1   2   3   4   5   6
Ім'я файлу: Судова відповіді.docx
Розширення: docx
Розмір: 532кб.
Дата: 04.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
09231844_gostrij_zhivit_pri_krovotechi_v_cher_por_kalij.ppt


1. СУДОВА МЕДИЦИНА – це система наукових знань про загальні або окремі закономірності, умови та механізми зажиттєвих і післясмертних явищ і процесів, що відбуваються в тканинах тіла людини в результаті впливу на них факторів зовнішнього середовища. Вказані медичні факти є джерелом доказів під час проведення передбаченого законом розслідування. СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА – це практичне застосування теоретичних знань судової медицини, що регламентоване законом і використовується для вирішення конкретних медичних питань, які виникають у ході слідства.

2/3 ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ, ЩО РЕГЛАМЕНТУЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ: 1. Основи законодавства України про охорону здоров’я. 2. Закон України «Про судову експертизу». 3. Кримінальний кодекс України. 4. Кримінально-процесуальний кодекс України. 5. Цивільний кодекс України. ВІДОМЧІ НОРМАТИВНІ ДКУМЕНТИ, ЩО РЕГЛАМЕНТУЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ СУДОВО- МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ: 1. Наказ МОЗ України від 17 січня 1995 р. № 6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби в Україні». 2. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз. ПРИВОДИ ПРОВЕДЕННЯ ДЛЯ ОБОВ’ЯЗКОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ЗГІДНО КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ (НАДАЛІ КПК) УКРАЇНИ: 1. Встановлення причини смерті. 2. Встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень. 3. Визначення психічного стану підозрюваного чи звинуваченого. 4. Встановлення статевої зрілості потерпілої. 5. Встановлення віку підозрюваного чи обвинуваченого. СТРУКТУРА БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ: 1. Відділ судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб. 2. Відділ судово-медичної експертизи трупів. 3. Відділ чергових судово-медичних експертів. 4. Організаційно-методичний відділ. 5. Міські, районні відділення судово-медичної експертизи. 6. відділ судово-медичної експертизи речових доказів: - відділення судово-медичної гістології; - відділення судово-медичної цитології; - відділення судово-медичної імунології; - відділення судово-медичної криміналістики; - відділення судово-медичної токсикології. 7. Адміністративно-господарча частина.

4. Експерт зобов’язаний: 1) особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності – роз’яснити його; 2) прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під час допиту; 3) забезпечити збереження об’єкта експертизи. Якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта; 5 4) не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати; 5) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК України; 6) експерт невідкладно повинен повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів; 7) у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу, чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення інших осіб (Ст. 69 КПК України).

КПК України (Ст. 69) встановлено такі права експерта: 1) знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження; 2) заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних із проведенням експертизи; 3) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів та об’єктів дослідження; 4) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання; 5) ставити запитання, що стосуються предмета та об’єктів дослідження, особам, які беруть участь у кримінальному провадженні; 6) одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних із проведенням експертизи і викликом для надання пояснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов’язком особи, яка залучена як експерт; 7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом; 8) користуватися іншими правами, передбаченими Законом України «Про судову експертизу». Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.

5. ОБ’ЄКТИ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ: 1) живі особи (потерпілі, підозрювані, звинувачувані); 2) трупи; 3) речові докази; 4) матеріали кримінальних чи цивільних справ. КЛАСИФІКАЦІЯ СУДОВО-МЕДИЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ: За процесуальним положенням: 1. Первинна – це перше дослідження об’єкта. За його результатами складається «Висновок експерта». 3 2. Вторинна (додаткова) експертиза призначається у випадках, коли первинна експертиза не дозволяє дійти чітких або повних висновків і може бути доручена як тому самому, так і іншому експерту. 3. Повторна експертиза може бути призначена у випадках, коли «Висновок експерта» сумнівний, не збігаються з результатами попереднього слідства або необґрунтований. Проведення такої експертизи доручається тільки іншому експерту або кільком експертам. 4. Комісійна експертиза призначається при проведенні складних експертиз і за потреби знань із різних медичних спеціальностей, її проводить комісія експертів, особливо у справах щодо кримінальної відповідальності медичних працівників. Складається загальний (за умов одностайності) або окремий для кожного експерта висновок. 5. Комплексна експертиза призначається для розв’язування питань слідства у разі потреби спеціальних знань різних галузей науки і техніки. За кількістю експертів та за фахом: 1. Одноосібні. 2. Комісійні: а) однопрофільні: проводять експерти одного фаху; б) комплексні: проводять експерти різних фахів.

6.Загалом, якщо звести разом усі відповідні регламентуючі документи, то судово-медичному дослідженню (експертизі) підлягають:

•трупи осіб, які померли від будь-яких насильних причин, а також при підозрі на насильну смерть, незалежно від роду та місця смерті. Насильною вважається смерть від будь-яких факторів зовнішнього середовища (механічних, термічних, токсичних, барометричних тощо); •трупи осіб, причина смерті яких не відома;

•трупи невстановлених осіб;

•трупи осіб, померлих нагло, раптово, незалежно від місця смерті;

•трупи осіб, померлих від оперативного втручання, проведеного в умовах, що не відповідають вимогам медичної науки;

•трупи осіб, померлих від недозволених методів лікування особами, що не мають права займатися лікарюванням;

•трупи осіб, які померли в лікувальних закладах:

–       якщо смерть пов’язана з насильством або при підозрі на нього;

–       – якщо не встановлений діагноз;

–       – якщо в правоохоронні органи надійшла скарга родичів на неправильне, недостатнє лікування, недбалий догляд хворого, неправомірні дії медичних працівників тощо.

7.Смерть – це незворотне припинення всіх життєвих функцій організму. Медико-біологічна класифікація смерті: І. Категорії причин смерті: 1) природна (фізіологічна) – закономірне закінчення діяльності організму; 2) неприродна – кінець життя внаслідок хвороби або ушкодження – раніше, ніж вичерпані фізіологічні потенціали організму. ІІ. Роди причин смерті: 1) природна смерть: а) від недостатності фізіологічних потенціалів плодів та новонароджених; б) від повного вичерпання фізіологічних потенціалів у глибокій старості. 2) неприродна смерть: а) внаслідок хвороб; б) внаслідок травм. ІІІ. Види причин смерті: 1) природна від недостатності фізіологічних потенціалів плодів та новонароджених: а) недоношеність; б) несумісні з життям вади розвитку; 2) неприродна внаслідок хвороб: серцево-судинної системи; органів дихання; центральної нервової системи; органів травлення; новоутворень і таке інше; 3) неприродна внаслідок травм: фізичних; термічних; баротравм; хімічних; отруєнь тощо.

8. Етапи вмирання (ґенез смерті): l передагональний стан; l агонія (конання); l клінічна смерть; l біологічна. Процеси вмирання не завжди відбуваються однаково. Залежно від його тривалості розрізняють повільну (агональна) та швидку (гостра) смерть. Під час швидкої смерті перебіг усіх етапів швидкоплинний, агонія може бути або зовсім відсутня, або вкрай коротка. Повільна смерть характеризується тривалою агонією (впродовж діб і тижнів), саме тому її називають агональною.

9. Трупні плями Після зупинки серця поступово припиняється рух крові по судинах. За законом тяжіння кров починає збиратися у найнижчих частинах тіла, внаслідок чого майже через 30-60 хв. після смерті починають утворюватися трупні плями. Яскраво виражені вони через 2-3 години після смерті. Терміни появи трупних плям залежать від механізму настання смерті. Трупні плями виникають тільки на тих ділянках тіла, які нещільно контактують з поверхнею, на якій лежить тіло. У тих же ділянках тіла, де є такий контакт із поверхнею, трупні плями не утворюються. В окремих випадках на фоні трупних плям можуть бути відбитки тих предметів, на яких розташовується труп. Зміни трупних плям залежать від давності настання смерті і відбуваються стадійно. У розвитку трупних плям виділяють три стадії (швидка смерть): 1) гіпостаз; 2) стаз; 3) імбібіція. На підставі наявності трупних плям можна встановити факт: 1) настання смерті; 2) давність настання смерті; 3) положення трупа після смерті та можливість його зміни; 4) характер предметів, на яких був розташований труп; 5) швидкість процесу вмирання; 6) орієнтовно визначити причину смерті за невластивим кольором трупних плям.

10. Трупне заклякання Через 2-4 години після настання смерті в м'язовій тканині трупа починають розвиватися своєрідні зміни, які дістали назву трупного заклякання. Насамперед трупне заклякання можна виявити в м'язах нижньої щелепи, потім - у м'язах шиї, тулуба, рук і ніг. Через 24 години після настання смерті воно стає найінтенсивнішим. Такий стан м'язів спостерігається в середньому 2-3 доби після чого трупне заклякання поступово зменшується. Повністю трупне заклякання зникає у такій самій послідовності через 3-4 доби після настання смерті. В живому організмі енергія для м'язового скорочення утворюється внаслідок відокремлення фосфатних груп від АТФ і конвертації її в АДФ. При цьому з глікогену утворюється молочна кислота і вивільняється енергія. Деяка частина цієї енергії утилізується для конвертації АДФ у АТФ. Такий процес відбувається тільки за умов життя. Після смерті він припиняється, і кількість АТФ поступово зменшується за рахунок її деградації і в м'язах накопичується молочна кислота. Актин і міозин незворотно перетворюються у гель, внаслідок чого м'язи тверднуть і ущільнюються.

11. Охолодження трупа Метаболічні процеси в організмі супроводжуються виробленням тепла, внаслідок чого тіло людини має певну температуру. Після настання смерті перестають діяти регуляторні системи, різко уповільнюється метаболічна активність і припиняється теплопродукція. Внаслідок чого вже через 45-60 хв. температура тіла поступово знижується. При звичайній кімнатній температурі (+18°С) труп охолоджується в середньому перші 6 годин після смерті на 1°С за 1 годину, потім темп охолодження уповільнюється і становить уже 1°С протягом кожних 1,5-2 години післясмертного періоду. Температура тіла дорівнює температури навколишнього середовища через 24-36 годин.

Трупне висихання Через кілька годин після настання смерті поступово починає проявлятися процес трупного висихання, зумовлений випаровуванням рідини з тіла померлого. Насамперед, трупне висихання спостерігається в тканинах, які за життя перебувають у вологому стані. Якщо очі трупа були відкритими, то в середньому через 4-6 год. на склері відповідно до меж відкритих повік виникають буро-жовті плями післясмертного висихання. За формою вони нагадують трикутник, який розташовується на райдужній оболонці, а вершина спрямована до кута ока - це плями Лярше.

12. Це дуже складний процес, що полягає у розкладанні білків під впливом життєдіяльності мікроорганізмів. При цьому утворюються гнильні гази, які роздувають кишки, проходять крізь їх стінки у підшкірну жирову клітковину, внаслідок чого шкіра набуває брудно-зеленого кольору. Процес гниття можна поділити на 3 етапи: 1) утворення газів 2) розплавлення тканин; 3) розкладення і розчинення тканин. Перші ознаки гниття з’являються в товстій кишці через 24-36 годин. Найінтенсивніше процес гниття відбувається у сліпій кишці, тому перші його ознаки спостерігаються у правій пахвині. Потім гнильні гази по підшкірній жировій клітковині розповсюджуються на всю поверхню живота (на 3-5 добу). Поступово процес гниття охоплює кровоносні судини, які набувають зелено-фіолетового кольору й просвічуються крізь шкіру у вигляді сітки. Пізніше брудно-зелене забарвлення розповсюджується на грудну клітку, шию (3-4 доба). Труп зеленіє, що пояснюється утворенням сульфіду феруму у результаті з'єднання сірководню, який виділяється у процесі гниття, із залізом крові (вся шкіра зеленіє на 8-12 добу). Внаслідок утворення газів труп роздувається до значних розмірів (трупна емфізема 2 тижні). З часом під верхнім шаром шкіри з'являються пухирі, наповнені сукровичною рідиною, згодом вони лопаються, і шкіра звисає клаптями. На 3 місяці гнильні процеси гальмуються, внутрішні органи и тканини знаходяься у стані гнильної деструкції. Часткове скелетування відбувається в продовж 2 місяців із збереженням зв'язок. Через 1-3 роки, якщо труп лежить на землі відбувається повне склепування.

13. Один з видів природної консервації - висихання трупа. Воно наявне, якщо труп перебуває в умовах, за яких швидко та інтенсивно втрачає вологу (в піску, крейдяному грунті), або ж коли є хороший протяг (на горищах, у печерах, склепах). Втрачаючи значну кількість вологи (до 80% і більше), труп перетворюється на скелет, обтягнутий шкірою; вона дуже суха, щільна, має рудувато-коричневий колір. Внутрішні органи висихають, зменшуються в об'ємі, і, врешті-решт, руйнуються, перетворюючись на безформену однорідну масу. Для муміфікації трупа дорослої людини за сприятливих умов потрібно один-два місяці, а дитячого трупа - досить двох-трьох тижнів. Такий зменшений у масі муміфікований труп може зберігатися протягом десятків і навіть сотень років. Судово-медичне дослідження муміфікованого трупа, внаслідок його доброго зберігання, дає змогу встановити вік, стать, довжину тіла, певні анатомічні особливості особи, якій він належить; у деяких випадках - навіть її ідентифікувати. Крім того, іноді вдається виявити ушкодження й патологічні зміни і визначити їх природу. Коли труп потрапляє в умови, де наявна висока вологість і відсутність або недостатнє надходження повітря, точніше, - кисню, відбувається його омилення, або ж утворення жировоску. Таке явище може спостерігатися при похованні в заболочених місцях, при потраплянні трупів у колодязі, ставки, копанки тощо. Для утворення жировіску потрібен приблизно рік. Висока температура прискорює цей процес. Окрім того, що труп у стані жировоску довго зберігається, на його тканинах і органах можна виявити ушкодження, які допомагають визначити причину смерті, встановити індивідуальні прикмети для впізнання особи тощо. Лабораторними дослідженнями можна виявити отрути, які потрапили в організм прижиттєво.

14.  1. Будь-який судово-медичний розтин трупа – його експертиза чи дослідження – проводиться лише за письмовою вимогою слідчих органів, прокурора чи суду. Ця вимога може бути представлена у двох формах: у формі постанови чи ухвали суду або у формі пропозиції (відношення, направлення), про що зазначено вище. 

   2. Перед розтином мертвого тіла лікар повинен мати певні відомості про нього: паспортні дані (прізвище, ім’я, по батькові, вік, місце проживання, місце роботи, посада), відомості про попередні захворювання, скарги, способи лікування, про травматичні впливи, про місце виявлення тіла, про те, що було встановлено при огляді його на місці виявлення. Якщо ці відомості не представлені, треба запитати про них слідчого. Вони необхідні фахівцю перш за все для того, щоб правильно заповнити всі графи “Лікарського свідоцтва про смерть”, яке належить видати родичам померлої людини відразу ж після розтину трупа (див. нижче). 

   3. Експертиза трупа проводиться, як правило, одним експертом. При великому обсязі одного експертного дослідження, при експертизі трупів іноземних громадян, при первинній експертизі ексгумованого трупа, що раніше не був підданий розтину, при повторних чи складних експертизах, розтин повинен проводитися двома або більшою кількістю фахівців. 

   4. Розтин трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Це повинні бути досить просторі, світлі, теплі у зимовий час, спеціально обладнані приміщення, побудовані за типовими проектами. 

Експертизою трупа називається такий його розтин, який здійснюється судово-медичним експертом чи лікарем за постановою органів дізнання, досудового слідства, прокурора або за ухвалою суду.

Постанова – це рішення органу дізнання, слідчого або прокурора, оформлене у вигляді процесуального документа, що складається: з вступної частини, де зазначається посадова особа, її звання, прізвище, найменування та номер кримінальної справи, яку вона порушила; установчої частини, в якій коротко викладаються обставини випадку, відомі на час призначення експертизи (те, що слідчий уже “встановив”) і постановляючої частини, де слідчий чи інша особа перераховує питання, які треба вирішити при проведенні експертизи, об’єкти і матеріали, що надаються експерту. 

   Ухвала суду – всі рішення, крім вироку, які виносить суд першої інстанції в судових та розпорядчих засіданнях, і рішення, винесені судом касаційної інстанції, які певним чином оформлені у вигляді документа, що майже ідентичний за формою та змістом з постановою слідчих органів. 

   З приводу судово-медичної експертизи складається документ, “Висновок експерта” (експертиза трупа), а при дослідженні об’єкта – “Акт судово-медичного дослідження”. 

   За “Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи” (МОЗ України, 1995 р.) – далі “Правила”, судово-медичній експертизі підлягають “трупи осіб , що вмерли насильницькою смертю, раптово або при нез’ясованих обставинах, а також трупи невстановлених осіб”. Цей перелік не повний, лише орієнтовний. Будь-якому лікарю треба знати, які трупи і чому підлягають обов’язковому судово-медичному розтину, оскільки ще є і патологоанатомічний розтин.

Окремо слід зауважити, що у 2011 році вийшов спільний наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України (№102, 685, 692, від 25.10.2011) «Про затвердження Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України про встановлення факту смерті людини», в якому розтлумачено новий порядок взаємодії між вказаними органами державної влади «у зв’язку з запобіганням випадків неякісних перевірок обставин смерті людини та укриття умисних вбивств» (як зазначено у п.п.1.1.»Порядку»).

15. Відрізок часу від моменту настання смерті організму як цілого до кінцевого омертвіння окремих органів і тканин називається суправітальним періодом і має в судовій медицині виключне значення. Саме протягом цього відрізку часу, що обчислюється приблизно 20 год, тканини, які ще не відмерли, відповідають на різні подразники (механічні, хімічні, електричні) так званими суправітальними реакціями (від лат. supra – зверху, наверху, вище + vita – життя). Виявлення їх допомагає встановлювати давність настання смерті.
  1   2   3   4   5   6

скачати

© Усі права захищені
написати до нас