Засоби мовного вираження
Метафора
Метафора — один із основних тропів поетичного мовлення. З грецької це слово перекладається як «перенесення». Метафора означає розкриття сутності одного предмета чи явища через особливості іншого.Різновиди метафори
За стилістичним забарвленням серед метафор розрізняють:
стерті метафори, які втратили свою образність: ніжка стола, ручка дверей, вушко голки, чутки ходять, день пройшов;
образні загальномовні метафори: час біжить, дні летять, гроші тануть, холодний прийом, тепла атмосфера;
образні індивідуально-авторські метафори: кипить у нас в артеріях сучасність; поезія згубила камертон (Ліна Костенко)
Засоби утворення метафор
Колір (наприклад, білий сніг — білий світ) Перше значення — пряме: білий сніг. Друге — переносне, метафоричне: білий світ.
Розмір (наприклад, грудка землі — грудка суму)
Форма (рука хлопчика — рука долі)
Функція (палець людини — палець станка (деталь станка)
Місцезнаходження (дно моря — дно життя)
Форма і функція (хвіст ящірки — хвіст літака)
Емоційне враження (чорна земля — чорна душа)
Приклади метафор:
«Грізні стіни стоять мовчазливо» — подвійна метафора, основою якої є уособлення «стіни стоять мовчазливо». Також до її складу входить метафоричний епітет «грізні стіни».
«Серце нудьгує, і плаче воно» — проста дієслівна метафора, уособлення, метонімія.
«Коли усе в тумані життєвому загубиться» — подвійна метафора.
«Замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли» — розгорнута метафора, що складається з двох подвійних та метафоричного епітета «поле стоголосе».
«Над сріблом води лісової» — проста іменникова метафора, перенесення значення здійснено на основі подібності кольору та блиску дорогоцінного металу та водної поверхні.
«Пролісків перших блакитні отари» — проста іменникова метафора. Перенесення з сукупності тварин та сукупність квітів на основі подібності їхньої кількості.
«Глибшає далеч» — проста дієслівна метафора, в основі якої порівняння об’єму водного простору з повітряним за ознакою збільшення.
«Ходить осінь по траві» — подвійна дієслівна метафора, уособлення.
«Скорботи листя опада на дно душі» — подвійна метафора. До її складу входить прості іменникові «скорботи листя» та «дно душі», які взаємопов’язані за смислом та органічно складають єдине ціле.«Вкриє мудрість голову сріблом» — подвійна метафора
Метонімія
Метонімія – це перенесення назви з одного предмета на інший засуміжністю (інакше кажучи, близькістю). Суміжність предметів слід розуміти максимально широко.
При метонімії простежується зв’язок між:
1) автором та його твором: читати М. Хвильового (замість: твори М. Хвильового), слухати М. Лисенка (замість: оперу М. Лисенка);
2) між предметом і матеріалом: спортсмен узяв золото (замість: золоту медаль), продається порцеляна (замість: порцеляновий посуд);
3) між посудиною і вмістом: чайник закипів (замість: вода в чайнику), випив склянку соку (замість: сік зі склянки);
4) між місцевістю і людьми, які в ній перебувають: Запоріжжя аплодує (замість: мешканці Запоріжжя); об’єднана Європа заявила (замість: європейські країни, що об’єдналися);5) між дією і її виконавцями: ревізія виявила (замість: члени ревізійної комісії), студентська рада розглянула проект (замість: члени студентської ради).
Синекдоха
Синекдоха – це перенесення назви з одного предмета на інший за кількісним співвідношенням між ними.
Синекдоха – це різновид метонімії.
При синекдосі вживається:
1) частина замість цілого: накивати п’ятами (замість: втекти), сто голів худоби (замість: сто тварин);
2) однина замість множини: карась добре ловиться (замість: карасі добре ловляться), соняшник у полі (замість: соняшники в полі);
3) множина замість однини: буде наших заробітчан і по Туреччинах, і по Німеччинах (замість: будуть вони працювати і в Туреччині, і в Німеччині).
Персоніфікація
Персоніфікація – це різновид метафори, в якому перенесення назви відбувається з особи на предмет, тобто відбувається своєрідне олюднення.
Персоніфікація характерна художньому стилю.
Класичні приклади персоніфікації – звірі чи рослини поводять себе, як люди – говорять, думають, журяться тощо.
Наприклад: вірш “Засмутилось кошеня” Платона Воронька
Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня.
І прикинулося вмить, що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець і промовив як мудрець:
– Тут причина непроста – треба різати хвоста!
Кошеня кричить: – Ніколи! Краще я піду до школи…
В наведеному вірші всі дії, які НЕРЕАЛЬНІ для тварин – кошеняти та баранця, – це персоніфікація чи уособлення.
Антитеза
Антитеза – це протиставлення двох слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом. Внаслідок подібного порівняння думка письменника набуває більшої гостроти й виразності.
Загалом антитеза означає гостре протиставлення образів або суджень, протилежних по суті, але з’єднаних між собою загальним внутрішнім механізмом або змістом.
У літературних творах антитеза – це узгодження контрастних або зовсім протилежних характеристик образів або понять, яке підсилює імпресію від прочитаного, робить текст яскравіше та цікавіше.
Антитеза не обов’язково буде складатися з антонімів – це можуть бути образи, слова у переносному значенні, які у вірші створюватимуть враження протилежних явищ
Приклади антитези: «Думав, доля зустрінеться — спіткалося горе» (Т. Шевченко).
«Усі ми в золоті і голі» (Т. Шевченко).
«У тій хатині, у раю, // Я бачив пекло…» («Якби ви знали, паничі»Т. Шевченко).
«Ситий голодного не розуміє» (прислів’я)
«Багатство дме, а бідність вдвоє гне».(прислів’я) “Всякий, хто вище, то нижчого гне, — Дужий безсильного давить і жме, Бідний багатого певний слуга, Корчиться, гнеться пред ним, як дуга.” (І. Котляревський)Принцип антитези лежить в основі роману «Війна і мир» Л. Толстого, поеми «Давня казка» Лесі Українки.
Градація
Града́ція з латинської «поступове підвищення, посилення від крок, ступінь» — стилістична фігура, яка полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення чи пониження їхньої емоційно-смислової значимості.Яскравим прикладом висхідної градації можуть слугувати рядки з відомої “Казки про золоту рибку” О. С. Пушкіна:
Не хочу бути чорною селянкою,
Хочу бути стовповою дворянкою;
Не хочу бути стовповою дворянкою,
А хочу бути вільною царицею;
Не хочу бути вільною царицею,
А хочу бути володаркою морською.
Підвищення експресивності висловлювання, посилення виразності за допомогою клімаксу спостерігається у рядках А. П. Чехова:
Шляховик підскакує до нього і, піднявши вгору кулаки, готовий розтерзати, знищити, розчавити.
Експресією посилення сенсу висловлювання мають ось ці рядки сучасного поета Луговського:
Пісня про вітер,
Про вітер, взутий в солдатські гетри,
Про гетри, які йдуть дорогою війни.
Повторення
Повторення – це:
1. Дія за знач. повторити, повторяти і повторитися, повторятися. Максим не може не бачити, з якою ретельністю Білецькі відшліфовують кожен трюк, як він з кожним повторенням стає все ефектнішим .
Він знаходить у них [доносах] повторення виразів і, дбаючи про стиль, починає придумувати інші
фрази.
2. Фраза, думка і т. ін., що повторюється (у мовленні, в літературному чи музичному творі і т. ін.).
Незважаючи на силусиленну персонажів, які багато разів згадуються, Микита Годованець ніколи не збивається на повторення.
Порівняння
Порівня́ння — троп, який полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв'язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби та ін.Порівняння - зіставлення двох (і більше) явищ, предметів чи дій, щоб пояснити одне з них за допомогою іншого чи інших:
а) Ростуть дуби, купають в небі віти,
А навкруги, немов веселі діти,
Дубки та липки зводяться рясні...
(М.Рильський. “Маркові дуби” – на хуторі І.Карпенка-Карого “Надія” на Кіровоградщині – дуби Марка Кропивницького)
б) Як парость виноградної лози,
Плекайте мову...
...Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
(М.Рильський. “Мова”)
Епітет
Епітет - художнє означення, що виділяє в зображуваному якусь характерну рису чи ознаку, індивідуалізує та викликає певне ставлення до нього:
Алегорія
Алегорія - інше говорю – інакомовлення; троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу; в казках про тварин: вовк уособлює жадібність і тупість, лисиця – хитрість і підлабузництво, заєць – боягузтво, осел – упертість і тупість тощо; в байках, притчах, прислів’ях, назвах творів:
а) Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – воли - це алегоричний образ селян; воли не ревли б, якби у них були повні ясла; так і селяни: вони не ремствували б, не бунтували б, якби у них була земля, жили щасливо.
б) “Каменярі” – це “алегоричний образ громади працівників, що спільною важкою працею ламають скелю для промощення дороги” (Франко, XVI, 1955, 401).
в) Лисичка подала у суд таку бумагу:
Що бачила вона, як попелястий Віл
На панській винниці пив, як мошенник брагу,
Їв сіно, і овес, і сіль.
(Є.Гребінка.)