Ім'я файлу: Стаття ТЕЗИ.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 12.01.2021
Пов'язані файли:
Організація виробництва.docx

Вайло Т.В.,

здобувач вищої освіти V-го курсу

факультету педагогічної освіти

___________________________________________

Науковий керівник – ______________,

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи

_________________________________
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

В ДИТЯЧИХ ТАБОРАХ ВІДПОЧИНКУ

В Україні розширюється й удосконалюється мережа літніх дитячих оздоровчих закладів, основне завдання яких полягає у відновленні фізичних і розумових сил дитини, задоволенні її пізнавально-розвивальних та емоційно-вольових потреб. Для роботи в цих закладах необхідні педагоги з високим рівнем підготовки, що відповідає новому державному освітньому стандарту та критеріям сьогодення. Це мають бути фахівці зі сформованими особистісними якостями, активні, спроможні реалізовувати творчий потенціал, застосовувати інноваційні технології та методи роботи з дітьми, створювати умови для розвитку їхніх інтересів, здібностей та вподобань.

Проте, як свідчить практика, у педагогічних ВНЗ більше уваги приділяють підготовці студентів до викладання навчальних дисциплін, ніж до проведення з дітьми виховних заходів. Тому в літніх оздоровчих таборах трапляються приклади низького рівня організації дозвілля, відсутність координації різних видів діяльності. Нерідко в ці заклади механічно переносяться шкільні форми виховної роботи, не враховуються вікові та індивідуальні особливості дітей, специфіка літнього дозвілля.

Джерельну базу дослідження склали: оригінальні видання вітчизняної історико-педагогічної літератури, монографії, дисертації, педагогічна періодика другої половини ХХ – початку ХХІ століття; праці вітчизняних педагогів з питань організації освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах (Я. Смоляров, Н. Кремлев О. Биковська, В. Горбинко, Ж. Петрочко, М. Наказний, С. Харченко, Л. Ваховський, О. Песоцька, А. Растригіна, та ін.).

Крім того, науковці досліджували особливості підвищення виховного потенціалу дитячих оздоровчих таборів: підвищення ефективності виховного процесу в умовах піонерського табору (Т. Говорун); основні педагогічні проблеми організації літньої роботи з дітьми (К. Волоков); програмно-методичне забезпечення виховної роботи в дитячих оздоровчих центрах (І. Фришман, Л. Спіріна); проектування діяльності дитячого закладу оздоровлення та відпочинку (М. Наказний); методичні рекомендації щодо організації виховного процесу в дитячих оздоровчих закладах (О. Безродний, Т. Висоцька, Т. Голосова, Л. Касьянчук, С. Качуляк, Г. Коновалова, Т. Сінгаєвська, Н. Удовенко, Г. Федорюк, А. Явдошик).

Мета статті — визначити та розглянути теоретичні основи організації освітнього простору в дитячих таборах відпочинку.

Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку — це постійно або тимчасово діючий, спеціально організований заклад, призначений для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей, що має визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітей відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку [5].

Мета і завдання таборів оздоровлення і відпочинку з часом змінювалася — від фізичного розвитку, трудової діяльності до розвитку пізнавальних інтересів дітей, їхнього навчання [1].

Освітній простір — це форма соціальної єдності, яка створюється в результаті їхньої спільної освітньої діяльності, цілі якої визначаються потребами суб’єктів освіти; сфера суспільної діяльності, де здійснюється цілеспрямоване соціокультурне відтворення людини, формування і розвиток особистості [3, с. 108].

Освітній простір вибудовується навколо особистості, вимагає створення необхідних умов навчання і дозвілля, які сприяють її гармонійному всебічному розвиткові. В. Рютін поділяє думку М. Євтуха та О. Сердюка про те, що у педагогічній теорії виховання недостатньо зосереджена уваги на проблемі організації відпочинку дітей. На жаль, не всі табори літнього відпочинку успішно здійснюють свої педагогічні функції, тому й діти не завжди задоволені перебуванням у них [3]. Таким чином, виникає проблема наукового пошуку нових педагогічних умов організації освітнього простору в таборах відпочинку.

Науковці під педагогічними умовами розуміють такі, що спеціально створюються в освітньому процесі з метою підвищення його ефективності або реалізації певних інновацій [4, с. 44].

Розглядаючи проблему організації освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах, більшість науковців у середині ХХ століття зосереджували увагу на окремих її напрямах, як: ідейно-політичне виховання (Є. Жижина, М. Злобіна, Г. Єгоров, В. Божик); трудове виховання (Є. Богданов, А. Гукасова, В. Теплинський, А. Маслюков); спортивно-масова роботи (І. Меркурис); атеїстичне виховання (В. Пік); естетичне виховання (А. Васіна).

Одним із перших комплексно висвітлив проблеми оздоровлення, освіти та виховання дітей у таборах К. Волков, який розглянув специфіку та особливості літньої роботи з дітьми, її виховне значення; самоврядування в літній роботі як фактор виховання; принципи літнього освітнього процесу.

У ході наукового аналізу нормативно-правової документації оздоровлення дітей та підлітків у 50–60-х роках минулого століття з’ясовано, що основоположним документом з питань організації роботи, структури та кадрового забезпечення таборів було «Положення про заміський піонерський табір».

Установлено, що впродовж 60–70-х років в Україні відбувається процес створення та поширення профільних таборів, переважно для учнів старших класів. Організацію їхньої роботи та керівництво визначило «Положення про оздоровчі профільні табори учнів шкіл Міністерства освіти УРСР».

Аналіз документів та нормативної бази 70-х років ХХ століття показав, що державна політика у сфері оздоровлення та відпочинку дітей і підлітків спрямовувалася на підвищення якості літньої освітньо-виховної та оздоровчої роботи в піонерських таборах, удосконалення змісту і форм освітньо-виховної роботи, підвищення ролі таборів у системі виховання молодого покоління, розробку нормативних документів для різних типів таборів. Діяльність у цьому напрямі регламентувала Постанова ЦК КПРС «Про заходи з подальшого покращення організації відпочинку піонерів та школярів» (1974 р.).

Подальший історіографічний аналіз виявив, що організація освітньо-виховної роботи в піонерських таборах у 80-ті роки була спрямована на всебічний розвиток особистості дитини. Значну увагу було приділено організації відпочинку учнів старших класів, це підтверджує функціонування в зазначений період значної кількості таборів праці та відпочинку для старшокласників. Освітньо-виховна робота в таборах цього типу зосереджена на ідейно-політичному, моральному, естетичному, фізичному та військово-патріотичному вихованні.

У 1999 році Міністерство освіти України затвердило «Типове положення про дитячий оздоровчий заклад», яке визначило загальні положення функціонування дитячих оздоровчих закладів і започаткувало позитивні зміни в системі оздоровлення та відпочинку дітей.

Розвиток процесу організації оздоровлення та відпочинку дітей на початку ХХІ століття супроводжувався розробкою нормативно-правового забезпечення організації відпочинку та оздоровлення дітей. Організацію оздоровлення та відпочинку дітей починає регламентувати Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», прийнятий 2008 року. Документ містить основні принципи та напрями державної політики й засади соціальної підтримки у сфері оздоровлення та відпочинку, визначає систему оздоровлення й відпочинку дітей, державні соціальні стандарти оздоровлення та відпочинку дітей, науково-методичне та інформаційне забезпечення дитячих закладів оздоровлення і відпочинку, порядок і умови надання дітям послуг з оздоровлення та відпочинку.

Концепція діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, розроблена низкою дослідників, серед яких О. Биковська, В. Горбинко, Ж. Петрочко, О. Кондратюк, М. Наказний, пропонує шляхи вирішення проблем організації оздоровлення та відпочинку дітей з позицій системного підходу (єдності мети, завдань, змісту, форм та основних критеріїв функціонування закладів оздоровлення та відпочинку).

Проблему організації оздоровлення та відпочинку дітей на сучасному етапі дослідники розглядають: програмно-методичного забезпечення реалізації виховного потенціалу дитячого оздоровчого табору (Н. Олійник, Г. Чернишова); соціалізації та соціального виховання дітей та підлітків в умовах дитячого оздоровчого табору (І. Стародубцева, А. Кузнєцов); підготовки педагогів до ефективної діяльності в системі літнього відпочинку (М. Дубінка, Н. Уйсімбаєва, Т. Гаміна); організації виховної роботи в умовах функціонування дитячого оздоровчого табору (Г. Шутка, С. Харченко).

Узагальнивши різні підходи до визначення понять «піонерський табір», «дитячий оздоровчий табір», «дитячий заклад оздоровлення та відпочинку», ми дійшли до висновку, що «дитячий оздоровчий табір» – це позашкільний оздоровчо-виховний заклад, призначений для оздоровлення, активного відпочинку та розвитку дітей у канікулярний час, що має визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення і технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітей, забезпечення змістовного дозвілля, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб кожної дитини.

Ґрунтовний аналіз педагогічної літератури з проблеми визначення сутності поняття «освітньо-виховна робота» дав змогу з’ясувати, що виховна і освітня робота в дитячому оздоровчому таборі мають двоєдину мету, яка полягає в активізації та соціалізації дитини, формуванні в неї адекватного ставлення до навколишнього світу, засвоєння дитиною знань, умінь та навичок для вирішення життєвих завдань.

Освітня і виховна робота, доповнюючи одна одну, повинні бути розглянуті як єдине ціле – освітньо-виховна робота.

Таким чином, аналіз історичного розвитку освітньої роботи в дитячих оздоровчих таборах дав змогу з’ясувати, що в умовах модернізації змісту освітньо-виховного процесу проблема регіонального підходу до організації оздоровлення та відпочинку дітей набуває особливої актуальності. Її розв’язання пов’язане з пошуками нових шляхів удосконалення освітньої роботи з дітьми в умовах функціонування дитячих оздоровчих таборів.

Історіографічний аналіз досліджуваної проблеми виявив, що в педагогічній науці і практиці приділено значну увагу вивченню теоретичних, методичних та технологічних аспектів організації оздоровчо-виховної роботи, соціалізації особистості в умовах дитячого оздоровчого табору, психолого-педагогічним особливостям тимчасового дитячого колективу, проблемі підготовки педагогічних кадрів для роботи з дітьми в умовах дитячих оздоровчих таборів.

Вивчення архівних та нормативно-правових документів дало змогу стверджувати, що протягом усього досліджуваного періоду, починаючи з середини ХХ століття до сьогодні, державна політика у сфері оздоровлення та відпочинку дітей та підлітків була спрямована на підвищення якості літньої освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах, на вдосконалення форм освітньо-виховної роботи, на підвищення ролі таборів в системі виховання молодого покоління з урахуванням інтересів і потреб дітей.

Отже, з представленого вище аналізу науково-педагогічної літератури та досвіду роботи в дитячих таборах відпочинку можемо стверджувати про різнобічність і складність організації освітнього простору вихователями загону, потребу в його модернізації у відповідності до забезпечення окреслених педагогічних умов.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. Цуприк С. І. Підготовка студентів до інноваційної діяльності в літніх оздоровчих таборах / С. І. Цуприк // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми // Зб. наук. пр. – Випуск 17 / Редкол. : І. А. Зязюн (голова) та ін. – Київ-Вінниця : ДОВ «Вінниця», 2008. – С. 451-455.

  2. Касярум Н. Освітній простір: становлення поняття / Н. Касярум // Витоки педагогічної майстерності – 2013. – Випуск 12. — С. 107-113.

  3. Литвин А. Методологічні засади поняття "педагогічні умови” / А. Литвин, О. Мацейко // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2013. – № 4. – С. 43-63. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pippo_2013_4_5

  4. Хамська Н. Б. Психолого-педагогічні умови використання інтерактивного навчання студентів ВНЗ у процесі вивчення педагогічних дисциплін / Н. Б. Хамська, С. І. Цуприк // Міжнародна науково-практична конференція «Наука в інформаційному просторі». Збірник наукових праць. – Том 2. – Дніпропетровськ : «ПДАБА», 2007. – С. 80-83.

  5. Цуприк С. І. Використання ідей А. Макаренка при підготовці студентів до роботи в оздоровчих таборах / С. І. Цуприк // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Спадщина А. С. Макаренка і педагогічні пріоритети сучасності» (м. Полтава, 12-14 березня 2008 р.) / За заг. ред. проф. М. В. Гриньової. – Полтава: Астрая, 2008. – С. 351-353.

  6. Шерудило А. Характеристика структури педагогічних умов формування готовності студентів педагогічних вишів до застосування інноваційних технологій у дитячих оздоровчих таборах. [Електронний ресурс] : [Веб-портал] – Режим доступу: https://www.researchgate.net

скачати

© Усі права захищені
написати до нас