МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ННІ ФЕМ ім. О. Балацького
КАФЕДРА ФІНАНСІВ І ПІДПРИЄМНИЦТВА
Доповідь
з дисципліни «Ринкові інститути та комунікації»
НА ТЕМУ
Зародження, розвиток та сучасний стан інституту «валютна біржа».
Викладач ____________________ Абрамчук М.Ю.
(підпис)
Студент ____________________ Степаненко Є.С.
(підпис)
Група ЕН-82/2пе
Суми 2019
Зміст
1. Зародження та розвиток валютних бірж
1.1 Розвиток міжнародного валютного ринку……………………...………….3
1.2 Період становлення валютних бірж…………………………………..…….4
1.3 Історія Української міжбанківської валютної біржі………………..……..6
2. Основні терміни та поняття………………………………….………………7
3. Нормативно-правова база
3.1 Сутність і роль валютних бірж……………………………………………8
3.2 Особливості функціонування валютних бірж у різних країнах………..…9
3.3 Сучасний стан Української валютної біржі………………………………11
4. Механізм здійснення операцій
4.1 Основні учасники міжнародного валютного ринку…………………….12
4.2 Механізм здійснення валютних операцій…………………………...……13
5. Комунікації
5.1 Функції валютних бірж та операції, що здійснюються на валютних біржах…………………………………………………………………………….18
6. Заходи для підвищення функціонування валютної біржі…………....……..21
7. Список літератури…………………………………………………………….24
1. Зародження та розвиток валютних бірж
1.1 Розвиток міжнародного валютного ринку
Становлення валютного біржового ринку має багатовікову історію розвитку і бере свій початок з часів Стародавнього Сходу. У період середньовіччя, коли банки почали використовувати обмінні платіжні засоби, які були дійсними для представлення перед третіми особами, валютний ринок почав набувати сучасних рис. Із розширенням міжнародних зв’язків та інтенсифікацією торгівлі виникає гостра потреба в заміні однієї валюти на іншу. Вирішення цієї проблеми взяла на себе біржова торгівля. Перші спроби організації такої торгівлі були здійснені в Лондоні, який до середини 30-х років ХХ ст. був провідним центром валютної торгівлі, а британський фунт – валютою міжнародних розрахунків і використовувався для створення міжнародних валютних резервів. Оскільки в ті часи торгівля валютою здійснювалася за допомогою телексів або телеграфів, британський фунт мав загальновідому на той час назву “cable” (телеграма). У Швейцарії 1930 року було засновано банк для міжнародних розрахунків, який здійснював нагляд за фінансовою діяльністю нових незалежних держав, що виникли після світової війни, а також надавав валютну підтримку країнам, які потерпали від тимчасових бюджетних або платіжних труднощів. Ситуація на міжнародному валютному ринку різко змінилася після Другої світової війни, коли долар США зайняв панівне становище на світовому валютному ринку. З того часу і до нині в більшості випадків валютні дилери котирують ринок кількістю іноземної валюти за один долар США. Наступними етапами еволюційного розвитку міжнародного валютного ринку, в тому числі і біржового, стали наступні події: - підписання Бреттон-Вудських угод; 496 - створення М 497 банку, ринкові очікування відносно політичної і економічної ситуації в тій чи іншій країні. У певних випадках діють і сезонні фактори. Так, попит на валюту буде високим у період різкого зростання експорту з цієї країни, оскільки іноземним покупцям необхідна валюта для оплати товару. Аналогічне зростання імпорту негативно вплине на обмінний курс. У країнах із високим рівнем розвитку туризму надходження валюти часто залежить навіть від погодних умов. Міжнародний валютний ринок характеризується двома основними функціями: - інформаційною; - спекулятивною. Інформаційна функція полягає в наданні економічним агентам інформації про динаміку зміни валютних курсів. Така інформація забезпечує можливість здійснювати координацію планів різноманітних господарських суб’єктів. Спекулятивна функція – це функція, яка надає можливість щодо отримання прибутків за рахунок здійснення спекулятивних операцій на валютному ринку. Міжнародний валютний ринок також включає в себе біржовий ринок. Валютна торгівля сьогодні здійснюється на багатьох біржах США, в Європі і інших регіонах світу. На біржовому валютному ринку в основному здійснюється торгівля спотовими, ф’ючерсними і опціонними контрактами. Біржові операції, зазвичай, проводять через Інтернет-трейдинг і заключають всі види угод з обміну валют однієї країни на валюту іншої. Поряд із валютними біржами на світовому валютному ринку працюють національні банки країн, які використовують його для вдосконалення розрахунків між собою, здійснення платежів за державними боргами, а також для підтримки валютного курсу за допомогою фінансових інтервенцій. Комерційні й інвестиційні банки працюють на цьому ринку як за дорученням клієнтів, так і самостійно, намагаючись отримати прибуток на зміні валютного курсу. Сектор капіталу, що включає інвесторів і спекулянтів, використовує валютний ринок для розрахунків і платежів під час купівлі або продажу товарів, послуг, активів за кордоном і для спекулятивних операцій. Міжбанківський форвардний валютний ринок є конкурентом біржовому ф’ючерсному ринку, що призводить до зниження обсягів торгівлі на біржовому ринку. Така ситуація обумовлена тим, що під час здійснення угод на валютних біржах необхідне обов'язкове внесення гарантійної застави і виплати комісійних витрат. Біржові валютні контракти мають стандартні місяці поставки і стандартні обсяги контракту. Практично 498 неможливо, щоб окремі зобов'язання експортерів та імпортерів на ринку наявної валюти точно співпадали з умовами біржового валютного ринку. У той же час на позабіржовому ринку дилери приймають зобов’язання на необмежені в обсягах та часових параметрах. Таким чином, нині масштабність позабіржового валютного ринку набагато переважає показники роботи валютних бірж. До того ж, висока гарантія виконання угод на валютних біржах сприяє притокам інвестиційних капіталів і створює конкурентне та ліквідне середовище для діяльності валютних спекулянтів [1]
1.2 Період становлення валютних бірж
Валютні біржі з'явилися у XV — XVI століттях в Іспанії. Розвиток їх на Заході проходив одночасно із загальним становленням ринкових відносин. Коли виникли перші біржі, визначити складно. Такі торгові організації існували вже на початку першої половини першого тисячоліття.
У 50-60-х роках XX століття біржові валютні інститути були організовані в ряді країн Західної Європи - у Франції, Німеччині, Бельгії, Голландії, Люксембурзі та країнах Скандинавії. Одночасно були внесені істотні зміни в законодавство, що регулює діяльність учасників валютного ринку, і посилено державний контроль за ринком.
Більш докладно структуру організації і функціонування валютної біржі доцільно розглянути на прикладі Німеччини.
Німецька валютна біржа була організована відповідно до § 1 Біржового статуту як складова частина Франкфуртської фондової біржі. Кредитним інститутам, допущеним до торгівлі на фондовій біржі, надавалося право брати участь в торгівлі валютою тільки в разі проходження процедури реєстрації в валютній секції.
Одночасно з організацією валютної біржі у Франкфурті, аналогічні біржові валютні майданчики були створені в інших німецьких містах - Мюнхені, Гамбурзі та Дюссельдорфі. Всі вони входять в систему валютних бірж країни. Після об'єднання Німеччини до їх числа додалася Берлінська валютна біржа.
Створення мережі регіональних майданчиків для організованої торгівлі валютою дозволило забезпечити участь в торгах банків і підприємств на всій території країни. Крім того, перевагою біржової торгівлі валютою стало фактично досягнуте рівність всіх учасників торгів. Слід зазначити, що заявки на великі і малі суми в рамках біржової торгівлі задовольняються за єдиним курсом, в той час як в міжбанківській торгівлі часом досить важко укладати угоди на невеликі суми за вигідним курсом.
Франкфуртська валютна біржа стала головним в системі німецьких валютних бірж. Саме на ній аж до введення в 1999 р в обіг євро встановлювався офіційний курс німецької марки по відношенню до інших провідних світових валют. Щодня з 13 годин за середньоєвропейським часом Федеральний банк за результатами торгів оголошував курс марки по відношенню до 17 валют, який використовувався регулюючими органами для обліку балансів і фінансової статистики.
Організаційна структура кожної валютної біржі була уніфікована і складалася з двох палат: маклерської палати і правління. У завдання маклерів входила котирування торгованих валют і робота в якості посередників між кредитними інститутами (реєстрація угод, нагляд за їх виконанням і т.д.). У свою чергу, на правління була покладена відповідальність за дотримання статутних вимог в ході офіційних котирувань, при цьому безпосередній нагляд здійснювався членами комітету з валютної торгівлі [2]
Система валютних бірж досить жорстко контролювалася урядовими органами. Зокрема, курсової (старший) маклер Франкфуртської біржі затверджувався на посаді урядом землі Гессен. Федеральний уряд в особі міністра фінансів відповідно до § 1 гл.4 Закону про біржі мало право в екстрених випадках за погодженням з міністром економіки і Бундесбанком втручатися в роботу біржі. Наприклад, при виникненні загрози значною нестабільності ринку внаслідок зовнішніх шоків або внутрішньої кризової ситуації передбачалася можливість призупинення торгівлі на певний час.
У країнах Південної Європи в післявоєнний період так само послідовно проводилася політика жорсткого регулювання внутрішнього валютного ринку, з тим, щоб запобігати внутрішні фінансові кризи і мінімізувати наслідки несприятливих змін зовнішньоекономічної кон'юнктури.
У Греції в 1980-ті діяв організований міжбанківський ринок за основними конвертованих валют (за винятком долара США). На цьому ринку проводилася спеціальна щоденна сесія, курсами фіксингу на якій були офіційні курси по відповідних валютах. У той же період в країні діяло правило про обов'язковий продаж комерційним банкам валютної виручки від експорту протягом 90 днів з моменту її надходження.
У країнах Південно Східної Азії був створений організований валютний ринок з метою посилення державного регулювання економіки взагалі і обігу іноземної валюти зокрема.
Так, на Філіппінах в 1970 80 х роках діяла Банківська Асоціація Філіппін, до функцій якої входило встановлення курсу песо по відношенню до провідних світових валют і нагляд за проведенням банками операцій купівлі продажу валюти. Слід зазначити, що в той період при укладанні спотових угод банки повинні були дотримуватися певних меж коливань курсу песо.
У 80 ті роки Асоціація стала встановлювати межі коливань на ринковій основі. Центральний банк не підкорявся правилам Асоціації, але проводив покупку і продаж валюти в зазначених межах курсових коливань. Торги на міжбанківському ринку проходили в Центрі торгівлі валютою (Foreign Exchange Trade Center), де Центральний банк виступав в якості і покупця, і продавця валюти. У розглянутий період існувало правило обов'язкового продажу експортної валютної виручки протягом трьох днів з дня її отримання. Покупцем валюти виступав комерційний банк, який був агентом Центрального банку [3]
Банківська Асоціація Філіппін стала прообразом для створення сучасної електронної ділінгової системи торгівлі валютою в даній країні.
1.3 Історія Української міжбанківської валютної біржі
Біржу організовано в 1992 році як госпрозрахунковий підрозділ НБУ - з метою упорядкування операцій купівлі-продажу іноземної валюти. В 1993 році, після прийняття постанови Правління НБУ «Про Українську міжбанківську валютну біржу», вона була реорганізована в Українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ).
Основними функціями валютної біржі є організація торгів і укладання угод з купівлі-продажу іноземної валюти з членами біржі, здійснення котирування поточного ринкового курсу гривні, визначення поточних курсів іноземних валют по відношенню до гривні, організація операцій НБУ щодо регулювання курсу національної валюти, проведення розрахунків в іноземній валюті згідно з укладеними на біржі угодами [4]
2. Основні терміни та поняття
Біржа (з латинської - гаманець) - установа, в якій здійснюється купівля-продаж товарів масового попиту, цінних паперів, валюти тощо. Походження слова "біржа" пов'язане з назвою найбільшого торгового пункту Фландрії - Брюгге.
Валютна біржа - організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається торгівля великими партіями валют.
Валютна біржа — установа, в якій на підставі чинного законодавства здійснюється регулярна й упорядкована торгівля іноземною валютою відповідно до попиту і пропозиції. Як самостійний елемент інфраструктури валютна біржа збереглася лише в деяких країнах (у ФРН, Франції), в решті цю роль виконують найбільші банки. В Україні валютними біржами є Українська міжбанківська валютна біржа в м. Києві.
Зарубіжна (іноземна) валютна біржа - це всесвітня мережа покупців і продавців валюти, які діють у фінансових центрах.
Фіксинг - це стан торгів, при якому обсяг заявок на продаж іноземної валюти стає рівним обсягу заявок на її купівлю. Момент досягнення фіксингу є моментом завершення торгів (аукціону). Фіксинг характеризується певним курсом іноземної валюти до національної, що стає єдиним курсом укладення угод і здійснення розрахунків за ними на цих торгах. Фіксинг не досягається автоматично. Існують певні правила, що дають можливість його встановити.
Члени валютної біржі — комерційні банки (які отримали ліцензію від центрального банку на проведення валютних операцій), інші фінансові інститути, що мають право на здійснення валютних операцій.
Форекс – один із найбільш масштабних ринків капіталів. Тисячі його учасників – банки, брокерські та дилерські контори, інвестиційні фонди, страхові компанії мають можливість 24 години на добу укладати угоди з купівлі-продажу валютних курсів за лічені секунди і з будь-якого місця на земній кулі. Все це стало можливим завдяки мережі супутникових каналів та швидкісному доступу мережі Інтернет. Середньоденний обіг на цьому ринку оцінюється в 1-3 трлн дол. США.
Валютний опціон – це контракт між покупцем і продавцем, який надає покупцю право, а не зобов’язання, придбати відповідний обсяг валюти за раніше обговореною ціною і протягом раніше встановленого строку, і покладає на продавця обов’язок передати покупцю валюту на протязі встановленого строку, якщо покупець забажає реалізувати опціонну угоду
3. Нормативно-правова база
3.1 Сутність і роль валютних бірж
Валютні біржі організовують біржовий валютний ринок. Валютний ринок - це система економічних відносин, що представляє собою здійснення операцій з купівлі продажу іноземної валюти (а в деяких випадках - цінних паперів в іноземній валюті і термінових контрактів на іноземну валюту), а також операцій з інвестування валютного капіталу. Саме на валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців і покупців валютних цінностей.
Валютна біржа - це елемент інфраструктури валютного ринку, чия діяльність полягає в наданні послуг з організації та проведення торгів, в ході яких їх учасники укладають угоди з іноземною валютою
На валютній біржі здійснюється вільна купівля продаж національних валют виходячи з курсового співвідношення між ними (котирування), що складається на ринку під впливом попиту і пропозиції. Цьому типу біржі притаманні всі елементи класичної біржової торгівлі.
Котирування на валютних біржах залежить від купівельної спроможності обмінюваних валют, яка в свою чергу визначається економічною ситуацією в країнах емітентах. Операції на валютних біржах засновані на конвертованості валют, обмінюваних на них. Конвертованість валюти - це можливість обміну грошових одиниць однієї країни на валюту інших країн і на міжнародно-визнані платіжні засоби. Розрізняють вільно конвертовані, частково конвертовані і неконвертовані валюти. Вільно конвертовані валюти можуть бути без будь-яких обмежень обмінені на іноземні грошові еквіваленти у всіх видах операцій; вони можуть виконувати функції резервних валют (долар США, японська ієна, швейцарський франк, англійський фунт стерлінгів, канадський долар і ін.). Частково конвертовані валюти - це валюти країн, що зберігають обмеження на деякі валютні операції в країні і за кордоном. Неконвертованими (замкнутими) валютами називають валюти країн, де застосовуються заборони (або серйозні обмеження) на операції з її обміну на інші валюти. Режим конвертованості національної валюти визначається законодавством і встановлюється державою. Країни, які є членами Міжнародного валютного фонду, можуть змінювати режим конвертованості національної валюти тільки за погодженням з Фондом [5]
Пряме призначення валютних бірж - визначати валютний курс, який представляє собою вартість іноземної валюти. На біржі як організованому ринку в ході торгів встановлюється вартість національної грошової одиниці. Тут же відбуваються угоди в інтересах осіб, що мають кошти в іноземній валюті, отриманими від зовнішньоекономічної діяльності та на інших підставах, і осіб, яким, навпаки, необхідна іноземна валюта для їх господарської діяльності, але вони не мають самостійними джерелами її надходження. Операції з експорту та імпорту товарів, послуг і результатів інтелектуальної діяльності становлять основу визначення вартості національної грошової одиниці. Таким чином, основне завдання валютної біржі полягає не в отриманні високого прибутку, а в мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів, в перерозподілі їх ринковими методами з одних галузей економіки в інші і в установленні дійсного ринкового курсу національної та іноземної валюти в умовах справедливої і законної торгівлі.
3.2 Особливості функціонування валютних бірж у різних країнах
Біржа (з латинської - гаманець) - установа, в якій здійснюється купівля-продаж товарів масового попиту, цінних паперів, валюти тощо. Походження слова "біржа" пов'язане з назвою найбільшого торгового пункту Фландрії - Брюгге.
Валютна біржа - організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається торгівля великими партіями валют.
Потреби купівлі та продажу валют визначаються рівнем взаємозалежності різних держав у сфері торгівлі й бізнесу. Торгівля валютою особливо інтенсивно реалізується в банках і брокерських будинках великих фінансових центрів, таких як Токіо, Гонконг, Франкфурт, Лондон, Нью-Йорк, котрі є виконавцями замовлень, що надходять з різних регіонів світу.
Іноземна валюта - це не нова ідея. Обмін різних грошей був однією з функцій грошей з моменту появи перших монет. Початком операцій з іноземною валютою можна вважати обмін грошей у Ломбардії в 1550-х роках. Однак купівля іноземної валюти до 1880 року, коли виник Золотий стандарт, була в абсолютно іншій формі, не схожій на сьогоднішню.
У ряді країн існують валютні біржі (частіше це відділи на фондових біржах), на яких здійснюється торгівля валютою у великих масштабах на основі попиту, що складається на них, і пропозиції. Курс, що встановлюється на цих біржах, називається офіційним валютним курсом. Він є обов'язковим і лежить в основі розрахунків банків з клієнтами. У роботі цих бірж часто беруть участь представники держави. Валютні біржі набули поширення в країнах Західної Європи. В Італії функціонує декілька валютних бірж. На кожній з них (в Мілані, Римі, Генуї, Венеції) курси встановлюються маклерами біржі з участю представників держави і діють на даній біржі для розрахунку з банківськими клієнтами. Дозволено також як розрахунковий курс використати курс, отриманий як арифметичне середнє курсів, що котируються на всіх біржах. У Німеччині, наприклад, діють чотири валютні біржі - у Франкфурті-на-Майні, Гамбурзі, Дюссельдорфі і Мюнхені. На цих біржах офіційними маклерами щодня встановлюються курси 14 валют. Ці курси обов'язкові і використовуються для розрахунків банків з клієнтами. Франкфуртська валютна біржа відіграє координуючу роль [6]
У Франції функціонує одна валютна біржа в Парижі, на якій працюють державні маклери. У Вені курси встановлюються біржовим маклером спільно з центральним банком Австрії. У Скандинавських країнах представники комерційних банків і центрального банку встановлюють курс вітчизняної валюти до англійського фунта стерлінгів, на основі якого розраховують курси до інших валют з урахуванням діючих ринкових курсів.
У деяких розвинених капіталістичних країнах спеціальні валютні біржі відсутні. Це має місце там, де знаходяться найбільші банки, які економічно гарантують обмін валют. Так, у США торгівля валютою здійснюється виключно на міжбанківському ринку, де формується середній курс, який є основою встановлення курсів продавця і покупця для банківських клієнтів.
Як правило, банки не стягують особливих комісійних і отримують прибуток за рахунок різниці в курсах продавця і покупця. Найбільшим світовим центром з торгівлі валютою є Нью-Йорк. Інші фінансові центри США знаходяться в Бостоні, Чикаго, Сан-Франциско і Новому Орлеані. Торгівля валютою на міжбанківському ринку у Нью-Йорку здійснюється за допомогою посередництва незалежних приватних торговців валютою, які або можуть бути посередниками, або можуть проводити торги за власний рахунок.
Спеціалізованої валютної біржі немає і у Великобританії. Однак банки цієї країни щодня підтримують взаємозв'язок і повідомляють один одному котирування. При цьому вирішальна роль належить 10 банкам. На валютні курси, що складаються між ними, орієнтуються й інші учасники ринку. Про встановлений курс долара до фунта стерлінгів у кризові періоди оголошується щодня у засобах масової інформації. Розмір їх курсів залежить від відносин банку з клієнтом і від величини обороту. Немає валютної біржі і у Швейцарії. Тут курс валют встановлюється шляхом щоденного опитування головних торговців валютою. Фактичний курс може відхилятися, якщо обсяг угоди перевищує певну величину.
Незалежно від наявності фондової біржі у кожній країні операції з валютою завжди проходять при посередництві банків.
Зарубіжна (іноземна) валютна біржа - це всесвітня мережа покупців і продавців валюти, які діють у фінансових центрах. Щодня в усьому світі укладаються валютні угоди приблизно на 500 млрд. американських доларів. Однак реальний (у фізичному розумінні) обмін валют відбувається дуже рідко. Телефони, телекси і комп'ютери допомагають у миттєвій передачі інформації і швидкому, документальному фіксуванні та врегулюванню угод.
Трьома головними центрами торгівлі іноземною валютою є Лондон, Нью-Йорк і Токіо. Найбільші за обсягом операції відбуваються опівдні (лондонському), коли робочий день у Європі і Америці співпадає.
Валютні біржі діють у ряді країн Західної Європи і здійснюють торгівлю валютою у значних обсягах. Курси валют встановлюють маклери бірж за участю представників державних органів і використовують на даній біржі саме цей рівень для розрахунку з клієнтами [7]
У США, Великобританії, Швейцарії інститут валютних бірж відсутній, оскільки у цих країнах знаходяться найбільші банки світу. Тут формується середній курс, який базується на встановленні курсів продавця і покупця. Характерно, що при обміні банками іноземних валют комісійні не відраховуються, а прибуток формується за рахунок різниці курсів продавця і покупця.
Розвиток ринкової інфраструктури, використання сучасних засобів зв'язку сприяють збільшенню частки угод з валютою на міжбанківському валютному ринку.
Учасниками угод із валютою на біржовому ринку є дилери і брокери, що виконують замовлення клієнтів. Угоди між ними укладаються за допомогою переговорів по телефону, телексу, телефаксу або з використанням системи дилінгу, що обслуговується агентствами. Біржові торги на валютній біржі проводяться відповідно до Статуту біржі, а також законодавства країни, що регулює здійснення валютних операцій. Право брати участь у торгах на біржі мають її засновники, а також організації, прийняті у її члени.
1 2 3