УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ, ОПОДАТКУВАННЯ ТАМИТНОЇ СПРАВИ
Кафедра економічної теорії
КУРСОВА РОБОТА
з навчальної дисципліни “Мікроекономіка”
на тему : “Земельна рента”
Робота виконана
студентом першого курсу ННІ економіки,
оподаткування та митної справи
група ОПБ-19-1
Шувалов Єгор Геннадійович
Керівник курсової роботи
Громова Тетяна Миколаївна
кандидат економічних наук,
доцент кафедри економічної теорії
Ірпінь - 2020 р.
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Сутність ренти землі, як економічної форми реалізації
1.1 Земля як об’єкт господарювання
1.2 Рента як форма економічної реалізації власності
Розділ 2. Абсолютна земельна рента в умовах сучасної економічної системи
2.1 Особливості утворення монопольної земельної ренти
2.2 Ціна на землю в сучасних умовах
Висновок
Списки використаних джерел
ВСТУП
Першою ціннюстю у економічному розумінні, з якої людство знайшло змиогу отримувати прибуток це є безпосередньо сама наша планета Земля, вона є осередком безліччі видів ресурсів, з яких головним і є власне земля. Людина всю свою історію взаємопов’язана з природними ресурсами, все існування людства вони були покликанні на задоволення його потреб. Економічна сила держави у багатьох аспектах залижить від багатства її земель на природні ресурси, зумовлює її економічний стан, стимулює розвиток та дає робочі місця.
Земля представляє собою один із найважливіших економічних ресурсів, в багатьох видав виробництва вона виступає як основним ресурсом так і донором ресурсів, що зберігає у собі.
Земля має ряд певних особливостей, вона нерухома, вона фіксована у своїй кількості та розмірах, також вона використовується у кожній сфері виробництва та підприємництва. Усю історію земля була об’єктом який прагнули отримати у своє володіння, виступаючи одним з основних факторів у війнах.
Земля та землекиростування слугує стимулом також і до наукових відкриттів, вона може виступати як і об’єктом дослідження, так і фактором який закликає до винаходу нових технологій. В певний час земля слуговала як стимул до суспільного поділу праці та її спеціалізації.
Земля відіграє важливу роль у господарстві, зумовлює прибуток який здатні отримати підприємці, має вплив на ринкові відносини між покупцями та продавцями, бере участь у формуванні цін на продукти виробництва.
Для держави земля - це її усе. Земля обумовлює границі держави, її економічний потенціал, зумовлює здатність населення на прогодування себе, дає притулок (за недостатньої площі землі, збільшується щільність населення що несе за собою негативний вплив), властивості землі впливают на економічний прогноз на роки уперед.
Відносини між землевласниками та підприємцями покликана регулювати - земельна рента. Зробивши аналіз ренти ми маємо змогу побачити звідки йдуть доходи як підприємців так і землевласників.
Власне рента та її види це велика за обсягом тема. Ренте регулюється багатьма законами, держава може брати на себе вирішальну роль у її формуванні, бо для держави земля - головний ресурс.
Мета курсової роботи це поглибитись в пізнання ренти, визначити її види які створились історично, дослідити за яких умов вона формується, що має на неїї верішальний вплив. Дослідити ренту у сачасних у мовах, в особливості в Україні, як формується її ціна у наш час. Дослідити види земельної ренти та дати їм характеристику.
Розділ 1. Сутність ренти землі, як економічної форми реалізації
1.1 Земля, як об’єкт господарювання
За марксистькою економічною теорією, як головну силу у виробництві прийнято вважати - працю. Проте, в неокласичній економічній теорії було вирішенно виокреміти інші три чинники виробництва благ : землю, працю та капітал. З пливом часу і розвитку технологій, сюди також можна віднести технології та інформацію.
Проте, історично склалося, що саме земля є одним із найстаріших та головних ресурсів, який всебічно впливає на виробництво, являючись при цьому доволі специфічним ресурсом, який створила природа, у різні відрізкі часу роль землі змінювалась, проте не змінювалось одне - земля завжди брала участь у господарюванні. Земля може являти собою як ресурс виробництва так і ресурс богатства, здатна брати участь у мілітарізації і навіть бути предметом спекуляцій.
В Україні, аграрна політика має не досконалий характер, вона з одного боку спрямована на проблеми щодо власності на землю, на створення умов для адекватного земельного ринку та розвиток іпотечної політики держави. З іншої сторони уряд іноді безконтрольно дозволяю арендувати землю, за ціною яка не є рівноважною землі, яка історично - богатство українського народу.
Сільске господарство характеризується обмеженними ділянками землі, придатних до господарською діяльності, це сприяє тому що сільске господарство не росте і залишається в стагнації.
Земля являє собою головний елемент господарювання, в силу того що за своєю природою вона є квінтесенцією природниї сил, та є територіальною одиницею, тобто вона завжди включена в процес господарювання.У зв’язку з цим, було виокремлено три форми використання землі: виробничу (сільске господарство, промисловість, виробничі послуги), споживчу (невиробничі послуги, туризм, поселення) і земельні пережитки (пустині, болота тощо). Ці форми використання землі, тісно пов’язані між собою, в силу того що часто існують поруч. У формах та між ними відбуваються постійнопритикаючі зміни, за якими як правило земельне законодавство не завжди встигає [9 С. 634–639.]
Як об’єкт відтворювального процесу і представник загальних інтересів, земля являє собою головний об’єкт в системі економічних відносин в Україні, в той час земельні відносини завжди мають одне з провідних місць у соціальних так господарських відносинах в Україні, виходячи з цього земля відігрує роль не тільки у економічній системі, а щє й у соціально-демографічній, політичній та інших системах.
Для підприємств земляк як ресурс виробництва має декілька функцій
1) є основою для продукції та її виробництва (не тільки у сільскому господарстві, а й в інших виробничих галазях внаслідок використання корисних копалень)
2) виконує роль фізичного простору, в якому люди та підприємства виконують свою діяльність
Для сільского господарства є характерним повний зв’язок із землею, воно цілком залежить від її наявності, її розмірів та стану в цілому, але є вийнятки для яких більш важливим є купівельна спроможність.
Угіддя в сільскому господарстві та землі що знаходиться під забудовами є головним та повним елементом сільскогосподарської території і визначною складовою виробничих сил у господарстві. Земля являє собою засіб виробництва, предмет праці, а як природне середовище є передумовою виникнення сільского господарства. Саме в ньому земля є тою основою, на якій базується його діяльність в цілому, на ній розміщуються всі технічні і фізичні елементи виробництва. З цього можно зробити висновок що земля є: територією, на якій дисклокується робоча сила, тварини, знаряддя праці, транспорт, обігові засоби виробництва, готова продукція, знаходяться будівлі та виробничі споруди, посіви та природні кормові угіддя.
Інша роль землі у межах сільского господарства, це роль предмета праці, також земля бере участь у непомітних оку біологічних та хімічних процесах, які мають виликий вплив на сільске господарство, земля предстає середовищем зростання рослин, яким вона дає енергію, мінеральі ресурси, у землі протикають біологічні процеси які дозволяють рослинам жити, щоб потім люди могли використовувати її у своїй сільскогосподарській діяльності. Паралельно з цим замля слугує простором в якому живуть тварини та рослини, та зумовлює екологічну картину довкола, яка також має свій вплив на господарювання, так земля з більш сприятливими умовами завжди буде цікавити підприємців, в той час як болота, будуть доволі вузьке коло зостосування[10 108 с.]
Сільске господарство прямо обумовлюється властивостями землі, ці властивостю зумовлюють організаційну, виробничу, інфраструктурну та інституціональну базу сільского господарства.
Варто зазначити, що збільшення та розширення площ земельного господарства як правило не можливо, тому що для цього майже немаж моливостей. Проте можна взяти у приклад Голландію, де в останні роки було розширенно площу орних земель через осушення з подальшим використання прибережних територій, проте такий шлях впливає на інший природний об’єкт господарювання - воду.
Варто зазначити, що в Україні, господарства що розвиваються зазнають багатьох обмежень, які зумовлюються браком землі, це виклакає за собою відмову низки сільскогосподарських товаровиробників, та фермерських господарств припиняти свою діяльність.
В порівнянні з іншими чинниками виробництва, земля є ресурсом зі своєю особливістю, вона являє собою нерухомий об’єкт. Що веде за собою те, що переміщатися могуть лише інші чинникі віробництва, так внаслідок природних чинників виробнича сили має змогу змінити місце перебування, але земля залишиться на своєму місці. Специфічною особливістю землі як чинника виробництва, є її здатність до репродукції, так після використання певної ділянки землі, виробних не втрачає змогу знову використати цю ділянку.
Також як особливість землі як чинника виробництва, можно віднести те, що вона не підлягає зношенню в процесі віробноцтва, іншими слова - це відносно невичерпний ресурс. Проте використання агротехнічних засобів, все ж таки шкодить землі, змініючі її хімічний склад, а використання землі як копальні веде за собою винос її поживних речовин, мінералів, це кличе за собою зниження ресурсності та урожайності, а кінцевому ітозі обмеження використання землі у господарюванні.
Відтворення родючості землі потребує великих грошових затрат, а також затрат робочої сили та часу, а через те, що за цей час виробник власн не отримує прибуток, відтворення родючості не є приботковую діяльністю.
Властивості землі визначають її функції:
1) пасивні (розташування, форма рельєфу)
2) активні (родючість, властивості мікроклімату)
Не рідкість коли земля має дуальне виконання певний функцій, так прикладом є грунт який являє собою головний чинник виробництва, він бере участь як у рільництві так і в годуванні тварин, та місцем для посіву.
На цьому роль землі як об’єкта госпадарювання не обмежується, в межах землі відбуваються поселенські процеси та інфраструктурні об’єкти (дороги, мости, залізничні колії, технічне оснащення).
Історично земля росцінюється як засіб виробництва, проте на думкку А.Третяка, в чистому вигляді земля не здатна вироблять придукцію. Виготовлення продукції потребує цілої низки елементів та компонентів, які зумовлюють навколишнє середовищє і за відстутністю яких продукування рослин неможливе [11 С. 25–31.].
Це, в першу чергу, гумус, вода, повітря, сонячна та теплова енергія. З цього ми можемо зробити висновок, що засобами виробництва в сільскому господарстві є не тільки земля, а навколишнє природне середовище в цілому. В той час як земля має особливість, що вона являє собою предмет праці, на яку виробник спрямовую свої механізми та робочу силу.
Узагалом земля, як важливий ресурс у сільскому господарстві та виробництві, у той самий час виступає предметом і засобом праці, що не має змоги переміщуватись, має обмеження у просторі, здатна різнитися у якісних характеристиках, через свою специфічність, потребує певного, особливого підходу до формування як ресурсного забезпечення суб’єктів господарювання у аграрному секторі економіки, так і формування їх виробничої програми.
1.2 Рента, як форма економічної реалізації власності
У сучасній економічній теорії рента розцінюється як дохід від фактора, пропозиція якого нееластична. Виходячи з цього рента можлива тільки при чітко фіксованій кількості певного ресурсу.
Своїм походженням вона винна тому, що альтернативна вартість вкладень капіталу в різні галузі буде нижчою. Власне рентні відносини можуть виникати у самих різних галузях, головною умовою є - дуже обмеженній ресурси. Це веде до того що з’явились різни види ренти, наприклад гірська рента (має місце при використанні корисних копалень), екологічна рента (виникає завдяки рівня якості навколишнього природного середовища, як правило має місце на ринку житла, рекреаційних зон тощо), рента рідкістності (наукова діяльність людини, або використання її таланту)
Також рента може виникати при шточній підтримці рівня обмеженності ресурсів (при зміні прав власності, введені певних тарифів на блага якими користуються люди або виробники, квотування, ліцензування, тощо). Також слід зазначити ренту яка виникає під політичними чинниками, вона має назву - фальшива. Вона має місце наприклад, у вигляді хабарів, або при витраті на політичні компанії за для отримки державної субсидії, або за для отримки певних ресурсів.
Своє головне поширення рентні відносини набули у сільскогосподарській діяльності. Там вони мають відношення до права отримання доходів за землю якою володіє особа. Про існування дифиренциальної, абсолютної та монопольної ренти у сільскому господарстві було написано щє класиками та К.Марксом. Різницю між плодючісттю землі та її місцезнаходженням було пов’язанно з диференцйною рентою. Це було зумовлено тим, що ціна на вироблену продукцію визначалась за витратими на гірших земельних ділянках, так власники якісно кращіх ділянок отримували надлишковий дохід, який власне і було названо диференційною рентою першого типу. В той же час диференційна рента другого типу була створена на ділянках, які потребували додаткових вкладень капіталу які за собою вели до збільшення урожайності на цих ділянках і прозводили до отримання додаткового доходу. Різниця між диференційною рентою першого і другого типу була в тому, що перша вважалася природною, в той час як диференційна другого типа мала економічний характер.
Абсолютною земельною рентою було прийнято вважати додатковий дохід, який отримувався підприємцями, які вирішували вкладати капітал у сільске господарство, в той час коли інші вкладали його в інші галузі, головною причиною її появи слід вважати монополію на приватну властність землі та збільшенні доходи у сільскому господарстві, які не було змогу направати у інші галузі. Вищі прибутки у сільскому господарстві були зумовленні тим, що у ньому була задіяна більша жива робоча сила, тобто ручний труд більше цінувався і приносив більші прибутки, іншими словами прибуток - це частина вартості, яка створювалась живою робочую силою, яка при цьому була просвоєна капіталістом.
Монопольна же земельна рента характеризується тим що, у певної фірми було в наявності певні виняткові ресурси, що дозволяли їм диктовати свої умови в межах ринку.
Представник неокласичної школи А.Маршалл вважав, що створення повної ренти можливо лише при наявності трьох факторів:
1) природна родючість грунту
2) поліпшення землі за рахунок капіталовкладень
3) фактори, що впливають на місцезнаходження земельної ділянки
На його думку вкладення капіталу буде можливо до тої пори, поки ці додаткові капіталовкладення будуть продовжувати давати додатквий прибуток. Власне витрати на ці капіталовкладення були включені в ціну, що власне зумовлювало їх повернення до капіталіста. Дана ситуація була характерна для довготривалого часового відрізку. В той час як для короткотривалого періоду, на його думку, була характерна квазірента. Квазірента не що інше як - додадтковий дохід підприємця за використання агротехніки та інтинсивне використання землі, вона також відова як дохід на поточні інвестиції.
Ціна землі визначається від вартості у даний час її граничного продукту та від його вартості у майбутньому часі. Іншими словами, цена на землю прямо пропорційна величині ренти й обернено пропорційна величині банківської процентної ставки. З цього є висновок, що власник землі буде продавати її за ту суму, яка при покладі її в банк під відсотки, принесе дохід не меньший за ренту.
В наш час земельна рента характеризується капіталістичним характером - це орендна плата, яку отримує землевласник за тимчасове користування його землею орендарем.
В даний час диференційна рента в Україні має бути вилучена через механізм рентних платежів, плати за землю, розмір якої характеризується загальним станом землі (родючість, збагаченість вологою, теплом, а також її місцерозташування), цей механізм подан у державному земельному кадастрі.
Абсолютна рента за часів капіталізму - це форма земельної ренти, при якій оплата власникові здійснюється за кожну ділянку землі, незалежно від її розташування.
У разі приватизації землі в Україні, перетворення землі на товар, істотний вплив на процес ціноутворення матиме орендна плата. Це призведе до значного зростання цін на сільськогосподарську продукцію.
Дотації сільськогосподарському виробництву надаються з державного бюджету, податкової системи, тоді як земельна рента є результатом реалізації власності на землю. І лише коли власником землі є держава, одержана нею земельна рента може використовуватися для надання дотацій землекористувачам. В усіх інших випадках вона привласнюється землевласниками. При цьому дотації, як правило, повинні одержувати землекористувачі, а не землевласники, що ще раз свідчить про принципову відмінність цих видів доходів.
Загалом процес перетворення землі на товар має позитивні та негативні риси. Позитивними є:
1) формування повноцінного господаря землі (у такому разі фермер не боятиметься споруджувати сільськогосподарські буівлі на землі, намагатиметься поліпшувати якість землі не маючи спадкоємців, зможе продати її, вийшовши на' пенсію, й забезпечити собі належний рівень життя);
2) створення додаткових стимулів для іноземних інвестицій в економіку країни тощо. Ці позитивні риси значною мірою зберігаються за наявності довготермінової оренди.
Негативними наслідками перетворення землі на товар в Україні є:
1) можливість концентрації значної частини землі в руках кланово-тіньових структур і навіть іноземного капіталу (через підставних осіб), які спекулюватимуть земельними ділянками;
2) такий шлях не сприятиме формуванню реального власника і господаря, який працюватиме на землі, сприятиме капіталізації аграрних відносин, що суперечить прогресивній тенденції у цій сфері — подоланню відчуження працівників від власності (на землю, інші засоби виробництва і створений продукт); 3) дрібні фермерські ділянки заважають використовувати переваги сівозміни, меліорації та деякі інші чинники зростання сільськогосподарського виробництва; 4) приватна власність і заснований на ній механізм ринкового господарювання не гарантує постійного поліпшення якості земель, що зумовлює потребу в реалізації програм консервування земель, виводу з обороту високоеро-зійних земель й інші міри захисту.
З рентними відносинами тісно пов'язана ціна землі. Земля в багатьох країнах світу є об'єктом купівлі-прода-жу внаслідок узаконеної приватної власності на землю. Земля — особливий товар. Ця особливість полягає в тому, що вона є продуктом природи і на неї початкове не затрачена праця. Згодом витрати праці на поліпшення якості землі постійно зростають. Якщо абстрагуватися від таких витрат, то ціна землі зумовлена не вартістю, а величиною доходу, який вона приносить своєму власникові, — рентою. Власник може продати землю за умови, що отримана сума буде меншою, ніж дохід у формі відсотка, отриманий від вкладання цієї суми в банк.
За підрахунками економістів, ціна ріллі в областях зрошуваного землеробства в Україні, визначена на основі принципу капіталізації земельної ренти за 20 років, становить на немеліоративних землях у Дніпропетровській області 3260 дол. за 1 га (на зрошуваних — 9748),
у Кіровоградській — 3278 (8638), у Кримській — 2548 (8312), у Миколаївській — 2670 (11209), в Одеській — 2664 (7899) дол. за га. В умовах тотального зубожіння населення, різкої поляризації суспільства земля в Україні не повинна бути товаром. Купити 1 га землі більш як за 3000 дол. нині спроможна лише кланово-номенклатурна еліта. Загалом навіть ці ціни є заниженими, оскільки на початку XX ст. одна десятина землі продавалася у Східній Україні за 190 крб., а отже значно дорожче.
Найвищої своєї ціни, земля набуває у межал щільнонаселених міст таких як наприклад Токіо.
Розділ 2. Абсолютна земельна рента в умовах сучасної економічної системи
2.1 Особливості утворення монопольної земельної ренти
Монопольна рента має місце утворенню в межах земель яким притаманна особлива якість, або земля які знаходятся в особливих кліматичних умовах. Ці фактори сприяють на змогу фермерам вирощувати рідкістні форми продуктів, зе певними характерними якостями (наприклад особливі сорти цитрусових або винограду).
Попит на продукцію вироблену на таких землях, за звичай, вищий, а ніж пропозиція, що веде за собою утворення цін які перекривають усі витрати по вирощуванню і утриманню такої продукції. Власне ці ціни і мають назву - монопольні[14].
В результаті цього і утворюється різниця між монопольною ціною і ціною продукту яка має вираження у надприбутку. Увесь додатковий прибуток, який отримується базуючись на монопольній ціні являє собою - монопольний надприбуток. Саме цей надлишок є тою самою монопольную рентою, яку привласнює землевласник. Джерелом монопольної ренти є доходи населення, яке придбає на ринку ці продукти. Джерелом же доходів виступає - додана вартісь, яка створюється у інших галузях виробництва.
Вказана монополія являє собою фактор утворення монопольної ціни, а монопольна ціна являє собою - причину для існування монопольної ренти. Монопольна рента не являє собою результат додаткових вкладень фінансів у землю. Це частка прибутку яка утворюється у інших галузях виробництва, а власник землі отримує її завдяки монопольним цінам, іншими словами внаслідок перерозподілу доходів покупців. Виходячи з цього можна сказати, що джерело монопольної ренти виражається у нееквівалентному обміні між продавцями і покупцями умовно рідких продуктів виробництва[16].
Виходячи з цього, монополізація приватної власності, на землю з осибливою природною родючістю, на якій власник має змогу вирощувати рідкі та високоякісні, продукти, дає змогу на привласнення монопольної ренти. Джерелом для якої виступає частка додаткової праці робітників сфери сільскогогосподарства, а такоє частка продутку який є необхідним для споживачів, який у процесі нееквівалетного обміну привласнюється.
У розвинутій економіці земля виступає товаром, об'єктом купівлі – продажу на ринку землі. Виникає питання: як же визначається ціна землі?
Земля на якій не проводилась праця, як природний продукт, собівартості ще не має, через це її ціна не виражає цілковити гровошу вартість.
Розраховується ціна землі за такою формулою:
, деЦЗ – ціна землі;
R – рента;
S – норма банківського процента.
Наприклад, якщо сума ренти (R ) дорівнює 15 тис. грн., а банківський процент (S ) – 5%, то згідно з формулою ціна буде:
Власне ця сума, у разі її покладення у банк, матиме змогу принести користувачу банка у вигляді відстока ті самі 15 тис. гривень, які до цього він отримував у формі ренти.
Ціна землі – це дисконтований потік її доходу (ренти).
2.2 Ціна на землю в сучасних умовах
Становище на ринку землі у межах сільского господарства має у пріорітеті пошук найбільшоптимальніх підходів що до визначення ціни на ділянки землі. Потрібно підкреслити що, земля у економічних розрахунках виробництва визначається базаючись на своїй споживній вартості та собівартості. В Україні проблеми в оцінці землі призводять до іншої проблеми : через низькі ціни земля одразу скуплюється виробниками, що мають більші статки. Таке становище спонукає до встановлення більш реальних цін на землю, спираючись на стан ринку[21 - С.3-14.].
Цю проблему у свої дослідженнях підіймали такі українцькі вчені як : В. Галушко, О.Ковалишин [с.19-23.], І.Михасюк[18 264с.], Л.Паламарчук[19 С.56-59.], М.Ступень, А.Третяк[20 224с.], М.Федоров, Г.Черевко та інші. Вони беруть підхід до визначення цін на землю у контексті функціонування ринку землі в аграрній сфері, схиляються до методів оцінки землі які мають місце у світовій практиці.
Термін “ціна землі” притаманний ціні, за якою було продано окрему земельну ділянку і це є фактом. Ціна представляє собою певний грошовий обсяг, який конкретний покупець погоджується заплатити, а продавець дає згоду на продаж земельної ділянки. Обставини процесу угоди відображають умови на ринку, який представляє собою систему домовленостей, а вже на основі цих домовленостей і відбувається взаємодія продавців за покупцями [20 224с.].
Економічним відображенням використання землі як капіталу є показник позикового процента, а землі як фактора виробництва - показник земельної ренти.
Теоретично на ціну землі впливає грошові витрати власника на її удосконалення і величину ренти. Фактично же ціна на землю має ширший діапазон і визначається вартісттю покращення, величини ренти, позикового процента, попиту і пропозиції, політики держави.
У країнах з високо-розвиненою ринковою економікою є ринок земель для сільскогосподарського призначення, а також є унормовані методи та підходи до ціноутворення на ньому.
Сільске господарство попадає під закон попиту, який має відношення до ділянок земл: чем ринкова ціна на землю є вищою, тим попит меньшей, і навпаки - чим ринкова ціна на землю нижча, тим попит на неї більший. Стосовно пропозиції на землю, вона має особливість: земля має обмеження у просторі, тому на ринку пропонується певна обмежена її кількість, яка не має змоги перевищити максимальну площу, яку продавці змогли би продати, так як площу землі понад можливу неможливо збільшити.
У багатьох випадках, вирішальним фактором, утворення ціни може виступати її місцерозташування. Земля виступає надійною сферою для довготривалого вкладення фінансів, що призводить до підвищення ціни на неї. Так у регіонах з низькою щільністю населення, можливий надлишок землі, що призводить до неможливого повноцінного ринку землі.
Також у становлені ринку землі у сільскому господарстві, важливу роль здатна відіграти держава, вона може залишати за собою право на контроль за цінами, а також сприяти на адекватну оцінку земельних ділянок [18 264с.]. У країнаї де має місце розвинутий земельний ринок, держава все більше бере участь та вплив під час формування ціни на землю, а власне ціни на земельні ділянки підприєств є залежними від виплат які спрямовує уряд, це веде за собою факт, що формування цін на землю у сільского господарстві, має проходити під контролем держави, що в свою чергу треба мати на увазі й в Україні.
ВИСНОВК
Головної особливістю характерної для економічних відносин, у яких використовується земля є існування земельної ренти. Пропонуючи землю фізичним чи юридичним особам, землевласники отримують за неї оплату у вигляді ренти.
Сума ренти залежить від різних факторів : місцерозташування, плодоріддя землі, загальної політики держави.
Абсолютна рента виникає у наслідок монополії власності на землю певного прошарку суспільства, в той час як монопольна рента виникає у разі монопольних цін на рідкі і характерні лише для цієї місцевості продукти землеребства та природні ресурси.
Отже, земля - ресурс який бере участь у кожній сфері виробництва, вона слугує домом для людей, годує суспільство і держава повинна брати участь у формуванні земельної ренти.
СПИСКИ ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ
1. України. Програма розвитку ООН. Проект «Екомережі». — К., 1999. — С. 42–53.
2. Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки / Закон України від 21 вересня 2000 р. — 47 с.
3. Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи / Ю.Р. Шеляг-Сосонко та ін. — К.: Хімджест, 2003. — 246 с.
4. Канаш О.П. Принципові аспекти визначення оптимальних співвідношень земельних угідь / О.П. Канаш, А.Г. Мартин // Землеустрій і кадастр. — 2009. — № 1. — С. 5–12
. 5. Звіт про хід виконання Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі за 2015 рік. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/
protection/protection6/formuvannya/920zahalnoderzhavna-prohrama-formuvannianatsionalnoi-ekomerezhi-na-2000-2015-roky
6. Щурик М. Основні напрями поліпшення еколого-економічного стану земель аграрного сектора Карпатського макрорегіону / М. Щурик // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. — 2006. — № 13. — С. 634–639.
7. Сохнич А.Я. Оптимізація землекористування в умовах реформування земельних відносин / А.Я. Сохнич. — Львів: НВФ «Українські технології», 2000. — 108 с.
8. Будзяк В.М. Екологізація землекористування / В.М. Будзяк, О.С. Будзяк // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. — 2012. — № 4. — С. 34–37
9. Хвесик М.А. Стратегічні імперативи раціоналізації землекористування в контексті соціально-економічного піднесення України / М.А. Хвесик // Збірник матеріалів одинадцятих річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників (Київ, 26– 27 лютого 2009 р). К.:ННДЦ «Інститут аграрної економіки», 2009. — С.31–39
10. Якушин І. Особливості використання та оподаткування землі в Україні / І. Якушин // Землевпорядний вісник. — 2009. — № 12. — С. 37.
11. Третяк А. Основи теорії землеустроєзнавства / А. Третяк // Землевпорядний вісник. — 2009. — № 4. — С. 25–31.
12. Федоров М.М. Трансфомація земельних відносин до ринкових умов / М.М. Федоров // Збірник матеріалів одинадцятих річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників. (Київ, 26–27 лютого 2009 року). — К.: ННДЦ «Інститут аграрної економіки», 2009. — С. 5–24.
13. Косович Б. Деякі особливості розвитку пореформених земельних відносин / Б. Косович // Вісник ЛАДУ. Землевпор. І зем. кад. — 2003.
14. Навчальні матеріали онлайн [Електронний ресурс]. -Режим доступу: https://pidruchniki.com/1350082639963/politekonomiya/absolyutna_zemelna_renta, вільний
15. Буковинська бібліотека [Електронний ресурс]. -Режим доступу: https://buklib.net/books/33243/, вільний
16. Studfiles [Електронний ресурс]. -Режим доступу: https://studfile.net/preview/5593614/page:76/, вільний
17. Ковалишин О. Ф. Роль ренти в регулюванні земельних відносин при здійсненні аграрної реформи / О.Ф. Ковалишин // Землепорядний вісник. - № 3. - 1999. - с.19-23.
18. Михасюк І. Регулювання Земельних відносин : монографія / І.Михасюк, Б.Косович. - Львів : ЛНУ, 2002. - 264с.
19. Паламарчук Л.В. Проблеми розвитку земельних відносин на засадах нового Земельного кодексу України : матеріали всеукраїнської наукової конференції м. Київ, 10-11 вересня 2002 року. - К. - 2002. - С.56-59.
20. Третяк А.М Управління земельними ресурсами там реєстрація землі в Україні / А.М. Третяк - Київ, 1998. - 224с.
21. Г. Черевко, Г.Іваницька, Г.Земляна //Екологічні, економічні, та технологічні аспекти використання земельних ресурсів : матеріали мінжнародного наукового-практичного форуму, 19-21 вересня 2007р. - Львів : Львів. держ. агроуніверситет, 2007. - С.3-14.