Ім'я файлу: Поняття та охорона права власності.docx
Розширення: docx
Розмір: 14кб.
Дата: 09.01.2022
скачати

Поняття та охорона права власності

Поняття "захист права власності" у спеціальному сенсі охоплює комплекс правових засобів, які застосовуються судом, уповноваженими органами держави або самим власником для забезпечення реалізації і поновлення порушеного суб'єктивного права власності. За своєю сутністю захист права власності забезпечується нормами саме цивільного права і саме тими, які спеціально призначені для його захисту.

У зв'язку з цим слід зазначити, що чільне місце серед інших актів законодавства, які визначають засади, підстави та порядок захисту права власності, належить Конституції.

Наприклад, правом на власні дії можуть охоплюватись дії з самозахисту порушеного права власності (ст. 19 ЦК) або інтересу, чи будь-які інші дії оперативного реагування без звернення уповноваженої особи за захистом до компетентних органів держави. Конкретними способами самозахисту права власності, в даному випадку, можуть бути міри: зі встановлення огорожі земельної ділянки парканом для запобігання проникнення всіх інших осіб на тієї і сповіщення їх про наявність абсолютного права власності в певної особи на цю ділянку; врізання в двері придбаною житловою приміщення дверного замка; вистав­лення власником підприємства охорони; попередження всіх інших осіб про їх перебування на території, яка є приватною власністю; інформування всіх інших осіб про заборону вчинення ними певних дій відносно власності до якої вони одержали Доступ тощо. Головне при цьому, щоб дії власника не переросли в самоуправство.

У тому випадку, коли міри самозахисту вичерпані, є неефективними або взагалі недоречні, з погляду категоричною їх ігнорування абсолютно зобов'язаними особами, власник може звернутися за захистом порушеного права власності до суду (компетентних органів держави). Така поведінка (дії) власника також охоплюється поняттям захисту йото суб'єктивного права власності шляхом вчинення власних дій особисто або через представника. На цьому етапі власник реалізує свою процесуальну правосуб'єктність здійснюючи право на захист у процесуальному сенсі.

Звертаючись до суду (компетентних органів держави) власник реалізує суб'єктивну можливість захисту порушеного права власності в примусовому порядку, шляхом застосування судом мір виливу передбачених ст. 16 ЦК до інших абсолютно зобов'язаних осіб. Як і попередня можливість вона виникає в момент порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права.

Засади цивільно-правового захисту права власності визначені ст.386 ЦК, яка на розвиток положень ст.13 Конституції встановлює, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Отже, характерними рисами цивільно-правового захисту права власності є:

1) його гарантованість державою;

2) його загальність (можливість отримати такий захист існує для усіх суб'єктів права власності (на це вказує також ст.13 Конституції);

3) його рівність для усіх суб'єктів;

4) повнота захисту (власник, права якого порушені, має не тільки право вимагати відновлення стану, який існував до порушення, та припинення порушення, а й право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди на підставах, встановлених ст.ст.22, 23 ЦК).

Цивільно-правові засоби захисту права власності можуть бути поділені на легітимовані (публічні) і самоврядні (приватні). Легітимовані (публічні) –ті, що здійснюються на підставі припису закону за допомогою суду та інших державних органів, а самоврядні (приватні) – ті, що здійснюються власниками самостійно, без звернення до суду та інших державних органів (самозахист; захист на підставі норм, встановлених договором, тощо).

У свою чергу легітимовані (публічні) засоби захисту права власності поділяються на судові та адміністративні.

Найбільше практичне значення мають легітимовані судові засоби захисту права власності.

Цивільно-правові легітимовані судові засоби захисту права власності у вітчизняній цивілістиці зазвичай поділяють на дві групи: речово-правові та зобов'язально-правові.

Речово-правові засоби захисту права власності спрямовані безпосередньо на захист права власності як абсолютного суб'єктивного права, забезпечення реалізації правомочностей власника (володіння, користування, розпорядження тощо) стосовно речі, що йому належить.

Зобов'язально-правові засоби захисту права власності характеризуються тим, що вони спрямовані проти порушення прав власника певною особою. При цьому самої речі у натурі вже не існує або вона пошкоджена, й існує потреба у поновленні її якості. До таких засобів захисту належать, наприклад, вимоги із відшкодування заподіяної майнової шкоди; вимоги про виконання договору і передання боржником кредитору (власнику) речі, що йому належить; вимоги про повернення безпідставно одержаного за рахунок власника майна тощо.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас