Законодавство про цінні папери та фондовий ринок зу «Про цінні папери та фондовий ринок»

Ім'я файлу: таблица Тема 17.docx
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 11.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
ЛЕКЦІЯ 3.pdf
Тема-6.-1-Загальні-підходи-до-терапії-ПТСР.docx

№ з/п	ПИТАННЯ	ВІДПОВІДЬ
1	Законодавство про цінні папери та фондовий ринок	ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» Цей Закон регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.
2	Поняття та організація фондового ринку в Україні. Його учасники та регулятори. Форми регулювання фондового ринку	Фондовий ринок (ринок цінних паперів) становить собою сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). У складі ринку цінних паперів виокремлюють грошовий ринок (ринок, на якому обертаються короткострокові цінні папери) та ринок капіталів (ринок, на якому обертаються безстрокові цінні папери та цінні папери, до погашення яких залишається більше року). За організаційною структурою ринок цінних паперів поділяють на первинний (сукупність відносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів) та вторинний (сукупність відносин, пов'язаних з обігом цінних паперів). У структурі вторинного ринку виокремлюється позабіржовий ринок цінних паперів та біржовий (фондовий) ринок, який поділяється на касовий ринок (ринок наявних угод, за якими одночасно відбувається оплата цінних паперів та їх отримання покупцем) та строковий ринок (ринок строкових угод, за якими і оплата, і отримання покупцем цінних паперів відбуватимуться у майбутньому). Основними принципами функціонування фондового ринку є: цілісність ринку, яка забезпечується наявністю загальних організаційно- правових засад функціонування професійних учасників фондового ринку; централізація ринку, яка забезпечується за рахунок постійного регулювання та контролю за випуском, розміщенням, обігом цінних паперів з боку органів, наділених відповідною компетенцією; прозорість ринку, яка забезпечується шляхом широкого розповсюдження інформації про правила функціонування фондового ринку, а також забезпечення доступності та рівноправності будь-якого учасника господарського обороту здійснювати купівлю-продаж цінних паперів через торговців цінними паперами. Учасниками фондового ринку є емітенти або особи, що видали неемісійні цінні папери, інвестори в цінні папери, інституційні інвестори, професійні учасники фондового ринку, об'єднання професійних учасників фондового ринку, у тому числі саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку. Емітентом є юридична особа, у тому числі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, міська рада, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади чи міжнародна фінансова організація, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов'язання за ними перед їх власниками. Особою, яка видала неемісійний цінний папір, є фізична або юридична особа, яка від свого імені видає (заповнює) сертифікат неемісійного цінного паперу та бере на себе зобов'язання за таким цінним папером перед його власником. За правовим статусом емітентів фондовий ринок можна поділити на ринки державних та комунальних цінних паперів та ринок недержавних цінних паперів. Інвесторами в цінні папери є фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, фонди банківського управління, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Професійними учасниками фондового ринку є юридичні особи, утворені в організаційно-правовій формі акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю, які на підставі ліцензії, виданої НКЦПФР, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України. Об'єднання професійних учасників фондового ринку є неприбутковим об'єднанням професійних учасників фондового ринку, які провадять професійну діяльність на ринку цінних паперів, а саме: з торгівлі цінними паперами, депозитарної діяльності та управління активами інституційних інвесторів. Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку є неприбутковим об'єднанням учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність, крім депозитаріїв, утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених НКЦПФР. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів та похідних (деривативів) в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів .
3	Облік права власності на цінні папери. Національна депозитарна система.	Основне призначення Національної депозитарної системи полягає у збереженні й обліку цінних паперів, обслуговуванні угод, пов'язаних з їх обігом. Вигода використання системи депозитаріїв цінних паперів полягає в тому, що вони значно спрощують виконання угод по цінних паперах і водночас дозволяють уникнути великих переміщень останніх. При виконанні угоди необхідно лише перекласти відповідні цінні папери з одного сейфа депозитарію, де вони зберігаються, в інший, а не доставляти їх до місця виконання угоди і передавати іншому власнику. Однак це можливо лише за умови, що обидві сторони угоди є учасниками одного і того ж депозитарію. До основних нормативних актів, що регулюють порядок створення та функціонування депозитарної системи в Україні, є Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997 р. № 710, Рішення ДКЦПФР "Про затвердження Положення про депозитарну діяльність" від 17.10.2006 р. № 999, Рішення ДКЦПФР "Про затвердження Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів" від 17.10.2006 р. № 1000, Рішення ДКЦПФР "Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів" від 26.05.2006 р. № 348, Рішення ДКЦПФР "Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності" від 26.05.2006 р. № 349. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" національна депозитарна система складається з двох рівнів. Нижній рівень - це зберігані, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів. Верхній рівень - це Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність стосовно цих паперів, здійснює НБУ. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами регламентуються Постановою Правління НБУ, яким затверджено Положення про депозитарну діяльність Національного банку України від 19.03.2003 р. № 114. Згідно з цим положенням НБУ може здійснювати обслуговування обігу державних цінних паперів на рахунках у цінних паперах і операцій емітента (емітентом виступає уповноважений державний орган) за випущеними ним державними цінними паперами, а також кліринг і розрахунки за угодами щодо державних цінних паперів. НБУ як учасник Національної депозитарної системи виконує функції депозитарію і зберігана державних цінних паперів. Учасників Національної депозитарної системи розподіляють на дві групи: 1) прямі учасники - депозитарії, зберігані, реєстратори власників іменних цінних паперів, де: а) депозитарій цінних паперів - юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність і може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів; б) зберігач - комерційний банк або торговець цінними паперами, який має ліцензію на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунка в цінних паперах; при цьому зберігач не може вести реєстр власників цінних паперів, щодо яких він здійснює угоди; в) реєстратор - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку ліцензію на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів: 2) опосередковані учасники - організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами та емітенти. Сферою діяльності Національної депозитарної системи є: стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами; уніфікація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація цінних паперів, випущених в Україні, згідно з міжнародними стандартами; відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у документарній, так і в бездокументарній формах; реальна поставка чи переміщення з рахунка в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів; акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат та виплат із погашення тощо) щодо цінних паперів, взятих на обслуговування системою, та їх розподіл за рахунками; регламентація та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою; надання послуг щодо виконання обов'язків номінального утримувача іменних цінних паперів, що беруться на обслуговування системою; розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп'ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов'язаних із банківськими та/або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регулярній основі. Контроль за діяльністю Національної депозитарної системи здійснює ДКЦПФР і у межах повноважень, визначених законодавством України, - НБУ, Мінфін України, інші державні органи. На сьогодні в Україні функціонує три депозитарії: 1) Національний депозитарій України (НДУ), за яким закріплено три виняткові функції: стандартизація, кодифікування і встановлення відносин з іноземними депозитаріями; 2) Депозитарій Національного банку України та 3) Всеукраїнський депозитарій цінних паперів (ВДЦБ)1. На провадження депозитарної діяльності зберігана цінних паперів видано 342 ліцензії2, ліцензії щодо здійснення діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів отримали 354 суб'єкти підприємницької діяльності, з них 230 емітентів здійснюють діяльність із самостійного ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів3. Існуюча депозитарна система України не є цілісною і структурно завершеною. На сьогодні існує три технологічно не пов'язані між собою системи обліку прав власності на цінні папери: державні цінні папери обслуговує Депозитарій НБУ; облік корпоративних цінних паперів у бездокументарній і знерухомленій формі здійснює комерційний депозитарій ВДЦП, який був створений професійними учасниками фондового ринку; документарні цінні папери знаходяться у веденні декількох сотень реєстраторів. Таким чином, державні і корпоративні цінні папери штучно виводяться у відокремлені сегменти ринку, в той час як обсяги РЦП, як і раніше, залишаються незначними. Крім того, система реєстраторів давно перетворилася із системи обліку корпоративних прав інвесторів у механізм впливу на емітентів. Історії розвитку фондового ринку України відомі випадки втрати системи реєстрів власників цінних паперів (ВАТ "Сумиобленерго"). Нерідко реєстратори з тих чи інших причин відмовляють надати реєстр для проведення загальних зборів (акціонерні товариства "Дніпроспецсталь", "Нікопольський завод феросплавів", "Укртатнафта" та ін.). Тому подальше існування системи реєстраторів сьогодні гальмує розвиток як самої системи обліку, так і ринку цінних паперів взагалі. Частково указані проблеми усуваються ч. 2 ст. 20 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р., якою передбачається, що усі акції акціонерних товариств повинні існувати виключно в бездокументарній формі. Таким чином, більша частина цінних паперів фактично буде існувати у бездокументарній формі та відповідно знизиться роль реєстраторів. Особливо важливе значення для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку має централізація депозитарного обліку шляхом створення професійними учасниками фондового ринку єдиного центрального депозитарію. Поштовхом для розвитку Центральних депозитаріїв стали Рекомендації групи 30-ти "Кліринг і розрахункова система світових ринків цінних паперів", опубліковані у 1989 р. Третя рекомендація вказує на необхідність створення в кожній країні розвинутого та ефективно діючого Центрального депозитарію цінних паперів (далі - ЦД). У результаті цього розвитку в понад 100 країнах світу виникли повнофункціональні ЦЦ, які стали основою обігу "електронних цінних паперів" та надали додаткового поштовху для розвитку ринку капіталу цих країн. Більше того, сьогодні облікові системи європейських країн переживають наступний етап свого розвитку-створення міжнародних інститутів, які виконують функції центрального депозитарію для декількох країн. Основною функцією ЦД є обслуговування угод з цінними паперами у формі системи безготівкових рахунків, яке здійснюється за рахунок знерухомлення чи дематеріалізації цінних паперів. У ідеалі ЦЦ повинні охоплювати всі випуски цінних паперів, які мають обіг на ринках. Центральний депозитарій дозволяє за допомогою комп'ютерної системи відслідковувати всі угоди з купівлі й продажу цінних паперів, що знаходяться на збереженні у цій установі. Обґрунтуванням для створення ЦД є те, що лише одна організація може дати ефективну віддачу від надійних та одночасних розрахунків за грошовими коштами і цінними паперами, знижуючи ризики, а також істотно здешевлюючи вартість послуг по обслуговуванню цінних паперів. Адже відомо, що чим більше консолідована депозитарна система, тим меншими є трансакційні витрати. Зосередження інформації про цінні папери в рамках одного центрального депозитарію підвищить також операційну ефективність при наданні додаткових послуг для учасників та інвесторів. Депозитарна система України, на жаль, не відповідає досвіду економічно розвинених країн. Як науковці (Г. Картнер, О. В. Кологойда, В. В. Посполітак, А. Яценюк та ін.)1, так і учасники фондового ринку неодноразово зазначали, що відсутність ЦД є одним із найбільш очевидних недоліків українського фондового ринку. Уперше на необхідність централізації депозитарної системи в Україні зазначалося ще в постанові Кабінету Міністрів України "Про концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні" від 29.04.1994 р. З того часу неодноразово здійснювалися спроби щодо створення Центрального депозитарію спочатку на базі МФС, потім на базі НДУ. Однак ці спроби були невдалими. Ще однією проблемою функціонування депозитарної системи України є її неспроможність здійснювати кліринг за масовими угодами із цінними паперами, які укладаються на фондових біржах. Ситуація ускладнюється ще й тим, що в законодавчих і нормативно-правових актах відсутні чітко та досить повно розроблені порядок і процедури проведення розрахунків за принципом "поставка проти платежу". Вирішення перелічених проблем потребує докорінного перегляду концепції побудови депозитарної системи України і розробки на цій основі нових відповідних законодавчих і нормативно-правових актів, зокрема, прийняття законопроекту "Про систему депозитарного обліку цінних паперів", який має бути розглянутий у Верховній Раді України.
4	Правове регулювання розміщення цінних паперів (емісії)	Правове регулювання розміщення цінних паперів (емісії) передбачено законами України: "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 р.; "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від ЗО жовтня 1996 р.; "Про Депозитарну систему України" від 6 липня 2012 р.; "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19 червня 2003 р.; "Про іпотечні облігації" від 22 грудня 2005 р. *Емісією* є сукупність дій емітента, що провадяться в установленій законодавством послідовності і спрямовані на розміщення емісійних цінних паперів серед їх перших власників. Емісія цінних паперів може здійснюватись шляхом їх публічного або приватного розміщення. *Публічне розміщення цінних паперів* є способом емісії цінних паперів, що передбачає їх відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оприлюднення в будь-який інший спосіб повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб. *Приватне розміщення цінних паперів* є способом емісії цінних І паперів, що передбачає їх відчуження шляхом безпосередньої письмової пропозиції цінних паперів заздалегідь визначеному колу осіб, кількість яких не перевищує 100 (для акцій публічного акціонерного товариства – акціонерам такого товариства, а також заздалегідь визначеному колу осіб, кількість яких не перевищує 100). *Емісія цінних паперів здійснюється за такими етапами:* 1) прийняття рішення про публічне розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення; 2) укладення у разі потреби попереднього договору з андеррайтером; 3) укладення попереднього договору з депозитарієм про обслуговування емісії цінних паперів або з реєстратором про ведення реєстру власників іменних цінних паперів (у разі відсутності такого договору), крім випадку здійснення емісії цінних паперів на пред'явника; 4) подання НКЦПФР заяви і всіх необхідних документів для реєстрації випуску цінних паперів та проспекту їх емісії; 5) реєстрація НКЦПФР випуску цінних паперів, проспекту їх емісії та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів; 6) присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного номера; 7) укладення у разі потреби договору з андеррайтером; 8) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії цінних паперів або з реєстратором про ведення реєстру власників іменних цінних паперів (у разі відсутності такого договору), крім випадку здійснення емісії цінних паперів на пред'явника; 9) розкриття інформації, що міститься у проспекті емісії цінних паперів (у випадку приватного розміщення – реалізація власником акцій свого переважного права на придбання акцій у порядку, встановленому НКЦПФР); 10) укладення договорів з першими власниками; 11) затвердження результатів публічного розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення; 12) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі публічного розміщення цінних паперів у документарній формі; 13) внесення змін до статуту публічного акціонерного товариства, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу товариства з урахуванням результатів публічного розміщення акцій; 14) реєстрація змін до статуту публічного акціонерного товариства в органах державної реєстрації; 15) подання НКЦПФР звіту про результати публічного (приватного) розміщення цінних паперів; 16) реєстрація НКЦПФР звіту про результати публічного (приватного) розміщення цінних паперів; 17) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів; 18) розкриття інформації, що міститься у звіті про результати публічного розміщення цінних паперів. Стосовно кожного розміщення цінних паперів уповноваженим органом емітента приймається відповідне рішення, яке оформляється протоколом. Вимоги до змісту рішення встановлюються НКЦПФР. Уповноважений орган емітента не має права змінювати прийняте рішення про розміщення цінних паперів у частині обсягу прав за цінними паперами, умов розміщення та кількості цінних паперів одного випуску, крім випадків, передбачених законами і нормативно- правовими актами НКЦПФР. Забороняється обмежувати доступ власників цінних паперів до оригіналу рішення про розміщення цінних паперів, який зберігається в емітента. Перше розміщення акцій акціонерного товариства є виключно приватним серед засновників. Емітент подає Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку заяву і документи, необхідні для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, не пізніш як протягом 60 днів після прийняття рішення про розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати відповідне рішення.
5	Види професійної діяльності з торгівлі цінними паперами. Організатори торгівлі. цінних паперів.	П*рофесійною діяльністю на фондовому ринку* є діяльність акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав на цінні папери та прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим чинним законодавством до такої діяльності. *Професійними учасниками фондового ринку* є юридичні особи, утворені в організаційно-правовій формі акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю, які на підставі ліцензії, виданої НКЦПФР, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України (див.: ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок"). Юридична особа набуває статусу професійного учасника фондового ринку і права на провадження певного виду професійної діяльності на фондовому ринку виключно після отримання ліцензії на провадження відповідного виду професійної діяльності на фондовому ринку. Провадження професійної діяльності на фондовому ринку без отримання зазначеної ліцензії забороняється. На фондовому ринку здійснюються такі *види професійної діяльності:* 1) діяльність з торгівлі цінними паперами; 2) діяльність з управління активами інституційних інвесторів; 3) депозитарна діяльність; 4) діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку; 5) клірингова діяльність. *Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами* на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами – господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками (див. питання 107). *Діяльність з управління активами інституційних інвесторів* – професійна діяльність учасника фондового ринку – компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів. *Депозитарна діяльність –* надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. *Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку –* діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі. Організаторами торгівлі цінними паперами є фондові біржі. *Клірингова діяльність* – діяльність з визначення зобов'язань, що підлягають виконанню за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, підготовка документів (інформації) для проведення розрахунків, а також створення системи гарантій з виконання зобов'язань за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів. Особами, які провадять клірингову діяльність, є клірингові установи та Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках. Центральний депозитарій цінних паперів та НБУ можуть провадити клірингову діяльність з урахуванням вимог, встановлених законодавством.

© Усі права захищені
написати до нас