Загальна методика написання магістерської (дипломної) роботи Обсяг магістерської роботи

1 2 3

Ім'я файлу: 05071555_vimogi_do_naukovih_robit.doc
Розширення: doc
Розмір: 306кб.
Дата: 12.12.2022
скачати

Загальна методика написання магістерської (дипломної) роботи

Обсяг магістерської роботи становить 50-65 сторінок, список використаної літератури повинен налічувати 65-85 позицій.
Процес підготовки рукопису магістерської (дипломної) роботи.

Структура та композиція роботи
Магістерська (дипломна) робота складається з таких основних елементів:

титульний аркуш (3 арк.);
зміст;
перелік умовних позначень (при необхідності);
вступ;
розділи основної частини;
загальні висновки;
список використаної літератури;
додатки (при необхідності);
допоміжні покажчики / глосарій наукових термінів;
анотація (2 арк.);

Титульний аркуш магістерської (дипломної) роботи друкується двома мовами – українською та мовою спеціальності (англійською, німецькою, французькою) і містить:

найменування вищого навчального закладу, факультету та кафедри, де виконане дослідження;
прізвище та ініціали автора із вказівкою на форму навчання;
назву роботи із зазначенням її типу (дипломна / магістерська робота);
науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника;
місто і рік (див. Додаток 1, 2, 3).

Першим подається титульний аркуш українською мовою. Другим – мовою спецыальності.

Третій титульний аркуш магістерської (дипломної) роботи друкується українською мовою і містить:

найменування вищого навчального закладу, факультету та кафедри, де виконане дослідження;
прізвище, ім’я автора та вказівку на форму навчання;
назву роботи із зазначенням її типу (дипломна робота);
науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, ім’я по батькові наукового керівника;
бали, оцінку за національною шкалою та за шкалою ECTS;
дату подання роботи на кафедру;
кількість сторінок роботи;
науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, ім’я по батькові рецензента;
дату захисту роботи;
членів комісії, перед якою відбувався захист роботи;
місто і рік (див. Додаток 3).

Зміст подають на початку наукової роботи після титульних аркушів (див. Додаток 4). Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури та ін.
Якщо у магістерській (дипломній) роботі вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік умовних позначень треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їх детальну розшифровку. Наприклад:

КС картина світу

МКС мовна картина світу

ЛСВ лексико-семантичний варіант

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні, наприклад, укр.: картина світу (далі – КС); англ..: English as a second language (ESL)).
Вступ – дуже відповідальна частина наукової роботи, яка містить усі кваліфікаційні характеристики наукового дослідження. У вступі певним чином сконцентрована вся робота у згорнутому вигляді. Тому він важливий не тільки для того, хто читатиме працю, але й у першу чергу для самого автора, бо дисциплінує його мислення, змушує дотримуватися обраних принципів і вимог. Тут обґрунтовують актуальність обраної теми, мету і зміст поставлених завдань, формулюють об’єкт і предмет дослідження, зазначають обрані методи дослідження. У дипломній (магістерській) роботі вказують теоретичну значущість і практичну цінність одержаних результатів, окреслюють структуру роботи.

Орієнтовний об’єм вступу – 3-4 сторінки.

У вступі матеріал рекомендують подавати у такій послідовності:

ступінь дослідження проблеми та її актуальність теми;
короткий огляд літератури з теми;
наукова новизна одержаних результатів;
мета і завдання дослідження;
об’єкт дослідження;
предмет дослідження;
матеріал дослідження;
методи дослідження;
теоретичне значення роботи;
практичне значення одержаних результатів;
апробація результатів дослідження: вказується, на яких наукових конференціях, симпозіумах, оприлюднені результати досліджень, що включені до студентської наукової роботи.
публікації (при наявності);
опис структури роботи.

Якщо у студента є наукові публікації, виступи на конференціях, то інформацію про них необхідно також подати у вступі, вказуючи, на яких саме конференціях висвітлювалися результати дослідження, і у скількох статтях або матеріалах конференції вони були опубліковані.

Вступ закінчується описом структури роботи, де наводиться перелік та назви її структурних елементів і обґрунтовується послідовність саме такого викладу матеріалу.

Основна частина студентської наукової роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.

У розділах основної частини подають:

огляд літератури за темою і вибір напрямів досліджень;

виклад загальної методики і основних методів досліджень;

експериментальну частину і методику досліджень;

відомості про проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

аналіз та узагальнення результатів досліджень.

Огляд літератури встановлює зв'язок роботи студента з попередніми дослідженнями. Метою цієї частини роботи є встановлення місця досліджуваної проблеми в сучасній лінгвістичній науці, порівняння власних результатів з даними інших дослідників, аналіз різних точок зору та формулювання власної. Стислий огляд літератури за темою дослідження подається у вступі. В основній частині дослідження він має більш деталізований характер. Тут студент детально окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Подаючи критичний аналіз наявних робіт учених, необхідно назвати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Варто зауважити, що цитати і переказ наукових робіт, матеріали яких використовуються для написання магістерської (дипломної) роботи, повинні складати приблизно 1/3 від власного тексту магістранта (дипломника).
Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у певній галузі, тобто обґрунтувати його актуальність.

Загальний обсяг огляду теоретичних питань не повинен перевищувати 20 % обсягу основної частини магістерської (дипломної) роботи.
Розділ основної частини, що містить опис результатів власного дослідження, починається з підрозділу присвяченого МЕТОДОЛОГІЧНІЙ ОСНОВІ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТА МЕТОДАМ ДОСЛІДЖЕННЯ. Під методологічною основою дисертаційного дослідження розуміється сукупність методів наукового пізнання, які використав магістрант для досягнення мети дослідження. У тексті дипломної роботи необхідно докладно обґрунтувати кожен застосовуваний метод, що підтверджує кругозір автора в досліджуваному питанні і здатність до правильного вибору методів дослідження, що і визначає достовірність результатів дослідження.
У розділах основної частини з вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Магістр (дипломник) повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень.

Кожен розділ роботи завершується висновками до розділу, де коротко окреслюється його основний зміст.

Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором. Кожен розділ студентського дослідження повинен закінчуватися короткими висновками.

Заключним етапом наукового дослідження є загальні висновки, у яких відображається те суттєве і, за можливістю, нове, що складає наукові і практичні результати проведеної роботи. Висновки повинні перегукуватися з і повністю відповідати основним елементам вступу. Висновки розпочинають із короткої оцінки стану досліджуваного питання. Далі послідовно, логічно викладають, синтезують та узагальнюють одержані результати власного дослідження. Роблячи підсумок проведеного дослідження, необхідно показати, як матеріал основної частини та результати співвідносяться із метою та завданнями, сформульованими у вступі, наголошуючи на тому новому, що досягнуто автором.

Варто зауважити, що У ВИСНОВКАХ ПОДАЄТЬСЯ УЗАГАЛЬНЕНИЙ ОПИС КІЛЬКІСНИХ ПІДРАХУНКІВ, А НЕ САМІ ПІДРАХУНКИ. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛІВ ТА ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ НЕ ПОВИННІ ВМІЩУВАТИ ЦИТАТИ, ПРИКЛАДИ ТА ЦИФРИ.

У висновках також вказують теоретичне значення і практичну цінність результатів проведеного дослідження. Наукові та практичні результати дослідження повинні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми (задачі), її значення для науки і практики. Необхідним елементом заключної частини є висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів, а також можливих напрямів подальших досліджень.

Рекомендований об’єм висновків – 3 сторінки.
Після загальних висновків подається бібліографічний список використаної літератури. Список використаних джерел повинен містити тільки ті праці, на які посилався автор у роботі. Посилатися слід на останні видання творів. Більш ранні видання зазначаються лише в тих випадках, коли вони містять матеріал, не включений у наступні видання.
Допоміжні або додаткові матеріали, які переобтяжують текст основної частини роботи, виносяться до додатків. За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття наукової роботи:

використані математичні формули і розрахунки;

таблиці допоміжних цифрових даних;

ілюстрації допоміжного характеру.
Інколи наукова робота містить допоміжні покажчики або глосарій наукових термінів, які розміщують після додатків. Допоміжні покажчики або глосарій наукових термінів варто подавати в роботах з широким понятійним апаратом. Якщо основний понятійний апарат складається з невеликої кількості термінів (до 10), які належним чином відображені у вступі чи відповідному розділі основної частини, допоміжні покажчики або глосарій є необов’язковими.

Найрозповсюдженішими є алфавітно-предметні покажчики, тобто перелік основних понять, термінів, які зустрічаються в тексті, із зазначенням сторінок, де вони згадуються. Глосарій наукових термінів – це список термінів, які використовуються в роботі, з відповідними визначеннями та поясненнями. Допоміжні покажчики чи глосарії наукових термінів істотно полегшують орієнтування в роботі.

Наприкінці роботи подають дві анотації українською та англійською мовами. Першою подають анотацію, написану мовою, якою виконана всі робота.

Обсяг анотації англійською мовою – 1 сторінка; українською мовою – до 2 сторінок. Анотація має містити інформацію про основні ідеї і результати наукової роботи. Анотація покликана стисло розкрити зміст магістерської (дипломної) роботи і повинна містити тільки інформацію, яка є в цьому дослідженні.

Матеріал в анотації слід викладати стисло і точно з використанням синтаксичних конструкцій, притаманних мові ділових документів, уникаючи складних граматичних зворотів. Анотації, як правило, містять речення з таким набором присудків: аналізується, доводиться, вказується, виявляється, визначається, розглядається, досліджується, описується; або речення з відповідними їм дієприкметниками, наприклад, досліджено, подано, описано і т. ін.. Літературні посилання, таблиці та формули в анотації не подаються.

Анотації складаються за формою, яка має такий зміст:

прізвище та ініціали студента;
назва магістерської (дипломної) роботи, вид роботи (рукопис);
спеціальність (шифр, назва);
установа, де відбудеться захист;
місто, рік;
основні ідеї, результати та висновки магістерської (дипломної) роботи.

У змістовому плані анотація повинна стисло відображати: 1) основні елементи вступу; 2) структуру магістерської (дипломної) роботи; 3) основні результати дослідження.

Анотація розпочинається загальною характеристикою роботи, яка є стислим і лаконічним відображенням вступу. Тут чітко вказується мета, об’єкт, предмет та завдання дослідження, зазначається теоретична та практична значущість отриманих результатів, обґрунтовується наукова новизну та актуальність теми.

В частині, що стосується опису структури магістерської (дипломної) роботи, констатується наявність вступу, вказується кількість розділів основної частини із зазначенням їхньої назви, висновків до розділів та загальних висновків. Тут також зазначається наявність списку використаних джерел із вказівкою на кількість позицій та додатків із коротким описом їхнього вмісту.

У викладі основних результатів студент дає чітку характеристику дослідження, стисло і логічно викладає сутність своїх наукових пошуків, тобто вказує, що було проаналізовано, зроблено, встановлено, які висновки зроблено. Ця частина анотації покликана в мінімальному обсязі дати максимальну інформацію про магістерську (дипломну) роботу.

Після анотації наводять ключові слова українською мовою. Ключовим словом називається слово або стійке словосполучення із тексту анотації, яке з точки зору інформаційного пошуку несе смислове навантаження. Сукупність ключових слів повинна відбивати поза контекстом основний зміст наукової праці. Загальна кількість ключових слів не повинна бути меншою трьох і більшою десяти.

Ключові слова подають у називному відмінку, друкують у рядок, через кому.

Наприклад:

Для анотації українською мовою:

Володько М.Ю. Формування соціокультурної компетенції учнів на уроці англійської мови. – Рукопис

Дипломна робота на здобуття освітнього ступеня Магістра зі спеціальності 035.04 Філологія. Германські мови та літератури (переклад включно) / 014.02 Середня освіта. Англійська мова та література. – ДВНЗ «Ужгородський національний університет». – Ужгород, 2017. – 57 с.
Зміст анотації
Ключові слова:

Для анотації англійською мовою:

Розгорнутий приклад оформлення та написання анотації поданий у Додатку 7.

При написанні магістерської (дипломної) роботи варто звертатися до теоретичних джерел, автори яких мають користуються значним науковим авторитетом у певній галузі лінгвістики. Завдання магістранта (дипломника) – сформулювати власну позицію, яка спирається на все найкраще, що можна знайти в авторитетних джерелах.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО оформлення Дипломної роботи

Загальні положення

магістерську (дипломну) роботу подають у вигляді спеціально підготовленого рукопису у твердому переплетенні.

Правила оформлення студентської наукової роботи

Загальні вимоги

Розмір та характеристика шрифту

Магістерську (дипломну) роботу друкують за допомогою комп'ютера з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також використати папір форматів у межах від 203x288 до 210x297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату АЗ. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою.

Параметри сторінки

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм, верхній – не менше 20 мм, нижній – не менше 20 мм.

Виправлення

Уписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися у процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Розміщення тексту

Текст основної частини студентської наукової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2-3 інтервалам.

Кожну структурну частину студентської наукової роботи треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів підлягають нумерації на загальних засадах [4; 19].
Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш (для магістерської чи дипломної роботи – два титульні аркуші англійською та українською мовами), який включають до загальної нумерації сторінок.

На титульному аркуші (для магістерської чи дипломної роботи – на трьох) номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини наукової роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Проте аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини наукової роботи, нумерують звичайним чином (номер сторінки ставиться у верхньому правому кутку).

Рис. 1. Приклад розміщення тексту у Вступі магістерської (дипломної) роботи

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Рис. 2. Приклад розміщення тексту і нумерації в розділах основної частини магістерської (дипломної) роботи

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Рис. 3. Приклад розміщення тексту і нумерації в підрозділах основної частини магістерської (дипломної) роботи

Детальніший зразок розміщення тексту в магістерській роботі з назвами розділів та підрозділів, а також їхньої нумерації поданий в Додатку 5.

Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Якщо ілюстрації і таблиці займають цілий аркуш, останній нумерують за загальними правилами. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.», а таблиці словом «Таблиця». Їх нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій і таблиць, поданих у додатках.

Номер ілюстрації та таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації / таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад, Рис. 2.1. означає першу ілюстрацію, подану в другому розділі роботи.

Номер, назва і пояснювальні підписи ілюстрації розміщують послідовно під ілюстрацією.
Наприклад:

Навички мислення нижчого порядку

Запам’ятовування

Розуміння

Використання

Аналіз

Оцінка

Творчість

Навички мислення вищого порядку

Рис. 2.1. Розвиток навичок мислення вищого порядку у процесі навчання

Напис «Таблиця» із зазначенням її номера розміщують у правому верхньому куті, а під ним симетрично до тексту – назву таблиці.

Таблиця 1.1.

Зміст навчання лексики

Лексичний матеріал	Лексичні навички
■ активний лексичний мінімум, ■ пасивний лексичний мінімум, ■ потенційний словник	■ репродуктивні (говоріння, письмо); ■ рецептивні (аудіювання, читання); ■ навички обґрунтованої здогадки про значення лексичних одиниць потенційного словника; ■ навички користування різними видами словників.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2». Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні наукової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дослідженні, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, завдання і питання, вивченню яких присвячені наукові пошуки.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке подано посилання в роботі.

Посилання в тексті на окремі джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1; 3; 7]...». Посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела наводяться також у квадратних дужках, де перша цифра відповідає порядковому номеру джерела у списку використаної літератури, а друга – номеру сторінки, з якої взято посилання. Приклад:

Цитата в тексті: укр.: «Комічний ефект виникає від неузгодження між візуальними та вербальними даними, включення вербального компонента у стилістично чужий йому зображальний контекст [12, с. 23]»; англ..: “Hymes’s ‘‘communicative competence’’ can be seen as the equivalent of Halliday’s ‘‘meaning potential.’’ Similarly, Hymes’s focus was not language learning but language as social behavior” [14, p. 34].

Посилання на ілюстрації наукової роботи подають таким чином: «...в табл. 1.2», «...на рис. 2.1».У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3», «див. рис. 2.1».

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора наукової праці до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) якщо автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора наукової роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. - М.Х.), (підкреслено мною. - М.Х.), (розрядка моя. - М.Х.).
Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела розміщують в алфавітному порядку прізвищ перших авторів. Використані словники та ілюстративний матеріал оформлюються окремими списками, при цьому зберігається загальна нумерація всіх позицій:

Список використаних джерел

1.

2.

…

47.

48.

Лексикографічні джерела

49.

50.

…

55.

56.

Джерела ілюстративного матеріалу

57.

58.

…

61.

У роботах, виконаних англійською мовою, використані словники та ілюстративний матеріал оформлюються одним окремим списком, при цьому зберігається загальна нумерація всіх позицій:
References

1.

2.

…

47.

48.

Sources

49.

50.

…

55.

Авторів з однаковим прізвищем розміщують за алфавітом їхніх ініціалів, а праці одного автора – за алфавітом заголовків його видань чи згідно з хронологією написання робіт. Назви використаних праць подаються мовою оригіналу.

Для робіт, написаних англійською мовою, першими подають джерела латиницею, потім – кирилицею (для робіт українською мовою – навпаки).

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів України: ДСТУ 3009-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимого та правила», ГОСТ 7.12-93 «Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила», міждержавний стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис, бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», ДСТУ 6095:2009 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Правила скорочення заголовків і слів у заголовках публікації», ДСТУ 7093:2009 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами»

Зразок оформлення посилань:

Посилання на книгу, монографію:

один автор:

Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / Карасик В.И. – Волгоград : Перемена, 2002. – 477 с.
Bachman L. Fundamental Considerations in Language Testing / Lyle Bachman. – Oxford : Oxford University Press, 1990. – 420 p.

2–3 автори:

Лакофф Дж. Метафоры, которыми мы живем / Дж. Лакофф, М. Джонсон ; [пер. с англ. А.Н. Баранов, А.В. Морозова]. – М. : Едиториал УРСС, 2004. – 256 с.
Archer A. L. Explicit Instruction: Effective and Efficient Teaching / Anita L. Archer and Charles A Hughes. – The Guilford Press, 2001. – 290 p.

4 автори:

Путеводитель по дискурсивным словам русского языка / [Баранов А. Н., Плунгян В. А., Рахилина Е. В., Кодзасов С. В.]. – М. : Промовский и партнеры, 1993. – 207 с.

5 і більше авторів:

Основы научной речи : [учеб. пособие для студ. нефилол. высш. учеб. заведений] / [Н. А. Буре, М. В. Быстрых, С. А. Вишнякова и др.] ; под. ред. В. В. Химика, Л.Б.Волковой. – [3-е изд.]. – СПб. : Филологический факультет СПбГУ; М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 272 с.
The Analysis of Communication Content: Developments in Scientific Theories and Computer Techniques / [G. Gerbner, O. R. Holsti, K. Krippendorff et al] ; eds. P. J. Stone . – New York, NY : John Wiley, 1969. – 597 p.

Без автора:

Тіло чи особистість? Жіноча тілесність у вибраній малій українській прозі та графіці кінця ХІХ – початку ХХ століття : [антологія / упоряд.: Л. Таран, О. Лагутенко]. – К. : Грані-Т, 2007. – 190, [1] с. 4.
Проблеми типологічної та квантитативної лексикології : [зб. наук. праць / наук. ред. Каліущенко В. та ін.]. – Чернівці : Рута, 2007. – 310 с.

Посилання на статтю, частину видання:

в журналі, збірнику і т. ін.:

Максименко С.Д. Метод дослідження особистості / Ю.Д. Максименко // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – №7. – С. 1-8.
Кузьмина H.A. Концептуальные метафоры в риторическом поле языка / Н.А. Кузьмина // Фатическое поле языка (памяти проф. JI.H. Мурзина) : межвуз. сб. научных трудов / Перм. ун-т. – Пермь, 1998. – С. 51-60.
Bachman L. Assessment and Evaluation / L. Bachman // Annual Review of Applied Linguistics. – 1989. – No 10. – P. 210-226.

в книзі:

Чепкина Э.В. Языковедческие функциональные методы: дискурсивный анализ / Э.В. Чепкина // Стилистический энциклопедический словарь русского языка / [под ред. М.Н. Кожиной]. – М. : Флинта, Наука, 2003. – С. 53-56.
Beebe L. Pragmatic transfer in ESL refusals / L. Beebe, T. Takahashi, R. Uliss-Weltz // On the Development of Communicative Competence in a Second Language/ [Eds. R.Scarcella, E.Andersen, S. D.Krashen]. – New York: Newbury House, 1990. – P. 55-73.

Посилання на словник:

Ганич Д.І. Словник лінгвістичних термінів / Д.І. Тимошенко, І.С. Олійник. – К. : Вища школа, 1985. – 360 с.
Англо-український дипломатичний словник / [за ред. І. С. Бика]. – Київ : Знання, 2006. – 579 c.
Українсько-німецький тематичний словник [уклад. Н. Яцко та ін.]. – К. : Карпенко, 2007. – 219 с.
The Oxford Dictionary of New Words. A popular guide to words in the news / [Ed. Sara Tulloch]. – Oxford New York: Oxford University Press, 1991. – 323 p.

Посилання на автореферат дисертації:

Янков А.В. Соціально-політичні неологізми та оказіоналізми в американському варіанті англійської мови: структура – семантика – функціонування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 «Германські мови» / А.В. Янков. – Львів, 2004. – 20 с.

Посилання на законодавчі та нормативні документи:

Збірник нормативних документів з питань організації заочного навчання у вищих навчальних закладах України / За ред. М.Ф. Дмитриченка. – Київ : Український центр духовної культури, 2002. – 244 с.
ГСВО МОНУ. Галузевий стандарт вищої освіти України. Засоби діагностики якості вищої освіти рівня спеціаліст напряму підготовки 0502 «Менеджмент» за спеціальністю 7.050201 «Менеджмент організацій» кваліфікації «Спеціаліст з менеджменту у галузі діяльності, менеджер-економіст». – Вид. офіц. – К., 2003. – 35 с.

Посилання на багатотомне видання:

Дарова А. Т. Неисповедимы пути Господни..: (Дочь врага народа) : трилогия / А. Дарова. – Одесса : Астропринт, 2006 – . – (Сочинения : в 8 кн. / А. Дарова ; кн. 4).
Кучерявенко Н. П. Курс налогового права : Особенная часть : в 6 т. / Н. П. Кучерявенко. – Х. Право, 2002 – . – Т. 4 : Косвенные налоги. – 2007. – 534 с.

Посилання на електронні джерела інформації:

Інтернет-портал

Ukr.net [Электронный ресурс] : Интернет-портал. – Электрон. дан. и прогр. – К. : Украинский интернет холдинг ООО. – Укрнет, 1998-2007. – Режим доступа: http://www.ukr.net/. – Загл. с экрана.

Бібліографічна база даних

Електронний каталог Національної парламентської бібліотеки України [Електронний ресурс] : політемат. база даних містить відом. про вітчизн. та зарубіж. кн., брош., що надходять у фонд НПБ України. – Електрон. дані (222 тис. 507 записів). – К. : Нац. парлам. б-ка України, 1995 – 2007. – Режим доступу: http://catalogue.nplu.org/. – Дата останнього доступу: 11.10.2007. – Назва з екрану.

Вебсайт

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського [Електронний ресурс] : Web-сайт. – Електрон. дані та прогр. – К. : НБУВ, 1997 – 2011. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/. – Назва з екрану.

Локальні ресурси:

Нежурбеда Г. Г. Роль национальных библиотек в сохранении Internet-ресурсов // Программа ЮНЕСКО: «Информация для всех»: Всеобщий доступ к информации [Электронный ресурс]: Материалы междунар. конф., г. Санкт–Петербург, 23-25 июня 2004 г. – Электрон. дан. – СПб., 2004. – 1 CD-ROM. – Загл. с этикетки диска.

Електронні ресурси:

Антоненко Т.А. Мотивация как фактор эффективного формирования иноязычной коммуникативной компетенции в информационном образовательном пространстве [Электронный ресурс] / Татьяна Александровна Антоненко // Вестник Томского государственного университета. – 2007. – № 296. – С. 28-30. – Режим доступу до журналу: http://cyberleninka.ru/article/n/motivatsiya-kak-faktor-effektivnogo-formirovaniya-inoyazychnoy-kommunikativnoy-kompetentsii-v-informatsionnom-obrazovatelnom
Іноземна мова [Електронний ресурс] : програма для загальноосвітніх навчальних закладів 5-9 класи. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/materials/program/8795/

Jianda L. Developing a pragmatics test for Chinese EFL learners [Online] / Liu Jianda // Language Testing. – 2007. – available from: http://ltj.sagepub.com/content/24/3/391

Більше прикладів оформлення бібліографічного опису у списку джерел, які наводяться у студентській науковій роботі, подано в Додатку 6 (Форма 23).

Додатки

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках наукової роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток » і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, ї, Й, О, Ч наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою наукової роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А. 1) – перша формула додатка А.

1 2 3

скачати