ЗМІСТ
Лекція 1. Поняттятя та задачі кримінального права……………………………………..5
Лекція 2. Закон про кримінальну відповідальність……………………………………..10
Лекція 3. Поняття злочину та його ознаки………………………………………………17
Лекція 4. Суб’єкт злочину………………………………………………………………...20
Лекція 5. Суб’єктивна сторона злочину………………………………………………….25
Лекція 6. Об’єкт злочину………………………………………………………………….34
Лекція 7. Об’єктивна сторона складу злочину…………………………………………..38
Лекція 8. Склад злочину…………………………………………………………………..45
Лекція 9. Стадії злочину…………………………………………………………………..50
Лекція 10. Співучасть у злочині…………………………………………………………..58
Лекція 11. Множинність злочинів………………………………………………………...68
Лекція 12. Обставини, що виключають злочинність діяння……………………………72
Лекція 13. Звільнення від кримінальної відповідальності………………………………83
Лекція 14. Покарання та його види……………………………………………………….91
Лекція 15. Призначення покарання……………………………………………………….98
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ…………………………………………………….104
Лекція 1
ПОНЯТТЯ ТА ЗАДАЧІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА
План лекції
1. Поняття, предмет, метод правового регулювання та функції кримінального права.
2. Принципи кримінального права.
3. Зв'язок кримінального права з іншими галузями права.
4. Методи науки кримінального права.
1.Поняття, предмет, метод правового регулювання та функції кримінального права
Кримінальне право – це система норм, що видаються вищим органом державної влади – Верховною Радою України, які встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, види та розміри покарання за них, а також підстави звільнення від кримінальної відповідальності та покарання.
| Поняття кримінального права використовують в чотирьох значеннях: |
| 1. Як галузь законодавства | 2. Як галузь права | 3. Як різновид юридичної науки | 4. Як профілююча навчальна дисципліна в юридичних ВУЗах |
| Кримінальне законодавство відрізняється від інших галузей законодавства своїм специфічним предметом і методом правового регулювання |
| Предмет кримінального права становлять суспільні відносини, які виникають при вчиненні злочину між особою, яка його вчинила, та державою від імені якої виступають відповідні органи, вповноважені здійснювати дії, скеровані на розслідування злочину та відправлення правосуддя у кримінальних справах | Метод правового регулювання для кримінального права полягає у застосуванні примусу у вигляді покарання |
| Функції кримінального права: |
| Охоронна функція | Попереджувальна функція | Регулятивна функція | Виховна функція |
| Кримінальне право охороняє властивими йому заходами ті суспільні відносини, що регулюються іншими галузями права (ст. 1 КК України) | Виражається у створенні перешкод для вчинення злочинів шляхом встановлення кримінально-правової заборони, у заохоченні законослухняних громадян до активної протидії злочинним діянням, а злочинців - до відмови від доведення початих злочинів до кінця, до відновлення порушених їх вчинком благ та інтересів. | Це норми про обставини, що виключають кримінальну відповідальність (необхідна оборона, крайня необхідність), про звільнення від кримінальної відповідальності та покарання, погашення або зняття судимості | Виражається в формуванні у громадян поваги до охоронюваних кримінальним правом суспільних відносин, інтересів і благ |
2. Принципи кримінального права
Принципи кримінального права – це основні положення, що є основою для законодавчої та правозахисної діяльності.
| Принципи кримінального права: |
| 1. Принцип законності |
| 1) злочинність діяння та інші правові наслідки його здійснення визначаються виключно КК України; 2) ніхто не може бути визнаним винним у здійсненні злочину та покараний інакше, ніж за вироком суду та відповідно до закону. Особа, що визнана винною в здійсненні злочину, користується правами та має обов’язки, визначені законом; 3) застосування кримінального права за аналогією не допускається; 4) зміст КК України необхідно розуміти у точній відповідності до його тексту |
| 2. Принцип рівності громадян перед законом |
| Особи, що вчинили злочин, рівні перед законом та підпадають під кримінальну відповідальність незалежно від статі, раси, національності, громадянства, мови, відношення до релігії, політичних переконань, освіти, соціального та майнового становища, приналежності до політичних партій, громадських об’єднань, місця проживання та ін. |
| 3. Принцип особистої відповідальності за наявності вини особи |
| Особа підлягає кримінальній відповідальності тільки за ті суспільно небезпечні діяння та суспільно небезпечні наслідки, до яких встановлена його вина, тобто умисел або необережність. Об’єктивне ставлення до вини, тобто відповідальність за невинне заподіяння шкоди не допускається |
| 4. Принцип справедливості |
| Покарання та інші заходи кримінально-правового характеру, що підлягають застосуванню до особи, яка вчинила злочин, повинні бути справедливими, тобто відповідати характеру та ступеню суспільної небезпечності скоєного, обставинам вчиненого та особі винного. Ніхто не може нести кримінальну відповідальність двічі за один той самий злочин |
| 5. Принцип гуманізму |
| Покарання та інші заходи кримінального-правового характеру не мають на меті завдання фізичних страждань або приниження гідності людини. Особі, що скоїла злочин, повинно бути назначено покарання або застосовані інші заходи кримінального-правового впливу, що необхідні та достатні для його виправлення та попередження нових злочинів |
| 6. Принцип невідворотності кримінальної відповідальності |
| Кожна особа, що вчинила злочин, підлягає покаранню та іншим заходам кримінально-правового характеру. Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання допускається лише у випадках передбачених Кримінальним кодексом |
| 7. Принцип особистої відповідальності |
| Кримінальна відповідальність особи носить індивідуальний характер, тобто, ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності інакше як за свої власні діяння, дії або бездіяльність |
| 8. Принцип демократизму |
| У випадках, що передбачені Кримінальним кодексом, до виправлення осіб, що вчинили злочини, можуть притягуватися політичні партії, громадські організації, органи самоуправління громадян або колективи за їх клопотанням та з їх згоди |
3. Зв'язок кримінального права з іншими галузями права
| Кримінальне право, як галузь права, тісно пов’язана з іншими галузями права: |
| Конституційне право |
| норми права, що закріплені в Конституції України, мають основне значення для кримінального права, норми якого повинні повністю відповідати положенням конституції України. Якщо будь-яка норма входить у протиріччя з положенням Конституції України, то вона є неконституційною і повинна бути скасована |
| Кримінально-процесуальне право |
| регламентує порядок порушення, розслідування та розгляду кримінальних справ. Кримінальне право обумовлює багато положень та інститутів кримінально–процесуального права. Кримінальне (матеріальне) право і кримінально-процесуальне право співвідносяться між собою як зміст і форма |
| Адміністративне право |
| передбачає відповідальність за різні правопорушення і виконує охорону функцію – захист суспільства від адміністративних правопорушень. Проте кримінальне право, на відмінність від адміністративного, охороняє суспільство від найбільш небезпечних правопорушень – злочинів |
| Кримінально-виконавче право |
| регулює порядок та умови виконання покарання установами. Воно базується на відповідних нормах та інститутах кримінального права, які визначають підстави, межі та загальні умови призначення покарання |
| Міжнародне право |
| у ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Цьому положенню відповідає ч. 5 ст. 3 КК України: “Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України” |
4. Методи науки кримінального права
Методи науки кримінального права – це ті способи, прийоми, за допомогою яких пізнаються явища об’єктивної дійсності, що складають предмет даної науки.
| Методи науки кримінального права |
| Основні | Допоміжні |
| 1) філософський або діалектичний метод пізнання; 2) юридичний або догматичний метод; 3) соціологічний метод; 4) метод системного аналізу; 5) метод порівняльного правознавства або компаративістський метод; 6) історичний метод | У ролі допоміжних методів дослідження наука кримінального права використовує методи математичного моделювання, психологічного аналізу, експертних оцінок |
| Основні методи науки кримінального права |
| Філософський або діалектичний метод |
| Як загальний метод пізнання дозволяє доглядати процеси та явища у їх взаєминах. Він полягає у використанні законів і категорій діалектики під час дослідження конкретних положень кримінального права |
| Юридичний або догматичний метод |
| Цей метод ґрунтується на використанні правил формальної логіки та граматики. Він полягає у формуванні та розкритті юридичних понять, з'ясування дійсного смислу закону шляхом його тлумачення. За допомогою цього методу коментуються кримінальні закони, що особливо важливо для їх однакового застосування |
| Соціологічний метод |
| Надає можливості судити про ефективність кримінальних законів. Соціологічний метод вміщує в собі конкретно соціологічні методи дослідження (анкетування, аналіз статистичних даних) |
| Метод системного аналізу |
| Даний метод припускає вивчення кримінального права та його інститутів як цілісної системи, що складається з ряду підсистем, структурні елементи яких знаходяться між собою в тісній єдності та інтеграції. Метод системного аналізу потребує, щоб норми загальної частини розглядалися на підставі норм особливої частини, а норм особливої частини на базі норм загальної частини |
| Метод порівняльного правознавства або компаративістський метод |
| Полягає у вивченні норм кримінального права держав близького та далекого зарубіжжя з метою зіставлення з кримінальним правом України і використання досягнень інших держав для удосконалення вітчизняного кримінального законодавства |
| Історичний метод або генетичний метод |
| Припускає вивчення норм кримінального права в історичному розвитку. Передбачає дослідження історії розвитку національного кримінального права, історії кримінального права зарубіжних країн |
Лекція 2
ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
План лекції
1. Поняття закону про кримінальну відповідальність та структура Кримінального кодексу України.
2. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
3. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі.
4. Тлумачення кримінального закону.
1. Поняття закону про кримінальну відповідальність та структура Кримінального кодексу України
Під законом про кримінальну відповідальність необхідно розуміти як окремі кримінальні закони, що виключають одну або кілька статей, так і весь Кримінальний кодекс у цілому, де усі статті розміщені за визначеною системою.
| Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України (ч. 1 ст. 3 КК України), який базується на: |
| Конституції України | Загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права |
| Статті закону про кримінальну відповідальність містять: |
| Задачі, підстави кримінальної відповідальності | Підстави звільнення від кримінальної відповідальності і покарання | Визначення, які суспільно небезпечні діяння визнаються злочинами та які покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили |
| Структура кримінального кодексу |
| Загальна частина | Особлива частина |
| складається із 15 розділів, у яких є норми, що встановлюють загальні положення кримінального права, а також визначають його основні інститути (наприклад: поняття злочину та його види; вина та її форми; співучасть; повторність, сукупність та рецидив злочинів; покарання, його мета та види; підстави звільнення від кримінальної відповідальності та покарання) | складається із 20 розділів, що систематизовані залежно від тотожних благ, цінностей та інших сфер життєдіяльності людей, на які посягає відповідна група злочинів |
| Розділи Загальної та Особливої частин поділяються на статті |
↓
| пронумеровані арабськими цифрами і мають заголовок, що відповідає їх змісту |
↓
| більшість статей Загальної та Особливої частин КК України поділяються на частини, об’єднані єдиним абзацом, мають цифровий номер та починаються із великої літери. Окремі статті або частини статей поділяються на пункти, що також мають цифровий номер та круглу дужку (наприклад, ч. 2 ст. 69 або ч. 3 ст. 70 Загальної частини КК України або ч. 2, 3 ст. 120 Особливої частини КК України) |
↓
| в окремих випадках пункти частини статті мають підпункти ( наприклад, ч. 2 ст. 72 КК п\п а, б) |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 18