Ім'я файлу: Застосування системного підходу в управлінні певною освітньою си
Розширення: docx
Розмір: 19кб.
Дата: 16.12.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 19кб.
Дата: 16.12.2020
скачати
Застосування системного підходу в управлінні певною освітньою системою
На сучасному етапі розвитку педагогічної науки системний підхід переживає нову стадію розвитку – інтеграційну. Викликом сучасності є необхідність виробки нової стратегії і визначення на її основі головних напрямів діяльності з урахуванням вимог суспільства. Поставлена проблема системного підходу як інтеграційного в «реалізації ідей проектів синтезу протилежностей суб'єктивного і об'єктивного», як «відтворення штучного зв'язку, що розвивається, з середовищем» (В.І. Залунін) О.Н. Крилова запропонувала інтеграційний системний підхід як проблему засвоєння методології пізнання, оцінних знань, рефлексій метапредметного характеру. Цілісну теорію і практику інтелектуально розвиваючого навчання в сучасній вищій школі США досліджувала І.Н. Лазарева Так, відзначається нагальна потреба в системній організації цілеспрямованого наукового пошуку Це означає засвоєння методології пізнання, оцінних знань, аналіз і оцінку навколишнього світу, громадські ціннісні установки; знання рефлексій (особові), спрямовані на пізнання себе, розвиток особової мотивації; формування власних цінностей; здатність критично інтерпретувати інформацію, різні думки, судження; засвоєння метапредметних і надпредметних знань. Інтегративність полягає у формуванні якості особи за окремими аспектами, дотримуючи при цьому послідовності етапів залежно від розвитку і віку тих, що навчаються. Так формується необхідність інтеграційного «по'єднання» різних технологічних систем за допомогою освітньої ситуації. Тобто інтегративність як цілісність зближує і пов'язує окремі частини, елементи і функції різних систем за допомогою єдиної освітньої ситуації. Якщо розглядати навчальну ситуацію і освітню, то навчальна ситуація – це сукупність умов, що складаються при виконанні дій, пов'язаних із засвоєнням знань і умінь, а освітня ситуація – це «проектив», що є ситуативним проектуванням, побудовою (моделюванням) ситуації як креативної, що виражає здатність задавати нові цілі, відхиляючись від традиційних схем. Освітня ситуація як «проектив» – це «певний часовий і просторовий елемент педагогічного процесу, що виконує функції стимулу і умов створення освітньої продукції (ідей, проблем, припущень, текстів, дослідів, схем, інтерпретацій тощо». Розглянемо особливості інтегративності системного підходу.
1. Освітня ситуація припускає нове бачення предмета, нове поле діяльності, де події життя людина осмислює з позицій світогляду, метапредметності. Саморефлексія має прогностичний характер, сприяє «проживанню» ціннісного ставлення до життя і людини. Світ сьогодні високотехнологічний і технології повинні вести не до запозичення, як відзначає М. Половкова, а до розвитку. Сенс освіти сприймається сьогодні як розгорнуте людинознавство. «Навколишній світ з'являється нашій свідомості як царина знаків, які можна зрозуміти, розгадати». Інтегративність системного підходу, таким чином, реалізується в освітніх ситуаціях метапредметності відкритого, вільного простору креативних дій тих, хто навчаються.
2. Інтегративність як зв'язаність окремих частин і функцій системи в ціле, як процес зближення і зв'язку різних технологій дозволяє встановити «ціннісні мости» взаємозв'язку і взаємин. Головне – здатність і необхідність подолання сталих правил і принципів, прагнення перейти межі традиційності. Насправді, наприклад, евристичні технології будуються на смыслообразах і припускають проблемно-пошукові підходи, які, у свою чергу, орієнтовані на асоціативні технології. Асоціативне освітнє поле є у кожної людини. Воно своєрідне і припускає чутливість до фонологічного і синтаксичного розуміння слова-стимулу, що є необхідним у технології драматизації і сценарного обгрунтування при модернізації «образу-схеми» (термін А.А. Леонт’єва). Освітня ситуація може бути створена в процесі діяльності викладача. Але інтегративність системного підходу, що дозволяє встановити «ціннісні мости» взаємин тих, хто навчаються, припускає прогнозування освітніх ситуацій самими студентами в комунікативній діяльності і спілкуванні: ситуації прогнозуються і будуються полісуб’єктами.