодня проводимо з дітьми ранкову гімнастику, яка є важливим елементом фізкультурно-оздоровчої роботи в дитячому садку. У дітей виробляється звичка щодня зранку виконувати різні вправи. Ранкові гімнастики завжди мають цікавий зміст, музичний супровід, позитивні емоції дітей. На протязі усього дня у групі створюється позитивно-емоційний фон, піднімається настрій дітей. Нерідко в заключній частині поміщаю вправи для профілактики плоскостопості: «Намалюй хмаринку з дощиком ногою», «Переклади предмети ногою» та інші. Після інтенсивного рухливого навантаження проводжу дихальні вправи: «Дихай глибше», «Сніжинка», «Чи пахне квіточка» такі вправи проводять профілактику захворювань дихальної системи.
Умовою розвитку фізично здорової та активної дитини є загартування, а також умови перебування дітей в дитячому садочку (температурний режим, освітлення, тривалість прогулянок, полегшене одягання в груповій кімнаті тощо). Особливу увагу приділяю добору і організації заходів фізкультурно-оздоровчого змісту на свіжому повітрі. Прогулянка – є одним із засобів рухової активності, загартування: повітрям, сонцем.
Мої вихованці постійно перебувають у русі, вони – непосидьки. Саме ця непосидючість, прагнення рухатися допомагає дітям пізнавати навколишній світ. Основний показник моєї роботи як вихователя – фізично розвинені, загартовані, активні діти, які спокійно і вільно спілкуються між собою і з дорослими.
Для оздоровлення і загартування дітей використовую традиційні форми роботи: заняття з фізичної культури, ранкова та гігієнічна гімнастика, гімнастика для очей, гімнастика пробудження, рухливі ігри та фізкультурні вправи, свята та розваги, пішохідні екскурсії, ходіння босоніж по піску, траві в літку; перебування в приміщенні та на свіжому повітрі в одязі, що забезпечує тепловий комфорт дітей; вживання в їжу часнику, цибулі, фруктів, овочів, соку.
Нетрадиційні форми роботи: дихальна гімнастика, пальчикова гімнастика, разом з психологом працюємо над психокорекцією (кольорова терапія, піскова терапія)
Велику увагу приділяю валеологічній освіті дітей (прищеплення стійких культурно-гігієнічних навичок, навчання догляду за своїм тілом, навичкам надання елементарної допомоги, формування позитивного відношення до власної статі, розуміння відмінності, норм стосунків між хлопчиками та дівчатками, формування визначати свій стан та самопочуття).
Щоб забезпечити гармонійний розвиток людини, потрібно з наймолодшого віку сформувати в неї бережливе ставлення до свого здоров’я. І саме наука валеологія вивчає, що корисно людському організмові, а що шкідливо, тобто це наука про здоровий спосіб життя.
Свою роботу по валеології проводжу за різними напрямками, а також в гуртковій роботі «З чистотою назавжди буду я рости» висвітлюючи фізичні, емоційні, психологічні та духовні складові здоров’я: «Моє здоров’я», «Бережи здоров’я з малку». Для попередньої роботи, для поглиблення знань використовую вірші, загадки, прислів’я, оповідання, казки.
Головною і обов'язковою умовою нормального фізичного розвитку дитини, зміцнення її здоров’я, підтримання оптимального рівня фізичної та розумової діяльності є правильно організований режим дня. Він передбачає раціональне чергування різних видів діяльності й відпочинку (заняття, прогулянка, їда, сон і т.д).
Велику увагу приділяю формуванню у дітей елементарних гігієнічних уявлень, знайомлю дітей з органами сприймання (очі, вуха, ніс, рот), органами дихання, кров, руки та їх гігієною. Використовую різні форми роботи: спостереження, розповіді, малюнки.
На протязі всього досвіду, можна сказати, що малюки з цікавістю почали ставитись до свого здоров’я, до свого організму, стають вимогливіші до себе і дбайливіші до друзів.
На заняттях з різних розділів програм і під час індивідуальної роботи планую оздоровчу діяльність дітей. Домагаюся, щоб сформовані в дітей початкові знання про основи здоров’я стали регулятором їхньої поведінки в повсякденному житті.
ВИСНОВКИ
Найціннішою якістю життя людини є здоров'я, що виступає багатоплановим, складним, світоглядним поняттям. Здоров'я – це дар природи. Людина наділена досконалим функціональним організмом, оптимальною формою тіла для життєдіяльності з універсальним захистом від різних зовнішніх і внутрішніх негативних впливів – холоду і спеки, поранень і отрути, голоду і хвороб тощо. Виховання здорової дитини бачиться головною проблемою нашої країни, адже на сьогоднішній день спостерігається різке погіршення здоров'я як дорослих, так і дітей.
Отже, у контексті піднятої проблеми, можна зробити висновок, що важливим фактором гармонійного розвитку дитячого організму є здоров'я. Тому йому необхідно приділити особливу увагу. Дане питання має комплексний, загальнодержавний характер, воно є на часі, а тому заслуговує спільної праці як педагогів дошкільних навчальних закладів, так і батьків.
Одним із пріоритетних напрямків виховання дошкільнят, як зазначено у Базовому компоненті дошкільної освіти України, є забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорона та зміцнення їхнього здоров’я. Отже, дошкільний заклад і вихователь несуть відповідальність за здоров’я дошкільнят,а також повинні створювати позитивну ауру в дитячому садку та сім'ї.
Для вирішення проблеми формування, збереження й зміцнення здоров’я дітей дошкільного віку на практичному рівні необхідно здійснювати профілактичне медичне обстеження дітей, проводити навчально-виховні заходи щодо формування основ здорового способу життя, залучати дітей до різних видів фізкультурно-оздоровчої діяльності.
Здоров’я дитини - перш за все! І це має пам'ятати кожен працівник дошкільного закладу.
На сучасному етапі пріоритетність виховання здорового покоління є загальнодержавного проблемою, важливість розв’язання якої передбачена Конституцією України, Конвенцією ООН Права дитини, Закону України «Про дошкільну освіту», Базовим компонентом України та іншими нормативними документами. В Базовому компоненті дошкільної освіти визначена одна із перших освітніх ліній «Особистість дитини», складової якої є «Здоров’я та фізичний розвиток». Освітній зміст цієї складової містить такі структурні компоненти: безпека життєдіяльності; здоров’я та хвороби; гігієна життєдіяльності; рухова активність та саморегуляція. Щоб формувати здоров’я, потрібно чітко знати, як воно закладається, зберігається та руйнується, що охоплює це поняття.
Мета сучасної системи освіти – це виховання власного здоров’я, безпеки життя, здоров’я довколишніх як найвищої індивідуальної та суспільної цінності.
Основним завданням, що стоїть перед працівниками закладів дошкільної освіти, є організація оптимально активної та насиченої позитивними емоціями життєдіяльності дітей дошкільного віку, яка забезпечила б щасливе зростання. Успішна реалізація цього завдання ґрунтується необхідності з перших років життя формувати в дітей основи культури здоров’я.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Алямовская В.Г. Материалы курса «Оздоровительные технологии в дошкольном образовательном учреждении»: инновационный аспект: лекции М.: Педагогический университет «Первое сентября» 2010. — 92 с.
Быкова Н. Г. Формирование культуры здорового образа жизни детей старшего дошкольного возраста в дошкольном образовательном учреждении «открытого» типа. Дис.. канд. пед. наук . –Ставрополь ,- 2005, 120с.
Гуров В.Н. Теория и методика социальной работы с семьѐй: Монография - М.- Ставрополь: Ставропольсервисшкола, 1998, – 232с.
Деминский А. Ц. Методические основы оздоровительной физической культуры : учеб. пособ. для ин-тов и фак-тов физ. культуры и спорта / А. Ц. Деминский, Ж. К. Холодов, В. С. Кузнецов. – Донецк, 2001. – 67 с.
Зайцев Г.К. Валеологические проблемы педагогической деятельности.// Валеология. - 1997. - №2. С. 12-16
Здоровье-21: основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе ВВОЗ (введение) // Европейская серия по достижению для всех. – Копенгаген : ВООЗ (ЕРБ), 1998. – № 5. – 128 с.
Куинджи Н. Н. Современная технология обучения школьников и ее влияние на здоровье / Н. Н. Куинджи, М. И. Степанова // Гигиена и санитария. – 2000. – № 1. – С. 44–48. 4. Лалонд М. Новий погляд на стан здоров'я канадців / М. Лалонд. – Оттава : Мін-во охорони здоров'я і добробуту Канади, 1994. – 146 с.
Лисицын Ю. П. Основной вопрос медицины. Образ жизни. Общественное здоровье. Санология.// Актовая речь. - М.: ВНИИМИ, 1987. – 56 с.
Національна доктрина розвитку освіти // Дошкільне виховання. – 2002. – № 7. – С. 4–9.
Показники стану здоров'я жіночого та дитячого населення та надання їм медичної допомоги за 2011–2012 роки: (статистичні матеріали). – Книга 1. – Івано-Франківськ : обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики, 2013. – 296 с.
Показники стану здоров'я жіночого та дитячого населення та надання їм медичної допомоги за 2012–2013 роки: (статистичні матеріали). – Книга 1. – Івано-Франківськ : Обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики, 2014. – 296 с.
Презлята Г. Здоровий спосіб життя: ідеї, пошуки, досвід : навч. посіб. / Г. Презлята. – Івано-Франківськ : НАІР, 2013. – 484 с.
Рябуха О. І. Вчення про здоров'я / О. І. Рябуха. – Львів : Ліга-Прес, 2001. – 112 с. 10. Стельмахович М. Г. Українська народна педагогіка / М. Г. Стельмахович. – К. : ІЗМН, 1997. – 232 с.