Ім'я файлу: захист.doc
Розширення: doc
Розмір: 99кб.
Дата: 14.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
виховання.docx
хлібобулочні вироби.doc
Курсова_.docx
курсова робота молоко та молокопродукти.doc
План уроку Захист Вітчизни.docx
1.docx

План


План

Система захисту прав інтелектуальної вла­сності та її призначення

Дії, що визнаються порушенням права ін­телектуальної власності

Форми, порядки та способи захисту права інтелектуальної власності

Способи захисту права інтелектуальної власності

Загальні положення міжнародно-правової охорони інтелектуальної власності

Використана література


Система захисту прав інтелектуальної вла­сності та її призначення


Немає рації у створенні складної і коштовної систе­ми охорони прав і поширення інформації про охоронні до­кументи на об'єкти інтелектуальної власності, якщо влас­ники цих прав не будуть мати можливість забезпечити за­хист своїх прав задовільним чином. Для того, щоб запобіг­ти у подальшому порушенню прав і компенсувати втрати, що виникають унаслідок порушення цих прав, вони повинні мати можливість захищати свої права.

Після того як об'єкт інтелектуальної власності ство­рений і охоронним документом закріплені на нього права, настає важливий етап у його життєвому циклі - включення в господарський оборот. Саме на цьому етапі об'єкт інте­лектуальної власності приносить правовласнику прибуток чи іншу користь, власне те, заради чого він і був створений. Однак, як тільки інформація про об'єкт інтелектуальної власності стає відомою несумлінним конкурентам, у них виникає спокуса використати його у своїх інтересах. При цьому порушник прав знаходиться в більш вигідних умо­вах, чим правовласник: він не несе витрат на стадії ство­рення та охорони об'єкта інтелектуальної власності. Крім того, він може мати готову виробничу базу для використан­ня об'єкта інтелектуальної власності, у той час, як правовласник повинен ще витратити час і ресурси на її створен­ня. Тому порушник прав може швидше випустити продук­цію з використанням об'єктів інтелектуальної власності і просунути її на ринок по більш низькій ціні, чим правоволоділець об'єкта інтелектуальної власності. Такий розвиток подій не тільки порушує права конкретного правоволодільця, але має і серйозні наслідки для суспільства в цілому, сповільнюючи його соціальний і економічний розвиток і ускладнюючи цивілізоване співробітництво з іншими краї­нами.

У наш час фактор захисту прав здобуває особливо великого значення, тому що у зв'язку зі швидким розвитком технологій, з'явилася можливість порушення прав у таких обсягах, що були неможливі раніше. Тому без належної правоохоронної інфраструктури, що забезпечує як захист прав, так і обмеження можливості одержання аналогічних прав іншими, система охорони інтелектуальної власності не може бути ефективною.

Дії, що визнаються порушенням права ін­телектуальної власності


Перераховані нижче дії, що вчинені без дозволу власника патенту на винахід або корисну модель, визна­ються порушенням його прав:

- виготовлення продукту із застосуванням запа­тентованого винаходу (корисної моделі), засто­сування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в циві­льний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

- застосування процесу, що охороняється патен­том, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняєть­ся без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Порушенням прав визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання та­кого виробу в зазначених цілях.

Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому ви­користані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Що стосується географічного зазначення походжен­ня товару, то порушенням прав визнається:

- нанесення його на товар або на етикетку;

- нанесення його на упаковку товару, застосуван­ня у рекламі;

- запис на бланках, рахунках та інших докумен­тах, що супроводжують товар.

Крім того, порушенням прав власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару є:

використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання;

використання зареєстрованого зазначення гео­графічного походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього за­значення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або геогра­фічне зазначення його походження використо­вується у перекладі або супроводжується сло­вами: "вид", "тип", "стиль", "марка", "імітація" тощо;

- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке викори­стання вводить в оману споживачів щодо похо­дження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорі­дних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення або е неправомірним використанням його репу­тації;

- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової на­зви.

Вказані далі дії, вчинені без дозволу власника сві­доцтва на торговельну марку, визнаються порушенням його прав:

нанесення знака на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до това­ру предмет, зберігання такого товару із зазна­ченим нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезен­ня);

- застосування його під час пропонування та на­дання будь-якої послуги, для якої знак зареєст­ровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в до­менних іменах.

Знак визнається використаним, якщо його застосо­вано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Неправомірне (без дозволу автора) використання творів є порушенням прав автора. Посилання користува­ча твору на низький художній чи науковий рівень твору, на мету використання твору, на невеликий обсяг використан­ня твору тощо не можуть братися до уваги при вирішенні питання про відповідальність користувача.

Вважається порушенням особистих немайнових прав автора оприлюднення твору без зазначення імені автора, ілюстрування твору, спотворення твору, зміна твору тощо.

Будь-яке відтворення чи використання твору без дозволу автора без виплати йому винагороди, є пору­шенням його виключних майнових прав.

Використання виконань творів шляхом публічного повідомлення виконань, фіксації їх на носії та розповсю­дження зафіксованих виконань без дозволу виконавця є порушенням його прав.

Суб'єкт, права якого порушені, може вимагати:

  • визнання цього права;

  • визнання правочину недійсним;

  • припинення дії, яка порушує право;

  • відновлення становища, яке існувало до пору­шення;

  • примусове виконання обов'язку в натурі;

  • зміна правовідношення;

  • припинення правовідношення;

  • відшкодування збитків та інші способи відшкоду­вання майнової шкоди;

  • відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

  • визнання незаконними рішення, дій чи бездіяль­ності органу державної влади або органу місце­вого самоврядування, їхніх посадових і службо­вих осіб. Суд також може захистити право інте­лектуальної власності та охоронювані законом інтереси іншим цивільно-правовим способом, що встановлений договором чи законом.

Суперечки щодо інтелектуальної власності поділя­ються на дві групи. До першої відносяться суперечки про визнання (чи невизнання) результату інтелектуальної дія­льності об'єктом інтелектуальної власності. Стосовно об'­єктів промислової власності це суперечки:

  • пов'язані з відмовою у видачі патенту;

  • по запереченнях третіх осіб проти видачі патен­ту;

  • про визнання патенту недійсним.

До другої групи відносяться суперечки, що стосу­ються порушення прав:

  • про заборону дій, що порушують права на па­тент;

  • про відшкодування шкоди, заподіяної порушни­ком патентних прав;

  • про визнання дій, що не порушують патент;

  • про післякористування винаходів, пов'язане з укладанням чи використанням ліцензійних угод;

  • про надання примусової ліцензії;

  • про виплату винагороди автору роботодавцем;

  • про компенсацію за використання винаходу дер­жавою тощо.



Форми, порядки та способи захисту права інтелектуальної власності


Існує дві форми захисту прав інтелектуальної влас­ності: юрисдикційна і неюрисдикційна. Неюрисдикційна форма передбачає захист права інтелектуальної власності своїми силами, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів, тобто самоза­хист. Наприклад, це може бути відмова здійснити певні дії, передбачені укладеним договором про передачу (уступку) майнових прав інтелектуальної власності або ліцензійним договором, відмова від виконання недійсного договору то­що. Обрані засоби самозахисту не повинні бути забороне­ними законодавством та не повинні суперечити моральним засадам суспільства.

Юридичні форми захисту застосовують два порядки захисту: загальний (судовий) та спеціальний (адміністра­тивний). Загальний порядок захисту здійснюється в судах.

Спеціальний порядок захисту прав здійснюється в органах державного управління або в органах Антимонопольного комітету України, або в органах державної митної служби України.

Способи захисту права інтелектуальної власності


Адміністративно-правовий спосіб захисту прав

Адміністративний спосіб полягає в розгляді та вирі­шенні суперечки органом державного управління. Проце­дура розгляду набагато простіша, ніж у цивільному судо­чинстві. Правовою основою є Кодекс України про адмініст­ративні правопорушення, а також закони України: "Про за­хист від недобросовісної конкуренції", "Про авторське пра­во і суміжні права", "Про охорону прав на винаходи і корис­ні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин" тощо.

У галузі авторського права і суміжних прав адмініст­ративний спосіб захисту прав передбачено тільки за публі­чний показ, порушення умов публічного демонстрування і тиражування кіно- і відеофільмів без прокатного посвідчен­ня. Стосовно об'єктів промислової власності цей спосіб за­хисту прав передбачає накладення штрафів за неправомі­рне використання фірмових найменувань, торговельних марок тощо. Засобом захисту в цьому випадку є скарга, яку у встановленому адміністративним законодавством поряд­ку подають у відповідний орган державного управління.

Здійснення дій, обумовлених законодавством Украї­ни як недобросовісна конкуренція, спричиняє накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, а також ад­міністративну і цивільно-правову відповідальність. До таких дій відносяться:

- неправомірне використання чужого імені, фірмо­вого найменування, торговельних марок;

- введення в обіг під своїм позначенням товару іншого виробника;

- відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарської діяльності і введення його в господарський оборот;

- неправомірний збір, розголошення і використан­ня комерційної таємниці, а також інші протипра­вні дії.

Тобто Антимонопольним комітетом України розгля­даються скарги щодо дій після вводу об'єктів права інтеле­ктуальної власності до господарського обороту.

Типовими видами адміністративних стягнень можуть бути: попередження, штраф, виправні роботи, адміністра­тивний арешт тощо.

Так, незаконне використання об'єкта права інтелек­туальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення права інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіска­цією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, що призначені для їх виготовлення.

Цивільно-правовий спосіб захисту прав

Суперечки, що пов'язані з порушенням прав інтелек­туальної власності, підвідомчі судам загальної юрисдикції і вищому господарському суду. Якщо хоча б однією зі сторін у суперечці є фізична особа, то зазначена суперечка підві­домча суду загальної юрисдикції.

У випадку порушення прав потерпілий подає позов - заяву, звернену до суду, про відправлення право­суддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У по­зовній заяві вказується форма захисту (заборона робити будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесе­ного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог, будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нане­сеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог.

За загальним правилом цивільного судочинства конкретна цивільна справа, як правило, розглядається за місцем перебування відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної власності зважуються два основних питання. Перше пов'язане зі встановленням чи не встановленням факту використання ОІВ, що охороняється. Друге - з визначенням розміру збит­ків, що підлягають стягненню з відповідача на користь по­зивача.

Власник прав на ОІВ має право вимагати від пору­шника:

  • визнання прав власника;

  • відновлення положення, що існувало до пору­шення права;

  • припинення дій, що порушують право чи ство­рюють погрозу його порушенню;

  • відшкодування збитків, включаючи втрачену ви­году тощо.

Якщо в результаті незаконного використання ОІВ порушник одержав доход, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж сума такого доходу.

Якщо одночасно з порушенням майнових прав по­рушені особисті немайнові права автора, то він може за­жадати майнову компенсацію за нанесення йому мораль­ного збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав авторства є присвоєння результатів чужої творчої праці і спроба видати ці результати за власну розробку.

Суд, господарський суд має право прийняти рішен­ня чи визначення про заборону випуску твору, використан­ня постанови, фонограми передачі в ефір чи по проводах, про припинення їхнього поширення, про вилучення, конфіскацію всіх примірників твору, якщо буде досить даних про порушення авторського права і суміжних прав.

Застосування цивільно-правових санкцій за пору­шення прав на 01В можливо в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років з дати, коли власник права довідався чи повинний був довідатися про порушен­ня свого права.

У Великобританії, Німеччині та низці інших країн існують спеціалізовані патентні суди. Це дозволяє скон­центрувати досвід вирішення патентних суперечок, ство­рити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити число інстанцій, що розгля­дають суперечки.

В Україні поки що немає патентного суду, але існує практика створення судових колегій з інтелектуальної вла­сності, наприклад, при Вищому господарському суді Украї­ни. У таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності і тому мо­жуть компетентне вирішувати суперечки щодо інтелектуа­льної власності.

Кримінальна відповідальність за порушення прав

Поряд з нормами цивільно-правового захисту прав на ІВ, чинним законодавством передбачена також кримі­нальна відповідальність (статті 176, 177 Кримінального кодексу України).

Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав

1. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.

Примітка. У статтях 176 та 177 матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 177. Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію

1. Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, -

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

Законодавство України передбачає також криміна­льно-правові санкції за незаконне зазіхання на комерційну таємницю. Карним злочином є незаконний збір з метою ви­користання відомостей, що становлять комерційну таємницю (промислове шпигунство), якщо це наносить ве­ликий матеріальний збиток суб'єкту підприємницької діяль­ності. Як покарання передбачається застосування до по­рушника штрафу у розмірі від 200 до 2000 неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або позбавляння волі від 2-х до 5-ти років тощо.

Залучення до кримінальної відповідальності конкре­тних винуватців злочину не виключає вимог про відшкоду­вання заподіяного збитку.

Особливий випадок - захист прав на ОІВ при пере­тинанні кордону. Митним кодексом України (ст. 74) товари й інші предмети, виготовлені з порушенням прав інтелекту­альної власності, не можуть як імпортуватися, так й експо­ртуватися через митний кордон України.

У судовій процедурі вирішення спорів важливе місце займають докази. Розрізняють три форми доказів: "доку­ментальний доказ" - доказ, наданий у письмовому вигляді чи у вигляді будь-якого документа; "речовий доказ" - доказ, що існує у вигляді предметів; " показання свідків" - усні по­казання експерта. Наявність охоронного документа - пате­нту чи свідоцтва, є важливим доказом.

Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS

Угода TRIPS є однією з найважливіших угод Світо­вої організації торгівлі (СОТ). Необхідною умовою для вступу України до СОТ е обов'язкове виконання угоди TRIPS. Ця угода визнана світовим співтовариством як пра­вовий документ, що охоплює питання, пов'язані з охороною прав на ОІВ, які розглядаються як товар.

Відповідно до вимог частини III Угоди TRIPS "Захист прав інтелектуальної власності" країни-учасниці зобов'язу­ються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобігають пору­шенню законодавства у сфері охорони прав інтелектуаль­ної власності та їх недопущення.

Стаття 41 Угоди TRIPS зазначає, що законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удати­ся до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого по­рушення прав інтелектуальної власності, включаючи тер­мінові заходи для запобігання порушень і правові санкції на випадок подальших порушень.

Угода TRIPS передбачає захист прав інтелектуаль­ної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правові способи захисту прав, а також карні про­цедури і штрафи, що можуть бути застосовані до порушни­ків прав.

Подальше удосконалення національного законодав­ства України здійснюється з урахуванням вимог цього важ­ливого міжнародного нормативного акта.

Підсумовуючи все сказане, можна констатувати, що сьогодні в Україні вже сформована законодавча й організаційна системи державних органів, які прямо або опосе­редковано забезпечують захист прав у сфері інтелектуаль­ної власності.

Загальні положення міжнародно-правової охорони інтелектуальної власності


 У сучасних умовах право інтелектуальної власності є пред­метом охорони не лише в національному, айв міжнародно-правовому аспекті. Вже у XIX ст. були розроблені і підписані перші конвенції, спрямовані на захист інтелектуальної власності. З науково-технічним прогресом збільшувалося коло об'єктів, які підлягали правовій охороні. Це зумовлювало потребу но­вих форм міжнародно-правової охорони права інтелектуальної власності. Як наслідок, у 1967 р. була створена Всесвітня ор­ганізація інтелектуальної власності (ВОІВ) шляхом підписання Стокгольмської конвенції 1967 р. Згідно зі ст. 2 цієї Конвенції до інтелектуальної власності належать права на літературні, художні і наукові твори, виконавська діяльність артистів, зву­козапису, радіо- і телевізійних передач, винаходів у всіх сферах суспільної діяльності, наукові відкриття, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, комерційні позначення; захист від недобросовісної конкуренції, а також інші права, пов'язані з інтелектуальною діяльністю у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.

Охорона об'єктів інтелектуальної власності поділяється на міжнародно-правову охорону об'єктів авторського права (творів науки, літератури і мистецтва) і міжнародно-правову охорону об'єктів промислової власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, товарних знаків тощо).

Поряд з міжнародно-правовими документами питання охорони інтелектуальної власності передбачено і в окремих національних законах про міжнародне приватне право. Так, у законах про міжнародне приватне право Австрії, Швейцарії, Італії, Естонії передбачено, що стосовно виникнення і змісту, припинення і захисту права інтелектуальної власності застосовується зако­нодавство країни, в якій вимагається захист. На аналогічних засадах регулюється коментована ситуація Законом України від 23 червня 2005 р. «Про міжнародне приватне право». Відповідно до ст. 37 цього Закону до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, в якій вимагається захист цих прав. Але в більшості країн колізійних норм у сфері регулювання інтелектуальної власності немає в законах про міжнародне приватне право. Наприклад, Закон Польської Республіки «Про міжнародне приватне право» не містить колізійних норм у сфері регулювання відносин інтелек­туальної власності.

Слід відзначити, що міжнародно-правові договори мають вплив на формування національного законодавства в царині регулювання інтелектуальної власності. Країна-учасниця договору повинна привести своє законодавство у відповідність до положень міжна­родної угоди. Зокрема, в Україні нормативною основою регулю­вання коментованих відносин є закони України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охо­рону прав на знаки для товарів і послуг» тощо. У ЦК України міститься книга четверта «Право інтелектуальної власності», в якій передбачені норми, покликані регулювати відносини зі ство­рення, передання та охорони об'єктів інтелектуальної власності. ГК України також регламентує відносини у сфері інтелектуальної власності. Він містить главу 34 «Правове регулювання інновацій­ної діяльності», в якій йдеться про особливості здійснення прав інтелектуальної власності у господарській сфері.

Отже, міжнародно-правова охорона прав інтелектуальної влас­ності безпосередньо пов'язана з національним правопорядком, а також формує його основні засади з позицій вимог міжнародного приватного права.

Використана література


  1. Конституція України: Офіційне видання.-К:Право,1996.

  2. Цивільний кодекс України. X.: ПП. „ІГВІНІ”,2005. - 400с.

  3. Інтелектуальна власність: Навчальний посібник/ За ред..д.т.н. Цибульова П.М.-К.:УкрІНТЕІ, 2006.-276с.

  4. Право інтелектуальної власності: Академ.курс: Підручник для студентів вищих навч. закладів / О.А.Підопригора та ін. - К.: Концерн „Видавничий дім „ІнЮре””, 2004.- 672с.

  5. Сусліков Л.М., Двордяй В.С. Патентознавство. Навчальний посібник.-Київ: Центр навчальної літератури, 2005.-232 с.

  6. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г.,Суіні Ю. Управління інтелектуальною власністю / За ред.. П.М. Цибульова: Монографія. - К.: „К.І.С.”, 2005.- 448с.

  7. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Популярно про інтелектуальну власність: абетка/За заг. ред.. к.е.н. М.Паладія. - К.:ТОВ „Альфа-ПІК”, 2004.-56с.







скачати

© Усі права захищені
написати до нас