Ім'я файлу: Реферат ОМЗ.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 14.04.2020

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний

педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Кафедра

методико-біологічних дисциплін та валеології

Реферат на тему:

«Зброя масового знищення. Перша медична допомога при ураження зброєю масового знищення»

Реферат підготував студент

другого курсу, групи ГФ-2.

Осадчук Сергій.

Викладач: Миздренко О. М.

.

«Переяслав-Хмельницький 2017 рік»

План

Вступ…………………………………………………..3

  1. Зброя масового знищення…………………………………4

  2. Перша медична допомога при ураженнях зброєю масового ураження ………………………………………...8

  3. Порядок дії при застосуванні ЗМУ……………………….9

  4. Догляд за хворими(Гігієна хворого)…………………….10

  5. Медична деонтологія……………………………………..11

Висновки……………………………………………………..12

Список використаної літератури…………………………...13

Вступ

Серед сучасних засобів ведення війни особливе місце займає зброя масового ураження, до якої відносять ядерну, хімічну, бактеріологічну (біологічну) зброю.

Ядерна зброя. Ядерною зброєю називається зброя, ураження якою зумовлюється внутрішньоядерною енергією, що виділяється в результаті вибухових процесів поділу чи з'єднання (синтезу) ядер хімічних елементів. Вона включає різні ядерні боєприпаси, засоби доставки до цілей та засоби управління. Ядерну зброю характеризують такі властивості:

— раптовість та значний радіус ураження;

величезна руйнуюча сила;

— масовість та комбінований характер ураження людей і техніки;

— тяжкий морально-психологічний вплив на людей.

Уперше ядерну зброю використали США 1945 року, скинувши на японські міста Хіросіму і Нагасакі дві атомні бомби, що призвело до загибелі понад 500 тис. чоловік. Уражаюча дія ядерного вибуху залежить від потужності ядерного заряду, виду вибуху, типу ядерного заряду (гарматного чи імплозивного). Потужність ядерного боєприпасу характеризується тротиловим еквівалентом (масою вибухових речовин, енергія яких еквівалентна енергії' вибуху ядерного боєприпасу). Потужність ядерного боєприпасу вимірюється в кілотонах, мегатонах.

  1. Зброя масового знищення

Зброя масового знищення – зброя, призначена для нанесення масових втрат або руйнувань на великій площі. На озброєнні сучасних держав перебувають три основні види зброї масового знищення:

  • Хімічна зброя

  • Біологічна зброя

  • Ядерна зброя

Хімічна зброя — один з видів зброї масового ураження, дія якого ґрунтується на використанні бойових токсичних хімічних речовин. До бойових токсичних хімічних речовин відносять отруйні речовини і токсини, що уражають людей, тварин та рослинний світ. Хімічній зброї характерні такі бойові властивості:

— висока токсичність отруйних речовин та токсинів, що спричиняє тяжкі та смертельні ураження;

— здатність отруйних речовин і токсинів проникати у приміщення, споруди, сховища та уражувати в них усе живе;

— тривала уражаюча дія отруйних речовин, які можуть довго зберігати свої якості у повітрі, на місцевості та ін.;

— біохімічний механізм вражаючої дії на живий організм;

— труднощі з визначенням факту застосування ворогом хімічної зброї та визначення типу отруйних речовин;

— необхідність використання для захисту від ураження отруйними речовинами та проведення комплексу заходів щодо ліквідації наслідків застосування хімічної зброї (хімічна розвідка, індивідуальний та колективний захист, санітарна обробка, антидоти тощо).

Застосування хімічної зброї може спричинити серйозні екологічні та генетичні наслідки. Екологічні наслідки пов'язані з впливом отруйних речовин на тваринні та рослинні організми, а також на ґрунт, воду, повітря; вони спричиняють критичний стан навколишнього середовища, ускладнюють життєдіяльність людини. Генетичні наслідки пов'язані з порушеннями апарату спадковості людини, які можуть вплинути на майбутнє покоління.

Уперше хімічну зброю застосували німецькі війська 22 квітня 1915 року на річці Іпр проти французів. На ділянці завширшки 6 км вони встановили 6000 балонів місткістю 180 тон хлору. Використовуючи сприятливий напрямок вітру, вони скерували отруйний газ на позиції противника. З цього трагічного факту і розпочалася історія застосування отруйних речовин, зокрема іпріта. Втрати французів: з лав армії вибуло 15 тисяч осіб, з них померло 5 тисяч. Однак за свідченням німецького історика Ганса Дель-брака, ще під час Кримської війни англо-французьке військо намагалось отруїти газами захисників Севастополя. Проте цей підступний план зірвався через невміння правильно використовувати рух вітру.

Історія XX століття має також багато прикладів застосування різних видів отруйних речовин. Скажімо, у війні у В'єтнамі (1961—1975) США для дестабілізації природного середовища скинули 14 млн. бомб і снарядів, розпорошивши 5700 тон гербіцидів, "ейджент орандж", майже 23 000 тон дефоліантів, 170 тон сильнодіючої отруйної речовини діоксану. Хімічними речовинами було отруєно 202 тисяч га лісу та 1,11 млн. га території. Хімічну зброю, зокрема, газ нервово-паралітичної дії на зразок заріну, застосувала в березні 1995 року релігійна секта "Аум-Сенріке" в Токійському метро проти мешканців міста. Унаслідок застосування зброї кілька тисяч людей отримали серйозні ураження, 13 осіб загинуло.

Біологічна зброя — це боєприпаси й прилади із засобами доставки, уражаюча дія яких ґрунтується на використанні інфекційних властивостей біологічних речовин. До біологічних речовин — збудників інфекційних хвороб — відносять різні мікроорганізми: бактерії, віруси, грибки. Як один з методів досягнення військового успіху патогенні мікроорганізми використовували в далекому історичному минулому.

Армія Олександра Македонського закодувала тіла померлих від інфекційних хвороб людей і тварин за допомогою катапульт при облозі фортеці. Під час Другої світової війни японські війська застосовували бактеріологічну зброю в Китаї, внаслідок чого серед населення панували масові захворювання чумою та іншими небезпечними інфекціями. Характерні властивості бактеріологічної зброї:

— висока ефективність;

— здатність викликати захворювання не тільки в момент її застосування, а й у результаті контакту здорової людини з хворою людиною або зараженими предметами;

— тривала дія бактеріологічної зброї зумовлена можливістю тривалого збереження деяких збудників захворювання в зовнішньому середовищі;

— наявність прихованого (інкубаційного) періоду його дії, тобто часу з моменту зараження до прояву захворювання. Наприклад, інкубаційний період при чумі — від однієї до трьох діб, при ботулізмі — 12—36 год.;

— труднощі з визначенням окремих видів збудників;

— здатність бактеріологічної зброї проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди.

Ядерна зброя. Ядерною зброєю називається зброя, ураження якою зумовлюється внутрішньоядерною енергією, що виділяється в результаті вибухових процесів поділу чи з'єднання (синтезу) ядер хімічних елементів. Вона включає різні ядерні боєприпаси, засоби доставки до цілей та засоби управління. Ядерну зброю характеризують такі властивості:

— раптовість та значний радіус ураження;

— величезна руйнуюча сила;

— масовість та комбінований характер ураження людей і техніки;

— тяжкий морально-психологічний вплив на людей.

Уперше ядерну зброю використали США 1945 року, скинувши на японські міста Хіросіму і Нагасакі дві атомні бомби, що призвело до загибелі понад 500 тис. чоловік.

Уражаюча дія ядерного вибуху залежить від потужності ядерного заряду, виду вибуху, типу ядерного заряду (гарматного чи імплозивного). Потужність ядерного боєприпасу характеризується тротиловим еквівалентом (масою вибухових речовин, енергія яких еквівалентна енергії' вибуху ядерного боєприпасу). Потужність ядерного боєприпасу вимірюється в кілотонах, мегатонах. За потужністю ядерні боєприпаси поділяються на надмалі (менше 1 тис. т), малі (1—10 тис. т), середні (10—100 тис. т), великі (100 тис. т — 1 млн. т) та надвеликі (понад 1 млн. т). Ядерні вибухи можуть здійснюватися на поверхні землі (води), -під землею (водою), у повітріна різній висоті. Розпізнають такі види ядерних вибухів: наземний, підземний, повітряний, висотний. При вибуху ядерного боєприпасу утворюються такі уражаючі фактори:

• ударна хвиля;

• світлове випромінювання;

• проникаюча радіація;

• радіаційне зараження місцевості.

Ударна хвиля ядерного вибуху — це різке стиснення повітря, яке поширюється з надзвуковою швидкістю. Вона характеризується такими рисами: надмірним тиском у фронті хвилі, швидкістю повітря у фронті, тиском швидкісного напору повітря у фронті хвилі, тривалістю фази тиску, щільністю та температурою повітря у фронті.

  1. Перша медична допомога при ураженнях зброєю масового ураження

Заходи першої допомоги:

  • надягнути на ураженого протигаз

  • винести його з небезпечної зони

  • забезпечити повний спокій, тепло

  • розстебнути ворот, пояс і всі застібки, при можливості зняти верхній одяг

  • дати гарячий напій, кисень.

  • штучне дихання робити не можна

  • ураженого у зручному положенні доставити в лікарню.

У випадку ураження ядерною зброєю постраждалому, який має поранення, опіки, переломи, спочатку необхідно зупинити кровотечу, накласти пов’язки, шини, потім дати йому шість таблеток радіозахисного засобу з індивідуальної аптечки (АІ), у випадку нудоти й блювоти – ще таблетку проти блювотного засобу, надіти (по можливості) на нього протигаз або респіратор й винести постраждалого із зараженої зони.

У випадку ураження хімічною зброєю. У випадку ураження отруйною речовиною (ОР) нервово-паралітичної дії (фосфорорганічними ОР) необхідно негайно надіти на ураженого протигаз і ввести йому внутрішньо м’язово, за допомогою шприца-тюбика антидот з аптечки індивідуальної. Якщо виникло порушення або припинення дихання, ураженому варто зробити штучне дихання.

У випадку попадання крапельно-рідинної ОР на відкриті ділянки тіла або обмундирування роблять часткову санітарну обробку (дегазацію) за допомогою індивідуального протихімічного пакета відкритих ділянок тіла, а також ділянок обмундирування, що безпосередньо прилягають до відкритої шкіри. В усіх випадках під час наростання симптомів отруєння, вводиться повторно антидот.

У випадку ураження синильною кислотою необхідно надіти на постраждалого протигаз (або перемінити несправний), ввести йому протиотруту (отримують її у медичного працівника) шляхом закладання ампули під шолом-маску. Якщо дихання припинилося, ураженому роблять штучне дихання.

У випадку ураження парами ОР шкіряно-наривної дії, необхідно промити очі водою з фляги (при можливості 2% розчином соди), прополоскати рот, надіти протигаз й вийти із зараженої зони. У випадку ураження ОР задушливої дії, необхідно надіти на постраждалого протигаз або перемінити несправний, видалити його (по можливості) із зараженої зони, звільнити від тісного одягу (у холодний період року вкрити шинеллю, плащем-накидкою), допомогти постраждалому промити очі й прополоскати рот. Штучне дихання, у випадку ураження ОР задушливої дії протипоказано.

  1. Порядок дії при застосуванні ЗМУ

За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне та бактеріологічне (біологічне) зараження особовий склад, який діє у пішому порядку або на відкритих машинах, не припиняючи виконання поставлених завдань, негайно одягає засоби індивідуального захисту, при знаходженні в закритих рухомих об'єктах, не обладнаних системою ЗЗМУ, — тільки респіратори (протигази), а в об'єктах, обладнаних даною системою, закриває люки, двері, бійниці, жалюзі і включає цю систему. Особовий склад, що знаходиться у сховищах, включає систему колективного захисту. За сигналом «Радіаційна небезпека» особовий склад надягає респіратори (протигази), по сигналу «Хімічна тривога» — протигази.

При діях у зонах радіоактивного зараження в суху погоду в пішому порядку або на відкритих машинах особовий склад одягає респіратори (протигази), захисні плащі, панчохи і рукавички, в зонах хімічного та бактеріологічного (біологічного) зараження — протигази, захисні плащі, панчохи і рукавички. Особистий склад, що у закритих рухомих об'єктах, не обладнаних системою ЗЗМУ, одягає лише респіратори (протигази), а в об'єктах, обладнаних даною системою, — закриває люки, двері, бійниці, жалюзі і включає цю систему. У сиру погоду при діях у зоні радіоактивного зараження в пішому порядку особовий склад одягає лише засоби захисту шкіри. При ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ проводяться рятувальні роботи, надання першої медичної допомоги ураженим, вивезення (винесення) їх із зон зараження, дозиметричний та хімічний контроль, локалізація і гасіння пожеж, спеціальна обробка.

Перша допомога пораненим і ураженим виявляється в порядку само- та взаємодопомоги в осередках ураження і полягає в надяганні протигазів, введенні антидотів, обробці відкритих ділянок тіла і обмундирування індивідуальним протихімічним пакетом.

  1. Догляд за хворими(Гігієна хворого)

Догляд — процес, що складається з комплексу заходів, які забезпечують всебічне обслуговування хворого, створення належних гігієнічних умов, що сприяють неускладненому перебігу хвороби, прискоренню одужання, полегшенню страждань та запобіганню ускладненням і своєчасному виявленню їх, а також виконання лікарських призначень

Догляд за хворими — невід'ємна складова лікування. Багато хворих, особливо хірургічного профілю, самостійно не одужують, їх виходжують. Догляд ділиться на загальний та спеціальний.
а) гігієнічне утримання приміщення, ліжка та меблів, самого хворого, його одягу, посуду, предметів туалету тощо;
б) чітке виконання всіх призначень лікаря (дотримання техніки процедур та схеми введення ліків);

в) спостереження за перебігом хвороби, станом хворого та інформування лікаря про зміни в його стані;

г) годування хворого. Дії медичного персоналу, пов'язані зі специфікою власне захворювання чи травми та їх лікуванням, складають спеціальний догляд.

  1. Медична деонтологія

Деонтологія — вчення про проблеми моралі і моральності, розділ етики. Згодом наука звузилася до характеристики проблем людського обов'язку, розглядаючи обов'язок як внутрішнє переживання примусу (моральна вимога), задається етичними цінностями. У ще більш вузькому сенсі деонтологія була позначена, як наука, що вивчає конкретно медичну етику, правила і норми взаємодії лікаря з колегами і пацієнтом.

Головні питання медичної деонтології — це евтаназія, а також неминуча смерть пацієнта. Мета деонтології — збереження моральності й боротьба зі стресовими чинниками в медицині в цілому. Медична деонтологія включає в себе:

  • Питання дотримання лікарської таємниці

  • Заходи відповідальності за життя і здоров'я хворих

  • Проблеми взаємин у медичному співтоваристві

  • Проблеми взаємин з хворими та їхніми родичами

  • Інтимні контакти між лікарем і пацієнтом, що виникають під час лікування, аморальні; Інтимний зв'язок з колишнім пацієнтом може у визначених ситуаціях визнаватися неетичною; Питання про інтимні стосунки між лікарем і пацієнтом слід включити в програму навчання всіх медичних працівників;

Висновки


Отже, на сьогоднішній день в світі серед сучасних засобів ведення війни особливе місце займає зброя масового ураження, до якої відносять ядерну, хімічну, бактеріологічну (біологічну) зброю. В даному рефераті проаналізовану кожну із зброї масового знищення. Також широко розгорнуто першу медичну допомогу при ураженнях зброї масового знищення, як діяти при враження любих типів зброї масового знищення. Як надавати першу медичну допомогу при ураженні ЗМУ потрібно обов’язково знати кожній людині, тому що нестабільне ХХІ століття може принести людству досить плачевні війни і результати.

Список використаної літератури

  1. http://osvita.ua/

  2. https://uk.wikipedia.org/

  3. http://studopedia.org/

  4. http://www.mif-ua.com/

  5. http://buklib.net/books/

  6. http://allref.com.ua/




скачати

© Усі права захищені
написати до нас