«Захворюваність населення як медико-соціальна проблема»
1.Опишіть об’єм, яка повинна в себе включати паліативна допомога.
Паліативна допомога — це вид медичної допомоги для людей із серйозними хворобами. Завданням цього типу допомоги є полегшити симптоми і зменшити страждання від серйозної хвороби. Мета — покращити якість життя як пацієнта, так і сім’ї, рідних та близьких.
Таку допомогу можуть отримати пацієнти з онкологічними захворюваннями, інсультами, хронічною серцевою недостатністю, цукровим діабетом, деменцією, хворобою Альцгеймера тощо.
Основними складовими паліативної допомоги є:
медична (симптоматична терапія, попередження та лікування хронічного больового синдрому, медикаментозна терапія, надання ефективного знеболення),
соціальна (в тому числі надання соціальної послуги паліативного догляду),
духовна і психологічна підтримка Пацієнта та його сім'ї, інших осіб, що здійснюють догляд за Пацієнтом.
В Україні паліативна допомога включає:
респіраторну підтримку, надання кисневих концентратів (необхідна, коли у людини падає сатурація і вона задихається, зокрема, при раку легень);
контроль харчування (якщо людина не може їсти, ковтати, їй можуть призначати різні медичні калорійні суміші);
знеболення, зокрема сильнодіючими оповідними анальгетиками;
контроль психологічного стану (лікар має дізнатися, чи справляється пацієнт самотужки, чи можуть доглядати рідні і чи є потреба забирати його до відділення хоспісу).
ВООЗ дає таке визначення паліативної допомоги:
“Паліативна допомога — це підхід, який покращує якість життя пацієнтів та їх сімей, що стоять перед проблемами, пов’язаними з хворобою, що загрожує життю, через запобігання і полегшення страждань шляхом ранньої ідентифікації та бездоганної оцінки та лікування болю та інших проблем, фізичних, психосоціальних і духовних“.
Паліативна допомога:
забезпечує полегшення болю та інших неприємних симптомів;
є життєствердною та вважає смерть нормальним природним процесом;
не має наміру ані прискорити, ані відкласти смерть;
інтегрує психологічні та духовні аспекти догляду за пацієнтами;
пропонує систему, яка допомагає пацієнтам якнайактивніше жити до смерті;
пропонує систему підтримки, яка допомагає сім’ї впоратися з хворобою пацієнта та власним горем втрати;
використовує командний підхід до задоволення потреб пацієнтів та їх сімей, у тому числі консультування щодо втрати здоров’я, якщо це вказано;
підвищує якість життя і може також позитивно вплинути на хід захворювання;
застосовується на початку хвороби, у поєднанні з іншими методами лікування, призначеними для продовження життя, такими як хіміотерапія або променева терапія, а також включає в себе дослідження, необхідні для кращого розуміння та лікування складних клінічних ускладнень”.
Паліативна допомога в Україні входить до переліку послуг, які оплачуються за програмою медичних гарантій. Однак, щоб НСЗУ закуповувала цю послугу, необхідна команда лікарів.
До команди входять: лікар, який надає паліативну допомогу, медична сестра, яка пройшла відповідні курси, психолог, а також соціальний працівник.
Існують дві форми паліативної допомоги: мобільна, яка обслуговує пацієнтів вдома, і стаціонарна, яка надається у лікарні.
Згідно з Законом паліативна допомога поділяється на:
Загальну (надається в амбулаторних умовах або за місцем перебування Пацієнта лікарями загальної практики - сімейними лікарями, терапевтами, педіатрами та іншими лікарями-спеціалістами, молодшими спеціалістами з медичною освітою або в закладах охорони здоров'я, які надають вторинну медичну допомогу, мультидисциплінарною командою).
Спеціалізовану (надається за місцем перебування Пацієнта або в закладах охорони здоров'я, які надають вторинну або третинну медичну допомогу, мультидисциплінарною командою).
Спеціалізована паліативна допомога може надаватись:
пацієнтам, хворим на відкриті форми туберкульозу, надається у спеціалізованих закладах;
пацієнтам із тяжкими психічними розладами надається у закладах з надання психіатричної допомоги;
та інші.
Надання паліативної допомоги регулюється наказом Міністерства охорони здоров'я № 13-08 від 2020 року.
2. Опишіть об’єм, який повинен надаватись хоспісной допомогою.
Згідно з існуючим у літературі визначенням хоспісна допомога є складовою паліативної допомоги. Це широкий комплекс медико-соціальних та психотерапевтичних заходів, що надаються людині, яка вмирає, в кінці життя, як правило, в останні шість місяців. Не відкидаючи цієї дефініції, можна вважати, що хоспісну допомогу (хоспісну медицину) можна також розглядати, як одну з організаційних форм паліативної медицини.
Для реальних умов стану організації паліативної медицини в Україні, хоспісну медицину доцільно вважати як таку, що займається комплексом питань, пов'язаних з перебуванням паліативних пацієнтів в термінальний період життя у спеціальних медико-соціальних установах — хоспісах.
Хоспіс — установа (заклад) охорони здоров'я, що призначена для надання медичної, соціальної та психологічної допомоги особам з невиліковними хворобами, як правило, в останні місяці життя. Головна мета перебування пацієнта у хоспісі — покращення останніх днів життя пацієнта, полегшення фізичних та моральних страждань пацієнта та членів його родини. Структура, фінансові та юридичні засади функціонування та утримання хоспісів доволі різні та мають свої особливості у різних країнах світу. В Україні прийнятою є концепція більш широкого функціонального призначення хоспісів (для хворих на СНІД, церебросудинні захворювання — для пацієнтів, що перенесли інсульт, мають важку дегенеративну, дементну патологію головного мозку (хвороба Альцгеймера тощо).
В хоспісну допомогу входить:
• Ствердження життя та розглядає смерть як природній процес;
• Не має на меті прискорення чи уповільнення настання смерті;
• Поєднує соціальні, психологічні й духовні аспекти піклування про пацієнта;
• Пропонує систему підтримки, що допомагає пацієнту жити активно, наскільки це можливо, до самої смерті;
• Пропонує систему підтримки, що допомагає родині пережити важкі часи хвороби пацієнта та тяжкої втрати – смерті рідної та близької людини;
• Використовує комплексний міждисциплінарний (командний) підхід, направлений на потреби пацієнта та його сім’ї;
• Покращує якість життя і позитивно впливає на перебіг хвороби;
3. В чому принципова відмінність паліативної допомоги від хоспісной допомогою.
Основною відмінністю між допомогою паліативною та хоспісною є те, що перша надається пацієнту протягом періоду протікання небезпечного для його життя захворювання, в той час як хоспісна допомога − виключно наприкінці життя пацієнта. Іншими словами, допомога хоспісна відрізняється від паліативної зміщенням акценту в процесі лікування пацієнта. Паліативна допомога зорієнтована на покращення або підтримання на оптимальному рівні якості життя пацієнта, оскільки його захворювання не піддається лікуванню. На певній стадії прогресуючого захворювання пацієнта лікування втрачає сенс, стає неефективним і безперспективним. Це обумовлює перехід від лікування до хоспісної допомоги, спрямованої на: полегшення страждань, послаблення болю, інших болісних симптомів інкурабельного пацієнта; задоволення потреб і надання пацієнту всебічної підтримки, зокрема соціальної, морально-психологічної та духовної, яка дає йому змогу зберігати активність на максимально можливому рівні до останньої миті свого життя. Підтримка передбачається членам сім’ї, родичів і близьких пацієнта шляхом надання їм допомоги в подоланні трагічної ситуації, застосування (при потребі) психологічного консультування після смерті хворого.