Ім'я файлу: 131 ДО Основи природоз з методикою БОРИСЕНКО Н (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 282кб.
Дата: 12.02.2024
скачати
Пов'язані файли:
ЗЕД практична.doc
Практика 1.docx

Завдання для самостійної дистанційної роботи:

Основи природознавства з методикою

Заочна форма навчання

Шановні студенти 231групи, у цей період маємо не тільки зберегти себе і рідних, але й навчитися жити в інших умовах.

Разом с тим, це дає нам шанс навчитися, засвоїти найкращий досвід, прочитати те, що давно відкладали і, нарешті зрозуміти, що Ви кращі за нас.
Пропоную вам перелік тем, що треба опрацювати в дистанційному режимі відповідно до розкладу:

Крім підручників, за яким ви можете готуватися до іспиту, маєте вибрати одне з питань та надіслати на е-пошту: nataborisenchik15@gmai.com

Додаткові матеріали у файлі

До співпраці, ми вчимося разом з Вами

з повагою, Наталія Михайлівна.
Лекції

  1. Завдання і зміст ознайомлення дошкільників з природою(2год.).

  2. Загальна характеристика методів ознайомлення дітей з природою (2год.)

  3. Наочні методи ознайомлення дітей з природою (2год.)


Практичні заняття (2год)

  1. Наочні і словесні методи ознайомлення дітей з природою (2год.)



Модуль самостійної роботи


1.Використовуючи методичну літературу опрацювати питання.

1.Підготувати конспекти до визначених тем.

Література

  1. «Я у світі ». Програма виховання дітей дошкільного віку. – К., 2001.

  2. Артемова Л.В. Колір. Форма. Величина. Число. (Ігри для сенсорного розвитку). – К., 1997.

  3. Будна Н.О., Головко З.Л. Цікавий навколишній світ. Підготовка дитини до школи.

  4. Лисенко Практична екологія //Дошкільне виховання – 1997. –№2.-с.6-7

  5. Методика ознайомлення дітей з природою:[Хрестоматия] / Укладач Н.М.Горопаха.- К. – Видавничий дім «Слово», 2012. -432.

  6. Методичні рекомендації до програми виховання дітей дошкільного віку „Малятко” /Керівник авт.колективу З.П.Плохій. – К.,2000.

  7. Плохій З.П. Виховання ціннісного ставлення до природи у дітей дошкільного віку. – К., 2001.

  8. Тарасенко Г.С.Дивосвіт. Технологія естетико-екологічного виховання. –К., 2000.-с.9-11, 19-22,29-32,48-50,69-71.

  9. Якименко С.І. Навчальний комплект для шестиліток. Палітра природолюба

  10. Якименко С.І., Голян Л.П. Планування в молодшій групі. – Тернопіль: Навчальна книга - Богдан. 2003. – 96с.

Підсумкова тека.

  1. Виконання тестових завдань.



Додатковий матеріал
  1. Екскурсії в природу як форма організації роботи з дошкільниками. Тематика та види екскурсій природничого змісту.


Екскурсія для дітей - це форма навчально-виховної роботи, яка дозволяє організувати спостереження і зміни предметів, об'єктів і явищ в природних умовах .Діти знайомляться з явищами природи в їх природних взаємозв’язках, в середовищі їх існування, з перетворюючим впливом людини на природу; - формуються реалістичні уявлення про природу, перші елементи світорозуміння; - чуттєвий досвід, що формується внаслідок дії аналізаторів, пов’язується із словом; - здійснюється естетичне та екологічне виховання;.

Екскурсія — це заняття, на якому діти знайомляться з природою в звичайних умовах: в лісі, на полі, в саду, в гаю. Щоденні прогулянки широко використовують для ознайомлення дітей всіх вікових груп з природою. Вони можуть носити характер невеликих екскурсія, під час яких вихователь проводить огляд ділянки, організує спостереження за погодою, сезонними змінами в житті рослин і природи. Ознайомлення дітей з природою в дитячому саду вимагає постійного безпосереднього спілкування з нею. Однією із умов, яка забезпечує це, є організація в дитячому саду кутка природи.

Кожна вікова група повинна мати свій куток природи. Працю і спостережливість дітей за рослинами і тваринами в кутку природи організовують протягом року. Праця в кутку природи проводиться щоденно в години, відведені для праці. Діти спостерігають за рослинами і привикають до бережливого ставлення до них, оволодівають елементарними трудовими привичками, привчаються до спільної праці з дорослими, одне з одним, а потім самостійно. Дітям дуже подобаються цільові екскурсії-прогулянки. Хоча вони короткочасні, епізодичні, але дуже різноманітні за тематикою: спостереження за особливостями погоди, за рослинами, тваринами в різні пори року. У роботі з дітьми дошкільного віку використовується всі різновиди екскурсій, які спрямовані на виховання любові до природи і усвідомлене і дбайливе ставлення до неї. Найбільш ефективні такі форми роботи: як пішохідні прогулянки за територію дитячого садка (ділові, оздоровчі), цільові прогулянки по рідному місту, міні походи.

  1. Екологічне середовище дошкільного закладу та його роль у ознайомленні з природою. Осередок природи дошкільного закладу.


Середовище – це навколишні соціально – побутові, суспільні, матеріальні й духовні умови існування дитини. В залежності від цілей навчання і виховання, структури і завдань, виконання яких вимагає від суб’єкта, розрізняють макросередовище і мікросередовище.

Сучасні філософи трактують поняття «середовище» як систему, що містить взаємозв'язки предметного й особового характеру. Саме через середовище у процесі виховання дитина адаптується до умов соціуму. Педагоги розглядають предметно – просторове освітнє середовище як найефективніший інструмент розвитку індивідуальності дитини з урахуванням її схильностей, інтересів і рівня активності. У дослідженнях сучасних вчених (Т. Поніманська, ) використовується визначення розвивального середовища як комплексу психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, естетичних умов, що забезпечують організацію життя дітей у дошкільному закладі. Вважаємо, що освітнє середовище як система, включає у себе навчальне середовище, виховне середовище та розвивальне середовище. Аналіз наукових підходів з визначення сутності поняття дав змогу визначити таку ієрархію: освітнє середовище → педагогічне середовище → навчальне, виховне, розвивальне середовище → осередок природи або навчальний природознавчий осередок(предметне середовище).

На рис. наводимо перелік компонентів навчального природознавчого осередку закладу дошкільної освіти.



До осередку природи відносять архітектурно-ландшафні та природничо-екологічні об’єкти, що знаходяться на території та в приміщенні навчального закладу, як то куточок природи, міні-оранжерея, екологічна стежка, рослинна дослідна ділянка, метеомайданчик, альпійська гірка та осередок дослідницької лабораторної діяльності.

Навчальним екологічним середовищем може бути і спеціально створена кімната, що містить акваріум, кімнатні рослини та куточок тварин. Якщо в дошкільній установі є кімната природи, тобто спеціально виділене приміщення для утримання тварин і рослин, або кабінет природи (екології), в якому створені необхідні умови для проведення занять, там можна влаштувати міні-город: висадити до ящиків із землею цибулю, овес і горох. Обладнання осередку природи визначається специфічністю і відрізняється від інших кімнат тим, що поряд з різноманітними обладнанням в ньому створюються умови для спостереження, дослідів, демонстрації живих об’єктів природи (рослин і тварин), роботи по виготовленню моделей, в тому числі і проектування на комп’ютері, рольової гри під час занять. Базою для поповнення осередку природним матеріалом необхідним для заняття, можуть стати об’єкти природного і виробничого (сільськогосподарського) оточення: ліс, луки, водойма, поле, сад, город.

Однією з форм закріплення знань дітей про природу є ведення календаря природи і календаря погоди. Навчальна і виховна цінність їх полягає у тому, що вони унаочнюють мінливість явищ в природі, сприяють кращому засвоєнню дітьми цих змін, формують інтерес до природи, розвивають спостережливість. Розташовують календар спостережень та плакат “народний прогностик”, на якому відмічені визначні дні народного календаря та відповідні народні прикмети на стіні, або ж використовують для цього пробкову дошку. Оформлюється він на одному листі паперу, який прикрашають малюнками або наклеєними картинками, відповідно до пори року. Під заголовком «Календар природи» розміщують 3 колонки, відповідно до трьох, місяців сезону, розграфлені па 30 днів. Внизу розміщують кишеньки для викладання дитячих малюнків, олівця. Дітей треба навчити, як позначати погоду на календарі.

У молодшій і середній групах календар природи і погоди не ведеться, але для фіксації спостережень за погодою можна використати картинку-іграшку «Яка сьогодні погода». Її легко виготовити самому вихователю: на лист паперу наклеюються картинки з зображенням стану погоди (світить сонце, падає дощ, дме вітер, похмуро), посередині прикріплюється стрілка. Вихователь пропонує дітям переводити стрілку на відповідну погоді картинку.

У старшій і підготовчій групах потрібно вести і календар природи і календар погоди. В практиці роботи дитячих садків ведеться найчастіше календар природи: діти змальовують час від часу найцікавіші явища в природі і вставляють малюнки в кишеньки на календарі. Рідше можна зустріти календар погоди, в якому умовними значками відмічають стан погоди. Середовище, що оточує учня в ДНЗ впливає на створення образу довкілля, стимулює розвиток її внутрішнього світу. Саме в середовищі у дітей виформовується і розвивається цілісне розуміння довкілля, уявлення про цінності і значення життя, культури здоров’я, виникає чітка мотивація певного типу життєдіяльності.

  1. Організація і зміст спостережень за природою у дітей різних вікових груп.



Спостереження —це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів навколишньої дійсності, яке призводить до формування уміння спостерігати, підпорядковане конкретно -визначеним цілям й вимагає вольових зусиль.. У процесі спостережень діти розглядають предмети і явища природи, виділяють їх істотні і неістотні ознаки, встановлюють залежність між ними тощо. Завдяки цьому в них формуються чіткі уявлення і поняття про навколишню природу.

Об’єктами природи за якими діти проводять спостереження є погода (стан неба, опади, напрям вітру, температура повітря), рослинний та тваринний світ місцевості, діяльність і праця людей та діагностика власного стану здоров’я та емоцій. Крім цих елементів природи, м спостерігають за опадами і хмарністю, за тим, як хмарність впливає на опади

Так, у процесі спостережень вони доходять до висновку, що восени небо частіше вкривається хмарами, ніж літом, у результаті чого випадають довгочасні дощі, на відміну від літніх, короткочасних.

За температурою повітря, вітром, опадами, станом неба діти спостерігають щоденно, а за замерзанням ґрунтів і водойм – періодично.

Періодичні спостереження проводять і за компонентами живої природи, наприклад, за змінами в рослинному світі: листопадом, набубнявінням бруньок, їх розпусканням, цвітінням, дозріванням плодів тощо; за змінами в житті тварин: зникненням комах, відлітанням птахів у теплі краї, появою комах, поверненням з вирію птахів, гніздуванням птахів та ін.

Спостереження за деревами: висота дерева (високе чи низьке порівняно з іншими деревами); розміри стовбура (товстий, тонкий) і форма крони (залежно від того, де дерево росте); колір стовбура; особливості кори (гладенька, шершава); розміщення гілок, їх напрям (залежно від того, де дерево росте); величина і форма листків; стан дерева в ту чи іншу пору року.

Спостереження за тваринами: назва тварини; її зовнішній вигляд; як тварина пересувається (стрибає, ходить, бігає тощо); чим і як живиться (гризе, жує, ковтає); як здобуває їжу; в яких умовах живе; як змінюється поведінка тварини, її забарвлення залежно від пір року.

Пошуки шляхів нових орієнтирів у процесі екологічного виховання привернули увагу вчених до такої традиційної форми організації виховного процесу спостереження під час фенологічних екскурсій. Екскурсії ніби ілюструють словесні образи і створюють більш повне уявлення про предмети і явища навколишнього середовища. Фенологічні спостереження в природі сприяють також і збагаченню мови дітей дошкільного віку.

Одним із основних принципів екологічного виховання є фенологічний, або сезонний. Про значення сезонних спостережень, як виду діяльності що сприяє розвитку розумових здібностей дитини, писали визначні діячі прогресивної педагогіки, зокрема К.Д.Ушинський, М.Ф.Бунаков, Ян Амос Коменський та ін. Так, К.Д.Ушинський вважав, що навчання дітей повинне здійснюватися переважно на основі вражень, здобутих ними безпосередньо з навколишнього світу. Він висунув і розробив положення про значення знань, здобутих самими дітьми [].
У структурі спостереження виділяються:

1.Об’єкт спостереження. Чітко визначається об'єкт, за яким вестиметься спостереження, і його результат:

а) поспостерігати за кольором неба восени;

б) поспостерігати за особливостями поведінки перелітних птахів восени і т. ін.

2.Результат спостереження - Саме у визначенні цих ознак чи їх актуалізації полягає конкретизація мети спостереження.

3.Мотивація спостереження та її планування. План складається на основі тих конкретних задач, які послідовно розв'язуються в процесі спостереження. Велике значення для спостережень, особливо систематичних, довготривалих, має вибір конкретних об'єктів. Вони повинні бути знайомі школярам, цікавими й доступними для сприймання. Якщо це рослини своєї місцевості, то вибирають ті, які гарно квітнуть, дають плоди, використовуються людиною в різних цілях, мають красивий вигляд крони, ростуть у такому місці, де їх можна бачити здалеку і підійти до них близько. Важче зробити вибір серед тварин (птахів, звірів, комах та ін.), потрібно, щоб учитель сам добре знав фауну своєї місцевості: тварин, які живуть тут, місця, в яких вони найчастіше зустрічаються.

Результати спостережень вихователь фіксує в календарях природи і праці людей. Форма календаря може бути різною

Крім того, завдання для спостережень часто формулюються неправильно за змістом. Наприклад, на заняттях можна чути завдання такого типу: поспостерігати, які зміни відбулися з деревами навесні. Об'єктом спостереження у цьому випадку є дерева, а результатом — зміни з деревами, що відбулися восени. Що означає термін зміни? Як можна сприйняти зміни конкретного об'єкта? Безпосередньо сприймаються ознаки, які дають можливість засвоїти уявлення про вигляд дерева навесні. А встановлення змін, які відбулися з ним навесні, здійснюється шляхом порівняння зовнішнього вигляду дерева у цю пору року з виглядом, наприклад, взимку. Отже, в завданні повинна чітко формулюватися ціль, оскільки вона є не тільки результатом безпосереднього сприймання, а й конкретно-образного мислення. Знання, одержані у процесі спостереження, надалі стають основою для розвитку логічного мислення, зокрема встановлення суті, закономірностей, взаємозв'язків і залежностей, складних узагальнень, систематизації.

  1. Методи ознайомлення дітей з природою


Вибір методів і форм визначається змістом програми і залежить від природного оточення дошкільного закладу, місця і об’єкта спостереження. А також від віку дітей і їхнього досвіду. В групах раннього і молодшого віку особливе значення мають чутливі сприйняття дітей, тому основним методом буде спостережливість. У педагогіці існує кілька систем класифікації методи. Найбільш широко застосовується класифікація методів навчання за джерелом знань. Якщо джерелом знань є спостереження, сприймання ілюстративного наочного матеріалу тощо, то це наочні методи, якщо практична діяльність (праця в природі, нескладні досліди) – це практичні методи; якщо слово вихователя (розповідь, читання природознавчої художньої літератури, бесіда) – це словесні методи. У методиці ознайомлення дошкільників з природою всі методи класифікують на дві групи залежно від того, чи ознайомлюються діти з природою через безпосередній контакт з нею, тобто через спілкування з реальними об’єктами природи, чи через ознайомлення опосередкованим шляхом – через картину, діапозитив тощо. До методів, що забезпечують безпосередній контакт з природою, належать спостереження, нескладні досліди, праця в природі, ігри з природними матеріалами. До методів опосередкованого ознайомлення з природою відносять демонстрування ілюстративного наочного матеріалу, кінофільмів, діафільмів, діапозитивів, моделей, розповіді вихователя, читання дитячої природознавчої книги, бесіди. Значно рідше використовується класифікація методів навчання за рівнем пізнавальної діяльності дітей: 1) пояснювально-ілюстративний; 2) репродуктивний; 3) частково-пошуковий, або евристичний; 4) проблемний; 5) дослідницький. Дидактична гра, показ картин відіграють велику роль в пізнанні дітьми природи. Враховуючи конкретність мислення і невеликий досвід у дітей середньої групи, потрібно при ознайомленні їх з природою широко використовувати наочний матеріал. Для утворення і закріплення уявлення широко використовують дидактичні ігри з природним матеріалом або їх зображення на картинках, невеликі бесіди. Ознайомлення дітей старшої і підготовчої до школи груп з природою проходить в основному шляхом спостереження на екскурсія, прогулянках, під час ігор і праці. В цих групах велике місце відводиться бесідам, розповідям вихователя з використанням. Від чого ж залежить вибір методу? 1. Від особливостей пізнавальної діяльності дошкільників. Наочно-образне мислення є основним у цьому віці. Дитина вперше знайомиться з багатьма об’єктами природи, через це в роботі з дошкільниками слід віддавати перевагу методами, що забезпечують безпосередній контакт з реальними об’єктами природи: спостереження, праці в природі, нескладним дослідам, іграм з природними матеріалами. Лише на основі нагромадження уявлень, збагачення чуттєвого досвіду дітей можливий розвиток абстракцій і те поєднання слова і образу, яке забезпечує міцний взаємозв’язок між першою і другою сигнальними системами. 2. Від конкретних завдань навчально-виховної роботи, від етапу засвоєння знань дітьми. Ознайомлення дітей з тим чи іншим об’єктом природи не є поодиноким актом, адже лише окремі діти можуть сприйняти і запам’ятати подану інформацію за один раз. У засвоєнні дітьми знань найчастіше виділяються 3 етапи: 1) первинне ознайомлення: 2) закріплення; 3) систематизація, узагальнення. Для первинного етапу пізнання дітьми природи найбільш ефективне використання наочних, практичних методів. Особливо спостережень, дослідів, які забезпечують живе споглядання. Для закріплення знань використовують ігри, працю, демонстрування картин, кінофільмів, діафільмів, діапозитивів, розповідь вихователя, читання дитячої природознавчої книги.

Усі методи, що використовуються в ознайомленні дошкільників з природою, взаємопов'язані між собою. Адже вирішення дидактичних завдань вимагає, щоб первинні знання, які одержують діти за допомогою спостережень, уточнювалися, конкретизувалися в процесі сприймання картин, діапозитива тощо.

Досить часто методи використовують у поєднанні. Наприклад, спостереження з розповіддю вихователя, грою, експеримент з працею.

У ознайомленні дошкільників з природою використовуються різні методи - наочні: спостереження, демонстрування картин, кінофільмів, діафільмів, використання моделей; практичні: нескладні досліди, праця в природі, ігри; словесні: розповідь вихователя, читання художньої літератури, бесіди.

Застосовуючи той чи інший метод, вихователь використовує різні прийоми, які спрямовують дітей на виконання певного дидактичного завдання: показ, запитання, пояснення тощо. Використання прийомів забезпечує активізацію пізнавальної діяльності дітей і в результаті цього більш глибоке засвоєння навчального матеріалу.

Праця в природі розглядається С.Русовою як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Цінність праці в природі полягає в тому, що дитина в процесі трудової діяльності взаємодіє з реальними об'єктами природи, а це створює найкращі можливості для формування реалістичних уявлень про об'єкти природи, зв’язки між ними. У процесі праці найбільш переконливо, наочно діти впевнюються у зв'язку між умовами для рослин, тварин і їх ростом, розвитком.

  1. Організація і зміст дослідницької діяльності дітей у природі


Дослід, як метод пізнання природи, є способом взаємозв’язаної діяльності вихователя і дитини орієнтований на вивчення предметів і явищ природи у спеціально створених умовах шляхом зміни об’єктів або умов їх існування (протікання) з використаннями відповідних приладів і матеріалів. Дослід визначається як спосіб матеріального впливу людини на об'єкт з метою вивчення цього об'єкта, пізнання його властивостей. Отже, це спостереження за спеціально створених умов. Проведенню дослідів з

105 дошкільниками надавали великого значення Є. М. Водовозова, Є. І. Тихєєва, вважаючи, що в процесі проведення дослідів діти повинні спостерігати, діяти, мислити, робити самостійні висновки. За сучасних умов, коли великого значення надається розвиткові пізнавальної активності, вихованню прагнення до здобуття нових знань, проведенню дослідів повинно бути приділено значну увагу. Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючи силу, знання, яких набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність. Під час проведення дослідів забезпечується чуттєве сприймання, практична діяльність дітей і словесне обґрунтування. Такий органічний зв'язок і сприяє максимальній активізації розумової діяльності дітей, оскільки відповідає характеру мислення дошкільників. В елементарні досліди для дітей треба вводити такі явища і об'єкти природи, які наочно виражені, зв'язки між якими доступні осмисленню дітьми. Це встановлення зв'язків між станом води і температурою повітря, встановлення захисних властивостей снігу, залежності росту рослин від зміни тепла, світла, добрив, вологи тощо. Не можна проводити з дітьми дослідів, у результаті яких живі істоти гинуть. Структура дослідів має багато спільного із спостереженнями. Перший етап — підготовка дітей до досліду. Вихователь проводить з дітьми бесіду, щоб зацікавити їх дослідом, виявляв знання. Наприклад: «Як ви гадаєте, діти, дерева взимку живі? А чому вони не замерзають від сильного морозу?» Другий етап — початок досліду: обговорення умов і висування припущень: «Я читала, діти, що дерева не замерзають тому, що в їхньому соку багато цукру. Давайте поставимо на мороз дві скляночки: в одній буде проста вода, а в другій — з цукром. Як ви гадаєте, в якій склянці вода швидше замерзне?» Третій етап — хід досліду. Спостереження дітей за ходом досліду, обмін думками. Четвертий етап — заключний: обговорення наслідків досліду. Найбільше дослідів у дитячому садку проводиться з метою вивчення властивостей об'єктів неживої природи: води, повітря тощо. Легко переконати дітей шляхом досліду у перетворенні води на лід і льоду на воду, у перетворенні води на пару. Можна продемонструвати дітям дослід, який переконає їх у властивості повітря заповнювати предмети, що нас оточують. Для цього треба у склянку закласти сухий папірець. Звертаючись до дітей, вихователь просить помацати його, переконатися, що він сухий, а потім пропонує такі умови досліду: склянку з папірцем він занурює у воду. Як діти гадають, намокне папірець чи ні? Вислухавши судження дітей, вихователь занурює склянку і, виймаючи її з води, дає дітям переконатися, що папірець залишився сухим. Разом з дітьми приходять до висновку, що повітря, яке заповнювало склянку, перешкоджало воді. Кидаючи у воду грудку землі, глини, шматок крейди, цеглини, діти за появою бульбашок визначають наявність у них повітря. Влітку цікаво показати дітям утворення веселки, спрямувавши для цього проти сонця струмінь води. Це переконує дітей в матеріальності цього гарного світлового явища в природі. За можливістю цікаво організувати дослід з вирощуванням рослин у ґрунті і гідропонним способом. Більшість дослідів з рослинами проводять для того, щоб переконати дітей у важливості для розвитку рослин основних факторів зовнішнього середовища: води, тепла, поживних речовин. Менше можливостей у дитячому садку для проведення дослідів з представниками тваринного світу.

  1. Основні форми ознайомлення дітей з природою


Заняття — це основна форма організації дітей при ознайомленні з природою. Заняття проводять в певні години по розробленому плану, згідно програми. Заняття будують так, щоби в процесі ознайомлення з природою здійснювався розвиток пізнавальна здатність і мова дітей, виховання інтересу і любові до природи. Головне в занятті — це засвоєння всіма дітьми програмного матеріалу. Класифікація видів занять із дітьми, запропонована К.Крутій:( Вид заняття.Особливості. Вік дітей.Спосіб організації (тип заняття))

- комплексне

Складається з декількох взаємопов’язаний частин, які підкоряються одній меті, доповнюють одна одну, складають єдине ціле. Матеріал добирається з одного розділу.

Групове

- тематичне Все заняття підпорядковане одній меті (закріплення та отримання нових знань про диких тварин).

- комбіноване Заняття складається з декількох частин майже не пов’язаних між собою.

Можуть комбінуватися різні види діяльності дітей. До кожної частини заняття повинні висуватися завдання, які вирішуються впродовж заняття.

- домінантне Заняття будується на основі комбінованого, але акцент робиться тільки на одному виді діяльності (цей вид домінує). Інші види виступають як допоміжні. Можуть мати тему і сюжет.

- сюжетно-динамічне

Проводиться в ігровій формі. Характеризується тим, що виконання дій дитиною чи дорослим підпорядковується визначеному сюжетові – казковому або запозиченому із довкілля.

- інтегроване Найбільш поширено в ДНЗ. Передбачає обєднання у цілісність розрізнених елементів.



Сучасна дидактика оголосила провідним принципом організації освітнього процесу принцип інтеграції (об’єднання). Тому поряд з предметними проводяться міжпредметні заняття:

- інтегровані – вони спрямовані на розкриття цілісної сутності певної теми засобами різних видів діяльності, що об’єднуються в широкому інформаційно-предметному полі заняття (викладає паличками будинок для жирафи);

- комплексні – визначаються як такі, що спрямовані на різнобічне розкриття сутності певної теми засобами різних видів діяльності, що послідовно змінюють одна одну (ознайомлення з природою, малювання,

читання казки).

Інтегровані заняття відрізняються від інших:

- мають значну інформаційну ємність;

- компактність та логічна взаємообумовленість навчального матеріалу;

- спрямовані на узагальнення та систематизацію знань дітей;

- віддається перевага експериментальному методу викладання.

Перевага інтегрованих занять:

- вихователь має можливість обєднати розрізнений матеріал, узагальнити,

поглибити уявлення про ту чи іншу проблему;

- має високий темп проведення, з постійною зміною видів діяльності;

- діти мають можливість отримувати все нові знання по типу «про все потрішку»;

- дають можливість економії часу й запобігають перевантаженню й перевтомі дітей;

- дає можливість для творчості, самовираження, імпровізації, спонукає до

розкриття здібностей дітей.

Структура інтегрованого заняття:

1. Організаційний етап:

- вихователь ставить мету,

- закріплення залишкових знань,

- установка на майбутні завдання.

ІІ. Мотиваційний етап:

- використання ігрового прийому для підвищення пізнавального інтересу

до світосприймання.

ІІІ. Етап новизни:

- введення елементів нових знань,

- зв'язок нових знань з раніше набутими, систематизація їх в єдине ціле.

ІУ. Етап узагальнення та закріплення знань:

- вихователь пропонує дітям наочність, ігри, практичні завдання, а

дошкільники виконують дії переносу, синтезу, узагальнення.

У. Результативний етап:

- вихователь здійснює інтеграцію з виховальною, розвивальною метою

УІ. Підсумковий етап:

- вихователь аналізує якість засвоєння змісту заняття;

- вчить дітей оцінюванню.
  1. Наочні методи ознайомлення дітей з природою, робота з ілюстративним матеріалом


Першорядне значення мають методи, які забезпечують наочне сприймання, що зумовлене характером пізнавальної діяльності дітей, а саме тим, що основною формою мислення дошкільників є наочно - образне. Однак слід завжди пам'ятати про те, що в процесі пізнання чуттєве і раціональне взаємодіють. Звідси - важливе значення використання словесних методів, пошуки оптимальної взаємодії їх з наочними методами.

Потреба використання ілюстративного матеріалу під час ознайомлення дошкільників з природою зумовлюється особливою привабливістю ілюстративного матеріалу для дошкільників і характером їх образного мислення. Розглядання картин, ілюстрацій у роботі з дошкільниками допомагає вирішувати різноманітні завдання, першу чергу уточнювати, закріплювати знання про природні об'єкти, збагачувати їх. Спостереження в природі, наприклад за комахами, не завжди дають змогу розглянути деталі в зв'язку з невеликими розмірами та полохливістю деяких представників. Сприймання статичного зображення на картині, таблиці створює умови для уточнення дитячих вражень. Розгляданню ілюстративного матеріалу належить значна роль у збагаченні існуючих у дітей вражень про об'єкти природи. Тварини на ілюстраціях подаються у природному оточенні, що дозволяє показати дітям зв'язки тварини з умовами середовища. Ілюстративний матеріал є засобом формування уявлень про природні об'єкти у тих випадках, коли не можна показати їх дітям у реальному вигляді. Наприклад, свійських тварин за умов великого індустріального міста. Ілюстративний матеріал є одним з найкращих засобів, який спонукає до розмови наймовчазніших дітей. Він наче наближує об'єкт до дитини, робить його більш зрозумілим і викликає мовну активність дошкільників. Важливе значення має ілюстративний матеріал у вихованні естетичних почуттів, формуванні гуманного, дбайливого ставлення до рідної природи. Поряд з цим треба чітко усвідомлювати, що зображення на картині не дає повного уявлення про предмет через те, що воно: а) плоске, а предмет має об'єм; б) зображено майже завжди не в тій величині, що й реальний предмет; в) інколи позбавлене кольору або не завжди повністю збігається за кольором з натуральними предметами; г) нерухомо показує предмет в одному положенні, не дає уявлення про характерні рухи, звуки. У сприйманні зображення бере участь один зоровий аналізатор. У формуванні ж цілісного образу реального предмета провідна роль належить взаємодії аналізаторів. Отже, треба насамперед піклуватися про створення у дітей правильних уявлень за допомогою методів, що забезпечують безпосередній контакт з реальними об'єктами природи, а збагачення, уточнення і закріплення знань слід проводити з використанням ілюстративного матеріалу. В Україні видавництвом «Мистецтво» видано серії картин «Свійські тварини», «Дикі тварини» (автор 3. П. Плохій), «Дошкільникам про ліс, луг, водойму», «Дошкільникам про природу», 1, 2, 3 випуски (автор Н. Ф. Яришева). Слово модель — означає зразок, умовний образ якого-небудь об'єкта. Модель є одним із засобів наочності навчання. Вона виконує ілюстративну роль під час розповіді педагога про найбільш важливі властивості, дії об'єкта, що вивчається, в цілому або його окремих частин. Моделі широко застосовуються у шкільній педагогіці. Сьогодні використанню методу моделей приділяється достатня увага і в дошкільній педагогіці.
  1. Дидактична гра як форма ознайомлення дітей з природою



Надзвичайно важлива роль ігор у закріпленні, систематизації і узагальнені знань про природу. У дослідженнях (О.Янківської) було доведено, що використання дидактичних ігор природничого змісту за умови відповідної підготовки дітей і в певній системі дає змогу формувати у дітей міцні знання, систематизувати їх, підводити до узагальнень, розвивати мислення, мову. Отже, ігри сприяють піднесенню ефективності навчання дітей у дитячому садку.

Гра — основна діяльність дитини дошкільного віку, в якій вона найбільше задовольняє свої потреби. Ігри викликають у дітей задоволення, підвищують емоційний тонус, сприяють формуванню у них уявлень про об'єкти природи, їх якості, виховують позитивне ставлення до природи. Психолог Л. А. Венгер зауважує, що те, що пропущено через гру, діти засвоюють не так, як те, про що вони тільки чули від дорослих або спостерігали самі. Надзвичайно важлива роль ігор (особливо дидактичних) у закріпленні, систематизації і узагальненні знань про природу. В дослідженнях (О. П. Янківська) було доведено, що використання дидактичних ігор природничого змісту за умови відповідної підготовки дітей і в певній системі дає змогу формувати у дітей міцні знання, систематизувати їх, підводити до узагальнень, розвивати мислення, мову. Отже, ігри сприяють піднесенню ефективності навчання дітей у - дитячому садку, кращій підготовці до навчання в школі. Для вирішення завдань ознайомлення дошкільників з природою в дитячому садку використовуються ігри: будівельно-конструктивні, творчі рольові, дидактичні і рухливі. Будівельно-конструктивні ігри з природними матеріалами (піском, водою, глиною, снігом, льодом, листям, плодами тощо) — одні з найулюбленіших дітьми ігор у всіх вікових групах. Як правило, вони мають сезонний характер. Цінність їх у тому, що в процесі ігор діти знайомляться з властивостями природних матеріалів (способами конструктивного вирішення під час використання цих матеріалів) . У дітей розвивається уява, вміння

107 зосереджуватися, доводити до кінця почату справу, співвідносити свої дії з діями інших, домагатися узгодження. Знайомство з архітектурними формами і відображення їх у будівлях сприяють формуванню естетичних почуттів. Оскільки ці ігри проводяться на повітрі і пов'язані з руховою активністю, вони мають важливе оздоровче значення. Для ігор з піском і водою потрібно створити відповідні умови. Для дітей молодшої групи треба мати 2—3 пісочних ящики з бортиками (часом використовують великі автомобільні шини). Така вимога зумовлюється схильністю дітей до наслідування, бажанням одночасно займатися тим, чим займаються інші діти. Пізнаючи властивості природних матеріалів, маленькі діти люблять пересипати сухий пісок, ліпити з вологого піску пиріжки. З цією метою їм слід пропонувати поліетиленові пляшечки з лійками, совочки і набори різноманітних форм для ліплення печива, пиріжків. Поступово під керівництвом вихователя зміст ігор ускладнюється. Вихователь показує, як зробити доріжки, містки, і пропонує пускати по них маленькі машини та ін. Важливе значення у збагаченні ігор має спостереження за іграми з піском старших дітей. Під впливом побаченого діти роблять спроби побудувати будинок, і вихователь показує, як його звести, прикрасити тощо. Для дітей старшого дошкільного віку потрібний дворик для піску. Для реалізації задумів дітей слід використовувати більше різноманітного підсобного матеріалу: невеликі дощечки різних розмірів, які діти використовують для перекриття поверхів, метлаську плитку, лінолеум, мозаїку, маленькі прапорці для прикрашення будови, вирізані з картону чи фанери деревця тощо. Все це доцільно зберігати в ящику поряд з двориком для піску. Крім того, дітям пропонують і більш складні технічні іграшки: бульдозер, підйомний кран, різні вантажні машини. Особливу увагу під час керівництва цими іграми приділяють збагаченню вражень дітей під час спостережень, наприклад за тим, як побудований шляхопровід, як він оформлений тощо. Доцільно збагачувати задуми дітей і шляхом розглядання картинки. Наприклад, розглянувши зображення станції метро «Університетська», запропонувати побудувати та прикрасити її. При цьому важливе місце у керівництві повинні посідати такі прийоми, як порада вихователя, планування з дітьми послідовності виконання будови, показ прийомів. Для ігор з водою в молодшій групі доцільно використовувати виносні пластикові басейни (або ванночки), закріплені на підставках на рівні зросту дітей. Для пізнання властивостей різних предметів, які плавають або тонуть у воді, дітям пропонують різноманітні іграшки: дерев'яні, поліетиленові, залізні; пляшечки з поліетилену, в які діти набирають воду, потім виливають, маленькі поліетиленові ляльки, яких діти купають, тощо. Для дітей старшого дошкільного віку доцільно зробити струмок. Він починається з маленького зацементованого басейну і може проходити з 08 тильної сторони тіньових навісів у вигляді неглибокого цементованого жолоба. Для ігор з водою старші дошкільники за допомогою вихователя виготовляють човники з паперу, кори, яєчної шкаралупи тощо, відповідно прикрашаючи їх. Цікаво зробити примітивну греблю, показати дітям, як діє водяний млин. У другу половину дня теплу воду зі струмка доцільно використати для поливання рослин. Узимку на ділянці організуються ігри з снігом, льодом. Для дітей молодшої групи можна побудувати з їх допомогою невеличку снігову гірку, прикрасити її і запропонувати катати ляльок. З цікавістю розглядають малюки, як вихователь ліпить із снігу грибки під деревами. Для цього він виносить поліетиленове відерце і миску. За допомогою дітей відерце наповнюють снігом, утоптують і перевертають — ніжка готова. Так само наповнюють миску і встановлюють на ніжку. Можна пофарбувати шапки яскравими фарбами, і ділянка набуде казкового вигляду. У середній і старшій групах завдання ускладнюються, Крім сніговика, діти будують фортеці, фігурки звірів тощо. Вихователь показує дітям прийоми: вирізування цеглин, скачування та ін. Для ліплення фігурок звірків часом використовується каркас. Важливо порадою допомогти дітям в естетичному оформленні будівель. Наприклад, казковий будиночок прикрасити кольоровими крижинками, фортецю — прапорцями. Для забав з льодом заливаються невеликі різнокольорові льодові доріжки. Ковзання по них координує рухи дітей. Після новорічного свята слід виставити ялинку на подвір'я, закріпити і прикрасити кольоровими крижинками. З цією метою на прогулянку виносять формочки для піску, підфарбовану воду, шматочки шпагату. Формочки заливають водою і вкладають у кожну петельку з шпагату. Коли вода замерзне, формочки на короткий час заносять у приміщення, виймають і розвішують на ялинці. З різнокольорових крижинок можна зробити також казковий зимовий квітник. Восени слід заохотити дітей до ігор з такими природними матеріалами, як солома, листя, плоди тощо. Використовуючи показ, вихователь навчає конструювати із соломи ляльку, бичка та ін. З жолудів, каштанів можна зробити безліч фігурок звірів, ляльок. Показуючи прийоми скріплювання листків (або черешками, або хвоєю), вихователь пропонує зробити пояси, шапочки тощо. У холодну пору року для підвищення рухової активності дітей використовуються ігри з вітром, для чого навчають виготовленню млинців, султанчиків з дрібно нарізаних смужок паперу. Творчі рольові ігри під час ознайомлення дошкільників з природою використовуються як засіб закріплення знань дітей про природу.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас