МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ім. ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»
Теплоенергетичний факультет
ДОМАШНЯ КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
«Здоров’я – як державне завдання і особиста потреба людини.»
Виконав:
студент ІІІ курсу
групи ТА-з81
Галайда Б.М.
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ЩО ТАКЕ ЗДОРОВ’Я 4
1.1.Визначення поняття «здоров’я» 4
1.2.Валеологія – наука про здоров’я 5
1.3.Як досягнути та зберегти здоров’я? 9
РОЗДІЛ ІІ. ЗДОРОВ’Я – СКАРБ 12
2.1. Громадське здоров’я 12
2.2. Актуальні проблеми охорони здоров’я 14
РОЗДІЛ ІІІ. ЗДОРОВ’Я – ОСОБИСТА ПОТРЕБА ЛЮДИНИ 20
3.1. Важливість здоров’я для людини 20
ВИСНОВОК 22
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 23
ВСТУП
Проблема збереження й зміцнення здоров’я населення за всіх часів була однією із ключових у суспільстві. Здоровця нації – це показник цивілізованості держави, що відображає рівень її соціально-економічного розвитку, головний критерій доцільності та ефективності всіх сфер діяльності людини. Наразі в Україні тенденція погіршення здоров’я населення набула загрозливого рівня. Це зумовлено збідненням значної частини населення, погіршенням екологічної ситуації, розповсюдженням руйнівних стереотипів поведінки, зниженням доступності до якісних медичних послуг.
До факторів, зо визначають здоров’я населення, належать такі: відтворення здоров’я, його формування витрата і відновлення. Відтворення здоров’я, або охорона і реалізація генофонду, народження здорового потомства, визначається багатьма біологічними, соціально-економічними і санітарно-гігієнічними умовами. Це здоров’я батьків, рівень їх загальної та санітарної культури. Формування здоров’я визначається способом життя людини і станом навколишнього середовища. В генотипі індивіду закодовані всі його спадкові ознаки. Однак для того, щоб вони виявилися у вигляді певних якостей організму і особистості, природних для біологічних та соціальних функцій, необхідні певні умови, які визначаються власне способом життя та зовнішнім середовищем.
«Здоров’я – це ще не все, а все інше без нього – ніщо»
РОЗДІЛ І. ЩО ТАКЕ ЗДОРОВ’Я
Визначення поняття «здоров’я»
Здоров'я — стан живого організму, за якого всі органи здатні добре виконувати свої життєві функції. Охорона здоров'я громадян — одне з завдань держави.
Розглянемо фізичне здоров’я. Базовими показниками фізичного здоров’я є робота серця, стан імунної системи і здатність організму засвоювати кисень. Ознаки фізичного здоров’я: чиста гладка шкіра, здорові зуби, блискуче, міцне волосся, рухливі суглоби, пружні м’язи, здорове серце, відчуття бадьорості протягом дня, висока працездатність. Фізичне здоров’я забезпечує енергію для повсякденного життя, полегшує адаптацію до навколишнього середовища (наприклад, до погодних умов), допомагає виживати в екстремальних ситуаціях. Воно підвищує наші шанси захиститися від інфекцій і уникати травм, а також швидко одужувати, якщо захворів. Для підтримки фізичного здоров’я важливо повноцінно відпочивати, мати нормальну вагу тіла, піклуватися про свою фізичну форму, особисту гігієну, а також проходити регулярний медичний огляд і лікуватися в разі потреби. Також важливо уникати шкідливого впливу на організм тютюну, алкоголю, інших психоактивних і токсичних речовин.
Ознаками фізичного нездоров’я можуть бути:
порушення сну,
відсутність апетиту,
нездатність витримувати фізичні навантаження,
порушення травлення,
зіпсовані зуби,
нездорова шкіра,
підвищена стомлюваність,
загальна слабкість.
Не існує «міри здоров’я», за допомогою якої можна було б точно виміряти рівень свого здоров’я. Тому кожен оцінює його суб’єктивно (за власними критеріями).
В Україні державним органом, що опікується здоров'ям громадян, є Міністерство охорони здоров'я України. У світовому вимірі, охороною здоров'я переймається Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).
Валеологія – наука про здоров’я
Сучасна епоха ставить перед біологічним видом «Ноmо sapiens» складні завдання, що випливають із тенденції та напрямку суспільного розвитку. Це, перш за все, прискорений суспільний розвиток і пов'язані з ним глобальні зміни — соціальні, економічні, технологічні і навіть кліматичні. Усе це ставить перед людиною, її організмом дуже складні завдання постійної адаптації до умов життя. Тому характерною рисою нашого часу є прогресивна нестабільність. А якщо до цього додати екологічні проблеми, урбанізацію, зміну характеру трудової діяльності і т.п., то стає зрозумілим, що сучасна людина проживає не в тих умовах, до яких була колись пристосована. Усе це суттєво відбивається на людині, особливо на її біологічній природі.
На популяційному рівні знижуються функціональні резерви організму, його систем і органів, порушується реактивність і резистентність, процеси саморегуляції, знижується якість нащадків і багато іншого. Як наслідок цього змінюється і характер захворювань сучасної людини: гіподинамія призводить до тяжких захворювань: інфаркт, атеросклероз, ішемія, гіпертонія, цукровий діабет, поява нових захворювань: СНІД, хронічна утомленість, пріорні хвороби, атипічна пневмонія та ін. — усього біля ЗО нових нозологічних форм за останні 20 років, а також рецидиви старих захворювань, наприклад, туберкульозу.
Однак має місце наявність полісиндромних станів, які тяжко розпізнаються, а тому знижується ефективність лікування.
Людина — продукт біологічної і соціальної еволюції, її здоров'я залежить від спадковості, екологічних умов, які останнім часом негативно відбиваються на генофонді нації.
Генофонд це кількісний і якісний склад, відносна кількість усіх форм генів у популяції. Понад 10 млн. генів та пов'язані з ними білкові форми утворюють біологічну систему людини.
Шкідливі фактори можуть викликати мутації генів та хромосом, що призводить до народження дітей з фізичними і розумовими дефектами, різкого зниження резистентності. Глобальні катастрофи (Челябінськ, Арал, Чорнобиль), кислотні дощі, отруйні річки, вирубані ліси, екологічно шкідливі продукти харчування, наркотики породжують різного роду захворювання, зменшують тривалість життя людей, спричиняють до зростання смертності дітей.
У структурі смертності трудового потенціалу суспільства домінують нещасні випадки і травми (38%).
Доля здорових новонароджених за останні 10 років зменшилась на 15%, а частота онкологічних захворювань у дітей зросла майже на 10%, хвороби ендокринної системи і крові — на 30-35%, хвороби органів травлення — на 22-25%, хвороби органів дихання — на 40%.
Запобігати подібному явищу лише засобами медицини неможливо, потрібно удосконалювати механізми саморегуляції, розвивати фізіологічні резерви організму, досягати втраченої гармонії у структурі організму і особистості.
Депопуляційні процеси, які почали проявлятися в останній чверті XX століття, особливо загострилися в умовах економічної кризи в Україні. Це від'ємний приріст населення (щорічне зменшення населення на півмільйона), а також різке зниження загального рівня здоров'я, падіння середньої тривалості життя, зростання кількості спадкових хвороб, інвалідності населення тощо. Безумовно, це є повною мірою наслідком погіршення екологічного становища та медичного обслуговування населення. Провідним фактором, що визначає здоров'я індивіда є його ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих.
Ще у 1981 р. Мадридська конференція міністрів охорони здоров'я Європейських країн визнала пріоритетним освітнім напрямком збереження і зміцнення здоров'я населення. У1988 р. Комітет міністрів країн-членів Ради Європи розробив детальні рекомендації щодо впровадження курсів з охорони здоров'я в усі ланки освітніх закладів цих країн. Визнано, що отримання знань з питань охорони здоров'я і здорового способу життя важливе для всіх вікових груп населення, але найважливішим воно є для молоді, оскільки вона найлегше може адаптуватися до змін способу життя, і саме від неї залежить майбутнє кожної країни. Цим пояснюється пріоритетність, яку Рада Європи визнає за розвитком спеціальних освітніх дисциплін, що формують у школярів і студентів свідому мотивацію здорового способу життя.
У країнах Східної Європи і СНД цей напрямок отримав назву валеологічної освіти (І.І.Брехман, 1982,1987).
Україна активно сприйняла світові тенденції щодо поліпшення стану здоров'я населення через освіту. Серед найважливіших стратегічних завдань національних програм "Освіта (Україна XXI століття)" і "Діти України" були визначені всебічний розвиток людини і становлення її духовного, психічного та фізичного здоров'я. Починаючи з 1994 р. у школах України впроваджується викладання валеології, а в 1995 р. Україна взяла участь у міжнародному проекті "Європейська мережа шкіл сприяння здоров'ю".
Удосконалюється освіта відповідно до вимог сьогодення з метою підготовки фахівців з новим гуманістичним типом мислення. Важливим елементом реформування змісту освіти є введення нормативного загальноосвітнього курсу "Валеологія". Головною метою загальноосвітнього курсу валеології є формування валеологічної культури у фахівців.
Валеологія — це наука, що вивчає теоретичні проблеми формування, зберігання (підтримання) та закріплення здоров'я людини з використанням медичних, нетрадиційних (або парамедичних) технологій.
Валеологія як наукова дисципліна стає популярною, обов'язковою і необхідною для молоді. Стрижнями життєвого успіху молодої людини є міцне здоров'я, високий професіоналізм і творче довголіття.
Мудрість, зрілість і прогрес суспільства визначаються його здоров'ям, рівнем інтелектуального і морального потенціалу.
Валеологія є відкритою і доступною наукою, її головним девізом повинна бути чесність. Окремі проблеми в суспільстві, колективі і т.п. інколи замовчують (дія екологічних факторів на здоров'я, статистика смертності, народження тощо), а молоді люди часто "черпають" знання із статевих відносин, сексу, еротики з різних сумнівних джерел. На сьогодні розповсюджується велика кількість "бульварної" науково необґрунтованої інформації з проблем сексу, здоров'я, харчування, завороження, привороження, рятування, лікування від всіх людських недуг. Це явне шарлатанство і задурманеність з метою легкої наживи на горі людей.
Валеологія, як і будь-яка інша наука, має свій предмет наукового пізнання (здоров'я), об'єкт прикладання своїх зусиль (людина), методи дослідження, мету і завдання, методологічні основи. Курс має виконувати такі функції:
— гностично-дослідницьку — забезпечувати мінімальне накопичення наукових знань, необхідних для формування студентом власного здоров'я та індивідуальної програми здорового способу життя;
— компенсаторну — ліквідувати прогалини в базовій освіті щодо збереження і зміцнення здоров'я;
— прогностичну — попереджувати негативні прояви поведінки студентів з урахуванням їх вікових особливостей (зокрема, вживання наркотиків, нерозбірливі статеві стосунки тощо).
Як досягнути та зберегти здоров’я?
Існує чотири основні чинники, які визначають стан здоров’я: спосіб та умови життя (50–55%), екологічний стан навколишнього середовища (20–25%), спадковість (15–20%) і рівень медичного обслуговування (7–15%).
Зауважте, спосіб життя має найбільший вплив на стан нашого здоров’я. Людина, яка нехтує елементарними правилами збереження власного здоров’я, рано чи пізно змушена витрачати значні кошти на відновлення здоров’я, а його як відомо і за гроші не придбаєш. Наше здоров’я і довголіття в першу чергу визначається способом життя, воно - наслідок щоденної роботи над собою.
Здоровий спосіб життя закладає фундамент гарного самопочуття, зміцнює захисні сили організму та розкриває його потенційні можливості. Перехід до здорового способу життя — це шлях до внутрішньої гармонії. І цей перехід не повинен бути різким. Поступово змінюючи себе, свої звички і уклад життя, ви зможете без зусиль досягти бажаного.
Здоровий спосіб життя допоможе позбутися поганих звичок, знайти гармонію в житті, продовжити молодість і попередити захворювання.
Які основні елементи здорового способу життя:
1. Здоров’я та довголіття залежить від харчування.
«Людина риє могилу своїми зубами» - писав Гіпократ. Хвороби приходять з неправильною їжею. Правильне, збалансоване харчування — основа здорового способу життя. Натуральна їжа — джерело енергії, необхідної нам для життя.
Щоб правильний раціон поліпшив стан здоров’я, він повинен відповідати певним правилам:
— їжа має бути збалансованою та різноманітною;
— їжте більше овочів, злакових, фруктів;
— замініть тваринні жири рибою;
— вживайте молочні продукти низької жирності;
— споживайте менше солі, цукру, відмовтеся від продуктів, що містять добавки;
— щодня з’їдайте один зубок часнику;
— почніть ранок зі склянки чистої води, випитої натщесерце;
— не пропускайте прийоми їжі, особливо, сніданок.
2. Достатня рухова активність — одна з проблем сучасної цивілізації. Гіподинамія — одна з найбільших проблем на шляху до здорового способу життя.
Отже рух - одна із основних складових нашого здоров’я довголіття. Адже м’язи і кровоносна система при малорухливому способі життя не діють, що провокує развиток багатьох захворювань.
Обов’язково робіть зарядку у провітреній кімнаті або на свіжому повітрі. Рухова активність зміцнює м’язи, зменшується навантаження на суглоби, це попереджує остеопороз, знижує ризик виникнення серцево-судинних захворювань, діабету, допомагає впоратися із зайвою вагою, стресом і депресією.
3. Вода
Ще одна складова доброго самопочуття і відмінного здоров’я - споживання чистої, краще, джерельної води . Організм людини на 70% складається з води. Важливо на протязі дня випивати до двох літрів рідини, з яких чиста вода повинна складати дві третіх.
4. Сон — важлива складова здорового способу життя.
Найбільш сприятливий час для сну — з 22 години до 6 години ранку. В цей час відбувається очищення крові та перерозподіл енергії. В цей час організм виробляє мелатонін - гормон, який регулює роботу головного мозку, імунної та інших систем, працює як антиоксидант і сповільнює процеси старіння клітин.
5. Внутрішня гармонія. Наше здоров’я й здоровий спосіб життя в цілому починаються з правильного внутрішнього настрою. Хвороби тіла є наслідками хвороб розуму — про це знали всі стародавні лікарі.
Людина, яка перебуває в гармонії з самою собою і навколишнім світом, не схильна до його впливу. Як досягти цього?
— живіть в злагоді з собою;
— вчіться радіти життю;
— менше хвилюйтеся, а більше смійтеся;
— вчіться долати стрес. Пам’ятайте: джерело стресу — не події самі по собі, а наше сприйняття цих подій;
— дотримуйтеся режиму дня;
— будьте більш терплячими до інших;
— відмовтеся від куріння, алкоголю та інших шкідливих звичок.
РОЗДІЛ ІІ. ЗДОРОВ’Я – СКАРБ
2.1. Громадське здоров’я
Перші спогади про основи громадського здоров’я можна зустріти в глибокій древності. Історія громадського здоров’я глибокими коренями переплітається з розвитком людства, та медицини. Перші ростки громадського здоров’я науково обґрунтовані можна знайти у вченнях Гіппократа та Авіценни.
Підтвердженням існування основ громадського здоров’я на українських землях є інформація про впровадження санітарної культури і гігієни серед населення Київської Русі. Однією із традицій українського народу із древня дотримання чистоти у всьому: – чисті оселі і території, чистота тіла та білизни і одягу, помивка в лазнях, трепетне відношення до джерел водопостачання і вимоги до відхожих місць інше.
На міжнародному рівні сьогодні прийнятий цілий ряд нормативних документів у сфері громадського здоров’я. Декларація ВООЗ з громадського здоров’я була прийнята на міжнародній конференції з первинної медико-санітарної допомоги 12 вересня 1987р. в Алма-Аті. Декларація вказувала на необхідність здійснення негайних заходів з боку всіх урядів, усіх працівників у сфері охорони здоров’я та всієї світової громадськості з метою охорони та зміцнення здоров’я всіх народів світу. У ній було наголошено, що досягнення здоров’я неможливе без первинної медико-санітарної допомоги, яка має бути доступна всім.
Аналізуючи та вивчаючи ці документи, щодо громадського здоров’я, багато науковців та фахівців сходяться на тому, що основні функції установ громадського здоров’я можна звести до 10 напрямків:
1. Епіднагляд та оцінювання стану здоров’я і благополуччя населення. Інструменти та засоби, що використовуються для моніторингу стану здоров’я населення, основні стандарти діяльності та приорітети. Система звітності. Фінансування, трудові ресурси, надання послуг споживачам.
2. Моніторинг та реагування на небезпеки для здоров’я і під час надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я. Системи і процедури для забезпечення готовності та реагування на надзвичайні події у сфері громадського здоров’я. Також ця функція стосується реалізації ММСП (Міжнародні медико-санітарні правила).
3. Захист здоров’я, у тому числі забезпечення безпеки навколишнього середовища, праці, харчових продуктів тощо. Ця функція охоплює питання оцінювання ризиків, їхнього управління та комунікації, що необхідно для гарантування безпеки довкілля, праці та безпечності харчових продуктів.
4. Зміцнення здоров’я, вплив на соціальні детермінанти та скорочення нерівності за показниками здоров’я. Розглядають чотири основні чинники ризику неінфекційних захворювань (тютюн, алкоголь, харчування та фізична активність).
5. Профілактика хвороб, раннє їх виявлення. Ця функція фокусується на послугах охорони здоров’я переважно в рамках системи охорони здоров’я. До неї належать профілактика захворювань, їх раннє виявлення та надання допомоги пацієнтам щодо управління хворобами та збереження максимальної якості життя.
6. Забезпечення стратегічного управління в інтересах здоров’я та добробуту. Процес стратегічного планування, за участі усіх зацікавлених сторін.
7. Забезпечення сфери громадського здоров’я кваліфікованими кадрами в достатній кількості.
8. Забезпечення функціонування та доцільність існування організаційних структур і фінансування та стимулювання у системі громадського здоров’я, які повинні забезпечувати виконання оперативних функцій
9. Інформаційно-роз’яснювальна діяльність (адвокація), комунікація та соціальна мобілізація в інтересах здоров’я. Спрямована на поліпшення рівня санітарної грамотності. Комунікація для підвищення здатності отримувати, розуміти та використовувати інформацію, захисту політики охорони здоров’я та підвищення рівня добробуту, якості життя та здоров’я громадян.
10. Сприяння розвитку досліджень у сфері охорони здоров’я для наукового обґрунтування відповідної політики і практики.
2.2. Актуальні проблеми охорони здоров’я
Ключова ціль будь-якої системи охорони здоров’я – доступність і якість медичної допомоги, медичних послуг, медичного обслуговування.
Головна мета будь-якої країни – як за мінімальні ресурси побудувати ефективну модель системи охорони здоров’я та досягти найвищого рівня здоров’я населення, адже здоров’я – це беззаперечна цінність
Кінець ХХ ст. відзначився зміною парадигми здоров’я, епідеміологічним переходом від інфекційного до переважно неінфекційного типу патології, збільшенням тягаря хвороб і потреб у послугах охорони здоров’я колективного та індивідуального характеру. Ера дешевої медичної допомоги закінчилася. У 70-ті роки ХХ ст. УРСР входила в п’ятірку кращих за показниками здоров’я в Європі. На той час витрати на охорону здоров’я у порівняльних цінах становили 135 дол. США на мешканця, тоді як у самих США ці витрати становили 160 дол. на мешканця.
До основних досягнень у сфері охорони здоров’я у ІІІ тисячолітті можна віднести збільшення середньої тривалості життя, подолання багатьох інфекційних хвороб, розвиток профілактичних технологій, появу генної медицини, створення нових поколінь ліків, збільшення ВВП на охорону здоров’я, розвиток сучасних медичних технологій, високий професіоналізм медичного персоналу, підвищення рівня життя в цілому.
Це безумовно позитивні досягнення. Але разом з цим у суспільстві формуються і нові виклики: різке постаріння населення, епідемія хронічних неінфекційних захворювань, збільшення поширеності чинників ризику, підвищення агресивності чинників навколишнього середовища, розвиток резистентності мікроорганізмів, проблеми фінансування в умовах обмежених ресурсів, швидка поширеність хвороб через високу мобільність населення, підвищення вимог до доступності та якості медичної допомоги, зростання вартості послуг, що формують здоров’я.
Середня очікувана тривалість життя за останні 100 років суттєво зросла. Так, у 1900 р. вона становила в середньому 35 років, у 2000 — 65,4, у 2010 — 67,7, у 2050 — планується 75 років. Але в окремих країнах вже зараз СОТЖ досягала 82 років. У світі відзначається значне зростання кількості населення віком понад 65 років. У 1990 р. їх частка становила 6,7%, а зараз — 17% у країнах ЄС. Тобто має місце суттєве постаріння населення, яке змушує витрачати більше коштів на охорону здоров’я, оскільки кількість звернень за медичною допомогою збільшується в декілька разів.
Також надзвичайно актуальною є проблема нерівності у доступі до медичного обслуговування.
Сучасний світ переживає справжню епідемію хронічних неінфекційних захворювань, пов’язану з нездоровим способом життя, незбалансованим харчуванням, низькою фізичною активністю тощо.
Смертність від захворювань 7 груп — серцево-судинних, онкологічних, хронічних респіраторних, цукрового діабету, ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та малярії — становить 60% у загальній структурі смертності. Провідні чинники ризику глобального тягаря хвороб у Європейському регіоні ВООЗ: високий артеріальний тиск (12,8%), тютюнокуріння (12,3%), зловживання алкоголем (10,1%), підвищений рівень холестерину (8,7%), надмірна маса тіла (7,8%) недостатнє споживання овочів і фруктів (4,4%), малорухомий спосіб життя (3,5%). На сьогодні в Європі 55 млн населення страждають ожирінням.
Системи охорони здоров’я стикаються сьогодні з такими проблемами, як збільшення чисельності населення і зростання потреби у медичній допомозі, подовження середньої очікуваної тривалості життя, яке призводить до збільшення поширеності хронічної патології. З іншого боку, збільшення ВВП на душу населення зумовлює зростання вимог до якості медичної допомоги, впровадження нових медичних технологій, що, в кінцевому рахунку, призводить до збільшення вартості послуг. Все вищенаведене пояснює зростання витрат на охорону здоров’я на одного мешканця та збільшення потреби у фінансових ресурсах в умовах їх обмеженої кількості.
Економічні проблеми
Висока вартість послуг охорони здоров’я, неможливість прогнозування часу виникнення потреби в них та їх відстрочки, необхідність оплати в момент отримання послуги, що може призвести до відмови від послуги, становить загрозу зубожіння населення, зумовлює необхідність фінансового захисту та розподілу ризиків.
У світі щорічно 150 млн людей несуть катастрофічні фінансові витрати, пов’язані з охороною здоров’я, 100 млн осіб опиняються за межею бідності. Дуже великою є проблема прямих платежів в охороні здоров’я. У 33 країнах світу з найбільш низькими доходами рівень прямих платежів становить до 50%. У країнах Європейського регіону ВООЗ прямі платежі становлять в середньому 29% загальних витрат на охорону здоров’я. Вважається, що ймовірність фінансової катастрофи і зубожіння зменшуються до незначного рівня при частці прямих платежів 15–20%. Основною проблемою усіх систем охорони здоров’я є суттєве випередження зростання витрат на охорону здоров’я порівняно з темпами зростання ВВП. ВООЗ вважає, що 20–40% фінансових ресурсів охорони здоров’я у світі витрачаються неефективно.
Проведений нами аналіз дозволяє сформулювати сучасну формулу фінансування охорони здоров’я, яка передбачає покриття не менше 70% витрат за рахунок коштів громадських фондів, менше 5% — за рахунок приватного медичного страхування, не більше 15–20% — за рахунок прямих платежів.
Екологічні загрози
Наслідки інтенсивного використання екологічних систем, а саме: значне забруднення довкілля, деградація, прояви зміни клімату, негативно впливають на здоров’я, що, у свою чергу, призводить до зростання екологічно залежної патології, значних медичних та соціально-економічних збитків для суспільства.
Кадрові проблеми
Сьогодні у світі у сфері охорони здоров’я працюють 60 млн фахівців, у тому числі 8,7 млн лікарів, 16,7 млн сестринського та акушерського персоналу, 1,2 млн стоматологічного і 2,1 млн фармацевтичного персоналу тощо.
Дефіцит медичних кадрів досягнув 4,3 млн фахівців, у тому числі 2,4 млн лікарів. Відзначається нерівномірність розподілу за регіонами: Американський регіон ВООЗ — 24,8 на 1000 населення, Європейський — 18,9, Південно-Східна Азія — 4,3, Африканський — 2,3. Високим є рівень міграції медичних кадрів. Щорічна міграція лікарів у країнах Європейського регіону — 5%; у країнах Організації економічного співробітництва і розвитку — 20%, у країнах Персидської затоки — 50%. Все це зумовлює низьку доступність медичної допомоги. 1,3 млрд осіб у світі не мають доступу до найпростіших медичних послуг, частка пологів, прийнятих кваліфікованими медичними працівниками, варіює від 10% до 100% в різних країнах.
Первинна допомога і профілактика
Головним принципом надання медичної допомоги є пріоритет первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД), адже 75% людей звертаються саме в первинну ланку. ПМСД — невід’ємна частина національної системи охорони здоров’я, яка здійснює її головну функцію (Алма-Атинська декларація з ПМСД). За висловом Маргарет Чен: «Розвиток ПМСД — ключовий елемент для досягнення прийнятного рівня здоров’я для всіх людей у цьому світі».
До профілактики як до найбільш ефективного способу збереження здоров’я ставлення все ще недостатньо серйозне. В Україні на профілактику виділяється лише 2% витрат на медико-санітарну допомогу. Водночас відомо, що у профілактиці закладено великий оздоровчий потенціал. Профілактика на рівні всього населення є найбільш стійкою стратегією в довгостроковій перспективі, є засобом вирішення проблем, пов’язаних із цілою низкою соціально значущих та соціально небезпечних хвороб та з їх загальними чинниками ризику.
Проблема доступності
Стратегічними цілями функціонування усіх систем охорони здоров’я є доступність і якість медичних послуг. Проте значна частина населення стикається з проблемами доступу до служб охорони здоров’я. Відомо, що жінки з найбідніших 20% населення у 20 разів рідше отримують допомогу кваліфікованого медичного працівника при пологах, ніж із заможних.
Частка пологів, прийнятих кваліфікованим медичним персоналом у країнах, що розвиваються, становить лише 65%. Частка жінок, які отримали хоча б одну кваліфіковану консультацію впродовж вагітності в країнах, що розвиваються, становить 80%.
11% людей у світі зазнають серйозних фінансових перешкод у доступі до медичного обслуговування, 5% — зазнають злиднів через оплату медичного обслуговування. Витрати на транспорт становлять 10% витрат громадян на медичне обслуговування.
Проблеми якості
В охороні здоров’я важливу роль відіграє якість надання послуг. На якість медичної допомоги впливають адекватність, доступність, наступність і безперервність, дієвість, результативність, безпека, своєчасність, задоволеність потреби та очікувань, стабільність процесу та результату, постійне вдосконалення та поліпшення. У різних системах охорони здоров’я і у різних країнах контролю якості надання медичної допомоги приділяється багато уваги. Проте мають місце і проблеми низької якості послуг та помилки у наданні медичної допомоги. Так, через недостатню якість і помилки у США щорічно гине 44–98 тис. пацієнтів, у Європі в арбітражні суди щороку подається 10 тис. скарг, 52% з яких становлять скарги на лікарські помилки, щорічно страждають 15 млн осіб. У країнах ЄС кожен 10-й випадок лікування наносить шкоду пацієнтам. Для більшості країн поліпшення якості медичного обслуговування є одним з основних завдань у процесі вдосконалення систем охорони здоров’я.
РОЗДІЛ ІІІ. ЗДОРОВ’Я – ОСОБИСТА ПОТРЕБА ЛЮДИНИ
3.1. Важливість здоров’я для людини
Люди, які ведуть здоровий спосіб життя, дотримуються правил безпеки навчання та праці, яким властива висока духовність, залишаються здоровими до глибокої старості. Справедливо зазначає видатний український хірург Микола Амосов: «У більшості хвороб винна не природа, не суспільство, а сама людина. Найчастіше вона хворіє через лінощі й жадобу, а інколи - й від нерозумності».
Збереження і відновлення здоров'я залежить від рівня культури. Це - не тільки сума знань, а й поведінка людини, сукупність її моральних засад.
Серед потреб людини здоров'я не завжди посідає перше місце порівняно з побутовими речами та іншими матеріальними благами. Звичайно, здоров'я залежить від добробуту, але збагачення, накопичення модних і дорогих речей для багатьох людей стало, на жаль, метою всього життя, заради якого вони нехтують фізичним і духовним удосконаленням, забруднюють довкілля, чим шкодять не лише собі, а й своїм нащадкам.
Чому слід дбати про здоров'я? Яка мотивація людини в цьому випадку? У кожного - своя мотивація бути здоровим: хтось хоче бути гарним, струнким; дехто зважає на те, що для досягнення успішної кар'єри в певній професії треба бути здоровою людиною; для когось здоров'я означає заощадження коштів на ліках, а для декого - це активне довголіття, радість повноцінного життя. Як би там не було, але загальновідомим є те, що лікуватися набагато дорожче, ніж вести здоровий спосіб життя.
Багато людей нерозумно і довго випробовують стійкість свого організму, коли зловживають, наприклад, алкоголем, курять або вживають наркотики. Інколи дуже швидко, а інколи лише через тривалий час виявляються наслідки такого життя, спрацьовують зворотні зв'язки: людина захворює на важкі, часом невиліковні хвороби. Тоді люди звільняються від своїх шкідливих звичок, проте буває запізно.
На щастя, є не лише негативні зворотні зв'язки. Ефект від ранкової зарядки чи загартування холодною водою виявляється не раніше ніж через місяць, але в цьому випадку зворотний зв'язок - позитивний. Сповільнена дія і довге невиявлення ефекту зворотних зв'язків - одна з головних причин валеологічно недоцільної поведінки людей, недооцінки значення здорового способу життя для збереження здоров'я та досягнення активного довголіття.
Настанова на довге здорове життя - важливий чинник здоров'я. Якщо людина думає тільки про хворобу, «входить» у неї, не мобілізує внутрішні резерви, їй складно, а то й неможливо досягти певного рівня здоров'я. Настанова на довге здорове життя допомагає зміцнити здоров'я, а при потребі - перемогти хворобу.
Навчання здоров'ю, на перший погляд, - простий процес. Адже зараз є так багато інформації про здоров'я, про засоби його зміцнення. Цьому можна вчитися в школі, від батьків і друзів, читаючи книжки і газети, слухаючи радіо- і телепередачі. Але навчитися цьому людина може лише сама. Ось тут і виявляється позитивна щодо здоров'я культура людини, її мотивація, настанова на життя, розуміння сутності зворотних зв'язків при оцінюванні дії чинників здоров'я і нездоров'я. Видатний український фізіолог академік Олександр Богомолець зазначав: «Уміння продовжувати життя - це, насамперед, уміння не скорочувати його».
Знаючи, що таке здоров'я, які чинники впливають на його складові, що таке здоровий спосіб життя, спробуйте вибрати життєвий шлях, що веде до здоров'я.
Не випадково, вітаючи один одного з днем народження або з приводу іншого свята чи події, ми бажаємо здоров'я і щастя. Дійсно, ці два поняття нерозривно взаємопов'язані. Безперечно, без здоров'я не може бути щастя.
ВИСНОВОК
Здоров’я належить до числа глобальних проблем, воно має життєво важливе значення для всього людства, адже це не просто відсутність хвороб, а фізична, соціальна та психологічна гармонія людини. Нажаль здоровий спосіб життя поки не займає перше місце в ієрархії потреб людей та в сучасному суспільстві.
Зміна ставлення до свого здоров’я – це передусім проблема виховання, тому важливо змінити ставлення до власного здоров’я з самого дитинства, адже здоров’я потрібно берегти змолоду. Кожний індивід має у власних руках ключ до свого здоров’я та щастя, і ніхто крім нього не збереже цей скарб. Варто стежити за тим, що ви їсте, наскільки продуктивний сон, чи є достатнім фізичне навантаження, слухати свій організм та його потреби, пам’ятайте:
«Лікарі лікують хвороби, а здоров’я потрібно здобувати самому»
М.Амосов.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
А. Г. Ринкова, Д. В. Колесов “Гігієна і здоровя”. – К., 1983.
М.П. Козленко, Є.С. Вільчковський “Теорія і методика фізичного виховання”. – К., 1984.
Михайло Волошенюк “Уроки здоровя”. – Коломия, 1998. Бесплатно скачать реферат "Здоров’я – скарб людини" в полном объеме
Байер К., Шейнберг Л. Здоровый образ жизни / Пер. с англ. М. Д. Гроздовой и др. — М.: Мир, 1997. — 368 с.
Гладышев Ю. В., Гладышева Н. Г. Валеология: Учебно-методический комплекс. — Новосибирск: НГУЭУ, 2008. — 108 с.
Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. Основи здоров’я. Підручник для 7 класу загальноосвітніх закладів.
Загальна теорія здоров’я і здоров’язбереження - Колективна монографія за загальною редакцією проф. Ю. Д. Бойчука.
Здоров'я // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 96-97.
Стан здоров'я // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с.
Желєва О.І. Формування навичок здорового способу життя: метод. посіб. - Золотоноша, 2014. - 147с.
Київ - 2020