Практичне завдання
Основи господарського права
Сткдента ФАЕТ 209 Никитюка Олега
1.Чи мають право на здійснення підприємницької діяльності громадяни інших держав, особи без громадянства, біженці? (Закон «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»)
Стаття 7. Право на інвестиційну та підприємницьку діяльність
Іноземці та особи без громадянства мають право займатися в
Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими
видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством
України. При цьому вони мають такі ж права і обов'язки, що і
громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції та законів
України.
Стаття 8. Право на трудову діяльність
Іноземці та особи без громадянства мають рівні з громадянами
України права та обов'язки в трудових відносинах, якщо інше не
передбачено законодавством України та міжнародними договорами
України.
Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в
Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право
працювати на підприємствах, в установах і організаціях або
займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку,
встановлених для громадян України. ( Частина друга статті 8 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 177-IV ( 177-15 ) від
26.09.2002 )
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для
працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою
діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку
дозволу на працевлаштування. Працевлаштування в Україні іноземців
та осіб без громадянства, найнятих інвестором у межах і за
посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл
продукції, здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування.
( Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1807-III ( 1807-14 ) від 08.06.2000, N 506-IV ( 506-15 ) від
06.02.2003 )
Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на
окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо
відповідно до законодавства України призначення на ці посади або
заняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства
України.
2. Коли виникає в особи можливість реалізувати право на безпосереднє заняття підприємницькою діяльністю?
Відповідно до ч. 2 ст.50 фізична особа набуває права на зайняття підприємницькою діяльністю з моменту її державної реєстрації. Реєстрація фізичної особи - підприємця здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Ст. 42 Господарського кодексу України встановлює, що підприємницькою діяльністю є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Умовами здійснення підприємницької діяльності згідно із ст. 50 ЦК України є повна цивільна дієздатність фізичної особи та державна реєстрація.
Відповідно до ч. 1 коментованої статті право на зайняття підприємницькою діяльністю має особа з повною цивільною дієздатністю. Цивільну дієздатність у повному обсязі мають фізичні особи, які досягли 18 років. Фізична особа може набути повної цивільної дієздатності і до досягнення вказаного віку, зокрема, у разі реєстрації шлюбу. Повна цивільна дієздатність виникає у такому випадку автоматично з моменту його реєстрації. Законодавець передбачає можливість надання повної цивільної дієздатності фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, та неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. У цьому випадку відповідно до ст. 34, 35 Цивільного кодексу України необхідне рішення органу опіки і піклування або суду. Крім того, фізична особа, яка досягла 16 років, може бути зареєстрована як підприємець за письмовою згодою на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування і набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації як підприємця. Саме з моменту набуття повної цивільної дієздатності вказані особи отримують право на заняття підприємницькою діяльністю.
Право на заняття підприємницькою діяльністю на території України не залежить від громадянства, фінансового або майнового стану громадянина. Займатися підприємницькою діяльністю на території України мають право громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Іноземні громадяни та особи без громадянства не повинні отримувати спеціальних дозволів для зайняття підприємницькою діяльністю на території України. Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства для зайняття підприємницькою діяльністю не повинні отримувати дозвіл на працевлаштування в Україні.
Частиною 1 коментованої статті встановлено, що обмеження на здійснення підприємницької діяльності можуть бути встановлені Конституцією України та законами. Отже, підзаконні акти не можуть обмежувати право на здійснення певних видів підприємницької діяльності.
Закони України встановлюють ряд обмежень на здійснення підприємницької діяльності. Так, не допускається здійснення підприємницької діяльності народними депутатами України, посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадовими особами органів прокуратури, суду, органів державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, які контролюють діяльність підприємств, нотаріусів (див. ст. 42 Конституції України, закони України "Про державну службу"; "Про міліцію"; "Про прокуратуру" тощо). Крім того, фізичні особи за вчинені правопорушення можуть бути позбавлені права на підприємництво за вироком суду. Фізичні особи - підприємці не вправі здійснювати страхову діяльність (ст. 2 Закону України "Про страхування"), банківську діяльність (ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), діяльність у сфері організації телебачення і радіомовлення (ст. 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"), космічну діяльність (ст. 1 Закону України "Про космічну діяльність") тощо.
Окремими видами діяльності, передбаченими ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", фізична особа - підприємець може займатися лише на підставі ліцензії.
3. Що таке емансипація?
Емансипація (від лат. «emancipatio» — звільнення сина від влади батька) — звільнення від будь-якої залежності, скасування будь-яких обмежень, зрівняння в правах.
4. Хто такі індивідуальні підприємці? Які їх характерні риси?
У Господарському кодексі окремі статті присвячені індивідуальним підприємцям (ст. 128) та іншим учасникам господарських правовідносин, яким притаманні деякі риси суб'єктів господарювання: селянським господарствам (ст. 114); кредитним спілкам (ст. 130); неприбутковим організаціям (ст. 131).
Важливою категорією суб'єктів господарських відносин є індивідуальні підприємці, які дозволяють вирішити важливу загальногосподарську проблему - розвиток малого підприємництва й одночасно - забезпечення зайнятості значних верств населення, які у такий спосіб забезпечують себе роботою.
Індивідуальні підприємці - це відносно новий суб'єкт господарського права, оскільки підприємницька діяльність за планово-розподільчої економіки була заборонена і легалізація її в Україні відбулася відповідно до Закону України від 07.02.1991 р. "Про підприємництво".
Індивідуальні підприємці - це фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни чи особи без громадянства) з повною цивільною дієздатністю, не обмежені законом у правоздатності, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, які безпосередньо здійснюють таку діяльність (виробляють продукцію, викопують роботи, надають послуги) і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями усім майном, що належить їм на праві власності.
Правове становище підприємців визначається: ГК (ст. 128), ЦК (статті 50-54), законами "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (статті 42-45), "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст. 47) та ін.
Закон встановлює обмеження для певних категорій осіб щодо можливості здійснення ними підприємницької діяльності. Так, не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, посадових і службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, а також інших осіб, уповноважених здійснювати функції держави. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здіснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.
Реєстрація індивідуальних підприємців здійснюється в загальному для суб'єктів підприємницької діяльності порядку, тобто відповідно до вимог Закону України від 15.05.2003 р, "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці!" (статті 42-45).
Індивідуальний підприємець вправі здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, щодо якої законом не встановлено заборони для даної категорії суб'єктів.
Так, індивідуальні підприємці не вправі здійснювати такі види діяльності:
а) що становлять монополію держави (тобто можуть здійснюватися лише державними підприємствами), зокрема діяльність, пов'язана: з охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз і розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракетоносіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою; з виробництвом біоетанолу (ст. 4 Закону "Про підприємництво");
б) можуть здійснюватися лише певними видами підприємству встановленому порядку: діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів (здійснюється відповідно до Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів"); діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих з добавками на основі біоетанолу, виготовленого з біологічно відновлюваної сировини, вміст якого в зазначених бензинах становить від 2 об'ємних відсотків або з вмістом ефіру етил-трет-бутилового (ЕТБЕ) під 5 об'ємних відсотків, здійснюється підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 4 Закону "Про підприємництво");
в) провадження яких передбачається законом у певній організаційній формі: ломбардні операції (державні підприємства чи повні товариства), страхова діяльність (господарські товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю), банківська діяльність (комерційні банки, що створюються у формі акціонерного товариства чи кооперативного банку) та ін.
Крім того, індивідуальні підприємці повніші дотримуватися вимог закону щодо:
ліцензування певних видів господарської діяльності (Закон "Про ліцензування певних видів господарської діяльності");
патентування окремих видів підприємницької діяльності (роздрібна та оптова торгівля за грошові кошти, за винятком сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку, гральний бізнес, валютні операції, надання побутових послуг за готівку) відповідно до Закону від 23.03.1996 р. "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності";
подання податковим органам декларацій про доходи, інших відомостей для нарахування податків та інших обов'язкових платежів;
Індивідуальні підприємці (ІП)- це фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни чи особи без громадянства) з повною цивільною дієздатністю, необмежені законом в правоздатності, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, які безпосередньо здійснюють таку діяльність (виробляють продукцію, виконують роботи, надають послуги) і несуть відповідальність за своїми ^ зобов'язаннями усім майном, що належить їм на прані власності.
Характерні ознаки ІП
Правове становище ІП визначається: ГК (ст. 128), ЦК (статті 50-54), законами "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (статті 42-45), "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст. 47)," Про державну підтримку малого підприємництва" (19.10.2000 р.) та ІП.
Реєстрація індивідуальних підприємців здійснюється в загальному для суб'єктів підприємницької діяльності порядку, відповідно до Закону України від 15.05.2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (статті 42-45)
Встановлені законом обмеження для певних категорій осіб: 1) не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, посадових та службо-1 них осіб органів прокуратури, сулу, державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, а також інших осіб, уповноважених здійснювати функції держави; 2) особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду
Загальна правосуб'єктність: ІП вправі здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, щодо якої законом не встановлено заборони чи обмежень. Індивідуальні підприємці не вправі здійснювати такі види діяльності: а) що становлять монополію держави; б) провадження яких _ передбачається законом у певній організаційній формі: ломбардні операції (державні підприємства та повні товариства), страхова діяльність (господарські товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю), банківська діяльність (комерційні банки, що створюються у формі акціонерного товариства чи кооперативного банку) та ін.
Форми здійснення ІП підприємницької діяльності: 1) самостійно (без залучення партнерів-підприємців та найманих працівників), 2) спільно з іншими підприємцями (на договірних засадах) та/або 3) з використанням наймано! праці, 4) без створення юридичної особи чи 5) створюючи юридичну особу (приватне підприємство чи господарське товариство - традиційне, у складі кількох осіб, чи товариство однієї особи)
5. За якими критеріями слід розрізняти правовий статус фізичної особи-підприємця від статусу господарських організацій?
Насамперед, слід зазначити, що підпунктом 3.8.1 пункту 3.8
розділу III Класифікації організаційно-правових форм
господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного
комітету України з питань технічного регулювання та споживчої
політики від 28 травня 2004 р. N 97 ( v0097609-04 ), визначено, що
підприємцем є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним
громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку
діяльність. Тобто, підприємцем є фізична особа - громадянин.
Разом з тим, кожний громадянин має право на підприємницьку
діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції
України) ( 254к/96-ВР ). Це право закріплено і в статті 50
Цивільного кодексу України ( 435-15 ). При цьому зазначається, що
фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за
умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Тобто, громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне
право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних
реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за
жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи,
якого він набув з моменту народження, а лише набуває до нього
нової ознаки - "підприємець".
Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус,
який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю,
а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик
господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами
господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і
соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому, юридичний статус "фізична особа - підприємець" сам
по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які
правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та
дієздатності.
Водночас, згідно з частиною першою статті 128 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) громадянин визнається суб'єктом
господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за
умови державної реєстрації його як підприємця без статусу
юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу ( 436-15 ).
Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці
приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи,
та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до
Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -
підприємців.
Статтею 51 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) передбачено,
що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються
нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність
юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає
із суті відносин
6. В яких організаційних формах можуть здійснювати підприємницьку діяльність фізичні особи?
Стаття 6.Організаційні форми підприємництва
. Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця.
{Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1987-III від 21.09.2000}
Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України.
У разі коли цей порядок спеціальним законодавством не встановлено, підприємець керується цим Законом і своїм статутом.
7. Хто вважається суб’єктом малого підприємництва? Які преференції передбачені особам суб’єктам малого підприємництва?
Суб’єктами малого підприємництва є:
- фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи – підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
- юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.
8. В який спосіб та в якій формі держава підтримує мале підприємництво?
Які програми підтримки бізнесу існують в Україні? Однозначно, говорити про те, що програм немає, не можна. Але комунікація між МСБ та державою – окремий пласт роботи, який необхідно виводити на якісно новий рівень. Можливості є, але про них треба говорити, доносити цільовій аудиторії. Наприклад, ЄБРР та ЄС запускають кредитну лінію до 3 млн євро для малого та середнього бізнесу в Україні. Програма допоможе підвищити та модернізувати наш експортний потенціал. Минулого тижня відбулась презентація програми. Детальну інформацію можна знайти на сайті EU4Business. І таких презентацій хочеться більше. Про можливості варто розказувати.
Крім того, існують програми для МСБ у рамках Horizon 2020, Програми конкурентоздатності підприємств, МСП (Competitiveness of Enterprises and Small and Medium-sized Enterprises – COSME), ЕРАЗМУС+ (бюджет програми на 2014–2020 роки складає 14,7 млрд євро).
Важливо у програмах максимально підтримувати підприємців – надавати консультації, організовувати освітні заходи тощо. Однозначно, вибудовувати «з нуля» складно. Часом голос малого бізнесу може бути не таким сильним, як великого. Адже підприємці ще не досить міцно стоять на ногах, не впевнені в собі та в тому, наскільки правильно і якісно вони реалізують проект. Тож ще одне завдання, крім розвитку МСБ у країні, – їх підтримка та супроводження до певного моменту стійкості та стабільності розвитку.
12. Чим відрізняється фермерське господарство від селянського господарства?
Головна відмінність між фермерським господарством та особистим селянським полягає в тому, що фермерське є формою аграрної підприємницької діяльності, тоді як особисте селянське – це особлива організація праці на селі з обов'язковим використанням земельної ділянки, яка не має на меті отримання прибутку.
Сімейні фермерські господарства відрізняються високою життєздатністю по відношенню до змін в технологіях, економічних і соціальних умовах. Культурна прихильність до фермерства та землеробства, особливо у господарств, що знаходяться в сімейній власності протягом тривалого часу, також є вагомим фактором. Разом з цим, діяльність фермерських господарств є більш регламентованою з правової точки зору, державна підтримка надається таким суб’єктам на вигідних умовах, а коло її способів є більш широким порівняно з формами державної підтримки особистого селянського господарства. В першу чергу це пов’язано з тим, що фермерські господарства є товаровиробниками, займаються підприємницькою діяльністю та їх продукція орієнтована на продаж. Особисті селянські господарства є найбільш численною організаційною формою господарювання населення і протягом багатьох десятиліть являються додатковим (а подекуди і єдиним) джерелом існування сільських жителів, чисельність яких в Україні досягає 30% від загальної кількості мешканців країни. Особисте селянське господарство як первинна форма організації виробництва сільськогосподарської продукції особистою працею членів сільської сім'ї і як форма її ре¬алізації забезпечує повне задоволення матеріальних, житлових, культурно-побутових потреб громадян. Детально описані ключові особливості вищенаведених понять, в результаті чого отримані матеріали порівняльного аналізу, які дають змогу чітко розмежовувати відповідні категорії та визначити пріоритетну для особи діяльність в разі створення фермерського чи особистого селянського господарства.